Листи остарбайтерів з Донеччини як історичне джерело

Размещено на http://www.allbest.ru/

Листи остарбайтерів з Донеччини як історичне джерело

Мармілова О. С.,

молодший науковий співробітник, Донецький національний університет ім. Василя Стуса (Україна, Вінниця),

Проаналізовано інформаційні можливості колекції листів остарбайтерів, визначено їх інформативний потенціал та значення для дослідження історії праці у Німеччині цивільного населення (на прикладі Донеччини). За допомогою методів джерелознавчого аналізу і синтезу виявлено, що матеріали переписки містять інформацію щодо значення листування в житті робітників, стратегії написання повідомлень за наявності цензури, умов життя і праці--проживання, харчування, оплати праці, одягу (як фактичний стан речей, так і суб'єктивне сприйняття авторами), значення спілкування з односельчанами, можливість проведення дозвілля і зустрічатися з родичами. Листи відображають особливості німецької офіційної політики щодо примусових робітників у відповідний проміжок часу. Приватне листування «східних робітників» може стати цінним джерелом до досліджень у галузі історичної антропології, історії повсякденняДругої світовоївійни.

Ключові слова: остарбайтер, лист, джерела особового походження.

Документальний комплекс листів остарбайтерів з Німеччини до своїх рідних є цінним джерелом особового походження. Унікальність епістолярної спадщини робітників полягає у тому, що будучи одним з небагатьох масових і синхронних подіям матеріалів, вона розкриває не лише фактичні умови життя і праці, але й широку картину сприйняття дійсності учасниками історичних подій безпосередньо у момент перебування на роботах.

Листи «остарбайтерів» залишаються маловивченим джерелом. Хоча уривки з них використовувалися у публіцистичному і пропагандистському просторі відразу після завершення Другої світової війни, перш за все це збірки - «Листи з фашистської каторги» [31], «Радянські люди на німецькій каторзі» [34]. Надалі науковий інтерес до цього джерела зникає на тривалий час, і з'являється вже в останні десятиліття в розробках джерелознавців і філателістів [32; 33; 35]. остарбайтер німецький цивільний

Метою статті є джерелознавчий аналіз листів «остарбайтерів», що знаходяться на зберіганні у Державному архіві Донецької області, визначення їх інформативного потенціалу та значення для дослідження історії праці у Німеччині цивільного населення (на прикладі Донеччини).

У статті досліджено листи, що знаходяться на зберіганні у фонді Р-1988 («Листи радянських громадян, вивезених до Німеччини зі Сталінської області в період тимчасової німецько-фашистської окупації»). Загальна кількість одиниць зберігання - 15 652, матеріали фонду були розсекречені у 1971 році.

Обмеженість колекції полягає у тому, що основна кількість листів датується 1943 р. (переважно липнем- серпнем) - час коли умови утримання робітників починають полегшуватися, до того ж робітники вже певним чином призвичаїлися до перебування у Німеччині: «Я зараз живу дуже добре, раніше, коли я тільки приїхала було набагато важче, а тепер вже дуже добре можу говорити німецькою, уже нам нічого не страшно» [1], «Вже скоро виповниться півтора року як ми розсталися з Вами» [2].

Офіційно поштовий зв'язок для остарбайтерів було запроваджено з липня 1942 р., 25 листопаді того ж року були складені спеціальні правила листування. За цими правилами кожен робітник міг відправляти 2 листівки на місяць за допомогою Німецької поштової служби в Україні. Хоча майже з самого початку прибуття до Німеччини робітники намагалися передати рідним вісточку про себе (окупаційна влада починає друкувати такі листи на шпальтах окупаційних видань, починаючи з березня 1942 р.).

На достовірність листів як історичного джерела значний вплив мала цензура, якій підлягало листування робітників зі Сходу відповідно до наказу Верховного командування сухопутних військ від 22 червня 1942 р., у Центрі перевірки іноземного листування у Берліні (перший етап), потім безпосередньо в таборах або біржах праці (другий етап) [33]. Перевірці підлягали лише листи робітників з окупованих територій Радянського Союзу (в кордонах до 1939 р.). Кругла печатка з літерами АЬ, означала, що лист пройшов перевірку, частини тексту листів, які не відповідали офіційній пропаганді щільно закреслювалися олівцем або ручкою. Наступний етап перевірки проводили вже безпосередньо окупаційні органи на місцях, наявні штампи Економічної інспекції «Південь», з підписом виконавця. Таким чином, робітники могли писати своїм рідним лише те, що не суперечило офіційній пропаганді, або просто повідомлялося про негативні настрої або події. Наприклад, лист Марії Дзюби до рідних затерто після слів: «Я дуже хочу додому, я дуже за вами скучила, але я не маю сили нічого зробити» [3].

Для того, щоб пройти цензуру, робітники часто використовують наступні вирази: «живемо добре», «робота легка», а потім коротко перераховують новини або описують умови, без їх оцінки. Майже у кожному листі зустрічаються наступі вирази «живемо поки що добре», «годують поки добре», «поки живий», «живемо поки нічого» та інші, які одночасно допомагали і оминути цензуру, і передати вісточку рідним.

Використання в листах описових зворотів також допомагало робітникам обійти цензуру. Олександра Жукова так описує свої будні: «Любі батьки у нас йдуть «жахливі дощі», спимо по 3 години вночі. Жива буду побачимося, якщо не спіткає така доля як деяких росіян, що живуть у Німеччині» [4]; «Тут також багато усього буває, не розбираємо, коли день і ніч» [5]. У деяких листах, що мають штампи про проходження перевірки, знаходимо прямі повідомлення про примус. Наприклад, Митіна Ганна пише наступне: «Завербували нас сюди примусово. Завербували усю молодь, але сюди потрапило лише 10 дівчат!» [6], «Привітродичам, хто ще залишився. Напиши їм, щоб вони були розумніші за мене» [7]. Також більш вільно писати робітники могли тоді, коли передавали листи через знайомих, а не поштою. У Віри Гребенюк, була можливість передати своє послання з перекладачкою, яка їхала у відпустку, тому вона відверто повідомляє про смертність серед робітниць, про те, що вони отримують багато негативних новин від рідних [8] . Такі листи свідчать, що система цензурної перевірки не була досконалою і родичам вдавалося отримувати правдиву інформацію про роботу в Німеччині.

Крім того, при аналізі листів слід мати на увазі, що часто мотивом їх авторів було заспокоїти рідних, які не знали навіть, чи живі їх діти. Тому вираз «Я жива і здорова, чого і тобі бажаю» можна зустріти майже у кожному листі. Робітники намагалися переконати батьків, що не варто «хвилюватися» і оминають інформацію, яка може їх занепокоїти. Таких прикладів надзвичайно багато: «Нічого, усе переживемо і повернемося додому» [9] , Любов Антошко у листі до своєї мами: «Береги себе, нічого не жалій. Про мене не хвилюйся, я поки жива» [10]. Тож, бажання авторів заспокоїти свої рідних ускладнює інтерпретацію і аналіз змісту, не завжди вдається можливим точно встановити, де автор лише заспокоює близьких, а де повідомляє про своє фактичне становище. Прикладом може слугувати наступний уривок: «За одяг не турбуйтесь - я не боса і не гола. А те, що ви думаєте, що я чуже наділа, це все даремно. У мене чоботи і десять суконь» [5].

Листи остарбайтерів своїм рідним являються автентичним джерелом, генетично і хронологічно пов'язаних з дійсністю, що викликала їх до життя. Колекція поштівок, що розглядається, написана на тримовних бланках (українська, російська та німецька мови), наявні штампи робітничих таборів (лише для листів промислових робітників), штампи поштової служби з датою і штампи цензурної перевірки. Поштові картки складалися з двох аркушів - на першому писали остарбайтери, другий призначався для відповіді, таким чином обсяг листа був чітко визначеним. Адресу одержувача треба було писати від руки у правій частині листівки; замість адреси відправника - штамп з зазначенням міста і номером табору. Адреси відправників і одержувачів дозволяють прослідкувати географію розміщення робітників у Німеччині та населені пункти, з яких вони виїхали. Відправниками листів були молоді люди (дівчат більше ніж хлопців), вивезені на роботи до Німеччини протягом вербувальних кампаній 1942 р. до своїх батьків, інших родичів, рідше друзів у Німеччині.

Листи остарбайтерів належать до джерел без визначеного формуляру, мають структуру характерну для епістолярного жанру - починаються з привітань (часто зустрічаються такі вирази як «потискаю вашу праву руку»), потім слідує перелік родичів і знайомих, повідомлення про отримання останнього листа, запитання до родичів, розповідь про себе, привітання до друзів і знайомих, слова прощання і підпис листівки. Слід відмітити загальний низький рівень грамотності авторів, вживання «народної мови».

Аналіз змісту листів розкриває велике значення листування у житті самих робітників: «Перечитую листівки кожного дня у вільну хвилинку. Ніби-то поговорила з вами» [11], «Живу я добре, одне погано, що не має моїх рідних і не отримую листи» [12], «Листівку вашу отримала і була дуже рада і не могла її читати - залила усю сльозами» [13]. З листів остарбайтерів стає відомо, що вони писали значно більше листів, ніж отримували: «Надіслала вам три листа і три листівки, а відповіді ще не отримала» [14], «Найперше, поспішаю повідомити, що дві листівки я отримала. За це дуже вдячна <.. .> пишу багато, а отримую мало і у кожному листі пишу одне й те саме» [11], «Дякую за відповіді - дві листівки, перші за півтора року, а ми написали безмежну кількість!» [16] Отримання вістей від рідних ставало для робітників значною подією: «Мамочка, я вашу листівку отримала 18 березня 1943 р., якій була дуже рада. Я кожну строчку залила сльозами» [15].

Майже у кожній листівці знаходимо прохання до рідних писати частіше або хоча б просто написати декілька слів: «А маму і Валю я прошу написати хоча б три слова, щоб я побачила почерк і впевнилася» [13]. Вочевидь, у такий спосіб робітники намагалися переконатися, що їх рідні живі. Автори не лише просять рідних писати, але й вказують, про що саме бажають довідатися, найчастіше це - здоров'я рідних, новини про життя родичів, наявність їжі, одягу і крівлі над головою, чи ходять рідні обмінювати одяг і що нового поміняли, також автори листів цікавляться, чи мають батьки роботу, чи ходять молодші брати і сестри до школи та ін. Зазначені питання характерні для молодих людей, вивезених з міст та містечок, тоді як сільська молодь просить розповісти про сад і город, про трудодні та інші особливості сільських буднів. Часті питання, що стосуються новин у місті/селі, наближеності фронту та ін. Велика кількість питань до рідних вказує на тісний емоційний зв'язок з рідними, наявність взаємної турботи і підтримки, важкість перенесення розлуки, прив'язаність до рідного міста, села.

У листах знаходимо відголос політики соціального заохочення для виїзду до Німеччини, так само як певні сезонні акції окупантів (наприклад, збір теплого одягу для робітників). У листах колекції, яка розглядається часто піднімається тему відпусток. Саме в першій половині 1943 р. були розроблені правила отримання відпусток для робітникам зі Сходу, що викликало великі сподівання і одночасно сумніви: «У вересні нам обіцяють відпустку, якщо тільки пустять, то ми до вас приїдемо» [16],- пише Головіна Валентина своїм рідним; «Мамочка, нам обіцяють дати відпустку, коли виповниться 2 роки. Хоча б це було правдою» [17], - висловлює надію Марія Блєднова.

Листи остарбайтерів можуть слугувати джерелом щодо умов їх праці і побуту в Німеччині. Найчастіше респонденти вказують місто у якому працюють, тип підприємства, режим роботи, оплату праці, серед деталей побуту важливе місце займає харчування, наявність одягу, взаємовідносини з сусідами по бараку, рідше - з господарями, проведення дозвілля.

Листи надають загальну інформацію про те, де працюють автори. Промислові робітники найчастіше пишуть, що працюють «на фабриці» або «за машиною», подробиць праці майже не вказують, проте детально описують раціон і розмір зарплати: «Працюю за машиною, робота цікава. Отримала 32 марки 75 пфенігів. їмо добре - 2 рази суп чи інше, а ввечері 300 г хліба і ковбасу» [15]; «Знаходжусь у Німеччині, в с. Альтенграбов, працюю на фабриці - з 7 годин ранку до 4, у суботу - до 12, потім вільний час» [18]. Згадка про перебування «у таборі» також являється вказівкою на працю в промисловому секторі.

Відмітимо, що часто пройти цензурну перевірку (наявний відповідний штамп) вдавалося листам, автори яких не лише називають розмір зарплатні, але й зазначають, що грошей вони не отримують, або їх недостатньо: «Отримую дуже мало - 5 або 12 марок на місяць, за них я не можу нічого купити» [19]. Тож, незважаючи на цензуру, вже виїхавшим робітникам вдавалося передати рідним реальну ситуація з оплатою праці і харчуванням у Німеччині, на противагу офіційній пропаганді в окупаційній пресі.

Робітники, які потрапили до сільського господарства називають, яку саме роботу вони виконують і майже не пишуть про зарплатню і режим роботи, часто вони пишуть добрі відгуки про своїх господарів, правдивість яких підтверджують подробиці та фото: «Мені дуже добре і якщо я буду знати її адресу (знайомої Євгенії - прим, автора), то зможу допомагати усім - грошима, одягом, харчуванням. Мої господарі - добрі, не відмовлять» [20]; «Дася важить 72 кг, а я - 71, так що самі маєте уявити, які миє» [21]. Таким чином, листи остарбайтерів свідчать про в основному більш комфортні умови життя і праці в сільському господарстві, переважно кращі стосунки з господарями, більше можливостей для дозвілля.

Так як більшість листів датуються першою половиною 1943 р., після 1-1,5 років перебування у Німеччині, то автори не дуже часто детально описують умови життя і праці, а повідомляють лише про зміни у їх становищі, про новини, серед яких навіть незначне збільшення раціону (наприклад, додаткові 500 г. хліба на тиждень) або житлових умов (будівництво нового бараку, тощо).

Важливою темою листів робітників своїм рідним були повідомлення про наявність у них одягу, переважно намагаються заспокоїти, що мають все необхідне, про його задовільний стан: «Я сплю на койці, одяг є, взуття також. Все ще ціле, що брала» [26]. Віра Геращенко ділиться своїми враження від робочої форми: «Отримали ми костюми - жакет, спідницю і блузу. Для усіх росіян, які знаходяться у Німеччині, одна форма - коричнева, матеріал правда не надто добрий» [22]. З листів стає зрозуміло, що питання одягу належить до нагальних, для східних робітників була передбачена форма одягу, яка видавалася, хоча дуже часто вони носили те, що взяли з дому або купляли на місці.

Аналіз листів дозволяє зробити висновок, що вихідці з Донеччини часто жили і працювали разом і це їх дуже підтримувало: «Сталінських дівчат 6, усього нас в кімнаті 18. Усі дівчата гарні» [15]; «Працюю на фабриці з хлопцями з нашого села» [23]. Спілкування з дівчатами, які жили разом також полегшувало трудові будні, тоді як розлучення з подругами сприймалося дуже болісно. Зіна Дієва розповідає батькам про переведення своє подруги до іншого табору, бо лише з нею могла ділитися [11]. Хоча не завжди відносини між дівчатами, навіть знайомими були дружніми, Чернявська Дуся жаліється на свою подругу: «Мене бідну уже Дася заклювала як квочка» [22]. Загалом можна сказати, що відносини між робітниками у робітничих таборах як і тих, що жили у господарів мали велике значення для дівчат-робітниць, тоді як для хлопців не грало значної ролі. Сергій Беспалов повідомляє: «тут багато росіян, але ми говоримо тільки про те як у вас у таборі, як годують і чи є знайомі» [23].

Друзі і знайомі, що потрапили до різних міст чи робітничих таборів вели переписку між собою. У листах автори часто просять рідних надіслати адреси своїх знайомих-односельчан, що працюють у Німеччині.

Матеріали колекції, що розглядається можуть слугувати джерелом вивчення можливостей проведення дозвілля робітниками до офіційного дозволу на вихід за межі табору без наглядачів (листопад 1943 р.). Листи свідчать, що і до цього були випадки, коли робітники з окупованих територій Радянського Союзу виходили за межі табору або навіть їздили до інших міст. Повідомлення про проведення дозвілля, про перші виходи за межі таборів без наглядачів написані з невиразною радістю і безпосередністю, що свідчить про значення таких подій: «Завтра після роботи я прийду, швидко перевдягнусь і піду у кіно (картоплю за мене почистять дівчата). Перший раз за моє перебування у Німеччині я йду ввечері і без провідників!!! Ми йдемо вдвох з однією з наших дівчат. Зараз цікавий фільм, там повно німців. Піду хоч трохи розважусь, а то так все противно» [24]. Однак слід відмітити, що можливості були не однакові і залежали від місця праці і проживання - деякі автори пишуть про відвідини музеїв, екскурсії до інших міст, тоді як інші повідомляють про наявність жорсткої дисципліни.

У листах часто зустрічається загальна оцінка свого становища, частіше негативна (відмітимо, що таким реплікам вдавалося пройти цензуру): «багато нудьгую, сильно схудла, не дочекаюсь, коли приїду додому» [10]; «Як тільки подивлюсь по сторонам - усе нудне, чуже та противне» [11]; «мені тут дуже важко» [25]. Однак наявні і позитивні оцінки: «Переїхала на другу фабрику до іншого табору. Тепер працюю на кухні. Дуже жалкую, що не взяла тебе сюди» [26]. Відмітимо, що праця на кухні означала кращі можливості прохарчуватися, певно кращі ніж на окупованих територіях.

Тема, яка зустрічається у всіх листах - це туга за Україною, за рідним краєм: «Лише одне нас мучить - те, що ми далеко від рідної України. Так хочеться додому, що не можу описати» [27]; «Мені дуже хочеться додому. Намагаюсь менше про все думати, перш за все про дім. Тому що як подумаєш... Шкода рідне Дебальцеве» [28].

Робітники зі Сходу вітають рідних зі святами (серед яких Різдво, Великдень, 1 травня), які теж відмічають; пишуть про перенесені хвороби, погоду, деякі життєві дрібниці (наприклад, Алімова Марія вислала фото з німецькою завивкою [29]).

Таким чином, листи остарбайтерів з Німеччини своїм рідним і близьким, які залишилися на окупованих територіях Донецької області являються цінним джерелом особового походження. Наявність цензури, обмеженість у обсязі і приховані мотиви написання вимагають виваженості в інтерпретації. Листи відображають особистість відправників, їх унікальний досвід і світосприйняття. Одночасно будучи синхронними подіям мають високий рівень точності і детальності інформації. Матеріали переписки містять інформацію щодо значення листування в житті робітників, стратегії написання повідомлень в умовах цензури, умови життя і праці - проживання, харчування, оплата праці, одяг (як фактичний стан речей, так і суб'єктивне сприйняття авторами), значення спілкування з односельчанами, можливість проведення дозвілля і зустрічатися з родичами. Листи відображають особливості німецької офіційної політики щодо примусових робітників у відповідний проміжок часу, насичені турботою про рідних, тугою за рідним краєм. Приватне листування «східних робітників» може стати цінним джерелом до досліджень у галузі історичної антропології, історії повсякдення Другої світової війни.

Список використаних джерел

1. Державний архів Донецької області. - Ф.Р. - 1988. - Оп.1. - Спр.14082.

2. Там само. - Спр.15487.

3. Там само. - Спр.13075.

4. Там само. - Спр.14277.

5. Там само. - Спр.15464.

6. Там само. - Спр.14246.

7. Там само. - Спр.14125.

8. Там само. - Спр.13438.

9. Там само. - Спр.15500.

10. Там само. - Спр.14267.

11. Там само. - Спр.15501.

12. Там само. - Спр.15500.

13. Там само. - Спр.14894.

14. Там само. - Спр.15517.

15. Там само. - Спр.14388.

16. Там само. - Спр.13410.

17. Там само. - СпрІббО.

18. Там само. - Спр.14080.

19. Там само. - Спр.1236.

20. Там само. - Спр.13853.

21. Там само. - Спр.14063.

22. Там само. - Спр.15474.

23. Там само. - Спр.14441.

24. Там само. - Спр.491.

25. Там само. - Спр.14147.

26. Там само. - Спр.14268.

27. Там само. - Спр.14082.

28. Там само. - Спр.1470.

29. Там само. - Спр.14215.

30. Там само. - Спр.13440.

31. Листи з фашистської каторги: 36. листів радянських громадян, які були вигнані на каторжні роботи до фашистської неволі. -К.: Укрполітвидав, 1947. - 158 с.

32. Могильний В. Українська кореспонденція на тлі Берлінської перевіряльні чужинних листів Н УФВ. - 1998. - №5. - С.89-98.

33. Пастушенко Т. В. Листи як джерело вивчення проблеми українських «остарбайтерів» періоду Другої світової війни Н

Сторінки воєнної історії України. 36. наук, статей / НАН України. Ін-т історії України. - К., 2002. - Вип.6. - С.70-76.

34. Советские люди на немецкой каторге. - М.: ОГИЗ, Госполитиздат, 1943. - 50 с.

35. Чиркова М. Листи остарбайтерів як приклад документів особового походження // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий збірник наукових праць. - К., 1999. -Вип.1: Архів іособа. -С.153-158.

References

1. Derzhavnyj arhiv Donec'koi' oblasti. - F.R. - 1988. - Op.l. - Spr.14082.

2. Tam samo. - Spr.15487.

3. Tam samo. - Spr.13075.

4. Tam samo. - Spr.14277.

5. Tam samo. - Spr.15464.

6. Tam samo. - Spr.14246.

7. Tam samo. - Spr.14125.

8. Tam samo. - Spr.13438.

9. Tam samo. - Spr.15500.

10. Tam samo. - Spr.14267.

11. Tam samo. - Spr.15501.

12. Tam samo. - Spr.15500.

13. Tam samo. - Spr.14894.

14. Tam samo. - Spr.15517.

15. Tam samo. - Spr.14388.

16. Tam samo. - Spr.13410.

17. Tam samo. - Sprl660.

18. Tam samo. - Spr.14080.

19. Tam samo. - Spr.1236.

20. Tam samo. - Spr.13853.

21. Tam samo. - Spr.14063.

22. Tam samo. - Spr.15474.

23. Tam samo. - Spr.14441.

24. Tam samo. - Spr.491.

25. Tam samo. - Spr.14147.

26. Tam samo. - Spr.14268.

27. Tam samo. - Spr.14082.

28. Tam samo. - Spr.1470.

29. Tam samo. - Spr.14215.

30. Lysty z fashysts'koi' katorgy: Zb. lystiv radjans'kyh gromadjan, jaki buly vygnani na katorzhni roboty do fashysts'koi' nevoli. - K.: Ukrpolitvydav, 1947. - 158 s.

32. Mogyl'nyj V. Ukrai'ns'ka korespondencija na tli Berlins'koi' perevirjal'ni chuzhynnyh lystiv ll UFV. - 1998.-№5.- S.89-98.

33. Pastushenko T. V. Lysty jak dzherelo vyvchennja problemy ukrai'ns'kyh «ostarbajteriv» periodu Drugoi' svitovoi' vijny // Storinky vojennoi' istorii' Ukrai'ny. Zb. nauk. statej / NAN Ukrai'ny. In-t istorii' Ukrai'ny. - K., 2002. - Vyp.6. - S.70-76.

34. Sovetskie ljudi nanemeckoj katorge. -M.: OGIZ, Gospolitizdat, 1943. - 50 s.

35. Chyrkova M. Lysty ostarbajteriv jak pryklad dokumentiv osobovogo pohodzhennja // Arhivoznavstvo. Arheografija. Dzhereloznavstvo: Mizhvidomchyj zbimyk naukovyh prac'. - K., 1999.-Vyp.l: Arhiv і osoba. -S.153-158.

Размещено на Allbest.ru