Депортація українців з українсько-польського прикордоння у 1944-1951 роках.: особистісний та медійний дискурси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Депортація українців з українсько-польського прикордоння у 1944-1951 роках.: особистісний та медійний дискурси

депортація прикордоння акція

Проаналізовано процес творення образу депортації, зокрема, те, як ці події інтерпретували науковці та свідки. Стверджено, що ретроспекція депортації на мікрорівні містить чимало суперечностей. Респонденти, розповідаючи про переселення 1944-1946 рр., плутають події з акцією “Вісла”. Переселенці з Холмщини та Надсяння вважають, що польсько-український конфлікт призвів до виселення, а з Лемківщини зазвичай звинувачують радянську владу. Водночас переселенці покладають відповідальність на т. зв. “треті сторони”, які є збірним образом влади. Показано, що в періодичних виданнях про депортацію пишуть напередодні чергових роковин, однак частішими є згадки про ці події в регіональних медіа.

Реалізація угод між Радою народних комісарів УРСР і Польським комітетом національного визволення від 9 вересня 1944 р. Угода між Польським Комітетом Національного Визволення і Урядом Української Радянської Соціалістичної республіки у справі переселення українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з території УРСР до Польщі від 9 вересня 1944 р., Люблін // Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР: зб. док. / [за ред. Є. Місила]. - Львів: Каменяр, 2007. - С. 39-43. та між урядом СРСР і Тимчасовим урядом національної єдності Польської Республіки від 6 липня 1945 р. Лист Л. Райхмана з доданим текстом Угоди між Урядом СРСР і Тимчасовим Урядом Національної Єдності РП від 6 липня 1945 р. УРСР. 21 липня 1945, Москва // Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках ХХ століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб / [упоряд. З. Ґайовнічек; Архів Міністерства внутрішніх справ і адміністрації Республіки Польщі, Державний архів Служби безпеки України]. - Варшава; Київ, 2000. - Т 2: Переселення поляків та українців 1944-1946. - С. 424-432., зумовила депортацію українського населення з Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя на територію Української РСР, натомість поляків із західних областей УРСР - у Польщу. Переселення мало здійснюватися на добровільних засадах протягом 15 жовтня 1944 р. - 1 лютого 1945 р., проте через малу кількість таких заяв і складні погодні умови кінцевий термін переселення до УРСР продовжили до 15 червня 1946 р. Репатріація чи депортація... - С. 12.

Переселенцям обіцяли пільги: анулювати грошові й натуральні заборгованості, звільнити від сплати податків і грошових внесків у 1944-1945 рр., надати для облаштування на новому місці грошову позику 5 тис. карбованців-злотих на одне господарство з поверненням протягом п'яти років. Евакуйованим дозволяли брати зі собою одяг, взуття, білизну, продукти, побутові речі, сільськогосподарський інвентар, упряж, худобу і птицю. Не дозволяли вивозити: готівку, гроші (крім тисячі злотих/карбованців на особу), дорогоцінні метали й каміння, твори мистецтва, зброю, меблі Угода між Польським Комітетом Національного Визволення і Урядом Української Радянської Соціалістичної республіки. - С. 40..

Траплялись лише окремі випадки, коли населення, повіривши в радянську агітацію, прагнуло переселитись на схід. Після добровільного етапу переселення, який, за різними даними, тривав до липня-серпня 1944 р., щоб прискорити виселення українців, польські військові вдавалися до насильства Спецдонесення П. Бурмака і А. Тер-Григор'яна В. Рясному про ситуацію в Польщі та настрої українського населення у зв'язку з переселенням від 6 листопада 1944 р., Київ // Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках ХХ століття. - Т. 2: Переселення поляків та українців 1944-1946. - С. 220.: “Мені було 19 років. Приїхали у наше село 6 автомашин польського війська, почали ходити по хатах і наказувати людям, щоб збирались. Ніхто не знав, що діється. Плач, крик, стрілянина - нікому за нас вступитись. Солдати ображали людей, всіляко нас називали....” Спогад Є. Савчук // Депортації. Західні землі України кінця 30-х - початку 50-х рр.: документи, матеріали, спогади: у 3 т / [упоряд.: Ю. Сливка, М. Литвин, О. Луцький та ін.]. - Львів, 2002. - Т 3: Спогади. - С. 159..

Однак непоодинокими були випадки, коли місцеве польське населення допомагало українцям і навпаки Савчук О. Свої серед своїх. Депортація українців з Холмщини й Підляшшя у 1944-1947 рр. / О. Савчук. - Луцьк, 2012. - С. 45.. Підрозділи УПА, що діяли на Закерзонні з другої половини 1945 р., протистояли переселенню, розгорнувши широку агітаційну-пропагандистську та диверсійну роботу.

Депортаційні акції до УРСР 1944-1946 рр. остаточно не вирішили української проблеми в Польщі, адже на її території, згідно з підрахунками польського дослідника українського походження Романа Дрозда, проживало близько 200 тис. українців Дрозд Р. Депортації та розселення українців чинник асиміляції / Р. Дрозд // У пошуках правди про операцію “Вісла”. Збірник доповідей і матеріалів конференції, присвяченій операції “Вісла” / [упоряд. М. Козак]. - Перемишль: ОУП, 1998. - С. 13.. У зв'язку з цим міністри громадської безпеки та державного управління Тимчасового уряду національної єдності Польщі Станіслав Радкевіч та Владислав Кернік видали 23 листопада 1946 р. постанову про виселення українців до 31 листопада цього ж року (тих, які підписали евакуаційні документи та не виїхали, або ж повернулися) Wysocki J. Ukraincy na Lubelszczyzni w latach 1944-1989 / J. Wysocki. - Lublin: Instytut pami^ci narodowej, 2011. - S. 83.. Про цю повторну акцію знав також і Провід ОУН(б), тому відповідним відділам УПА було видано інструкцію “підготувати необхідні вибухові матеріали і т. п., у разі, коли ворог зробить спробу провести ще одну акцію виселення, знову чинити максимально активний опір” Інструкція ОУН-Б щодо діяльності УПА у зв'язку з інформацією про чергову акцію виселення від 3 листопада 1946 р. // Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках ХХ століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб / [упоряд. З. Ґайовнічек]. - Варшава, Київ, 2006. - Т. 5: Акція “Вісла”. - С. 50..

У січні 1947 р. Генштаб Війська Польського наказав підрозділам, які дислокувалися у південно-східній Польщі, провести перепис і підготувати списки українців, які ще досі проживали в цих районах Дрозд Р. Історія українців у Польщі 1921-1989 роках / Р. Дрозд, Б. Гальчак; пер. з пол. І. Мусієнко. - Харків: Золоті сторінки, 2013. - С. 138.. На думку польського та білоруського історика Євгенія Міроновича, ідею виселення цієї української громади на північний-захід ще до вбивства генерала Кароля Сверчевського висловлював і пропагував заступник начальника Генерального штабу генерал Стефан Моссор Mironowicz E. Polityka wladz Polski Ludowej wobec Ukraincow w latach 1944-1947 / E. Mironowicz // Akcja “Wisla” / [pod. red. J. Pisulinskiego]. - Warszawa: Instytut pami^ci narodowej, 2003. - S. 61.. Цю думку також поділяють польський історик Ґжеґож Мотика та український дослідник Юрій Шаповал, які стверджують, що генерал не лише агітував, а й підготував програму переселення українців на західні терени Польщі (приєднані внаслідок рішення Постдамської конференції) Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках ХХ століття. - Т. 5: Акція “Вісла”. - С. 30..

29 березня 1947 р., тобто наступного дня після вбивства генерала К. Сверчевського (смерть якого стала лише формальним приводом для розв 'язання української проблеми MironowiczE. Polityka wladz Polski Ludowej... - S. 61.), у Варшаві зібралося Політбюро Польської робітничої партії (ПРП) для спеціального засідання у складі Болеслава Берута, Владислава Ґомулки, Станіслава Радкевича, Якуба Бермана Мотика Ґ. Від волинської різанини до операції “Вісла”. Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр. / Ґ. Мотика; пер. з пол. А. Павлишина. - Київ: Дух і літера, 2013. - С. 263., яке ухвалило рішення прискорити виселення українців: “У межах репресивної операції щодо українського населення постановили: швидкими темпами переселити українців і змішані родини на повернені терени (передусім Півн. Пруссія), не витворюючи суспільних груп і не ближче 100 км від кордону” З протоколу № 3 засідання Політбюро Центрального Комітету Польської Робітничої Партії від 29 березня 1947 р., Варшава // Акція “Вісла”. Документи / [упоряд. і ред. Є. Місила]. - Львів, Нью Йорк: Українознавча бібліотека НТШ, Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові, 1997. - Ч. 8. - С. 71. Переселенську акцію, як наголошує Ґ. Мотика, офіційна Варшава вирішила скоординувати з керівництвом СРСР і Чехословаччини. Генералам Мар'янові Спихальському та Станіславу Радкевічу було доручено підготувати плани майбутньої депортації МотикаҐ. Від волинської різанини... - С. 263..

Детальний проект цієї репресивної операції 16 квітня 1947 р. представили на засіданні Політбюро ПРП, у так званому “Проекті організації спеціальної операції «Схід»”. Там само. - С. 263. Передбачали переселити осіб української національності (у тексті проекту вживають термін “евакуація” - Ю. П.) “з південної та східної прикордонної смуги на північно-західні землі, розселяючи їх там [за принципом] якомога більшої розпорошеності” Проект організації операції “Схід”, підготовлений МНО та МГБ, весна 1947 р., Варшава // Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках ХХ століття. - Т. 5: Акція “Вісла”. - С. 66.. Зазначали, що “будуть охоплені всі групи української національності з лемками включно, а також мішані польсько-українські сім'ї. Одночасно з акцією виселення має бути проведена акція активної ліквідації банд УПА, які повинні бути безпощадно знищені після завершення евакуації” Там само.. Військовим керівником та уповноваженим уряду з проведення цієї акції було призначено заступника начальника Генерального штабу, генерала бригади С. Моссора, а до нього прикомандировано “уповноважених міністрів безпеки, громадської адміністрації і зв'язку, а також головного директора ДРУ” Передбачали, що діяльність оперативних груп буде здійснена на території, яку поділили на чотири групи: райони “С”(Сянік), “Р”(Ряшів), район “Л” (Люблін) район “Ґ” (Горлиці) Там само. - С. 66-68..

Як зауважує Ґ. Мотика, можливо, під тиском членів Політбюро та з “огляду на пропагандистські потреби” на засіданні Держкомісії Безпеки 17 квітня 1947 р. назву операції змінили зі “Схід” на “Вісла”, а головним її завданням визначили боротьбу проти УПА МотикаҐ. Від волинської різанини... - С. 264; Розпорядження Державної Комісії Безпеки для Оперативної Групи “Вісла” від 17 квітня 1947 р. // Акція “Вісла”. Документи. - С. 108.. Безпосередньо саму операцію здійснювало п'ять дивізій піхоти (3, 6, 7, 8, 9), 1-ша дивізія Корпусу Внутрішньої Безпеки та три додаткові полки (піхотний, самоходний, саперний) Шаповал Ю. оУн і УПА на терені Польщі 1944-1947 / Ю. Шаповал. - Київ, 2000. - С. 21.. їм також допомагали “вояки Прикордонних Військ, співробітники міліції, Управління Безпеки та Варти охорони залізниць”, за підрахунками Ґжеґожа Мотики, це разом становило близько 21 тисячі осіб МотикаҐ. Від волинської різанини... - С. 264., натомість Юрій Шаповал сукупно нараховує близько 20 тис. польських вояків, проте не долучає сюди відділення місцевої міліції, безпеки, прикордонників ШаповалЮ. ОУН і УПА на терені Польщі... - С. 22..

Операційна група “Вісла” 28 квітня 1947 р. розпочала депортацію українців із повітів Сянок, Лісько, Перемишль, Березів і, частково, Любачів; у червні вона охопила такі повіти: Ярослав, Любачів, Горлиці, Новий Санч, Новий Торг, а також Люблінське воєводство МотикаҐ. Від волинської різанини... - С. 265.. Акцію проводили із застосуванням терору, а сам переїзд відбувався у непристосованих вагонах із жахливими санітарними умовами ДроздР. Депортації та розселення українців. - С. 14.. Згідно з розпорядженням Міністерства громадської безпеки, українські родини потрібно було селити рівномірно на теренах одного повіту таким способом, щоб їхня загальна кількість в одному населеному пункті не перевищувала 10% від всього населення Там само.. Переселенців поділили на три групи, які відповідали суспільно-політичній характеристиці українців: категорія “А” (особи, що перебували у списках УБ), категорії “В” та “С” (ті, які були у військових списках, активні громадяни та решта осіб) Halagida I. Ukraincy na zachodnich i polnocnych ziemiach Polski 1947-1957 / I. Halagida. - Warszawa, 2003. - S. 34.. Ще до початку акції “Вісла” 23 квітня 1947 р. Політбюро ПРП прийняло постанову про арешт і ув'язнення українців, які співпрацювали з підпіллями в концентраційному таборі Явожно. Проте на практиці, як вважає польський історик українського походження Ігор Г алагіда, вояки УПА чи учасники цивільної мережі ОУН були заарештовані та засуджені військовими та польовими судами в Кракові, Ряшові, пізніше в Кошаліні, Ольштині, Щеціні, Варшаві. Натомість у Явожно перебувала головно українська інтелігенція та духовенство Tam ze. - S. 34..

Формально операція мала завершитися у липні 1947 р., проте виселення тривало і в серпні, як наголошує Ю. Шаповал, “окремі особи, тимчасові затримані або відлучені від своїх родин, приїздили на нове місце мешкання ще в січні 1948 р. Останньою групою переселенців були 32 родини, переселені у січні-квітні 1950 р. з повіту Новий Торг до Щецінського воєводства” ШаповалЮ. ОУН і УПА на терені Польщі... - С. 22..

Остання переселенська акція з українсько-польського прикордоння відбулася 1951 р. у межах так званого “обміну територіями”. За ініціативи польського уряду в Москві відбулися переговори, що завершилися підписанням 15 лютого 1951 р. “Угоди між СРСР та Польською Республікою про обмін ділянками державних територій”. Згідно з цими домовленостями, СРСР віддавав ділянку Дрогобицької області, загальною площею 480 км ², Польській Республіці, яка передавала ділянку такої самої площі у Люблінському воєводстві. Ці території включали до складу, відповідно, державних територій УРСР та РП, таким способом змінюючи лінію державного кордону між ними Козловський І. Встановлення українсько-польського кордону 1941-1951 рр. / І. Козловський. - Львів: Каменяр, 1998. - С. 182.. У протоколі до договору йшлося про те, що кожна сторона зобов'язувалася передавати “безкоштовно нерухому державну, кооперативно-колгоспну та іншу суспільну власність уряду державі, до якої відходить ця територія, а також має право вивозу з обмінної території рухомої державної, колгоспно-кооперативної та іншої суспільної власності”. До цієї переліченої власності входили машини, сільськогосподарський реманент, худоба Юристовський О. З історії депортації населення українських бескидів / О. Юристовський // Кляшторна Н. Акція-51. Останні свідки. - Вінниця: ДП “ДКФ”, 2006. - С. 16..

Для виконання умов, які передбачав договір, було створено Змішану радянсько-польську демаркаційну комісію і таку саму комісію, яка координувала процес передачі-прийому майна Козловський І. Встановлення українсько-польського кордону... - С. 182.. Ратифікація договорів відбувалася в такі етапи: 26 травня 1951 р. затвердив Сейм, 28 травня - президент Республіки Польща та 31 травня - Верховна Рада УРСР, а 5 червня 1951 р. сторони обмінялися демаркаційними грамотами у Варшаві Там само.. 13 червня 1951 р. було відправлено перший ешелон із людьми, а 16 жовтня цього ж року - останній Ніточко І. Остання депортація: до 60-річчя примусового переселення 1951 року / І. Ніточко. - Одеса: Прес-кур'єр, 2011. - С. 29. - [Серія “Праці Державного архіву Одеської області”].. Депортацію українців проводили з Дрогобицької області (Нижньо-Устриківського району, 3 сільських рад Стрілківського, 4 сільських рад Хирівського району), їх переселили до південно-східних областей УРСР: Донецької, Миколаївської, Одеської та Херсонської Його ж. Остання депортація... - С. 28-29..

Депортаційні процеси на українсько-польському прикордонні в 40-50-х рр. ХХ ст. в українській та польській історіографії достатньо досліджені. Серед низки авторів наукових праць можна виділити таких українських дослідників, як: М. Литвин Литвин М. Депортації 1944-1951 рр. у суспільній свідомості українців / М. Литвин // Україна- Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. - Львів, 2007. - Вип. 2: Депортація 1944-1951. - С. 12-19., Г Боднар Боднар Г. “Там було добре і тут є непогано жити”: особливості історичної пам'яті українців, переселених із Польщі / Г. Боднар // Там само. - С. 20-36., І. Цепенда Цепенда І. Українсько-польські відносини у 40-50-х років ХХ століття: етнополітичний аналіз / І. Цепенда. - Київ, 2009. - 387 с., Ю. Макар, В. Макар, М. Горний Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915-1947). Дослідження. Спогади. Документи / [Ю. Макар, М. Горний, В. Макар, А. Салюк]. - Чернівці: Букрек, 2011. - Т. 1: Дослідження. - 880 с., О. Савчук Савчук О. Свої серед своїх. Депортація українців з Холмщини й Підляшшя у 1944-1947 рр. /

O. Савчук. - Луцьк, 2012. - 240 с., Ю. Боднарчук Боднарчук Ю. Шлях розпачу і надії. Соціально-економічні умови депортації та розселення на Тернопільщині українців із Польщі / Ю. Боднарчук. - Тернопіль: ВПЦ “Економічна думка ТНЕУ”, 2012. - 332 с., Л. Халюк Халюк Л. Усні народні оповідання українців-переселенців з Лемківщини, Холмщини, Підляшшя та Надсяння: жанрово-тематична специфіка, художні особливості / Л. Халюк. - Київ, 2013. - 216 с., Н. Кляшторна КляшторнаН. Акція-51. Останні свідки / Н. Кляшторна. - Вінниця: ДП “ДКФ”, 2006. - 231 с.. Серед польських науковців відзначимо П. Трещинську Trzeszczynska P. Lemkowszczyzna zapami^tana. Opowiesci, Przesloscii Przestrzeni /

P. Trzeszczynska. - Krakow: Wyd-wo Uniwersytetu Jagiellonskiego, 2013. - 437 s., В. Куделю-Свйонтек Kudela-Swiqtek W. Odpami^tane: o historii mowionej na przykladzie narracji kazachstanskich Polakow o represjach na tle narodowosciowym i religijnym / W. Kudela-Swiqtek. - Krakow: Universitas, 2013. - 372 s., А. Вилеґалу Wylegala A. Child migrants and deportees from Poland and Ukraine after The Second World War: experience and memory / A. Wylegala // European Review of History - Revue europe'enne d'histoire. - London: Routledge Taylor & Francis, 2015. - Vol. 22. - No. 2. - P. 292-309; Ejusdem. Krajobraz po wojnie: anatomia rozpadu swiata spolecznego na przykladzie Polski w okresie II wojny swiatowej / A. Wylegala // Studia socjologiczne. Kwartalnik / [pod red. J. Wasilewski]. - Warszawa: Komitet Socjologii PAN, Wydzial Filozofii i Socjologii UW, 2016. - Nr. 3(222). - S. 133-166., Я. Пісулінсько- го Pisulinski J. Przesiedlenie ludnosci ukrainskiej z Polski do USRR w latach 1944-1947 / J. Pisulinski. - Rzeszow: Wyd-wo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2009. - 588 s.. Різним аспектам депортаційних процесів та українсько-польського конфлікту також присвячено колективні збірники, які підготував Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича: “Депортації українців і поляків: кінець 1939 - початок 50-х років” Депортації українців і поляків: кінець 1939 - початок 50-х років (до 50-річчя операції “Вісла”) / [упоряд. Ю. Сливка]. - Львів, 1998. - 132 с., “Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість” Україна - Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. - Львів, 2007. -Вип. 2: Депортації 1944-1951. - 294 с., матеріали спільної українсько-польської конференції “Україна - Польща: важкі питання” Україна - Польща: важкі питання: матеріали W міжнародного семінару істориків “Українсько- польські відносини під час Другої світової війн” (Варшава, 8-10 жовтня 1998 p.). - Варшава: Тирса, 1999. - Т. 4. - 348 с.; Україна - Польща важкі питання: матеріали ІХ-Х міжнародних наукових семінарів істориків “Українсько-польські відносини під час Другої світової війн” (Варшава, 6-10 листопада 2001 р.) / [відп. ред. М. Кучерепа]. - Луцьк: ВМА “Терен”, 2004. - Т. 9. - 496 с.; Україна - Польща: важкі питання. Матеріали ХІ міжнародного семінару істориків “Українсько-польські відносини під час Другої світової війн” (Варшава, 26-28 квітня 2005 р.). - Варшава: Тирса, 2006. - Т. 10. - 370 с..

Історики висувають декілька головних тез щодо мотивів депортаційних акцій 1944-1946 рр. І. Козловський Козловський І. Переселенська акція 1944-1946 рр. та реакція на неї польського і українського підпілля / І. Козловський // Polska i Ukraina po II wojnie switowej / [pod red. W. Bonusiaka]. - Rzeszow: WSP, 1998 - S. 165., Ю. Сливка та І. Цепенда Цепенда І. Українсько-польські відносини... - С. 126-127., В. Макарчук Макарчук В. Депортации и трансферты населения: зло или неизбежное зло / В. Макарчук // Журнал российских и восточноевропейских исторических исследований. - Москва: “Мосполиграф”, 2012. - № 1(4). - С. 107-112. уважають, що це передусім швидкий поділ Радянським Союзом сфер впливу після Другої світової війни, а також вирішення проблеми українсько-польського пограниччя. Проте Ю. Сливка наголошує, що договори про депортацію підписував не СРСР, а УРСР із ПКНВ, тобто так “імітувалося установлення кордону між двома народами - українським та польським”, а також, по суті, Радянський Союз знімав із себе відповідальність у разі протидії західних союзників СливкаЮ. Першопричини та геополітичні цілі переселенських акцій / Ю. Сливка // Депортації українців і поляків... - С. 11. Натомість дослідниця Л. Васильєва головні причини вбачає в політичних та економічних питаннях, які прагнуло розв'язати радянське керівництво Васильєва Л. Примусова міграція як засіб вирішення політичних і економічних проблем радянським урядом / Л. Васильєва // Polska i Ukraina po II wojnie. switowej. - S. 157-164..

Операція “Вісла” залишається дискусійним питанням в історіографії, особливо якщо йдеться про причини та її ініціаторів. На думку Ґ. Мотики, безпідставно стверджувати, що метою акції “Вісла” є ліквідація підпілля, адже ті українці, які залишилися після переселення 1944-1946 рр. “хутко дійшли висновку, що діяльність ОУН-УПА втратила сенс”, загалом люди, змучені війною та польсько-українським конфліктом, прагнули спокою МотикаҐ. Від волинської різанини... - С. 259.. Ґ. Мотика висловлює переконання, що населення, яке проживало на Ряшівщині та в районі Нижніх Бескидів, не надто симпатизувало ОУН та УПА Там само.. Р Тожецькі та Ґ. Мотика акцентують свою увагу на тому, що Польща перебувала у прямій залежності від уряду СРСР, тому не могла самостійно приймати чи ініціювати акцію “Вісла” Iliuszyn I. Akcja “Wisla” w historiografii ukrainskiej /I. Iliuszyn // Akcja “Wisla” / [pod. red. J. Pisulinskiego]. - S. 27.. Натомість Я. Дашкевич вважає, що акція “Вісла” була “цілком логічною ланкою, а не якимось екстраординарним проявом польської національної політики”. Однак, незважаючи на підпорядкованість польського уряду Москві, на думку історика, “окремої команди для проведення акції “Вісла” не було потрібно” Дашкевич Я. Дискусійні питання довкола акції “Вісла” / Я. Дашкевич // Депортації українців і поляків... - С. 24-25..

Я. Дашкевич слушно зауважує, що акція “Вісла” не була необхідною з військової точки зору, адже тоді, після активних рейдів проти українського підпілля та його ліквідації, розформоване українське населення мали би повернути через певний час на місце його проживання Там само. - С. 26.. Щодо причин депортації українців у 1951 р. думки в дослідників теж розділилися. О. Юристовський вбачає причини цієї акції не лише у вирішенні економічних питань польським та радянським урядом (УРСР замість запасів нафти та природного газу отримав родовища кам'яного вугілля), а й у ліквідації соціальної бази українського підпілля Юристовський О. З історії депортації населення. - С. 15.. Це останнє твердження спростовує І. Ніточко, який наголошує, що в Нижньо-Устриківському районі ОУН- УПА не мали надто великої підтримки. Дослідник стверджує, що “Сталін і Хрущов здійснили переселення 1951 року лише з економічних міркувань і з бажання показати свою лояльність та підтримку польському прокомуністичному уряду” Ніточко І. Остання депортація... - С. 5..

Вартим уваги є також ретроспекція подій на мікрорівні, особливо свідків цих подій, тобто переселенців з Надсяння, Лемківщини, Холмщини та Підляшшя. Особи, які залишили спогади або давали інтерв'ю, здебільшого пережили депортацію в дитячому або ж юнацькому віці, проте часто розповідали сюжети-узагальнення про загострення українсько-польських відносин або апелювали до історичних фактів. На творення такого узагальненого образу значний вплив мала сім'я-родина, в якій батьки розповідали про пережиті подій, які діти сприймали безапеляційно, згодом доповнивши ці дані інформацією з інших джерел.

Вік респондентів впливав не лише на інформативність, а й загалом на те, який образ минулого був сконструйований. Як слушно зауважила польська соціолог Анна Вилегала, яка досліджує колективну пам'ять депортованих українців і поляків, дитячі спогади про такі події - це багатоголосся різних людей: дитини, яка з емоціями розповідає про своє важке минуле, дорослого, який рефлексує про свій досвід із сучасної перспективи WylegalaA. Child migrants and deportees... - P. 296.. Варто пам'ятати, що діти вразливіші, ніж дорослі, тому їхні спогади про війну та переселення сповнені сильними почуттями страху, тривоги, непевності. При цьому руйнувалося базове відчуття безпеки, яке забезпечували батьки. Це почуття захищеності, безпеки відігравало важливу роль у розвитку особистості дитини, тому будь-які зсуви та зміни, які принесла війна, такі-от, як сплеск та зустріч із насильством у дитячому віці, серйозно вражають дитину, залишаючи слід на все життя Ibidem. - P. 296-297..

Наприклад, респондентка з Холмщини пригадує про підписання договору між Сталіном та Польщею Інтерв'ю з Ловченко (Врубель) Марією Петрівною, 1920 р. н., записане у м. Львові 27 листопада 2012 р. // Особистий архів Ю. Павлів., респондент із Лемківщини - про вказівку Сталіна Інтерв'ю з Хващаком Михайлом Івановичем, 1936 р. н., записане у с. Глібів Тернопільської області 8 лютого 2014 р. // Там само., а дехто помилково вважає, що його сім'ю виселили під час операції “Вісла” Інтерв'ю з К. Лідією, 1936 р. н., записане у м. Львові 17 липня 2013 р. // Там само..

Частина осіб інтерпретує події, пов'язуючи їх із політикою Радянського Союзу, який після Другої світової війни намагався якнайшвидше відновити промисловість: “Всі українські сім'ї вивезли, то називали добровільно-примусово, то, очевидно, було, так би мовити, лінія партії була. Треба було заповнити людьми східні області” Інтерв'ю з Р. Лідією Юхимівною, 1936 р. н., записане у м. Львові 17 липня 2013 р. // Там само..

Найпоширеніший сюжет у розповідях переселенців пов'язаний із характеристикою міжнаціональних відносин. На думку авторки, розповіді лемків про напади польських боївок трапляються рідше Інтерв'ю з Ставовою (Лейко) Марією Степанівною, 1934 р. н., записане у с. Глібів Тернопільської області 8 лютого 2014 р. // Там само., і, на відміну від розповідей надсянців та холмщаків, вони емоційно нейтральніші, позбавлені розлогих характеристик. Лемки частіше акцентують увагу на тому, що після приходу радянської армії розпочались нові біди та поневіряння, пов'язані з переселенням Желем М. Мацина Велика - село лемківське. Історико-краєзнавчий нарис / М. Желем. - Борислав: Вид. фірма “Відродження”, ред. народ. часопису “Нафтовик Борислава”, 2008. - С. 113..

Українці, депортовані з Холмщини та Надсяння, здебільшого у розповідях, роздумуючи про причини депортаційних акцій, згадують про погіршення українсько-польських відносин напередодні світової війни і в 1940-х рр.: “То були неспокійні роки. На села нападали поляки, однак у нашому селі було відносно спокійно, бо не було поляків .. ,” Спогад Салагай (Карабин) Теклі Павлівни (1920 р. н.) // Корманичі й Фредропіль на Перемишльщині. Документи, дослідження, спогади, анотації, коментарі, світлини / [упоряд.: О. Гринишин, М. Майданський, Б. Салагай]. - Львів, 2009. - С. 108.. Поширеними в їхніх спогадах є також сюжети, у яких йдеться про збільшення кількості нападів польських бандитів під час самого виселення або ж про те, що вони безпосередньо ініціювали цей процес чи були у складі переселенських комісій: “Поляки нас гнали під автоматами до комісії реєструватися, виїжджати на Україну, забирали нам худобу, били кури, знущалися над нами, а як ми не хотіли давати добра, плакали, нас били нагайками. Як ми зареєструвалися, нам видали папери, що ми залишаємо зерно, що засіяли, будову” Там само.. Інший депортований зауважив: “Коли почалась виселенча акція, тоді численні й добре узброєні банди поляків дуже часто з большевицькими «інструкторами» приходили до Лазів і вдень. Тотального знищення зазнало село у Великодню суботу 1945 р.” Спогад Лозовського Мирона. Село Лази у вирі світових воєн // Ярославщина і Засяння 1031-1947. Історично-мемуарний збірник / [ред.-упоряд. М. Семчишин]. - Нью Йорк; Париж; Сідней; Торонто: Наукове товариство ім. Шевченка, 1986. - C. 462 (Український архів / Наукове товариство ім. Шевченка; Т. 42)..

Водночас свідки подій покладають відповідальність на так звані “треті сторони”, які є збірним образом політиків або керівників держав: “В нас жило наполовину поляків, наполовину українців. До війни ми з поляками жили дружно: завжди свята, вони кликали нас на свята, ми кликали їх на свята. А потім, під час війни, там зіткнулися треті сторони, яким, певно, було невигідно, щоб поляки й українці дружили, а потім почалися всякі бійки.” Інтерв'ю з Бештою Євгенією, 1932 р. н., записане у м. Львові 6 березня 2012 р. // Особистий архів Ю. Павлів..

Вказаний збірний образ фігурує також у спогадах переселенців 1951 р. Зокрема, частина з них, здебільшого так звані “професійні свідки” (активні громадсько- політичні чи культурні діячі, які є в кожній спільноті переселенців - Ю. П.), розповідаючи про причини депортації, звертається до коротких витягів з документів чи досліджень: “Тут переслідувалася подвійна мета. З одного боку - т. зв. обмін територіями для передачі нафтових промислів новоствореній Польщі і отримання натомість вугільних пластів (Кристинопіль-Сокаль) Радянським Союзом. Подруге - ліквідація соціальної бази для досить міцного у цих краях українського підпілля і його повне викорінення” Спогад Юристовського І. та Юристовського О. // Депортації. Західні землі України кінця 30-х - початку 50-х рр. - Т. 3: Спогади. - С. 36..

Як і депортовані з Холмщини та Надсяння, респонденти з Лемківщини вважали, що польсько-український конфлікт призвів до виселення, але передусім звинувачували радянську владу. Щодо акції «Вісла”, то ті, хто постраждав, проживають на території сучасної Польщі, однак у своїх спогадах вибудовують подібні сюжети, у яких головне місце займає страх, безсилля. Деякі особи спростовують поширене твердження про те, що вони підтримували вояків УПА, а отже, є зрадниками, які підлягають виселенню: “Нас підозрювали в співробітництві з Українською Повстанською Армією. Крім того, нас звинуватили у вбивстві польського генерала Карла Сверчевського. Говорили, що лемки у своїх селах переховують вояків УПА. У Чертижному ніхто не співпрацював з УПА, але це було використано як підставу для депортації” ХалюкЛ. Усні народні оповідання українців-переселенців... - С. 73..

Патерналістська модель взаємодії держави та громадян, пригадування в межах “пост-пам'яті” вплинули на творення відстороненого образу цих подій. Тут переселенці як соціальна група відіграють здебільшого пасивну роль жертви, яка не змогла змінити наперед визначений сценарій подій. Вказана сконструйована пасивність дає змогу на емоційному рівні легше пережити втрату свого дому.

Колективне уявлення про ці події у представників другого та третього покоління переселенців дещо інше. Згідно з даними опитування (48 осіб) авторки в 2013-2016 рр., 72,9% респондентів вважали, що до організації переселення причетна радянська та польська влада, 16,7% - радянська, і 8,4% - польська влада. З-поміж тих, хто покладав вину за переселення на польську та радянську владу, майже порівну респондентів - дітей (51,5%) та внуків (48,6%), схожа ситуація була з особами з другої та третьої категорії (50% дітей та 50% внуків)

Респонденти, які вважають, що радянська та польська влада причетні до виселення, здебільшого схиляються до думки (65,7 %), що головною метою депортації була ліквідація українського населення Закерзоння шляхом асиміляції на новій території. Такої ж думки дотримується більшість тих, хто покладає вину за переселення на комуністичну владу лише однієї з країн.

У розповідях частини холмщаків та надсянців депортація стала можливою унаслідок змови “третіх сторін”, лемки також схиляються до думки, що тут більшу відповідальність несе радянська влада. Колективний образ процесу депортації в родинах переселенців формується головно під впливом наративів свідків і гуманітарного дискурсу. Образ цих подій у родинах переселенців відображає не минулі події, а розуміння історичного процесу крізь призму сьогодення. Спільнота переселенців схильна до сприйняття моделі новітньої історії України як жертви, адже вона пережила травматичний досвід війни, депортації. Ці уявлення, підсилені емоційним зв'язком, впливали на друге та третє покоління переселенців, які вважали організаторами депортацій польську та радянську владу, а також намагалися ліквідувати українство Холмщини, Надсяння та Лемківщини.

Вартим уваги є той факт, що більшість населення Львова, яке не має родичів- переселенців із Закерзоння, має доволі нечітке уявлення про депортацію українців до УРСР в 1944-47 рр., а 21,7% респондентів сплутали ці події з операцією “Вісла” (опитування авторка проводила навесні 2015 р.). Подібне опитування, яке проводили в інтернеті протягом грудня 2016 - лютого 2017 рр. на базі платформи гугл-форми, охопило лише 22 особи, які проживали здебільшого у західних областях України. Щодо віку респондентів, то переважно це молодь до 35 років. Очевидно, що результати цього опитування з такою вузькою вибіркою не можуть слугувати базою для якихось серйозних узагальнень, проте вони демонструють один із аспектів, зрізів у сприйнятті цієї проблеми (серед молоді західних областей). На думку 36,8% респондентів, ініціювали та здійснювали депортаційні акції 1944-1946, 1947 та 1951 рр. радянська влада в Москві та Польщі, польський уряд (як її маріонетка); 26,31% анкетованих відповіли, що це комуністи та влада (не вказуючи їхньої державної належності). Окремо вказали лише на СРСР чи Польщу/ польський уряд 21,05% та 5,26%, відповідно, а 10,5% осіб відповіли, що це були “різні сторони” або ж Сталін.

На шпальтах української преси питання, пов'язані з переселенням українців, з'являлися здебільшого напередодні чергових річниць трагічних подій. У публікаціях із середини 1990-х рр., на хвилі публічного зацікавлення історією, можна знайти інформацію про видання або ж поїздки, з'їзди-конгреси переселенців. Наприклад, у районному часописі Жидачівщини (Львівська обл.) “Новий час” вміщено замітку про конференцію з нагоди 50-річчя операції “Вісла”, яку організовували суспільно-культурні товариства переселенців Горечко А. Відновити історичну справедливість. До 50-річчя операції “Вісла” / А. Горечко // Новий час. Народний часопис Жидачівщини (Жидачів). - 1997. - 31 травня., а львівська газета “Високий замок” протягом 1994-1997 рр. висвітлювала інформацію про діяльність товариства “Лемківщина” Єгорова І. Лемківщина набирає сили / І. Єгорова // Високий замок (Львів). - 1994. - 5 липня; Боруцький С. Не забути ні днесь, ні завтра, ні потім. Післямова про Другий конгрес Світової федерації лемків / С. Боруцький // Високий замок. - 1997. - 13 серпня.. Частіше публікації про депортованих на Львівщині, зокрема спогади, замітки про їхні поїздки, діяльність товариств, можна побачити в районних газетах, наприклад, на Самбірщині активна лемківська громада “Там, на Лемківщині, наші місця святі” // Голос Самбірщини (Самбір). - 2004. - 27 лютого; Михальчак І. Серця наші завжди з тобою, Лемківщино! Фоторепортаж із лемківських фестин в Нагірному / І. Михальчик // Голос Самбірщини. - 2004. - 7 вересня; Лешега О. До 60-річчя депортації українців. Витоки і наслідки національної трагедії / О. Лешега // Голос Самбірщини. - 2004. - 3 грудня; Його ж. Продовження статті // Голос Самбірщини. - 2004. - 17 грудня., а на Сокальщині - холмська Назарук О. На могилах предків. Наша мала батьківщина Холмщина / О. Назарук // Голос з-над Бугу (Сокаль). - 1994. - 26 січня; Демчук С. Розсіяні по Україні / С. Демчук // Там же; Дмуховський В. Кривавий бенкет. У великодній тиждень у згодом спаленому селі Городиловичі / В. Дмуховський // Голос з-над Бугу. - 1994. - 9 лютого; Бутринська С. Відвідали і пом'янули. До 60-річчя операції “Вісла” // Голос з-над Бугу. - 2007. - 13 лютого.. Однак, як наголошує український історик та журналіст Р. Кабачій, в українській публіцистиці існує проблема ототожнення операції “Вісла” та депортації українців у 1944-1946 та 1951 рр. Кабачій Р. Проблема переселення українців з Польщі до УРСР в 1944-1946 та 1951 роках у сучасній публіцистиці [Електронний ресурс] / Р. Кабачій. - Режим доступу: http://lemky.com/ index.php?newsid=72 На такі фактологічні огріхи можна натрапити в районних газетах, зокрема в сокальській газеті “Голос з-над Бугу”: “Село Городиловичі знищили під час операція «Вісла» у 1946 році. І лише у 1996-му на місці спаленого населеного пункту побудували меморіальний комплекс, встановили 86 хрестів, які символізують стерті з лиця землі села Холмщини” Сорочук В. Городиловичі - наша пам'ять, шана, і любов / В. Сорочук // Голос з-над Бугу. - 2о14. - 10 липня.. “Інформаційні” помилки можна частково списати на халатність редакторів вищезгаданих часописів, проте, на думку авторки, це також можна розцінювати як свідчення вибірковості та спрощеності історичної пам'яті, адже схожі помилки траплялися і в активних діячів суспільно-культурних товариств депортованих українців Кабачій Р. Проблема переселення українців з Польщі [Електронний ресурс]..

На формування такого образу депортаційних процесів вплинув також той факт, що про операцію “Вісла” швидше почали говорити в публічному просторі, зокрема в Польщі, а відтак і в Україні. Як бачимо, проблема депортацій українців з українсько-польського прикордоння залишається переважно у межах регіональної історичної пам'яті, схожа не пам'ять була щодо проблеми депортованих кримських татар у 1944 р., і лише анексія Російською Федерацією Криму актуалізувала цю проблему на всеукраїнському рівні. Цьому сприяла також поява в різних регіонах України, насамперед в Києві та Заході держави, тисяч внутрішньо переміщених осіб з Криму. Зауважимо, що поява польських сеймових постанов щодо Волині 1943 р. актуалізувала питання депортації в контексті ширших українсько-польських протистоянь середини ХХ ст.

Размещено на Allbest.ru