"Ведомость городам, местечкам, селения и деревням подольской губернии... 1830 г." - важливе джерело з історії Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

“ВЕДОМОСТЬ ГОРОДАМ, МЕСТЕЧКАМ, СЕЛЕНИЯ И ДЕРЕВНЯМ ПОДОЛЬСКОЙ ГУБЕРНИИ... 1830 Г.” - ВАЖЛИВЕ ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ПОДІЛЛЯ

А.Б. Задорожнюк,

С.А. Копилов

У Відділі рідкісних видань бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (інв. № 2739) знаходиться цікавий рукопис, що має назву “Ведомость городам, местечкам, селениям и деревням Подольской губернии по уездам с показанием числа домов, душ и расстояний верст от реки Збруча пределов Австрийского владения и реки Днестра пределов Бессарабской области. 1830 г.”. Він представляє собою 36 аркушів цупкого паперу (розмір аркушів 36 х 23 см), списаного з обох боків, прошитих і скріплених твердою палітуркою. Аркуші мають водяні знаки (філіграні), що відтворюють герб власника папірні (стоячий на задніх лапах лев у геральдичному картуші), літерами К І, написом PRO PATRIA і роком 1828. Знак Pro Patria (герб республіки Нідерландів) був розповсюджений на філігранях з українських папірень кінця XVIII - початку ХІХ ст.¹.

У рукопису, який слід класифікувати документом поточної діловодної документації канцелярії Подільської губернії, подано повний перелік усіх населених пунктів Подільської губернії по повітах, з фіксацією кількості будинків і мешканців в них, а також відстані до річок Збруч і Дністер, що одночасно слугували і кордоном. В якості додатка тут була розміщена генеральна карта Подільської губернії.

Лише щодо Літинського повіту відсутня інформація про кількість мешканців у населених пунктах повіту, а вказано лише кількість будинків. Згідно даних вказаного документа, найбільшим населеним пунктом краю було містечко Меджибіж, населення якого складало понад 4 тис. чол. (895 будинків), тоді як в губернському центрі мешкало близько 2, 5 тис. осіб (710 будинків). Найбільшим містом Поділля була Вінниця, де нараховувалося 907 садиб і 3815 мешканців. Документ був складений у 1830 р. і прив'язаний до генеральної карти Подільської губернії, проте упродовж наступних кількох десятків років зазнав не менше трьох редакцій. Перша редакція подавала лише назви населених пунктів, кількість будинків і населення в них. Під час другої було уточнено статус поселень, поправлено окремі назви, а також подана нова уточнена кількість будинків і мешканців. Згодом було зроблено переоблік усіх населених пунктів, їх обміри та прив'язано до карти, що додавалася до документа. При цьому зазначалося, що окремі населені пункти, подані в “Ведомости...”, на карті не позначені, а деякі подані в реєстрі кілька разів. Ще пізнішим редактором вказано, що окремі поселення набули статусу військових. Отже, пізнішими редакціями було, по-перше, уточнено статус населених пунктів (місто, містечко, селище, село, передмістя, присілок, військове поселення), кількість будинків і мешканців, здійснена прив'язка до карти губернії. На нашу думку, “Ведомость.” складалася для губернської канцелярії і упродовж кількох десятків років слугувала робочим документом щодо визначення кількості населених пунктів Подільської губернії. “Ведомость.” потрапила до університетської бібліотеки в період організації Українського університету в 1918 р., про що свідчать печатки із зображенням Тризуба і написом “Бібліотека Кам'янець- Подільського Державного Українського Університету” (Арк. 2 і Арк. 13). Після закриття університету документ потрапив до обласного державного архіву, а в процесі перевезення останнього з Кам'янця-Подільського до Хмельницького був повернутий до бібліотеки університету.

Виявлений рукопис є надзвичайно цінним джерелом з історії Подільського краю, оскільки чітко фіксує відомості про наш край на період 30-х рр. ХІХ ст., та наступні роки. Це чи не єдиний документ, який подає назви понад двох тисяч населених пунктів Поділля, і стверджує, що населення краю на період 1830 р. складало понад 500 тис. чоловік. “Ведомость.” називає 15 категорій поселень в краї, а саме: “губернский город, поветовый город, приписной город, заштатный город, местечко, военное поселение, деревня, селение, село, предместье, приселок, юридика, хутор, слобода, слободка”. Тут також подавалося трактування губернськими чиновниками поняття містечка як торгового села. Кількість населених пунктів Подільської губернії та число їх мешканців на 1830 р. відображено в таблиці № 1.

Табл. 1. Кількість населених пунктів та число мешканців Подільської губернії на 1830 рік

Щодо визначення в “Ведомости...” військових поселень, відносно яких вживається термін колишнє, можна припустити про значно пізнішу від 1830 р. редакцію цього документа, що залишався складовою поточного документообігу. Так, у Подільській губернії військові поселення з'явилися після Польського повстання 1830 р. та конфіскації земель у князя Адама Чарторийського (1770-1861). Останній став одним із його найактивніших керівників польського національно-визвольного руху і очолював національний уряд. На Поділлі Чарторийський володів двома великими маєтками: Меджибізьким у Летичівському та Гранівським у Гайсинському повітах. Після повстання князь змушений був емігрувати до Парижа, а його маєтки у квітні 1836 року відійшли у підпорядкування військового міністерства.

У 1837 році були затверджені правила конфіскації маєтків, власники яких брали активну участь у польському заколоті. В результаті, до військового відомства перейшли близько 86 тисяч душ селян чоловічої статі лише на території Київської й Подільської губерній. Для здійснення керування конфісковані маєтки були розділені на 5 округів і дві окремі дільниці, головне управління розмістилося в Умані, а села були перетворені на “військові поселення” з розміщенням в них кавалерії.

На підставі спеціального “Положення”, жителі цих округів продовжували значитися в селянському стані, при цьому чоловіча частина підлягала військовій юрисдикції. Рекрутська повинність відбувалась на загальних підставах, проте, за місцем проживання. Селяни були зобов'язані 3 дні в тиждень працювати на загальних роботах, платити державні податки 1 руб. 23 коп. сріблом з душі на рік, а також забезпечувати фуражем і продовольством війська, що перебували на постої.

Найбільше постраждав Меджибізький маєток Чарторийського. Тут не лише кількість селян, а й число населених пунктів не відповідали “штатному розкладу”. Тож лише найбільші села стали військовими поселеннями, а менші були ліквідовані. Так, у 1840-1841 рр. з карти Поділля зникло 17 сіл. Сьогодні лише завдяки джерелам є можливість визначити назви ліквідованих сіл: Довжок, Любомирка, Чарторийка, Журавлинці, Завойки, Дашківці, Калинівка, Бозулинці, Головачівка, Вацева, Золотаренки, Банашки, Підлісці, Юначинці, Грабівці, Михунки-Польові, Пронилів. Розміщувалися вони в різних куточках величезної території, що сьогодні входить до складу Деражнянського, Летичівського, Хмельницького районів Хмельницької області.

Як відбувалось створення військових поселень на практиці, можна побачити на прикладі історії села Голосків. З давніх часів село компактно розміщувалося у вигині Південного Бугу. Але, згідно з проектними документами, військові поселення повинні були мати лінійне планування - прямі вулиці з рівномірним розміщенням будинків. Покручені мальовничі вулички старого Голоскова не відповідали цьому. Не вагаючись, військове керівництво видало розпорядження, за яким село перенесли на розміщену поруч рівнину, збудували прямі вулиці та типові будинки. Типове житло, згідно з нормативами, мало бути повернуто вікнами чільної стіни на південь, а причілком - на схід. Будинок мав фіксовані розміри: довжина - від 10 до 16 аршинів (аршин - 0, 71 м), ширина - від 6 до 12 аршинів; господарський двір: довжина від 6 до 10 аршинів і ширина - до 10 аршинів. Стіни всіх споруд зводили з глини і саману та білили, дахи вкривали соломою або очеретом. Дані про кількість військових поселень на території губернії за “Ведомостью... 1830 г.” наведені у таблиці № 2.

Табл. 2. Військові поселення в Подільській губернії

На початку 1842 року в округах Київської й Подільської губернії були розміщені 4-а легка кавалерійська дивізія, кінно-артилерійська бригада й дві Донські козачі артилерійські бригади. У Меджибожі розмістилося управління 4-го округу, якому підкорялися 3 волості (штаби у Ставниці, Бахматівцях, Волосівцях). Усього в Меджибізькій окрузі на військовому поселенні у 1846 році мешкало до 20 тисяч людей (з них - 8931 селян-господарів), чисельність розквартированих на забезпеченні військ дорівнювала 1376.

У 1857 році Микола І видав указ про ліквідацію військових поселень, а до 1859 року всі села перейшли в підпорядкування відомства державних маєтностей, а військовопоселенців перевели у стан державних селян з правом отримання земельного наділу.

Зрештою, вказаний рукопис не лише зафіксував існування на території Подільської губернії військових поселень, але й дозволяє датувати період їх ліквідації на межі 50-60-х рр. ХІХ ст. У документі також було частково відображені монастирські землеволодіння, зафіксовані під назвою поселень-юридик, що не отримали належного вивчення в історичній літературі.

Отже, “Ведомости... 1830 р.” містять важливу інформацію про топографію Подільської губернії, кількість і статус поселень, чисельність їх мешканців. Це джерело не отримало належного вивчення в літературі і вводиться до наукового обігу вперше.

рукопис ведомость подольский губерния

Примітки

Мацюк О.Я. Папір та філіграні на українських землях (XVI - початок ХХ ст.) / О.Я. Мацюк - К., 1974. - С. 22.

Размещено на Allbest.ru