Фарфор-фаянс Волині кінця ХVІІІ – початку ХХ століття в музейних колекціях України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

ЦЕНТР ПАМ'ЯТКОЗНАВСТВА

УДК 069.013:738.1/.3 (477.82) "17-19"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Фарфор-фаянс Волині кінця ХVІІІ - початку ХХ століття в музейних колекціях України

Спеціальність 26.00.05 - Музеєзнавство. Пам'яткознавство

Титаренко Анна Олександрівна

Київ - 2014



Робота виконана у відділі культурної спадщини Центру пам'яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства Школьна Ольга Володимирівна, доцент кафедри мистецтвознавства та експертизи Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства освіти і науки України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, старший науковий співробітник Федорова Лариса Данилівна,Інститут історії України НАН України, старший науковий співробітник

кандидат історичних наук Пошивайло Ігор Володимирович, Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара», заступник генерального директора з наукової роботи

Захист відбудеться 24 червня 2014 р. об “11” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.252.01 у Центрі пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (адреса: вул. Лаврська, 9, корп. 19, м. Київ, Україна, 01015).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центру пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (адреса: вул. Лаврська, 9, корп. 19, м. Київ, Україна, 01015).

Автореферат розісланий ___ травня 2014 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник Н. М. Сенченко



АНОТАЦІЯ

Титаренко А. О. Фарфор-фаянс Волині кінця ХVІІІ - початку ХХ століття в музейних колекціях України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 26.00.05. - Музеєзнавство. Пам'яткознавство. - Центр пам'яткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. - Київ, 2014.

Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням, яке висвітлює питання особливостей збереження, вивчення, музеєфікації, атрибуції, експертизи, експонування творів тонкої кераміки у вітчизняних музеях та поповнення ними Музейного фонду України. У роботі обумовлено історичні чинники, які впливали на розвиток тонкокерамічної промисловості та поши-рення її продукції серед населення; досліджено багатоманітність асортименту волинських виробництв (акцентовано на проблемі типології форм предметів). Особливу увагу приділено творам фарфору-фаянсу як складової національного культурного надбання України.

Ключові слова: фарфор, фаянс, Волинь, кінець ХVІІІ - початок ХХ століття, музеєфікація, експертиза.



АННОТАЦИЯ

Титаренко А. А. Фарфор-фаянс Волыни конца ХVІІІ - начала ХХ века в музейных коллекциях Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 26.00.05. - Музееведение. Памятниковедение. - Центр памятниковедения Национальной академии наук Украины и Украинского общества охраны памятников истории и культуры. - Киев, 2014.

Диссертация является первым комплексным научным исследованием, которое освещает вопросы особенностей хранения, изучения, музеефикации, атрибуции, экспертизы, экспонирования произведений тонкой керамики в отечественных музеях и пополнения ими Музейного фонда Украины.

В исследовании проанализирована предметная база артефактов украинского фарфора-фаянса; предложены пути усовершенствования и методологические рекомендации относительно улучшения процессов музеефикации и инвента-ризации памятников фарфора-фаянса Волыни конца ХVІІІ - начала ХХ века; в научный оборот введены отдельные неизвестные ранее произведения конца ХVІІІ - начала ХХ века.

В четырех главах диссертации рассмотрена степень изученности темы в первоисточниках; оговорены исторические факторы, повлиявшие на развитие тонкокерамической промышленности и распространение ее продукции среди населения; обозначена роль фарфора-фаянса в системе сервировки стола и украшения помещений.

Комплексно исследована типология форм продукции волынских фарфорофаянсовых предприятий конца ХVІІІ - начала ХХ века, особенности ее декорирования, виды узоров и мотивы орнаментов. Отслеживание культурно-исторических связей местных производств с иностранными фабриками позволило выявить источники инспираций в области форм и стилей декорирования фарфора-фаянса, связанные с Австрией, Германией, Францией, Англией, Польшей, Россией.

Охарактеризован ассортимент предприятий фарфора-фаянса Волыни конца XVIII - начала ХХ века. Выяснен тот факт, что продукция заводов названного этнокультурного региона состояла из ежедневной и банкетной посуды для зажиточных потребителей, интерьерных украшений, аксессуаров, аптечных принадлежностей, трактирных изделий для мещан и крестьян.

Осуществлена классификация форм произведений, необходимая для атрибуции отечественной тонкой керамики. Памятники фарфора-фаянса по функциональному назначению распределены на следующие группы: централь-ные предметы сервировки стола; посуда для приготовления, хранения и транспортировки пищи; маргинальные изделия; тарелки разных фасонов и размеров; емкости для сладостей, фруктов и десертов; интерьерные украшения и аксессуары для сервировки; чайно-кофейная посуда; формы для напитков.

Определено, что система декора фарфоро-фаянсовых изделий Волыни XIX века состояла из скульптурных (объемных) и живописных (плоскостных) элементов. Отечественные тонкокерамические изделия конца XVIII - начала ХХ века украшались, вторя европейским тенденциям. Различали следующие виды отделки: растительными мотивами, фризовыми, геральдическими, портретами и пейзажами в резервах или медальонах. Подчеркнута важность введения информации о декоре фарфорофаянсовых изделий Волыни конца XVIII - начала ХХ века для усовершенствования существующей системы музеефикации музейных предметов.

Выявлены проблемы хранения и перемещения памятников тонкой керамики на территории Украины и за ее пределами. Проанализированы вопросы организации условий для хранения произведений фарфора-фаянса в отечественных собраниях в начале ХХ века и в настоящее время. Освещено формирование украинских музейных коллекций с учетом современной ситуации в условиях несовершенной нормативно-правовой базы и ее несогласованности с законодательством стран СНГ и ЕС.

Особое внимание уделено вопросу расширения методов экспертизы тонкокерамических изделий в музеях Украины. Выявлено, что первоочередными факторами атрибуции экспонатов на сегодня являются: культура технологии выполнения произведения, стилистика его отделки, особенности нанесения глазури и декора, качественные характеристики черепка / материала изготовления (цвет, пористость, рыхлость, белизна, звонкость, светопроницаемость, спеченность). В музейном обиходе особенно важно обращать внимание на предмет как часть коллекции, где он изначально находился, и учитывать информацию о его принадлежности к определенному комплекту / ансамблю / сервизу; партии производства.

Раскрыты проблемы экспонирования классического отечественного фарфора-фаянса в музейных собраниях Украины, состоящие в несовершенстве материальной и законодательной базы, человеческом факторе, устаревших концепциях экспозиционной работы организаций. Рассмотрены возможности применения принципов фолкдизайна и демонстрации отдельных технологических процессов производства «белого золота» при создании новых и обновлении уже существующих экспозиций.

Ключевые слова: фарфор, фаянс, Волынь, конец ХVІІІ - начало ХХ века, музеефикация, экспертиза.



SUMMARY

Anna O. Tytarenko. Porcelain and faience of Volyn at the end of XVIII - beginning of XX century in museum collections of Ukraine. - The manuscript.

The dissertation for the degree of Ph. D. I. History, specialty 26.00.05. - Museology. Investigation of cultural heritage. - The National Centre for Monument Studies at the Ukrainian National Academy of Sciences and Ukrainian Association for Protection of Historical and Cultural monuments. - Kyiv, 2014.

The dissertation is the first multicenter study, which explores the issues features of preservation, research, museumification, attribution, expertise, exhibiting works thin ceramics in national museums and replenishment of Museum Fund of Ukraine by it. This work defines historical factors that influenced on development of thin-ceramic industry and distribution of its products among the population; studied diversity range of Volyn factories. An accent is done to the problem of typology of forms of ceramic objects. Particular attention is paid to works of porcelain and faience as part of the national cultural heritage of Ukraine.

Key words: porcelain, faience, Volyn, the end of XVIII - beginning of XX century, museumification, expertise.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вироби з тонкої кераміки високо цінувалися з моменту їх появи як у Китаї, де вперше був винайдений каолін, так і на території Європи, де їх прирівнювали до золота, а згодом - і по всьому світові. На землях сучасної України виготовлення фарфору та фаянсу розпочалося з останньої чверті ХVІІ ст. на землях Галичини. Продукція перших фарфурень і фаянсарень розроблялася під впливом європейської моди, зокрема на австрійські та німецькі твори. На українських етнічних територіях вироби з білої глини з самого початку їх появи виконувалися місцевими майстрами.

Надбання вітчизняних фахівців на ниві формування національного фарфору-фаянсу та тенденції розвитку європейської тонкої кераміки заслуговують на увагу сучасних науковців. Особливо, враховуючи, що у жодній науковій праці творам фарфору та фаянсу не приділялося достатньої уваги у контексті пам'яткоохоронної справи. Тому комплексного дослідження їх музеєфікації, презентації глядачам, атрибуції та зберігання в Україні немає.

У нинішній ситуації, коли галузь промисловості з виготовлення тонкокерамічних виробів майже остаточно припинила своє існування, а вивчення наявних творів проводиться не належним чином, питання ґрунтовного дослідження та збереження фарфоро-фаянсових пам'яток набуває надзвичайної актуальності. Предмети, які несуть інформацію про світогляд та життя наших предків, унаочнюють творчість українських майстрів-модельників, художників, технологів, повинні стати об'єктом, що охороняється державою як частина скарбниці національного надбання.

На сучасному етапі гостро постає питання оновлення музейних експозицій, поповнення їх фарфоро-фаянсовими виробами. Привертають особливу увагу проблеми дослідження, атрибуції, експертної оцінки, покращення процесів музеєфікації творів з тонкої кераміки. Вкрай необхідним аспектом залишається висвітлення достовірної історичної інформації про твори «білого золота» ХVІІІ - початку ХХ ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи Центру пам'яткознавства НАН України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури «Культурна спадщина у формуванні соціогуманітарного простору в Україні на початку ХХІ століття» (державний реєстраційний № 0113U000393).

Мета роботи - розкрити питання збереження, атрибуції, музеєфікації, експонування фарфоро-фаянсових пам'яток та поповнення ними музейних збірок України на сучасному етапі.

Задля досягнення мети необхідно вирішити наступні завдання:

- дослідити стан вивчення джерельної бази та ступінь розробленості матеріалів за артефактами українського фарфору та фаянсу;

- дати загальну характеристику колекціям фарфоро-фаянсових виробів, які належать до Музейного фонду України;

- простежити культурно-історичні зв'язки місцевих виробів тонкої кераміки кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. з європейськими аналогами, з'ясувати національну специфіку виникнення та розвитку тонкокерамічної промисловості на теренах етнічних українських земель;

- визначити асортимент продукції підприємств фарфору і фаянсу Волині кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. та здійснити класифікацію форм виробів;

- дати характеристику специфіці оздоблення фарфоро-фаянсових виробів Волині ХІХ ст.;

- виявити проблеми збереження пам'яток тонкої кераміки в Україні;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення процесу музеєфікації фарфору та фаянсу в музейній практиці;

- охарактеризувати особливості атрибуції та експертизи тонкокерамічних виробів у музеях України;

- розкрити питання експонування класичного вітчизняного фарфору-фаянсу на постійних і тимчасових виставках в Україні.

Об'єктом дослідження є твори фарфоро-фаянсових виробництв Волині кінця ХVІІІ - початку ХХ ст., які зберігаються у музейних колекціях України.

Предметом дослідження є питання музеєфікації, атрибуції та експертизи фарфоро-фаянсових виробів волинських підприємств кінця ХVІІІ - початку ХХ ст., методика їх експонування в Україні.

Методологія дослідження. У ході дисертаційного дослідження використано теоретичні, емпіричні та емпірико-теоретичні методи наукового дослідження, а саме: історичний, аналітичний, системний, компаративістський (історико-порівняльний), мистецтвознавчий. Крім того, застосовувалися специфічні ме-тоди дослідження тонкокерамічних виробів, спрямовані на вивчення технології виробництва, складу сировини тощо.

Хронологічні межі дослідження охоплюють часовий проміжок від кінця XVIІІ ст. (започаткування діяльності фарфоро-фаянсових виробництв на волинських землях) до початку ХХ ст. (періоду більшовицької революції 1917-1919 років).

Географічні межі дослідження охоплюють території колишньої Волинської губернії (яка займала сучасні землі Волинської, Рівненської, Житомирської, а також частин Тернопільської, Хмельницької та Київської областей), на яких продукувалися твори фарфору та фаянсу наприкінці XVIІІ - на початку ХХ ст.

Наукова новизна дослідження полягає у наскрізному вивченні колекцій тонкокерамічних виробів волинських підприємств кінця XVIIІ - початку ХХ ст., які зберігаються у музеях України (зокрема, Києва, Львова, Харкова, Сум, Чернігова, Вінниці та Іллічівська), а саме:

- здійснено аналіз матеріалів за артефактами українського фарфору та фаянсу;

- вперше запропоновано окремі шляхи вдосконалення та методологічні рекомендації щодо поліпшення музеєфікації пам'яток фарфору-фаянсу Волині кінця XVIIІ - початку ХХ ст.;

- обґрунтовано доцільність використання новітніх підходів до побудови експозицій, що висвітлюють історію українського фарфору-фаянсу кінця XVIIІ - початку ХХ ст.;

- комплексно досліджено типологію форм продукції підприємств Волині кінця XVIIІ - початку ХХ ст., особливості її декорування, види візерунків і мотиви орнаментів;

- до наукового обігу введено окремі невідомі раніше твори фарфору та фаянсу Волині кінця XVIIІ - початку ХХ ст.;

- вперше за більш ніж столітній період існування колекції НМУНДМ здійснено систематизацію пам'яток фарфору та фаянсу Волині кінця XVIIІ - початку ХХ ст.;

- отримало розвиток питання розширення методів атрибуції тонкокерамічних виробів промислових підприємств Волині кінця XVIIІ - початку ХХ ст.

Було визначено критерії, на які обов'язково слід звертати увагу під час проведення атрибуції:

- особливості форми виробу, її побудови та фасону предмета;

- наявність та характер виконання декоративного оздоблення предмета (пластичний чи живописний декор, нюанси у специфіці ліплення чи розпису, вибір мотивів та сюжетів, орнаментики);

- властивості матеріалу та черепка (пористість, рихлість, білизна, дзвін-кість, світлопроникність, спеченість) і технологічні особливості виробництва (відтінок маси, якісні показники глазурі та кольорових пігментів);

- наявність та стиль виконання марки, знака, сигнатури, хронограми;

- визначення цінності предмета у залежності від способу його тиражування, комплектності та приналежності окремій колекції.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що його основні положення можуть використовуватись у науковій роботі, при розробці каталогів фахівцями-мистецтвознавцями та музейними спів-робітниками, у сфері охорони історико-культурної спадщини України, при викладанні спеціальних дисциплін у середніх та вищих навчальних закладах. фарфор експозиція музейний

У дисертаційному дослідженні уточнені питання класифікації форм та типології декору фарфоро-фаянсових виробів.

Крім того, на основі практики музеїв Європи та країн СНД розроблено рекомендації щодо поліпшення процесу музеєфікації та запропоновано аспекти експонування тонкої кераміки, що можуть використовуватись у практичній музейній діяльності.

Зараз окремі напрацювання дисертаційного дослідження поступово впроваджуються у науково-фондову та виставково-експозиційну роботу Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були висвітлені на 11 наукових і науково-практичних конференціях (з них 8 - міжнародних, 3 - всеукраїнські). Серед них, зокрема: міжнародних - «Фарфор-фаянс у світовому й локальному вимірах (історія, мистецтво, побут, бізнес, ідеологія, політика)» (Опішне, 2011), «Актуальные проблемы мировой художественной культуры» (Гродно, Республіка Білорусь, 2012), «Глиняний посуд у культурі харчування народів світу» (Опішне, 2012), «Декор глиняних виробів: історія, технологія, функції» (Опішне, 2012), «Діалог культур у просторі полікультурного світу» (Київ, 2012), «Традиции и современное состояние культуры и искусств» (Мінськ, Республіка Білорусь, 2013); «Жовківські читання 2013» (Жовква, 2013), ІІ Міжнародний конгрес з етнодизайну: європейський вектор розвитку і національний контекст (Полтава, 2013); та всеукраїнських - «Доленосність шкіл художнього фарфору України на перехресті тисячоліть» (Житомир, 2011), «Фундатори музейних колекцій та реалії сучасного стану розвитку музейної справи» (Київ, 2012), «IV Конотопські читання» (Конотоп, 2013).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у 10 публікаціях, 4 з яких - у виданнях, перелік яких затверджено ДАК Міністерства освіти і науки України, та 1 - в іноземному фаховому виданні.

Структура дисертаційної роботи зумовлена поставленими метою та основними завданнями дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів (13 підрозділів), висновків, списку використаних джерел (усього 235 позицій) і додатків (2 додатки, 30 таблиць). Основний текст дисертації - 157 сторінок, повний обсяг роботи - 188 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми та наукову цінність дисертаційної роботи. Визначено об'єкт та предмет, методи дослідження, сформульовано мету та завдання роботи, встановлено хронологічні та географічні межі, визначено новизну та практичне значення результатів, їх зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Вказано на здійснену апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 «Історіографія, джерельна база, методологічні основи дослідження» містить характеристику ступеню розробленості теми та бази використаних джерел інформації, аналіз основних методів, які застосовувались у дисертаційній роботі.

У підрозділі 1.1. «Історіографія дослідження» висвітлено рівень вивченості окремих аспектів теми. Обґрунтовується недостатність комплексних наукових робіт із зазначеної проблематики.

У загальних виданнях, присвячених історії українських культури, мистецтва, музейної справи чи охороні пам'яток національної спадщини, фарфоровим та фаянсовим творам приділяється небагато уваги. До таких першоджерел належать фундаментальні праці, зокрема «Історія українського мистецтва» під редакцією М. П. Бажана у 6-ти томах, «Нариси з історії українського декоративного-прикладного мистецтва», видання Інституту мистецтво-знавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАНУ - «Історія українського мистецтва» та «Історія декоративного мистецтва України».

Наступною групою є дослідження, які присвячені огляду продукції фарфорових та фаянсових виробництв, що існували на території сучасної України у хронологічних межах кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. Неоціненний внесок у вивчення зазначеного питання зробили вітчизняні вчені Л. В. Долинський, П. Н. Мусієнко, Ф. С. Петрякова, О. В. Школьна.

Низку нових відомостей з історії формування колекцій фарфору-фаянсу в музеях України та уточнень про конкретні предмети, які в них зберігаються, містять публікації наукових співробітників окремих вітчизняних культурних установ та інституцій - Н. Х. Онацького, Л. К. Федевич, А. М. Ферчук та інших.

Повноцінне висвітлення історіографії теми було б неможливим без врахування здобутків, які належать зарубіжним науковцям, зокрема польським - Е. Ковецькій, Б. Костух, Р. Рішарду, Г. Хойнацькій, М. Єзевській та М. Старжевській.

Задля можливості аналізу історії та засад розвитку музейної справи в Україні нині слід розглянути підвалини, на яких базувалося музейництво з початку свого заснування. У цьому питанні значною допомогою стали наукові праці музейників-корифеїв - М. Ф. Біляшівського, Ф. І. Шміта, Ф. Л. Ернста, І. С. Свєнціцького й ін. Пам'яткоохоронні аспекти збереження культурних цінностей аналізувались у численних працях сучасних вчених - О. К. Федорука, Л. Д. Федорової, М. І. Ткаченка, С. І. Білоконя, С. І. Кота та інших.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження» надається загальна характеристика використаним матеріалам. База дисертаційного дослідження складається з наступних типів джерел: архівних, опублікованих та речових (натурних взірців). До друкованих належать наукові праці (посібники, монографії), статті й публікації у періодичних виданнях та збірниках мате-ріалів конференцій. Також були опрацьовані законодавчі акти та облікова документація.

Фундаментальною складовою джерельної бази дисертаційного дослідження є комплекс речових матеріалів - пам'яток фарфору та фаянсу з державних музейних зібрань України та окремих приватних колекцій. Перш за все розглядалися вироби, які були виготовлені у хронологічних межах дослідження тонкокерамічними підприємствами, що розташовувалися на теренах Волині. Ґрунтовною основою дисертаційної роботи стали твори зі збірки Національного музею українського народного декоративного мистецтва (м. Київ). Також у ході збору матеріалу було опрацьовано вироби тонкої кераміки, які зберігаються у колекціях музеїв Львова, Вінниці, Чернігова, Харкова, Іллічівська, Сум, Києва та Київської області.

Загалом, використання перелічених груп джерел дало можливість вирішити поставлені у дисертації завдання.

У підрозділі 1.3. «Теоретично-методологічні аспекти дослідження» розглянуто методологію роботи, яка базується на загальноприйнятих методах, що були обрані задля вирішення поставлених завдань (перераховані у вступі).

Варто зауважити, що у даному дослідженні одним із ключових є поняття музеєфікації об'єктів. Проте до нашого часу його усталеного визначення не існує, що спричиняє дискусії між дослідниками. На нашу думку, музеєфікація - це процес перетворення потенційного музейного предмета на музейну пам'ятку, тобто його всебічне вивчення, усвідомлене визначення його культурної, історичної, мистецької цінності та набуття ним статусу пам'яткоохоронного об'єкта.

Особлива увага приділяється висвітленню сучасних методологічних проблем, які існують у сферах пам'яткоохоронної та музейної діяльності. Існуюча методична база вивчення та охорони музейних пам'яток декоративно-прикладного мистецтва, яка і спершу не була досконалою, на практиці використовується рідко і не завжди з дотриманням прописаних норм. Невідповідність законодавчої бази і практичної діяльності музеїв досі не поставали предметом вивчення жодного спеціального дослідження. У даній дисертації вперше здійснюється спроба розробити методологічний апарат для грамотної музеєфікації фарфору-фаянсу і впорядкування історіографічних джерел з окресленої проблематики.

Визначено, що існують і такі складнощі, які досить важко вирішити за допомогою сучасних наукових методів. Так, першочергового вирішення потребують наступні методологічні колізії: визначення найбільш цінних (раритетних) предметів серед інших одиниць зберігання, складання переліку унікальних пам'яток для Державного реєстру національного культурного надбання, нелогічний перерозподіл фрагментів ансамблів (сервізів, сервізних груп, гарнітурів) між різними колекціями тощо. На сьогодні актуальними питаннями залишаються переміщення культурних цінностей через державний кордон України та неврегульованість нормативно-правових актів інших держав з українським законодавством.

Пам'ятки фарфору та фаянсу України нині потребують державного захисту, повноцінного фінансування на їх музеєфікацію, облік, реставрацію і розроблення сучасних методологічних принципів дослідження та збереження. Для вирішення цих питань потрібно поліпшувати існуючу нормативно-правову та методологічну базу сучасної пам'яткоохоронної діяльності.

Зазначимо, що у даному дослідженні поняття фарфор і порцеляна використовуються як синонімічні.

Вивчення пам'яток на основі писемних і натурних матеріалів із залученням конкретних загальнонаукових методів дозволило здійснити комплексне історико-культурне музеєзнавче дослідження.

У розділі 2. «Історичні передумови виникнення і розвитку фарфору-фаянсу Волині» подано інформацію про історичні, політичні, соціально-економічні та культурні явища, які відбувалися на території Правобережної України та всієї Європи протягом ХVІІ-ХХ ст. Доведено, що низка розглянутих подій мала значний вплив на особливості формування тонкокерамічного виробництва на Волині та поширення фабрикату серед населення.

Серед понад 20 підприємств, які виникли на території Волині протягом вказаного періоду, провідними можна вважати виробництва у Корці, Баранівці та Городниці. Серед інших названі заводи відіграли домінантну роль у формуванні стилю української національної тонкої кераміки.

У підрозділі 2.1. «Соціально-економічні чинники виникнення тонкокерамічної промисловості на теренах етнічних українських земель» проаналізовано історичні події, політичні перипетії, соціальні перетворення й ментальні та релігійні зміни, які відбувалися наприкінці ХVІІ - на початку ХХ ст. на українських землях.

До вагомих факторів, які впливали на формування особливостей вироб-ництва фарфору-фаянсу на землях Волині (технічного оснащення підприємств та стилістичних рис продукції) відносимо наступні:

- територіальні переділи Речі Посполитої 1772, 1793, 1795 років, які спричинили суттєві зміни в економічному та політичному житті волинських земель;

- з огляду на політико-економічні зрушення від середини ХVІІІ ст. на території волинських земель відбувалися тісні взаємини місцевих та фахівців високої кваліфікації Центральної Європи. Завдяки співпраці зі спеціалістами німецького, австрійського, польського, французького походження, які до-помагали налагоджувати виробничі процеси та художню частину діяльності підприємств, сформувалася техніко-технологічна база заводів, що сприяла розробці форм та унікального декору творів фарфору-фаянсу Волині;

- Велика французька революція (1789-1804 рр.), яка укорінила у світогляді тогочасних людей прагнення до «свободи, рівності, братерства», суттєво позначилася на історико-культурних асиміляційних процесах, гео-політичних та ментальних змінах, що врешті відбилося і на формотворенні й стилістиці виробів з тонкої кераміки тощо.

У підрозділі 2.2. «Поширення виробів “білого золота” у різних верствах населення» здійснено аналіз розповсюдження асортименту продукції тонкокерамічних підприємств Волині кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. Виявлено важелі, які впливали на формування попиту в галузі фарфору-фаянсу, з огляду на призначення виробів, платоспроможність населення та смаки споживачів.

Фабрикат волинських заводів умовно розподілявся на чотири групи: реномовий (статусний) посуд репрезентативного призначення; сервізний (фасонний) посуд, який виготовлявся на замовлення тільки у комплектах; ординарний (поштучний товар) орієнтувався на середній прошарок населення; для найменш заможних фабрикувався трактирний сегмент посудних виробів.

У підрозділі 2.3. «Роль фарфору та фаянсу у системі сервірування столу та в оздобленні приміщень» розглянуто особливості накривання столу, які були похідними від етикету харчування кінця XVІІІ - початку XХ ст. на землях Правобережної України. Специфіка розпорядку подавання страв під час споживання їжі на території нашої держави формувалася під впливом загальноєвропейських і національних традицій.

У будинках знаті знаходили своє місце не лише предмети столових сервізів та настільні прикраси. З ХІХ ст. у вжиток увійшли аксесуари та скульптура. На замовлення тогочасної еліти волинськими підприємствами наприкінці XVІІІ - на початку ХІХ ст. виготовлялися найбільш вишукані за формою та декором вироби «білого золота» для застіль і оздоблення приміщень. Посуд, що випускався як ансамблевий на волинських заводах фарфоро-фаянсової промисловості наприкінці ХVІІІ - на початку ХХ ст. і понині є взірцевим серед продукції вітчизняних виробництв за всю їх історію.

Розділ 3 «Типологія форм фарфору та фаянсу Волині кінця ХVІІІ - початку ХХ століття» присвячений огляду продукції українських тонкокерамічних підприємств. Визначено, що особливості формотворення та стилістика декорування фабрикату волинських заводів позначена впливом іноземних художників та яскравими рисами національної самобутності мистецтва.

У підрозділі 3.1. «Специфіка форм столового посуду» розглянуто різноманітність предметів волинських фарфоро-фаянсових підприємств для солоних та нейтральних страв.

Виходячи з особливостей сервірування столу, які були сформовані протягом ХVІІІ-ХІХ ст., побутували окремі групи виробів. Їх типологія складається зі столового посуду для прийому гарячих страв та холодних закусок (солоних і нейтральних страв) та предметів для подавання й вживання десертів.

Підрозділ 3.2. «Типологічні особливості модельного ряду посуду для напоїв» присвячено розгляду різновидів предметів для рідин, що вживалися мешканцями українських земель, починаючи від кінця ХVІІІ ст. Встановлено, що у побуті різних верств населення того часу існувало не менше, ніж півтора десятки виробів означеної групи (для кави, чаю, мокко, шоколаду - філіжанки та чашки; для молока, квасу, компоту, води та інших прохолодних напоїв - кварти, кухлі, дзбанки, склянки, горнята).

Необхідними предметами, з точки зору побутового призначення, у ХІХ ст. були полоскальниці, типологія та особливості використання яких нині майже втрачені, однак детально розглянуті у дослідженні. Культура споживання напоїв пояснює виникнення значної кількості специфічних форм посуду для пиття в асортиментних переліках фарфоро-фаянсових виробництв Волині кінця ХVІІІ-ХІХ ст.

У підрозділі 3.3. «Вази та інтер'єрні прикраси як втілення вимог духу епохи» розглянуто класифікацію основних різновидів форм та стилістичну еволюцію декоративних оздоб помешкань та аксесуарів, які виготовлялися тонкокерамічними фабриками і заводами Волині наприкінці ХVІІІ - на початку ХХ ст.

До 1820-х років у асортименті досліджуваних виробництв переважали кашпо, жардиньєрки, вазони та декоративні вази приземкуватої форми. Пізніше волинські підприємства фабрикували вази різних видів оздоблення та моделей, які були зорієнтовані на античну кераміку. В середині ХІХ ст. затребуваність на цей сегмент виробів поступово зменшувалася. У другій половині століття заводами волинської групи продукувалися флакони для парфумів та косме-тичних засобів, невеличкі декоративні вази та букетери, аптечні слоїки й альбарелло, поодинокі зразки скульптури.

Розділ 4 «Питання музеєфікації, збереження та дослідження фарфоро-фаянсових виробів» присвячено найбільш актуальним аспектам інвентаризації, вивчення та експонування, опису та аналізу, атрибуції та експертизи пам'яток тонкої кераміки у збірках України.

Загалом, до Музейного фонду України наразі входить близько 1200 одиниць збереження волинського фарфору-фаянсу кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. Відомо, що у польських колекціях музеїв Кракова, Варшави, Вроцлава, Тарнова, Лодзі, Жешува, Битома, Козлувки наявні також близько 1200 пам'яток цієї групи. Проаналізовано інформацію про артефакти з державних музеїв, приватних колекцій, антикварного ринку України та Польщі, де разом виявлено близько 2500 зразків тонкої кераміки Волині.

У підрозділі 4.1. «Шляхи комплектування збірок фарфору та фаянсу у вітчизняних музеях наприкінці ХІХ - на початку ХХІ ст.» вивчено питання, що стосуються упорядкування музейних колекцій. Розглянуто шляхи надходження культурних цінностей до музеїв та проведено аналогії з сучасною ситуацією поповнення Музейного фонду України, зокрема пам'ятками фарфору та фаянсу.

Виявлена специфіка правил формування збірок, які були укладені музейниками-фундаторами в Україні ХІХ - на початку ХХ ст., й на сьогодні використовуються неповноцінно або ігноруються взагалі. До основних шляхів поповнення колекцій у ХІХ та частково ХХ ст. належать закупівля, націона-лізація творів, дарування, міжмузейний обмін, експедиції, реституція пам'яток. У ХХІ ст. серед нових надходжень переважають конфісковані з митниці, повернені культурні цінності та передані в дар авторами предмети. У дослідженні наголошується на необхідності врахування сучасними музейними співробітниками досвіду корифеїв, зокрема, участі установ у міжмузейному обміні.

У підрозділі 4.2. «Формування музейних колекцій України на тлі нерозробленості вітчизняного законодавства щодо збереження і вивезення пам'яток промислового виробництва» висвітлено проблеми галузі на сучасному етапі. Розглянуто низку законодавчих актів, які регулюють музейну діяльність у країні, ситуацію поповнення зібрань останніх років та проблему переміщення культурних цінностей через державний кордон України.

У роботі констатується необхідність ретельного перегляду нормативно-правової бази пам'яткоохоронної діяльності, її вдосконалення та виявлення аспектів, які стосуються збереження й переміщення пам'яток промислового мистецтва, до яких належать і твори фарфору-фаянсу.

У підрозділі 4.3. «Проблеми атрибуції та експертизи тонкокерамічних виробів у музеях України» висвітлено основні складності опису та аналізу творів фарфору-фаянсу.

Перераховано зазначені методи атрибуції, які доцільно вживати у музейній практиці до «білого золота». Окрім визначення автентичності предмета з огляду на наявність марки, наголошено на необхідності приділення особливої уваги вивченню іконографії, каліграфії знаку, культурі технології виконання виробу, характеристикам якості та кольору черепка. Надзвичайно важливим у зв'язку із цим є напрацювання експертом візуального ряду першовзірців з різних музейних і приватних колекцій вітчизняного й іноземного походження.

У підрозділі 4.4. «Музеєфікація й експонування фарфоро-фаянсових пам'яток в Україні» розглянуто підходи до музейної роботи з творами, виготовленими на волинських виробництвах. Також сформульовано рекомендації для вдосконалення музеєфікації тонкокерамічних виробів, їх інвентаризації, наукового опису та експонування.

Наголошено, що перш за все, необхідно керуватися принципами ретельного всебічного аналізу нових надходжень у процесі взяття на облік музеалій. Також варто орієнтуватися на новітні підходи херитології при побудові експозицій: використовувати елементи фолкдизайну, хронологічної спіралі розвитку культури тощо.

Фарфорові та фаянсові пам'ятки - це свідоцтва попередніх епох, які несуть інформацію про побут, суспільний устрій, особливості соціально-економічного та культурного життя різних верств населення. Ці твори зберігають пам'ять про час, в якому вони виникли; техніко-технологічні досягнення наших попередників-промисловців; художників, котрі доторком пальців вкладали в них живу енергію, свій образний світ, душу врешті-решт. Задля того, аби «розшифрувати» історико-мистецьке минуле «білого золота» в окремих етнокультурних регіонах земель сучасної України, слід наблизити високохудожні твори фарфору-фаянсу до відвідувача музею, створити атмосферу, в якій кожна річ зможе розкритися всіма своїми «гранями», демонструючи талант майстрів, причетних до її створення. Для цього необхідно на гідному рівні зберігати, вивчати та презентувати пам'ятки з тонкої кераміки, досліджувати різновекторні аспекти, що допоможуть пролити світло на історію їх побутування, вживання, життя.

Узагальнюючи вищевикладене, приходимо до наступних висновків.

1. На основі великого масиву проаналізованих джерел було доведено, що питання повноцінного вивчення фарфорових та фаянсових пам'яток в Україні на сьогодні є вкрай актуальним. З'ясовано, що в існуючих працях відомих українських науковців Л. В. Долинського, Ф. С. Петрякової, О. В. Школьної та інших висвітлюються питання історії розвитку та аналізу творів тонкокерамічних підприємств Волині кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. Встановлено, що до нашого часу вітчизняними дослідниками спеціально не піднімалися питання музеєфікації, атрибуції, збереження та експонування фарфору-фаянсу в музеях України, що у даній роботі зроблено вперше.

2. За натурну джерельну базу обрано фарфоро-фаянсові твори Музейного фонду України. Комплексно досліджено типологію форм продукції вітчизняних підприємств, особливості її декорування; проаналізовано набори форм, види візерунків і мотиви орнаментів фабрикату волинських заводів тонкої кераміки доби їх «класичного» періоду. Виявлено, що до сьогодні специфіка асортименту заводів волинської групи є маловивченою і не застосовується у музейній практиці повноцінно і всебічно (для атрибуції, підготовки творів до експонування та створення тематичних виставок).

3. Під час відстеження культурно-історичних зв'язків місцевих вироб-ництв тонкої кераміки кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. з європейськими підприємствами було визначено джерела інспірацій форм і стилів оздоблення фарфору та фаянсу з різних країн-виробників «білого золота» (Австрія, Німеччина, Франція, Англія, Польща, Росія). З'ясовано, що у продукції фабрик і заводів Волині виразно відчутні аналогії пластичних елементів декору з німецькою та французькою тонкою керамікою. Унаочнено подібність з австрійським фарфором-фаянсом в абрисах форм та пропорцій столових предметів. Виявлено схожість з російськими виробами у декоруванні суцільним криттям, з голландськими - у використанні оздоблення кобальтовими візе-рунками синього кольору. Доведено подібність та відмінності у застосуванні візерунків «Німецькі квіти», ситчикового декору з волошками, що характерні для культури фарфору-фаянсу Німеччини, Австрії, Франції, України, Росії, Чехії.

З'ясовано національну специфіку виникнення та розвитку тонкокерамічної промисловості на теренах етнічних українських земель. Унаочнено, що роботи майстрів та художників української школи фарфору-фаянсу вирізняються національною мистецькою своєрідністю з-поміж інших європейських шкіл. Виявлено прояви місцевих рис у стилі оздоблення (розташуванні композицій на площинах виробів), флоральних мотивах квіткових розписів (широке вико-ристання рослин суто теренів етнічної України, наприклад, волошок, люби-мене, нарцисів, космей), формах творів, що перекликаються з регіональними гончарними та металевими виробами.

4. Визначено асортимент продукції підприємств фарфору-фаянсу Волині кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. З'ясовано, що виготовлявся щоденний і бенкетний посуд для заможних споживачів, інтер'єрні оздоби, аксесуари, аптечне приладдя, трактирні вироби для вжитку міщан та селян.

Здійснено класифікацію форм творів, необхідну для проведення атрибуції вітчизняної тонкої кераміки. Розподілено пам'ятки фарфору-фаянсу за функціональним призначенням на наступні групи: центральні предмети сервірування столу (теріни для перших, других страв, соусів); посуд для приготування, нагрівання, зберігання та транспортування їжі (ринки, лотки); другорядні посудини (салатники, сільниці); тарілки різних фасонів та розмірів; вироби на солодощі, фрукти та десерти; куверти й сервірувальні аксесуари; чайно-кавовий посуд (кавники, чайники, цукорниці, молочники); об'єми для напоїв (склянки, кварти, келихи, кубки, кухлі, горнятка).

Виявлено роль класичного українського фарфору та фаянсу в побуті та інтер'єрах житлових приміщень. Зокрема, з «білого золота» виконували люстри, каміни, фрагменти меблів, іміджеві вази, обрамлення для дзеркал та годинників, скульптурні елементи. Встановлено, що таким чином досягалася стильова єдність інтер'єру світських будівель кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. Прикраси для оздоблення помешкань виготовлялися на найбільших волинських фарфоро-фаянсових заводах - у Корці, Баранівці та Городниці.

5. Розглянуто систему декору фарфоро-фаянсових виробів Волині ХІХ ст., яка складалася зі скульптурних (об'ємних) та живописних (площинних) елементів. Виявлено, що вітчизняні тонкокерамічні твори кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. оздоблювали за європейськими тенденціями розвитку оформлення «білого золота». В окреслений період у згаданому етнокультурному регіоні розрізняли наступні види декорування виробів: рослинними мотивами (розкидані квіти, у букеті, ситчиковий декор, «портрет квітки»), фризовими (геометризовані, орнаментальні, арабескові візерунки, аналогії плафонних розписів), геральдичними (шрифтові написи, монограми, вензелі, буквиці, гербові щити), портретами та пейзажами у резервах чи медальйонах. Вста-новлено, що особливістю флоральних мотивів традиційного виду оздоблення «німецькі квіти» є поєднання саксонської композиційної схеми та застосування взірців із різновидів місцевих рослин. Наголошено на важливості включення інформації про оздоблення фарфоро-фаянсових виробів Волині кінця ХVІІІ - початку ХХ ст. для вдосконалення існуючої системи музеєфікації музейних предметів.

Досліджено специфічні ознаки предметів з «білого золота» різного функціонального застосування. Охарактеризовано фасони виробів, які застосовувались у столовій групі посуду й у чайно-кавових сервізах.

6. Виявлено проблеми збереження і переміщення пам'яток тонкої кераміки на території України та поза її межами. Проаналізовано питання організації умов для збереження творів фарфору-фаянсу вітчизняних збірок на початку ХХ століття та у сьогоденні. Висвітлено формування українських музейних колекцій з огляду на сучасну ситуацію в умовах недосконалої нормативно-правової бази і неузгодженості її із законодавством країн СНД та ЄС.

7. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення процесу музеєфікації фарфору та фаянсу у музейній практиці за рахунок збільшення кількості позицій опису предметів при інвентаризації. Таким чином необхідно додати пункти з аналізу низки аспектів: стилістичних особливостей творів тонкої кераміки; типології форм, специфіки формотворення і пластичного моде-лювання; локальних особливостей створення об'єктів дослідження (відмінні риси конкретних підприємств у залежності від часу та регіону діяльності). Також варто враховувати фактори атрибуції виробів та їх оздоблення, що наведені в інших позиціях даних висновків (пп. 5, 8). Наголошено на необхідності розробляти та вдосконалювати методичні вказівки з інвентаризації та наукової паспортизації колекцій на державному рівні. Наведено пропозиції поліпшення музейної роботи як частини планів на майбутнє.

8. Виявлено, що першочерговими факторами атрибуції виробів є культура технології виконання твору, стилістика його оздоблення, особливості нанесення поливи та декору, якісні властивості черепка / матеріалу виготовлення (колір, пористість, рихлість, білизна, дзвінкість, світлопроникність, спеченість). Наголошено, що важливо звертати увагу на предмет як частину колекції, де він початково знаходився, та інформацію про його приналежність до певного комплекту / ансамблю / сервізу; партії виробництва.

9. Розкрито проблеми експонування класичного вітчизняного фарфору-фаянсу у музейних збірках України, що полягають у недосконалості мате-ріальної бази, законодавчої площини та людському факторі, застарілих концепціях експозиційної роботи установ. Розглянуто можливості застосування принципів фолкдизайну та унаочнення окремих технологічних процесів виробництва творів «білого золота» при створенні нових та оновленні існуючих експозицій.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ АВТОРОМ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

У фахових виданнях:

1. Титаренко А. Художньо-стилістичний розвиток полоскальниць на етнічних українських територіях у XІХ столітті / А. Титаренко // Праці центру пам'яткознавства: зб. наук. пр. / гол. ред. О. М. Титова ; ред. кол. В. І. Акуленко, Л. О. Гріффен [та ін.]. - К. : Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2012. - Вип. 21. - С. 244-249.

2. Титаренко А. Формування музейних колекцій України на тлі нерозробленості державного законодавства щодо збереження і вивезення пам'яток промислового виробництва / А. Титаренко // Праці центру пам'яткознавства: зб. наук. пр. / гол. ред. О. М. Титова ; ред. кол. В. І. Акуленко, Л. О. Гріффен [та ін.]. - К. : Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2012. - Вип. 22. - С. 185-194.

3. Титаренко А. Різновиди форм і декору тарілок старого українського фарфору Волині з колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва / А. Титаренко // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки (Серія : Історичні науки). - Луцьк, 2013. - №21 (269). - С. 166-172.

4. Титаренко А. А. Современные проблемы экспонирования фарфора и фаянса в музейной практике (на примере опыта профильных музеев России, Украины, Беларуси, Западной Европы) / А. А. Титаренко // Традыцыі і сучасны стан культуры і мастацтваў : У 5 частках. Ч. 5 : Праблемы захавання і папулярызацыі культурнай спадчыны / уклад. Ю. В. Пацюпа; рэдкал. : А. І. Лакотка [i iнш.]; Цэнтр даследаванняў беларускай культуры, мовы і літаратуры НАН Беларусi. - Мінск : Права і эканоміка, 2013. - С. 121-125.

5. Титаренко А. Проблеми атрибуції та експертизи тонкокерамічних виробів в музеях України / А. Титаренко // Питання історії науки і техніки / гол. ред. Л. О. Гріффен, відп. ред. В. О. Константинов. - К. : Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2014. - №1 (29). - С. 61-64.

Публікації, що додатково відображають результати дисертаційного дослідження:

6. Титаренко А. Развитие форм фарфоровых салатников и блюд, изготавливаемых на предприятиях Волыни в конце ХVІІІ - начале ХХ века / А. Титаренко // матер. междунар. науч. конф., 5-6 апр. 2012 г. : В 2 ч. - Ч. 2. / ред. кол. : Т. Г. Барановская. - Гродно : ГрГУ, 2012. - С. 157-161.

7. Титаренко А. Методи експертизи фарфоро-фаянсових виробів (на прикладі маркованих експонатів колекції НМУНДМ) / А. Титаренко // зб. матер. наук.-теорет. конф., 9-10 лист. 2012 р. - К. : НАКККіМ, 2012. - С. 56-57.

8. Титаренко А. О. Особливості етикету харчування та формування традиції сервірування столу / А. О. Титаренко // Конотопські читання : зб. публікацій за результатами Конотопських читань 2013 року / ред. кол. : А. І. Мокроусов, Ш. М. Акічев, Н. В. Несвідоміна. - Донецьк : Ноулідж, 2013. - С. 138-144.

9. Титаренко А. Шляхи комплектування збірок фарфору та фаянсу в музеях України / А. Титаренко // Жовківські читання 2013 : зб. ст. Другої міжнар. наук. конф. «Музей в сучасному світі» / Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Г. Возницького ; упор. С. Каськун. - Львів : Растр-7, 2013. - С. 120-123.

10. Титаренко А. Музеєфікація фарфорових виробів з квітковим декором (на прикладі створення каталогу продукції волинських підприємств з колекції НМУНДМ) / А. Титаренко // Українська керамологія: Національний науковий щорічник. За 2012 рік. Декор глиняних виробів / за ред. докт. істор. наук О. Пошивайла. - Опішне : Українське народознавство, 2013. - Кн. VІІІ. - Т. 2. - С. 216-222.

Размещено на Allbest.ru

...