Життя та спадщина Антонія Радивиловського в контексті української духовної культури епохи бароко

Дослідження діяльності Антонія Радивиловського в якості намісника Києво-Печерської лаври. Оцінка результатів бурхливої проповідницької роботи, що була розпочата цим церковним діячем після його повернення до Києва в середині 50-х років XVII століття.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 12.07.2018
Размер файла 14,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Одним з видатних українських проповідників XVII ст. є Антоній Радивиловський. Про його життєвий шлях нам, на жаль, відомо небагато і метою даного дослідження є уточнення деяких моментів його біографії, а також з'ясування місця його спадщини в культурі українського бароко.

Про "шляхетське" походження Антонія Радивиловського можуть говорити не тільки його прізвище, а й високі церковні посади, які він займав протягом життя (в той час люди "простого" походження на ці посади рідко допускалися). Достеменно невідомо, де і коли він народився, хоча дослідник творчості Антонія Радивиловського М.Н. Марковський на основі лінгвістичного аналізу творів проповідника припускає, що його батьківщиною було місто Чернігів або Чернігівщина [6, с. 1-2]. У свою чергу, якщо врахувати існуючу в той час традицію утворення шляхетських прізвищ від назв населених пунктів, у яких розташовувалися володіння сім'ї, то малою батьківщиною або місцем походження прізвища майбутнього проповідника може бути ареал територій, що займають, як сучасну Чернігівщину, де фіксуються назви сіл від яких могло утворитися прізвище Радивиловський (Радвине, Радичів, Радомка, Радьківка...), так і території сучасних Гомельської (Радзеєва, Радава, Радівка, Радзенка, Радунь...) і Могилевської (Радков, Радомля, Радуч...) областей Білорусії. Однак дане питання залишається відкритим, оскільки подібні назви населених пунктів зустрічаються і за межами цих територій [4].

Навчався майбутній проповідник у київській колегії в 40-х рр. XVII ст., де в той час викладали Лазар Баранович і Інокентій Гізель, майбутній патрон проповідника. Водночас в колегії вчився й інший діяч, споріднений Радивиловському по творчості і часу початку духовної кар'єри Іоаникій Галятовський, який стане "протеже" Лазаря Барановича.

Лазар Баранович викладав у колегіумі з 1642 до 1647 рр. (в цьому році він стає ректором школи при Свято-Покровському монастирі в Гощі, а на час повернення до Києва й очопення Барановичем колегії в 1650 р., Радивиловський вже закінчив навчання). Також Інокентій Гізель починає викладати з 1645 року (за іншими даними в 1642 р.) і в 1646 р. стає ректором колегії. Виходячи з цього, ми можемо спробувати відновити хронологію навчання Антонія Радивиловського в колегії.

Так, нижчі класи граматики займали близько чотирьох років навчання; два роки тривало навчання в середніх класах: поетики і риторики; філософія вивчалася два роки, а теологія чотири. Але, як відомо, до останньої третини XVII століття в київській колегії курс теології викладався в скороченому вигляді [18, с. 294], так що гіпотетично можна припустити, що навчання в колегії під час перебування студентом Антонія Радивиловського тривало близько десяти років. Відомо, що закінчив він колегію в кінці 40-х рр., фактично одночасно з Іоаникієм Галятовським, який прийняв постриг в 1650 р. Таким чином, роком закінчення колегії Радивиловським може бути 1650 або 1649.

Курс поетики і риторики, Радивиловському і Галятовському, очевидно, читав Баранович [13, с. 5; 14, с. 8], про що ще буде сказано нижче. У свою чергу Гізель читав курс філософії в 1645-47 рр. [2, с. 63] і цілком ймовірно, що під час цього курсу між ним і студентом Радивиловським могли зав'язатися дружні стосунки. Однак, до кінця 40-х років у Радивиловського мав залишитися час для оволодіння хоча б скороченим курсом теології, без якого він не міг би займатися проповідуванням. Так що, курс філософії Гізеля, згодом відображений у його "Творі про всю філософію", хронологічно вписується в наші дані прожиття проповідника. Даний факт може дати нам додатковий ключ до розкриття проблеми філософської складової проповідей Антонія Радивиловського. Таким чином, курси поетики та риторики Радивиловському були прочитані Барановичем у 16435 рр. А навчання в молодших класах, ймовірно, тривала з 1639 (1640) до 1643 роком.

Однак, за припущенням ряду авторів, викладацька діяльність Гізеля почалася не в 1645, а в 1642 р. [7], оскільки згідно з практикою того часу, перед читанням курсів філософії потрібно було починати з нижчих класів або хоча б з поетики і риторики. Таким чином, можна було б припустити, що курс риторики Радивиловський читав не Баранович, а Гізель, на користь чого може говорити і кардинальна відмінність стилю проповідей Радивиловського та Галятовського, що творили в латино-польської традиції, від стилю Барановича, який писав в греко-слов'янської традиції [3]. Проте Галятовський прямо вказує на своє учнівство у Барановича [13, с. 5], а Баранович в одному з листів називає своїм "вихованцем" Радивиловського [6, с. 2]. І хоча, хронологічно, викладання в колегії Барановича могло зачепити останні роки перебування обох майбутніх проповідників у молодших класах, факт викладання риторики Барановичем у цей період не викликає сумніву, чому є свідчення збережені конспекти студентів [5]. Різниця проповідницьких стилів пояснюється різною аудиторією (Баранович писав проповіді "легкозасвоювані" і для московської аудиторії, хоча явно був знайомий з латино-польськими зразками літератури). Ймовірно, що Гізелю відразу дали читати курс філософії, з огляду на його підготовку і попередній досвід ректорської роботи в Гощі (і тоді датою початку його викладання слід вважати 1645 р.), або обидва діячі викладали паралельно в різних класах початкового та середнього рівнів (тоді це може бути і 1642 р.).

Після закінчення колегії в кінці 40-х рр. XVII ст. Радивиловський приймає чернечий постриг і отримує посаду архідиякона Чернігівської кафедри. Чернігівським єпископом в той час був Зосима Прокопович, якого висвятив у 1631 р. Ісая Копинський (за іншими даними, Зосима став єпископом лише в 1648 (49) р.). Також цей ієрарх займав пост намісника Київського Михайлівського монастиря, а з 1632 року став ще й "блюстителем" київських печер. Саме ж перебування єпископа на кафедрі в Чернігові викликає сумнів, адже в період до літа 1648 р. там панівне становище займала уніатська церква, яка утримувала церковні маєтки, а більшість храмів лежало в руїнах з часів воєн з Московією. Тому, Зосима жив у Києві, отримуючи від Києво-Печерської лаври гримання як "блюститель" печер і не маючи можливості перебувати на кафедрі в Чернігові (втім, як і його попередник, Ісая Копинський). Хоча є згадки про те, що Зосима деякий час жив в Єлецькому монастирі, складаючи його "Синодик" [15, с. 30], проте це малоймовірно, оскільки монастир до 1648 р. належав уніатам. Зокрема, їм "керували" Кирило Транквіліон Ставровецький (який навіть видав в "маєтності монастирської" своє "Перло многоцінне"), Маріан Оранський, Йосип Мещерінов (їх перераховує Галятовський у своїй "Скарбниці") [1, с. 349]. Сам же монастир за свідченням Галятовського лежав в руїнах спалений Самуїлом Горностаєм ще у 1610 р. (хоча, звісно, Галятовський міг і перебільшувати "недбальство" уніатів з метою отримання спонсорської підтримки на монастир від можновладців та прикрашання заслуг: власних та свого патрона Барановича).

Ситуація могла змінитися тільки з літа 1648 року, коли католицьке й уніатське духовенство змушене було тікати від козацької революції. Однак Зосима в той час був уже старий і якщо і приїжджав до Чернігова, то слідів його перебування тут не виявлено. Принаймні якихось масштабних відновних робіт у Чернігові не велося. Про це говорить той факт, що Лазар Баранович, ставши після Зосими 1657 р. Чернігівським єпископом, через відсутність умов для проживання в самому Чернігові, мав деякий час жити в Новгороді-Сіверському і тільки потім зміг оселитися у відновленому Борисоглібському монастирі (до того розбудованому домініканцями). Тому фактично Зосима не керував єпархією, а тільки носив почесний сан єпископа.

Цілком можливо, що молодий Антоній Радивиловський, будучи архідияконом (старший священик при єпископі), реально керував єпархією, поки Зосима перебував в Києві. Однак якщо Радивиловський і виїжджав до Чернігова (а не просто носив "почесний сан"), його діяльність там, швидше за все, зводилася до загального адміністрування, налагодження церковного життя і опіки над майновими справами церкви (вельми "неважними", виходячи з військової ситуації).

Проте в умовах нестабільності Чернігівська єпархія поки перебувала поза орбітою пріоритетних інтересів київської ієрархії і роль Радивиловського як архідиякона, ймовірно, була номінальною. Так, коли 1653 р. Лазар Баранович отримав посаду ігумена Єлецького монастиря, він не виїжджає до Чернігова і продовжує перебувати в Києві, ймовірно задовільнившись скромними доходами з монастирських володінь, якщо такі взагалі були. Антоній Радивиловський на той час уже кілька років повинен був знаходитися в Чернігові або просто числитися архідияконом.

Факт призначення Антонія Радивиловського на цю посаду, може побічно свідчити про його місцеве походження. Гізель або Баранович цілком могли скласти Радивиловському протекцію для його призначення на почесну, хоча і не вигідну в той час посаду. Однак, виходячи зі складних умов, що склалися на той час в Чернігові, там дійсно могла знадобитися людина молода й енергійна, а найголовніше місцева, що і зумовило вибір випускника колегії.

Однак архідияконська діяльність Антонія Радивиловського була недовгою. Активізація військових дій, ймовірно, спричиняє виїзд Антонія Радивиловського на Волинь. В цей період частина церковних ієрархів намагається мігрувати в більш спокійні "православні" регіони Речі Посполитої. Зокрема, туди ж, на Волинь (свою батьківщину), направляється й Галятовський. З 1653 до 1655 рр. Антоній Радивиловський згадується, як проповідник Загорівського монастиря, а в 1655, як "головний казнодій" [19, с. 210]. Надалі досвід "казнодійства" та здобуте на Волині ім'я знадобиться йому після повернення до Києва.

В середині 50-х рр. Антоній Радивиловський повертається до Києва, де розгортає бурхливу проповідницьку діяльність, за власним свідченням (в посвяченні "Огородка" Богородиці), він складає і виголошує свої проповіді в різних храмах міста [10, арк. 5]. Тоді ж у 1656 р. обіймає посаду постійного проповідника Києво-Печерської лаври. З цього часу і до смерті діяльність Радивиловського проходить у стінах Лаври та Миколаївського монастиря. Свою першу, відому нам, проповідь Антоній Радивиловський проголошує на церемонії посвячення Гізеля в сан архімандрита Лаври. На нашу думку, не випадково його призначення лаврським проповідником збіглося з призначенням Інокентія Гізеля на посаду архімандрита тієї ж Лаври. Ймовірно, що вступаючи в нову посаду, Гізель викликав до себе і свого протеже, за що той не забував дякувати патрону в своїх промовах і присвятах. Фактично одночасно з цими подіями, вмирає Зосима Прокопович, вакантну посаду займає Лазар Баранович, який розгортає в єпархії свою бурхливу діяльність: спочатку в Новгороді-Сіверському, а після і в самому Чернігові. Тож в поверненні Антонія Радивиловського до Чернігова не було сенсу. радивиловський намісник проповідницький

У 1671 р. Антонія Радивиловського було призначено намісником Києво-Печерської лаври (Гізелю вже було близько 70 років), що значно піднімає його вплив і авторитет в Церкві. Баранович у своєму листі за 1672 р. називає його "не останнім служителем Пресвятої Діви" [16, с. 106]. Він займається майновими, культурними та політичними справами Церкви і монастиря (тут міг стати в нагоді досвід чернігівського архідияконства). З листів Лазаря Барановича до Антонія Радивиловського з приводу видавництва збірки віршів чернігівського архієпископа "Лютня Аполлонова" стає відомо про вплив лаврського намісника на друкарську справу [16, с. 98-99]. Але, незважаючи на це, Антоній Радивиловський зміг надрукувати (і то, в неповному обсязі) свою збірку проповідей під назвою "Огородок Марії Богородиці..." тільки в 1676 р., хоча в 1671 вона вже була готова [6, с. 7]. Даний факт може говорити як про завантаженість Лаврської друкарні, так і про брак коштів, а так само і про особистісні характеристики проповідника.

На початку 1682 року ми бачимо Антонія Радивиловського на виборах нового Печерського Архімандрита, на цю посаду тоді був обраний ігумен Миколаївського монастиря Варлаам Ясинський (який повинен замінити старого Гізеля після його смерті). На вакантне місце ігумена Миколаївського монастиря вибирають Антонія Радивиловського.

З кінця 1683 року (після смерті свого патрона) і до кінця життя Радивиловський обіймає посаду ігумена Миколаївського монастиря. Протягом цього часу він продовжує піклуватися про культурне життя Церкви, дарує богослужбові книги в малі парафії, де їх не було через дорожнечу і бідность [6, с. 10-11]. У 1688 р. виходить у світ друга збірка Антонія Радивиловського під назвою "Вінець Христов ...". Помер проповідник 10 січня 1688 р., похований в дальніх печерах Києво-Печерської лаври [17]. У тому ж році помер його колега і товариш по навчанню Іоаникій Галятовський. Якщо вважати їх ровесниками (вчилися в колегії вони одночасно), то часом народження Радивиловського можна вважати дату близьку до 1620 р. Таким чином, на момент смерті проповідника йому було близько 70 років.

Таким чином, ми можемо констатувати, що біографічні дані про життя Антонія Радивиловського, а так само характеристика його творчості можуть бути розширені за рахунок аналізу історичного контексту діяльності Радивиловського та пошуку паралелей між відомими фактами його біографії з життям інших видатних сучасників проповідника.

У творчості проповідника відбилися головні тенденції розвитку тогочасної української та загальноєвропейської культури. Спадщина проповідника займає вагоме місце в переліку визначних досягнень вітчизняної духовної культури епохи бароко.

Література

1. Галятовский Иоаникий. Скарбница потребная / Иоаникий Галятовский // Іоаникій Галятовський. Ключ розуміння / Гапятовський Іоаникій / підгот. І.П. Чепіга. К.: Наукова думка, 1985. С. 344-371.

2. Довга Л.М. Система цінностей в українській культурі XVII століття / Л.М. Довга. Київ ; Львів: Свічадо, 2012. 344 с.

3. Крекотень В.І. Оповідання Антонія Радивиловського / В.І. Крекотень. К.: Наукова думка, 1983. 408 с.

4. Купчинська 3.О. Компонент рад в архаїчній ойконімії України / 3.О. Купчинська // Дослідження з лексикології і граматики української мови. 2013. -Вип. 14.-С. 49-61.

5. Лисюк М. Архієпископ Лазар Баранович церковно-релігійний та громадсько-просвітницький діяч України другої половини XVII століття.

6. Марковский М.Н. Антоний Радивиловский, южнорусский проповедник XVII века / М. Н. Марковский. К., 1894.

7. Павленко Ю. 100 найвідоміших українців ІЮ. Павленко. К.: Автограф, Книжковий дім "Орфей", 2005. 400 с.

8. Радивиловський Антоній. "Вінець Христов..." / Антоній Радивиловський. К., 1688.

9. Радивиловський Антоній. "Вінець Христов...", рукопис / Антоній Радивиловський. І.Р. ЦНБУ ім. В. І. Вернадського. П.Ник м. П. 560 т. 2.

10. Радивиловський Антоній. "Огородок..." / Антоній Радивиловський. К., 1676.

11. Радивиловський Антоній. "Огородок...". рукопис. Книга 1 / А. Радивиловський. І.Р. ЦНБУ ім. В.І. Вернадського. П. Ник. М. П. 560, т. 1, кн.1.

12. Радивиловський Антоній "Огородок...". рукопис. Книга 2 / А. Радивиловський. І.Р. ЦНБУ ім. В.І. Вернадського. П. Ник. М. П. 560, т.1, кн. 2.

13. Сумцов Н.Ф. Иоаникий Галятовский / К истории южнорусской литературы XVII века / Николай Федорович Сумцов. К., 1884. 183 с.

14. Сумцов Н.Ф. Лазарь Баранович / К истории южнорусской литературы XVII века / Николай Федорович Сумцов. К., 1884. 186 с.

15. Черниговский Елецкий Свято-Успенский монастир / сост. А.Ф. Тарасенко. Чернигов: Десна, 2013. 312 с.

16. Яковенко Н.М. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної.

17. Яковенко Н.М. У пошуках Нового неба: Життя і тексти Йоаникія Ґалятовського / Н.М. Яковенко. Київ: Лаурус; Критика, 2017. 704 с.

18. Czlowiek Baroku / Pod redakcja Rosaria Villariego. Warszawa, 2001.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Довідка з біографії Інокентія Гізеля. Діяльність у Києво-Могилянському колегіумі, участь у створенні "Києво-Печерського патерика". З 1656 р. Гізель - архімандрит Києво-Печерської Лаври. Значення філософської і педагогічної діяльності просвітителя.

    контрольная работа [21,9 K], добавлен 07.10.2012

  • Державне життя Китаю в XVII–XVIII ст. Опіумні війни та утворення тайпінської держави. Китай після занепаду держави тайпінів. Китай на початку ХХ ст.: Синкхайська революція. Загострення суперечностей та народна боротьба проти маньчжурських завойовників.

    реферат [21,9 K], добавлен 25.11.2009

  • Дослідження проблеми реформування духовної освіти в православних єпархіях після інкорпорації українських земель до Російської імперії наприкінці XVIII – поч. ХІХ ст. Перетворення Києво-Могилянської академії на два заклади – духовну семінарію та академію.

    статья [26,6 K], добавлен 19.09.2017

  • Загальна характеристика політичного становища України у середині XVII ст. Передумови, причини, результати та наслідки Великого Українського повстання 1648 р. під керівництвом Б. Хмельницького. Основні положення та значення Переяславської угоди (1654 р.).

    реферат [31,4 K], добавлен 11.03.2010

  • Діяльність П.В. Феденка, відомого діяча Української Соціал-демократичної Робітничої партії у період Української національної революції та його погляди на неї. Оцінка політики гетьмана П. Скоропадського та його роботи в уряді УНР за часів Директорії.

    реферат [27,8 K], добавлен 12.06.2010

  • Ознайомлення із біографією Рибейра - славетного художника епохи бароко. Розповідь про життя митця у Неаполі. Зображення в його роботах драматичних сцен людських страждань. Розгляд відомих картин - "Мучеництво святого Філіпа", "Хромоніжка", П'яний Сілен".

    реферат [1,5 M], добавлен 27.10.2011

  • Дослідження з історії України XIX ст. Ястребова Ф.О. Праці А.Ю. Кримського з історії та культури арабських країн. Українське наукове товариство у Києві. Роль друкарства у розвитку історії у XVI-XVII ст., Києво-Могилянська академія - осередок їх розвитку.

    контрольная работа [36,7 K], добавлен 29.01.2014

  • Культура епохи Бароко і Просвітництва, католицька церква та контрреформація. Розвиток освіти, літератури і мистецтва, книгодрукування і публіцистика. Особливості культури Речі Посполитої в XVII – XVIII ст. та поступовий розвал державності в Польщі.

    реферат [34,3 K], добавлен 13.10.2012

  • Аналіз створення Києво-Братської колегії у процесі об’єднання Київської братської школи з Лаврською школою. Внесок академії у формування української мови, поезії, літератури, культури, національної свідомості. Заснування окремої бурсацької бібліотеки.

    презентация [10,6 M], добавлен 01.04.2019

  • Становлення Павла Скоропадського як особистості та майбутнього діяча Української держави у дитячі та юнацькі роки. Характеристика життя, діяльності та внеску гетьмана П. Скоропадського у розвиток української державності, науки та культури України.

    реферат [36,7 K], добавлен 22.01.2014

  • Голодомор 1932-1933 років як трагедія українського народу XX століття. Ставлення до подій тих часів всесвітніх організацій ООН та ЮНЕСКО, оцінка ними терористичних актів радянської влади проти української нації. Ціна хлібозаготівельної політики Сталіна.

    доклад [17,7 K], добавлен 13.08.2009

  • Дворянство як соціальний стан в Російській імперії. Спосіб життя поміщиків. Зміни в чисельності та розміщенні дворян Київської губернії в 1782–1858 рр. Внесок Івана Фундуклея в розвиток Києва. Будівництво Університету св. Володимира і Кадетського корпусу.

    реферат [31,5 K], добавлен 17.04.2013

  • Політична та соціальна обстановка в Україні після смерті Богдана Хмельницького, підготовка та здійснення Конотопського походу, оцінка його наслідків. Зміна політичної обстановки у Європі після Конотопської битви та втілення в життя ухвали Гадяцької унії.

    дипломная работа [137,5 K], добавлен 13.06.2010

  • Матеріальна база й стан освітніх кадрів на Поділлі у період відбудови. Соціально-побутове становище та ідеологічний тиск на вчительство у повоєнні роки. Історичні умови розвитку та відбудови середніх та вищих навчальних закладів у 1944-середині 50 років.

    дипломная работа [137,0 K], добавлен 30.10.2011

  • Письменники і поети-вихованці Києво-Могилянської академії. Навчання і життя студентів Києво-Могилянської академії. Бібліотека Києво-Могилянської академії. Козацькі літописці-вихованці Києво-Могилянської академії. Випускник КМА Петро Прокопович.

    контрольная работа [45,0 K], добавлен 20.11.2008

  • У статті, на основі архівних документів, аналізується характер релігійного життя в Україні та основні аспекти державної політики щодо різних конфесій у середині 1980-х років. Розгляд керівної ролі комуністичної партії. Становище протестантських конфесій.

    статья [21,8 K], добавлен 14.08.2017

  • Концептуальні засади дослідження взаємин української та кримськотатарської спільнот на етапі XV–XVII ст. Фактори міжспільнотних взаємин кримських і ногайських татар зі спільнотою українців. Специфічні ознаки етносоціальних трансформацій Великого Кордону.

    реферат [26,5 K], добавлен 12.06.2010

  • Деформуючий вплив сталінщини на суспільно-політичне життя України. Компанії проти "українського буржуазного націоналізму" і "космополітизму". Зміни в Україні після смерті Сталіна. Хрущовська "відлига". Демократизація суспільно-політичного життя країни.

    курсовая работа [24,7 K], добавлен 11.06.2009

  • Історія виникнення Почаївської Лаври: перша фундаторка монастиря - Анна Гойська, магнат Андрій Ферлей. Почаївський монастир у ХVІІ столітті: ініціатор будівництва Успенського собору – Потоцький. Святиня на порозі ХХІ століття: ігумен Амфілохій.

    курсовая работа [49,0 K], добавлен 06.08.2008

  • Організація і діяльність братств для захисту прав українського народу. Найважливіші чинники піднесення національної самосвідомості. Культурне життя в Києві на початку XVII ст. Реформи П.Могили та їх наслідки. Роль у відродженні Києва П.Сагайдачного.

    контрольная работа [40,3 K], добавлен 14.02.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.