Вплив квартирного законодавства 1917-1918 рр. на житлові умови мешканців подільських міст доби гетьманату П. Скоропадського (квітень - грудень 1918 р.)

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Вплив квартирного законодавства 1917-1918 рр. на житлові умови мешканців подільських міст доби гетьманату П. Скоропадського (квітень - грудень 1918 р.)

Т.Ю. Герасимов

Резюме

житловий квартирний законодавство скоропадський

У статті детально проаналізовано “Квартирні закони" 5 серпня 1917 р. та 20 жовтня 1918 р., а також висвітлено практичне застосування деяких їх положень у Подільській губернії.

Ключові слова: закон, квартири, гетьманат, Поділля.

Резюме

В статье подробно проанализированы “Квартирные законы" 5 августа 1917 г. и 20 октября 1918 г., а также освещено практическое применение некоторых их положений в Подольской губернии.

Ключевые слова: закон, квартиры, гетьманат, Подолье.

Summary

This article analyzes the “Residental laws “ of August 5, 1917 and 20 October 1918, and studies some of the practical application of their thesis in the region of Podillia.

Keywords: law, flats, hetmanate, Podillia.

Однією з найбільших соціальних проблем є житлове забезпечення населення, зокрема незаможного. В період гетьманату П. Скоропадського це питання набуло особливої гостроти, в тому числі і на законодавчому рівні. Свідченням цього є надіслана телеграма 21 серпня 1918 р. від Вінницького союзу квартиронаймачів гетьману П. Скоропадському з проханням залишити “Квартирний закон” 5 серпня 1917 р. без змін, оскільки “відносини населення з домовласниками гостре і загрожує ексцесами”, а в газетах почали поширюватися чутки про ймовірне різке підвищення квартплати1.

Фундаментальне дослідження у сфері житлового питання в Українській Державі 1918 р., як і періоду Визвольних змагань 1917-1921 рр., вітчизняними науковцями не проводилося. Поставлена нами проблема відображена лише фрагментарно у працях подільського краєзнавця О. Завальнюка - навчальному посібнику “Кам'янець-Подільський в Українській революції 1917-1920 рр”2 та науковій статті “Матеріальне становище викладачів, працівників і студентів Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918-1921 рр.)” 3.

Мета даної статті - проаналізувати тексти т. зв. “Квартирних законів” 5 серпня 1917 р.4 і 20 жовтня 1918 р.5 та показати їх практичне застосування у Подільських містах за гетьманату.

Джерельну базу дослідження становлять тексти вказаних законів, а також матеріали з подільських газет 1918 р. та документи Державного архіву Вінницької області.

Події І світової війни 1914-1918 рр. вкрай негативно позначилася на житлових умовах мешканців Російської імперії. Більш-менш налагоджені в останні мирні роки відносини між суб'єктами найму квартирних приміщень почали загострюватися. Якщо з початком війни ціни на квартири почали знижуватись через масові призови на військову службу, то вже невдовзі - почали стрімко підвищуватись внаслідок колосального припливу біженців з окупованих Центральними державами територій6.

Тільки населення Вінниці протягом 1913-1918 рр. зросло на понад 20% (з 49 тис.7 до 60 тис.8). Це створило умови для квартирної паніки, які виявилися у зростанні найманої платні квартир, кімнат і продаваної вартості будинків, ціни на які досягли неймовірних розмірів. Наприклад, новозбудований будинок, який коштував у 1911 р. 10 тисяч крб., у 1918 р. продавався вже за 100 тисяч, потрапивши у хвилю спекулятивного ажіотажу9, а ціни на квартири за кілька років зросли у 4-5 разів10.

Означені вище фактори сприяли виникненню у містах “квартирного голоду”.

Таким чином, аби запобігти небажаним, для ослабленої держави війною, соціальним наслідкам, імперський уряд 27 серпня 1916 р. затвердив закон “Про заборону підвищувати плату на житлові приміщення”. Він повинен був, у першу чергу, “захищати інтереси найслабшої сторони в договорі найму - квартиронаймача”. Незважаючи на його позитивний вплив у гальмуванні квартирної дорожнечі, протягом майже своєї річної дії, в ньому були виявлені суттєві недоліки, які потребували виправлення11.

Вже після лютневої революції та повалення царського режиму, 5 серпня 1917 р. Тимчасовий Уряд прийняв положення про “Встановлення граничних цін на квартири та інші приміщення”, із 66 статей, які регулювали:

- розміри найманої плати за квартирні приміщення;

- порядок опалення приміщень і додаткових послуг;

- порядок зміни або припинення умов договору найму;

- вирішення спорів між наймодавцями та наймання;

- покарання за порушення умов найму.

Вказаний документ увійшов в ужиток під назвою “Новий квартирний закон” і мав припинити свою юридичну дію 1 серпня 1919 р.”.

Того ж року у Петрограді було видано “Практическое руководство” до Закону, складене високопосадовцями з Міністерства Юстиції Тимчасового Уряду - І. Мордухай-Болтовським та М. Сусловим з їх коментарями та розтлумаченнями деяких юридичних нюансів. Ця праця мала “полегшити широким верствам населення правильне розуміння нового закону і сприяти проведенню в життя розміщених у ній постанов”12.

Оскільки уряд Центральної Ради не скасував “Квартирний закон”, то він діяв і на підвладній їй території. Й навіть після гетьманського перевороту (29 квітня 1918 р.) Закон діяв в Українській Державі з кількатижневою перервою (внаслідок прийняття нового закону 20 жовтня та призупинення його дії).

Дія Закону 5 серпня 1917 р. поширювалася “на квартирні приміщення, кімнати, ліжка та кутки, які здавали в найм з приналежностями (службами, опаленням, освітленням, меблюванням чи послугами) або без них”.

Квартирними приміщеннями також вважалися такими, які були зайняті “присутніми місцями” (урядовими і громадськими), навчальними, лікувальними та благочинними закладами, а також приміщення, зайнятими торгівельними і промисловими підприємствами, якщо в них проживали їх власники13. Тож під дію Закону підлягала і будівля Вінницької земської повітової лікарні ім. М. Пирогова, в якій цілий поверх займав обслуговуючий персонал14.

Здача у найм приміщень за Законом допускалася лише за ціну, яка не повинна була перевищувати зазначених у переліку “нормальних цін” відповідно до розкладу міст і поселень за класами для збору державного квартирного податку15. Згідно нього у Подільській губернії Кам'янець-Подільський належав до ІІІ класу, а решта поселень - до IV.

“Нормальна квартирна плата” формувалася шляхом додавання відсоткових надбавок, викликаних об'єктивними обставинами на ринку нерухомості, до встановлених цін на 19 липня (1 серпня) 1914 р. Ця дата була “початковим пунктом терміну найманих цін”, оскільки цього дня Російська імперія вступила у війну. Таким чином, у Кам'янці-Подільському до річної плати до 1000 крб. надбавка складала 15% і збільшувалася за кожні наступні 300 крб. плати на 5%, але не повинна перевищувати 100% найвищої річної плати. У решті поселень губернії - до 600 крб. - 15% із аналогічним подальшим додаванням відсотків16.

Варто зазначити, що “нормальна плата” встановлювалася для приміщень з опаленням, а останнє, у свою чергу, складало її певний відсоток: 15% на опалення печами та 12% - центральне17. Наголошувалося, що домовласник не повинен заробляти на наданні опалення наймачам, а лише мати можливість відшкодовувати власні витрати за підігрів приміщень. Плата за опалення визначалася шляхом покриття платником різниці між цінами 19 липня 1914 р. та дійсними цінами у період оплати. Останні мали тенденцію до постійного зростання на фоні продовольчих складностей. Це стосувалося також і плати за воду, електричне освітлення, телефон, очистку відходів і т. ін.

Цікаво, що при найвищих цінах за квартплату у губернській столиці, місто найбільше страждало від квартирного дефіциту, оскільки його житловий фонд суттєво постраждав через близькість до Південно- Західного фронту, а будівництво (як і скрізь у губернії) фактично припинилося. До того ж із відкриттям у місті університету виникла гостра потреба забезпечення житлом його студентів, викладачів та співробітників. Тому більшість викладачів змушені були квартирувати у приватних будинках, де не завжди створювалися належні побутові умови. Проф. В. Біднов згадував, що “...освітлення було кепським: не було навіть нафти, а доводилося задовольнятися свічками” (жовтень 1918 р.)18.

Незважаючи на юридичний захист квартиронаймачів від непомірно високої оплати, усе ж плата за квартиру була значним фінансовим тягарем.

Так, рахівнику Вінницького міського громадського банку при щоденній заробітній платні 6, 5 крб. доводилося віддавати за найм “квартири зі столом” 5 крб. за день (бл. 150 крб. на місяць і 1800 крб. на рік)19.

Закон 1917 р. поставив у жорсткі рамки можливість здавати в оренду квартири з меблями, оскільки “можливість сильного підвищення цін під приводом використання меблів відкривало широкий шлях для спекуляції”. Таким чином, така приплата заборонялася, як при наймі, так і при піднаймі (здача квартири, кімнати, ліжка або кутка квартиронаймачем). Однак, на нашу думку, таке обмеження могло мати зворотній бік медалі, особливо у випадку піднайму, коли квартиронаймач, здаючи в найм частину квартири, апріорі не був зацікавлений у меблюванні приміщень без додаткової за це винагороди. Більш того, на піднаймі квартиронаймач взагалі не мав можливості багато заробити. Приміром, за здачу в оренду 1 кімнати він міг вимагати оплати не більше 60% від тої ціни за квартиру, яку сам сплачував, а 2-х - не більше 100%. Це стосувалося також і ліжок та кутів у межах однієї квартири: загальна плата за їх найм (не більше 10) також не повинна була перевищувати найманої плати, яку сплачував сам наймач квартири. Якщо в першому випадку кількість кімнат перевищувала (але не більше 10), а в другому - більше 10, то застосовувалася такса, розмір якої визначався примирною камерою, а у разі її відсутності - міською управою. Й навіть у цьому випадку загальний збір не повинен перевищувати плати за квартиру20.

Міські думи мали право створювати примирні камери у складі голови та не менше 4 членів, яких мала бути однакова кількість з домовласників і наймачів. Їх головним завданням було владнання конфліктів між вищевказаними сторонами, головним чином - розгляд спорів з приводу розміру найманої плати21. У разі неспроможності таким шляхом вирішити конфлікт, сторони зверталися до суду.

Органи місцевого самоврядування на Поділлі активно користувалися правом створення примирних камер. Наприклад, 15 серпня, у відповідь на підняття цін домовласниками, Гайсинська міська дума доручила Управі запропонувати голові Гайсинської примирної житлової камери зібрати розміри оцінок на усі квартири в місті у 1914 р., що залишилися, а також ціни на квартири у 1915-1916 рр. у відповідності до закону 5 серпня 1917 р., а також створити таблицю цін на ці квартири, обов'язкову для виконання усім місцевим домовласникам22.

В той же час домовласники підвищили найману плату за оренду магазинних приміщень у 10 разів, оскільки на них дія Закону 5 серпня не поширювалася23.

Підкреслимо, що ринок нерухомості перебував у вільному плаванні, від чого страждали багато власників будинків. Це змушувало їх вдаватися до різних заходів з метою економії на наданні т. зв. комунальних послуг наймачам. Також органи міського самоврядування відчутно підвищували податки: у Вінниці, порівняно із минулим 1917 р. квартирний збір збільшився у 8 разів24, а у Могилів-Подільському міська дума планувала зібрати податків з нерухомого майна втричі більше минулорічного25. Звідси - і чисельні скарги державній варті про утиски домовласниками наймачів. Приміром, у Вінниці власник будинку познімав в усіх квартирах водопровідні крани й поставив на дворі спільний водорозбірний кран, який працював у ним же визначений час, мотивуючи це дорожнечею вивозу нечистот26.

Також домовласники, навіть під загрозою покарання, не квапилися подавати муніципальній владі відомості про розмір квартирної плати. Наприклад, в жовтні 1918 р. у Вінниці понад 300 власників не подали таких даних27. На нашу думку, це свідчило про існування “чорного ринку” у сфері квартирних послуг.

Ще влітку 1918 р. проводилося активне обговорення основних положень “Квартирного закону” 5 серпня 1917 р. на загальнодержавному рівні. Так, в червні у Києві відбувся Всеукраїнський з'їзд домовласників, який постановив підняти надбавки за квартплату до 100-150%, про що мало бути зазначено у новому “Квартирному законі”, який, за їх сподіванням, міг бути прийнятим найближчим часом28. На противагу їм, 14 липня у столиці розпочав роботу аналогічний з'їзд квартиронаймачів, на якому делегати висловлювалися про небезпеку прийняття владою нового квартирного закону, який захищав би інтереси домовласників29.

Однак, лише під кінець гетьманської держави - 20 жовтня 1918 р., Радою Міністрів було ухвалено “Закон про наймання приміщень”, що скасовував Закон 5 серпня 1917 р. Як і очікувалося, в ньому був цілий ряд нововведень:

- поширював свою дію і на торгово-промислові приміщення, однак попередньо складені договори могли переглядатися лише домовласниками;

- у Подільській губернії в Кам'янці-Подільському та Вінниці відсоткові надбавки до квартирної плати встановлювалися: до 900 крб. - 50% із додаванням до наступних 200 крб. 5%; в інших міських поселеннях та передмістях - 700 крб. з аналогічним додаванням відсотків;

- вводилася приплата за користування меблями, але не більше 50% загальної плати;

- у випадках здачі в межах одного квартирного приміщення більше 10 ліжок або кутків сумарна плата не повинна була перевищувати квартирну на 20% і 50% відповідно;

- скасовувалися примирні камери, а всі спірні рішення мали розглядатися у мирових судах;

- наймодавець мав право вимагати виселення наймання у разі невиплати останнім у 7-денний строк встановленої договором найманої плати (попередній Закон встановлював 7-денний строк лише після письмової вимоги наймодавця про сплату)30.

Отож, за нашими підрахунками, річна сплата за найм квартири у Вінниці в розмірі 1500 крб. (за Законом 5 серпня 1917 р.), не враховуючи додаткової плати за комунальні послуги, мала тепер зрости до 1860 крб.

Новий закон викликав чималу кількість невдоволень та суперечок в суспільстві. Наприклад, у Кам'янці-Подільському місцевій владі довелося вживати заходи щодо вирішення квартирного питання і недопущення самоуправства домовласників, котрі мали намір виселяти мешканців31. В результаті, вже на початку листопада міністром внутрішніх справ було створено спеціальну комісію для перегляду основних пунктів Закону, дію якого було тимчасово призупинено32, хоча він мав бути чинним до 1 вересня 1919 р.33.

Отже, протягом існування Української Держави основні житлові питання її громадян регулювалися “Квартирним законом”, прийнятим Тимчасовим урядом 5 серпня 1917 р. Проте, з об'єктивних причин, йому мало залишалося шансів закінчити термін своєї дії аж 1 серпня 1919 р. (як більшість розпоряджень “про тверді ціни”), оскільки спрогнозувати зростання дорожнечі життя під час революції було неможливо, і тому в Українській Державі він перебував під постійною загрозою перегляду чи скасування, на чому особливо наполягали домовласники. Йому на зміну мав прийти новий гетьманський “Квартирний закон”, прийнятий 20 жовтня 1918 р., однак, незважаючи на деякі позитивні нововведення (поширення дії на торговельно-промислові приміщення), він містив такі непопулярні рішення, як підвищення відсоткових надбавок до квартплати, скасування примирних камер тощо.

Примітки

1 Слово Подолии. - 1918. - 22 серпня. - № 81. - С. 2.

2 Завальнюк О. Кам'янець-Подільський в Українській революції 1917-1920 рр.: навчальний посібник зі спецкурсу для студентів історичного факультету / О. М. Завальнюк, О. Б. Комарніцький. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2010.- 116 с.

3 Завальнюк О. Матеріальне становище викладачів, працівників і студентів Кам'янець-Подільського державного українського університету (19181921 рр.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець- Подільський державний педагогічний університет, 1998. - Т 2 (4). -С. 245-252.

4 Новый квартирный закон (Постановление Временного Правительства от 5 августа 1917 года об установлении предельных цен на квартиры и другие помещения). Практическое руководство / Сост. : И. Мордухай-Болтовский, М. Суслов. - Петроград: Сенатская типография, 1917. - 103 с.

5 Державний Вісник. - 1918. - 26 жовтня. - № 63. - С. 1.

6 Новый квартирный закон (Постановление Временного Правительства от 5 августа 1917 года об установлении предельных цен на квартиры и другие помещения). Практическое руководство / Сост. : И. Мордухай-Болтовский, М. Суслов. - Петроград: Сенатская типография, 1917. - С. 15.

7 Календар. Справочна книжка на 1919 рік. - Кам'янець-Подільський: Друкарня Когена і Дунаєвецького, 1919. - С. 18.

8 Сведения о населении // Слово Подолии. - 1918. - 27 вересня. - №109. - С. 2.

9 Квартирный вопрос // Слово Подолии. - 1918. - 12 липня. - № 48. - С. 1.

10 Каменец-Подольск. Съезд квартиронанимателей // Слово Подолии. - 1918. - 11 липня. - № 47. - С. 2.

11 Новый квартирный закон (Постановление Временного Правительства от 5 августа 1917 года об установлении предельных цен на квартиры и другие помещения). Практическое руководство / Сост. : И. Мордухай-Болтовский, М. Суслов. - Петроград: Сенатская типография, 1917. - С. 2.

12 Там само. - С. 4.

13 Там само. - С. 7.

14 Пироговская больница // Слово Подолии. - 1918. - 2 липня. - № 39. - С. 1.

15 Новый квартирный закон (Постановление Временного Правительства от 5 августа 1917 года об установлении предельных цен на квартиры и другие помещения). Практическое руководство / Сост. : И. Мордухай-Болтовский, М. Суслов. - Петроград: Сенатская типография, 1917. - С. 99.

16 Там само. - С. 12-14.

17 Там само. - С. 17.

18 Завальнюк О. Матеріальне становище викладачів, працівників і студентів Кам'янець-Подільського державного українського університету (19181921 рр.) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець- Подільський державний педагогічний університет, 1998. - Т 2 (4). -С. 246.

19 Державний архів Вінницької області (далі: ДАВО). - Ф. Д-230. - Оп. 3. - Спр. 73. - Арк. 250.

20 Новый квартирный закон (Постановление Временного Правительства от 5 августа 1917 года об установлении предельных цен на квартиры и другие помещения). Практическое руководство / Сост. : И. Мордухай-Болтовский, М. Суслов. - Петроград: Сенатская типография, 1917. - С. 52-54.

21 Там само. - С. 70-74.

22 ДАВО. - Ф. Д-286. - Оп. 1. - Спр. 93. - Арк. 150 зв.-151.

23 Аппетиты домовладельцев // Слово Подолии. - 1918. - 23 июля. - № 56. - С. 1.

24 В союзе домовладельцев // Слово Подолии. - 1918. - 12 октября. - № 121. -С. 2.

25 Могилёв-Подольск // Слово Подолии. - 1918. - 17 июля. - № 51. - С. 2.

26 Счастливый домовладелец // Слово Подолии. - 1918. - 27 июня. - № 37. - С. 1.

27 Квартирный налог // Слово Подолии. - 1918. - 22 жовтня. - № 128. - С. 2.

28 Заседание Винницкой городской думы // Слово Подолии. - 1918. - 30 червня. - № 38. - С. 1.

29 Съезд квартиронанимателей // Слово Подолии. - 1918. - 17 липня. - № 51. - С. 1.

30 Державний Вісник. - 1918. - 26 жовтня. - № 63. - С. 1.

31 Завальнюк О. Кам'янець-Подільський в Українській революції 1917-1920 рр.: навчальний посібник зі спецкурсу для студентів історичного факультету / О. М. Завальнюк, О. Б. Комарніцький. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2010. - С. 45.

32 Пересмотр квартирного закона // Жизнь Подолии. - 1918. - 7 листопада. - № 93. - С. 2.

33 Державний Вісник. - 1918. - 26 жовтня. - № 63. - С. 1.

Размещено на Allbest.ru