Матеріальне становище міщан Ніжина XVП-XVШ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Матеріальне становище міщан Ніжина XVП-XVШ ст.

Л.В. Лесик

Анотація

Ключові слова: Ніжин, міщани, купці, міські урядники, ремісники, матеріальне становище.

Аннотация

Статья посвящена материальному положению части городских жителей Нежина XVII-XVIII ст.: купцам, городским чиновникам, ремесленникам и слугам. Исследование основано на некоторых архивных материалах и Генеральной описи Левобережной Украины 1765-1769 гг.

Ключевые слова: Нежин, городские жители, купцы, городские чиновники, ремесленники, материальное положение.

Abstract

The article is devoted to the financial conditions of Nizhyn's inhabitants in ХУП-ХУШ centuries: to merchants, municipal officials, craftsmen and servants. The research is based on some archival materials and the General inventory of Left-bank Ukraine 1765-1769years.

Key words: Nizhyn, inhabitants, merchants, craftsmen, municipal officials, financial conditions.

міщанство ремісник ніжин матеріальний

Останнім часом на перший план в історичній науці виходять дослідження, присвячені урбаністичним питанням ХУП-ХУШ ст. Серед праць, присвячених різним аспектам життєдіяльності міста, його уряду, соціальної структури тощо слід виділити роботи Ю. Волошина, Н. Білоус, Г Доманової, І. Сердюка та інших науковців. Так, Н. Білоус у своїй монографії, присвяченій Києву, охопила всі сторони життя міста: надання магдебурзького права, організацію та структуру міської влади, управління містом, відносини громади з представниками влади [1]. Низка праць, присвячених міському магістрату Чернігова, належить авторству Г. Доманової. Дослідниця зосередила свою увагу на управлінні містом та порушила питання про становище і чисельність міщан Чернігова [2]. Дещо іншого напрямку роботи Ю. Волошина, які він присвятив соціальній та демографічній історії Полтавщини та власне Полтаві [3]. Історично-демографічна характеристика населення полкових міст, в тому числі і Ніжина, зроблена у дослідженнях І. Сердюка [4].

Щоб краще зрозуміти, як історичний процес впливає на розвиток того чи іншого міста, слід серед важливих питань його життєдіяльності не забувати про інші (на перший погляд другорядні) проблеми. Оскільки м. Ніжин в царині урбаністичних процесів досліджений недостатньо, метою даної роботи є оглядове знайомство з матеріальним становищем різних станів ніжинського міщанства.

За даними описів м. Ніжина можна провести короткий аналіз соціального і матеріального становища купців, урядників, ремісників, козаків, духовенства, іноземців (російський гарнізон, греки, росіяни, поляки), селян, служників. Тож купці становили верхівку ніжинського суспільства. Більшість з них були греками та вихідцями з інших країн. Повноправними господарями у місті почували себе представники родин російських купців Каблукових та Алісових. Так Петро Каблуков (зять Максима Алісова) спільними з тестем зусиллями після чергової міської пожежі самовільно загородили огорожею частину вулиці з колодязем. Під час судового слідства виявилося, що купці привласнили дворище спадкоємиці магістратського писаря Драбенкова. Сам купець Каблуков не визнав свого протиправного вчинку, повідомив, що не підлягає малоросійському суду і повертати загарбану землю відмовився [5, арк. 2-2 зв.]. Проте, ніжинцям була користь від родини Алісова. Відомо, що Максим Алісов побудував у місті шовкову та бавовняну фабрику, на якій виготовляли шовкову тафту, хустки та кумачі [6, арк. 1-2].

Досить часто серед джерел зустрічаються повідомлення про відмову купців виконувати загальноміські повинності. Так, купець з міста Севськ Іван Захарієв син Шереметцов просив звільнити його ніжинський двір від військового квартирування, що чинило йому великі збитки [7, арк. 1]. Аналогічно поводили себе інші греки-купці, які тривалий час проживали в Ніжині та мали у власності міські землі. Так, під час ремонту вулиць греки відмовилися надавати кошти на матеріали, тому частина міста була не впорядкована [8, арк. 2].

Особливу групу ніжинського міста становили міські урядники. До них належали війт, бурмистри, райці (або ратмани), представники канцелярії та додаткового апарату магістрату. Ніжинські війти батько та син Тернавіоти були досить багатими людьми. Крім коштів та земель, які вони отримували на війтівство, Тернавіоти володіли землями у Ніжині, слободою та хутором у Яготинській сотні Переяславського полку [10, 4 ], займалися купецьким промислом, тримали на відкупі індуктовий збір [9, 1 ] тощо.

Гарні статки мали і представники міської канцелярії. Райці міського магістрату Василю Тихонієву Шумилову належали будинок у Новому Місті, орні поля, гай, сінокіс та цегляний завод [11, 118]. Молодий райця Ігнат Шульга мав родину та жив у власному спадковому будинку з малолітнім братом та учнем, володів орними землями у трьох сторонах від міста [11, 122]. Він займався виготовленням чобіт, отримував достатній капітал.

Заможно жили представники міської канцелярії, що діяла при магістраті. Так, молодий підканцелярист Григорій Армашевський мав у своїй власності дім у Ніжині, орні землі та сінокіс за межами міста [11, 177]. Багатшим за нього був канцелярист Федір Юрчевський, який проживав у власному будинку, володів великою кількістю орної землі, де вирощував пшеницю і жито, сінокосом, лісом [11, 165]. Такі ж статки мав інший писар магістрату Яким Магеровський [11, 155].

У Ніжині склалася велика соціальна група ремісників. З переписів відомо, що їх число зростало з кожним роком, і представляли вони різні ремесла. Ремісники жили великими родинами, брали на виховання чужих дітей, мали учнів, тримали крамнички. Більшість з них мала достатній капітал. Так, швець Корней Іванов Добренкій, проживаючи з родиною, тримав трьох учнів [11, 66]. Кушнір Яким Захарієв син Богдановський жив разом з родиною Тимофея Федорова сина Крученка, мав робітника, якого наймав за три рублі в рік та їжу [11, 95]. Федір Кирилов син Швець проживав разом з родиною та мав одного учня, якого тримав «на всем своем плате и корме» [11, 106]. Є відомості про представника скловиробництва, Івана Скляра, поважного віку, що проживав з родиною та наймитом [11, 109].

Представники харчового промислу мали менші статки порівняно з іншими ремісниками, іноді володіли спадковими землями. Наприклад, удова Уляна Корнейха Голубиха жила разом з дітьми і зятем, переробляла гречку на крупу та продавала в місті, мала орні землі [11, 132]. Ще одна представниця торгівлі крупами удова Тетяна Помиха, мала малолітніх дітей та власний дім [11, 166-167].

Більші прибутки приносив горілчаний промисел. Так, удова Тетяна Іваниха Ющенкова жила з сином, тримала служницю, торгувала вином, яке купляла в Ніжині. У своїй власності, крім власного дому, мала достатній капітал, огород на форштадті Магерки та орні землі в трьох місцях [11, 138]. Семен Андреєв Воскобойников, що торгував горілкою, проживав з родиною у власному домі, мав огород за форштадтом Нове Місто, використовував працю найманої робітниці. Він повідомляв, що не мав достатнього капіталу, але володів шинком та сінокосом при шляху біля урочища Бобрик [11, 128]. На наш погляд, це був один із заможніших торговців алкоголем. Міщанин Яков Трифименко торгував вином, проживав у власному будинку з родиною, користувався орними землями за містом та повідомляв про достатнє матеріальне забезпечення [11, 120].

Окрему соціальну групу становили служники, різні наймити та челядники. Ніжинські міщани часто наймалися на роботу до греків. Серед них збереглося прізвище Івана Мазура, вихідця із Бродів, який одружився уже в Ніжині [11, 123]. Євстафій Палюха, маючи похилий вік, зазначав, що наймався до купців на рік [11, 178], як і Іван Логвин [11, 193] та ін. Очевидно наймався до греків і Яків Яковлев син Шмаровоз, адже займався фурманством, тобто перевезенням [11, 127]. З цього жили також Федір Ященко [11, 160], брати Олиренки [11, 179].

Найбідніші містяни просили милостиню. Так, на території замку проживав з дружиною та дітьми Григорій Мартинов син Куняйло. Маючи похилий вік і слабке здоров'я, головним джерелом доходів він зазначав «прошение милостыни» [11, 65]. Одинока удова Євдокія Скорая, також похилого віку, займалася «попрошайством» [11, 67]. Крім згаданих осіб, Румянцевський опис Ніжина називає ще п'ять родин, які просили милостиню.

Провести аналіз соціального та матеріального становища інших суспільних станів, що проживали у місті, не вдалося за браком першоджерел.

Таким чином, міщани Ніжина у ХУП-ХУШ ст. мали різні статки. Найбагатшими були грецькі та російські купці, міські чиновники. Заможними можна назвати ремісників, що займалися окремими видами ремесел. У місті зафіксована присутність осіб, що мали скрутне матеріальне становище, навіть таких, що просили милостиню.

Список літератури

1. Білоус Н.О. Київ наприкінці XV - у першій половині ст. Міська влада і самоврядування / Н.О. Білоус. - К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. - 360 с.

2. Доманова Г До питання про земельну власність Чернігівського магістрату (друга половина XVII-XVin ст.) / Г Доманова // Сіверянський літопис. - 1999. - № 6. - С. 36-34; Доманова Г Чернігівський магістрат: ґенеза, структура, функції (друга половина ХУП-ХУПІ ст. ) / Г Доманова // Сіверянський літопис. - 2000. - № 2. - С. 34-42; Доманова Г. Стосунки Чернігівського магістрату з представниками російського уряду (друга половина XVII-XVin ст. ) / Г Доманова // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. - Вип. 33. - Серія: Історичні науки. - № 3. Чернігів, 2006. - С. 15-21; Доманова Г До питання про становище та чисельність міщанства Чернігова (друга половина XVII-XVin ст. ) / Г Доманова // Історія України: маловідомі імена, події, факти: Збірник статтей. - К., 2000. - Вип. 11. - С. 43-49.

3. Волошин Ю.В. Конфлікти в Полтаві у другій половині XVII ст. : зміст, характер, мова / Ю.В. Волошин // Соціум. Альманах соціальної історії. - 2010. - Вип. 9. - С. 219-238; Волошин Ю. Статево-вікова структура населення міста Полтави в другій половині ХУЛІ ст. / Ю. Волошин // Історична пам'ять. Наук. Збірник 2011. - № 1. - С. 5-24; Волошин Ю. Населення домогосподарств «Государевых описных малороссийских раскольничьих слобод» (за матеріалами «Генерального опису Лівобережної України 17661769 рр.»)/ Ю. Волошин // Соціум. Альманах соціальної історії. Вип. 2. - К., 2003. - С. 117-134; Волошин Ю. Жінка-вдова в полковому місті Полтаві другої половини XVEI ст. (за матеріалами Румянцевського опису Малоросії) / Ю. Волошин // Київська старовина. - 2011. - № 1. - С. 13-32.

4. Сердюк І. «Полкових городов обивателі»: історико- демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої половини XVin ст. / І. Сердюк. - Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011. - 304 с.;

5. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі ЦДІАК), ф. 51, оп. 3, спр. 13137, арк. 2-2 зв.

6. ЦДІАК, ф. 763, оп. 1, спр. 593.

7. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 6436.

8. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 4661.

9. ЦДІАК, ф. 51, оп. 3, спр. 5665.

10. ЦДІАК, ф. 51, оп. 1, спр. 1756.

11. Зозуля С., Морозов О. Опис міста Ніжина 1766 р. - маловідома архівна пам'ятка середини ХІХ ст. / С. Зозуля, О. Морозов // Ніжинська старовина. - 2008. - № 7(10). - 212 с.

Размещено на Allbest.ru