"Краткое географическое описание Венгрии" Іринея Фальковського

5. О уложеніи, или регламент^ сербском.

Щодо змісту другої частини, яка мала заголовок «О Венгріи особь», не маємо, на жаль, докладної інформації, лише відомо, що перший параграф цієї частини мав назву «О циркулі по сю сторону Дуная».

У першому параграфі першої частини Іриней, йдучи за географією Іоанна Томки Сакія, подає загальний огляд території Угорщини, розповідає про річки, котрі течуть на її території, подає детальний територіальний поділ. Перший параграф завершується прискіпливим переліком всіх міст, які розташовуються у так званому першому окрузі.

Наступні три параграфи -- це точний перелік міст, які знаходяться в другому, третьому і четвертому округах, з яких у двох перших перелічуються міста по цей і той бік Дунаю, а в третьому і четвертому параграфі міста по цей і той бік Тиси.

У п'ятому параграфі Фальковський переходить до огляду політичного устрою Угорщини, який завершується описом судової системи тогочасної Угорщини.

Шостий параграф під назвою «Про різні роди угорських вельмож» є спробою характеристики угорського суспільства. Тут автор веде мову про «чотири роди вельмож» -- чотири суспільних верстви в Угорщині. Отож, Іриней Фальковський говорить про «вельмож духовних», тобто архієпископів, єпископів, реальних і титулярних абатів, або ігуменів і каноників, яких висвячують на єпископів і под. Другий соціальний стан угорського суспільства -- це «вельможі цивільні», тобто державні барони і комітатські графи та інші барони. Третій соціальний стан угорського суспільства, за Фальковським, -- шляхтичі або кавалери, які бувають двох видів: ті, яким були даровані помістя, і ті, що мають лише привілеї шляхти. Четвертий суспільний стан складається з вільних королівських гаридів, які підпорядковуються начальникам королівських скарбниць, або їхньому персоналу. До цього стану входять також архіпастирські і єпископські шляхтичі, які не підпорядковуються комітетському судові, але мають особливий статус [4, с. 97].

Сьомий параграф має назву «Про угорські герб і монету». У ньому Фальковський подає детальний опис герба Угорщини і угорських грошей. Автор стверджує, що угорські гроші схожі на німецькі, бо Угорщина об'єднана з Німецькою Імперією [6, с. 24]. Далі йде детальний опис всіх видів грошей, яких налічувалося аж десять, а деякі мали ще й підвиди в залежності від місцевості, де їх карбували. Цим параграфом завершується перша частина «Опису Угорщини».

Далі йде додаток; перший його параграф «Про природу і стан сербів». У цьому параграфі ми бачимо, що автор вперше говорить від власної особи. У першому абзаці Фальковський своєрідно закликає читачів до зацікавлення подальшою інформацією, переконує в її потрібності: «Сербскій народ, називаемый попросту рацким (лат. Illyrica vel Rascianica nation угор. Ratzor. нім. die Ratzen) между которыми я три года почти проживал, будучи одной православной с ними вірьі, достоины подлинно того, чтоб мы історію и приключения его прилежно читали» [6, с. 26]. Одразу стає зрозуміло, що Фальковського найбільше цікавить саме релігійний аспект. Він говорить про те, що серби втратили свою державність під час воєн з турками; потрапивши у турецьку неволю, вибрали для себе підданство Угорщині, де отримали право на власне віросповідання і на будівлю церков у містах. Проте гніт з боку католиків все ж відчувається, через що багато сербів приймають католицизм; проте переважна частина сербського населення намагається притримуватися традиційного православного обряду. Фальковський стверджує, що вони готові «кровію віру запечатлеть» [6, с. 26-27]. У кінці параграфу автор стверджує, що серби -- «народ веселий, хоробрий і найбільше любить росіян» [6, с. 26-27].

Другий параграф додатку повідомляє нам про стан сербських церков, які, за словами Фальковського, розміщені в «многих знатних Венгріи містах» [6, с. 27] й архітектурно подібні до католицьких храмів. Найвеличніші із сербських церков побудовано у Будимі і Пешті. Далі автор подає опис пештської церкви, зауважуючи, що на його основі можна скласти уявлення про вигляд інших сербських храмів. Цікаво, що крім словесного опису Фальковський прямо в тексті подає маленьку піктограму зовнішнього вигляду церкви; так само -- поєднуючи словесний виклад і зображення -- автор описує й вигляд церковного подвір'я. Після опису місцевості Фальковський описує скільки і як дзвонять тамтешні дзвонарі, залежно від того чи закликають на трапезу, чи на службу. Іриней звертає увагу на те, що двічі дзвонять найменшим дзвоном під час служби, коли хор співає «Тебе поем», тоді всі схиляють голови, тричі говорять «Г[оспо]ди помилуй». Далі, після опису функцій і одягу церковних служок, Фальковський говорить про певну особливість місцевої традиції, незвичну для нього: «Примічанія достойно то, что в великій пост от вечера страстнаго четвертка до субботы подражая римляном не звонят, но клеплют в доску; причем двери и окошки церковныя черным полотном белыми крестами раскрашенными завешивают, и плащаницу в пяток вечеру во круг церкви не обносят, но в субботу по утрени со звоном и клепаніем обхожденіе творят» [6, с. 28].

Завершується другий параграф описом традиції збору коштів у сербській церкві. Тут автор розповідає, що в церкві для пожертв є три миски: одна для школи, паламаря і шкільного дяка, інша -- для бездомних і ще одна -- на розбудову церкви. Оскільки греки теж кладуть у карнавки гроші, то в лівій частині храму співають грецькою. Заключною в цьому параграфі є розповідь про судовий процес, пов'язаний із будівництвом церкви.

Параграф третій розповідає нам про сербських священиків. Спершу про одяг, який відрізняється від звичного для автора одягу православних священиків. Фальковський зазначає, що більшість сербських служителів культу не мають відповідної освіти, але привітні до людей, і стверджує, що прості священики часто зазнають утисків від єпископів; конфлікти з єпископами закінчуються зазвичай забороною душпастирського служіння, але інколи їм вдається подавати в суди на апеляцію і відстоювати право бути священиками [6, с. 29]. Ті, які мають парафії у великих містах, як-от у Пешті чи Будимі, отримують добрий дохід, адже для них у церквах є окремі карнавки, куди люди кладуть гроші, окрім прямої оплати за послуги і треби [6, с. 29-30].

Четвертий параграф інформує про церковний провід сербів, який у них незалежний; серби підпорядковуються угорцям тільки в політичному плані, як вже було сказано раніше, а їхня церковна ієрархія самостійна. У найбільшій пошані у сербів, пише Фальковський, Павло Ненадович (прізвище наведене жирнішим шрифтом і буква «в» написана, як латинська «V». -- М. Т.), котрий походив з бідної родини, навчався кравецькому ремеслу. Дівчина, з котрою хотів одружитися, вийшла за іншого, після чого Нанадович зарікся більше ніколи не одружуватися і прийняв постриг. Його обрали архіпастирем, коли здобув авторитет безстрашного захисника прав сербів перед царем [6, с. 30].

Фальковський подає короткі характеристики високопоставлених отців сербської Церкви. Серед них увагу привертає ще одне ім'я: Арсеній Радивилович, котрий «за подозрение содомскаго гріха (мужеложества) в заточеніе в начале сего 1781-го года в монастыре Бездин с жалованьем годишним 200 послан к римскому епископу тайно ушол, и віру изменил» [6, с. 31]. Найбагатшою єпархією, за даними Фальковського була на той час Темишварська, її щорічний прибуток становив 20 000 (у рукописі назви валюти не вказано).

У п'ятому параграфі Іриней Фальковський наводить список із 19-ти привілеїв сербам, які прийняли угорське підданство. Виклад привілеїв подано латинською мовою, латиною ж було написано і саму книгу викладу прав «угорських» сербів, яка мала назву «К^иіатетит».

Проте в цьому параграфі Фальковський, стверджує, що сербські привілеї не завжди виконуються, через що до угорських урядових установ надходить багато скарг [6, с. 34]. Закінчення п'ятого параграфу займає чверть сторінки, під ним Іриней помістив рисунок- розетку, на якій зображені флоральні візерунки, які нагадують виноградну лозу, гілки якої вписані в якийсь архітектурний елемент, на перший погляд схожий на балкончик.

На наступній сторінці вгорі знаходиться ще одна симетрична розетка з геометричними і флоральними візерунками, в центрі малюнка -- дитяча голова з крилами, над котрою висить подушечка з короною. Під рисунком читаємо «Часть вторая о Венгріи особь». В епіграфі Фальковський оповідає про те, що територія Угорщини поділяється на дві частини: верхню та нижню, але оскільки межі обох територій не визначені -- точаться постійні суперечки з приводу того, де закінчується верхня, а де починається нижня, -- то багато з авторів, а серед них і Белій (поглядів якого дотримуюся і я -- пише Фальковський), пропонують інший поділ Угорщини -- на 4 частини звані циркулами (від латинського еігеиіш -- округ. -- М. Т.) [6, с. 35].

У першому розділі Фальковський намірявся повести мову про один із згаданих раніше циркулів, а саме про той, котрий знаходиться по цей бік Дунаю, але маємо лише коротенький вступ про заселення території згаданого циркулу в давні часи і про народи, які проживали на цій території; текст займає приблизно чверть сторінки, і обривається на половині речення [6, с. 35].

У підсумку можна сказати, що даний текст Іринея Фальковського -- перший опис Угорщини -- дуже цікава праця історичного, краєзнавчого й релігієзнавчого характеру, яка, незважаючи на незавершеність, повинна зайняти відповідне місце в історії дослідження культури угорців та сербів.

«Опис Угорщини» засвідчує в особі Іринея Фальковського уважного спостерігача, який фіксує глобальні особливості явища, не нехтуючи водночас дрібними деталями. Важливим є також те, що свої власні спостереження Іриней намагається поєднати і доповнити наявними документами і працями історіографічного характеру (як то «Regulamentum», чи праця Белія).

Інформація, подана в «Описі Угорщини», викладена дуже доступною і простою мовою, виклад плавний і логічний, всі дані вирізняються точністю і послідовністю. Треба зауважити, що текст написано рівномірним, наче друкарський шрифт, почерком і супроводжується малюнками автора, які візуально увиразнюють виклад тексту. Графічні малюнки притаманні для всіх рукописів Іринея Фальковського й засвідчують його талант художника.

фальковський опис угорщина

Література