Евакуація промислових підприємств зі Слобожанщини у 1941 та 1942 рр.: сучасна вітчизняна історіографія проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477)«1939/1945»

Евакуація промислових підприємств зі Слобожанщини у 1941 та 1942 рр.: сучасна вітчизняна історіографія проблеми

Свинаренко Н. О.,

кандидат історичних наук., доцент, ХНЕУ ім. С. Кузнеця

Проаналізовано сучасну вітчизняну наукову та публіцистичну літературу стосовно розгляду проблеми евакуації промислових підприємств зі Слобожанщини у 1941 та 1942 рр. до Сибіру, Уралу, Поволжя, Середньої Азії і т.д. Виявлено причини, котрі не сприяли ширшому та детальнішому висвітленню проблеми евакуації матеріальних цінностей зі Слобожанщини у сучасній вітчизняній історіографії. Звернено увагу на недостатній рівень та обсяг висвітлення даної проблеми у сучасній вітчизняній історіографії та її одноманітний виклад. Доведено, що у підручниках та навчальних посібниках з «Історії України» та «Економічній історії України» міститься матеріал узагальнюючого характеру з проблеми евакуації промислових підприємств з території Радянської України за Урал, на Поволжя, у Середню Азію, у якому є згадки про великі харківські гіганти індустрії того часу. Виявлено чітку періодизацію евакуації майна підприємств адміністративних районів Харківськоїобластіу східнірайони СРСР та дано їй обґрунтування.

Зазначено, що у сучасній науковій історичній літературі є відомості про евакуаціюзХаркова в 1941 та 1942 рр. підприємств: підйомно-транспортного устаткування, протезного заводу, дизельмоторного, авіаційного, тракторного, паровозобудівного, «Серпа і молота», «Поршня», «Механоліту», «Світла шахтаря», «Електростанок», електромеханічного імені Сталіна, взуттєвої фабрики, велосипедного, турбогенераторного, канатного, Дворічанського крейдо-помольного заводу, Куп'янського цукрового заводу, артілі «Працівник», Цеглобудівних заводів Nsl та Ns2.

Ключові слова: евакуація, трудові мобілізації, кваліфіковані робітники,сучасна вітчизняна історіографія, мемуари.

Евакуація матеріальних цінностей на схід у 1941-1942 рр. з Харківщини (на той час одного з найрозвинутіших регіонів СРСР) - одна з героїчних сторінок з історії нашої держави. І у цьому складному процесі певне місце займають матеріальні та духовні цінності Харківщини. Про це згадують автори багатьох книг, видані збірки документів, написано мемуари. Метою даної статті є аналіз сучасного вітчизняного історіографічного доробку про евакуацію промислових підприємств зі Слобожанщини у 1941 р. та 1942 р. до Сибіру, Уралу, Поволжя, Середньої Азії і т.д., виявлення мало досліджених аспектів проблеми. евакуація слобожанщина майно

Дана проблема поки що не знайшла ґрунтовного дослідження у сучасній історичній літературі. Причини цьому є різні. У радянській історичній літературі, зрозуміло, що подібні питання не розглядалися. Проблеми розміщення, перепрофілювання були тільки в компетенції партійних керівників. По-друге, під час евакуації харківських підприємств, величезна частина матеріалів та обладнання не встигла виїхати і була втрачена через тодішнійнизькийрівеньрозвиткурадянського залізничного транспорту - невисока швидкість руху, величезна віддаль перевезення, короткі строки роботи, пошкодження залізничних колій авіа ударами фашистів у перші дні війни (факти, які не сприяли патріотичним настроям радянських людей, а значить - замовчувалися). Зовнішньополітичні відносини між Україною та Російською Федерацією зараз теж сприяють вирішенню проблеми. Дана тема знайшла відображення в публікаціях В. Я. Білоцерківського [1, с. 445], О. В. Дьякової [3], А. Динника [4], В. В. Запарія [6], Н. І. Новікова [10], М. М. Потьомкіної [14] таін. Натомість переважно інформація за названої проблематики носить фрагментарний характер. У основі публікації лежить уже відома інформація з вищезгаданих робіт, збірок документів.

Харківський історик О. В. Дьякова чітко називає строки евакуації з Харківщини у східні райони СРСР, залежно від просування лінії фронту - у вересні-жовтні 1941 р. та у травні-червні 1942 р. [3]. Зазначає вона також, що 18 вересня було евакуйовано майно Краснокутського, Сахновщинського і Старовірівського районів, з 19 по 21 вересня - вся західна частина області по р. Сіверський Донець, з 12 до 18 жовтня - ін. райони області [3, с. 7]. Під час першої та другої евакуації з Харківської області виїхали тисячі мешканців. Тільки з Харкова евакуйовано було 400 тисяч осіб [3, с. 8]. Устаткування ХТЗ спочатку було перевезено до Сталінграду та Сарепту, пізніше - до Алтайського тракторного заводу. Завод підйомно-транспортного устаткування - до Іжевська, «Механоліт» - до Пермі, «Серп і молот» - до Саратова, Ірбіту, Горького, велосипедний - до Бухари, «Світло шахтаря» - до Прокоп'євська та Аджаро-Судженська, турбогенераторний - до Свердповська, «Поршень» - до Омська.

Тематика надскладних умов життя в евакуації: карткова система продуктів харчування, робоча зміна тривала від 12 до 16 годин, відмінені тарифні відпустки, навіть підвищені зарплати не могли забезпечити мінімум життєвих потреб людей та знайшли відображення в ін. роботах [12, с. 71]. Також дане видання ширше та докладніше описує географію евакуйованих харківських підприємств [12, с. 71].

Безперечним актуальним аспектом вказаної роботи є інформація про недоліки евакуації майна підприємств на Харківщині. Автори вказують, що відсутність залізничних вагонів не дала можливості вивезти обладнання ВНЗ. З 46 НДІ - виїхали тільки 24; всього було відправлено 23,2 тисяч вагонів, 320 ешелонів з промисловим обладнанням, 718 вагонів готової продукції, 390 вагонів кольорових металів, 1100 вагонів різноманітних матеріалів - все це було знищено [12, с. 71].

У статті Н. І. Новікова певною мірою показана роль евакуйованих підприємств і організацій Харкова на Південний Урал у наближенні Перемоги [10]. Автор роботи акцентує увагу на побутових умовах життя харків'ян на Уралі [10, с. 60].

А. Динник у одній із своїх робіт описує роботу харківських протезистів у роки війни. Автор дослідження вказує, на перебування Харківського протезного заводу в жовтні 1941 р. в м. Орджонікідзе з метою забезпечення протезною допомогою поранених військових у госпіталях Північної Осетії, Чечено-Інгушетії [4]. У величезній кількості підприємство випускало протези рук та ніг, ортопедичне взуття, ортопедичні апарати, корсети для фронтовиків [4,с. 110].

Матеріали підручників та навчальних посібників з історії України для вишів являють собою узагальнюючу інформацію, відтворену кількома реченнями: «В Україні протягом кількох місяців на схід було перевезено майже 550 підприємств, майно тисяч колгоспів та радгоспів, МТС, багато наукових та навчальних закладів, культурні та історичні цінності. Евакуація 3,5 млн. жителів, передусім кваліфікованих спеціалістів, дала змогу закласти фундамент майбутньої перемоги» [7, с. 405]. Практично ці ж дані, щоправда, у більш розширеній формі наводить і у своєму посібнику В. Я. Білоцерківський [1, с. 445].

Матеріали підручників та навчальних посібників з «Економічної історії України» теж повністю повторюють виклади про евакуацію 1941 р., подібно текстам з історії України та вказують на регіони розміщення евакуйованих підприємств, кількість підприємств, кваліфікованих спеціалістів, худоби, цінних матеріалів, устаткування, важкі умови проживання та роботи. Щодо головної теми нашого дослідження, то автори видання згадують про відомий ХТЗ, переобладнаний для випуску танків, який було демонтовано та евакуйовано разом із 4673 фахівцями й обслуговуючим персоналом [8, с. 240].

Автор одного з розділів «Економічна історія України» О. Е. Лисенко описує перебудову економіки на воєнний лад у вказаний період, евакуацію матеріальних цінностей і населення на Схід. Інформацію про харківські підприємства (ХТЗ, авіаційне, електромеханічне, турбогенераторне, завод сільського машинобудування «Серп і молот» автор подає в контексті опису діяльності найбільших заводів України, звертає увагу на військове перепрофілювання випуску основної продукції - для зростаючихпотреб військовиків [5, с. 328].

У хронологічному довіднику, що з'явився у світ в 1995 р. теж є певна інформація про Харківський дизелебудівний завод. Зокрема,автори видання наголошують, що 28 липня 1941 р. видав першу продукцію евакуйований до Пермської області Російської Федерації Київський машинобудівний завод [18, с. 438]. Приблизно у цей же час, до Челябінської області прибуло обладнання, документація, кваліфіковані спеціалісти з сім'ями Харківського дизелебудівного заводу. А 16 жовтня 1941 р. в Харкові було повністю завершено евакуацію 26 найбільших підприємств міста [18, с. 446].

Краєзнавча літературатежнеоминулаувагою проблему евакуації матеріальних цінностей зі Слобожанщини у 1941 р. Зокрема, у виданні «Люботин: Історико- краєзнавчий нарис» В. В. Стрілець вказує на важливе стратегічне значення Люботина як залізничного вузла, а багато люботинців у той складний час обслуговували цей вид транспорту [17, с. 305].

Про долю майна великих харківських підприємств йдеться у роботі [9]. Автори констатують, що на підприємстві «Серп і молот» ще з кінця 1939 р. виробляли фюзеляжі для військових літаків, мотоцикли МК-72 (переважно для потреб війська), освоїв випуск авіабомб. На заводі «Поршень» виготовляли міни - це була масова продукція, обсяг якої складав близько 80% від всього, що випускало підприємство [9, с. 42]. Також у статті йдеться про те, що уже в перші дні війни три цеха харківської взуттєвої фабрики випускали взуття для фронту. У вересні 1941 року взуттєва фабрика з Харкова була перебазована у м. Сарапул Удмуртської АСРР. Та все ж, автори зазначають, що значна частина матеріальних цінностей заводів Харкова загинула [9, с. 42].

Згадки про Харківський дизельмоторний завод мають місце у статті історика В. В. Запарій [6]. Автор вказує, що в результаті злиття Челябінського тракторного заводу з Ленінградським Кіровським і Харківським дизельмоторним був створений комбінат («Танкоград»), що випускав важкі танки «Климент Ворошилов» і «Йосип Сталін». Саме це, на думку автора, найбільше спряло поліпшенню ситуації на фронті.

Відомості про евакуйовані харківські підприємства є і в інших джерелах. Так, Ю. Овчинникова повідомляє, що у 1941-1943 рр. колективи танкового заводу №183 і моторного заводу №75, що входили до складу харківського паровозобудівного заводу, працюючи у Нижньому Тагілі випускали та постійно удосконалювали танки Т-34 та дизель-мотори В-2, комплектуючі запчастини до них, пришвидшуючи цим звільнення від фашистів [11, с. 66].

Одним із харківських підприємств, що були евакуйовані у 1941 р. був турбогенераторний завод. У одному із наукових видань, повідомляється, що у 1941 р. потужності турбогенераторного заводу було перенесено до Уралу (м. Свердловськ) [2, с. 85]. У 1942 р. тампочалося виробництво турбоагрегатів, запасних частин до парових турбін, ін. продукції для фронту. А після звільнення Харкова почалося відновлення заводу і до 1 січня 1944 р. була виготовлена парова турбіна потужністю 50 МВт для Зуївської ГРЕС [2, с. 85].

Інформація, що відомі харківські підприємства (ХТЗ, канатний, велосипедний, ХЕМЗ ім. Сталіна, протезний та ін.)у1941р.та 1942 р. були в евакуації є досить відомою. А якою ж була доля інших промислових підприємств Харківщини? Відповідь на це питання можна знайти у статті О. Ланової, яка повідомляє про евакуацію Дворічанського крейдо-помольного заводу, Куп'янського цукрового заводу, артілі «Працівник», Цеглобудівних заводів №1 та №2 (м. Куп'янськ) [13]. Надзвичайно важливим аспектом статті є намагання пояснити О. Лановою помилки та прорахунки процесу евакуації на Харківщині [13, с. 213].

Мемуаристика теж дає нам певну інформацію про долю евакуйованих харків'ян. Наприклад, Ю. Радченко у одній із своїх статей описує спогади Кіри Солонкіної - очевидиці тих страшних подій минулого [15]. Слід зазначити, що дане джерело є цінним з точки зору передачі відчуття того часу (особливо для школярів, які мало володіють фактичним історичним матеріалом), настроїв, загального емоційного фону жителів Харкова на початку фашистської окупації.

Матеріали з особистого архіву письменника Є. Д. Разуменка, директора Українського літературного фонду у Харкові теж красномовно підтверджують про надскладні робочі та життєві умови харків'ян в евакуації. Автор досить емоційно розповідає про людський фактор у процесі евакуації людей у 1941 р. у Харкові: мала кількість посадочних талонів для тих, хто бажав евакуюватися, про проблеми з ночівлею для евакуантів, про перебування добами у тамбурах (замість повноцінних пасажирських місць через залишковий принцип евакуації людей), брак коштів на утримання транспорту, про довгий шлях до Саратова [16, с. 72].

Таким чином, у науковій сучасній історичній літературі є відомості про евакуацію з Харкова та області влітку та восени 1941 р. великих промислових підприємств. Виявлено чітку періодизацію евакуації майна підприємств адміністративних районів Харківської області у східні райони СРСР та дано їй пояснення. Перспективними є такі аспекти проблеми: дослідження архівних матеріалів Російської Федерації, глибокий аналіз краєзнавчих матеріалів Харківщини.

Список використаних джерел

1. Білоцерківський В. Я. Історія України. Курс лекцій / В. Я. Білоцерківський. -X.: ХДПУ ім. Г. С. Сковороди, 1999. - 652 с.

2. ВАТ «Турбоатом» Н Науковці України - еліта держави. Т.З. - К.: Логос Україна, 2014. - 563 с.

3. Дьякова О. В. Харківщина в роки Великої Вітчизняної війни: Методичні рекомендації з історії рідного краю / О. В. Дьякова. - X.: Лібра, 2013.-99с.

4. Дынник А. А. О работе харьковских протезистов в период Великой Отечественной войны / А. Дынник // Ортопедия, травматология и протезирование. -2010. - №2. - С.107-112.

5. Економічна історія України: Історико-економічне дослідження: в2т. / [ред. рада: В. М. Литвин. Т.2. - К.: Ніка-Центр, 2011.-Т.2.-608 С.

6. Запарій В. В. Евакуація українських металургійних підприємств на Урал / В. В. Запарій // Чорноморський літопис. -

2010. -Вип.1.-С.42-45.

7. Кормич Л. І. Історія України від найдавніших часів і до XXI ст.: навч. посіб. // Л. І. Кормич, В. В. Багацький. - X.: 000 «Одіссей», 2001. - 480 с.

8. ЛановикБ. Д. Економічна історія України і, світу: Підручник І Заред. Б. Д. Лановика. -К.: Вікар, 1999. - 334 с.

9. Московский район, г. Харьков. История и современность / Ю. Кроль, Б. Зайцев, С. Куделко и др. - X.: Прапор, 1994. -192 с.

10. Новіков І. О. Південний Урал і Слобожанщина в роки Великої Вітчизняної війни /1. О. Новіков // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. - X.: Колегіум, 2013.-ВИП.48.-С.57-61.

11. Овчинникова Ю. «Завод имени Малышева»: работа завода в годы Великой Отечественной войны Ю. Овчинникова // Матеріали студентської конференції «До 350-річчя заснування міста». - НТУ «ХПІ».-2004.-С.65-67.

12. О доблести, о подвигах, славе / А. В. Мельников. - X.: Золотые страницы, 2005. - 168 с.

13. Панова О. Переведення економіки на військовий лад та евакуація промислових підприємств Харківської області з 22 червня по 24 жовтня 1941 р. / О. Панова // Каразінські читання. - 2007. - С.212-213.

14. Потемкина М. Н. Украина и Урал в годы Великой Отечественной войны: эвакуация как переплетение судеб / М. Н. Потемкина // Сторінки воєнної історії: збірник наукових статей. - Вип.9. - Ч.З. - С.42-53.

15. Радченко Ю. Нацистская оккупация и Холокост в Харькове. Воспоминания Киры Солонинкиной / Ю. Радченко // Голокост і сучасність. -2010. -№1 (7).-С.154-164.

16. Разуменко Е. Д. Дневник эвакуации из Харькова, осень 1941 г. / Е. Д. Разуменко // Харьковский исторический альманах. Осень. -X.: Райдер, 2002. -С.66-72.

17. Стрілець В. В. Люботин: історико-краєзнавчий нарис / В. В. Стрілець. -X.: Торсинг, 2002. -400 с.

18. Україна від найдавніших часів до сьогодення / укл. В. Ф. Верстюк, О. М. Дзюба, В. Ф. Репринцев. -К.: Наукова думка, 1995.-687 с.

References

1. Bilocerkivs'kyj V. Ja. Istorija Ukrai'ny. Kurs lekcij / V. Ja. Bilocerkivs'kyj. -H.: HDPU im. G. S. Skovorody, 1999. - 652 s.

2. VAT «Turboatom» // Naukovci Ukrai'ny - elita derzhavy. T.3. - K.: Logos Ukrai'na, 2014. - 563 s.

3. D'jakova О. V. Harkivshhyna v roky Velykoi' Vitchyznjanoi' vijny: Metodychni rekomendacii' z istorii' ridnogo kraju / О. V. D'jakova. - H.: Libra, 2013.-99s.

4. Dynnik A.A. О rabote har'kovskih protezistov v period Velikoj Otechestvennoj vojny / A. Dynnik // Ortopedija, travmatologija і protezirovanie. -2010.- №2. -S.107-112.

5. Ekonomichna istorija Ukrai'ny: Istoryko-ekonomichne doslidzhennja: v2t. / [red. rada: V. M. Lytvyn. T.2. - K.: Nika-Centr,

2011. -T.2.-608 s.

6. Zaparij V. V. Evakuacija ukrai'ns'kyh metalurgijnyh pidpryjemstv na Ural / V. V. Zaparij // Chomomors'kyj litopys. - 2010. - Vyp.l. - S.42-45.

7. Kormych L. I. Istorija Ukrai'ny vid najdavnishyh chasiv і do XXI st.: navch. posib. II L. I. Kormych, V. V. Bagac'kyj. - H.: OOO «Odissej», 2001.-480 s.

8. LanovykB. D. Ekonomichna istorija Ukrai'ny i, svitu: Pidruchnyk/ Za red. B. D. Lanovyka. - K.: Vikar, 1999. - 334 s.

9. Moskovskij rajon. g. Har'kov. Istorija і sovremennost'/ Ju. Krol', B. Zajcev, S. Kudelko і dr. - H.: Prapor, 1994. -192 s.

10. Novikov I. O. Pivdennyj Ural і Slobozhanshhyna v roky Velykoi' Vitchyznjanoi' vijny / I. O. Novikov // Zbimyk naukovyh prac'. Serija «Istorija ta geografija» / HNPU im. G. S. Skovorody. - H.: Kolegium, 2013.-Vyp.48.-S.57-61.

11. Ovchinnikova Ju. «Zavod imeni Malysheva»: rabota zavoda v gody Velikoj Otechestvennoj vojny Ju. Ovchinnikova // Materialy students'koi' konferencii' «Do 350-richchja zasnuvannja mista». - NTU «HPI».-2004.-S.65-67.

12. О doblesti, о podvigah, slave / A. V. Mel'nikov. - H.: Zolotye stranicy, 2005. - 168 s.

13. Panova O. Perevedennja ekonomiky na vijs'kovyj lad ta evakuacija promyslovyh pidpryjemstv Harkivs'koi' oblasti z 22 chervnja po 24 zhovtnja 1941 r. / O. Panova // Karazins'ki chytannja. - 2007. - S.212-213.

14. Potemkina M. N. Ukraina і Ural v gody Velikoj Otechestvennoj vojny:jevakuacija kak perepletenie sudeb / M. N. Potemkina // Storinky vojennoi' istorii': zbimyk naukovyh statej. - Vyp.9. - Ch.3. - S.42-53.

15. Radchenko Ju. Nacistskaja okkupacija і Holokost v Har'kove. Vospominanija Kiry Soloninkinoj / Ju. Radchenko // Golokost і suchasnist'. -2010.-№1 (7). - S.154-164.

16. Razumenko E. D. Dnevnikjevakuacii iz Har'kova, osen' 1941 g. / E. D. Razumenko // Har'kovskij istoricheskij al'manah. Osen'. - H.: Rajder, 2002. - S.66-72.

17. Strilec' V. V. Ljubotyn: istoryko-krajeznavchyj narys / V. V. Strilec'. - H.: Torsyng, 2002. - 400 s.

18. Ukrai'na vid najdavnishyh chasiv do s'ogodennja / ukl. V. F. Verstjuk, О. M. Dzjuba, V. F. Repryncev. - K.: Naukova dumka, 1995. - 687 s.

Размещено на Allbest.ru