Діяльність анархістських організацій у Подільській губернії на початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність анархістських організацій у Подільській губернії на початку ХХ ст.

Події початку ХХ ст. викликають особливий інтерес у дослідників історії України. Саме в цей період відбулися якісні зміни в суспільно-політичному русі. Проте діяльність регіональних організацій політичних партій залишається ще недостатньо вивченою. До таких маловисвітлених тем належить питання виникнення та діяльності анархістських організацій у Подільській губернії на початку ХХ ст.

Протягом останнього часу з'явилися дослідження, присвячені вивченню історії анархістських організацій в Україні. Серед них помітне місце посідають праці О. Бабичевої [14], В. Волковин - ського й І. Никонової [16], С. Зеленцова [17], О. Лебеденка [22], А. Павка [26], В. Савченка [29] та ін. Серед закордонних науковців, переважно російських, заслуговують на увагу роботи В. Єрмакова [19], В. Кривенького [21], В. Маркіна [23]. Цінною узагальнюючою працею є енциклопедичне видання з історії політичних партій Росії [25]. Ознайомлення з ними дозволяє простежити весь спектр партійного життя Російської імперії, складовою частиною якого був анархістський рух у Подільській губернії.

Мета нашого дослідження полягає в тому, щоб на основі архівних джерел, наукового доробку вчених охарактеризувати діяльність анархістських організацій у Подільському регіоні на початку ХХ ст.

Анархізм (від апатМа - безвладдя, стихійність) - соціально - політична течія, що спрямована на звільнення від усіх форм політичної, економічної і духовної влади, заперечення держави як форми організації суспільства та її владного впливу, утвердження досягнення нічим необмеженої свободи людини як своєї мети [24, с. 270]. Попри утопічність проголошуваних ідей, анархісти відігравали певну, переважно деструктивну роль у житті країни. Попри це, анархісти, виходячи з своєї теорії свободи особистості, ніколи не були окремою політичною партією, в прямому розумінні цього слова. Тому вести мову про партійну дисципліну й ієрархію в середовищі анархістів можна лише умовно. Вони прагнули зруйнувати експлуататорський лад і його головну зброю - державу, що, на їхнє переконання, пожирала енергію мас [27, с. 111].

Водночас із поширенням анархізму в Російській імперії на початку ХХ ст. розпочався процес його диференціації. Це призвело до утворення трьох основних напрямків: анархо-комуністів, анархо-синдикалістів і анархо-індивідуалістів [15, с. 218]. Найбільш поширеним серед цих напрямків був анархо-комунізм. Його представники вбачали майбутнє суспільство як союз вільних общин (комун), об'єднаних спільним договором. Анархісти-комуністи гуртувалися навколо журналів «Хлеб и Воля», «Безначалие» і «Черное знамя», від чого і пішли назви груп «хлібовольці», «безначальці» та «чорнознаменці» [22, с. 39].

Другою великою групою були анархісти-синдикалісти. Їх Південноросійська група об'єднувала організації Києва, Одеси, Кривого Рогу та Чернігівської губернії. Свою практичну діяльність синдикалісти здійснювали через організацію безпартійних спілок (синдикатів) з метою пропаганди ідей анархізму [26, с. 182].

Третя течія - анархісти-індивідуалісти, представлена переважно інтелігенцією. Метою індивідуалістів було суспільство, що гарантувало нічим необмежену свободу окремо взятої особистості. Прихильники цього напрямку активно діяли у Києві та Катеринославі [21, с. 217].

Але, незважаючи на різницю у тактичних поглядах щодо побудови бездержавного суспільства, головним засобом досягнення своєї мети анархісти обирали терор і загальний страйк. При цьому терор поступово зайняв провідне місце в тактичній діяльності анархістських груп й організацій [28, с. 97]. На їхню думку, тільки масовий терор вів до соціальної революції і ні що так не виховувало революційність як атмосфера вибуху бомб [22, с. 247]. Анархістські терористичні акти не були такими гучними як есерівські, але за кількістю жертв вони були вагомішими.

Перші анархістські організації в Російській імперії виникли в 1903 р. у мм. Білосток Гродненської та Ніжин Чернігівської губерній. На кінець 1903 р. на території імперії діяло 12 анархістських організацій, а на 1905-1907 рр. - 255 у 180 населених пунктах [20, с. 60-63]. З початком 1905 р. сформувалося три великих центри анархістського руху в містах Білосток, Катеринослав й Одеса. Дещо менш впливові організації анархістів у цей же період сформувалися у Південно-Західному краї, зокрема в Житомирі, Кам'янець-Подільському, Києві). Організаційна структура анархістських утворень вирізнялася певними особливостями. Серед них переважали порівняно нечисельні групи (від 3-6 до 30 членів). Однак, зустрічалися й великі формування груп з більшою кількістю учасників - від 30 до 150-200 осіб [21, с. 212, 213].

За інформацією Подільського губернського жандармського управління, перші анархістські організації на Поділлі виникли в 1904 р. Тут діяли в основному формування анархістів-комуністів і лише на півдні губернії у м. Балті утворився відділ південноросійської групи анархістів-синдикалістів. Це були переважно нечисельні організації (від 3-6 до 30 членів), які утворилися у мм. Балта, Вінниця, Гайсин, Немирів, Проскурів та інших населених пунктах. Діяли також на території Подільської губернії й великі формування груп анархістів-комуністів [6, арк. 154; 7, арк. 7-7 зв.].

У середині 1907 р. утворився Подільсько-Бессарабський селянський союз анархістів-комуністів. Свою діяльність він поширив на Вінницю, Кам'янець-Подільський, Одесу, Хотин, а також підтримував зв'язки із закордонними анархістськими організаціями. Структурно цей селянський союз складався з Кам'янець - Подільського і Хотинського осередків. Керівниками Кам'янець - Подільського осередку були міщани З. Кравець, Н. Одлер, Р. По-лонська та І. Фурман [1, арк. 11].

Члени союзу активно займалися транспортуванням нелегальної анархістської літератури через кордон Російської та Австро-Угорської імперій. Так, в ніч з 7 на 8 травня 1908 р. в районі с. Ісаковець Кам'янецького повіту, при спробі перетину кордону, було затримано човен з політичною контрабандою. При подальшому огляді поліція виявила 935 примірників газети «Буревестник», органу російських анархістів-комуністів за вересень-жовтень 1907 р., 1196 екземплярів додатків до газети «Буревестник», 337 брошур «Интернациональный конгресс анархистов в Амстердаме. Н. Рогдаев» видавництва групи «Буревестник» і 7 брошур «Преступление бога» переклад з французької мови [4, арк. 22-22 зв.]. Однак, незважаючи на такі провали, анархістам вдавалося провозити свою літературу. Так, протягом 1908 р. у м. Кам'янці-Подільському поліція неодноразово виявляла такі їхні прокламації як «Голод. Невежество. Страх», «Письмо к товарищам», «Крестьяне и рабочие», «Воля Вольная» №1 за 1908 р. видавництва Подільсько-Бессарабського селянського союзу анархістів-комуністів, які закликали селян і робітників до анархії [12, арк. 158].

Із агентурних даних поліції стало відомо, що деякі члени Кам'янець-Подільської групи з метою уникнення арештів весною 1908 р. переїхали до Проскурова. Там вони продовжували діяльність. Так, 19 травня 1908 р. на ім'я власника Проскурівського чавунно-ливарного заводу Ашкиназі надійшов лист з вимогою виділити кошти на користь організації [2, арк. 220].

8 грудня 1908 р. поліція розпочала ліквідацію місцевого осередку селянського союзу анархістів-комуністів у Вінниці. В результаті її проведення загинули троє членів цієї групи. Пізніше, 18 грудня заарештували її керівника - Н. Вакуленка. М. Журавльова, М.-М. Лисянський, сестри Ц. і М. Лисянські та інші члени цієї організації виїхали з Вінниці у невідомому напрямку [3, арк. 1, 50, 60-61 зв.]. Під час обшуку в їхніх помешканнях поліція виявила велику кількість нелегальної анархістської літератури, а саме: «Бунтарь», «Феодосий Зубар», «Как мужики остались без начальства», журнал «Буревестник» №9-11 за 1908 р. та інші прокламації видавництва групи «Буревестник» [5, арк. 5, 16-16 зв.].

На початку березня 1909 р. у Кам'янці-Подільському відбулася зустріч представників місцевої та Хотинської груп анархістів - комуністів. На ній вирішили відкрити друкарню у Кам'янці та здійснити три терористичні акти у Вінниці, Кам'янці-Подільському та Хотині. Але ці плани не були здійснені, оскільки в травні 1909 р. у м. Кам'янці-Подільському заарештували керівників місцевої групи анархістів-комуністів, а у жовтні цього ж року - лідерів Хотинської групи [18, с. 205]. Таким чином, наприкінці 1909 р. Подільсько-Бесарабський селянський союз анархістів-комуністів припинив своє існування.

У досліджуваний період великого масштабу набула діяльність селянських груп анархістів-комуністів і в Балтському повіті. Їх центром були м-ко Богопіль Подільської, м-ко Ольвіопіль Катеринославської та с. Голта Херсонської губерній. Тут діяла єдина група з автономними комітетами, яка мала постійний зв'язок з м. Одесою (один із найбільших центрів анархізму в Російській імперії). Її членами були С. Зубко-Зубієнко, сім'я Крючкових, С. Рєзнік, І. Фельдман та ін. Успішна діяльність селянських груп анархістів-комуністів пояснюється згуртованістю їхніх дій, тоді, як жандармські органи цих губерній часто діяли порізно [8, арк. 175 - 175 зв.; 13, арк. 114-114 зв.].

Діяльність групи набула загрозливих масштабів для влади. Протягом жовтня - листопада 1907 р. нею було здійснено такі терористичні акти: в м-ку Богополі 3 вбивства і 1 замах на вбивство, 5 підпалів і 2 спроби підпалу; в м-ку Ольвіополі 3 вбивства 1 отруєння з метою грабежу; в с. Голті 2 вбивства, 3 грабежі, 1 випадки заворушень на революційному ґрунті. Серед вбитих та потерпілих були урядники, пристави, козаки та члени СРН. Також група випускала та розповсюджувала прокламації. Так, 3 листопада 1907 р. в м-ку Богополі було розкидано 11 екземплярів друкованої прокламації «К населению» селянської групи анархістів - комуністів [9, арк. 1-1 зв., 5-5 зв., 10; 10, арк. 7].

У Балтському повіті група анархістів-комуністів діяла також у с. Підгур'є. До її складу входили Б. Бакшинський, М. Мазуренко, Л. Поліщук, С. Слободян та багато інших. Цією групою вчинено низку терористичних актів, внаслідок яких було здійснено 3 вбивства, а також влаштовані підпали та грабежі [8, арк. 175; 10, арк. 3, 7]. Саме активна діяльність анархістів-комуністів у

Балтському повіті спонукала Подільського губернатора до листування з Департаментом поліції про запровадження тут військового стану з призначенням тимчасового генерал-губернатора [11, арк. б]. Протягом грудня 1907 р. влада вдалася до проведення репресивних заходів, у результаті яких було заарештовано 73 особи, з них 61 представлено до адміністративної висилки [11, арк. 553].

Отже, анархістські організації відіграли важливу роль у суспільно-політичному житті Подільської губернії на початку ХХ ст. Вони залучали трудящі маси до революційної боротьби, що призвело до непевності становища представників органів державної влади, правоохоронців та заможних верств суспільства. Однією із форм революційного насилля, яке використовували у своїй діяльності анархісти, виступав політичний та економічний терор. Саме терор був невід'ємною складовою боротьби з самодержавством, який під час революції 1905-1907 рр. досяг своєї кульмінації. Починаючи з 1908 р., влада розпочала масштабну боротьбу проти революційних організацій політичних партій Подільської губернії, яка призвела до придушення в 1909 р. селянського анархістського руху.

Список використаних джерел і літератури

анархіст комуніст подільський

1. Центральний державний історичний архів України у м. Києві, ф. 276, оп. 1, спр. 39, 75 арк.

2. Державний архів Хмельницької області, ф. 281, оп. 1, спр. 8114, 165 арк.

3. Там само, спр. 9229, 133 арк.

4. Бабічева О. Історія анархістського руху в Україні / О. Бабічева // Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах «Граніт». - Дніпропетровськ. - 2006. - №6 (50). - Листопад - грудень - С. 27-35.

5. Будницкий О. Терроризм в российском освободительном движении: идеология, этика, психология (вторая половина ХІХ - начало ХХ века) /

6. Зеленцова З. Програмно-організаційні джерела з історії анархістських груп в Україні (1903-1914 рр.) / З. Зеленцова. // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. - Луганськ. - 2011. - №11 (222). - Ч. 1. - С. 129-135.

7. Йолтуховський Р. Діяльність Кам'янець-Подільського осеред

ку Подільсько-Бессарабського союзу анархістів-комуністів (19071909 рр.) / Р. Йолтуховський // Матеріали Всеукраїнської науково - краєзнавчої конференції «Хмельниччина в контексті історії України». - Хмельницький, 2012. - С. 203-206.

8. Ермаков В. Анархическое движение в России: история и современность / В. Ермаков. - СПб.: СПб. гос. академия культуры, 1997. - 202 с.

9. Комин В. Анархизм в России. Специальный курс лекций, прочитанный на историческом факультете педагогического института / В. Комин. - Калинин: Калининский гос. пед. ин-т им. М. Калинина, 1969. - 244 с.

10. Кривенький В.В. Анархисты / В.В. Кривенький // Политические партии России: история и современность. - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2000. - С. 210-222.

11. Лебеденко О. Анархізм в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) / О. Лебеденко. - К.: Інститут історії України НАН України, 1994. - 76 с.

12. Маркин В. От географии к анархизму / В. Маркин. // Труды Комиссии по науч. исследованию П.А. Кропоткина. - М.: Ин-т экономики РАН, 1992. - С. 34-36.

13. Милюков П. Воспоминания / П. Милюков. - М.: Политиздат, 1991. - 528 с.

14. Общественная мысль России ХVШ - начала ХХ века: энциклопедия / [ред. кол. В. Журавлев, А. Репников и др.] - М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2005. - 604 с.

15. Павко А. Політичні партії, організації в Україні: кінець ХІХ - початок ХХ ст.: зародження, еволюція, діяльність / А. Павко. - К.: Іван Федоров, 1999. - 250 с.

16. Політична історія України ХХ ст. / Ю. Левенець, Л. Нагорна, М. Карма - зіна. - К.: Ґенеза, 2002, 2003. - Т. 1: На зламі століть (кінець ХІХ ст. - 1917 р.). - 424 с.

17. Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси / Д. Архієрейський, О. Бажан, Т. Бикова. - К.: Наук. думка, 2002. - 944 с.

18. Савченко В. Махно / В. Савченко. - Х.: Фолио, 2005. - 220 с.

Размещено на Allbest.ru