Організація української народної самооборони на теренах Карпатського краю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація української народної самооборони на теренах Карпатського краю

Радянська історіографія ввела до широкого обігу низку різноманітних міфів спрямованих на дискредитацію українського визвольного руху, серед іншого прагнучи тим самим розколоти суспільство на два табори, внести розбрат, створити перепони для створення спільного фронту боротьби за власну Українську державу самостійну соборну незалежну. Однак, як показав час, цього їй зробити не вдалося. І свідченням цьому стала практично десятилітня боротьба ОУН і УПА.

Наукових досліджень про формування та діяльність УНС у Карпатському краї не так багато. Однією з перших таких робіт вважаємо працю І. Бутковського, яка присвячена створенню перших відділів УНС та їхній трансформації в УПА [1]. Серед найбільш ґрунтовних потрібно відзначити роботи В. Мороза, в яких автор на широкій джерельні базі розкриває основні етапи створення УНС у Галичині [2]. Виокремити потрібно також роботу І. Дрогобицького, яка висвітлює питання формування та функціонування УНС [3]. Звичайно, окремі аспекти формування УНС, чисельні показники повстанців ВО-4 «Говерля» знайшли своє вивчення в узагальнюючих працях з історії українського визвольного руху.

Створення відділів УНС на теренах Карпатського краю базувалось на попередній військово-організаційній роботі ОУН. Вона охоплювала військовий вишкіл членів ОУН і симпатиків, розвідку, збір, нагромадження і зберігання зброї, матеріально-продовольчих ресурсів тощо. Перехід до збройної боротьби проти окупантів розпочався навесні 1943 р. Поштовх цьому процесу дала Третя конференція ОУН (17 - 21 лютого 1943 р.), на якій було прийнято рішення про розгортання повномасштабної боротьби. Уже в травні 1943 р. організовано перші збройні групи ОУН. Передувало цьому також створення військових референтур в округах і повітах, на базі яких постали штаби з залученням військових спеціалістів. Зокрема, у листопаді 1942 р. створили військову референтуру Станиславівської обласної організації ОУН. Її очолив Іван Гудзоватий, а його заступником призначили

І. Белейовича, який, власне, й займався організацією військових штабів [4, арк. 122, 159]. Загалом до кінця 1942 р. таким чином вдалося організувати три окружні штаби: Коломийський (командир В. Андрусяк - «Різун»), Калуський (командир С. Фрасуляк - «Хмель»), Станиславівський (командир І. Белейович - «Дзвінчук») [4, арк. 121-122]. Згідно з планом військовий штаб мав бути створений також у кожному повіті. Проте відсутність підготовлених кадрів не дозволила це здійснити. У січні 1943 р. на базі військової референтури створили обласний військовий штаб [4, арк. 164]. Основними завданнями військових референтів стали підбір, налагодження вишколу кадрів, матеріально-військове забезпечення, координація діяльності.

Організацію УНС у Дрогобицькій області ініціював військовий референт обласного проводу ОУН Б. Вільшинський - «Орел». Л. Павлишин - «Вовк» став командиром

УНС Дрогобицької області наприкінці травня 1943 р. і працював до кінця вересня цього року [5, арк. 43, 46]. Провідником Дрогобицького обласного проводу працював З. Благий - «Шпак», а Стрийським окружним військовим референтом - Юрій Гасин - «Строюк». Саме вони почали організацію УНС в Дрогобицькій області [6, с. 216-218], оскільки ці люди були добре вишколені і мали досвід ведення партизанської війни проти радянських партизанів. У квітні 1943 р. І. Белейович - «Гаврилів» видав наказ окружним військовим референтам про створення військових референтур [7, с. 14]. У травні 1943 р. відбулася обласна військова конференція ОУН Станиславівської області у с. Ямниця. У її постановах зазначалося:

1) затримувати частину людей, щоб не вступали в дивізію «Галичина», а залишилися для формування відділів УНС;

2) вислати частину людей, здатних до війська, на Волинь для поповнення відділів УПА;

3) провести частковий набір до УНС [7, с. 15].

Основними причинами створення УНС були поява радянських партизан, німецький терор у Галичині, який особливо посилився у жовтні 1943 р. із введенням надзвичайного стану, масові репресії проти українських націоналістів, початок прилюдних страт у містах Галичини, втягнення молоді у дивізію «Галичина», антиукраїнська діяльність польського підпілля [8, арк. 168]. Водночас на території щоразу збільшувалася кількість людей, які були змушені переховуватися, що зумовлювало необхідність об'єднувати їх в організовані військові відділи. Після цього частина людей відійшла на Волинь, де вже були організовані перші збройні відділи.

Перші відділи УНС мали стати вишколом старшин і підстаршин для наступних відділів УНС [9, с. 9]. Відзначимо, що початкові умови для створення УНС у Галичині якісно відрізнялися від обставин на Волині та Поліссі, оскільки у Галичині не діяла жодна боївка, яка б могла стати основою для розгортання відділу. Про формування УНС залишив інформацію О. Луцький: «По поверненні з Волині, я запропонував р. Шухевичу (липень 1943 р. - В. І.) почати створення УПА в Карпатах, де гірсько-лісиста місцевість сприяла цьому. Однак Р. Шухевич заявив, що ще не настав час. Через кілька днів до Проводу ОУН прийшло повідомлення, що на терени Галичини прийшли партизани Ковпака. Тільки після цього Шухевич доручив формувати УНС в Карпатах» [10, с. 336].

Для керівництва діяльністю УНС О. Луцький - «Беркут» у липні-серпні 1943 р. створив штаб (хоча саме у травні-червні 1943 р. відбувається формування УНС), в якому працювали: 1) О. Луцький - «Беркут» - командувач УНС; 2) В. Банах - «Гордієнко» - начальник штабу; 3) Голембовський - персональний мобілізаційний референт; 4) К. Петер - «Сокіл» - керівник військової розвідки; 5) В. Чижевський - «Демид» - ад'ютант [11, арк. 251; 9, с. 338].

Крім цього, було створено КВШ УНС. Серед його членів В. Чижевський - «Демид» називав: 1) О. Луцького - «Богдана» - командира; 2) поручника С. Новицького - «Степа» - шефа штабу, заступника; 3) хорунжого «Іванчука»; 4) «Сергія» - діяча розвідки; 5) поручника «Демида» - ад'ютанта [9, арк. 14]. У цей же час відбувається реорганізація обласних військових штабів.

У липні 1943 р. відбулося засідання крайового проводу ЗУЗ у районі с. Козова Тернопільської області, на якому були присутні обласні провідники ОУН: Станиславівщини - Я. Мельник - «Роберт», Дрогобиччини - З. Благий - «Шпак», Тернопільщини - І. Шанайда - «Нестор», підконтрольна територія яких мала стати базою для сторення УНС. Тому цим обласним провідникам ОУН О. Луцький дав завдання до кінця липня 1943 р. провести мобілізацію осіб, здатних служити в УНС. Обласні проводи мали забезпечити всіх мобілізованих достатньою кількістю одягу, харчуванням, передати наявне озброєння й направити їх у заздалегідь визначені місця для формування УНС [11, арк. 247-248]. Загалом «Роберт» отримав завдання створити 2 курені УНС (800 - 1 000 осіб), «Нестор» - 1 курінь (до 400 осіб), «Шпак» - 1 курінь (до 600 осіб) [10, с. 336-337]. 18 липня 1943 р. ГВШ видав наказ, яким мали бути усунені непорозуміння між УПА і УНС [12, арк. 400].

Від «Роберта», «Шпака», «Нестора» О. Луцький довідався, що Станиславівський, Дрогобицький і Тернопільський обласні проводи ОУН не підготовлені до створення УНС ані в господарському, ані в організаційному плані. Партизанські відділи С. Ковпака у цей час швидко просувалися у Карпати, тому УНС потрібно було зупинити їхнє пересування.

У порівнянні із Станиславівською у Дрогобицькій області військова робота перебувала на слабкому рівні. Проблеми були тут не лише з матеріальним, але й із кадровим забезпеченням [13, арк. 83-84, 92]. Водночас у липні 1943 р. було опубліковано першу листівку - звернення УНС [14, арк. 31].

О. Луцький стверджував, що формування УНС у Карпатах завершилося приблизно 15 серпня 1943 р. Однак він визнавав, що прибулі у Карпати майбутні бійці були не здатні боротися з радянськими партизанами через відсутність досвіду і слабку військову підготовку. Тому бойова потуга УНС у протистоянні з радянськими партизанами була низькою. Бачачи слабкість особового складу, він також дійшов висновку, що бої з відділами С. Ковпака принесуть тільки зайві жертви і тому задався метою підняти військову підготовку відділів УНС. У жовтні 1943 р. О. Луцький отримав від р. Шухевича завдання розширити діяльність УНС, а відповідно збільшити її склад на територію всієї Галичини [11, арк. 252]. Хоча ковпаківцям і не вдалося створити партизанську базу в Карпатах, а загін був розбитий німцями, все ж вони спровокували репресії німецької окупаційної адміністрації проти місцевого населення та відділів УНС.

Уже в квітні 1943 р. у документах ОУН зафіксовано появу першої групи з 20 осіб у Сколівському повіті [15, арк. 1; 2]. Василь Сидор - «Шелест» пише, що першу сотню УНС «Трембіта» створено у травні 1943 р. в Стратинських лісах, яка вже наступного місяця перейшла на Долинщину [8, арк. 103]. На початку червня 1943 р. вдалося організувати перші відділи УНС у Станиславівській області, які стали основою для формування наступних відділів УНС, а потім і зародком УПА в Карпатському краї ОУН [7, с. 16]. Упродовж травня-липня 1943 р. у кількох регіонах Галичини створюються перші повстанські відділи, а вже у липні - серпні вони отримують перший бойовий досвід [2]. У звіті зі Стрийської округи міститься інформація про створення у серпні-вересні 1943 р. УНС [16, арк. 56].

Загалом, як стверджував О. Луцький, було сформовано 5 куренів УНС (щоправда, деякі називалися куренями умовно). Перший з них - «Чорні чорти» ім. Євгена Коновальця (400 - 450 бійців), який дислокувався у районі С. Микуличин і Березина Яремчанського р-ну. Командирами куреня УНС «Чорні чорти» (1943 р.) були Михайло Рачок - «Липей», Микола Яворський - «Козак», Іван Бутковський - «Гуцул». До складу куреня входили сотні «Липея» (навчально-бойова), «Козака» (бойова), «Дона» (навчально-бойова) [17, с. 78]. За спогадами П. Мельника - «Хмари», у Тлумацькому повіті було створено 2 відділи УНС (разом 300 бійців): 1 - им командував «Козак», а 2-им - командир «Благий». Саме вони у серпні 1943 р. прибули у с. Космач і приєдналися до сотні УНС «Липея». Пізніше з цих трьох сотень сформували курінь УНС «Чорні чорти» (командир «Липей») [7, с. 27]. Другий курінь - «Трембіта» (350 - 400 бійців), що дислокувався у лісах Долинського р-ну (база г. Стовба біля с. Суходіл, (командир «Чорнобровий»). Третій курінь - «Сіроманці» (до 250 - 300 бійців), який дислокувався на горі Чорна Сигла в Болехівському районі (командир хорунжий «Яструб»)*. Четвертий курінь - «Кривоніс-1» - дислокувався в р-ні г. Магура на Стрийщині (командир О. Польовий - «Шахай», невдовзі розпався). П'ятий курінь - «Кривоніс-2» - розміщувався у районі с. Недільна Старосамбірського району (командир А. Шкітак - «Омелян»). До речі, О. Луцький зазначав, що обидва курені «Кривоніс» мали по дві сотні кожний. Навіть був намір створити ще один курінь із аналогічною назвою «Кривоніс» (в районі Сянок). Командиром усіх куренів «Кривоніс» призначили поручника Л. Павлишина - «Вовка», колишнього воєнного референта Галицького крайового проводу ОУН. Усі курені впродовж двох тижнів формувалися на своїх територіях, а потім мали перейти в Карпати і зайняти оборону на призначених їм теренах [11, арк. 249-250; 18, с. 96]. 26 листопада 1943 р. дві чоти «Славка» і «Юрка» з табору куреня «Чорні чорти» та сотенний «Благий» закінчили

Чижевський В. і Луцький О. називає відділи УНС «Сіроманці» та «Трембіта» куренями. Насправді вони були сотнями, які складали один курінь УНС «Гайдамаки» під командуванням Степана Фрасуляка - «Хмеля». Командирами сотні «Трембіта» були «Чорнобривий» (08-09.1943) та Іван Капало - «Бродяга» (від 09.1943), сотні «Сіроманці» - Дмитро Карпенко - «Яструб». Можливо, ці відділи мали бути розгорнуті в курені, але цього зроблено не було.

навчання та перейшли в Чорний ліс до В. Андрусяка - «Різуна» для формування нових відділів УНС [19, с. 127].

На місце повстанців, які відійшли з вишкільних баз, прибули новобранці. Вони розпочали військовий вишкіл біля сіл Космач Косівського р-ну і Поляниця (тепер у складі Яремчанської міської ради). Керівний склад першого відділу УНС «Чорні чорти»: командир «Липей» (М. Рачок); командири сотень: М. Яворський - «Козак», М. Дарабан - «Дон», Д. Гах - «Скуба». Усім продовольством цей курінь забезпечувала Коломийська округа. У 1943 р. цей курінь мав кілька боїв з ковпаківцями і німцями. На теренах Долинщини розпочався вишкіл відділів УНС «Сіроманці» (формально його сторили 12 червня 1943 р. біля с. Молодичне Ходорівського р-ну) «Трембіта».

У листопаді 1943 р. на інспекцію у Калуську округу ОУН прибув крайовий командир О. Луцький - «Беркут», який відправив дві сотні «Трембіта» та «Сіроманці» у Львівську і Тернопільську області. Натомість було сформовано другий склад куреня «Гайдамаки» у складі трьох сотень (1 сотня - командир Артем Шпачинський - «Панас»; 2 сотня - командир Володимир Верещинський - «Ясьмін»; 3 сотня - командир «Чмелик») командиром куреня залишився С. Фрасуляк - «Хмель» [20, с. 49-50, 226]. Після боїв із німцями 31 жовтня - 1 листопада 1943 р. командира куреня «Чорні чорти» «Липея» знято з посади й відправлено на Львівщину. Причиною цього стали його надзвичайна вимоглививість, виснаження стрільців вишколами, відсутність авторитету [19, с. 143-144]. Після «Липея» сотенним став Микола Яворський - «Козак». На 1 листопада 1943 р. на інспекцію табору прибули командири «Андрієнко», «Демид», «Іванчук». Відтак, прийняли рішення за яким курінь поділили на 2 частини: 1) перша - командир «Козак», а потім «Скуба», залишилися на Гуцульщині біля с. Космач; 2) друга - з командиром «Гуцулом», сотенним «Доном» - перейшла в «Чорний ліс» для скріплення вже існуючої сотні «Різуна». Частину підстаршин і стрільців, які мали найвищі показники під час вишколу, відправили в терен для організації та навчання нових відділів УПА (вишкіл провели по селах взимку 1943-1944 рр.). У половині листопада 1943 р. півкурінь під командуванням «Гуцула» перейшов у Чорний ліс, де з'єднався з відділом «Різуна», який за той час зріс уже до сотні. 20 листопада 1943 р. відділ «Гуцула» мав бій з німцями. У бою «Гуцул» отримав поранення правої руки, тому командування перебрав В. Андрусяк - «Різун» [9, с. 19].

Формування УНС у Карпатах було завершене до 15 серпня 1943 р. Загалом в УНС було мобілізовано до 2 000 осіб (серпень 1943 р.) [10, с. 336-337]. Найкраще військову справу налагоджено у Калуській окрузі, потім Станиславівській, Коломийській. Саме тому перші відділи УНС організовано на Калущині [7, с. 13]. Серед організаторів Української народної самооборони у Карпатському краї ОУН (липень-листопад 1943 р.) необхідно виділити О. Луцького - «Андрієнка»; у Станиславівській області - І. Белейовича - «Дзвінчука», І. Бутковського - «Гуцула»; курінь УНС «Гайдамаки» - С. Фрасуляка - «Хмеля»; курінь УНС «Чорні чорти» - «Липея»; відділ особливого призначення - чот. «Різуна»; Дрогобицькій - Л. Павлишина - «Вовка», Б. Вільшинського - «Орла»; курінь УНС «імені Кривоноса» - «Омеляна» [10, с. 337; 9, арк. 12]. Під його керівництвом формувалися три курені УНС із запланованою чисельністю по 300 вояків кожен: один на Сколівщині, другий - на Турківщині - Старосамбірщині і третій - в околицях Сянока, тобто на території Перемиської області. Щоправда, у своїх досить детальних спогадах Лука Павлишин майже не подає інформації про цей останній підрозділ, оскільки його не відвідував. Натомість він лише повідомив про його наявність, командира та сутички з поліцією [6, с. 217-224; 21, с. 103]. У районі г. Магура (біля с. Бряза (Козаківка) було створено курінь УНС «Кривоніс-1» в складі 2 сотень: 1 сотня «Шахая» (О. Польовий); 2 сотня «Яструба» (можливо, Б. Вільшинський) (по 70 бійців у кожній, разом 1 40 бійців). Стрийська округа погано забезпечувала харчами курінь «Кривоніс-1», через це його незабаром розформували, а частину бійців перевели в Калуську округу ОУН [9, с. 13]. Загалом про складнощі у формуванні УНС довідуємося з організаційного звіту за липень 1943 р. З. Благого - «Дарія»: «У сітці нічого не робить (військовий референт - В. І.). Весь час зайнятий організуванням справою УНС, яка досить тяжко йде з огляду на непідготовленість в минулім тої справи в терені!» [13, арк. 41].

Значно кращою була ситуація на Старосамбірщині. У серпні 1943 р. у с. Недільна створено курінь «Кривоніс-2» у складі 2 сотень (1 сотня «Орлович» (можливо, Володимир Костишин - «Орленко»); 2 сотня «Тигриса» (можливо, Степан Гнатів - «Кармелюк») [5, арк. 44]. У кожній сотні було по 90 осіб, разом - 180 бійців. Таким чином, чисельність УНС у Дрогобицькій області становила 320 бійців. Загальне керівництво здійснював А. Шкітак - «Омелян» [5, арк. 45], який загинув 30 листопада 1943 р. у бою з німцями під Недільною. Є відомості, що тимчасово командування куренем тоді перебрав сотенний «Тиґрис». Так, В. Мороз не виключає, що це ще один псевдонім В. Фединського - «Павука», «Шрама». Відповідно, це дає підстави вважати, що він командував сотнею в курені УНС «Кривоніс». У лютому 1944 р. через несприятливі обставини (погане забезпечення, брак повстанського досвіду у молодих бійців відділів, сутички з німцями) курінь чисельно суттєво зменшився і, ймовірно, тому був реорганізований у сотню УПА «Булава». Її командиром від лютого 1944 р. працював В. Фединський - «Павук». Навесні відділ чисельно зріс і після 16 квітня був розділений на дві неповні сотні: «Булава» (к-р Осип Урбан - «Рен») і «Сурма» (к-р Михайло Фридер - «Нечай»). Ймовірно, В. Фединський - «Павук» певний час командував діями обох відділів, зокрема, в чистці їх і терену від ненадійних елементів. Оскільки можливості для належної організації військової справи були обмежені, то на початковому етапі творення повстанських відділів Перемищину і Лемківщину в структурі УНС приєднали до Дрогобиччини [6, с. 216; 21, с. 95]. Перші два відділи УНС Дрогобицької області станом на осінь 1943 р. розрослися до півкуренів (по дві сотні в кожному) [5, арк. 43, 46; 9, с. 13-14]. У серпні 1943 р. на терені Дрогобицької області сформували курінь ім. Кривоноса командир А. Шкітак - «Омельян» (база с. Недільна - Бусовисько; наказ УНС ч. 1 від 11.10.1943 р. округа Самбір - Дрогобич за підписом «Омельян» [15, арк. 30]). Тоді ж було сформовано півкурінь УНС командира «Чмелика» біля с. Бубнище. Унаслідок поганого постачання УНС у Дрогобицькій області, у жовтні 1943 р. відділ «Чмелика» перейшов на терен Калуської округи ОУН. Курінь УНС командир «Омеляна» зумів вистояти, але 30 листопада 1943 р. мав великий бій з німцями і змушений був змінити місце базування.

На теренах Калуської округи діяли вишкільний курінь УНС «Гайдамаки» («Тигри») (сотня «Трембіта» (1943), сотня «Гайдамаки» (1943), сотня «Сіроманці» (1943). У жовтні 1943 р. Р. Шухевич дав наказ збільшити чисельність відділу УНС. Наприкінці жовтня - початку листопада 1943 р. сотня «Трембіта», командир І. Капало - «Бродяга», і сотня «Сіроманці», командир Д. Карпенко - «Яструб», відійшли в Тернопільську і Львівську області для формування і вишколу нових відділів УНС [20, с. 50]. Упродовж зими 1943-1944 р. вони проходили вишкіл. Керівник Тернопільського обласного проводу ОУН «Нестор» і керівник Львівського обласного проводу ОУН Михайло Шканбара - «Кедр» впродовж місяця при допомозі і на базі відправленої сотні УНС створили на території областей по два курені УНС, загальною кількістю близько однієї тисячі осіб. Командиром УНС на території Львівської області О. Луцький призначив поручника Остапа Линду - «Ярему», а на території Тернопільської області - хорунжого Омеляна Польового - «Остапа Шухая». До грудня 1943 р. завдання р. Шухевича було виконано і УНС діяла на територіях Станіславської, Дрогобицької, Тернопільської і Львівської областей. При цьому це були (особливо створені у липні-серпні) уже достатньо підготовлені у військовому відношенні підрозділи, які представляли собою серйозну військову силу [11, арк. 253].

Окремо варто відзначити чисельність відділів УНС у Карпатах. Зокрема, на листопад 1943 р. існувало чотири курені «Чорні чорти» (3 сотні) чисельність близько 300 стрільців, «Гайдамаки» (3 сотні) - 300 стрільців, «Кривоніс-1» (2 сотні) - 140 стрільців, «Кривоніс-2» (2 сотні) - 180 стрільців. Тобто у відділах УНС на теренах Карпатського краю діяло близько 920 стрільців.

УНС вела у 1943 р. ряд боїв з радянськими партизанами С. Ковпака та німцями, які восени 1943 р. хотіли знищити бази УНС, але їм це не вдалося. Перша відома збройна акція УНС відбулася з 6 на 7 липня 1943 р. нападом на табір «Баудінст» у Святославі біля м. Сколе [2, с. 63; 22, с. 185]. У результаті вдалося звільнити понад 100 осіб. При цьому начальник табору і кілька охоронців загинули [23]. Щодо цього бою є певні питання, оскільки в оунівських звітах виконання цієї акції не приписувалася місцевим самооборонівцям. Очевидно, побоюючись покарання за несанкціоновану акцію [13, арк. 22-24; 7, с. 18]. Перші спроби наступів на уенесівські бази в Карпатах німецьке командування робить у вересні [24, арк. 135; 9, арк. 16]. Масштабні антиуенесівські кампанії відбувалися у листопаді. Наступ німецьких частин послабився з кінцем грудня, що дозволило відновити взимку сили.

У грудні 1943 р. ГВШ УПА видав наказ про перейменування УНС на УПА-Захід (наказ ч. 1/44 від 20.01.1944 р. УПА-Захід КВШ): «Згідно з рішенням Головної визвольної ради з дня 5.12.1943 р. терен дотеперішнього військового діяння УНС називається УПА-Захід. Крім нової назви УПА-Захід можна вживати і стару назву УНС» [25].

Таким чином, період травня - листопада 1943 р. для відділів УНС на ЗУЗ став часом якісного і кількісного зростання. У Карпатах вишколювалися 4 курені УНС («Чорні чорти», «Гайдамаки», «Кривоніс-1», «Кривоніс-2») до складу яких входило 10 вишкільних сотень, загальною чисельністю близько 920 стрільців. Звісно, з часом їх чисельність збільшується. Перші місяці показали, що попри серйозні проблеми (матеріально-продовольче, кадрове забезпечення) відділи УНС заявляють про себе як серйозну військову силу, рахуватися із якою змушені були усі супротивники [8, арк. 123-124].

Джерела та література

український народний самооборона повстанський

1. Бутковський І. Рік боротьби УНС-УПА за опанування Карпат / І. Бутковський // Літопис УПА. - Т. 19: Група УПА «Говерля» / [упоряд. Петро Содоль]. - Торонто - Львів: Літопис УПА, 1992. - Кн. 2. - С. 19-41.

2. Мороз В. Українська Народна Самооборона (УНС) на терені Дрогобицької області (1943 рік) // Визвольний шлях. - 2000. - Кн. 6. - С. 54-72.

3. Дрогобицький І. Формування Української народної самооборони: фактори окупаційної дійсності // Дрогобицький краєзнавчий збірник / [гол. ред. кол. Л. Тимошенко]. - Дрогобич: Посвіт, 2015. - Спецвипуск II. - С. 213-218.

4. ГДА СБУ. - Ф. 6. - Спр. 67448. - Т. 1. - 240 арк.

5. АУСБУ ЛО. - Спр. П-25020. - 354 арк.

6. Павлишин Л. «На грані двох світів…». Спогади військовика-бандерівця / Лука Павлишин. - Львів: Сполом, 2010. - 320 с.

7. Мельник Петро сотник УПА П. Хмара. В огні повстання. УПА на відтинку Чорного Лісу (19431945). Перша частина / [упор. С. Лесів, Я. Коретчук]. - Калуш: Карпатський акцент, 2014. - 272 с.

8. ГДА СБУ. - Ф. 2-Н. - Оп. 110 (1954). - Спр. 2. - Т. 6. - 345 арк.

9. Чижевський В. Організація військової праці ОУН / В. Чижевський / Архів ЦДВР (у стадії опрацювання). - 132 с.

10. Літопис УПА. Нова серія. - Т. 9: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА / [упор. О. Іщук, С. Кокін]. 1944-1945. - К.; Торонто, 2007. - 912 с.

11. ГДА СБУ. - Ф. 5. - Спр. 67418. - Т. 1. - 289 арк.

12. ГДА СБУ. - Ф. 13. - Спр. 372. - Т. 23. - 451 арк.

13. цДаВО України. - Ф. 3836. - Оп. 1. - Спр. 65. - 134 арк.

14. ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 1. - Спр. 63. - 240 арк.

15. ЦДАВО України. - Ф. 3836. - Оп. 1. - Спр. 66. - 161 арк.

16. ГДА СБУ. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 71. - 367 арк.

17. Андрусяк М. Командири відділів 21-го (Коломийського) тактичного відтинку УПА «Гуцульщина»: Історико-біографічне дослідження / Михайло Андрусяк. - Коломия: Вік, 2005. - 80 с.

18. Андрухів І. О. Правда історії. Станіславщина в умовах терору і репресій: 1939-1959 роки: історико-правовий аспект. Документи і матеріали / І. О. Андрухів, А.Й. Француз. - Івано - Франківськ: Нова Зоря, 2008. - 448 с.

19. Літопис УПА. - Т. 19: Група УПА «Говерля» / [упор. Петро Содоль]. - Торонто - Львів: Літопис УПА, 1992. - Кн. 2. - 360 с.

20. Ремесло повстанця. Збірник праць підполковника УПА Степана Фрасуляка - «Хмеля» / [ред. і упоряд. р. Забілий]. - Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2007. - 424 с.

21. Щеглюк В. р. «.Як роса на сонці!: Політичний роман-хроніка, написаний на основі спогадів колишнього діяча ОУН-УПА Л.С. Павлишина / В. р. Щеглюк. - Львів: УПІ ім. Ів. Федорова; Фенікс Лтд, 1992. - 159 с.

22. Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія. Історичні нариси / [за ред. С. Кульчицького]. - К.: Інститут історії України НАН України, 2005. - 496 с.

23. Мороз В. Ліквідація табору на Святославі / Володимир Мороз // Шлях перемоги. - 2013. - Ч. 29 (3082). - 24 липня. - С. 6.

24. ГДА СБУ. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 35. - 312 арк.

25. Мороз В. До питання формування УПА / Володимир Мороз // Шлях перемоги. - 2012. - Ч. 50 (3051). - 12 грудня. - С. 6.

Размещено на Allbest.ru