Могильов як центр консолідації української церковної еліти та ширення київських культурних традицій (до 750-річчя Могильова і 300-річчя з дня народження архієпископа Георгія Кониського)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОГИЛЬОВ ЯК ЦЕНТР КОНСОЛІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ ЕЛІТИ ТА ШИРЕННЯ КИЇВСЬКИХ КУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЙ (до 750-річчя Могильова і 300-річчя з дня народження архієпископа Георгія Кониського)

Анотація

могильов єпархія релігійний духовний

У статті представлено роль Могильова як провідного релігійного і духовного центру Східної Європи, який у XVIII ст. служив центром консолідації української церковної еліти та ширення київських культурних традицій. Це завдячувало активній культурно-просвітницькій діяльності та тісному зв'язку з Україною архієреїв Могильовської єпархії із вихованців Києво-Могилянської академії. Найпоказовішим їх представником став архієпископ Георгій Кониський.

Ключові слова: Могильов, українська церковна еліта, Києво-Могилянська академія, київські культурні традиції, архієпископ Георгій Кониський.

Аннотация

Статья представляет роль Могилева как ведущего религиозного и духовного центра Восточной Европы, который в XVIII в. служил центром консолидации украинской церковной элиты и распространения киевских культурных традиций благодаря активной культурно-просветительской деятельности и тесной связи с Украиной архиереев Могилевской епархии из воспитанников Киево-Могилянской академии. Наиболее видным представителем из их числа стал архиепископ Георгий Конисский.

Ключовые слова: Могилев, украинская церковная элита, Киево-Могилянская академия, киевские культурные традиции, архиепископ Георгий Конисский.

Annotation

The article presents the role of Mogilev as the leading religious and spiritual center of Eastern Europe which in the 18th century served as the center of consolidation for Ukrainian church elite and the expansion of Kiev cultural traditions. It was conducive to active cultural and educational activities and close relations between Ukraine and the bishops of Mogilev eparchy who graduated from Kiev-Mohyla Academy. Archbishop Heorhiy Konysky became the most known representative among them.

Keywords: Mogilev, Ukrainian church elite, Kiev-Mohyla Academy, Kiev cultural traditions, Archbishop Heorhiy Konysky.

Виклад основного матеріалу

Тісні зв'язки України з Білоруссю, зумовлені спільними соціально-політичними інтересами, давньоруськими релігійними і правовими традиціями й тісною культурною співпрацею обох народів, що тривалий час перебували в одному державному утворенні - Речі Посполитій, а також своєрідний симбіоз українського та білоруського письменства, виявилися в активній співпраці української та білоруської еліт у різних сферах. У цьому зв'язку важливу роль відіграв Могильов як провідний духовний центр Східної Європи, 750-річна історія якого містить чимало прикладів активної участі українців в культурному та релігійному житті Білорусі. Головним чином це завдячує тій обставині, що від часу створення у 1632 р. самостійної Могильовської єпархії вона перебувала у тісному зв'язку з Києвом. До зміни юрисдикції Київської митрополії у 1686 р. єпархія канонічно належала до складу Київської митрополії, що позначилося і на подальших взаєминах в середовищі української та білоруської церковних еліт.

Упродовж XVIII ст. зверхниками Могильовської єпархії майже виключно були церковні діячі українського походження, які здобули освіту і почали своє духовне служіння на українських землях: Сильвестр Четвертинський, Арсеній Берло, Йосиф Волчанський, Ієронім Волчанський, Георгій Кониський, Афанасій Вольховський, Іларіон Кондратковський. Виховані на стійких просвітницьких позиціях Києво-Могилянської академії, вони об'єктивно сприяли поширенню на теренах Білорусі київських культурних традицій та інтелектуальному згуртуванню української церковної еліти в православному просторі Російської імперії.

Діяльність Могильовських ієрархів, у тому числі й українського походження, зважаючи на етнічні, мовні та церковно-політичні аспекти проблеми, набула міжнародного значення в історіографії і знайшла своє відображення в багатьох виданнях російських, українських, білоруських і польських учених. Крім узагальнюючих описів Могильовської єпархії¹ варто назвати низку біографічних нарисів, створених як на рубежі XIX-XX століть, так і в сучасну добу. Зокрема, це праці П. Горючко², присвячені предстоятелям Могильовської єпархії XVIII - початку XX ст. (Георгію Кониському, Іларіону Кондратковському, Афанасію Вольховському і Анастасію Братановському), і Антонія Мироновича³, який зосередився передусім на ієрархах XVII ст. білоруського походження. Інформація щодо більшості Могильовських ієрархів представлена у виданнях енциклопедичного характеру, у тому числі й тих, які висвітлюють їх діяльність як вихованців та викладачів Києво-Могилянської академії⁴. Об'єктивно, з усіх архієреєв найбільше уваги дісталося Георгію Кониському⁵, служіння якого на Могильовській кафедрі було найдовшим і найбільш продуктивним. Характеризуючи архіпастирське служіння Могильовських ієрархів українського походження, учені головним чином висвітлювали їх церковно-політичну і господарчо-адміністративну, меншою мірою культурно-просвітницьку, сфери діяльності. Водночас їхні контакти з Україною, залучення до співпраці на теренах Білорусі земляків-українців, залишалися поза увагою навіть українських дослідників цієї тематики.

Навчання і тривалий період активної культурно-просвітницької діяльності в Україні значною мірою позначилися на архіпастирській діяльності і білорусів за походженням братів Волчанських - вихованців Києво-Могилянської академії. Показовим у цьому сенсі є духовне служіння Йосифа Волчанського, позиції якого, як церковного діяча, цілком сформувалися на Україні. Після закінчення Києво-Могилянської академії він, як один із найкращих учнів, залишився у ній викладачем, перебував на керівних посадах префекта і ректора, очолював провідні київські обителі - Братський монастир при Києво-Могилянській академії (у 1721-1727 рр.) і Пустинно-Миколаївський ( у 1727-1734 рр.)⁶.

Характеризуючи діяльність ієрархів Могильовській єпархії XVIII ст., варто зазначити їх послідовне прагнення до освіти білоруської пастви. Так, Йосиф Волчанський, звертаючись до Синоду в травні 1737 р. щодо задоволення багатьох потреб його єпархії, просив, окрім необхідної в архієрейському служінні ризниці й інших речей церковного ужитку, також книги - Євангеліє, Апостол, Мінеї і Кормчу⁷. Його брат і наступник по кафедрі Ієронім Волчанський пішов ще далі - на його прохання «о «великой нужде [...] в людях учительных» Синод дозволив викликати духовних осіб з Київської єпархії для викладання і проповідництва в Могильові⁸.

Найбільший внесок у розвиток культурно-просвітницької справи в Білорусі зробив архієпископ Білоруський і Могильовський Георгій Кониський, який розпочав свою активну творчу діяльність ще як викладач Києво-Могилянської академії, автор популярної драми «Воскресеніє мертвих» та низки проповідей. В його архіпастирському служінні на Могильовській кафедрі це доводить започаткування Могильовської духовної семінарії за зразком Києво-Моги- лянської академії, створення при ній бібліотеки, розвиток шкільного театру, відкриття міських шкіл для дітей з різних верств населення тощо⁹. Показово, що архієрей особливо наголошував на важливості відкриття семінарії: вже в першому своєму донесенні до С.-Петербургу від 3 лютого 1756 р. він підкреслив: «семинарии для священнических детей весьма нужно быть»¹⁰, а у листі до імператорського духівника від 19 травня 1757 р. заявив, що семінарія йому важливіша, ніж будівництво церкви, і саме в ній він бачить засіб для порятунку православ'я в Білорусі¹¹.

Просвітницькі контакти Георгія Кониського з очільника- ми Київської митрополії, як і з керівництвом Києво-Печерської лаври, були досить постійними і мали тривалу історію. Досить згадати, що у 1755 р., коли преосвященний тільки посів Могильовську кафедру, до нього, як до колишнього ректора Київської Академії, звернувся митрополит Тимофій Щербацький за консультацією щодо підручників, за якими слід викладати філософію. І тільки після підтвердження Кониським доцільності заміни застарілої системи Пурхоція на поширену в тогочасних західноєвропейських навчальних закладах систему Баумейстера митрополит дав дозвіл на викладання в Академії філософії за цим підручником12.

Проведена архієпископом Георгієм у 1776 р. реорганізація Могильовської духовної семінарії у відкритий всестановий навчальний заклад і започаткування ним шкіл при міських храмах виявили проблему з викладацькими кадрами. З цією метою Могильовський преосвященний звернувся до Київського митрополита Самуїла Миславського: «Как мне известно, что ныне в епархіи Вашей является немалое число монашествующих за штатом, а в моей епархіи недостаток в них имеется; то прошу Ваше Высокопреосвященство всепокорнейше от обилія Вашего іеромонахов и іеродіаконов, а хотя и монахов, грамоту знаючих, особливо же не найдутся ли и в семинарію учить поезію, риторику и філософію, також языки еврейскій, греческій и немецкій способные, охотников отпустить ко мне десяток или полтора»13. У відповідь Мислав- ський повідомив про відправлення в Могильов позаштатного ієромонаха Платона14.

Водночас архієрей-українець активно провадив у Білорусі і літературно-видавничу діяльність. Якщо в київський період Георгій Кониський переважно писав літературні твори, головним із яких стала драма «Воскресеніє мертвих», то саме в Могильові він створив низку важливих

за значенням історичних праць: «Prawa y wolnosci Obywatelom Korony Polskiey», «Записки о том, что в России до конца XVI столетия не было никакой унии с Римской Церковью», «Историческое известие о епархии Могилевской, в Белой России состоящей, и о Епархиях, в Польше бывших...». В останній твір архієрей помістив «Каталог православных епископов Могилевских» зі стислою біографічною інформацією про всіх очільників Могильовської єпархії. Ці праці створювалися з практичною метою - для обстоювання прав православного населення українських земель у складі Речі Посполитої, тому їх особливістю була ґрунтовна документальна основа - власноручно зібрані архієреєм історичні джерела і юридичні документи¹⁵.

У відділі колекцій та рідкісних книг Національної бібліотеки України імені Вернадського зберігається ще одна праця Георгія Кониського, яка має історико-юридичний характер - «Status Causae lerzego Koniskiego Episcopa Biatoruskiego, Mscistawskiego, Orszanskiego» із зазначенням 1766 року виходу. У ній містяться документи, зокрема надані Могильовським архієреям королівські привілеї, зібрані Георгієм Кониським у зв'язку із маєтковим судовим процесом з уніатським митрополитом Феліціаном Володкевичем у 1765 р. Отже, невідомий досі в історіографії «Status Causae» можна розглядати як підготовчу до ширшої за викладом підбірки документів «Prawa y wolnosci» 1767 р. працю і першим історичним твором Могильовського архієпископа Георгія Кониського, котрий, відстоюючи маєткові права Православної Церкви на теренах єдиної на той час православної єпархії у Речі Посполитій, був змушений вести тривалі судові процеси на всіх рівнях¹⁶.

Готуючи до друку свої історико-юридичні твори, зокрема «Prawa y wolnosci»(1767)¹⁷, Георгій Кониський тісно спілкувався з українським вищим духовенством. Зберігся лист Георгія Кониського з Варшави до Київського митрополита Ар- сенія Могилянського від 5 лютого 1766 року¹⁸, в котрому містилось прохання про пошук у київських архівах королівських привілеїв, виписок із міських книг, тощо. У відповідь Арсеній Могилянський 8 квітня 1766 р. написав, що зібрану інформацію направив через архімандрита Слуцького монастиря Павла Волчанського¹⁹. Одночасно Кониським були відправлені листи й до настоятелів київських монастирів - Печерського, Братського, Видубицького, та до єпископа Переяславського і Бориспільського Гервасія Лінцевського²⁰. Всі віднайдені документи в оригіналах надсилалися архієрею. Зокрема, в Пустинно-Миколаївському монастирі було виявлено і відправлено Кониському «Летопись святого Нестора Печерского». Через декілька років роботи архієрей повернув київським обителям усі книги і рукописи - 17 книг, 48 документів про діяльність Київських митрополитів та ін.²¹.

Турбуючись про освіченість приходського духовенства, Георгій Кониський разом із своїм другом, єпископом Смоленським і Дорогобузьким Парфенієм Сопковським з київських могилянців, уклав книгу про посади й обов'язки парафіяльних священиків -- «О должностях пресвитеров приходских» (1776), яка містила виписки з «Кормчої книги», «Духовного регламенту», творів святих отців і найважливіших указів Си- ноду²². Праця стала незамінимим керівництвом для священиків у церковній практиці, а також посібником для українських і російських навчальних закладів -- її вивчення входило до програми духовних шкіл до середини XIX ст. Показово, що спільний твір Парфенія Собковського та Георгія Кониського у 1840 р. доктором Пальмером було перекладено на англійську мову²³.

З метою просвітництва довіреної йому білоруської пастви архієпископ Георгій мав намір популяризувати найбільш доступні богослужбові видання, зокрема Катехізис Феофана Прокоповича у скороченій формі і власному перекладі на руську мову. У цьому зв'язку показове листування архієрея з архімандритом Києво-Печерської лаври Лукою Білоусовичем у травні 1756 р. Зокрема, Кониський зазначив, що ним укладене на основі Катехізису Феофана Прокоповича «Катехитическое ученье о законе божіим и членах веры», і «тую тетрадку намерен был здесь [в Могильові - авт.] випечатать, но по справке во здешной друкарне и грамоти ставленной священникам випечатать было с великою трудностію, там ничего исправного нет²⁴, для того посилаю к вашему ясне високопреподобію помянутую тетрадку, всепокорно прошу для нужды Христовой приказать випечатать [...] и экземпляров сот две ко мне прислать»²⁵. Проте ця спроба виявилася невдалою: коли Печерський архімандрит, який після втрати свободи друку Печерської друкарні у 1720 р. не міг самостійно контролювати репертуар лаврських видань, звернувся до Синоду, звідти не дали потрібного дозволу, мотивуючи тим, що пропонований Кониським до друку Катехізис - «сокращение изданного катехизма [...] в московской синодальной типографии»²⁶. Натомість було запропоновано відправити архієрею сотню уже видрукованих в Москві Катехізисів.

Докладені зусилля, які не увінчалися успіхом, привели преосвященного до думки про відкриття власної друкарні при Могильовському архієрейському домі, яка й була ним започаткована 1757 р. її першодруком стала згадана праця Феофана Прокоповича, перекладена у скороченому викладі самим Кониським «с высоких словянских слов, инде неудобовразуми- тельных» на доступну мову, тому й призначалася для поширення серед простого народу²⁷. Попит на «Катехізис» спонукав Кониського надрукувати у 1761 р. з невеликими доповненнями його друге видання, а також «Собраніе поучительных слов» власного авторства²⁸.

Проте діяльність власної друкарні не припинила зв'язки білоруського архієрея з українською обителлю, де він прийняв чернечий постриг. Про те, що ці контакти були постійними, свідчить, що 1764 р. на прохання Георгія Кониського адміністрація Печерського монастиря відправила йому зі своєї бібліотеки латиномовний рукопис Зерникова²⁹.

Принагідно зауважимо, що видання найбільшої в Україні друкарні Києво-Печерської лаври, яка знаходилася під безпосереднім протекторатом Київських митрополитів, починаючи від Петра Могили, користувалися широким попитом у білоруського населення. Зокрема, «Лексикон славеноросскій» Памви Беринди у 1653 і 1749 рр. було перевидано Кутеїнською друкарнею³⁰, а 1722 р. на базі його словника було надруковано Церковнослов'янсько-польський лексикон у знаменитій білоруській духовній обителі - Супрасльському монастирі.³¹ Зі стін друкарні Могильовського братства «старанием и коштом» М. Вощанки 1702 р. вийшов передрук 1-го тому «Житій святих» Димитрія Туптала (без передмови митрополита Варлаама Ясинського)³². В опису бібліотеки Слуцької архімандрії від 1772 р. значилися, крім польськомовних і латино- мовних, також чимало книг, виданих у друкарні Києво-Печерської лаври, серед них богослужбові книги - Служебник (6 примірників) і Требник (2 примірники) Петра Могили, Акафісти (2 примірники), Октоїх, Трефологіон, а також твори українських вчених - "Ключ разуменія” Іоа- никія Галятовського, "Трубы на дни нарочитые” Лазаря Барановича, "Поученіе святаго Дорофея”, "Камень веры” Стефана Яворського, "Мир с Богом человеку” Інокентія Гізеля, "Лексикон славеноросскій” Памви Беринди, "Выклад о церкви” Феодосія Софоновича, панегірик Мануїла Козачинського.³³ 1767 р. Лавра, на прохання ігумена Святобогословського монастиря Варлаама, який описав злиденний стан своєї обителі - «по крайнему ж оного монастыря недостатку и убожеству» - відправила Апостол, Октоїх, Часослов, Пісну і Цвітну Тріоді³⁴, чим ще раз виявила доброчинність стосовно своїх білоруських побратимів.

Назва опублікованого Георгієм Кониським Катехізису («Катехизм или краткое начальное христианское учение, в пользу и спасение юношам, купно же и старым ненаученным, в трех беседах написанный и в богоспасаемом граде Могилеве белорусском напечатан, от Рождества Христова 1757 года»³⁵) засвідчує його призначення як посібника для учнів започаткованої архієреєм Могильовської духовної семінарії. Відомо, що у 1771 році він звертався до Синоду з проханням надіслати йому й інші твори Феофана Прокоповича³⁶. Очевидно, як наслідок цих звернень 1786 року в Могильові вийшов із друку як підручник для Могильовської семінарії латиномовний курс поетики Феофана Прокоповича «Про поетичне мистецтво»³⁷. Отже, відкрита Георгієм Кониським друкарня значною мірою була покликана задовольняти потреби започаткованої ним роком раніше Могильовської духовної семінарії.

Наголошуючи на всіх заслугах Георгія Кониського для Могильова, Московський митрополит Платон Левшин у листі до архієпископа останніх років його життя писав: «О, когда бы таковые были все пастыри, каковым украшается град Могилев! Поистине, добрым подвигом подвизается, течение богоугодно скончаваете, и уже изготовлен Вам венец правды.»³⁸.

Отже, тісні контакти українських ієрархів на чолі Могильовської єпархії з Києвом та їх багатогранна культурно-просвітницька діяльність окреслюють значення Могильова як провідного культурного і духовного центру, який служив центром консолідації української церковної еліти і відіграв особливу роль у зміцненні взаємин українського і білоруського народів.

Посилання

1. Могилевская епархия. Историко-статистическое описание. Т 1. Выпуск ІІ, часть І. Могилев на Днепре, 1908; Грьігаровіч І. І. Беларуская ієрархія. Да тысячагодзя хрьісціянства на Беларусі. Минск, 1992.

2. Горючко П. Иларион Кондратковский, епископ Могилевский и Полоцкий. Могилев, 1902; Горючко П. Материалы для биографии архиепископа Георгия Конисского: завещание владыки, кончина и погребение его, оставшееся по нем наследство. Могилев, 1902 (Могилевские епархиальные ведомости. 1902. № 1-2); Горючко П. Афанасий Вольховский, епископ Могилевский и Полоцкий. Могилев, 1902 (Могилевские епархиальные ведомости. 1902. № 5); Горючко П. Анастасий Братановский, архиеп. Астраханский и Кавказский. Астрахань, 1902.

3. Mironowicz, A. Jozef Bobrykowicz, biskup biatoruski. Biatystok: Biatoruskie Towarzystwo Historyczne, 2003; Mironowicz, A. Sylwester Czetwertynski, biskup biatoruski. Biatystok: Biatoruskie Towarzystwo Historyczne, 2004. Mironowicz, A. Sylwester Kossow - biskup biatoruski, metropilita kijowski. Biatystok: Biatoruskie Towarzystwo Historyczne, 1999; Mironowicz, A. Teodozy Wasilewicz, archimandryta stucki, biskup biatoruski. Biatystok: Biatoruskie Towarzystwo Historyczne, 1997; Mironowicz, A. Metropolita Jozef Nielubowicz Tukalski. Biatystok: Biatoruskie Towarzystwo Historyczne, 1998.

4. Києво-Могилянська академія в іменах, XVII-XVIII ст.: енциклопедичне видання. К., 2001.

5. Ливотов Е. Георгий Конисский, архиепископ Белорусский. Краткий очерк жизни и деятельности святителя, к столетию со дня смерти его - 1795-1895. Б. м., 1895; Кашуба М. В. Георгий Конисский. М., 1979; його ж. Георгій Кониський - світогляд та віхи життя. К., 1999; Буглаков М. Преосвященный Георгий Конисский, архиепископ Могилевский. Минск, 2000.

6. Києво-Могилянська академія в іменах. С. 123-124.

7. Могилевская епархия. Историко-статистическое описание.- С. 284.

8. Там само. С. 319-320.

9. Фощан Я. І. Культурно-просвітницька діяльність Георгія Кониського на теренах Білорусі // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Українознавство». 2009. Вип. 13. С. 47-49.

10. Буглаков М. Преосвященный Георгий Конисский, Архиепископ Могилевский. Минск, 2000. С. 107.

11. Матвіїшин Я. О. Нові матеріали до біографії Георгія Кониського (1717-1795) // Рукописна та книжкова спадщина України. 1993. № 1. С. 44.

12. Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии.- Отд. ІІ /Под ред. Н. И. Петрова. Т. ІІ. К., 1905. С. 175-181; Граевский И. Киевский митрополит Тимофей Щербацкий. К., 1910. С. 233.

13. Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии. Т. V. К., 1908. С. 147.

14. Там само.

15. Фощан Я. Історія православ'я в науковому доробку Георгія Кониського: синтез теорії і церковної практики // Гілея. К., 2009. Вип. 26. С. 238-245.

16. Повідомлення про друк цього твору залишилося у фонді Канцелярії Синоду Російського державного історичного архіву (РДІА. Ф. 796. Оп. 58. Спр. 320. Арк. 1-2).

17. Описание документов архива западнорусских униатских митрополитов. 1701-1839. Т. ІІ. СПб., 1907. № 1864, 1874, 2218.

18. Архив Юго-Западной России. Ч. 1. Т. ІІ. К., 1864. С. 149-150.

19. Орловский П. Материалы для биографии Киевского митрополита Арсения Могилянского (22 окт. 1757 + 8 июня 1770 г.) // Труды Киевской духовной академии. 1894. № 6. С. 303-304.

20. Архив Юго-Западной России. Ч. 1. Т. ІІ. С. 150-152.

21. Марголіна І., Ульяновський В. Київська обитель святого Кирила. К., 2005. С. 23.

22. Зібрання українських стародруків XVII-XVIII ст. К., 2012. С. 332.

23. Дениско Л. М. Автографи на книжках з колекції рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. К., 2007. С. 163-164.

24. Ймовірно, йшлося про друкарню Могильовського братства, яка існувала одночасно зі створеною Георгієм Кониським (Жудро Ф. История Могилевского Богоявленского братства. Могилев, 1890).

25. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі - ЦДІАК України). Оп. 1. Друк., спр. 7. Арк. 90-90зв.

26. РДІА. Ф. 706. Оп. 37. Спр. 427; Буглаков М. Преосвященный Георгий Конисский, архиепископ Могилевский. С. 108.

27. Там само.

28. Матвіїшин Я. О. Нові матеріали до біографії Георгія Кониського (1717-1795) // Рукописна та книжкова спадщина України. 1993. № 1. С. 44. До зазначених видань, випущених з друкарні Кониського, Я. Матвіїшин додає ще його архіпастирське послання, яке, на його думку, могло бути надруковане 1761 р.

29. ЦДІАК України. Оп. 1 заг. Спр. 265. Арк. 1-10.

30. Титов Ф. Типография Киево-Печерской лавры. Исторический очерк (1606-1616-1916 гг.). Т 1. К., 1916. С. 171.

31. Німчук В. Західноєвропейські джерела в українській лексикографії XVII ст. // Україна XVII ст. між Заходом та Сходом Європи. Матеріали 1-го українсько-італійського симпозіуму 13-16 вересня 1994 р.

32. Київ-Венеція, 1994. С. 593. Див. також: Сычевская А. Памва Берында и его Вирши на Рождество Христово // Чтения в историческом обществе Нестора Летописца. Кн. 23. Вып. І. Отд. ІІІ. С. 56.

33. Круминг А. А. Четьи-Минеи святого Димитрия Ростовського: очерк истории издания // Филевские чтения. Вып. IX. Святой Димитрий, митрополит Ростовский. Иследования и материалы. М., 1994. С. 31. У бібліографії згадується також білоруське видання 1716 р. його ж праці «Аполлогія в утоленіе печали человека сущаго в беде, в гоненіи и озлобленіи» (Бурцев А. Е. Обстоятельное библиографическое описание редких и замечательных книг, брошюр, художественных изданий. СПб., 1901. С. 20).

34. Памятники православия и русской народности в Западной России в XVII-XVIII вв. / Под ред. Ф.Тито- ва. Т. 1. Акты по истории заграничных монастырей Киевской епархии XVII-XVIII вв. Ч. 1. К., 1905. С. 1557-1560.

35. ЦДІАК України. Ф. 128. Оп. 1 друк. Спр. 129. Арк. 2; Книга і друкарство на Україні. К., 1964. С. 178.

36. Буглаков М. Преосвященный Георгий Конисский, архиепископ Могилевский. С. 421.

37. РДІА. Ф. 796. Оп. 49. Спр. 129. Арк. 1-21.

38. Фощан Я. І. Культурно-просвітницька діяльність Георгія Кониського на теренах Білорусі // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Українознавство». 2009. Вип. 13. С. 47-49.

39. Буглаков М. Преосвященный Георгий Конисский, архиепископ Могилевский. С. 496.

Размещено на Allbest.ru