Нові давньоруські пам’ятки околиць Києва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нові давньоруські пам'ятки околиць Києва

Станом на початок 2017 р. на території м. Києва в його сучасних адміністративних межах відомо понад 60 пам'яток археології давньоруської доби (Х-ХІІІ ст.), які відносяться до різних типів - городища, поселення, могильники (курганні і ґрунтові), монастирі і печери [Козюба, 2016, с. 195]. Вони пов'язані із різноманітними поселенськими структурами, що сформувались у зазначений час навколо столиці Давньої Русі.

Якщо у ХІХ - на початку ХХ ст. головна увага дослідників була привернута до вивчення городищ (вигурівське, Китаївське) та курганних могильників, то, починаючи з 1930-х рр., почалось активне дослідження й інших категорій давньоруських пам'яток околиць Києва. Серед праць на цю тематику треба відзначити Археологічну карту В.Б. Антоновича [Антонович, 1895, с. 18, 19, 23, 30-41] і узагальнюючі роботи П.П. Толочка [Толочко, 1972, с. 147-171] та І.І. Мовчана [Мовчан, 1993]. Пошук і вивчення середньовічних пам'яток навколо Києва успішно продовжується і на початку ХХІ ст.

У 2011-2014 рр. автор здійснив нові пошуки археологічних пам'яток Києва, за результатами яких виявлено невідомі раніше пункти. Подаємо інформацію про 10 пам'яток, з яких 7 - нововиявлені, 2 - були відомі лише за усною інформацією колег, 1 (поселення в парку «Нивки» біля станції метро «Берестейська») - відома з початку 1980-х рр., але, після додаткового обстеження, уточнено її топографію, площу, датування (рис. 1). У дослідженні пам'яток прийняли участь колеги - О.В. Манігда (пункти 1, 3, 6, 7), А.А. Чекановський (2-5), А.П. Тома - шевський (2, 4, 5) та О.В. Оногда (6, 7).

1. Поселення на р. Совка. Пам'ятку виявлено 2011 р. в 100 м на північ від траси нової дороги, яка має з'єднати вул. Кировоградську і Медову. Зі сходу поселення межує з Совсь - ким кладовищем, із заходу - промзоною, що знаходиться на початку вул. Медової (рис. 2). Пам'ятка займає похилий схил плато, який із східного боку закінчується невеликою улоговиною, розташованою між двома ярами, за якою розташований пагорб із кладовищем. Із півдня тераса обмежена верхів'ям яру, по якому прокладають нову дорогу, із півночі - невеликою балкою. Із західного боку проходить схил (вірогідно, штучного походження) вищого майданчика, за парканом якого - згадана вище промзона.

Довжина поселення по лінії північ-пів - день - близько 200 м, ширина - до 150 м, площа - близько 3 га. Товщина культурного шару - 0,2 м, і тільки в східній частині він потовщується до 0,3 м [Козюба, 2012, с. 259]. Не виключено, що частина поселення зайнята Совським кладовищем, а площа пам'ятки сягала 3,5 га.

Більша частина пам'ятки задернована. її центральна частина, з обох боків ґрунтової дороги, зайнята городами і постійно ореться. На площі городів було зібрано значну кількість підйомного матеріалу, серед якого понад 350 уламків стінок і до двох десятків фрагментів денець давньоруського часу.

Було знайдено білоглиняне вінце ХІІ ст., повністю вкрите зелено-коричневою поливою; на іншому подібному вінці того ж часу зберіглась пляма прозорої поливи жовто-зеленого відтінку (рис. 3, 22, 23). Жовто-зеленою поливою вкрито й один уламок стінки горщика. Серед підйомного матеріалу - уламки денця з частиною клейма у вигляді дуги від кола (рис. 3, 24) і ручки плошки, незначні фрагменти глиняного світильника і стінки амфори. До давньоруського часу також відноситься фрагмент кам'яного бруска (3 х 2 х 1,5 см), обламаний з обох боків і перепалений з одного боку (рис. 3, 25).

Схема розташування давньоруських пам'яток на околицях Києва, обстежених у 2011--2014 рр.: 1 -- р. Совка; 2 -- Труханів острів (оз. Бабине); 3 -- р. Нивка (Жуляни); 4 -- р. Сирець, парк «Нивки» (станція метро «Берестейська»); 5 -- р. Сирець, парк «Нивки» (вул. Танкова); 6 -- Голосіїв, кург. група 1; 7 -- Голосіїв, кург. група 2; 8 -- Троєщина (уроч. Ві-товська); 9 -- Бортничі; 10 -- Китаїв (уроч. Виноградне)

План поселення на р. Совка

На поселенні знайдено 2 тонкі ліпні стінки, одна з яких - підлощена, а також незначну кількість кераміки ХІХ ст. Остання, можливо, пов'язана із функціонуванням на місці улоговини (західна частина кладовища) пасіки, яка позначена на плані Києва та його околиць 1842 р.

Давньоруське поселення на цьому місці існувало, судячи з виявлених матеріалів, у першій пол. ХІ - першій пол. ХІІІ ст. Його розквіт припадає на ХІІ ст. Хронологія пам'ятки засвідчує, що вона не пов'язана із відомим курганним могильником в уроч. Пронівщина, який функціонував у Х - на початку ХІ ст. [Самойловсь - кий, 1954]. Нововідкрите поселення, можливо, є унікальним за станом збереженості на території Києва, оскільки не має ознак багатошаровості і не попсоване життєдіяльністю людини у ХІХ-ХХ ст. Найбільшою загрозою для нього є сусідство з кладовищем, територія якого може розширитись за рахунок ділянки з археологічною пам'яткою. Вже зараз у східній частині поселення, поруч із огорожею кладовища, існує кілька ям, утворених від виїмки чорнозему (культурного шару) для благоустрою могил.

2. Поселення на Трухановому острові (оз. Бабине). Пам'ятка була відома за усним повідомленням А.А. Чекановського, який випадково виявив її у 2001 р. Була обстежена нами у 2011 р. [Козюба, 2012, с. 259].

Поселення розташоване в центральній частині о. Труханів. Воно займає дюнне підвищення біля південно-західного краю Бабиного озера. Дюна видовжена по лінії північ-південь. Із заходу і півночі вона обмежена заплавним пониженням, зі сходу - озером та пересохлою протокою, що з'єднувала його з Матвіївською затокою. З півдня проходить асфальтова дорога (вул. Труханівська), при прокладанні якої, можливо, на довжину кількох десятків метрів було знівельовано закінчення дюни (рис. 4). зараз дюна частково або вкрита верболозом, або задернована, або має видуви і оголення піску.

Розмір дюни 200 х 50 м, площа до 1 га. Дюна на 2-4 м здіймається над озером. У піщаних оголеннях і видувах було зібрано 72 стінки (переважно дрібні) - в основному, давньоруського часу, а також декілька уламків денець. Серед знахідок - 5 вінець ХІІ ст. (рис. 4, 1-5), стінка амфори з рифленням, вінце посудини (плошки?). Крім того, трапилась ліпна стінка невизначеного часу та тонка стінка із зелено - жовтою поливою зсередини, яка відноситься до ХУП-ХУІП ст.

Поселення в Жулянах (вул. Шевченка). Пам'ятку обстежено у 2011 р. [Козюба, 2012, с. 259]. Вона розташована вздовж вул. Шевченка, 72-124 на лівому березі р. Нивка. З північного заходу поселення межує з вул. Робітничою, з південного заходу - доходить до вул. Шевченка, займаючи не тільки городи, але й самі подвір'я садиб з парного боку цієї вулиці (рис. 5).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План поселення на р. Нивка в Жулянах

План поселення на Трухановому острові та кераміка з нього

Пам'ятка займає як пологі схили, так і смугу вздовж краю долини річки. При цьому північно-західна частина поселення (садиби №112 - 124) - найвища (висота до 5-6 м над річкою), і берегові схили в цій частині більш стрімкі. Довжина пам'ятки вздовж річки - до 400 м, ширина - до 100 м, площа - близько 4 га.

На городах знайдено близько 160 неорнаментованих стінок гончарного посуду, переважно часів Київської Русі. Три десятки орнаментованих стінок - з лінійним і нігтьовим орнаментом, ще одна - із штампованим. Трапилась одна стінка з поливою. Також виявлено 14 уламків денець та 2 фрагменти ручок давньоруського часу. Серед 40 вінець горщиків 12 датовані кінцем Х - ХІ ст. (рис. 6, 1-8, 10, 11), 11 - рубежем ХІ-ХІІ ст. (рис. 6, 9, 12), 15 - ХІІ ст. (рис. 6, 13-17), 2 - рубежем ХІІ-ХІІІ ст. (рис. 6, 18, 19). Ще одне вінце можна датувати ХІІІ (?) ст., інше - другою половиною ХІІІ - першою половиною ХІУ ст. (рис. 6, 21, 20).

За підйомним матеріалом, давньоруське поселення в Жулянах на лівому березі Нивки виникло не пізніше рубежу Х-ХІ ст. і проіснувало до початку ХІІІ ст. У ХІІІ-ХІУ ст. воно значно зменшилось у розмірі. З ХУП ст. на цьому місці фіксується безперервне існування села.

3. Поселення в парку «Нивки» (станція метро «Берестейська»). Пам'ятку було виявлено і обстежено у 1981-82 рр., коли експедиція І.І. Мовчана провела невеликі розкопки давньоруського поселення, яке, як тоді припускали, могло бути і городищем [Мовчан, 1993, с. 127-131]. Крім матеріалів Х-ХІІ ст., на пам'ятці була виявлена і ліпна кераміка, яку віднесено до київської культури ІІІ-V ст. н. е. Під час досліджень 2011 р. була уточнена інформація щодо цієї пам'ятки [Козюба, 2012, с. 259].

Поселення розташоване в центральній частині парку і займає край плато висотою 10 - 15 м над долиною р. Сирець. Воно частково порізане ярами і балками. Із заходу обмежене залізницею, із північного сходу - невеликою балкою, зараз повністю знівельованою. Поселення розрізане довгою балкою-яром на дві частини (рис. 7). Західна має площу близько 3,5 га. Вона досліджувалась І.І. Мовчаном, який виявив тут матеріали кінця Х - ХІІ ст. Східна частина поселення виявлена А.П. То - машевським 2011 р. На площі 125 х 100 м знайдено матеріали Х-ХІІІ ст. Серед підйомного матеріалу з пам'ятки - 15 вінець початку ХІ - початку ХІІІ ст., одне з яких - з косими насічками по внутрішньому краю, денця і стінки (одна - із штампованим орнаментом) посуду цього ж періоду (рис. 8, 1-16).

Біля паркової доріжки, що проходить вздовж краю плато в східній частині пам'ятки, для посадки дерев було викопано майже десяток лунок. Борт однієї з них було використано нами для прокопки шурфу. Вірогідно, той потрапив на заповнення об'єкту, оскільки культурний шар був насичений керамікою, а материк не зафіксовано на глибині 0,6 м, до якої було прокопано шурф.

У шурфі знайдено уламки 7 стінок і 4 денець, а також 10 вінець від рубежу ХІ-ХІІ до першої половини ХІІІ ст. (рис. 8, 17-23). У викидах із інших лунок для дерев знайдено 9 стінок і денце, а ще вінце ХІІ ст. і вінце середини ХІІІ ст. Трапився також кам'яний точильний брусок розміром 5 х 3,7 х 2,2 см (рис. 8, 24, 27).

У західній частині поселення був оглянутий невисокий валоподібний насип, що проходить паралельно парковій доріжці, за якою - схил штучної балки із залізницею. Саме цей насип було прийнято в 1981-82 рр. за вал городища. Зараз ще помітне місце його поперечного перетину, здійсненого під час досліджень пам'ятки в той час. Штучна балка для залізниці була прорита в другій половині ХІХ ст. і, відповідно, насип вздовж цієї балки з'явився ще пізніше.

Під час розвідки 2011 р. вдалося суттєво по-точнити площу розповсюдження культурного шару на цьому поселенні, розширити його датування на ХІІІ ст., остаточно заперечити розташування в цьому місці давньоруського городища.

Поселення в парку «Нивки» (вул. Танкова). Ще одну пам'ятку виявлено 2011 р. в долині р. Сирець біля підніжжя високої гори - мису в північно-східній частині парку [Козюба, 2012, с. 259]. Вона займає похилу терасу, що на 5-10 м здіймається над долиною Сирця. З південного заходу поселення обмежене виходом широкої балки до річки, з північного сходу - узвозом (вул. Танкова), що прорізав терасу і піднімається яром на плато. Розмір цієї ділянки - 175 х 50 м (рис. 9). Продовження тераси, зайняте приватними садибами (№12, 14, 18), проходить ще далі на північний схід. Під терасою розташований один із Сирецьких ставків, на ній - дещо занедбана частина парку. Прилегла до узвозу частина тераси зайнята садибою №1 по вул. Танковій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План поселення в парку «Нивки» біля станції метро «Берестейська»

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Знахідки з поселень в пар¬ку «Нивки»: біля станції метро «Берестейська» (1--24, 27) і на вул. Танковій (25, 26)

На поверхні тераси знайдено давньоруську стінку горщика, вінце рубежу Х-ХІ ст. та ще одне, давньоруського часу, від посудини із складним профілюванням (рис. 8, 25, 26). Пам'ятка не шурфувалась. її розміри можна визначити після додаткового обстеження. Не виключено, що поселення займає всю площу тераси, разом із приватними садибами.

4. Курганний могильник 1 в Голосіївському лісі. Про цей курганний могильник повідомив А.В. Петраускас, який влітку 2010 р. проїздив повз нього по лісовій дорозі. Був обстежений нами у 2012 р. [Козюба, 2013, с. 398].

Могильник розташований серед лісу приблизно за 0,6 км на захід від Національного музею народної архітектури та побуту України (далі - НМНАПУ) і в 120 м на північ від краю лісу. На північ і північний захід від могильника - похилі схили балки, яка розташована далі на північ.

Довжина могильної групи, витягнутої з півночі на південь - до 50 м, ширина (найбільша в південній частині) - близько 25 м. У групі зафіксовано 11 курганів; є ще 2 незначні підвищення, які, можливо, не належать до курганів.

Насипи розташовано нібито в кілька ліній з північного сходу на південний захід, вздовж лінії схилу: перша лінія - кургани 1, 2, 4; друга - 3, 7, 9, 10; третя - 13, 8, 11 (рис. 10). Ліс на місці могильника досить рідкий, кущами вкритий тільки курган 12, найближчій до лісової дороги (табл. 1).

Курган 1 має ровик, крім північного боку. Із західного боку ровик сягає ширини 3 м за гл. 0,5 м, тоді як зі східного боку ровик вужчий. Курган 2 - найбільший у групі. З північно-західного боку він має сліди незначної виїмки, із західного боку добре простежується ровик шириною 2,5 і гл. 0,7 м. Кургани 10 та 11 майже злилися між собою. У кургані 11 з південного боку - свіжа сміттєва яма розміром 2,5 х 2 х 0,5 м, яка пошкодила частину насипу. Як видно з плану, кургани 1, 2 були насипані на могильнику одними із перших, оскільки насипи курганів 3, 4 частково перекрили їх курганні ровики.

Було встановлено, що між нашими відвідуваннями пам'ятки у квітні та вересні 2012 р. на могильнику з'явилось кілька характерних

ямок, які залишили грабіжники з металодетектором. Глибина ямок - 0,25-0,3 м. Ними були пошкоджені насипи двох курганів та ровик кургану 2.

5. Курганний могильник 2 в Голосіївському лісі. Іншу курганну групу було виявлено в 2012 р. в 350-400 м на північний схід від могильника 1 [Козюба, 2013, с. 398].

Пам'ятка займає найвищу ділянку вододілу між двома долинами, які слугують верхів'ями балок, південна з яких виходить через центральну частину НМНАПУ, а північно-східна - через його північну частину. Відстань від могильника 2 на південний схід до центрального входу до НМНАПУ - близько 0,65 км.

Могильник розташований біля перехрестя двох доріг - одна йде із заходу на схід по просиці, інша пересікає її під кутом (з північного заходу на південний схід) (рис. 11, 1). Приблизно в 60 м на схід згадана просіка пересікається з іншою під прямим кутом.

Курганна група 2 налічує 6 насипів і розташована дуже компактно, окреслюючи коло радіусом 30 м (рис. 11, 2). Вона поросла деревами і не має помітних слідів ровиків (табл. 2).

Курган 1 - найвищий серед усіх і розташований прямо біля перехрестя доріг (рис. 11, 2). По центру він має неглибоку западину діаметром 1,6 м. У курганів 2, 3 в центральній частині - ледь помітні западини. Кургани 3, 4 з'єднані між собою полами. У кургана 5 на захід від його центру - ледь помітна западина. Курган 6, крім центральної западини, з північно-західного боку має виїмку діаметром 1 м.

У вересні 2012 р. Ольга Манігда провела тахеометричну зйомку планів курганних груп 1 і 2 у Голосієві.

6. Поселення на Троєщині (уроч. Ві - товська). Пам'ятку досліджено 2014 р. [Козюба, 2015, с. 72]. Вона розташована на північ від вул. Милославської, в заплаві Дніпра на адміністративному кордоні м. Києва. Вона займає невисоке підвищення (балтійська позначка - 95,5-96 м) розміром 120 х 60 м, видовжене з північного заходу на південний схід, яке з усіх боків оточене болотистою низиною (рис. 12). Площа поселення - 0,8 га.

Культурний шар пам'ятки частково пошкоджений виїмками верхнього шару ґрунту, здійсненими у 2011-2012 рр. В оголеннях ґрунту знайдено 3 вінця ХІ-ХІІ ст. та вінце горщика чи глека з гофрированою шийкою (рис. 13, 1-4), а також 4 денця та три десятки уламків стінок горщиків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кераміка з поселень на Троєщині (1--4), в Китаєві (5--7) та біля Бортничів (8--13)

пам'ятка поселення давньоруський

7. Поселення біля Бортничів. Розташоване в заплаві Дніпра за 0,7 км на захід від села [Козюба, 2015, с. 74]. Займає два дюнні підвищення висотою 1,5-2 м над заплавою (балтійська позначка - 93 м), розділені між собою болотистою низиною шириною 25 м. Підвищення видовжені по лінії північний захід - південний схід (рис. 14). їх поверхня пошкоджена виїмкою верхнього шару ґрунту, здійсненою у 2012-2013 рр. В оголеннях ґрунту на обох підвищеннях на ділянках розміром (50-60) х (20-30) м у 2014 р. виявлено понад півсотню уламків кераміки ХІІ-ХІІІ ст., у тому числі 6 вінець, з яких одне належить горщику, шийка якого має форму раструбу, а інше за формою тяжіє до середини ХІІІ ст. (рис. 13, 8-13). Серед матеріалів інших епох тут знайдено й кераміку XIV-XVI ст.

Пам'ятка розташована при дорозі, яка у XIX ст. проходила по заплаві і з'єднувала Бортничі і Осокорки. На сусідній дюні у 2014 р. нами було знайдено численні матеріали XVI ст., які підтверджують функціонування дороги в той час [Козюба, 2015, с. 75]. Можливо, згадана дорога існувала і в давньоруський період.

8. Поселення в Китаєві (уроч. Виноградне). Пам'ятку відкрито 2014 р. за 0,6 км на південний захід від Китаївського городища [Козюба, 2015, с. 74]. Вона займає край високого плато у верхів'ї глибокої балки, що виходить на схід до долини Дніпра. В 0,2 км на західкитаївський курганний могильник №2 (рис. 15). Поруч, у верхній частині схилу згаданої балки - печерний комплекс XVIII ст.

При шурфуванні та в підйомному матеріалі знайдено давньоруську кераміку, в тому числі 3 вінця XI-XII ст. (рис. 13, 5-7), денце та стінку посудини, зовні вкритої світло-зеленою поливою, два десятка стінок посуду. Визначена площа розповсюдження матеріалу (60 х 30 м) потребує уточнення.

Останні дослідження міської території засвідчили, що вона має потенціал для виявлення нових пам'яток давньокиївської околиці X-XIII ст.

Література

1. Антонович В.Б. Археологическая карта Киевской губернии. - М., 1895. - 4 + 140 + 20 с. + карта. Козюба В.К. Розвідки на території Києва // АДУ 2011 р. - К., 2012. - С. 259-260.

2. Козюба В.К. Розвідки теренів Великого Києва // АДУ 2012 р. - К., 2013. - С. 398-400.

3. Козюба В.К. Розвідки на території Києва // АДУ 2014 р. - К., 2015. - С. 72-74.

4. Козюба В.К., Оногда О.В., Чміль Л.В., Чекановсь - кий А.А. Дослідження об'єкту XVI ст. біля Бортничів на південно-східній околиці Києва // АДУ 2014 р. - К., 2015. - С. 74-75.

5. Козюба В.К. Археологічні пам'ятки Києва X - першої половини XIII століття на території сучасного Києва // Opus Mixtum. - 2016. - №4. - С. 195 - 207.

6. Мовчан І.І. Давньокиївська околиця. - К., 1993. - 176 с.

7. Толочко П.П. Вторична топографія стародавнього Києва. - К., 1972. - 220 с.

8. Самойловський І.М. Слов'янський могильник на р. Пронівщині під Києвом // Археологія. - 1954. - Т. IX. - С. 154-157.

Размещено на Allbest.ru