Діяльність Бессарабського дворянського депутатського зібрання: діловодний аспект

Башли М. І.

кандидат історичних наук, викладач кафедри української і всесвітньої історії та культури, Ізмаїльський державний гуманітарний університет (Україна, Ізмаїл), rita_bashly@mail.ru

На сучасному етапі помітно зростає інтерес вітчизняних та зарубіжних дослідників до проблематики дворянських корпоративних організацій, одним із яких є дворянські депутатські зібрання. Однак, залишається недослідженою організація діловодства в таких установах. У статті на основі архівних джерел висвітлено повноваження та основні функції Бессарабського дворянського депутатського зібрання. Аналізуються особливості діловодства станової установи у ХІХ -- на початку ХХ ст.

Ключові слова: дворяни, зібрання, організація діловодства, канцелярія, архів.

Протягом XVIII - середини ХІХ ст. на території Бессарабської губерній відбувалися тривалі та доволі міцні колонізаційні процеси, пов'язані як з переселенням на ці території іноземних колоністів, так і з внутрішньою міграцією. Однією з найвпливовіших, але не надто чисельною на цих землях, була дворянська верства, яка мала певні відмінності від загального статусу аристократів Російської імперії. Це було пов'язано зі строкатим етнічним, конфесійним складом місцевого дворянства та специфікою щодо отримання ними шляхетних рангів. Провідною адміністративно-становою опорою місцевої аристократії були дворянські депутатські зібрання та дворянські опіки.

Історії корпоративних установ Російської імперії взагалі та Бессарабського дворянського депутатського зібрання зокрема, присвячена низка наукових праць. До цих питань зверталися сучасні дослідники М. А. Михайліченко, Л. М. Казначеєва, Т. С. Гаращук, Л. Ф. Циганенко, Н. В. Сурева [1] та інші. Науковці висвітлили різні аспекти діяльності дворянських зібрань, в тому числі, структуру, склад, місце в системі російського державного механізму. Однак серед значного кола розглянутих питань, поза увагою залишилися організація діловодства в станових установах.

Джерельною базою нашого дослідження є законодавчі акти та діловодна документація, що зберігається у фонді Бессарабського дворянського депутатського зібрання Національного архіву Республіки Молдова (НАРМ), де фіксувалися, з'ясовувалися та контролювалися щоденні дворянські справи.

Нагадаємо, що Бессарабія увійшла до складу Російської імперії в 1812 р. Бессарабські землі протягом ХІХ ст. входили до складу кількох імперських адміністративних одиниць: Бессарабської області (1818-1822 рр.), Новоросійського і Бессарабського генерал-губернаторство (1822-1873 рр.) [4, с. 26-28]. За підсумками Кримської (Східної) війни (1853-1856) бессарабські землі були поділені на дві частини: придунайські землі Південної Бессарабії було включено до складу Молдавської (згодом Румунської) держави, решта під назвою Бессарабська область залишилися в складі Російської імперії. 1873 р. Бессарабська область була перетворена на Бессарабську губернію [7, с. 370], до складу якої ввійшли 7 повітів. Після закінчення російсько-турецької війни 1877-1878 рр. за рішеннями Берлінського трактату до складу Бессарабської губернії було включено Ізмаїльський повіт.

З приєднанням бессарабських земель до складу Російської імперії постала проблема оформлення відповідних станових інституцій в краї. Однак, відсутність досвіду функціонування в Бессарабії суто дворянських установ, мовні проблеми та досить тривалий процес формування остаточних списків дворян відкладали вирішення цього питання.

12 серпня 1822 р. намісник Бессарабської області Іван Микитович Інзов видає розпорядження про створення Бессарабського дворянського депутатського зібрання. До його складу увійшли 6 депутатів: колезький асесор Іван Яманді, сардар Федір Макареско, ключер Апостол Бурда, дворянин Василь Кацика, Йордакій Олександрі та Лупул Россети [5, арк. 2-4]. дворянський корпоративний депутатський зібрання

Згідно із «Жалуваною грамотою дворянству» 1785 р., дворянські депутатські зібрання створювалися у кожній губернії для укладання і продовження дворянської родовідної книги. До цієї книги мали бути внесені усі особи, які володіли нерухомим майном у губернії і довели власну шляхетність. У Статуті управління Бессарабською областю від 29 квітня 1818р., за молдавськими боярами визнавалися

права російських спадкових дворян, а бояринашам - особистих. У разі визнання представлених доказів дворянства незаперечними комісія вносила прохачів до дворянської родовідної книги губернії, а факт внесення дворянина до родовідної книги засвідчувався грамотою з печаткою зібрання та підписами губернського предводителя та депутатів. Родовідна книга бессарабських дворянських родів була затверджена указом від 29 січня 1845 р. та складалась з наступних частин:

I. Дворянство жалуване або дійсне (дворяни, які були пожалувані в спадкове дворянство імператором);

II. Дворянство військове;

III. Дворянство за чинами або орденами;

IV. Іноземні дворянські роди;

V Титуловане дворянство;

VI. Стародавні шляхетні дворянські роди (мали докази приналежності до стану до 1685 р.) [2].

Оригінал родовідної книги зберігався в архіві губернського дворянського зібрання. В архіви губернського правління та Герольдії передавалися завірені копії книги.

Документаційним забезпеченням діяльності установи займалася канцелярія. Губернський предводитель дворянства І. Стурдза запропонував ввести до штату канцелярії новоствореного органу наступні посади: секретар, протоколіст, регістратор, архіваріус, 2 експедитора та 2 помічника, невизначену кількість перекладачі та інші канцелярські службовці. Намісник відмовився затвердити такий великий штат та запропонував для початку обмежитись тільки секретарем [5, арк. 8]. Першим секретарем БДДЗ було обрано В. Луговського. Протягом всього періоду функціонування депутатського зібрання штат канцелярії залежав пропорційно від кількості справ, що були в неї на розгляді.

Канцелярію дворянського депутатського зібрання очолював секретар. Йому підпорядковувалися всі канцелярські працівники. Секретар мав скріплювати своїм підписом усі справи, які вимагали підписів членів дворянського депутатського зібрання. Справи, які не вимагали підписів членів депутатського зібрання, завірялись лише секретарем (поточні документи, листи і копії рішень). У нього зберігались печатки дворянського зібрання: мала - для листів, пропозицій і справ дворянського зібрання, і велика - для грамот.

30 листопада 1823 р. в журнал Бессарабського зібрання було внесено запис, що для заснованої канцелярії необхідно гроші на платню службовцям і на канцелярське приладдя. В. Луговський доповідав губернському предводителю, що для належного виконання діловодних функцій потрібно купити «папір, сургуч та інше канцелярське приладдя», а також «зробити один столик та найняти одного охоронця для відправки з конвертами, утримання канцелярії у чистоті та інше» [6, арк. 3]. На посаду охоронця найняли мешканця Оргєєвського повуту Кирила Жирновського. Щоб забезпечити канцелярію необхідними засобами, передбачалося зібрати з кожного депутата по 100 рублів, але ця процедура затяглася. Більшість скаржилися на відсутність коштів. До збору необхідних коштів канцелярія утримувалась за рахунок предводителя і шістьох депутатів зібрання.

Організація роботи з документами у Бессарабському дворянському депутатському зібранні регламентувалась загальноімперськими нормативними актами («Генеральний регламент», «Жалувана грамота дворянству»). Документи розглядалися у наступній послідовності: підготовка справи до слухання, фіксування процесу та результату обговорення, підготовка відповідей. При аналізі архівних документів БДДЗ чітко прослідко- вується, що кожний документ, який надходив на розгляд спочатку обов'язково реєструвався. У його правому верхньому куті вказувалася дата отримання та ставився підпис, а в лівому верхньому куті - реєстраційний номер.

За час діяльності Бессарабського дворянського депутатського зібрання сформувався цілісний комплекс документів. Основну частину документації, що надходили на розгляд у БДДЗ становили «прошенія» («прозьби») та особові справи дворян. Заголовок справи передає її короткий зміст. На обкладинці вказувалися дати початку та закінчення справи. До справи про дворянське походження складався внутрішній опис документів. У ньому вказувалися документи у тому порядку, в якому вони розміщувалися у справі, їхня повна назва та кількість сторінок. Описи у справах є звичайні і подвійні. Подвійний опис складався із двох частин, перша - документи справи, друга - документи самого роду, якщо такі є у справі.

Всі завершені справи про дворянське походження, протоколи про затвердження і про зарахування до дворянського стану зберігатися в архіві Бессарабського дворянського депутатського зібрання. Очолював архів архіваріус. До обов'язків архіваріуса належали: а) проставляти на справах про дворянське походження нові порядкові номери в алфавітному порядку з точною вказівкою на прізвище, слідкувати за переміщенням родів з однієї частини родовідної книги в іншу та робити відмітки про це; б) передавати справи з архіву в експедицію, яка відправляє їх в ревізійну комісію. В його руках знаходились всі справи пов'язані з вивченням та перевіркою родовідних, справи щодо надання дворянства і підготовка справ на розгляд депутатського зібрання.

Архів Бессарабського дворянського депутатського зібрання поділявся на три відділи. Перший відділ - це справи, що містили документи і листування окремих бессарабських дворян і осіб, які довели своє шляхетне походження; другий - листування з правових, адміністративних і господарських питань місцевої аристократії; третій відділ архіву становили дворянські лічильні книги.

У 1908 р. на посаду столоначальника і архіваріуса було призначено І. С. Ясинського. З його доповіді дізнаємося, що в архіві налічувалось більше 6000 справ, але всі вони не мали відповідних архівних описів. В найгіршому стані були папери другого відділу: недбало підшиті, перев'язані в пачки мотузкою, не одне десятиліття зберігалися в сараях, вражені цвіллю і набігами гризунів.

І. С. Ясинський взявся за усунення недоліків, які накопичилися протягом століття та складання хронологічного і предметного каталогів усіх справ і книг. У зв'язку з похилим віком архіваріуса йому надали помічника. Асигнування помічника архівіста становило 60 рублів на місяць [3, с. 82].

Великий обсяг роботи був не під силу незначного складу канцелярії депутатського зібрання. У 1909 р. до архіву Бессарабського дворянського депутатського зібрання було запрошено спеціаліста з давньої молдавської грамоти для впорядкування справ періоду з 1814 р. по 1840 р., які були написані молдавською мовою. Тільки деякі з них мали переклади на російську. Починаючи з 1840 р. у діловодстві переважає російське письмо.

Дворянська скарбниця на ці заходи виділила 1200 рублів. Оплата праці спеціаліста становила 150 рублів на місяць, при чому з цієї суми він виплачував винагороду своїм 4 помічникам [3, с. 35-36].

У дворянських депутатських зібраннях, як і в інших державних і станових установах, панували бюрократизм, зловживання службовим становищем, надзвичайна повільність у розгляді справ. Зазвичай робота з упорядкування документації у зібраннях активізувалася після перевірок та зауважень ревізійних комісій. Здебільшого це були ревізійні комісії повітового і губернського рівнів. Вони перевіряли функціонування дворянських депутатських зібрань, їхнє діловодство, правомірність рішень і виданих ними документів, з'ясовували достатність та достовірність представлених шляхтичами доказів на підтвердження своїх дворянських прав тощо. У наслідок роботи комісій деякі особи були виключені з родовідних книг.

Отже, функціонування канцелярії Бессарабського депутатського зібрання було наближене до діяльності канцелярій аналогічних установ російських губерній, хоча і мало певні особливості та недоліки.

Список використаних джерел

1. Михайличенко М. Діяльність харківського дворянського депутатського зібрання (1786-1796 рр.) / Микола Михайличенко // Сумська старовина. - 2015. - №46. - С.36-42; Казначеєва Л. М. Волинське дворянське зібрання (1796-1917): функції, структура, участь у системі органів влади. - Дис. канд. істор. наук. - 07.00.01. - Київ, 2008. - 197 с.; Гаращук Т. Становлення та діяльність Волинського дворянського депутатського зібрання: діловодний аспект (кін. XVIII - поч. ХХ ст.) / Тетяна Гаращук // Студії з архівної справи та документознавства / Держ. архів. служба України, УНДІАСД; [редкол.: С. Г Кулешов (голов. ред.) та ін.]. - К., 2015. - Т.22-23. - 226 с. - С.59-68; Циганенко Л. Ф. Дворянство Півдня України (друга половина XVIII - 1917 р.) / Лілія Федорівна Циганенко. - Ізмаїл: СМИЛ, 2009. - 384 с.; Сурева Н. В. Матеріали до історії дворянських зборів Південної України (остання чверть XVIII - перша чверть XIX ст.) / Наталія Вікторівна Сурева // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету: Південна Україна XVIII-XIX століття. - Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2001. - Вип.6. - С.15-35.

2. Дворянство Российской империи. - Режим доступу: http:// dvorianstvo.org/chto-sleduet-znat-o-rossijskom-dvoryanstve/ razlichiya-sredi-dvoryanstva

3. Доклады и отчеты дворянского депутатского собрания и губернского предводителя дворянства XXXII очередному Бессарабскому губернскому дворянскому собранию. - Кишинев: Типография Ф. П. Кашевского, 1911. - 146 с.

4. Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба: [Санкт-Петербург: Глав. упр. Ген. штаба, 1859-1865]: в 25 т. - Т.2: Бессарабская область: Ч.1. / Сост. Ген. штаба кап. А. Защук - СПб., 1862. - 553 с.

5. Національний архів Республіки Молдова. - Ф.88. Бессарабське дворянське депутатське зібрання (1822-1917). - Оп.1. - Спр.58. Указ областного правительства об учреждении в Бессарабской области дворянского депутатского собрания (08.02.1822 - 11.01.1824). - 258 арк.

6. Там само. - Спр.91. Постановление Бессарабского

дворянского депутатского собрания о сборе средств депутатами дворянства на содержание канцелярии Бессарабского дворянского депутатского собрания (30.11.1823 - 29.04.1824). - 18 арк.

7. О переименовании Бессарабской области в губернию // ПЗЗРІ. Зібрання ІІ. - Т. XLIII (1873). - №52721. - 28.10.1873. - С.370.

Размещено на Allbest.ru