"Чистки" студентського контингенту Ніжинського інституту народної освіти у 20-х роках ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Чистки» студентського контингенту Ніжинського інституту народної освіти у 20-х роках ХХ ст.

С.В. Рой

Ключові слова: Ніжинський інститут народної освіти, студентство, репресії, «чистки».

Аннотация

Статья посвящена так называемым «чисткам» студенческого контингента Нежинского института народного образования как составляющей политики компартийной власти в сфере высшего образования в 20-х годах ХХ в.

Ключевые слова: Нежинский институт народного образования, студенчество, репрессии, «чистки».

Abstract

Article deals with so-called «Chystky» of the student's contingent of Nizhyn People s Education Institute as policy part of the Communist Party's authority in the sphere of the higher education in the 20th years of the XX century.

Key words: Nizhyn People's Education Institute, students, repressions, «Chystky».

Останнім часом помітно зростає інтерес до вивчення політичних репресій в Україні у 1920-1930-х рр., жертвами яких були не лише педагоги усіх категорій, а й студенти вищих навчальних закладів. Репресивні акції по відношенню до студентів Ніжинського інституту народної освіти знайшли відображення у працях Г.В. Касьянова [10; 11], І.В. Мошик [12], В.І. Прилуцького [13], О.Л. Рябченко [16; 17; 18], Г.В. Самойленка та О.Г. Самойленка [19], В. Циби [20], але в цілому ця проблема потребує подальшого поглибленого вивчення.

До студентського контингенту радянських вишів, згідно з настановами компартійного керівництва, могли входити лише особи пролетарського походження. Але, як відзначають дослідники, протягом 1920-х рр. поняття «пролетар» залишалося невизначеним. Досить важко сказати, що це означало: походити з робітничої сім'ї, мати стаж роботи на виробництві чи «свідомість робітника». Тож молодь миттєво відреагувала на запити нової влади: пролетарська ідентичність конструювалася різними шляхами [16].

Анкети, які заповнювали студенти при вступі до вищого навчального закладу, свідчать, що робітниками вони вважалися не лише за фактом народження у пролетарській сім'ї. Необхідний для вступу робітничий стаж можна було отримати, попрацювавши рік-два на виробництві. Пролетарський статус студента мало підтвердити направлення, яке видавалося комсомольськими, компартійними чи профспілковими організаціями. Досить часто користувалися мішаними критеріями - походженням та стажем, але «пролетарськими» студенти залишалися до першої чистки, перереєстрації чи соціально-академічної перевірки [10, 131].

Починаючи з 1921 р., у Ніжинському ІНО регулярно проводилися так звані «чистки» студентського контингенту. Започатковано їх було під головуванням ректора О.О. Карпека [9, 281]. Так, студентка Г.І. Козловська у грудні 1921 р. була виключена за неблагонадійність, оскільки у своїй анкеті вказала, що її батько в 1918 р. виїхав до Польщі [3, арк. 115].

У протоколах засідань реєстраційної комісії навчального закладу зафіксована процедура опитування студентів та результати їх перереєстрації із зазначенням причини відрахування у випадку негативного рішення [12, 171]. Нижче для порівняння наведено опитувальні анкети з позитивним і негативним рішеннями реєстраційної комісії.

«Голенко Митрофан Алексеевич. - Сколько лет? - 23. Где служите? - Работаю в Укродкоме. К какому классу принадлежит отец? - Середняк. Сколько душ семьи? - 6, брат красноармеец, младший учащийся. Почему не принимаете участие в общественной жизни? - Болен неврастенией и порок сердца. Заключение комиссии - оставить в составе студентов.

Борисов Иван Петрович. - Только учитесь? - Да. Семья? - 8 душ. Хватает ли заработка отца на содержание семьи? - Мало. Профессия отца? - Столяр, я ему помогаю. Был ваш брат в Белой армии? - Да. Почему сочувствуете Октябрьской революции? - Не может объяснить. Взгляд ваш на значение молодежи в революции? - Не может объяснить точно, так как политически еще не созрел. Почему сочувствуете коммунистической партии? - Как ремесленник. У вас был национализирован дом? - Да. Имела ваша семья еще что-нибудь? - Лавку. Заключение комиссии - исключить за неблагонадежность» [4, арк. 345]. У цьому випадку перевагу надали хворому, проте соціально придатному студентові, аніж фізично здоровій, адекватній молодій людині, але з сумнівним минулим його батьків.

Іншого студента - П. Пулинця - спочатку розкритикували за приналежність до прихожан автокефальної церкви, а потім виключили з лав «пролетарського студентства» [20, 125].

В результаті проведеної у 1921 р. перереєстрації було виключено 50 студентів: 36 - з факультету соціального виховання і 14 з факультету професійної освіти [19, 322 ]. Однією з найпоширеніших причин відсіву був абсентеїзм - 43 особи (17 чоловіків і 26 жінок), за контрреволюційну діяльність було відраховано 2 особи, інші 5 вибули механічно. Можна стверджувати, що найбільший удар припав на вихідців з трудової інтелігенції - 13 чоловік, дітей торговців - 13, селян - 13, служителів культу - 7. Крім того, зі складу студентів вибули 3 робітники й 1 колишній військовий царської армії. В результаті проведеної соціально-академічної перевірки зі 340 залишилось 290 студентів, загальна кількість відсіву сягала 15 %. Щодо гендерного співвідношення, то у 1921-1922 н. р. воно виглядало таким чином: 196 чоловіків і 108 жінок; після перереєстрації, проведеної в січні 1921 р., залишилось 187 чоловіків і 103 жінки [3, арк. 115].

«Чистки» студентського контингенту тривали й надалі. Зокрема у 1923 р., при перевірці факультету соціального виховання, зі складу студентів виключили 8 дітей священиків. Натомість одного студента, сина священика, який привселюдно заявив про розрив із власною родиною, було залишено в інституті [15, 223].

У 1924-1925 н. р. було виключено 19 студентів: 4 з робітфаку, 15 - з факультету соціального виховання. Найбільше виключених було серед безпартійних (15 чол.): 12 - на факультеті соціального виховання, 3 - на робітничому факультеті. Не оминула така участь і одного члена ЛКСМУ на робітничому факультеті. Виключенню підлягали службовці (3 чол.), діти службовців (8чол.), діти крамарів (4 чол.). На робітничому факультеті серед відрахованих були 3 службовці та 1 з родини крамарів. За національним складом виключені студенти розподілялися наступним чином: 11 українців і 8 євреїв. Загальна кількість виключених складала 11 % [5, арк. 176].

Багато вихідців із «колишніх» змушені були жити окремо від своїх батьків, навіть відрікатися від них, але і це не рятувало від доносів та неприємностей. Наприклад, сина священика, студента останнього курсу М. Макаревського виключили за те, що він «не порвав стосунків із батьком» [2, арк. 123]. У своєму листі до Я. Ряппа (державний діяч і педагог, один із творців системи народної освіти радянської України) юнак писав: «Від мене, як від прокаженого, тікають. Де я не просив роботу, скрізь указували на те, що я «вичищений», а як бути мені далі, як існувати? І все від того, що я, немовби, «не порвав зв'язку з батьком-священиком». Клянусь чим завгодно, що мене без провини звинуватили. Мене звинуватили, що я отримую засоби існування від батьків. Але я маю документи, що свідчать про протилежне» [17, 151].

Сотні студентів зверталися до комісій з останньою надією на відновлення, адже для того, щоби мати можливість навчатися, багато з них змушено було розірвати стосунки з родичами, постійно доводити свою лояльність до радянської влади. Коли комісія підтверджувала рішення про виключення, молоді люди писала листи до наркомів освіти, юстиції, їх заступників і навіть до Н. Крупської чи А. Луначарського. Наведені в них факти досить важливі з огляду на відтворення загальної атмосфери тих років. У багатьох випадках вожді показували свою турботу про «маленьку людину». Та отримавши «згори» дозвіл на продовження навчання, потрібно було ще подолати спротив на місцях [18, 142].

Аналіз джерел указує на те, що наприкінці 1920-х рр. проти поновлених вищими органами влади студентів у вишах розгорталася кампанія опротестування - як з боку адміністрації, компартійних осередків навчальних закладів, так і студентських організацій.

Кінець 1920-х рр. пройшов під гаслом боротьби зі студентами, батьки яких (або вони самі) були позбавлені виборчих прав. Правління інститутів діяли відповідно до постанов Наркомосу УСРР «Про доцільність виключення студентів останніх курсів за соціальним станом» та «Про порядок, як перевіряти соціальний склад студентства вузів». Наголошувалося на тому, що цю роботу потрібно проводити не як кампанію, а як щоденну глибоку очистку вишів від «чужого, ворожого нам елементу». Зазначалося, що всіх студентів молодших курсів, позбавлених виборчих прав, слід виключати, а студентів останнього курсу - позбавляти стипендії (якщо її вже було виплачено, то гроші необхідно було повернути) [17, 149].

Для проведення процедури «чистки», як і раніше, у вишах діяли комісії з перевірки соціального складу студентів, але паралельно з представників комсомольського і партійного активу було створено «трійки», які збирали компрометуючий матеріал на «неблагонадійних», або, як почали говорити у цей період, - «примазавшихся» студентів [6, арк. 449]. Засідання комісій проводилися регулярно, на кожному з них розглядалися десятки особових справ. Бралася до уваги будь-яка інформація - відкрита чи анонімна.

Права навчатися нерідко позбавляли студентів старших курсів, навіть тих, хто при вступі не приховував свого соціального походження і справно вносив плату за навчання [13, 91]. У багатьох випадках відраховували безпідставно, тому студенти, зібравши необхідні довідки, домагалися скасування цих рішень. Заступник наркома освіти УСРР А. Приходько з цього приводу писав, що «студентів виключають за те, що «їли кутю», «як синів дворянина-кулака», коли з'ясовується, що цей кулак був старим народовольцем 70-80-х років, сидів у в'язниці 10 років, де й помер. Є випадки, коли студента виключають за приховування соцстану, а документально він усе це спростовує, або в обвинуваченнях правлінь ми зустрічаємося з такими фактами: «посварився на виробництві з комсомольцем» або «писав, що батько службовець, а в дійсності він був бухгалтером у маєтку».

Загалом безпідставні звинувачення і виключення з вищої школи були своєрідним знаряддям для підтримки серед студентства атмосфери страху і непевності [10, 151]. Так у характеристиці студента Ніжинського ІНО О.Д. Оксимця зазначалося: «1. Соцстан до революції міцний середняк, мав 8 десятин землі, зараз теж середняк. 2. Ставлення до радянської влади батька наступне: батько за Гетьманщини був секретарем, за його керівництва розстрілювали партизан, батько зараз сидить за цю справув букрі, незабаром буде сидіти і Олександр Оксимець, ні якої участі в громадській роботі села не бере, в селі авторитетом не користується. 3. Батько був позбавлений права голосу, адже помилково встановлено, що в з'язку з тим, що тоді не було матеріалів, про його роботу за Гетьманщини. 4. Олександр Оксимець завжди живе в батьків і нічим від них не відрізняється. 5. Він платить податку 25 крб. 87 к.» [1, арк. 3]. Постановою правління Ніжинського ІНО від 26 грудня 1929 р. його було виключено зі складу студентів за те, що його батько, за повідомленням Лосинівського РПК, увесь час перебував я під наглядом ДПУ. сидів у Допрі, бо під час гетьманщини брав участь у боротьбі з червоними партизанами [1, арк. 4].

Проходили й «чистки» партійного та комсомольського осередків вишу. У 1929-1930 н. р. виключення відбулось за такими характеристиками: «чужорідний елемент» -2 чоловіки; за «бюрократичну тяганину і комчванство» - 1; націоналізм, шовінізм, антисемітизм не товариське відношення - 3; пасивне перебування в партії - 3; зв'язок з чужорідним елементом - 2; приховування соцпоходження - 3 студенти [14, 116].

Висновки комісії по «чистці» та перевірці компартійного осередку інституту були наступними: «1. Загальний ідеологічно-моральний стан Партосередку НІНО здоровий. Проте є в наявності прояви антисемітизму (Ткачук, Корнєєв, Кирилов) та явний зв'язок з куркульсько-непманським елементом (т. Верига, Шевченко, Руденко), на що партосередок та Бюро своєчасно та належним чином відреагували» [8, арк. 98]. Цікаво, що у 19291930 рр. було синхронізовано «чистку» компартійних організацій у всіх вишах регіону - Ніжинському інституті народної освіти, Майнівському агротехнікумі та на Мринських педкурсах [7, арк. 138].

Таким чином, у політичному просторі вищої школи 1920-х рр. бути «чужим» («соціально-ворожим», «вовком в овечій шкурі») зовсім не означало лише мати непролетарське походження. До цієї категорії молоді в основному потрапляли ті вихідці з «колишніх», робітників чи селян, котрих пригнічували «стандартні фрази виступів, мертвечина, без живого просвіту думки», бездушність і штучність. Вони, на противагу іншим, наважувалися протистояти сліпим виконавцям волі партії, що могли, за висловом М. Хвильового, лише «комсомолити у пустопорожнє». Саме проти цієї категорії молоді й спрямовувалися постійні перереєстрації або «чистки» вишів, що були дієвим методом морального пресингу, надійним способом подолання опору студентів і плекання «єдино вірного світогляду» без будь-яких проявів власної ініціативи у майбутніх будівничих «нового суспільства» [11, 76].

Примусова і форсована демократизація у вигляді ставки на пролетарського студента лише підкреслювала нові, раніше не знайомі параметри реалізації державної академічної політики. Важливу роль у зміні соціального складу студентства відіграли не тільки «чистки», але й жорсткий ідеологічний контроль в усіх сферах життєдіяльності вищої школи.

студент компартійний чистка

Список посилання

1. Відділ забезпечення збереженості документів Держархіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. Р-6121, оп. 2, спр. 1130, 14 арк.

2. Відділ забезпечення збереженості документів Держархіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф, Р-6121, оп. 1 спр 3330, 230 арк.

3. Держархів Чернігівської області, ф. Р-674, оп. 1, спр. 97, 342 арк.

4. Держархів Чернігівської області, ф. П-1669, оп. 1, спр. 242, 415 арк.

5. Держархів Чернігівської області, ф. П-8477, оп. 1, спр. 1333, 246 арк

6. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. Р-166, оп. 10, спр. 52, 678 арк.

7. Центральний державний архів громадських об'єднань України, ф 1, оп. 20, спр. 1237, 193 арк.

8. Центральний державний архів громадських об'єднань України, ф. 22, оп. 5, спр. 33, 161 арк.

9. Карпеко А.А. Из воспоминаний о Нежинском институте 20-х годов // Література та культура Полісся. - Ніжин, 1990. - Вип. 1. - С. 95-102.

10. Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920-х - 1930-х років: соціальний портрет та історична доля. - К.: Глобус, 1992. - 176 с.

11. Касьянов Г.В. Сталінізм і українська інтелігенція (20- 30-ті роки). - К., 1991. - 96 с.

12. Мошик І.В. Особливості та проблеми формування студентського контингенту ВНЗ Чернігівщини у 20-х роках ХХ століття // Українознавство. - К., 2010. - № 2(35). - С. 171-182.

13. Прилуцький В.І. Матеріально-побутові умови життя студентства радянської України 1920-х рр. // Український історичний журнал. - 2008. - № 3. - С. 87-99.

14. Пулинець О.С. Спогади. - 268 с.

15. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Чернігівська область / [упорядники: О.Б. Коваленко, Р.Ю. Подкур, О.В. Лисенко, О.І. Желєзна]. - Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2008. - Кн. 1. - 800 с.

16. Рябченко О.Л. Студентство радянської України у пошуках «пролетарської» ідентичності (1920-ті рр.) / О.Л. Рябченко // Український історичний журнал. - 2009. - № 4. - С. 129-143.

17. Рябченко О.Л. Чистки студентського складу вищих навчальних закладів радянської України (1920-ті рр.) / О.Л. Рябченко // Український історичний журнал. - 2010. - № 5. - С. 136-152.

18. Рябченко О.Л. Студенти радянської України 1920-1930-х років: практики повсякденності та конфлікти ідентифікації: монографія / О.Л. Рябченко; - Х.: ХНАМГ, 2012. - 456 с.

19. Самойленко Г.В. Ніжинська вища школа: сторінки історії / Г.В. Самойленко, О.Г. Самойленко. - Ніжин: 2005. - 420 с.

20. Циба В. Антирелігійна кампанія 1929-1930 рр. на Ніжинщині // Сіверянський літопис. - 1998. - № 12. - С. 125-127.

Размещено на Allbest.ru