М.І. Теодорович – видатний дослідник історії Волині останньої чверті ХІХ - початку ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

М.І. Теодорович - видатний дослідник історії Волині останньої чверті ХІХ - початку ХХ ст.

Л.В. Баженов

Анотація

М.І. Теодорович - видатний дослідник історії Волині останньої чверті ХІХ - початку ХХ ст.

Л.В. Баженов

Вшановується постать МІ. Теодоровича (1856-1917) у зв'язку з 155-річчям від дня його народження та аналізується його життєвий і творчий шлях на тлі досліджень і популяризації історії української землі Волині.

Ключові слова: М.І. Тедорович, життєпис, творчість, історія Волині, краєзнавство, праці.

Чествуется личность Н.И. Теодоровича (1856-1917) в связи со 155-летием его рождения, анализируется жизненный и творческий путь на поприще исследований и популяризации истории украинской земли Волыни.

Ключевые слова: Н.И. Тодорович, автобиография, творчество, история Волыни, краеведение, труды.

Revered figure M.I. Teodorovich (1856-1917) and examines his life and career on the background research and promote the history of Ukrainian lands of Volyn.

Keywords: M.I. Teodorovich, biography, art, history Volyn, regional studies, works.

Зміст статті

З-поміж плеяди творців історії та культури Волині, які мешкали в цьому краї в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. таких, як С. Барановський, А. Братчиков, С. Гамченко, Л. Крушинський, В. Пирогівський, Л. Рафальський, А. Сендульський, М. Трипольський, О. Фотинський та інші, найбільш потужною постаттю в останній чверті ХІХ ст. виступив педагог, учений-краєзнавець, громадсько-науковий і церковний діяч, автор п'ятитомника "Історико-статистичного опису Волинської єпархії" Микола Іванович Теодорович, якому у 2011 році виповнюється 155 років від дня народження. Сьогодні визнано, що його праці з-поміж волинезнавчої літератури є самими читабельними і використовуваними освітянами, науковцями і краєзнавцями.

Проте до початку 1990-х років з ідеологічних причин цей автор був замовчуваний в українській історіографії, хоч без його праць не можна було створити томи Волинської, Житомирської і Волинської областей багатотомної "Історії міст і сіл Української РСР" (1971-1973). Правду про М.І. Теодоровича, біографічні відомості про нього можна було дізнатися лише з публікації науковця української еміграції М. Бойка ¹ та створеної нею "Енциклопедії українознавства"².

Свого часу, працюючи над написанням книги "Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст." (1993)³, ми підготували енциклопедичну довідку про дослідника Волині М.І. Теодоровича. Однак із-за обмеженості тоді знань про його життєпис, вона містила прогалини і помилки. Все-таки вдалося привернути увагу науковців і краєзнавців до вивчення біографії Миколи Івановича. На рубежі ХХ-ХХІ ст. з'явилися в наукових збірниках волинських науково-краєзнавчих конференцій розгорнуті біобібліографічні нариси про М.І. Теодоровича, які створили М. Манько ⁴, А. Силюк ⁵, О. Царик ⁶, В.А. Гуцал ⁷, котрі вже володіли більш ґрунтовною інформацією про етапи життя і творчості цього науковця. Найновітніші публікації про нього належать упоряднику книги "Історія міст і сіл Хмельниччини (за працями Юхими Сіцінського та Миколи Теодоровича)⁸ (2011) О. Тимощуку ⁸ та всесвітній вільній електронній енциклопедії "Вікіпедія". Все-таки ми ставимо за мету у цій статті підсумувати й узагальнити наші відомості про цього видатного історика-краєзнавця, вшанувати 155-річчя від дня його народження.

М.І. Теодорович народився 1856 року в губернському місті Гродно (Білорусія), в сім'ї православного священика. Родовід його невідомий. Існує припущення, що його коріння сягає Волинської землі. Мав четверо братів (Павло, Євстахій, Василь і Петро), які теж обрали шлях священницького служіння. У 1879-му закінчив Литовську духовну семінарію у Вільно (нинішній Вільнюс), де готували духовенство для православних єпархій північно-західного регіону Російської імперії. Як одного з самих здібних випускників семінарії, його прийняли на навчання до престижної Санкт-Петербурзької духовної академії, де здобув вищу церковну освіту. 4 серпня 1883 року призначений викладачем Священного Письма на посаді кандидата з правом на магістра у Волинську православну духовну семінарію, що була відкрита з 1835 року в м. Кременці й згодом здобула визнання як важливого центру освіти, науки і культури регіону. Найбільш вірогідно, що його призначення на Волинь було викликане потребою поповнення викладацьких кадрів семінарії з високим рівнем кваліфікації, де Микола Іванович плідно працював 16 років і сформувався як дослідник історії краю і громадський діяч. 1 квітня 1899 року призначений інспектором народних училищ Калішської учбової дирекції з резиденцією в м. Турек, а згодом, 1 листопада цього ж року, переведений на таку ж посаду в м. Біла (Польща) в Седлецьку дирекцію. В 1899 році Теодорович брав участь у роботі ХІ Археологічного з'їзду в Києві⁹. теодорович творчий історія українська

З 1899 року розпочинається 15-річний період його педагогічної та наукової діяльності у Королівстві Польському, який поки мало досліджений. Зі спогадів сучасників відомо, що Микола Теодорович спочатку працював інспектором народних училищ Калішської та Седлецької учбових дирекцій на Підляшші та одночасно викладав у духовній семінарії. 1906 року він згадується вже як начальник Радомської учбової дирекції, а через кілька років стає інспектором Маріїнського Жіночого Інституту у Варшаві. Звідти надходять останні його наукові матеріали з історії Волині¹⁰.

В ході Першої світової війни, як свідчить, у своїх мемуарах, колишній учень Миколи Івановича, однофамілець Терентій Теодорович, його вчитель М. Теодорович разом з колективом Жіночого Інституту був евакуйований в глиб Росії у м. Саратов, куди було вивезено з Польщі низку державних установ та навчальних закладів. Ймовірно, це сталося 1915 року, коли через німецький наступ з Варшави були остаточно евакуйовані всі російські установи ¹¹. Подальший його життєвий шлях невідомий. Як стверджує одна з версій, він помер у Саратові 10 жовтня 1917 року. Отже, як день і місяць народження, дата кончини і місце поховання, події життя М. Теодоровича в Королівстві Польському і далі досі остаточно не з'ясовані. Відповідь на ці питання чекають від дослідників його життєпису і творчості в майбутньому.

Однією з вагомих причин, які спонукали М.І. Теодоровича під час його волинського періоду життя активно займатися дослідженнями і популяризацією історії цього краю, стали такі події. Ще 1850 року Священний Синод видав розпорядження про необхідність створення історико- статистичних описів єпархій західних і східних губерній Російської імперії з метою коренізації російської православної церкви (РПЦ) і послаблення впливу інших тут існуючих релігій (наприклад, католицизму). На 1850-70-ті роки припадають перші спроби створити історико-статистичний опис Волинської єпархії. Хоча в цей час над реалізацією проекту стосовно Волині працювали і чимало зробили публікаціями статей про міста і села, церкви і парафії відомі талановиті краєзнавці А. Сендульський, С. Барановський, В. Пирогівський, М. Трипольський й інші, але вони були далекі до створення загального опису єпархії¹². Зрештою, в квітні 1886 р. керівництво Волинської духовної семінарії запропонувало М. Теодоровичу, в якому розгледіло відповідального працівника, беручкого і талановитого дослідника, зайнятись складанням загальної "Пам'ятної книги" парафій єпархії¹³.

Молодий дослідник, у першу чергу, почав вивчати історичні джерела та краєзнавчу літературу. Знайомлячись із статистичними відомостями благочинних, єпархіальним архівом, аналізуючи волинезнавчі сторінки в працях В. Татіщева, М. Карамзіна, М. Максимовича, зібрання документів "Архива Юго-Западной России", "Архіву князів Сангушків", тексти "Полного собрания русских летописей" тощо, часто мандруючи по віддаленим куточкам Волинської губернії для вивчення місцевих історичних, церковних та фольклорно-етнологічних матеріалів, Микола Іванович накопичив важливу джерельну і фактичну базу для систематизації опису Волинської єпархії та одночасно полюбив й зріднився з цією українською землею. Це стало підґрунтям створення ним повного "Історико-статистичного опису Волинської єпархії"¹⁴.

До коротких клірових описів автор почав додавати історичні тексти, документи, свідчення священиків, церковні літописи й інші записи. Таким чином він створював і друкував нариси, статті спочатку у "Волынских епархиальных ведомостях" (1887-1899), як апробацію, а потім після отримання критичних зауважень і рекомендацій видавав їх окремими книгами, в яких описано на фоні викладу історії міст і сіл 1477 парафій і церков 10 волинських повітів, об'єднані в п'ять томів (1888-1903 рр.). Автор присвятив видання "ревнителям православия русской народности на Волыни" і здійснив його на користь "Попечительства о воспитанниках Волынской духовной семинарии". В епіграф до праці винесено слова із

Іпатіївського літопису: "Молю вы, братие, аще что писахь, или нєдописахь или переписахь, исправляйте Бога ради, а не кляните"¹⁵.

"Историко-статистические описание церквей и приходов Волынской епархии" М.І. Теодоровича структурно складається з п'яти капітальних за обсягом томів. Зокрема, у першому томі описуються населені місця, парафії і церкви Житомирського, Новоград-Волинського та Овруцького повітів (Почаїв, 1888, 436 с.); у другому - Ровенського, Острозького, Дубнівського повітів (Почаїв, 1890, 697 с.); у третьому - Кременецького і Заславського повітів (Почаїв, 1894, 696 с.); у четвертому - Староконстянтинівського повіту (Почаїв, 1899, 934 с.); у заключному п'ятому - Ковельського повіту (Почаїв, 1903, 560 с.). До речі, в ІІІ і IV томах здійснено повний опис усіх населених місць і парафій нинішньої північної половини території Хмельницької області (так звана Південно-Східна Волинь). Крім цього, окремими значно доповненими фактичним матеріалом виданнями вийшли книги "Город Владимир Волынской губернии" (Почаїв, 1893); "Город Кременец, Волынской губернии: исторический очерк" (Почаїв, 1890; вид. 2-е, доп., 1904), "Город Заславль Волынской губернии" (Почаїв, 1891), "Город Староконстантинов Волынской губернии, основанный в 1561 году" (Почаїв, 1894) тощо.

Кожний том опису Волинської єпархії подає низку нарисів певного обсягу з історії повіту, міста або села, їх адміністративно-територіального поділу, меж, населення, ґрунтів, рельєфу, інших геолого-природничих характеристик. Описи населених пунктів повітів містять також розширені відомості про повітове місто, документально підтверджені перші писемні згадки про містечка і села та описи церков і парафій по благочинних округах. Окрім того, в текстах або примітках вміщено довідково- краєзнавчу інформацію та тексти документів латинською, польською мовами або в авторському перекладі. Серед них: родоводи князів Радзивілів, Любомирських, Чарторийських, Острозьких, Сангушків, Ружинських та інших, окремі раритетні архівні документи, такі як Інвентар Воєгощенської церкви, Люстрація м. Ковеля 1663 р., весільні і хрестинні пісні жителів с. Щедрогоща тощо. IV і V томи праці Теодоровича найбагатші в джерельному плані, підготовлені із залученням церковно-парафіяльних літописів, зібраних Волинським церковно- археологічним товариством і його єпархіальним давньосховищем під керівництвом О. Фотинського, як результат праці сотень волинських священиків.

Особливе місце в науковому доробку М. Теодоровича займає 5-й том, який має дещо доповнену і більш відповідну для книги назву - " Волинь в описаниях городов, местечек и сел в церковно-историческом, географическом, этнографическом, археологическом и других отношениях". Він безпосередньо стосується 142 населених пунктів Ковельського, Камінь - Каширського, Старовижівського, Турійського та Ратнівського районів сучасної Волинської області. Безумнівним є також той факт, що за кількістю цитат і посилань цей том займає чільне місце у всіх публікаціях з історії міст та сіл Волинського Полісся.

Аналогічною увагою дослідників користується також згадувана вище праця М. Теодоровича "Город Владимир Волынской губернии", де подається не лише історія цього древнього міста, його монастирів та храмів, але й вміщено детальну розповідь про хід святкувань 900-ліття Волинської єпархії. Зважаючи на особливу історичну та бібліографічну цінність книг про Ковель та Володимир-Волинський, упродовж 2008-2009 років, за сприяння народного депутата України А. Горбатюка було здійснене їх репринтне перевидання загальним тиражом 2,5 тис. примірників ¹⁶. Матеріал щодо святкування 900-ліття Волинської єпархії також був виданий окремою книгою. В цьому контексті нині важливим джерелом для вивчення церковної освіти в Україні книга М.І. Теодоровича, присвячена історії Волинської духовної семінарії у Кременці¹³.

Загалом дослідження М.І. Теодоровича не виходили за межі тогочасної офіційної історіографії й базувалися переважно на філософії позитивізму в осмисленні подій і явищ минулого. Однак зібраний ним фактологічний і джерелознавчий матеріал не втратив і сьогодні своєї наукової вартості, виступаючи потужним історико-краєзнавчим джерелом для нинішніх дослідників історії Волині. Сам Микола Іванович через свою дослідницьку діяльність та публікації спричинився до зародження краєзнавчих досліджень на Волині. Він спонукав священиків, учителів парафіяльних шкіл до збирання документів і написання історії храмів, окремих населених пунктів, хоча і в ті часи це було непростою справою. Церковнопарафіяльне літописання, напрацювання якого широко використав М. Теодорович у своїх дослідженнях, є прикладом для нас, як застосовувати місцеві джерела у створенні історико-краєзнавчих праць.

Варто зазначити, що у зв'язку з передчасним виїздом на роботу з Волині до Королівства Польського М.І. Теодорович не встиг завершити і повністю видати повний опис Волинської єпархії. Залишилися лише частково описані автором два повіти Волинської губернії, зокрема, Луцький і Радомишльський.

Волинезнавчі публікації М.І Теодоровича продовжувалися і після його від'їзду в Королівство Польське у 1899 році. У "Волынских епархиальных ведомостях" за 1898-1903 рр. було опубліковано історико-статистичний опис церков і парафій Ковельського повіту. Його окреме видання вийшло 1903 року в Почаєві. У "Волынских епархиальных ведомостях" друкувалися в 1903 р. 15, 1904-3, в 1905 р. - 1 архівні збірки документів з історії Почаївської Лаври, які продовжили серію археографічних публікацій з історії цієї святині, здійснювані дослідником в 1895-1898 рр. Всі вони були зібрані і видані окремою книгою за назвою "Дарственная запись Анны Гойской на устройство Почаевского монастыря от ноября 1597 г.", що вийшла в Почаєві у 1908 році. Як зазначив волинський археограф початку ХХ ст. В. Левицький, ця назва не відповідає змісту книги, оскільки в ній зібрані матеріали широко висвітлюють історію Почаївської Лаври ¹⁷. У 1904 році М. Теодорович здійснив друге, повністю перероблене видання своєї книги про місто Кременець Волинської губернії, а в 1912 р. надіслав у "Волынские епархиальные ведомости" невелике повідомлення "О хиротонии на Волыни епископа Василия"¹⁸. Краєзнавець-педагог і надалі підтримував зв'язки з волинськими духовними школами, де працював у 1883-1899 рр., Волинською духовною семінарією і Волинським (Кременецьким) єпархіальним жіночим училищем. В 1908 році, будучи начальником Радомської учбової дирекції народних училищ, М. Теодорович надіслав привітання єпархіальному жіночому училищу з нагоди 25-річчя його заснування єпископом Острозьким Віталієм (Гречулевичем)¹⁹.

Микола Теодорович був активним громадським діячом Волині. Зокрема, він був багаторічним почесним членом "попечительства про нужденних вихованців Волинської духовной семінарії". Грошові надходження від продажу томів його історико-статистичного опису Волинської єпархії тривалий час залишалися одним з головних джерел прибутків цієї установи. Водночас був дійсним членом Волинського церковного історико-археологічного товариства (з 1893 р.), членом Подільського єпархіального історико-статистичного комітету (з 1891) та інших науково-краєзнавчих товариств і комітетів, делегатом ХІ Археологічного з'їзду (1899), що визначало його як діяча краєзнавчого руху ²⁰.

У той час, коли у 20-80-х рр. у радянській історіографії вперто замовчувалась постать і творчість М.І. Теодоровича, за кордоном високо оцінювалася його наукова діяльність і подвижництво на тлі історії Волині. Так, його учень Т. Теодорович писав у 1935 році: "Заслуги його великі ще й тим, особливо для історії Волині, що він створив багатотомний історико- статистичний опис всіх парафій Волині по повітам, опис семінарії, окремих міст, для чого потрібна була величезна праця для збирання історичних відомостей на місцях... ці видання розшуковують і користуються ними"²¹. Пізніше, у 1971 р. волинезнавець М. Бойко (США) у "Літописі Волині" писав: "Микола Теодорович у вільній Україні повинен бути по смерті нагороджений поясним пам'ятником за майже епохальну працю для добра Волині, яку він любив"²².

Пророцтво збулося. Сьогодні його праці перевидаються, що значно розширює їх використання для потреб освіти, науки і краєзнавства. Віддаючи шану науково-краєзнавчому подвигу, 15 червня 2010 року на території давнього Покровського храму м. Луцька відбулося урочисте відкриття пам'ятника Миколі Теодоровичу, який він при житті досліджував і описував. Автором є відома волинська скульпторка Ірина Дацюк.

Нині, відзначаючи 155-річчя від дня народження подвижника освіти, церкви, науки і краєзнавства Миколи Івановича Теодоровича, варто визнати, що за 20 років державної незалежності України славне ім'я цього вченого здобуло повне визнання і зайняло почесне місце в суспільстві. Залишилося створити про нього дисертаційне дослідження, наукові й популярні монографії та книги, які б дали повний життєпис без "білих плям" та конструктивний аналіз його творчості.

Примітки

¹ Бойко М. Достойна пам'ять про Миколу Теодоровича /М. Бойко //Літопис Волині. Науково-популярний збірник волинезнавства. - Вінніпег, 1971. - Число 10-11. - С. 19-21.

² Енциклопедія українознавства. У 10-ти т. /Гол. ред. В. Кубійович. - Париж- Нью-Йорк, 1976. - Т. 8. - С. 3167.

³ Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали /Л.В. Баженов. - Кам'янець- Подільський, 1993. - С. 372-373.

⁴ Манько М.П. До біографії Миколи Теодоровича /М.П. Манько //Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття: Науковий збірник "Велика Волинь". Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. - Т. 22 / Відп. ред. Костриця М.Ю. - Житомир: М.А. К., 2001. - Т. 1. - С. 29-32.

⁵ Силюк А. Микола Теодорович: біобібліографічний нарис /А. Силюк //Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і край: матеріали ІХ Міжнарод. науково-краєзнавчої конференції 20-23 січня 1998 р. - Луцьк: Надстир'я, 1998. - С. 77-79.

⁶ Теодорович Микола Іванович //Царик О. Відомі люди з Шепетівщини (Біобібліографічний довідник) /О Царик. - Шепетівка, 1997. - Т. 1. - С. 62-63.

⁷ Гуцал В.А. Історико-статистичний опис церков і парафій Волинської єпархії М.І. Теодоровича /В.А. Гуцал //Велика Волинь: минуле й сучасне. Науковий збірник. - Хмельницький; Ізяслав; Шепетівка, 1994. - С. 82-83.

⁸ Теодорович Микола Іванович //Історія міст і сіл Хмельниччини (за працями Юхима Сіцінського та Миколи Теодоровича /Упоряд. О. Тимощук. - Хмельницький: Поліграфіст-2, 2011. - С. 6-7.

⁹ Бойко М. Вказ. праця. - С. 19-21; Манько М.П. Вказ. праця. - С. 29-30; Силюк А. Вказ. праця. - С. 77-79.

¹⁰ Теодорович Т. Автобиографические воспоминания в святи с церковными событиями и переживаниями моей прошедшей жизни - школьной и служебной - до возвращения моего в Варшаву в 1921 году //Теодорович Т. К сорокалетию пастырства: 1895-1935. - Варшава, 1935. - С. 15-16.

¹¹ Там само. - С. 121.

¹² Баженов Л.В. Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ - на початку ХХ століть: Становлення. Історіографія. Біобібліографія /Л.В. Баженов. - Хмельницький: Доля, 1995. - С. 73-74.

¹³ Гулько Г. Микола Іванович Теодорович. Повернення із забуття [Інтернет- ресурс]. - 2009 р.

¹⁴ Гуцал В.А. Вказ. праця. - С. 82-83.

¹⁵ Гулько. Вказ. Праця.

¹⁶ Там само.

¹⁷ Левицкий В. Материалы по истории Почаевской Лавры /Василий Левицкий. - Почаев, 1912. - Т. І. - С. 8.

¹⁸ Теодорович Н.И. О хиротонии на Волыни епископа Василия /Н.И. Теодорович // Волынские епархиальные ведомости. - 1912. - № 46. - С. 907.

¹⁹ Волынские епархиальные ведомости. - 1906. - Часть неофициальная. - С. 11631164.

²⁰ Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. / Л.В. Баженов. - С. 372.

²¹ Теодорович Т. Вказ. праця. - С. 15-16.

²² Бойко М. Вказ. праця. - С. 21.

Размещено на Allbest.ru