Варшавський період життя сосницького краєзнавця Ю.С. Виноградського

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Варшавський період життя сосницького краєзнавця Ю.С. Виноградського

Н.О. Бойко

Анотація

У статті розглядається варшавський період життя сосницького краєзнавця Ю.С. Виноградського (1897-- 1915рр.). Визначено основні напрямки його діяльності під час перебування у Варшаві.

Ключові слова: краєзнавство, Судова палата, варшавський період, Товариство історії, філології та права при Варшавському університеті.

Аннотация

Бойко Н.А. Варшавский период жизни сосницкого краеведа Ю.С. Виноградского

В статье рассматривается варшавский период жизни сосницкого краеведа Ю.С. Виноградского (1897-1915 гг.). Определены основные направления его деятельности во время пребывания в Варшаве.

Ключевые слова: краеведение, Судовая палата, варшавский период, Общество истории, филологии и права при Варшавском университете.

Annotation

Boiko N.O. Warsaw's period of life investigator of local history from Sosnytsia Y. Vynohradskyi

The article deals with the Warsaw's period of investigator of local history from Sosnytsia Y. Vynohradsksyi (1897-1915). The main directions of his activities during his living in Warsaw are investigated

Key words: local history studies, the Law Chamber, Warsaw's period, the Society of History, Philology and Law at Warsaw University

Ю.С. Виноградський (1873-1965) краєзнавець, історик, архівіст, фундатор Сосницького краєзнавчого музею [1, 428]. Він зробив вагомий внесок у вивчення історичного минулого Чернігово-Сіверщини.

Наразі особистість та науковий доробок Ю.С. Виноградського відомі передусім вітчизняним історикам, археологам, місцевим краєзнавцям. Переважну більшість публікацій становлять невеликі за обсягом статті, розміщені у місцевій пресі. Слід зауважити, що значна їх частина була написана ще за радянської доби. Попри свою інформативність, вони містять ряд ідеологічних перекручень. Наприклад, В. Дрозд акцентує увагу на сподівання, які покладав Ю.С. Виноградський на революцію 1917 р. і як у роки фашистської окупації мужньо оберігав найцінніші експонати Сосницького краєзнавчого музею праці В. Леніна [2].

Публікації у фахових виданнях надають інформацію про наукову діяльність краєзнавця. Одну з перших характеристик його наукового доробку можна знайти у статті вчителя історії Л.Сороки «Слово про ентузіаста-краєзнавця», вміщеній у журналі «Народна творчість та етнографія». Цей нарис був написаний ще за життя Ю.С. Виноградського, тому містить відомості, що дозволяють краще зрозуміти особистість краєзнавця від дитячих до сучасних авторові років [3, 58-60]. Ґрунтовний аналіз наукової діяльності дослідника навів В. Петров у публікації «Краєзнавець Ю.С. Виноградський», вміщеній в «Українському історичному журналі» за 1966 р. Порушене дослідником питання про публікацію праць Ю.С. Виноградського окремим виданням залишається актуальним і нині [4, 116-117].

У незалежній Україні увага до особистості Ю.С. Виноградського відроджується. Він згадується у роботах енциклопедичного характеру як стосовно Сосниччини [5; 6], так і стосовно краєзнавців загалом. Про Ю. С. Виноградського писали чернігівські науковці О.Б. Коваленко, В.В. Ткаченко, Л.В. Ясновська, В.М. Пригоровський [1; 7; 8; 9; 10; 11; 12]. Цікаві свідчення про Ю.С. Виноградського вміщено у нарисі І. Дяченка. Вони ґрунтуються на власних спогадах автора, а також його батька Ф. Дяченка близького друга та сусіда краєзнавця. Ці спогади були оприлюднені у циклі публікацій у газеті «Радянський патріот», приуроченій 70річчю створення Сосницького краєзнавчого музею імені Ю.С. Виноградського [13]. Нарис має публіцистичний характер, однак проливає світло на низку епізодів з життя дослідника, які не зустрічаються в інших джерелах. Особливий наголос зроблено на нерозумінні, яке відчував дослідник, особливо наприкінці свого життя, з боку нового керівництва музею та місцевої влади.

Чимало робіт, присвячених Ю.С. Виноградському, підготував М.П. Адаменко, який особисто був знайомий з краєзнавцем. Нещодавно з'явилася публіцистична праця М.П. Адаменка «Володар казкових скарбів», яка вміщує чимало біографічних матеріалів про Ю.С. Виноградського, його рукописи. Дослідник запровадив до наукового обігу чимало джерел, які дозволяють детальніше зрозуміти певні факти біографії краєзнавця. Усі вони супроводжуються коментарем автора, який часто по-новому трактує певні епізоди життя дослідника [14].

Проте біографія Ю.С. Виноградського понині містить чимало «білих плям». Зокрема, малодослідженою сторінкою його життєпису наразі залишається варшавський період. Побіжно про перебування Ю.С. Виноградського у Варшаві згадують автори більшості біографічних публікацій, детальніші відомості містить автобіографія краєзнавця та робота В. Пригоровського «Залюблений в землю Сіверську» [15; 12, 7-8]. Втім, ґрунтовне дослідження проблеми наразі відсутнє.

У статті здійснено спробу поглиблено проаналізувати варшавський період життя краєзнавця. З цією метою залучено нововиявлені матеріали варшавських архівів та Пам'ятних книг, що зумовлює наукову новину дослідження.

Юрій Степанович Виноградський народився 23 квітня 1873 р. у м. Сосниці Чернігівської губернії [12, 4]. Юрій (церковне ім'я Георгій) був найменшим сином сосницького священика Стефана (Степана) Пилиповича Виноградського. У родині було шестеро синів. Слід відзначити, що усі вони здобули освіту у вищих та середніх навчальних закладах. Найстарший Миколай (1859 р. н.) закінчив православний Демидівський юридичний ліцей, згодом перебував на державній службі у СанктПетербурзі. Василь Степанович Виноградський (1862 р. н.) закінчив Демидівський ліцей, Федір (1864 р. н.) був випускником Чернігівської духовної семінарії. Олександр Степанович Виноградський (1866 р. н.) закінчив Сосницьке повітове училище. Михайло Степанович (1868 р. н.) навчався у Чернігівській духовній семінарії, по закінченні якої продовжив освіту у Київському університеті святого Володимира. Найменшим сином був Георгій (Юрій) [16, 37; 17, арк. 17-19 ].

Після закінчення Сосницького парафіяльного училища Ю.С. Виноградський навчався у Чернігівській чоловічій гімназії. Четвертий рік навчання він провів у Петербурзькій шостій гімназії, куди переїхав за сімейними обставинами. За рік по тому юнак повернувся до Чернігова. Тут він продовжив навчання у п'ятому класі місцевої гімназії [18, арк. 2].

Вищу освіту Ю.С. Виноградський здобув у Київському університеті Св. Володимира у 1892-1896 рр. Паралельно слухав лекції з історії та філології. Час, що залишався після лекцій і репетиторства, віддавав краєзнавству, філології, історії. Канікули проводив у подорожах, збираючи фольклорні та етнографічні матеріали [19, 4].

Після закінчення університету майбутній краєзнавець був направлений на службу до Варшавської судової палати [12, 7-8]. Це підтверджується даними Пам'ятних книг Варшавського судового округу. Вони засвідчують, що з 1897 р. Ю.С. Виноградський перебував на державній службі по судовому відомству, спочатку як молодший кандидат на посаду у Судовій палаті, а вже наступного року Георгій (Юрій) став помічником секретаря Судової палати [16, 13; 20, 12]. З 1907 р. Ю.С. Виноградський був членом Петроковского окружного суду [21, 122; 22, 85]. Троє братів Виноградських згадуються у списках виборців до російської Державної Думи 1907 р. від російського населення м. Варшави. Цікаво, що Георгій Степанович та Микола Степанович Виноградські мешкали разом за адресою вул. Кошикова і належали до виборців першого округу, а ще один брат Михайло Степанович жив у будинку 22 по вул. Каліката й належав до Третього виборчого округу. Слід зауважити, що усі троє братів проходили виборчий ценз, оскільки перебували на службі [23, арк. 43, 46, 68, 91 зв, 71 зв., 94 зв.].

Згодом Ю.С. Виноградський продовжив службу у Варшавському окружному суді, але вже на посаді члена цього суду. Установа розташовувалась на вул. Медовій [24, 9].

Джерела засвідчують, що не лише Ю.С. Виноградський, а і його брати також певний час мешкали на польських землях. Усі вони служили у судовому відомстві й мали стабільне кар'єрне зростання. Зокрема, Микола Степанович з 1907 р. був членом Варшавської судової палати [21, 45]. З 1905 р. Михайло Степанович став членом Варшавського окружного суду [21, 50]. Василь працював на службі у Люблінському окружному суді у 1895-1897 рр. [16, 60]. Федір Степанович працював у Любліні спочатку як суддя мирового з'їзду Другого округу Люблінської губернії [19, 64], з 1901 р. був гминним суддею Холмського повіту Мирового суду Першого округу Люблінської губернії [25, 71]. У 1907 р. він офіційно вступив на державну службу [21, 116]. З 1911 р. Ф.С. Виноградський працював секретарем іпотечного відділу при мирових суддях Першого округу у м. Люблін [22, 79]. Донька Миколи Степановича Ніна Миколаївна згадується в Адрес-календарях м. Варшави у 1911-1913 рр. на посаді вчительки французької мови у чоловічій шестикласній протогімназії (пізніше сьома Варшавська чоловіча гімназія), яка розташовувалась на вулиці Золотій, 53. Вона мешкала разом зі своїм батьком [26, 151, 263; 27, 148, 260].

Окрім успішної професійної діяльності, Ю.С. Виноградський знаходив час і для краєзнавчої роботи. Зокрема, у автобіографії дослідник згадував, що під час перебування у Варшаві він працював у архівах, бібліотеці й читальні, де вивчав матеріали з історії та етнографії Чернігівщини. Крім того, він був обраний до Товариства історії, філології та права при Варшавському університеті [28, арк. 1 зв.-2]. На думку його засновників, наукові товариства з окремих спеціальностей належали до суспільно необхідних закладів, які сприяли теоретичній і практичній розробці та втіленню в життя різноманітних наукових знань. До їх числа вони відносили товариства історії, філології, права, медицини тощо. Всі існуючі товариства мали майже однакову мету: особистісне зближення та взаємодія, особистісний обмін та спільна розробка наукових питань представниками теоретичних і практичних знань професорами, вченими, письменниками та представниками різних професій педагогами, суддями, медпрацівниками тощо [28, арк. 50].

Товариство історії, філології та права при Варшавському університеті було засноване 24 листопада 1900 р., і вже 30 вересня 1901 р. розпочало свої засідання [28, арк. 1]. Фактично Товариство являло собою два самостійних товариства історико-філологічне та юридичних наук [28, арк. 1].

Засідання Товариства, крім вакаційного часу, відбувалися не рідше двох разів на місяць. Наприклад, упродовж 1904 р. їх було 17. Значна кількість цих засідань присвячувалася читанню доповідей з різноманітних педагогічних питань, які після цього підлягали уважному обговоренню присутніми членами-педагогами та професорами [28, арк. 50].

Спочатку Товариство нараховувало лише 21 учасника, які стали його засновниками. Станом на 1904 р. кількість його членів налічувала близько 200 осіб (185 дійсних, 1 почесний та 1 член-співробітник). До його складу входили, окрім професорів історико-філософського та юридичного факультетів, головним чином, представники педагогічної та судової галузей (мирові судді, члени окружного суду та Судової палати). Одночасно з чисельністю Товариства розвивалась його наукова діяльність. Зокрема, починаючи з вересня 1901 р. до січня 1904 р., було проведено 42 засідання, під час яких зроблено 69 наукових доповідей та повідомлень. Окрім того, Товариство видало два збірники праць. Його кошти складались переважно із членських внесків, тому воно мало постійні проблеми з фінансуванням.

З-поміж задач, поставлених Товариством, було здійснення наукових експедицій для вивчення діалектів, для збору матеріалів з місцевої археології, етнографії, загального права тощо, а також видання праць своїх членів. Зокрема, видавалися «Записки Товариства історії, філології та права при Імператорському Варшавському університеті» [28, арк. 142].

У Варшаві у 1906 р. Ю.С. Виноградський закінчив першу наукову роботу «До діалектології Задесення», яка ґрунтувалась на особистих спостереженнях та записах науковця, розпочатих ще у 1889 р. Проте ця робота вийшла друком лише у 1928 р. [15, 1 зв.-2].

У 1915 р. Ю.С. Виноградський був евакуйований до України, де продовжив плідну краєзнавчу діяльність спочатку у Чернігові, а починаючи з 1920 р., у Сосниці у створеному ним краєзнавчому музеї, який діє понині.

Таким чином, можна констатувати, що варшавський період життя, з одного боку, сприяв професійному зростанню Ю.С. Виноградського та його чотирьох братів як юристів. З іншого боку, Ю.С Виноградський не припиняв краєзнавчих пошуків. Зважаючи на те, що на тоді Варшава була значним науковим центром, це відіграло важливу роль у розвитку його як науковця. Отже, саме у варшавський період життя відбулося остаточне окреслення кола наукових інтересів Ю.С. Виноградського.

виноградський варшава історичний краєзнавець

Посилання

1. Коваленко О.Б. Виноградський Юрій Степанович / О. Б. Коваленко // Енциклопедія сучасної України. Т IV К.: Національна академія наук України. Наукове товариство ім. Шевченка, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. С. 428.

2. Дрозд В. Подих віків / В. Дрозд // Комсомолець Чернігівщини. 1961. 16 липня.

3. Сорока І.Л. Слово про ентузіаста краєзнавця / І.Л. Сорока // Народна творчість та етнографія. 1964 С. 58-60.

4. Петров В.П. Краєзнавець Ю.С. Виноградський / В.П. Петров // Український історичний журнал. 1966. № 1. С. 116-117.

5. Бойко В.М. Сосниця європейське місто / В.М. Бойко, В.М. Пригоровський [Сіверянський інститут регіональних досліджень, Ред. кол. С.В. Леп'явко (голова ред.) та ін.]. Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2010. 64 с.

6. Сосниця і Сосниччина на хвилях віків [Авт.-упоряд. М.П. Адаменко та ін.]. К.: Український центр духовної культури, 2005. 236 с.

7. Коваленко О.Б. Виноградський Юрій Степанович / О.Б Коваленко, В.В., Ткаченко, Л.В. Ясновська // Репресоване краєзнавство (20-30-ті роки). К.: Рідний край, 1991. С. 335-336.

8. Коваленко О. На варті духовних скарбів України: архівісти Чернігівщини 20-30-х рр. / О. Коваленко // Сіверянський літопис. 1999. № 2. С. 106-107.

9. Ткаченко В.В. Історичне краєзнавство: ЧерніговоСіверщина у перше пожовтневе двадцятиріччя / В. В. Ткаченко: [Навч. посіб.] К.: Знання, 2007. 215 с.

10. Ткаченко В.В. Ю.С. Виноградський про археологічні роботи Сосницького історико-краєзнавчого музею (19201955рр.) / В.В. Ткаченко, Л.В. Ясновська // Минуле Сосниці та її околиць [Редкол. О.Б. Коваленко (відп. ред.) та ін.]. Чернігів, 1990. С. 14-15.

11. Ясновська Л. Старожитності ІХ-ХІІІ ст. Мізинської округи / Л. Ясновська // Сіверянський літопис. 2008 № 6. -С. 30-34.

12. Пригоровський В. Залюблений у землю Сіверську (Ю.С. Виноградський): [історико-краєзнавчий нарис] / В. Пригоровський. Чернігів, 2004. 56 с.

13. Дяченко І. Творець відкритої книги / І. Дяченко // Радянський патріот. 1990. 19 червня. С. 2; 26 червня. С. 3; 5 липня. С. 3; 12 липня. С. 3; 19 липня. С. 3.

14. Адаменко М.П. Володар казкових скарбів / М.П. Адаменко. Ніжин: ТОВ «Видавництво «АспектПоліграф», 2013. 288 с.

15. Виноградський Ю.С. Автобиография // Сосницький краєзнавчий музей імені Ю.С. Виноградського, інв. № 855, 3 арк.

16. Памятная книга Варшавского судового округа на 1898 р. Варшава: Типография К. Ковалевского, 1898. 256 с.

17. Державний архів Чернігівської області, ф. 458, оп. 1, спр. 6, 22 арк.

18. Інститут рукопису Національної бібліотеки України НАН України ім. В.І. Вернадського, ф. 123, спр. 358, 2 арк.

19. Линюк Л. «Працю я поставив в основу життя» / Л. Линюк // Деснянська правда. 1990. 14 липня. С. 4.

20. Памятная книжка (книга) Варшавского судового округа на 1899 р. Варшава: Типография К. Ковалевского, 1899.228 с.

21. Памятная книга Варшавского судового округа на 1910 р. Варшава: Типография при канцелярии варшавского генералгубернатора, 1910. 351 с.

22. Памятная книга Варшавского судового округа на 1912 р. Варшава: в губернской типографии, 1912. 266 с.

23. Державний архів міста Столичного Варшави, ф. 1131, спр. 7, арк. 43, 46, 68, 71 зв., 91 зв., 94 зв.

24. Памятная книга Варшавского судового округа на 1914 р. Варшава: в губернской типографии, 1914. 282 с.

25. Памятная книга Варшавского судового округа на 1902 р. Варшава: типография К. Ковалевского, 1902. 338 с.

26. Адрес-календарь г Варшавы на 1911 г. - Варшава, 1911.

27. Адрес-календарь г. Варшавы на 1913 г. - Варшава, 1913.

28. Державний архів міста Столичного Варшави, ф. 214, спр. 1111, 190 арк.

Размещено на Allbest.ru