Пам'яткоохоронна діяльність Подільського православного духовенства в ХІХ - на початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Українське товариство охорони пам'яток історії та культури

Центр пам'яткознавства

ПАМ'ЯТКООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ ПОДІЛЬСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО ДУХОВЕНСТВА В ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

26.00.05 - Музеєзнавство. Пам'яткознавство

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СТАРЕНЬКИЙ Ігор Олександрович

Київ 2015



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі архівознавства, спеціальних історичних та правознавчих дисциплін Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор історичних наук, професор Прокопчук Віктор Степанович професор кафедри архівознавства, спеціальних історичних та правознавчих дисциплін Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Пивоваров Сергій Володимирович, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, заступник генерального директора з наукової роботи кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

Маньковська Руслана Вікторівна, старший науковий співробітник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України Національної академії наук України

Захист відбудеться 26 листопада 2015 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.252.01 у Центрі пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19.

Із дисертацією можна ознайомитися у Центрі пам'яткознавства НАН України і УТОПІК (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 19).

Автореферат розіслано «__» жовтня 2015 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, старший

науковий співробітник Н. М. Сенченко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми визначається значенням і місцем пам'яток історії і культури у відновленні історичної пам'яті, посиленні національної свідомості, розбудові духовної сфери суспільного життя. Адже в умовах національного та культурного відродження, зміцнення національних і духовних цінностей особлива роль належить пам'яткоохоронній справі, яка виконує важливі науково-пізнавальну та виховну функції, сприяє утвердженню самоідентичності українців, виховує любов до рідного краю.

У зв'язку з розробкою державної політики в галузі охорони пам'яток, удосконаленням законодавчої бази збереження і використання старожитностей, її адаптацією до європейських та світових норм цінним є досвід попередників як на загальнодержавному рівні, так і на регіональному. Саме в ХІХ - на початку ХХ ст. на Поділлі були закладені основи наукового вивчення старожитностей, розроблялись напрями, форми і методи охорони пам'яток, які знайшли поширення в Україні, а частина з них використовується й тепер. Вивчення історії пам'яткоохоронної справи на Поділлі, виявлення її переваг і недоліків, впровадження досвіду в сферу сьогоднішньої пам'яткоохоронної діяльності підсилює актуальність теми дисертації не тільки з суто наукового, пізнавального, а й практичного боку.

Актуальність та важливість проблеми, її соціальна та наукова значимість посилюють доцільність ґрунтовного дослідження участі подільського православного духовенства у вивченні і збереженні рухомих та нерухомих пам'яток, узагальнення досвіду й пошуку уроків для оптимізації історико-культурної практики сучасності. Це й зумовило вибір теми. Тим більше, що цілісного дослідження пам'яткоохоронної діяльності подільського православного духовенства досі не здійснено.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота виконувалася в контексті науково-дослідної програми кафедри архівознавства, спеціальних історичних та правознавчих дисциплін Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та наукової дослідницької програми ««Проблеми історії суспільних змін і трансформацій в Україні від найдавніших часів до сьогодення» (реєстраційний номер 011U004634), над якою працює професорсько-викладацький колектив історичного факультету університету.

Мета дослідження. На основі комплексного вивчення різноманітних джерел вивчити, систематизувати й узагальнити діяльність подільського православного духовенства в галузі охорони пам'яток історії та культури у визначений історичний час.

Для реалізації мети передбачено вирішити такі завдання:

- проаналізувати стан дослідження проблеми;

- вивчити й систематизувати джерельну базу;

- з'ясувати періодизацію пам'яткоохоронного руху;

- виявити пам'яткоохоронні аспекти в нормативно-правових документах духовенства, утворених ним громадських організацій;

- вивчити напрями, форми і методи діяльності духовенства з охорони пам'яток архітектури на території Подільської єпархії;

- визначити роль подільських священнослужителів у дослідженні, взятті на облік, консервації та подальшому використанні пам'яток археології;

- з'ясувати участь подільського кліру в охороні некрополів;

- вивчити місце та роль бібліотек єпархіального відомства в збереженні пам'яток друку та письма;

- розглянути пам'яткоохоронні аспекти діяльності Давньосховища;

- проаналізувати роль священиків в охороні архівних документальних зібрань.

Об'єктом дослідження є пам'яткоохоронна діяльність подільського православного духовенства в ХІХ - на початку ХХ ст.

Предметом дослідження - напрями, форми, методи, результати та проблеми діяльності подільського духовенства в галузі охорони пам'яток історії та культури.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період ХІХ - початку 20-х років ХХ ст. - від активного розгортання духовенством пам'яткоохоронної роботи до її занепаду під тиском більшовицької влади з початку 20-х років ХХ ст. археологія пам'ятка духовенство подільський

Географічними межами дослідження є територія Подільської губернії згідно адміністративного поділу ХІХ - початку 20-х років ХХ ст., на якій сьогодні розташовуються південна частина Хмельницької, Вінницька, частково Одеська області.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній на основі комплексного вивчення джерел проаналізовано, систематизовано й узагальнено факти, що стосуються процесу становлення і розвитку пам'яткоохоронної роботи подільського духовенства у ХІХ - на початку 20-х років ХХ ст. Крім того:

- введено до наукового обігу масив нововиявлених архівних та рукописних документів;

- розроблено періодизацію розвитку пам'яткоохоронної діяльності подільського православного духовенства;

- показано динаміку пам'яткохоронної справи, напрями, форми та методи роботи, внесок в охорону об'єктів сакральної архітектури, некрополів, рухомих пам'яток;

- простежено співпрацю подільського кліру з різними науковими інституціями, громадськими організаціями та відомими фахівцями в галузі виявлення, обліку та збереження пам'яток історії та культури;

- окреслено внесок в охорону старожитностей конкретних осіб із числа подільського духовенства.

Практичне значення. Матеріали, теоретичні положення і висновки дисертації можуть бути використані: викладачами ВНЗ у викладанні курсів історії України, краєзнавства, пам'яткознавства; у процесі написання студентами й учнями рефератів, статей, курсових, бакалаврських, дипломних, конкурсних робіт; пам'яткоохоронцями - для оптимізації пам'яткоохоронних заходів у сучасних умовах.

Апробація результатів дослідження відбулася на науково-практичних конференціях: міжнародних - «Поділля в житті, діяльності і творчості Юхима Сіцінського та Володимира Січинського (до 150-річчя від дня народження Ю. Сіцінського і 115-річчя від дня народження В. Січинського)» (м. Кам'янець-Подільський, 2010 р.), «Династия Романовых: 400 лет в истории России» (м. Санкт-Петербург, 2013), «Юхим Сіцінський - визначний дослідник Подільської землі» (м. Кам'янець-Подільський, 2014 р.), Россия в ХХ веке: реформы, революции, войны» (Санкт-Петербург, 2015), «Науковий потенціал славістики: історичні здобутки та тенденції розвитку» (Київ, 2015); всеукраїнських - «Археологія і фортифікація Середнього Подністров'я» (І, ІІ і ІІІ, IV) (м. Кам'янець-Подільський, 2011-2014), «Місто Хмельницький в контексті історії України» (м. Хмельницький, 2011), «Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України» (V, VI, VII, ІХ, Х, ХІ, ХІІ) (смт Меджибіж, 2011-2014), «Четвертій Могилів-Подільській науково-краєзнавчій конференції» (м. Могилів-Подільський, 2012), «Сучасні засоби збереження документів та нові методологічні підходи до наукових досліджень і застосування документів Національного архівного фонду України» (м. Кам'янець-Подільський, 2012), «Православ'я в Україні» (ІІІ, IV) (м. Київ, 2013, 2014), «Четвертих Зарембівських читаннях» (м. Київ, 2013), «І міждисциплінарні гуманітарні читання» (м. Київ, 2013), «Деражнянщина: минуле і сучасне» (м. Деражня, 2013), «Острозькі краєзнавчі читання» (м. Острог, 2012, 2013), «Минуле і сучасне Волині і Полісся. Народна культура і музеї» (м. Луцьк, 2013), «Музейна справа на Поділлі» (Кам'янець-Подільський, 2015) та ін.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у 27 наукових працях, у тому числі 10 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, двох - у зарубіжних виданнях, одному окремому виданні, 15 статтях, які додатково відображують наукові результати дисертації.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати та висновки отримані автором самостійно. У статті та збірці листів Ю. Сіцінського, виконаних у співавторстві, внесок здобувача складає половину тексту.

Структура роботи визначається метою і завданнями дослідження. Її складають вступ, три розділи, поділені на десять підрозділів, висновки, список використаних джерел та додатки. Загальний обсяг роботи - 270 сторінок, основний зміст викладено на 173 сторінках. Список джерел налічує 808 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт, предмет, хронологічні і географічні межі дослідження, сформульовано мету і завдання, наукову новизну, практичне значення, наведено дані про апробацію та публікації за результатами його виконання, структуру роботи.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база і теоретико-методологічні засади дослідження», який складається з трьох взаємопов'язаних підрозділів, визначено етапи наукового осмислення теми, стан її розробки, охарактеризовано історіографію проблеми, джерельну базу і теоретико-методологічні засади дослідження.

У підрозділі 1.1 « Історіографія питання» з'ясовано стан наукової розробки теми. Увесь науковий доробок поділено на чотири періоди (середина ХІХ - початок ХХ ст., 1917-1920 рр., 20-80-ті рр., 1991-2015 рр.). Перший період характеризується появою праць з історії охорони пам'яток, обґрунтування необхідності збереження історико-культурної спадщини для прийдешніх поколінь, теоретичного осмислення проблем пам'яткоохоронної роботи. Праці цього періоду носять відбиток русифікаторської політики імперської влади, в руслі якої діяло церковне керівництво. Саме в цей період розпочав пам'яткоохоронну і пам'яткознавчу діяльність Ю. Й. Сіцінський, який низку публікацій присвятив пам'яткоохоронній праці подільського духовенства¹¹ Сецинский Е. И. Раскопки Бакотского монастырища в 1892 году // Подольские епархиальные ведомости. - 1892. - 26 сент. (№39). - С. 706-708; Раскопки городища у д. Приворотья-Маковского Каменец-Подольского уезда / Е. Сецинский // Киевская старина. - 1899. - Т. LXIV. - №2. - С. 99-101; Археологическая карта Подольской губернии / Е. Сецинский // Труды ХІ Археологического съезда в Киеве. - М., 1901. - Т. 1. - С. 197-354; Исчезающий тип деревянных церквей / Е. Сецинский // Труды Подольского церковного историко-археологического общества. - Каменец-Подольск: Тип. С. П. Киржацкого, 1904. - Вып. 10. - С. 393-416; Южно-русское церковное зодчество / Е. Сецинский // Православная Подолия. - 1907. - 25 февр. (№7-8). - С. 153-176..

Складний період Української революції 1917-1921 рр. позначений державним підходом до справи охорони пам'яток, намаганням довести автохтоність української культури та її пам'яток, активізацією пам'яткоохоронної справи, рятування пам'яток, які нищилися в ході військово-політичного й громадянського протистояння. Питань пам'яткоохоронної діяльності подільського духовенства торкнулися в своїх працях Осип Назарук²² Назарук О. До Бакоти. Вражіння від подорожі до українських Помпеїв / Осип Назарук. - Кам'янець на Поділлю: Стрілець, 1919. - 32 с., Юхим Сіцінський³³ Сіцінський Ю. Й. Губерніяльний будинок (Історична замітка) / Є. С. // Наш шлях. - 1920. - 7 лют. (№23). - С. 2. ^{та ін}.

У 20-80-ті рр. ХХ ст., власне, у радянську добу, дослідження пам'яткоохоронної діяльності подільського православного духовенства було «неактуальним», не входило до дозволеної наукової проблематики. Лише за кордоном виходили спогади, дослідження пам'яткоохоронців-емігрантів, в яких певна увага відводилася і участі подолян-священиків в охороні пам'яток⁴⁴ Приходько В. К. Під сонцем Поділля: спогади / Віктор Приходько; упоряд. і автори передм.: Ю. Легун, О. Кравчук. - Вінниця: ТОВ «Консоль», 2011. - Ч. 2. - 416 с.; 200. Доценко О. Літопис Української революції. Матеріали і документи до історії Української революції 1917-1923 рр. / Олександр Доценко. - Львів, 1924. - Т. ІІ, кн. 5. - 398 с.; Сіцінський Ю. Й. Муровані церкви на Поділлю / Є. Сіцінський. - Львів; Кам'янець-Подільський, 1925. - 31 с.; Матеріяли до археології Західного Поділля / Юхим Сіцінський // Записки історико-філологічного відділу. - Київ, 1930. - Т. 1. - С. 25-44..

Здобуття Україною незалежності відкрило нові горизонти перед дослідники історії пам'яткоохоронного руху. Одна за одною починають з'являтися фундаментальні праці, присвяченні історії охорони пам'яток. Водночас Поділля в них виступає в контексті всієї України чи Правобережжя. Значний внесок у вивчення пам'яткоохоронної роботи подільського духовенства ХІХ - початку ХХ ст. зробив Олексій Нестуля⁵⁵ Нестуля О. О. Біля витоків державної системи охорони пам'яток культури в Україні (доба Центральної Ради, гетьманщини, Директорії) / О. О. Нестуля. - Полтава, 1994. - 240 с.; Визвольні змагання українського народу і охорона пам'яток культури: 1917-1920 рр. / О. О. Нестуля. - Полтава. 1993. - 90 с.; Доля церковної старовини в Україні. 1917-1941 рр. / О. О. Нестуля. - Київ, 1995. - Ч. 1: 1917 р. - середина 20-х рр. - 280 с.. Чимало фактів про участь подільського духовенства в охороні пам'яток старовини в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. знайшли місце в працях С. З. Заремби, Л. Д. Федорової⁶⁶ Федорова Л. Д. Діяльність Київського товариства охорони пам'яток старовини і мистецтва зі збереження культурної спадщини України. 1910-1920 рр.: монографія / Л. Д. Федорова. - Київ: Ін-т іст. України, 2008. - 296 с.; Київське воєнно-історичне товариство в пам'яткоохоронному і краєзнавчому русі Наддніпрянської України початку ХХ ст. / Л. Д. Федорова. - Київ: Ін-т іст. України, 2005. - 261 с..

Жвавий інтерес до історії пам'яткоохоронної діяльності духовенства проявили й історики Поділля: Л. В. Баженов, В. С. Прокопчук, О. М. Кошель, А. М. Трембіцький⁷⁷ Баженов Л. В. Alma mater подільського краєзнавства / Л. В. Баженов. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2005. - 416 с.; Прокопчук В. С. Краєзнавство на Поділлі: історія і сучасність / В. С. Прокопчук. - Кам'янець-Подільський: Зволейко Д. Г., 2014. - 312 с.; 666. Кошель О. М. Між церквою і наукою. Історичний нарис діяльності Подільського церковного історико-археологічного товариства (1865-1920) / Олексій Кошель. - Кам'янець-Подільський: Центр поділлєзнавства, 1998. - 69 с.; 1. Трембіцький А. М. Євфимій Сіцінський (1859-1937): наукова та громадська діяльність / А. М. Трембіцький. - Хмельницький: Мельник А. А., 2009. - 300 с..

Отже, пам'яткоохоронна діяльність подільського духовенства ХІХ - початку ХХ ст. знайшла своє відображення в історіографії переважно за напрямами пам'яткоохоронної роботи. Перші праці з вказаної тематики з'явилися наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., практично відсутні праці радянського періоду і основний їх масив з'явився в добу незалежності України. Водночас на сьогодні не створено узагальнюючої праці з досліджуваної проблеми.

Підрозділ 1.2 «Характеристика джерел» присвячений розгляду документальної бази, яка дала можливість вирішити основні дослідницькі завдання дисертаційної роботи.

Першу групу джерел становлять документи 31-го фонду архівів України. Так, у Центральному державному історичному архіві України в м. Києві проаналізовано матеріали 725 фонду «Київське товариство охорони пам'яток старовини і мистецтва», який містить документи з питань збереження, реставрації та зносу церков на території Подільської губернії, опису багатьох пам'яток Поділля, зокрема сатанівських старожитностей, археологічних розкопок у губернії, фотофіксації архітектурних пам'яток (переважно храмів) та ін. Заслуговують на увагу особові фонди Володимира Антоновича (ф. 832) і Ореста Левицького (ф. 1143), які містять листування з подільським пам'яткоохоронцями, наукові дослідження і нотатки з питань охорони подільської старовини.

Великий масив документів, які стосуються пам'яткоохоронної діяльності подільського духовенства в ХІХ - на початку ХХ ст., міститься в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Так, документи фонду 1072 «Міністерство ісповідань УНР» дали можливість дослідити пам'яткоохоронну діяльність Івана Огієнка та подільських священиків у 1919-1920 рр., листування з Подільською духовною консисторією щодо збереження історико-культурної спадщини Поділля, дозвіл Міністерства консисторіям продавати архівні матеріали на переробку й виробництво паперу. Фонд 1131 «Головноуповноважений уряду УНР на Поділлі», сформований в Кам'янці-Подільському в 1919-1920 рр., дав інформацію про призначення фінансової допомоги Подільському церковному історико-археологічному товариству, листування з подільським губернським комісаром щодо асигнування коштів на охорону пам'яток, про підпорядкування кам'янецьких архівістів Управлінню Головноуповнова-женого, про переклад та видання церковних стародруків. Пам'яткоохоронну діяльність Директорії УНР кам'янецької доби у значній мірі простежено за фондом 3689 «Головне управління мистецтв та національної культури Української Народної Республіки», зокрема документами про створення нових та діяльність діючих музеїв, Архівної комісії, збереження пам'яток покинутих поміщицьких маєтків та ліквідованих установ (переважно бібліотечних раритетів, стародруків, рукописів, архівних зібрань), документації міністерств, які виїхали за кордон, утворення різних пам'яткоохоронних організацій, розробку національного законодавства в галузі охорони пам'яток та ін.

Вивчено матеріали державних архівів Вінницької і Хмельницької областей. Найбільш важливим є фонд 315 «Подільська духовна консисторія» Державного архіву Хмельницької області, який містить найрізноманітніші документи про пам'яткоохоронну діяльність подільського православного духовенства в ХІХ - на початку ХХ ст.

Інформаційну цінність становлять матеріали Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, у фондах якого міститься листування подільських пам'яткоохоронців з В. Б. Антоновичем, О. І. Левицьким, М. І. Петровим та ін.

Чимало фактів про пам'яткоохоронну роботу подільського духовенства дала періодика як місцева, так і загальноукраїнська, зокрема часописи «Киевская старина», «Подольские епархиальные ведомости», «Подолия», «Наш шлях» та ін.

Загалом наявний спектр джерел є репрезентативною джерельною основою. він дав можливість комплексно дослідити питання пам'яткоохоронної діяльності подільського духовенства ХІХ - початку ХХ ст.

У підрозділі 1.3 «Теоретико-методологічні засади дослідження» проаналізовано принципи і методи, понятійно-термінологічний апарат дисертаційного дослідження.

В основу наукового пошуку покладені загальнонаукові принципи історизму, науковості, об'єктивності і системності. На основі принципу науковості досліджено політичні чинники, які впливали на пам'яткоохоронну діяльність духовенства, враховано часові і місцеві особливості. З дотриманням принципу історизму з'ясовано закономірності формування основ пам'яткоохоронної роботи, її розвиток на різних етапах, трансформацію елементів досвіду від одного історичного етапу до іншого. Принцип системності орієнтував на розкриття цілісності об'єкта, вияв багатогранних зв'язків, забезпечив вивчення пам'яткоохоронної діяльності православного духовенства Поділля як єдиного цілого. Принцип об'єктивності дав можливість розглянути ці процеси з дотриманням історичної правди.

При підготовці роботи використано низку методів. Зокрема історико-генетичний дав змогу проаналізувати умови зародження, поетапного розвитку, найвищого піднесення та поступового згасання пам'яткоохоронного руху духовенства з початку 1920-х років в умовах агресивного наступу на релігію і церкву більшовицького режиму. За допомогою історико-порівняльного методу проводились паралелі з іншими хронологічними періодами. Історико-типологічний метод застосовувався на тих етапах дослідження, коли потрібно було із багатоманіття фактів, подій та явищ пам'яткоохоронного руху виділити в один ряд певні їх типи. Автором використано хронологічний метод, який дав змогу розглянути події і явища в часовій послідовності. У дослідженні використано також ретроспективний, статистичний, історико-описовий методи. Дано пояснення основним термінам, які вживаються в роботі, зокрема: пам'ятка, пам'ятник, пам'ятка історії та культури, пам'ятка історії, пам'ятка археології, пам'ятка культури, нерухома пам'ятка, рухома пам'ятка, культурна спадщина, охорона культурної спадщини, реставрація та ін.

Авторське бачення застосування принципів та методів дало можливість розв'язати означені завдання, сформувати бачення пам'яткоохоронної діяльності подільського духовенства в ХІХ - на початку 20-х років ХХ ст.

У другому розділі «Діяльність подільського єпархіального відомства та його історико-статистичного комітету в галузі охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини» проаналізовано нормативно-правові засади пам'яткоохоронної праці подільського духовенства, діяльність з охорони пам'яток архітектури, археології та некрополів.

У підрозділі 2.1 «Нормативно-правова база пам'яткоохоронної діяльності православного духовенства» висвітлено нормативно-правове регулювання заходів духовенства з охорони пам'яток, аргументовано доведено, що в царській Росії воно перебувало під подвійним контролем - як з боку Синоду, консисторій, так і світської влади. 1803 року указом Синоду заборонялося будівництво і перебудова храмів у «малоросійському» стилі. 1828 року виданий указ Синоду (повторений 1842 року), який вимагав: «Древніх церковних споруд не руйнувати без особливого дозволу». Низку положень про охорону пам'яток містив Статут духовних консисторій, затверджений 27 березня 1841 року. Рішенням Синоду, прийнятим на початку 1854 року, ухвалено єдину систему опису церковного та монастирського майна, що сприяло збереженню цінних пам'яток. 1869 року циркулярним розпорядженням Синоду єпископам було наказано для збереження старих архівних справ облаштувати приміщення, а для розбору цих документів - утворити спеціальні комісії. На засіданні Синоду 21 вересня - 16 листопада 1894 року прийнято рішення про обов'язкове дотримання місцевим церковним керівництвом порядку реставрації пам'яток старовини, який розроблявся для кожного такого об'єкту Археологічною комісією. 19 березня 1901 року до Сенату був надісланий іменний імператорський указ про створення Комітету опіки над іконописом, що, на думку законодавця, мало б сприяти збереженню старовини. 1903 року були внесені доповнення до Будівельного статуту. Серед пунктів були й такі, що стосувалися церковної архітектури.

У підрозділі 2.2 «Охорона пам'яток архітектури і містобудування» встановлено, що охорона пам'яток церковної архітектури здійснювалася шляхом фотофіксації культових споруд, ремонту, догляду, реконструкції, будівництва храмів-пам'ятників. Виявлено, що окремі представники духовенства інколи мимоволі сприяли руйнації архітектурних пам'яток, переважно дерев'яної сакральної архітектури, приймаючи рішення не про реставрацію, а розбір старих і будівництво нових церков за зразком російських храмів. Так втрачалась їх регіональна особливість і цінність. Ці процеси почали гальмуватися після створення Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, який згідно з розпорядженням глави єпархії обслідував, проводив фотофіксацію об'єктів, давав свої висновки, пропозиції.

Аналіз джерел дав підстави стверджувати, що на початку ХХ ст. активізувалося теоретичне осмислення ролі та місця пам'яток старовини, ефективних форм і методів популяризації та охорони пам'яток архітектури, особливо у працях Ю. Й. Сіцінського, Й. Й. Ролле, О. М. Прусевича, М. Й. Грейма та ін.

У зв'язку з прифронтовим становищем Поділля, руйнуванням поміщицьких палаців, пограбуванням об'єктів культурної спадщини активізувалася й пам'яткоохоронна справа на Поділлі, особливо в період Української революції 1917-1921 років, коли Кам'янець-Подільський став іррегулярним державним центром УНР, зібрав кращих представників тогочасної української інтелігенції, активних пам'яткоохоронців.

У підрозділі 2.3 «Дослідження та збереження археологічних об'єктів» доведено, що подільське духовенство за відсутності державної пам'яткоохоронної системи зробило чимало для охорони археологічних пам'яток. Виявлення та фіксація археологічних пам'яток відбувалася в ході підготовки історико-статистичних описів. 1890 року для концентрації, збереження, вивчення і популяризації археологічних старожитностей був облаштований Єпархіальний музей-Давньосховище.

Доведено, що археологічні розкопки під керівництвом почесного члена Подільського єпархіального історико-статистичного комітету професора В. Б. Антоновича, в яких діяльну участь брав Ю. Й. Сіцінський, сприяли активізації археологічних досліджень та популяризації пам'яток на території Поділля. Апогеєм археологічної діяльності стало видання «Археологічної карти Подільської губернії», яка стала особливим способом реєстрації археологічних об'єктів.

У плані дослідження та збереження пам'яток археології духовенство Поділля налагодило зв'язок з Київським товариством охорони пам'яток старовини та мистецтва, Імператорською археологічною комісією, Імператорським воєнно-історичним товариством, Московським археологічним товариством та видатними археологами (В. Б. Антоновичем, С. С. Гамченком та ін.). Завдяки цим зв'язкам відбувалося виявлення, вивчення, облік, реєстрація археологічних пам'яток, впроваджувався передовий досвід пам'яткоохоронної роботи. З початком Першої світової війни та подальших історичних подій археологічні дослідження дещо уповільнилися і основні зусилля спрямовувалися на збереження археологічних знахідок у музеях.

У підрозділі 2.4 «Обстеження й опис некрополів» констатовано, що з середини ХІХ ст. духовенство посилило увагу до збереження некрополів - взяття їх на облік, фотофіксацію, догляд за пам'ятками. На звернення великого князя Миколи Михайловича та за завданням св. Синоду було зібрано інформацію про некрополі по всій єпархії для видання «Російського провінційного некрополя». Таким чином було взято на облік найбільш важливі надгробні пам'ятники, скопійовано епітафії, і сьогодні цей матеріал залишається найповнішим зводом надгробних пам'яток Поділля. Наприкінці ХІХ століття з'явилися праці (зокрема М. І. Яворовського), в яких зроблена спроба теоретичного осмислення необхідності охорони некрополів.

У третьому розділі «Роль Давньосховища та бібліотек подільського єпархіального відомства в збереженні рухомих пам'яток» увагу зосереджено на діяльності подільського духовенства з охорони музейних експонатів, бібліотечних фондів, архівних зібрань.

У підрозділі 3.1 «Єпархіальне Давньосховище - скарбниця рухомих пам'яток історії та культури» доведено, що подільське духовенство зробило великий внесок в організацію музеїв, використання їх для збереження рухомих пам'яток. Центральне місце посідало Давньосховище. Його фонди наповнювалися надходженнями з церков і монастирів єпархії, пожертвами духовенства. Активну участь у цьому брала Подільська духовна консисторії та архієреї. 1920 року за кількістю музейних експонатів та їх цінністю Давньосховище посідало перше місце серед музейних закладів Подільської губернії. Крім того духовенство співпрацювало з різними громадськими музеями (Подільського товариства природодослідників, зокрема), використовуючи їх для збереження пам'яток старовини.

У період Української революції 1917-1921 рр. подільське духовенство долучилося до творення нових музейних закладів, зокрема Вінницького художньо-промислового музею, Кабінету мистецтв Кам'янець-Подільського державного українського університету, розробки проекту створення музею в Кам'янець-Подільській фортеці.

Кожна церква також накопичувала і зберігала старожитності, які використовувалися під час богослужіння або перебували в церковних сховищах.

У підрозділі 3.2 «Бібліотеки єпархії і їх внесок у збереження та популяризацію стародруків і рукописів» доведено, що бібліотеки подільського єпархіального відомства відіграли велику роль в охороні пам'яток друку і письма. Бібліотеки шкіл, духовних навчальних закладів, церковні, окружні, Єпархіальна та Давньосховища не тільки концентрували у своїх фондах стародруки та рукописи, але облікували і систематизували їх шляхом каталогізації, популяризували, реставрували.

Виключно важливу роль у збереженні пам'яток друку та письма відіграли бібліотека Давньосховища при Подільському єпархіальному історико-статистичному комітеті, фундаментальна бібліотека Кам'янець-Подільського державного українського університету, його ректор - міністр ісповідань Іван Огієнко, а також Микола Яворовський, Юхим Сіцінський. Завдяки їм у буремні 1917-1920 рр. було врятовано чимало цінних видань та рукописів зі шляхетських маєтків і ліквідованих установ.

У підрозділі 3.3 «Внесок подільського православного духовенства в охорону документальних архівних зібрань» встановлено, що до початку ХХ ст. архівні документи головним чином зберігалися в установах, які їх творили. Науковий підхід до архівної справи застосувало Подільське церковне історико-археологічне товариство, створивши архів при Давньосховищі і використовуючи його документи для підготовки описів церков і парафій. Найбільш інтенсивним для розвитку архівної справи на Поділлі виявився період Української революції 1917-1921 рр. Саме в цей час формувалася законодавчо-нормативна база охорони архівної спадщини, професійні пам'яткоохоронні структури, в діяльності яких брали участь священнослужителі.



ВИСНОВКИ

Відображають загальні результати дослідження та викладено основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист:

1. Встановлено, що пам'яткоохоронна діяльність подільського духовенства в ХІХ - на початку ХХ ст. знайшла своє відображення в історіографії переважно за напрямами пам'яткоохоронної роботи. Перші праці з вказаної тематики з'явилися наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., практично відсутні праці радянського періоду і основний їх масив з'явився в добу незалежності України. Однак, до цього часу не створено цілісного дослідження пам'яткоохоронної діяльності подільського духовенства в ХІХ - на початку ХХ ст.

2. Для поглибленого аналізу фактів, виокремлення особливостей виділено 4 періоди пам'яткоохоронної діяльності духовенства за активністю здійснення заходів з охорони пам'яток старовини, науковою та практичною цінністю проведеної роботи: 1793-1865 рр. - зародження пам'яткоохоронних ідей у середовищі подільського духовенства; 1865-1890 рр. - поетапний розвиток ідей щодо охорони пам'яток старовини під егідою Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, залучення до діяльності Комітету світських осіб, створення Давньосховища; 1890-1914 рр. - становлення в системі пам'яткоохоронної діяльності духовенства її наукової складової, перші професійні археологічні розкопки; 1914-1920 рр. - посилення пам'яткоохоронних заходів в умовах Першої світової війни, національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., національної складової в оцінці й охороні сакральних пам'яток, активізація контактів з пам'яткоохоронними організаціями УНР, а далі - поступове згасання пам'яткоохоронної діяльності духовенства.

3. Встановлено, що подільське духовенство змушене було діяти в рамках нормативно-правового поля як цивільної, так і церковної влади Російської імперії, недосконалого й суперечливого стосовно охорони історико-культурної спадщини. Це в значній мірі обмежувало дії священнослужителів стосовно збереження пам'яток, адже керівні органи церкви вимагали зосередити увагу лише на церковних пам'ятках, світські, імператорські укази й міністерські циркуляри виводили цю діяльність за межі церковного відомства.

4. Подоляни надали пам'яткоохоронній діяльності науково обґрунтованого характеру, чому сприяли зв'язки з різними науковими товариствами та пам'яткоохоронними структурами, зокрема з Імператорською археологічною комісією, Московським археологічним товариством, Імператорським географічним товариством, Російським воєнно-історичним товариством, Київським товариством охорони пам'яток старовини та мистецтва, Церковним історико-археологічним товариством при Київській духовній академії та ін. Деякі заходи подільського духовенства були новаторськими й вивчалися цими ж організаціями.

5. Охорона пам'яток архітектури здійснювалися шляхом фотофіксації, збору планів церков, ремонту храмів, догляду за ними. Активну участь брали подоляни у зведенні храмів-пам'яток, встановленні пам'ятних знаків на честь важливих подій історії краю та держави. Надзвичайно важливим було вироблення пам'яткоохоронного механізму реставрації та розбору старих храмів, він став новаторським, вивчався і популяризувався Київським товариством охорони пам'яток старовини та мистецтва.

6. У другій половині ХІХ - на початку 20-х років ХХ ст. духовенство активно долучилося до охорони пам'яток археології: фіксувало і популяризувало їх в історико-статистичних описах, проводило фотофіксацію, накопичення археологічних знахідок у фондах Давньосховища, брало участь у розкопках Бакотського скельно-печерного монастиря. Юхим Сіцінський уклав археологічну карту Подільської губернії.

7. У досліджуваний період подільське духовенство долучилося до охорони некрополів шляхом їх фіксації в історико-статистичних описах, популяризації окремих пам'яток сакральної архітектури Поділля. На звернення великого князя Миколи Михайловича до єпархіального керівництва зібрати інформацію про некрополі по всіх єпархіях російської православної церкви для видання «Російського провінційного некрополя» було взято на облік найбільш важливі пам'ятки, скопійовано епітафії, здійснено їх фотофіксацію, посилено охорону.

8. Подільський клір був флагманом в організації музейної справи, створенні Єпархіального музею-Давньосховища, збереженні в ньому рухомих пам'яток старовини, їх популяризації. Духовенство співпрацювало з громадськими музеями, зокрема Подільського товариства природодослідників. У період Української революції 1917-1920 рр. духовенство долучилося до процесу творення нових музейних закладів задля збереження пам'яток, які в період суспільно-політичної нестабільності розпорошувалися і зникали. Окрім того практично кожна церква являла собою міні-музей, де зберігалися старожитності, які використовувалися в богослужіннях або перебували в церковних сховищах.

9. Важливу роль в охороні пам'яток друку та письма відіграли бібліотеки єпархіального відомства: шкільні, духовних навчальних закладів, церковні, окружні, Єпархіальна, бібліотека Давньосховища, приватні книгозбірні. Вони накопичували стародруки та рукописи, систематизували їх, облікували, популяризували, реставрували, зберігали. Важливу роль в охороні пам'яток друку та письма відіграли фундаментальні бібліотеки Подільської духовної семінарії та Кам'янець-Подільського державного українського університету, у створенні та діяльності яких активну участь брало подільське духовенство.

10. Науковий підхід до архівної справи був застосований ще в 70-х рр. ХІХ ст. стосовно архіву Подільської духовної консисторії. Концептуальні засади архівної справи відпрацьовувалися і в ході розбудови архіву Подільського церковного історико-археологічного товариства. Проте найбільш інтенсивним для розвитку архівної справи на Поділлі виявився період Української революції 1917-1921 рр., коли пам'яткоохоронці з числа духовенства взяли активну участь у формуванні законодавчої бази охорони й одержавлення архівної спадщини, створені перших державних пам'яткоохоронних структур.



Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

У наукових фахових та закордонних виданнях

1. Старенький І. О. Дiяльнiсть подiльського духовенства з охорони пам'яток архiтектури в другiй половинi ХIХ - на початку ХХ ст. / I. О. Старенький // Працi Центру пам'яткознавства: зб. наук. пр. Київ: Центр пам'яткознавства, 2011. Вип. 20. С. 32-50.

2. Старенький І. О. Пам'яткоохоронна дiяльнiсть Михайла Йосиповича Грейма / I. О. Старенький // Освiта, наука i культура на Подiллi: зб. наук. пр. Кам'янець-Подiльський: Оiюм, 2011. Т. 18. С. 177-182.

3. Старенький І. О. Подiльське єпархiальне Давньосховище: вiхи розвитку / I. О. Старенький // Вiсник Кам'янець-Подiльського нацiонального унiверситету iменi Iвана Огiєнка: іст. науки. Кам'янець-Подільський: К-ПНУ iм. I. Огiєнка, 2011. Вип. 4. С. 524-532.

4. Старенький І. О. Бібліотека Давньосховища при Подільському єпархіальному історико-статистичному комітеті як осередок збереження пам'яток друку та письма (1890-1920 рр.) / І. О. Старенький, Н. В. Крик // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: іст. науки. Кам'янець-Подільський: К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2012. Вип. 5. С. 125-129.

5. Старенький І. О. Вивчення старожитностей і створення археологічної карти Подільської губернії (60-і рр. ХІХ - 1901 р.) / І. О. Старенький // Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. пр. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2012. Т. 19. С. 333-339.

6. Старенький І. О. Пам'яткохоронна діяльність І. І. Огієнка на Поділлі / І. О. Старенький // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта: наук. зб. Кам'янець-Подільський: К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2012. Вип. 9. С. 178-185.

7. Старенький І. О. Пам'яткоохоронна діяльність П. В. Клименка на Поділлі в 1918-1920 роках / І. О. Старенький // Праці Центру пам'яткознавства: зб. наук. пр. Київ: Центр пам'яткознавства, 2012. Вип. 21. С. 186-194.

8. Старенький І. О. Відзначення 900-річчя хрещення Русі на Поділлі / В. С. Прокопчук, І. О. Старенький // Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. пр. Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2013. Т. 20. С. 476-482.

9. Старенький І. О. Діяльність подільського духовенства зі збереження архівної спадщини на території Поділля в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. / Ігор Старенький // Краєзнавство. 2013. №1. С. 95-102.

10. Старенький І. О. Співпраця Івана Огієнка з Пилипом Клименком і Юхимом Сіцінським в галузі охорони пам'яток на Поділлі в період Української революції 1917 - 1920 рр. / І. О. Старенький // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта: наук. зб. Кам'янець-Подільський: К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2013. Вип. 10. С. 205-211.

11. Старенький И. А. Порядок разбора и реставрации церквей на территории Подольской губернии во второй половине ХІХ - начале ХХ вв. / И. А. Старенький // Актуальные вопросы общественных наук: социология, политология, философия, история. Новосибирск: «СибАК». 2015. №2 (43). С. 94-98.

12. Старенький И. А. Памятникоохранная деятельность подольского духовенства и династия Романовых / И. А. Старенький // Династия Романовых: 400 лет в истории России: матер. междунар. науч. конф. СПб: ФГБОУВПО «СПГУТД», 2013. С. 303-305.

Окреме видання:

13. Постаті в листах: епістолярій Юхима Сіцінського / вступ. стаття, упорядкування, коментарі: О. М. Кошель, В. С. Прокопчук, І. О. Старенький; наук. ред. Л. В. Баженов. Київ: Старий світ, 2014. 320 с.: 12 іл.

Статтіі в інших наукових виданнях:

14. Старенький І. О. Внесок подолян у будівництво храму в с. Шипці (Болгарія) та Олександро-Невського собору в Кам'янці-Подільському / І. О. Старенький // Матеріали ХІІІ Подільської історико-краєзнавчої конференції. Кам'янець-Подільський: Абетка, 2010. С. 318-323.

15. Старенький І. О. Формування фондів подільського єпархіального Давньосховища (за матеріалами «Подольских епархиальных ведомостей» і «Трудов Подольского церковного историко-археологического общества») / Ігор Старенький // Збірник матеріалів всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 120-й річниці заснування Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Кам'янець-Подільський: «Медобори-2006», 2010. С. 74-78.

16. Старенький І. О. Охорона пам'яток археології подільським духовенством у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. / Ігор Старенький // Археологія і фортифікація Середнього Подністров'я: зб. матер. всеукр. наук.-практ. конф. на честь 10-річчя створення відділу старожитностей Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Кам'янець-Подільський: «Медобори-2006», 2011. С. 129-136.

17. Старенький І. О. Пам'яткоохоронна діяльність подільського духовенства на території Проскурівського повіту / І. О. Старенький // Матеріали ІІІ наук.-краєзн. конф. «Місто Хмельницький в контексті історії України». Хмельницький: Мельник А. А., 2011. С. 134-139.

18. Старенький І. О. До питання охорони Кам'янець-Подільської фортеці в 1812-1918 рр. / Ігор Старенький // Археологія і фортифікація Середнього Подністров'я: зб. матер. ІІ всеукр. наук.-практ. конф. Кам'янець-Подільський: «Медобори-2006», 2012. С. 170-173.

19. Старенький І. О. Музейна справа на Поділлі в 1917-1920 рр. / І. О. Старенький // Науковий вісник «Межибіж»: матер. VI наук.-краєзн. конф. «Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України» і міжнар. наук. симпозіуму «Євреї Великого Князівства Литовського на теренах Литви й України». Меджибіж; Хмельницький: Мельник А. А., 2012. Ч. 2. С. 44-49.

20. Старенький І. О. Пам'яткоохоронна робота подільського духовенства на території Могилівського повіту / І. О. Старенький // Четверта Могилів-Подільська науково-краєзнавча конференція. Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2012. С. 187-193.

21. Старенький І. О. Розвиток архівної справи на Поділлі в ХІХ - на початку ХХ ст. / І. О. Старенький // Сучасні засоби збереження документів та нові методологічні підходи до наукових досліджень і застосування документів Національного архівного фонду України: наук. зб. за підсумками всеукр. наук.-практ. конф. Кам'янець-Подільський: К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2012. С. 86-92.

22. Старенький І. О. Археологічна та пам'яткоохоронна діяльність В. Б. Антоновича на Поділлі (до 180-річчя від дня народження вченого) / І. О. Старенький // Краєзнавець Хмельниччини: наук.-краєзн. зб. Кам'янець-Подільський, 2013. Вип. 5. С. 117-122.

23. Старенький І. О. Бібліотеки духовних навчальних закладів Подільської єпархії і їх роль у збереженні пам'яток друку та письма / І. О. Старенький // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Кам'янець-Подільський: К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2013. С. 176-181. (Серія: Бібліотекознавство. Книгознавство; вип. 3).

24. Старенький І. О. Єпархіальна бібліотека в м. Кам'янець-Подільський - важливий осередок збереження пам'яток друку та письма Подільської губернії / І. О. Старенький // Православ'я в Україні: зб. матер. ІІ всеукр. наук. конф. Київ: Київ. правосл. дух. акад., 2013. Ч. 2. С. 524-529.

25. Старенький І. О. Кам'янець-Подільський - центр пам'яткоохоронної роботи УНР (червень-листопад 1919 року) / І. О. Старенький // Четверті Зарембівські читання: матер. IV всеукр. наук. читань «Українське пам'яткознавство: сучасні проблеми та тенденції, присвяч. 150-річчю від дня народження академіка В. І. Вернадського. Київ: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2013. С. 221-228.

26. Старенький І. О. Охорона пам'яток архітектури на території Волині і Поділля в 1910-1920 рр. / І. О. Старенький // Острозький краєзнавчий збірник. Острог: Нац. ун-т «Острозька академія», 2013. Вип. 6. С. 385-389.

27. Старенький І. О. Пам'яткоохоронна діяльність подільського духовенства на території Летичівського повіту в ХІХ - на початку ХХ ст. / І. О. Старенький // «Деражнянщина: минуле і сучасне»: матер. всеукр. наук.-краєзн. конф. Хмельницький: Мельник А. А., 2013. С. 522-528.



АНОТАЦІЯ

Старенький І. О. Пам'яткоохоронна діяльність подільського православного духовенства в ХІХ - на початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 26.00.05 - Музеєзнавство. Пам'яткознавство. - Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. - Київ, 2015.

У роботі комплексно досліджено пам'яткоохоронну діяльність подільського православного духовенства в ХІХ - на початку ХХ ст.

На основі сучасних методологічних підходів проаналізовано архівні матеріали, низку опублікованих джерел і наукових праць досліджено основні напрями, форми і методи пам'яткоохоронної роботи подільського духовенства, її законодавче регулювання, регіональні особливості, зв'язки з науковими і пам'яткоохоронними інституціями інших регіонів України і Російської імперії, простежено прояви теоретичного осмислення подільським кліром проблем охорони історико-культурної спадщини.

Ключові слова: подільське духовенство, Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет, Подільська духовна консисторія, єпископ Подільський і Брацлавський, Юхим Сіцінський, архіви, бібліотеки, сакральна архітектура, некрополі.



АННОТАЦИЯ

Старенький И. А. Памятникоохранная деятельность подольского православного духовенства XIX - начала ХХ вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 26.00.05 - Музееведение. Памятниковедение. - Центр памятниковедения НАН Украині и УООПИК. - Киев, 2015.

В работе комплексно исследована памятникоохранная деятельность подольского православного духовенства XIX - начала ХХ вв.

На основе современных методологических подходов проанализировано архивные источники, опубликованные документы и материалы, научные публикации и исследовано различные направления, формы и методы памятникоохранной работы подольского духовенства, ее законодательное регулирование, региональные особенности, связи с научными и памятникоохранными институциями других регионов Украины и Российской империи, прослежены попытки теоретического осмысления подольским клиром проблем охраны историко-культурного наследия.

В диссертации исследовано основные проблемы и достижения деятельности подольского православного духовенства в сфере охраны памятников архитектуры, уникальный механизм разбора и реставрации церквей, который существовал на территории Подольской губернии и которым интересовались представители других местностей Украины и Российской империи. Также рассмотрено процесс исследования и сохранения памятников археологии, подготовки археологической карты Подольской губернии Е. Сецинским, охраны некрополей на территории Подолья, сбора материалов для создания тома по западнорусскому некрополю, куда вошли надгробные памятники Подольской губернии. Исследовано также создание и функционирование музеев на Подолье, в частности Древнехранилища, его роль в сборе, охране и популяризации памятников старины. Проанализирована роль библиотек в сохранении рукописей и старопечатных книг, а также рассмотрено создание и развитие сети архивных заведений, в частности в период Украинской национально-демократической революции 1917-1921 гг.

Исследована подвижническая деятельность основателей на Подолии памятникоохранной работы Е. Сецинского, Н. Яворовского, М. Симашкевича, А. Прусевича, С. Дложевского, Ф. Клименко, И. Огиенко, Л. Бялковского и других.

В диссертации констатируется, что деятельность памятникоохранных органов на Подолье, несмотря на всю сложность общественно-политической обстановки исследуемого периода, сыграла положительную роль в учреждении и развитии этой сферы. Накопленный опыт предыдущих поколений имеет практическую ценность для охраны памятников в Украине в наши дни.

...