Потелицька збірка кераміки з музею наукового товариства ім. Шевченка
Дослідження локалізації та найдавнішої історії місцевості Телич (Потелич), який вперше згадується у Галицько-Волинському літописі під 1262 р. Аналіз неопублікованих археологічних джерел, зокрема колекції кераміки, знайденої наприкінці 30-х рр. ХХ ст.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.07.2018 |
| Размер файла | 760,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
ПОТЕЛИЦЬКА ЗБІРКА КЕРАМІКИ З МУЗЕЮ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМ. ШЕВЧЕНКА
Володимир Петегирич, Андрій Гавінський
Інститут українознавства
ім. І. Крип'якевича НАН України,
вул. Винниченка, 24, 79008, м. Львів, Україна,
e-mail: v.petehyrych@gmail.com, andrham@ukr.net
У статті розглянуто питання локалізації та найдавнішої історії місцевості Телич (Потелич), який вперше згадується у Галицько-Волинському літописі під 1262 р. Однак його локалізація довший час була та залишається дискусійною і пов'язувалася з c. Потелич на українській частині Розточчя або з Тиличем у польських Карпатах. Усі попередні дослідження про його місцезнаходження базувалися виключно на писемних і картографічних джерелах та критичному аналізі літератури. Варто долучити до розгляду цього питання неопубліковані археологічні джерела, зокрема колекцію кераміки, знайдену ще наприкінці 30-х років ХХ ст. на городищі в Потеличі. Серед цієї кераміки виділено три хронологічні групи - фрагменти ліпних посудин ІХ-Х ст., уламки кружальних горщиків Х-ХІ ст. та ХІІ-ХІІІ ст. Археологічні матеріали, здається, остаточно підтверджують “розточанську”, а не “карпатську” локалізацію літописного Телича (Потелича). Цікаво, що серед них виявилися знахідки не тільки синхронні з першою літописною згадкою Телича (ХІІІ ст.), але й значно давніші. Використання городища для заселення впродовж тривалого часу може вказувати, що це місце було надзвичайно сприятливим для проживання й захисту завдяки оптимальним природнім умовам (наявність водної артерії, висока гора у поєднанні з штучно зведеними оборонними валами й ровами для забезпечення захисту, розташування у місці проходу через розточанські пагорби поблизу найкоротшого шляху з Белзької і Червенської земель у Верхній Надбужанщині до Прикарпаття, що дозволяло також контролювати один з важливих шляхів Галицько-Волинської землі).
Ключові слова: Потелич, кераміка, Прикарпаття, Верхня Надбужанщина, Музей Наукового товариства ім. Шевченка.
історія літопис археологічний кераміка
Вступна інформація
У фондах відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України віднайдено колекцію кераміки з Потелича, у якій виявилися фрагменти посудин культури лійчастого посуду, які уже опубліковано [Гавінський, 2013, с. 264-267]. Ці уламки кераміки, які відносяться до ІУ-III тис. до н.е., хоч і виявлені на території Потелицького городища, проте не мають відношення до історії населеного пункту княжої доби. Вони засвідчують досить ранній період заселення цієї місцевості племенами відомої загальноєвропейської культури, носії якої досить часто обирали для свого проживання природно захищені пагорби чи мисові підвищення над річками [Пастернак, 1961, с. 188]. Зокрема, подібно були облаштовані поселення культури лійчастого посуду на Замковій горі у Львові [Ратич, 1961, с. 115], Чорній горі поблизу Малих Грибович на Жовківщині [Смішко, Пелещишин, 1962, с. 28], горі Жупан біля Винник [Пелещишин, 1995, с. 24), високому мисі в урочищі Кам'яна Гора біля с. Тростянець Миколаївського р-ну [Jazdzewski, 1936, s. 293, mapa LXXIII], в урочищі Рогатка на правому високому березі Дністра поблизу с. Которино Жидачівського р-ну Львівщини [Hawinsky, Pasterkiewicz, Rybkka, 2013, s. 168], на Зимнівському городищі поблизу Володимира-Волинського, на високому мисі правого берега Західного Бугу в урочищі Чуб біля с. Лежниці на Волині [Пелещишин, 2004, с. 12-14; 1966, с. 12] та інші.
Разом з матеріалами культури лійчастого посуду на поверхні Потелицького городища зібрано 98 уламків посудин княжої доби. Це та колекція кераміки, яка поступила у Музей Наукового Товариства ім. Шевченка в 30-х роках ХХ століття і про яку тільки коротко згадував Ярослав Пастернак у публікації, присвяченій новим надходженням у фонди музею. У цьому нас переконує співпадіння інвентарних номерів (25795) на кількох більших фрагментах горщиків та аналогічного інвентарного номера, який подано у короткому повідомленні Я. Пастернака. До того ж, на кількох квитанціях, які збереглися у скриньці разом з фрагментами посудин, виразним почерком вченого зроблено запис: “Потелич з городища, назбиране на поверхні”. Крім кераміки, Я. Пастернак згадував знайдені на городищі залізний наконечник стріли, кам'яний брусок та залізний ножик [Пастернак, 1937, c. 25]. Однак цих знахідок серед матеріалів з Потелицького городища виявити не вдалося.
Рис. 1. Локалізація Потелича на Розточчі Fig. 1. Location of Potelych in Roztochchia region
Перша згадка про Потелич (Телич) та його локалізація. Потелич - це сучасне село у Жовківському р-ні Львівщини, неподалік кордону України з Польщею. Воно розкинулося на південних відрогах Розточчя над річкою Телич, від якої, очевидно, й отримало свою назву (рис. 1). Село Потелич багате своєю історією та пам'ятками культури, у середньовіччі було містечком, отримало магдебурзьке право, стало також широко відомим як центр гончарного ремесла у другій половині XVI-XVIII ст., знамените своїми розписами дерев'яних церков XVII ст. Ці сторінки історії та культури Потелича відображені у численних публікаціях, в т.ч. у монографічних дослідженнях [Горницкий, 1890; Prochaska, 1913; Січинський, 1927, c. 103-130; Логвин, 1968, c. 252-255; Міляєва, 1969; Janeczek, 1997, s. 51-68]. Натомість мало що знаємо про найдавнішу історію цього населеного пункту, найстарша згадка про який сягає ХІІІ ст.
Рис. 2. Вид із заходу на гору Городище у Потеличі
У Галицько-Волинському літописі Потелич вперше згадується як Телич під 1262 роком [Ипатьевская летопись, 2001, стб. 857; Літопис Руський, 1989, с. 424, 571]. Локалізація цієї місцевості час від часу викликає дискусії серед дослідників. Частина з них ідентифікувала з літописним Теличем місцевість Тилич у польських Карпатах поблизу Криниці [Шараневич, 1869, c. 54, 61; Дашкевич, 1873, c. 66; Лонгинов, 1885, c. 164; Грушевський, 1905, c. 458, 601, 612; Пашуто, 1950, c. 105, карта на вклейці; Котляр, 1985, c. 162; Літопис Руський, 1989, c. 424, 571, карта “Європа до кінця ХІІІ століття”]. Не мало було й прихильників іншої версії, які вважали, що у літописі йде мова про Потелич на Жовківщині [Барсов, 1885, c. 118; Січинський, 1927, c. 105; Пеленський, 1948, c. 23-24; Крип'якевич, 1984, c. 31], городище якого розташоване на пагорбі над долиною ріки Телич, допливу ріки Рати, яка є лівосторонньою притокою теперішнього Західного Бугу. У спеціальній доповіді про кордони Галицько-Волинського князівства за таку локалізацію висловився ще у 1937 р. відомий історик, знавець історичної географії Мирон Кордуба [Нові дані..., 1937]. Важливі аргументи щодо такого розташування літописного Телича навели польські дослідники Фелікс Кірик та Міхал Парчевський. Карпатський Тилич, за їхніми даними, аж до початку XVII ст. називався зовсім по-іншому - у джерелах він згадується як “Oppidum Novum” та “Miastko”. Він почав називатися Тиличем щойно через три з половиною століття, у 1612 р., коли завдяки краківському єпископу Петрові Тилицькому отримав міські права та назву від прізвища фундатора [Kiryk, 1995, s. 188; Parczewski, 2007, s. 22-23, поклик 21]. Останнім часом цю локалізацію ще раз аргументовано підтримав Анджей Янечек, навівши цілу низку пізніших від першої літописної згадки джерел та картографічних матеріалів [Janeczek, 1997, s. 52-53]. Така локалізація добре узгоджується також з повідомленням літопису, у якому згадується Телич. З нього дізнаємося, що князь Василько, здобувши перемогу над Литвою, повернувся у Володимир і послав разом з боярином Борисом здобич своєму братові королю Данилу, який поїхав в Угри. Борис догнав Данила поблизу Телича: “Король же бяшеть поїхал в Угри і угони его Борис у Телича” [Ипатьевская летопись, 2001, стб. 857]. Це повідомлення також свідчить, що власне через вузький прохід між пагорбами Розточчя біля Телича проходила найкоротша дорога, яка з'єднувала Володимир і землі Надбужанщини з Прикарпаттям і Угорщиною [пор.: Janeczek, 1993, s. 211, 234-235, 380].
У самому Потеличі збереглася назва гори “Городище”, біля підніжжя якої розташована знаменита своїми розписами Свято духівська церква 1502 р. (рис. 2). Городище у Потеличі згадує ще Ян Длугош: “Potylicz, mons altus terrae Belszensis, qui a fluvio Potylicz alluitur...”/ “Потилич, висока гора в Белзькій землі, річкою Потиличем оточена... [Dlugosz, 1964, s. 104]. Городище у Потеличі, зазначене як “Alte Schanze”, добре помітне на карті Фрідріха фон Міґа 1779-1783 років, на якій воно розташоване на західному краю видовженого пагорба, що панує над долиною ріки Телич [див.: Janeczek, 1993, s. 235, ryc. 12; 1997, s. 54, ryc. 1]. Його у 1818 p. відвідав відомий дослідник слов'янських старожитностей Зоріян Доленга-Ходаковський, який написав, що “на горі побачив звичайне городище, тобто святий город старих слов'ян, обнесений довкола валом” [переклад з польської за: Chodakowski, 1967, s. 210-211]. Городище у Потеличі згадували у своїх працях також Антоні Шнайдер і Богдан Януш, називали його досить великим і локалізують на пагорбі над церквою [Schneider, 1874, s. 15; Janusz, 1918, s. 190]; гора “Старе городище” у Потеличі фігурує також у Географічному словнику [Slownik geograficzny, 1887, s. 880]. Вона виразно виділяється у рельєфі сучасного села (рис. 3).
Рис. 3. Місце розташування городища у Потеличі
Повнішу інформацію про цю пам'ятку подав Володимир Січинський, згадуючи у своїй статті про гору “Городище”, яка “розташована на схід від містечка, і з того боку є дуже стрімкою, так що старе містечко з неї видно як на долоні. На самому вершку гори є досить велика площа коло1/2 км в поперечнику, яку з чотирьох боків оточують вали, рови і почасти рештки кам'яних укріплень. Дуже стрімкий східний спад гори має вали безпосередньо над кручою. Тут же збереглися кам'яні, безсумнівно штучні укріплення, які скоро будуть зрівняні з землею”. Далі він відзначав, що “Найгірше збереглися вали з півночі і півдня, а зі сходу, де спад гори найменший і де крім насипаного валу є окіп, ще й досі помітний перерив поміж валами, ніби місце колишнього входу - брами до городища” [Січинський, 1927, c. 105-106].
У 1963 р. городище обстежувала експедиція Ленінградського відділення Інституту археології АН СРСР під керівництвом П. Раппопорта. Культурного шару і знахідок на городищі учасники експедиції не виявили. Натомість на сусідній горі, що розташована за 50-100 м на північний схід від городища, зафіксовано уламки кераміки княжої доби [Раппопорт, 1963, c. 8]. На самому початку 90-х років ХХ ст. городище обстежила Верхньодністрянська постійнодіюча слов'яноруська археологічна експедиція під керівництвом О. Корчинського. Матеріали обстеження представлено тільки у його дисертаційній роботі [Корчинський, 1996, с. 208-209]. Серед кераміки, знайденої на західному схилі гори Городище виявили матеріали переважно XIV-XV ст. [Корчинський, 1996, рис. 91, 92]. Отже, до сьогоднішнього часу дослідники не мали у своєму розпорядженні опублікованих археологічних матеріалів, які б проливали світло на питання про можливість заселення гори Городище за княжої доби.
Ранньосередньовічна колекція кераміки з Потелича. Серед знайденого на Потелицькому городищі керамічного матеріалу княжої доби з Музею НТШ абсолютно переважають фрагменти горщиків, за винятком одного більшого уламка ліпної сковорідки. Для класифікації горщиків та їхнього хронологічного поділу доводиться враховувати тільки особливості керамічної маси, спосіб виготовлення та характер профілювання вінець цих виробів.
Усі фрагменти кераміки княжої доби на підставі морфологічного аналізу можна розділити на три основні хронологічні групи, до того ж до першої групи зараховуємо найдавніші зразки посудин, які представлені тільки уламком ліпної сковорідки, двома фрагментами верхньої частини ліпних горщиків та уламком дна від такого ж горщика.
Добре збережений фрагмент сковорідки дозволив реконструювати її форму (рис. 4, 1). Сковорідка має легко загнуті стінки з косо зрізаним всередину краєм вінець. Її діаметр по вінцях становить 20 см, висота сковорідки 4 см, товщина стінок 1,2-1,5 см. Плоске дно сковорідки має діаметр 18 см.
До першої групи відносимо також верхню частину товстостінного ліпного горщика тюльпановидної форми з плавно розхиленими і потоншеними вінцями, заокругленими із зовнішнього боку (рис. 4, 2). Діаметр горщика по вінцях 18,5 см, товщина стінок 1,7-1,8 см. Зовнішня поверхня горщика має темно-охристий колір, внутрішня - темно-сірий. У керамічній масі простежуються домішки товченого каміння та грубозернистого піску, який місцями проступає на поверхні посудини. Ще один фрагмент верхньої частини ліпного горщика має подібне профілювання вінець, але дещо більший діаметр (23,5 см). Зовнішня поверхня горщика темно-сіра, внутрішня чорна. У керамічній масі простежується домішка грубого піску з камінцями, які проступають на його поверхні. Вінця у посудини розхилені, трохи потоншені і заокруглені із зовнішнього краю (рис. 4, 4).
Серед фрагментів горщиків виявилися декілька більших частин денець. Одне з них, мабуть, належить до найдавніших (перша група) посудин серед описаної колекції (рис. 4, 3). Це фрагмент товстостінного дна ліпного горщика діаметром 12,5 см, сірого кольору, у тісті якого простежується домішка грубого піску, окремі більші зерна якого випали під час випалу горщика. Товщина денця 1,2 см, придонної стінки - 1,4 см. Мабуть це денце хронологічно співвідноситься з фрагментами ліпних горщиків та сковорідки описаними вище.
Першу нечисельну групу кераміки на підставі технології виготовлення, характеру профілювання вінець горщика, приблизних аналогій з інших пам'яток можна, очевидно, датувати у межах ІХ-Х ст.
Друга хронологічна група кераміки, яку датуємо Х-ХІ століттями, представлена значно більшою кількістю діагностично виразних фрагментів верхніх частин виключно кружальних горщиків, а також стінками посудин та денцями. Найхарактернішою ознакою кераміки цього періоду є форма вінець. Якщо для кераміки попереднього хронологічного етапу вінця горщиків були ще слабо виділені у загальному профілі посудин, то в горщиках Х-ХІ ст. вони потовщені і їхній зовнішній край сформований у вигляді манжета або карниза. Серед верхніх частин горщиків за характером профілювання вінець можна виділити кілька варіантів.
Рис. 4. Кераміка ІХ-Х ст. (1-4) та Х-ХІ ст. (5-6) з Потелицького городища
До першого з них належать горщики, які мають вінця, розхилені назовні, потовщені, тригранноформовані і зрізані по зовнішньому краю, причому площина зрізу може мати нахил досередини, назовні або ж бути вертикальною. Горщики виготовлені з керамічної маси, у якій є домішка дрібного піску, їхня старанно вигладжена поверхня має сірий, темно-сірий і рідше охристо-сірий колір. Товщина стінок 0,7-0,9 см, діаметр посудин по вінцях від 12 до 18,5 см (рис. 4, 5-6; 5, 1-2).
Вінчики горщиків другого варіанту теж розхилені назовні, вони прямі, видовжені, їхній зовнішній край не зрізаний, а заокруглений. Цікавою особливістю цього варіанту посудин є різкий залом між вінцями і плічками, в результаті чого шийка горщиків майже не виділена (рис. 5, 3-5). Зовнішня поверхня посудин має сірий або темно-охристий колір, внутрішня - темно-сіра. Товщина стінок від 0,6 до 0,9 см, у керамічній масі простежується дрібний пісок. Один з горщиків широкогорлий, його діаметр по вінцях має 27 см, діаметр іншого - 16 см.
До третього варіанту зараховуємо горщики, які мають манжетовидні вінця з округлим потовщенням верхньої і нижньої частини зовнішнього краю. Інколи такий профіль вінець називають молоткоподібним. Горщики цього варіанту мають добре вигладжену світло-сіру або охристо-сіру зовнішню поверхню та темно-сіру внутрішню. У керамічному тісті простежується дрібний пісок. Один краще збережений фрагмент верхньої частини горщика має діаметр по вінцях 14 см (рис. 5, 4).
У горщиків четвертого варіанту, які дуже подібні до попереднього, заокруглена зовнішня частина вінець роздвоєна невеликим жолобком. Іноді він є досить розвинутим і тоді зовнішній край вінець має вигляд добре профільованого рівчака. Поверхня посудин має сірий або темно- охристий колір, на поверхні деяких посудин утворені пустоти від випадання при випалі більших зерняток піску. Діаметр горщиків по вінцях від 12 до 19 см, товщина стінок від 0,6 до 1 см (рис. 5, 6-7; 6, 1-2).
П'ятий варіант горщиків своїм зрізом по зовнішньому краю вінець близький до першого, проте відрізняється від нього наявністю незначного заглиблення на внутрішньому краю вінець, яке стає типовим в кераміці ХІІ-ХІП ст. і служить опорою для накривок. Горщики цього варіанту мають s-подібний профіль верхньої частини посудини, сильно розхилені вінця, чітко виділену шийку, меншу товщину стінок (0,5-0,6 см). Вони виготовлені з добре відмученої глини з домішкою дрібного піску, їхня поверхня добре загладжена. Трапляються як невеликі вузькогорлі горщики (діаметр по вінцях 11,5 см), орнаментовані на плічках горизонтальними ледь заглибленими лініями, так і майже вдвічі більші посудини діаметром 22,5 см (рис. 6, 3-4). Горщики з таким профілем вінець завершують типологічний розвиток кераміки Х-ХІ ст. і, мабуть, є перехідною формою від кінця ХІ до початку ХІІ ст.
До кераміки другої групи можна зарахувати окремі фрагменти стінок посудин, які прикрашені на плічках хвилястими несиметричними лініями, інколи вони поєднані з недбало проведеними горизонтальними лініями. До неї належать також уламки грубостінних денець з плоским дном діаметром переважно 8,5-10 см. Трапилося одне денце діаметром 16,5 см від більшої посудини.
З майже 100 уламків глиняних посудин, зібраних на поверхні Потелицького городища, більшу половину складають стінки горщиків третьої хронологічної групи, яка попередньо датована ХІІ-ХІІІ ст. Здійснити детальний аналіз цього керамічного матеріалу досить важко через його фрагментарність та відсутність діагностичних таксономічних рис. Виглядає, що фрагменти кераміки цієї групи представлені виключно горщиками. Серед них відсутні верхні частини посудин, що не дозволяє розділити їх на окремі варіанти за характером профілювання вінець, як це зроблено з матеріалами Х-ХІ ст. Єдиною підставою для досить приблизного аналізу залишається технологія їхнього виготовлення. Горщики виготовлені на швидко ротаційному гончарному крузі з доброякісної керамічної маси з домішкою дуже дрібного, очевидно, просіяного піску, товщина стінок від 0,4 до 0,6 см, їхня поверхня добре вигладжена. Ззовні вона має сірий або охристий колір, внутрішня поверхня темно-сіра майже чорна, рідше темно-охриста, випал добрий. Стінки посудин зберегли симетричні пропорції, вони орнаментовані смугами чітких горизонтальних або рядами хвилястих ліній, часто спостерігається поєднання цих мотивів (рис. 6, 5-6).
Аналіз керамічного матеріалу. Описані вище керамічні матеріали та кілька окремих знахідок, які відомі тільки за згадкою у статті Я. Пастернака, репрезентують княжий період заселення урочища Городище у Потеличі. Їхній короткий аналіз розпочнемо з найдавніших ліпних посудин, які об'єднуємо, як уже згадувалося, у першу хронологічну групу.
Рис. 5. Фрагменти горщиків Х-ХІ ст. з городища у Потеличі
Фрагменти ліпних горщиків з плавно розхиленими і потоншеними вінцями, заокругленими із зовнішнього боку, відрізняються не тільки характером профілювання верхніх частин і вінець, але й складом керамічної маси. Вона рихла, з домішками грубозернистого піску та товченого каміння, яке місцями виступає на поверхні посудин, погано випалена. Такі горщики характерні для ліпного посуду пізнього етапу культури Луки-Райковецької і можуть датуватися ІХ-Х ст. [Михайлина, 2007, c. 31, рис. 18].
Рис. 6. Кераміка Х-ХІ ст. (1-4) та ХІІ--ХІІІ ст. (5-6) з Потелицького городища
Ліпні сковорідки на території Прикарпаття і Волині генетично пов'язуються і розвиваються з аналогічних форм посуду ранньослов'янського часу. У княжу добу вони трапляються переважно на городищах. Серед найближчих місцевостей, де виявлено такі знахідки, можна згадати Львів [Ратич, 1961, c. 119, рис. 3, 17], Судову Вишню [Ратич, 1962, c. 109, табл. ІІ, 1--2], Червен [Abramowicz, 1959, s. 151, ryc. 39], Пліснеськ [Кучера, 1962, c. 50; Филипчук, 2012, рис. 15: 9--10; 16: 2; 19: 4], а з більш віддалених -- Галич [Каргер, 1960, c. 62], Дорогичин [Musianowicz, 1969, s. 139], городища Північної Буковини [Тимощук, 1973, c. 104, рис. 4, 4; 1974, c. 89--91, рис. 4, 14, 18] і Молдови [Хынку, 1971, c. 88--89, рис. 7, 1--5; 2, 1--2]. Відомі ліпні глиняні сковорідки на інших територіях східного слов'янства, а також у Польщі, Чехії,
Словаччині [Malinowski, 1957, s. 68-80; Skruzny, 1964, s. 370-389]. Деякі дослідники вважали, що такі вироби зникли у Х ст. з появою залізних сковорідок [Рыбаков, 1948, c. 173]. Однак встановлено, що на території Галицької землі вони доживали у деяких районах до ХІІ ст. [Хынку, 1971, c. 88-89]. Крім того, замість ліпних появилися не тільки залізні, але й глиняні кружальні сковорідки, які знайдено, зокрема, у Пліснеську [Кучера, 1962, с. 50] та Белзі. Знахідки таких сковорідок у Новогрудку на території Білорусії, де вони датовані Х ст., дослідники пояснюють проникненням волинян у північніші райони Русі [Малевская, 1972, с. 18, 20]. На Чаплинському селищі на півдні Білорусі, яке відноситься до Х-ХІ ст., вони фіксуються разом з ліпними [Сымонович, 1961, с. 202-203, рис. 1, 14-15]. Отже, приблизно Х ст. можна датувати ліпні сковорідки на Волині, в т.ч. знахідку з Потелича.
Усі п'ять варіантів горщиків кераміки другої хронологічної групи мають аналогії як на сусідніх, так і віддаленіших пам'ятках Волині і Прикарпаття. Зокрема, ареал розповсюдження горщиків першого варіанту є досить широким (Ріпнів І, Городок і Зимне, Червен, Білівське та Муравицьке городища та інші у Волинській землі) [Ауліх, 1958, с. 38-39, табл. ІІ: 7, 9, 11; Багрій, 1962, с. 128-128; Abramowicz, 1959, s. 179, ryc. 46; Ауліх, 1971, с. 175-176, рис. 3: 6; 5: 1; Свешніков, Петегирич, 1978, с. 85, рис. 5: 2]; Судова Вишня, Ступниця, Нижній Струтин, Екімауци та інші [Ратич, 1962, с. 115, 119, табл. І: 1-2, 4-6; Раппопорт, Малевская, 1963, с. 71, рис. 5: 7-8, 21-22; Хынку, 1971, с. 82-83, рис. 1: 3-4; 7: 2-3] у Галицькій землі. Горщики першого варіанту з городища у Потеличі є, мабуть, найранішими серед керамічного матеріалу Х-ХІ ст.
До горщиків другого варіанту подібні посудини з Пліснеська, Червена, Галича, Урича, Ступниці та інших пам'яток [Кучера, 1962, с. 48, рис. 19: 4; Abramowicz, 1959, s. 181, ryc. 53; Малевская, 1974, с. 34, рис. 2: 1-4; Раппопорт, Малевская, 1963, с. 70-71, рис. 5: 1, 20]. Однак вони трапляються значно рідше від першого варіанту як на території Прикарпаття і Волині, так і на інших територіях. Можливо, що поява на таких посудинах ледь помітного валика на зовнішньому боці вінчика, як це помічено у Галичі, є свідченням їхнього дальшого типологічного розвитку.
Горщики третього варіанту на більшості пам'яток датовано ХІ ст. Вони добре представлені серед керамічних комплексів на волинських городищах у Перемилі, Затурцях, Муравиці, Червені [Ратич, 1976, рис. 62; Кучера, 1971, с. 182, рис. 6: 7-9; Свешніков, Петегирич, 1978, с. 84-85, рис. 4: 6-7; 5: 1,3; Abramowicz, 1959, s. 167-170, ryc. 21-25], Белзі. Відомі вони й на пам'ятках Прикарпаття. Крім уже згадуваної Ступниці, такі горщики знайдено на городищі Спас Старосамбірського р-ну та на поселенні в с. Котоване, що на Дрогобиччині.
Подібні до четвертого варіанта горщиків посудини часто трапляються на слов'янських городищах Молдавії [Хинку, 1971, с. 83, рис. 1: 5,6; рис. 7: 4], вони відомі серед керамічного матеріалу з Ступниці та Урича [Раппопорт, Малевская, 1963, с. 70, рис. 5: 2-4, 18-19], Пліснеська [Кучера, 1961, с. 148, рис. 2: 5], на волинських городищах в Муравиці [Свешніков, Петегирич, 1978, с. 84-85, рис. 3: 1; рис. 4: 5], Перемилі [Ратич, 1976, рис. 62], Червені [Abramowicz, 1959, s. 170-173, ryc. 26-27; ryc. 30-32], Білеві [Ауліх, 1971, с. 175-176, рис. 5: 5]. Горщики з таким профілюванням вінець виявлені на відомому поселенні у Ріпневі [Ауліх, 1958, табл. ІІ: 6, 8, 10] та поселенні Любеля ІУ [Петегирич, Павлів, 2013, с. 199-200, рис. 8: 1-3,5], яке територіально розташоване найближче до Потелича. Подібні горщики знайдено на багатьох інших пам'ятках, де вони переважно датовані ХІ ст.
Горщики п'ятого варіанту, мабуть, належать до найпізніших у комплексі кераміки ХІ ст. з Потелича. На Волині ця особливість добре простежується на кераміці з курганного могильника в с. Збужі, який датований авторкою досліджень ХІ ст. [Власова 1961, с. 93, рис. 2: 2-4]. Маріанна Малевська спочатку зарахувала горщики з таким профілем вінець до перехідних форм від посудин ХІ ст. до горщиків ХІІ ст. [Раппопорт, Малевская, 1963, c. 71, рис. 5: 14-16], однак згодом на керамічних матеріалах з Галича горщики з вінчиками цього варіанту датувала першою половиною ХІ ст. [Малевская, 1974, с. 36, рис. 3: 1-6]. Попри це, як би остаточно не вирішилося питання щодо хронології таких горщиків, можна, здається, обмежити їхнє датування тільки ХІ ст.
Кераміка третьої хронологічної групи представлена виключно уламками горщиків, які можна датувати ХІІ-ХІП ст. тільки за технологічними ознаками. Такі ознаки, як добре відмулене тісто з невеликою домішкою дрібного піску, якісний випал, симетрія і незначна товщина стінок, правильність орнаментальних ліній, ангобування зовнішньої поверхні характерні для комплексів кераміки багатьох городищ та поселень цього часу у Галицько- Волинській землі [Малевская, 1969, с. 4-10; Кучера, 1975, с. 346-352; Тимощук, 1982, с. 23-26] та на інших територіях.
Отже, аналіз керамічного матеріалу із фондів відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, який походить з Потелицького городища, показує, що він репрезентує доволі значний хронологічний відрізок з ІХ по ХІІІ ст.
Короткі висновки
Археологічні матеріали, здається, остаточно підтверджують “розточанську”, а не “карпатську” локалізацію літописного Телича (Потелича). Окрім історичних, картографічних та топонімічних даних, це засвідчує збірка кераміки як одне з наймасовіших археологічних джерел. Цікаво, що серед неї виявилися знахідки не тільки хронологічно синхронні з першою і єдиною літописною згадкою Телича (ХІІІ ст.), але й значно давніші (ІХ-Х, Х-ХІ, ХІІ ст.). Використання городища для заселення впродовж такого тривалого часу може вказувати, що це місце було надзвичайно сприятливим для проживання й захисту завдяки оптимальним природним умовам (наявність водної артерії, висока гора у поєднанні зі штучно зведеними оборонними валами й ровами для забезпечення захисту, розташування у місці проходу через розточанські пагорби поблизу найкоротшого шляху з Белзької і Червенської земель у Верхній Надбужанщині до Прикарпаття, що дозволяло контролювати один з важливих шляхів Галицько-Волинської землі, багаті природні ресурси та ін.).
Не виключено, що Потелицьке городище могло відігравати роль адміністративного та релігійного центру невеликої волості. Остаточно це могли б підтвердити дослідження як самого Потелича, так і його ближчих і дальших околиць. Цікаво, що перші сліди ранньосередньовічного заселення території Розточчя поблизу Потелича теж фіксуються вже у Х ст., про що, зокрема, свідчать матеріали цього часу, виявлені під час поверхневих обстежень поблизу с. Йоничі [Михальчишин, 1985, с. 319], яке розташоване за 4 км на схід від Потелича. Окремі дослідники припускають, що вже у ХІІІ ст. в Потеличі могла існувати церква св. Миколая, бо вона відома вже з ХУ ст. [Gil, 1999, с. 180]. Будівля могла стояти у південній частині ринку і була, очевидно, пов'язана з торгівельною функцією цього міста [Слободян, 1998, с. 142]. Деякі давніші знахідки, виявлені у Потеличі [Січинський, 1927, табл. IV, 8д], теж наштовхують на припущення, що це міг бути міський осередок.
Треба також мати на увазі, що наукова цінність представлених матеріалів з городища у Потеличі полягає ще й у тому, що вони можуть виявитися чи не єдиним археологічним джерелом до найдавнішої історії цієї пам'ятки, оскільки саме городище, за деякими даними, майже повністю зруйноване кар'єром з видобутку каменю в 60-70 роках ХХ ст. [Пелещишин, 1997, с. 12].
Література
1. Ауліх В.В. (1958). Основні результати археологічного дослідження древньоруського селища в с. Ріпнів Львівської області // Дисертаційний збірник Інституту суспільних наук АН УРСР. - Київ. - С. 26-58.
2. Ауліх В.В. (1972). До питання про місцезнаходження літописної Пересопниці // Середні віки на Україні, І. - С. 168-176.
3. Багрій Р.С. (1962). Нові слов'янські і древньоруські пам'ятки на території Волині // МДАПВ. - Вип. 4. - С. 120-130.
4. Барсов Н.П. (1885). Очерки русской исторической географии. География Начальной Несторовой летописи. - Варшава. - 275 с.
5. Власова Г.М. (1961). Древнерусский могильник в с. Збуже // КСИА АН УССР. - Вып. 11. - С. 91-93.
6. Гавінський А. (2013). Пам'ятка культури лійчастого посуду Потелич на Львівщині // МДАПВ. - Вип. 17. - С. 264-267.
7. Дашкевич Н.П. (1873). Княжение Даниила Галицкого по русским и иностранным известиям. - Киев. - 163 с.
8. Горницкий Е. (1890). Записки топографічно-історичні о стародавнім місточку Потыличи // Зоря. - Львів. - Т. 11. - Ч. 10-15.
9. Грушевський М.С. (1905). Історія України-Руси. - Т. ІІ, ХІ-ХІІІ вік. - Львів. - 633 с.
10. Ипатьевская летопись (2001). Полное собрание русских летописей. - Том второй. - 2-е издание. - Москва.
11. Каргер М.К. (1960). Основные итоги раскопок древнего Галича в 1955 году // КСИА АН СССР. - Вып. 81. - С. 61-71.
12. Корчинський О.М. (1996). Городища ІХ-ХІУ ст. в басейні Верхнього Подністров'я / Дис. ... канд. істор. наук. - Львів. - 254 с.
13. Котляр Н.Ф. (1985). Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX-XIII вв. - Киев. - 184 с.
14. Крип'якевич І.П. (1984). Галицько-Волинське князівство. - Київ. - 174 с.
15. Кучера М.П. (1961). Кераміка древнього Пліснеська // Археологія. - Т. ХІІ. - С. 143-154.
16. Кучера М.П. (1962). Древній Пліснеськ // АП УРСР. - Т. ХІІ. - С. 3-56.
17. Кучера М.П. (1972). Ранньосередньовічне городище поблизу с. Затурці на Волині // Середні віки на Україні. - Київ. - Вип. І.- С. 176-187.
18. Кучера М.П. (1975). Кераміка // Археологія Української РСР. - Т. ІІІ: ранньослов'янський та давньоруський періоди / В.Й. Довженок (ред.). - Київ. - С. 346-352.
19. Літопис Руський (1989). За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. - Київ. - 591с.
20. Логвин Г.Н. (1968). По Україні. Стародавні мистецькі пам'ятки. - Київ. - 463 с.
21. Лонгинов А.В. (1885). Червенские города. Исторический очерк в связи с этнографией и топографией Червонной Руси. - Варшава. - 385 с.
22. Малевская М.В. (1969). К вопросу о керамике Галицкой земли ХІІ-ХІІІ вв. // КСИА АН СССР. - Вып. 120. - С. 3-14.
23. Малевская М.В. (1972). Некоторые исторические связи Новогрудка в Х в. // КСИА АН СССР. - Вып. 129. - С. 14-20.
24. Малевская М.В. (1974). Гончарная мастерская I пол. XI в. в древнем Галиче // Культура средневековой Руси. - Ленинград. - С. 33-38.
25. Михайлина Л. (2007). Слов'яни VIII-X ст. між Дніпром і Карпатами. - Київ. - 300 с.
26. Михальчишин И.Р. (1985). Исследования в Прикарпатье и Волынской области // АО 1983. - Москва. - С. 318-319.
27. Міляєва Л. (1969). Стінопис Потелича: Визвольна боротьба українського народу в мистецтві ХУІІ ст. - Київ.
28. Нові дані до історії Галицько-Волинського князівства (1937) // Діло. - 11.05.
29. Пастернак Я. (1937). Нові археологічні набутки музею НТШ у Львові за час 1933-1936 // Записки НТШ. - Т. 154.- С. 241-268 (окрема відбитка: с. 1-28).
30. Пастернак Я. (1961). Археологія України. - Торонто. - 789 с.
31. Пеленський Й.Г. (1948). Червенські городи. - Львів. - 259 с. (Машинопис) // Науковий архів відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Од. зб. 54.
32. Пелещишин М. А. (1966). Поселення культури лійчастого посуду біля с. Лежниці на Волині // Археологія. - Т. ХХ. - С. 146-156.
33. Пелещишин М.А. (1995). Поселення ІІІ тис. до н. е. на горі Жупан у Винниках // Наукові записки Львівського історичного музею. - Львів. - Вип. 4. - С. 24-41.
34. Пелещишин М.А. (1997). Археологічні дослідження Львівського університету у 80-х - першій половині 90-х рр. // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Львів. - Вип. 32. - С. 8-22.
35. Пелещишин М.А. (2004). Енеолітичне поселення Зимне в західній Волині. - Тернопіль. - 158 с.
36. Петегирич В., Павлів Д. (2013). Дослідження пам'яток княжої доби на Малому Поліссі Львівщини і питання локалізації “Белзьких полів” // МДАПВ. - Вип. 17. - С. 193-222.
37. Раппопорт П.А. (1963). Отчет о работе отряда по изучению крепостей в 1963 г. Машинопис // Науковий архів відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (без номера).
38. Раппопорт П.А., Малевская М.В. (1963). Обследование городищ Прикарпатья и Закарпатья на территории Советского Союза // ААС. - Т. V. - Fasc. 1-2. - S. 61-76.
39. Ратич О.О. (1961). Древньоруські матеріали з розкопок 1955-1956 рр. на Замковій Горі у Львові // МДАПВ. - Вип. 3. - С. 115-127.
40. Ратич О.О. (1962). Результати досліджень древньоруського городища Замчиська в м. Судова Вишня, Львівської області в 1957-1959 рр. // МДАПВ. - Вип. 4. - С. 106-119.
41. Ратич О.О. (1976). Населення Прикарпаття і Волині в епоху Київської Русі та в період феодальної роздробленості // Населення Прикарпаття і Волині за доби розкладу первіснообщинного ладу та в давньоруський час. О.П. Черниш (ред.). - Київ. - С. 132-206.
42. Свешніков І.К., Петегирич В.М. (1978). Археологічні дослідження в с. Муравиця // Археологія. - Вип. 27. - С. 79-86.
43. Сымонович Э.А. (1961). Поселение эпохи Киевской Руси в с. Чаплин в южной Белоруссии // СА. - № 2. - С. 200-209.
44. Січинський В. (1927). Будівництво міста Потилича // Записки НТШ. - Т. 147. - С. 103-130.
45. Слободян В. (1998). Жовківщина. - Львів. - Т. 5. Історико-архітектурні нариси церков. - 186 с.
46. Смішко М.Ю., Пелещишин М.А. (1962). Поселення культури лійчастого посуду в селі Малі Грибовичі Львівської області // МДАПВ. - Вип. 4. - С. 28-43.
47. Тимощук Б.О. (1973). Ломачинське городище // Археологія. - Вип. 9. - С. 100-106.
48. Тимощук Б.О. (1974). Слов'янське городище Грозинці на Буковині // Археологія. - Вип. 13. - С. 86-93.
49. Тимощук Б.О. (1982). Давньоруська Буковина (Х-перша половина XIV ст.). - Київ. - 206 с.
50. Филипчук М. (2012). Слов'янські поселення VIII-X ст. в українському Прикарпатті. - Львів. - 312 с.
51. Хынку И.Г. (1971). Керамика славян Поднестровья в Х-ХІІ вв. // Известия АН Молдавской ССР, серия общественных наук. - Кишинев. - № 2. - С. 80-92.
52. Шараневич И. (1869). Исследование на поле отечественной истории и географии // Литературный сборник галицко-русской матицы. - Львов. - С. 46-139.
53. Abramowicz A. (1959). Ceramika z Czermna nad Huczw^ // АРоккі. - Tom IV. - Z. 1. - S. 149-185.
54. Chodakowski Zorian Dotyga. (1967). O SJawianszczyznie przed Chrzescijanstwem oraz inne pisma і listy. Opracowal i wst^pem opatrzyl Julian Maslanka, Wydawnictwo Naukowe PWN. - Warszawa.
55. Dlugossii Ioannis. (1964). Annales, seu, Cronicae incliti Regni Poloniae. - Liber I-II. - Varsaviae. - 466 p.
56. Gil A. (1999). PrawosJawna eparchia CheJmska do 1596 roku. - Lublin-CheJm. - 260 s.
57. Janeczek A. (1991). Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Wojewodztwo BeJzkie od schylku XIV do pocz^tku XVII w. - Wroclaw. - 388 s.
58. Janeczek A. (1997). Nie tylko garnkami slawny. Potylicz w sredniowieczu // Archaeologia Historica Polona. - T. 5. - Torun. - S. 51-68.
59. Janusz B. (1918). Zabytki przedhistoryczne Galicyi Wschodniej. - Lwow. - 310 s.
60. Jazdzewski K. (1936). Kultura pucharow lejkowatych w Polsce Zachodniej i Srodkowej. - Poznan. - 457 s.
61. Hawinsky A., Pasterkiewicz W., Rybicka M. (2014). Kotoryny, rej. Zydacziw, stan. Grodzisko III. Osadnictwo z okresu neolitu // Srodowisko naturalne i czlowiek nad Gornym Dniestrem - rejon Kotliny Halicko-Bukaczowskiej w pradziejach i wczesnym sredniowieczu / K.Harmata, J. Machnik, M. Rybicka (ed.). - Krakow. - S. 168-284.
62. Kiryk F. (1992). Tylicz. Ze studiow nad miastami i miasteczkami w rejonie osadnictwa lemkowskiego w okresie przedrozbiorowym // bemkowie w historii і kulturze Karpat. - Cz. I / J. Czajkowski (ed.). - Sanok. - S. 183-198.
63. Malinowski T. (1957). Wczesnosredniowieczne praznice z Wielkopolski // Prz. Arch. - T. - XI. - S. 68-80.
64. Musianowicz K. (1969). Drohiczyn we wczesnym sredniowieczu // MW. - T. VI. - S. 7-235.
65. Parczewski M. (2007). Sredniowieczna kolonizacja wschodniej cz^sci polskich Karpat w swietle danych archeologii // Pozne sredniowiecze w Karpatach polskich / Jan Gancarski (ed.). - Krosno. - S. 9-37.
66. Prochaska A. (1913). Z przeszlosci Potylicza // Przewodnik naukowy i liechteracki. - R. XLI. - Z. 1-2.
67. Schneider A. (1874). Encyklopedya do krajoznawstwa Galicyi. - T. II. - Lwow. - 487 s.
68. Skruzny L. (1964). Pekace - jejich vyskyt, funkce a datovani // PA. - Roc. LV. - C. 2. - S. 370-389.
69. Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich (1887). - T. VIII. - S. 879-883.
POTELYCH COLLECTION OF CERAMICS FROM THE MUSEUM OF SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY
Volodymyr PETEHYRYCH, Andrij HAVINS'KYJ
Issues of localization and ancient history of the region Telych (Potelych) are analyzed at the article. Telych was mentioned at the first time at the Halychyna-Volhynian chronicle in 1262. However, its localization remains questionable during a long time and was associated with Potelych in the Ukrainian part of Roztochia or with Tylicz in Polish Carpathians. All previously carried out studies of its localization were based only on written and cartographic sources and critical analysis of literature. It is important to add to this discussion unpublished archaeological sources, including collection of ceramics found in the late 1930-th on the hill-fort in Potelych. Among this pottery complex three chronological groups are distinguished - fragments of handmade tableware from IX-X centuries, fragments of tableware, made on pottery wheel from X-XI and XII-XIII centuries. Archaeological materials as it seems are finally confirmed “roztochian” instead of “Carpathian” localization of chronicle Telych (Potelych). Interestingly, that at this complex materials are presented not only synchronous with first mention of Telych (XIII century), but also significantly older. Population of the hill-fort during such a long period could evidence that this place was very favorable for living and protection through optimal natural environment and strategic location. Among these circumstances in particular are presence of close water sources, combination of high relief and defensive ramparts and moats, location of this place near passage through Roztochia hills near the shortest path from Belz and Cherven lands in Upper Bug region to the Sub-Carpathians, control of the one of the important routes of Halychyna and Volhynia lands and others.
Key words: Potelych, ceramics, Sub-Carpathians, Upper Bug region, Muzeum of Shevchenko Scientific Society.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Передумови утворення та піднесення Галицько-Волинського князівства. Видатні політичні діячі Галицько-Волинської землі. Основні напрямки зовнішньої та внутрішньої політики. Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності.
контрольная работа [34,5 K], добавлен 27.10.2007Аналіз колекції матеріалів про життя та діяльність української діаспори в США та Канаді. Дослідження ролі української діаспори у процесах демократизації та трансформації України, передачі позитивного досвіду в розбудові громадянського суспільства.
статья [22,3 K], добавлен 11.09.2017Поселення тшинецько-комарівської культури доби бронзи. Давньослов'янський період Волині. Згадка про місто Камень у Галицько-Волинському літописі. Князівський рід Сангушків. Політичне життя міста. Раціональним використанням лісу на Камінь-Каширщині.
реферат [52,2 K], добавлен 01.02.2011Цінність літописі Самовидця - одного з фундаментальних джерел з історії Східної Європи XVII - початку XVIII ст., зокрема періоду Хмельниччини і Руїни в Україні, написаної очевидцем подій, вихідцем з старшини Війська Запорозького. Стиль і мова оповідача.
эссе [18,0 K], добавлен 22.05.2014Дослідження соціально-економічних і політичних передумов утворення Давньоруської держави. Аналіз основних етапів історії Київської Русі. Характерні риси державного ладу Давньоруської держави. Галицько-Волинське князівство та його історичне значення.
реферат [23,0 K], добавлен 18.05.2010Відображення історичних подій України XVII–XVIII ст. у творчості Т. Шевченка. Вплив подорожі поета Тернопільщиною на написання нових творів. Роль Кобзаря у національно-визвольному русі в XIX ст., зокрема, у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства.
реферат [34,1 K], добавлен 09.12.2014Розробка історії голодоморів. Головні особливості зародження і формування наукового дискурсу з історії голоду 1932-1933 рр. на першому історіографічному етапі, уточнення його хронологічних меж. Аналіз публікацій з історії українського голодомору.
статья [22,4 K], добавлен 10.08.2017Дослідження історії боротьби населення Київської Русі і Галицько-Волинського князівства зі степовими народами (гуни, авари, болгари), що прямували з Азії чорноморськими степами у західну Європу. Перипетії степових походів на печенігів, торків та половців.
реферат [36,0 K], добавлен 22.12.2010Галицько-Волинське князівство: збереження державницьких традицій Київської Русі. Князівство Данили Галицького та його боротьба з монголо-татарами за незалежність українських земель. Кінець династії Даниловичів та історії Галицько-Волинського князівства.
реферат [40,9 K], добавлен 24.04.2014Історичний огляд виникнення й розвитку державності, починаючи з VI-VII ст.н.е.: зародження слов'янських та європейських держав, аналіз їх основних історичних подій, які впливали на течію загальної історії та, зокрема, на становлення української держави.
шпаргалка [622,9 K], добавлен 04.06.2010Галицько-Волинське князівство і Київська Русь. Галицько-Волинський літопис - найвидатніший історико-культурний документ. Архітектура та образотворче мистецтво Галицько-Волинської Русі. Роль Галицько-Волинської Русі у розвитку української культури.
реферат [16,3 K], добавлен 28.01.2008Методологічні принципи, які застосовуються історичною наукою при дослідженні. Типи історичних джерел як матеріальних носіїв історичної інформації. Дослідницька робота в царині української історії в періоди революцій та війн, її відомі представники.
реферат [20,7 K], добавлен 17.11.2011Занепад політичного, культурного, економічного життя Київської Русі. Причини відокремлення від Києва князівств. Правління Андрія Боголюбського. Пiвденно-Захiдна Україна: Галицько-Волинське князівство. Галицькі Ростиславичi. Галицько-Волинські Романовичі.
контрольная работа [898,4 K], добавлен 20.10.2008Створення Галицько-Волинського князівства та боротьба за галицькі землі. Галицько-Волинське князівство за правління Данила Галицького. Бій під Ярославом як один з найвидатніших боїв галицько-волинського війська. Судова система та князівська адміністрація.
реферат [41,2 K], добавлен 26.08.2013Передумови і причини виникнення Великоморавської держави, її історія та розвиток. Найвизначніші пам’ятки Великоморавської культури: Микульчицьке городище, Старе Місто, Нітра і Девіна. Аналіз археологічних знахідок та письмових джерел про Велику Моравію.
курсовая работа [244,1 K], добавлен 30.05.2010Виникнення Галицько-Волинської держави, етапи розвитку. Зовнішні і внутрішні зв’язки Галицько-Волинської держави. Вплив християнства на культуру Галицько-Волинської держави. Розвиток освіти і писемності, поширення наукових знань. Архітектура та малярство.
курсовая работа [7,4 M], добавлен 04.05.2014Дипломатичні переговори Австрії, Пруссії та Росії про поділ Польської держави. Історичні права Габсбургів на українські землі, юридична основа - історичний факт панування в Галицько-Волинському князівстві представників угорської династії Арпадів.
реферат [28,8 K], добавлен 10.05.2011Аналіз пізнавальних можливостей фотографії як самостійного об'єкту історичного наукового дослідження. Створення світлин як своєрідний процес нагромадження історично зафіксованої дійсності. Формування уявлення про стиль життя різних соціальних груп.
статья [21,0 K], добавлен 14.08.2017Історія виникнення та еволюції у ранні етапи скотарства та землеробства на теренах України. Характерні риси культури лінійно-стрічкової кераміки на Волині та трипільської культури давніх хліборобів. Виділення скотарства в окрему галузь господарства.
курсовая работа [90,1 K], добавлен 13.06.2010Історія України як наука, предмет і методи її дослідження. періодизація та джерела історії України. Етапи становлення, розвитку Галицько-Волинського князівства. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої. Запорізька Січ.
краткое изложение [31,0 K], добавлен 20.07.2010
