9

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет ім.В.Г. Короленка

"Карикатурні війни" в освітянській пресі УРСР доби "Відлиги" (1953-1964 роки)

Лук'яненко О.В.,

кандидат історичних наук, ст. викладач

Анотації

Ілюструються акценти, що їх розставляла для освітян УРСР профільна преса періоду десталінізації (1953-1964 рр.) у сфері міжнародної політики крізь специфічну форму впливу на свідомість - карикатури. Застосування методу контент-аналізу дозволило проілюструвати тлумачення викладачами та студентами вишів світового порядку та оцінки подій на міжнародній арені; виявити змістове участі освітян у "холодній війні". Розвідка написана у межах науково-дослідної роботи кафедри культурології ПНПУ імені В.Ф. Короленка "Регіональні виміри повсякденної культури України ХУІІІ-ХХ століть".

Ключові слова: повсякдення, міжнародна політика, карикатура, вища педагогічна школа, десталінізація.

The article illustrates the accents that profile press of the period of de - Stalinization (1953-1964) was arranging for teachers of the UkrSSR in the sphere of international politics through a specficform of influence on consciousness-cartoons. Application of the method of content analysis helped to illustrate the interpretation of teachers and students of higher educational institutions of the 'world order and their evaluation of developments in the international arena; as well as to identify meaningful participation of teachers in the "cold-war". The paper is written within the research 'work "Regional dimension of the everyday culture of Ukraine of XVIH-XX centuries" of the Department of Cultural Studies of RNPU.

Key-words: Every-day life, international politics, caricature, higher pedagogical school, de-Stalinization.

Основний зміст дослідження

На полях "холодної війни" важливо було вигравати не лише в питаннях дипломаті або ж гонки озброєння. Радянська система ставила на свої переваги у соціальній сфері над Заходом, які, безперечно, повинні були мати місце в очах рядових освітян. Прикладом такого "соціального навіювання" є карикатура В. Подтягіна "Сини і пасинки містера Доллара", опублікована у грудні I960 р. Одразу зауважимо, що преса друкувала карикатури на ті події, у яких СРСР міг виступати у ролі або ж явного, або уявного миротворця чи переможця. В іншому випадку, якщо місце Країни Рад у перебігові подій було явно неоднозначним чи не приносило їй політичних бонусів, подія із міжнародного життя проходила повз увагу редакторів видання "Радянська освіта" та карикатуристів.

На малюнку було зображено велику залу американського будинку. За вікном виднілися хмарочоси Нью-Йорка. На передньому плані за круглим столом у кріслі з високою м'якою спинкою сидів алегоричний образ у лицарських обладунках. Вони нагадували дивне поєднання римського шолома та середньовічної броні з мечем на поясі зліва. Замість обличчя у героя з під забрала стирчало велике жерло гармати. Перед ним на столі стояла таріль з горою центів у ній. Поруч стояв чоловік одягнений у жіночий одяг: білий ажурний чепчик та помережаний комірець, біла блуза з пишними рукавами під чорним корсетом, темна спідниця з білим фартухом поверх неї. На ньому під поясом красувався знак долара. Хто був зображений у даній алегорії? Однозначно, чоловік не був схожий на тодішнього керманича Штатів Дуайта Ейзенхауера. У присутнього на карикатурі були чорні окуляри та козлина борідка, що додавала кумедності вигляду. Загальні риси доволі типові для змалювання Дядечка Сема. Він з єхидною посмішкою правою рукою набирав повну ложку монет і засипав її у жерло гармати, згодовуючи бюджет країни персонажеві, на грудях якого красувалася табличка "Війна". У дальньому кутку стояла одягнена у таку ж суконьку з фартухом дівчинка, з простягнутими вперед руками та пусто тарілочкою у них. У лівій руці вона також тримала плакат на держакові з надписом: "Подайте на народну освіту!". Зміст карикатури був очевидним. Радянському читачеві хотіли показати, що захід дійсно загнивав. Особливо ж "тхнуло" в системі освіти, полишеній напризволяще.

Чи дійсно ситуація була настільки плачевною, як її намагалися показати українцям середини минулого століття? Національний центр освітньої статистики США наводить дані, що до I960 р.42% чоловіків після 25 років мали лише восьмирічну освіту. Хоча 40% мали закінчену середню, а інші 10% закінчену чотирирічну вищу освіту у коледжі [2, р.7]. У той самий час перепис населення СРСР 1959 р. показав, що на 1000 жителів у віці 10 років і старше припадала 361 особа з вищою і середньою (повною і неповною) освітою (в УРСР це показник був навіть нижчим - 140 осіб на 1000 житів). Закінчену вищу освіту мали лише 3,5% населення - що було значно меншим від показника США [3, с.147].

Не можна говорити про занепад асигнувань на освіту у США: з початку XX століття вони невпинно зростали. Так, з $53 на одного студента у 1919-1920, навіть після коригування на інфляцію, країна мала 45% підвищення виділених коштів [2, р.32-33]. Звісно, що радянські пропагандисти били на співвіднесення коштів, які уряд США витрачав на освіту та озброєння. Згідно з підрахунками Роберта Джонсона, у I960 р. країна виділяла $378,791 млн. на військові потреби, у той час як на освіту в цілому - $175 тис.615 млн. (з цієї суми на середню дванадцятирічну йшло $122 тис.877 млн.) [4]. У цей самий час СРСР заявляв, що дотував 10 тис. 305,4 млн. карб, на освіту та виділяв 9 тис.298,7 млн. карб, на оборону. Статистичне співвідношення дійсно було на користь Країни Рад. Хоча уже наступного 1961 р. на оборону виділили більше - 11 тис.594,7 млн. проти освітянських 11 тис.330,9 млн. [5, с.21].

Не виходила з тренду і тема Конголезької кризи, у якій СРСР відчував себе зобов'язаним допомогти братньому африканському народові. У грудні I960 р. преса презентувала карикатуру В. Подтягіна "В кООНтакті з головорізами" [6]. Гра слів (контакт - кООНтакт) мала вкотре показати продажність світового співтовариства, яку викривав єдино справедливий Союз РСР. Над малюнком стояло уже традиційне для кінця 1950-х-початку 1960-х посилання на невідому всезнаючу "газету": "В Конго лютують банди Мобуту, а тим часом генеральний секретар ООН вдає, ніби нічого не сталося. Ховається за ширмою "невтручання". Ставленик імперіалістів США, він прагне в усьому догодити колонізаторам". Зображення майже повністю повторювало текст повідомлення. На ньому стояв одягнений по моді пізнього бароко секретар ООН Даг Гаммаршельд.

На ньому був помережаний жюстокор, що нагадував мундир, на ногах були штани-кюлоти до коліна, обрамлені кружевом, шовкові панчохи та туфлі з бантиками. Очі у нього були зав'язані так міцно, що передавлювали гострого носа та лисину на лобі. Аби ні в кого не було сумніву в особі "сліпця", біля нього валявся портфель з його іменем "Хаммаршельд". Генсек стояв, трохи присівши під вагою прапора, який тримав обома руками, поклавши держак собі на праве плече. На ньому було зображено оливкову гілку як символ миру. Проте, стяг використовувався радше як дійсна завіса, передній край якої був намочений у крові, що точилася по підлозі до портфеля посадовця. За ширмою стояв чорношкірий африканець у кітелі з масивними еполетами.

На голові з великими круглими очима та широкими губами був одягнений кашкет із черепом замість кокарди. Що коїлося за прапором, можна було здогадатися по надпису над малюнком: "лютують банди Мобуту", видно лише було, як у лівій руці військового димиться револьвер, а у занесеній над головою правицею був закривавлений ніж. Фінальною крапкою була уявна репліка генсека африканцеві: "Пам'ятайте, колего, я нічого не бачив і не чув!".

Вкотре радянська пропаганда (а, отже, і українські радянські освітяни) проектували "свою" правду. За півроку до того у карикатурі на бельгійських колонізаторів у Конго, Мобуту разом із прем'єром Лумумбою уособлював для Совєтів прагнення Конго до суверенності. ЗО червня I960 року країна проголосила незалежність. Відразу після цього в ній почалася громадянська війна, викликана прагненням багатою міддю провінції Катанга (пізніше перейменованої в шабу) відокремитися від нової держави. Конфлікт ознаменувався непримиренними суперечностями між прем'єр-міністром Патрісом Лумумбою і президентом Жозефом Касавубу.14 вересня того ж року Мобуту, який уже мав звання полковника і призначений прем'єром начальником генерального штабу, за підтримки США здійснив військовий переворот.27 листопада Лумумба був арештований вірними полковнику військами і убитий [7].

Радянська преса формувала свій - однозначно негативний - образ Генерального секретаря ООН. Для освітян УРСР він поставав маріонеткою, слабкодухим поплічником ворожих банд. Проте, це явно не відвідало дійсності. На думку Алексея Смірнова, він був найнекерованішим генсеком організації, який скинув із неї юридичні пута залежності від великих держав та вважав себе Колумбом ООН [8]. Тому проблема Конго для нього стала можливість побудувати у світі державу, непідконтрольну геополітичним титанам, але лише ООН. Це видно бодай із його перепалок з очільником СРСР М. Хрущовим. Політика Хаммершельда явно не відповідала уявленням про комуністичне Конго. Тому радянський керманич ініціював навіть самоусунення Генсека із посади. Відповідь світового лідера заслуговує на повне цитування, аби виявити хибність уявлень освітян про цього історичного діяча: "Подавши у відставку в нинішньому важкому і небезпечному становищі, я б віддав Організацію на поталу всім вітрам. Я не маю права це зробити, бо несу відповідальність перед усіма державами - членами. Не Радянському Союзу і. не іншим великим державам потрібні Об'єднані Нації для захисту своїх інтересів: це потрібно всім іншим. Я залишуся на своїй посаді до закінчення мого терміну, служачи Організації в інтересах всіх цих націй до тих пір, поки вони вважають, що я повинен це робити. Представник СРСР говорив тут про мужність. Подати у відставку легко; куди важче залишатися на своєму посту. Куди як легко поступитися натиску великої держави. Інша річ - чинити опір. Мені неодноразово доводилося це робити раніше. Якщо така воля націй, які бачать в ООН найкращий захист своїх інтересів в сьогоднішньому світі, я зроблю це знову" [9]. Також не можна звинувачувати його у байдужості до проблем всередині самої африканської крани. Він двічі літав до Конго у I960 р. до виходу карикатури - у липні та серпні [10]. І на цьому політична участь Генсека ООН у владанні кризи в Центральній Африці лише почалася. Як бачимо, радянська освітянська преса витворювала негативні образи цілком позитивного міжнародного діяча, чиї погляди банально ішли в розріз з офіційною лінією партії. Так викривлювалося дзеркало щоденного сприйняття світу викладачами та студентами вищої педагогічної школи УРСР у добу "відлиги".

радянська преса десталінізація карикатурна війна

Список використаних джерел

Размещено на Allbest.ru

1. Подтягін В. Сини і пасинки містера Доллара // Радянська освіта. - 3 грудня I960. - №97. - С.4.

2.120 Years of American Education: A Statistical Portrait Editor Thomas D. Snyder U. S. Department of Education, 1993, 115 p. - https: // nces. ed.gov/pubs93/93442. pdf

3. Динамика населения СССР. 1960-1980 гг. / Э.К. Васильева, И.И. Елисеева, О.Н. Кашина, В.И. Лаптев. - Москва: Финансы и статистика, 1985. - 176 с.

4. Johnston, Wm. Robert U. S. expenditures for defense and education, 1940-2014. - http://www.johnstonsarchive.net/policy/edgraph.html

5. Государственный бюджет и бюджеты союзных республик. Статистический сборник. - Москва: Издательство "Финансы", 1966. - http://istmat. info/files/uploads/47311/79_gosudarstvennyy_byudzhet_sssr_i_soyuznyh_respublik_1950_1955_1960-1965. pdf

6. Подтягін В. В кООНтакті з головорізами // Радянська освіта. - 10 грудня I960. - №99. - С.4.

7. Van den Bosch, Jeroen. The Mobutu regime: leveraging state weakness. Studies of the Department of African Languages and Cultures, No48, 2014. - https: // www.academia.edu/8993207/The_ Mobutu_regime_leveraging_state_weakness

8. Смирнов А. Как убирали Дага. Совершенно секретно. - No.9/36. - 13.09.2013. - http://www.sovsekretno.ru/articles/id/3829/

9. Dag Hammarskjold - biography. - https: // web. archive.org/web/20131002221559/http://www.daghammarskjold. se: 80/ biography/#congo

10. United Nations Secretary-General. Former Secretary-General. Dag Hjalmar Agne Carl Hammarskjold. - https: // www.un.org/sg/en/ content/formersg/dag-hjalmar-agne-carl-hammarskj%C3%B61d