З історії декількох експонатів полтавського музею авіації і космонавтики: фонд конструктора П.А. Івенсена

Размещено на http://www.allbest.ru/

З ІСТОРІЇ ДЕКІЛЬКОХ ЕКСПОНАТІВ ПОЛТАВСЬКОГО МУЗЕЮ АВІАЦІЇ І КОСМОНАВТИКИ: ФОНД КОНСТРУКТОРА П.А. ІВЕНСЕНА

І.О. Пістоленко

У статті показане значення переданих винахідником П. Івенсеном до Полтавського музею авіації і космонавтики матеріалів, які є цінним джерелом інформації щодо розвитку деяких аспектів техніки ХХ ст. і дозволили сформувати оригінальний музейний фонд. За їх допомогою також висвітлюється внесок конструктору прогрес техніки згаданого періоду та його співпраця з О. Антоновим, С. Корольовим, В. Челомеєм та іншими конструкторами, вченими, котрі своїм навчанням, працею або іншим чином пов'язані з Україною, з Полтавщиною зокрема.

Ключові слова: музейний фонд, джерело інформації, розвиток техніки, Україна, Полтавщина.

В статье показано значение переданных изобретателем П. Ивенсеном в Полтавский музей авиации и космонавтики материалов, которые являются ценными источниками иформации о развитии некоторых аспектов техники ХХ в. и позволили сформировать оригинальный музейный фонд. С их помощью также освещается вклад конструктора в прогресс техники этого периода и его сотрудничество с О. Антоновым, С. Королевым, В. Челомеем и другими конструкторами, учеными, которые своей учебой, работой или другим образом связаны с Украиной, в том числе с Полтавщиной.

Ключевые слова: музейный фонд, источник информации, развитие техники, Украина, Полтавщина.

The value of materials which were passed by inventor P. Ivensen in the Poltava air and space museum is showed in a lecture. They are a valuable information generator about development of some aspects of technique of the 20-th century and allowed to form an original museum fund. They also help to light up the designer's contribution to progress of technique of this period and his collaboration with Antonov, S. Korolev, V Chelomey and other designers, scientists which by studies, by work or other related to Ukraine, to Poltava region including.

Key words: museum fund, information generator, development of technique, Ukraine, Poltava region.

У Полтавському музеї авіації і космонавтики (ПМАК), на жаль, поки що немає експонатів і матеріалів, які були б пов'язані зі славетною історією Сіверщини. Проте Сіверщина - заповідний край, на території якого функціонує чимало музеїв різного профілю. У своїй діяльності вони, як і музеї Полтавщини, і всієї країни, застосовують загальноприйняті методи, прийоми, підходи, намагаються вирішити схожі проблеми, що стосуються формування фондів, наукового архіву і т.п. Тому досвід діяльності інших музеїв, зокрема ПМАК, на нашу думку, може бути використаний як доповнення до скарбнички будь- якого музейного закладу.

З кожним роком спектр напрямків масових і популярних форм діяльності музеїв урізноманітнюється (наприклад, останнім часом набули поширення так звані "вуличні музеї" тощо), однак ще відомий фахівець у галузі музейної справи О.З. Крейн указував на те, що всі ці аспекти діяльності музейного закладу не можливо було б здійснювати без опори на науково-охоронну, академічну основу. Необхідно, щоб музейні співробітники не просто вивчили матеріали і дослідили музейні предмети - вони мають вжитися в них: у біографії, відкриття, проекти і т. д. [10]. Доказовим прикладом може слугувати історія декількох експонатів ПМАК, дослідження яких стало базою для створення цілого підрозділу музейного фонду.

У 1992 р., під час зустрічі з Е.Л. Голодницьким і бесіди з ним про його працю як начальника виробництва на ракетно-космічній фірмі В.М. Челомея, серед інших матеріалів ми побачили малюнок літака, який не змогли ідентифікувати. Емілій Львович пояснив, що це - малюнок літака Г-38, над проектом якого свого часу працював один із співробітників челомеївської фірми П.А. Івенсен (02.06.190822.10.1999). Це ім'я шанують в авіаційній і космічній, а також в інших галузях техніки.

Івенсен П.А., м. Кисловодськ.

Фото кінця 1950-х - початку 1960-х рр.

З колекції ПМАК. З дарчим написом і автографом публікується вперше

Зацікавившись згаданим малюнком і особою його автора, ми вирішили зустрітися з останнім. Від нього одержали для музею ескізи, світлини, документи, які пізніше були оформлені у музейний фонд. Однак повноцінна атрибуція предметів, вивчення їх історії були б неможливими без дослідження творчого доробку і біографії самого П.А. Івенсена, тих історичних умов, у яких довелося жити і працювати конструктору. Отже, звернувшись до даної теми, ми виявили, що публікацій, досліджень, що стосуються розробок П.А. Івенсена, виконаних ним особисто, а також таких, у котрих він брав безпосередню активну участь, налічується одиниці.

Сам П.А. Івенсен рекомендував звернутися до публікацій, присвячених його ідеям і розробкам, у журналах "Вопросы изобретательства"(№ 8, 1991), "Изобретатель и рационализатор" (№ 1, 1992), а також у газеті "Экономика и жизнь" (№№ 39-52, 1991). Стаття М. Яковенка є найбільш повною у низці інших публікацій, присвячених життєвому шляху і творчим розробкам П.А. Івенсена. Основний акцент автором робиться на ідеях, оформлених документально, що пов'язані з горновидобувною промисловістю та естакадно-тунельним транспортом [12]. Г Амірьянц, як фахівець у галузі авіації, у своєму дослідженні в основному приділяє увагу івенсенським проектам та конструкціям планерів і літаків [1].

івенсен музей авіація літак

Літак Г-38. Малюнок П.А. Івенсена, 1935 р.

З колекцій ПМАК. З дарчим написом і автографом публікується вперше

Із двох десятків матеріалів, викладених на Інтернет-ресурсах, деякі стисло висвітлюють біографію конструктора або її періоди [напр.: 8; 4], частина присвячена окремим розробкам [напр.: 7; 9], співпраці з іншими відомими фахівцями [напр.: 6; 2]. У більшості ж матеріалів просто згадується його ім'я у зв'язку з різними аспектами діяльності [напр.: 9; 11]. Нами не виявлено публікацій або інших матеріалів, які пов'язували б ім'я та винаходи П.А. Івенсена з музейною цариною. Тобто, можна стверджувати, що музейний фонд ПМАК, до якого увійшли передані ним особисто матеріали, є поки що єдиним музейним зібранням в Україні, присвяченим творчому доробку і біографії конструктора, який тісно співпрацював із видатними українськими діячами у різних галузях.

Спираючись на згадані публікації, на особисті спогади П.А. Івенсена, які були нами зафіксовані під час зустрічі з конструктором 28 квітня 1992 р. [5] і до цього часу ще не оприлюднені, ми поставили за мету у даному дослідженні висвітлити значимість розробок та ідей П.А. Івенсена, що дозволяє довести необхідність збереження пам'яті про конструктора та його творчий доробок за допомогою музейних засобів.

У 1925 р., коли П. Івенсен закінчив школу, побачила світ його брошура з авіамоделізму. 1926 року 18- річний конструктор уже будував свій перший планер І-1, який був відзначений 3-м місцем на всесоюзному конкурсі на кращий навчальний планер. Через два роки П. Івенсен, як секретар Легкомоторного комітету Центральної Ради (ЦР) Тсоавіахіму, допомагав іншим конструкторам-початківцям, у числі яких був і майбутній конструктор ракетно-космічної техніки

С.П. Корольов (Івенсен сприяв реалізації його дипломного проекту), і конструював свій легкий літак І-2 та тренувальний планер І-3. Однак замість тренувального екземпляра планера він збудував рекордний.

Ескіз літака "Мореплав", виконаний рукою П.А. Івенсена. 1935 р.

З колекцій ПМАК. Публікується вперше

Диплом ім. Ю.О. Гагаріна, яким Центр підготовки космонавтів у 1975 р. відзначив П.А. Івенсена за "довголітню активну і плідну діяльність з розробки тренажних засобів для підготовки космонавтів і технічної документації для підвищення ефективності управління космічними польотами".

З колекцій ПМАКПублікується вперше

На початку 1930 р. на ньому літали К.К. Арцеулов, А.Б. Юмашев, Д.О. Кошиц та інші відомі льотчики, які дали конструктору високу оцінку. Незвичність планера, його успішні польоти справили на членів комісії враження, за висловом одного із свідків, укусу мухи Це-Це. Така назва і закріпилася за планером [5]. Він здійснив своєрідний переворот. Уперше побудований із значним подовженням крила, І-3 дав, до певної міри, поштовх активному використанню крил великого подовження в моторній авіації [1, 33; 11, 20-21].

У 1930 р. П. Івенсена призначили заступником начальника новоствореного Бюро планерних конструкцій ЦР Тсоавіахіму, яке очолив майбутній керівник авіаційного КБ у Києві О.К. Антонов. П. Івенсен керував також будівництвом планерного заводу в Тушині і планерною майстернею, в якій був завершений випуск серії навчальних антоновських планерів "Стандарт" і декількох планерів Г-2 В.К. Грибовського. П. Івенсен був заступником Антоноваі в керівництві технічною частиною чергового навчального зльоту планеристів у Коктебелі. До середини 1930-х рр. П. Івенсен встиг попрацювати в Літаковому науково-дослідному інституті Цивільного Повітряного флоту під керівництвом авіаконструктора італійця Р. Бартіні, якого вважав своїм наставником, в Експериментальному інституті Головного віськово-мобілізаційного управління Наркомважпрому, очолюваному П.Г. Гроховським. На той час у конструкторському арсеналі П. Івенсена вже були і планери І-4, І-6, крильєр - невеликий літак на підводних крилах, а також участь у розробці нових проектів літаків із оригінальними конструкціями: експериментального "Сталь-6", пасажирського "Сталь-7", бойового "Сталь-8", далекого арктичного розвідника "ДАР".

У 1934 р. П. Івенсену було доручено керівництво проектуванням і будівництвом бойового літака - "легкого крейсера" Г-38.Погодившись із прийнятою П. Гроховським принциповою схемою і конструкцією літака, П. Івенсен наполіг на перегляді параметрів: значному збільшенні навантаження на крило за рахунок зменшення його розмаху і площі, що дозволяло досягти максимальної швидкості польоту 500550 км/год. Це була новаторська ідея. Можливість цього підтвердили експертизи, розрахунки та випробування в аеродинамічній трубі ЦАГІ. Разом із тим збільшувалася посадкова швидкість - з традиційних максимальних 100 км/год до 120-125 км/год. Однак це не лякало льотчиків-професіоналів, зокрема В. Чкалова, який мав випробовувати доопрацьований П. Івенсеном літак [5]. Проект Г-38 повністю підтримувався С. Орджонікідзе і М. Тухачевським. Останній вважав Г-38 "важливішим об'єктом для доозброєння армії [6].

П.А. Івенсен передав до музею у Полтаві копію малюнка літака Г-38, виконаного його рукою, з дарчим написом і автографом. Однак цей літак не був побудований. 23 квітня 1935 р. П. Івенсен був заарештований "за контрреволюційну діяльність" і засуджений до п'яти років перебування у виправно- трудових колоніях посиленого режиму. Проект Г-38 було закрито, а технічну документацію втрачено [5; 8]. П. Івенсен попав до Соловецького табору, деякий час працював у проектно-кошторисному бюро з розрахунків будівельних матеріалів (для будівництва в'язниці). Тоді йому вдалося, викроюючи час для творчої роботи, розробити ескіз іншого швидкісного літака, який він назвав "Мореплав", датувавши його 29 серпня 1935 р. У 1937 р. конструктор був переведений до в'язниці особливого призначення не маючи впевненості у тому, що залишиться живим (багатьох ув'язнених тоді розстрілювали), написав на звороті ескізу "Мореплава": "Сохранить обязательно! 1-ый эскиз самолета нового типа д/ скоротного взлета. 3.4. 37". Цей ескіз тепер також знаходиться у музейному фонді ПМАК. З огляду на те, що в результаті воєн значна частина документів того періоду безповоротно втрачена, ці папери мають важливе значення як документальні пам'ятки історії авіації 1930-х рр.

Незважаючи на суворі умови утримання, П. Івенсен знаходив можливість творчо працювати

- займався з дозволу начальника табору розробкою естакадного транспорту. Тоді це був абсолютно новий напрямок. Винахідник робив ескізи, малюнки, проводив експерименти. Його помічниками були Євген Савицький (льотчик-винищувач, майбутній маршал авіації), П.О. Флоренський (відомий священик і філософ, хімік за фахом) та ін. [5; 8]. У 1960-ті - 1980-ті роки його ідеї трансформувалися в "СЭТ" (рос. - скоростной эстакадно-туннельный транспорт): пасажирський і вантажний варіанти. Він одержав на них авторські свідоцтва. Частково проект "СЭТ" був реалізований при проектуванні і створенні монорельсової транспортної системи, що проходить у Москві від району ВДНГ до станції метро "Тимирязівська" [8].

Приблизно через рік П. Івенсена перевели до в'язниці Технічного управління НКВС у Болшево до так званої "шарашки". Там він знову зустрівся з Р. Бартіні, якого заарештували на три роки пізніше, й разом із ним увійшов до штату КБ М. Туполева, де займався проектуванням літака Ту-2. Взимку 1940-го групу перевели в ЦАГІ, у приміщеннях якого працювали також групи М. Петлякова і В.М. Мясищева.

9 травня П. Івенсена звільнили, заборонивши проживати у великих містах. Протягом року він працював на карбюратно-арматурному заводі у м. Куйбишеві, вдосконалюючи технологію виготовлення паливного насосу для танка Т-34, що давало значну економію алюмінію, реконструюючи установку для випробування свічок запалення двигунів внутрішнього згорання. Згодом він отримав довідку щодо випробування його методом понад 32,5 млн. свічок і сердечників за роки війни.

Під час війни П. Івенсена, який був звільнений від військової служби внаслідок дефекту зору, як етнічного німця депортували за Урал. З осені 1941го до 1944 рр. він викладав на курсах трактористів, будував залізницю, працював конструктором на Челябінському літейно-механічному заводі, слюсарем, вугільником-наваловідбійником на шахті № 201, у Центральних електромеханічних майстернях у м. Копейськ. Напросившись працювати вночі, оскільки вдень в бараку було мало людей, і прилаштувавши лампочку на верхніх нарах, П. Івенсен у 1943 р. розробив механічний гідравлічний комплекс "Механізована лава", який значно полегшував працю шахтарів: спочатку з ріжучим цепом, потім - з ріжучим кільцем. У лютому 1944 р. йому вдалося оформили заявки на авторські свідоцтва на ці винаходи. На першу заявку видали авторське свідоцтво лише на частину комплексу. "Ріжуче кільце" П. Івенсена так і не було запатентоване. На другу заявку свідоцтво було одержане у 1947 р.

У 1956 р. П. Івенсена реабілітували. Він став до роботи за викликом МАП. Винахідник спочатку працював із П.В. Цибіним, а через деякий час очолив групу з ракетної техніки у КБ В.М. Мясищева. Відтоді він віддав космонавтиці понад 15 років, із них 7 співпрацював із В.М. Челомеєм, відзначав його "талант теоретика, математичну схильність і ще більший талант організаторський" [5], контактував із В.П. Барміним, В.П. Глушком, С.А. Косбергом та іншими відомими конструкторами [5].

У 1961 р. у філії № 1 Центрального КБ машинобудування за ініціативою і під керівництвом В.М. Челомея розпочалася розробка нової ракети УР-500, відомої нині як РН "Протон". Він призначив П.А. Івенсена головним провідним конструктором ракети. У 1962 р. посаду головного конструктора обійняв Ю.М. Труфанов (П. Івенсен захворів на рак, лікувався, виконував обов'язки заступника головного конструктора) [5], а потім - Д.О. Полухін, який став пізніше генеральним конструктором КБ "Салют". Провідним конструктором (відповідальним виконавцем) увесь цей час залишався В. Виродов [10].

В.В. Палло (пізніше став провідним конструктором по ОС "Салют"), що відпрацьовував систему пневмогідравліки, запросив П.А. Івенсена [5] до своєї групи, яка фактично не підпорядковувалася В. Челомею. Останній розробив корпус "Салюта", а у Підлипках, де головним конструктором був П.І. Бушуєв, був створений ескізний проект орбітальної станції. У Філях "челомеївський" корпус пристосовували під ескізний проект, провели лабораторно-стендові відпрацювання. Всі види випробувань проводилися П. Івенсеном і В. Палло [5].

П. Івенсен багато працював із космонавтами щодо вдосконалення їх підготовки до космічних польотів. Він був нагороджений дипломом ім. Ю.О. Гагаріна, який також став експонатом полтавського музею.

Таким чином, спогади, фотографії, документи, передані до Полтавського музею авіації і космонавтики конструктором та винахідником П.А. Івенсеном, є не просто наративними джерелами.

Вони дозволили сформувати оригінальний, хоча і нечисленний, музейний фонд, подібних якому, за нашими відомостями, більше немає. П.А. Івенсен співпрацював із багатьма видатними фахівцями - активними діячами у галузі авіації, ракетної техніки і космонавтики.

Отже, івенсенський музейний фонд дозволяє більш повно розкрити історію авіаційної і ракетно-космічної галузей, вагомий внесок у розвиток яких був зроблений нашою країною.

Посилання

Амирьянц Г "Чайки" Ивенсена / Г Амирьянц // Авиация и космонавтика. - 1990. - № 3. - С. 32-34; № 4. -С. 36-38.

Был ли счастлив Королёв. Беседы с академиком Б.Е. Чертогом [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// cccp-revivel.blogspot.ru/2012/01/blog-post_31.html.

В Копейске жил конструктор ракетоносителя "Протон", который разработал и "режущее кольцо" для угольных комбайнов [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kr-gaxeta.ru/ artides/72/9939/html.

Ивенсен Павел Альбертович (1908-1999), конструктор. Воспоминания о ГУЛАГе и ихавторы [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.sakharov-center.ru/asfcd/ auth/?i=1705&t=author.

Ивенсен Павел Альбертович (по матеріалам встречи 28.04.92 г) // Науковий архів ПМАК, фонд В.М.Челомея.

Ивенсен П.А. Я не мог не конструировать.../ П.А. Ивенсен // София. -Уфа: Здравоохранение Башкортостана, 2007. - Вып. 2. - С. 88-93; [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://delo. teolog.ru/deloN10208.

Из Копейска - в космос! [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://mv74.ru/Ыog/archrves/rz-kopejska-v-kosmos.

Космический мемориал: П.А. Ивенсен [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://sm.evg-rumjantsev.ru/des2/ ivensen.html.

Космонавтика. Страсти по "Протону"[Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.vbega.ru/book/e4e9ed.html.

Крейн З.А. Рождение музея. - М.: Советская Россия, 1969. - С. 24-35, 69, 71-80.

Размещено на Allbest.ru