Документи священнослужителів Сіверщини другої половини XVII ст. (за матеріалами Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського та Відділу рукописів Бібліотеки Польської академії наук у Кракові)
Святий єпископ Чернігівський і Ніжинський Філарет - видатний церковний діяч, історик Церкви та краєзнавець Сіверщини XVII століття. Аналіз змісту універсалу, який гетьман Мазепа адресував ігумену Свято-Микільського Крупицького монастиря у 1697 році.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.07.2018 |
| Размер файла | 18,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Размещено на http://www.allbest.ru
Святий єпископ Чернігівський і Ніжинський Філарет (Гумілевський) (1805-1866) був не тільки видатним церковним діячем, але й ґрунтовним істориком Церкви, краєзнавцем Сіверщини. Ця його справа продовжується сіверськими істориками, однак їх робота в галузі публікації документів єпископів, ігуменів, священиків тільки починається. Це не було випадковим. В СРСР історія Церкви була фактично під забороною, особливо періоду Гетьманщини, яку "не рекомендувалось" вивчати, оскільки її історія була пов'язана з українською державністю. Тому доводиться починати майже з нуля. Головними архівосховищами України щодо історії Православної Церкви доби Гетьманщини є Центральний державний історичний архів України у Києві (далі ЦЦІАУК), де зокрема зберігається документація понад 20 монастирів Сіверщини, та Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі IP НБУВ). Знаменита колекція сіверських документів, вивезена в середині XIX ст. до Польщі Марціном Гожковським, теж має велику цінність. Вона знаходиться у відділі рукописів (далі ВР) бібліотеки Польської академії наук у Кракові (далі БПАН). Враховуючи обмежений обсяг статті, зупинимось тільки на двох останніх архівосховищах. Оскільки частина документів вже надрукована нами, будемо посилатися на публікації, не вказуючи архівних сигнатур.
Зазначимо, що нами (невеликою групою археографів у складі 2--4 осіб) здійснюється видання серії "Документальна спадщина монастирів Гетьманщини", в межах якої побачили світло уже три томи, в т. ч. стосовно Максаківського монастиря [1]. Ця обитель знаходилася на території Менського району Чернігівської області і його документація безпосередньо стосується теми нашої доповіді. В документації інших двох монастирів окремі документи стосуються монастирів Чернігівщини. Документація священнослужителів (грамоти, універсали, укази тощо) регулярно публікується нами на сторінках журналу "Сіверянський літопис" (далі СЛ) і вона увійде до складу тритомника "Сіверщина гетьманська", який нині готується нами, а том перший (XVII ст.) вже цілком готовий до друку.
Особливістю IP є те, що матеріали по історії Церкви розпорошені по різних фондах і доводиться докладати значних зусиль, щоб виявити ті, що стосуються Сіверщини. До того ж документів доби Руїни досить мало і тому ми інколи будемо залучати документацію світських осіб, яка стосується історії Православної Церкви.
Першим з них за хронологією є лист 1667 р. з Ніжина шляхтича Миколи Малаховського до архімандрита Києво-Печерської лаври Інокентія Гізеля [2]. Цей лист проливає світло на заснування Омбиського монастиря. Коло його початків стояв шляхтич Малаховський (з роду Мапаховських походить мати гетьмана Пилипа Орлика Ірина), який жив поблизу Омбиша в Крупичполі (село суч. Ічнянського р-ну), володів також землею біля Лосинівки, що на Ніжинщині (потім продав їх Чижу, а той Угорницькому. Жінка останнього Катерина подарувала ці землі новостворюваному Омбиському монастиреві 1.12.(21.11)1649 р.). Коли пізніше за ці землі виникла суперечка, то за наказом гетьмана Івана Виговського Малаховський провів межу між спірними землями, орієнтуючись також на "копці" межові знаки, насипані ще Адамом Киселем. В документі названо ім'я намісника Омбиського монастиря Іллі, який у 1667 р. вже нежив. У фундуші Угорницької 1649 р. названо ім'я першого ігумена обителі ієромонаха Іларіона Борисовича [3].
Наступного року був написаний лист з Москви видатного письменника ієромонаха Симеона Полоцького до Філатея Утчицького, ігумена Богоявленського монастиря в Полоцьку. Тут згадувалася книга чернігівського архієпископа Лазаря Барановича "Меч духовний", яка була послана о. Філатею до Вільна через пана Бєльмакевича [4]. 1671 роком датований випис чернігівської полкової канцелярії щодо скарги оо. Іоаннікія Галятовського, архімандрита Єлецького монастиря, та Павла Пучковського, колишнього ніжинського протопопа, чернігівському полковнику Василю Гнатовичу (брату гетьмана Дем'яна Многогрішного) на "обывателя олишевского" Івана Биховця. Останній чинив різні перешкоди "в млынах, сеножациях, и в намановских и топчыевских", через що обитель зазнала збитків на 200 коп з лишнім. Авторитетна комісія визнала правоту духовенства і звеліла Бихівцю розкопати греблю під карою у 2000 талярів [5].
21(11).09.1671 р. у Новгороді-Сіверському Михайло Лежайський, архімандрит Спаського монастиря, відомий поет, видав підтвердження дозволу на побудову на землях обителі на р. Горохівці млина батуринському жителю Петру Соломоновичу. Сам дозвіл від 22 (12).09.1665 р. був даний чернігівським архієпископом Лазарем Барановичем [6]. Цей же Михайло Лежайський написав у 1677 р. листа до охочекомонного полковника Іллі Новицького [7], який зберігся в архіві цього полковника. У цьому листі він скаржився, що монастирського підданого Матвія на шляху на ярмарок у Борзні напав староста села Нехаївки (суч. Коропського р-ну) з челядниками і пограбував його. Оскільки Нехаївкою володів Новицький, то Лежайський звертався до нього, щоб відшкодувати кривду своєму підданому й покарати старосту [7]. Сам Лазар Баранович видав 27 (17) січня 1675 р. привілей Андрію Головні, "обивателеві тулиголовскому", на будівництво млина на р. Реті [8]. Вертаючись до архіву полковника Новицького, який зберігся у вигляді шести фундаментальних рукописів, відзначимо, що там містяться оригінали 19 листів до нього ігумена Свято-Микільського Рихпівського монастиря Луки Григоровича 1680-1685 рр., лист до Новицького намісника, ієромонаха Івана Полежачого, та згаданий лист Лежайського. Ця кореспонденція проливає важливе світло на майже не досліджену історію обителі. Тут є генеалогічні дані, свідчення про козаків полку Новицького, про візити до монастиря гетьмана Івана Самойловича, генеральних осавулів Леонтія Полуботка та Івана Мазепи й іншої старшини, свідчення про просвітницьку діяльність ченців тощо [9]. Особливу цінність являє лист до Новицького святого Димитрія Ростовського (Туптапа) від 18(8).06.1683 р., написаний у Крупицькому монастирі під Батурином (Димитрій був ігуменом цієї обителі). Він стосується конфлікту між ченцями і людьми полковника на сіножаті в Тиниці (село сучасного Бахмацького р-ну). Не маючи інформації про суть події, ігумен на всякий випадок вибачається і просить не доносити про це гетьманові, обіцяє завтра ж відвідати Тиницю і в усьому розібратися в справі [10]. Варто зазначити ще один лист написаний не раніше серпня 1687 р. до Лежайського. Його автором був гетьман Мазепа. В обширному посланні він відповідає на скаргу Лежайського щодо утисків новгородської архімандрії, називає його отцем та приятелем і запевняє, що ці кривди були вчинені колишнім гетьманом (Самойловичем), а "в том я и перед н[е]бом и перед світом не естем винен". Виправляючи цю ситуацію, Мазепа повертає в монастирське підданство селян, які записались у козаки, обіцяє пізніше вирішити справу з с. Камянкою та ін. [11].
Не менш цікавий документ належить перу священика в Салтиковій Дівиці о. Лаврентія Касперовича Похвапьського від 20(10).11.1685 р. о. Лаврентій був першим відомим в українській історії військовим капеланом (ще за гетьманату Юрія Хмельницького). У Салтиковій Дівиці він прокопав землю коло Десни й утворив штучне озеро, сінні покоси тощо. Ці землі й озеро (Лазницьке) він дарував Максаківському монастиреві [12]. 1688 р. датований дозвіл Лазаря Барановича воронізькому протопопу Йосифу Лазаревичу будувати греблю на р. Шостці в с. Ображіївка (попередньо він отримав дозвіл вщ гетьмана Мазепи) [13]. 1693 р. св. Феодосій Углицький, коад'ютора, від імені архієпископа чернігівського та новгород-сіверського Лазаря Барановича видав грамоту на відновлення печер св. Антонія в Любечі старцям ієродиякону Йоні та ченцю Інокентію Щирському. Трохи пізніше у тому ж році київський митрополит Варлаам Ясинський та архімандрит Києво-Печерської лаври Мелетій Вуяхевич видали відповідні грамоти цим же особам [14]. У 1695 р. гетьман Іван Мазепа написав листа до чернігівського архієпископа св. Феодосія Углицького у відповідь на його послання через намісницю чернігівського жіночого монастиря, яка прибула до гетьмана з проханнями всієї обителі. Святий клопотався, щоб "тяжести и долегливости, неслушне их подданим од старшини полку Черніговского діючиеся", були полегшені або відмінені. У зв'язку з цим гетьман видав універсал до чернігівського полковника Якова Лизогуба [15]. Ще один універсал (1697 р.) Мазепи адресував ігумену Свято-Микільського Крупицького монастиря. Гетьман бере сторону Андрія, козака с. Спаського, у котрого монастир забрав і спустошує його ліс [16]. Мова йде про тело Сосницького р-ну Чернігівської обл. У листопаді 1696 р. Лаврентій Крщонович звернувся з листом до гетьмана Івана Мазепи. Це унікальний документ, оскільки про автора твору "Киот срібнокований" (1695 р.) майже нічого не відомо. Тут, зокрема, маємо свідчення того, що Крщонович, ігумен СвятоТроїцького Іллінського чернігівського монастиря, служив понад 20 років чернігівським архієпископам (Лазар Баранович і Феодосій Углицький), прийняв чернецтво в чернігівській кафедрі, трудився в друкарні, підтримував зв'язки з Києво-Могилянською академією та Чернігівським колегіумом... У листі він висловлює бажання служити гетьману Мазепі [17]. У жовтні 1698 р. святий Іоан Максимович, єпископ чернігівський та новгород-сіверський, видав у Стародубі грамоту з приводу освячення місцевого Преображенського храму. Цікаво, що всім, хто прийде на освячення, святий обіцяв відпущення гріхів [18]. 1698 р. датований і заповіт конотопського священика о. Корнилія. Окрім майна, відписаних родичам, грошові суми о. Корнилій заповідав церквам, як і книгу Трефологій львівського друку. Текст цього заповіту наводиться в додатках, так само як трьох новознайдених документів, які належать перу святих чернігівських архієпископів Феодосія Углицького та Іоанна Максимовича. Вони були створені наприкінці XVII ст. і стосувалися майнових справ (продаж млина на р. Івоті нижче с. Погребки воронізькому сотнику Роману Лазаревичу).
Насамкінець відзначимо, що в згаданих вище документах на чільному місці стоять питання стосовно економічного становища обителі.
Це є типова ситуація, бо братія намагалася зберегти ті документи, які б були важливим аргументом у можливих судових процесах за землі, млини тощо.
На другому місці знаходяться документи, які висвітлюють роль монастирів як центрів духовного життя, культури й освіти.
Література
єпископ церковний універсал гетьман
1. Документальна спадщина Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві XVI--XVIII ст. К., 2011. 559 с.; Документальна спадщина Свято-Преображенського Максаківського монастиря XVII--XVIII ст. К., 2015. 173 с.; Документальна спадщина Свято-Михайлівського Видубицького монастиря у Києві XVII--XVIII ст. К., 2017. 607 с.
2. Мицик Ю. З нових джерел до історії церковного землеволодіння на Чернігівщині XVII--XVIII ст. / Ю. Мицик // СЛ. 1997. № 102. С. 10104.
3. Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. -К., 2012. T. 1. -- 2012. -- № 257.
4. НБУВ. IP. Ф. 194. № 121. Арк. 229. Опубліковано: Мицик Ю. Із листування духівництва 1660-х рр. // УІЖ. 2017. № 3. С. 154-155.
5. НБУВ. IP. Ф. X. № 7474.
6. Мицик Ю. З джерел до історії Сіверської України та Білорусі XVXVII ст. / Ю. Мицик// СЛ. 2001. № 3. С. 61-62.
7. Мицик Ю. З документації Свято-Микільського Рихлівського монастиря XVII ст. (листи ігумена Луки) / Ю. Мицик// СЛ. 2004. № 1. -С. 23-24.
8. Мицик Ю. З джерел до історії Сіверської України та Білорусі XVXVII ст. // СЛ. 2001. № 3. С. 62.
9. Мицик Ю.О. З документації Свято-Миюльського Непівського монастиря XVII ст. (листи ігумена Луки) / Ю. Мицик IIСЛ. 2004.№ 1. С. 1 2-24.
10. НБУВ. IP. -- Ф. II. -- № 14029.
11. Мицик Ю. З документації гетьмана І. Мазепи // СЛ. 1998. № 1. С. 92-93.
12. Документальна спадщина Свято-Преображенського Максаківського монастиря... С. 75-76.
13. Мицик Ю. Матеріали фонду 148 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Пустинно-Харлампієвського Гамаліївського монастиря XVIII ст. / Ю. Мицик, І. Тарасенко II Сіверщина в історії України. 2017. № 10. С. 150--148.
14. Мицик Ю. Відновлення Антонієвих печер у Любечі (XVII ст.) // Київська Старовина / Ю. Мицик. 1996. № 2/3. С. 79-82.
15. Мицик Ю. З документації гетьмана І. Мазепи / Ю. Мицик // СЛ. 1998. № 1. С. 95.
16. Мицик Ю. З документації гетьмана Івана Мазепи / Н. Бойницька, Ю. Мицик II СЛ. 2001. № 4. С. 41.
17. Мицик Ю. Фрагменти до біографії І. Мазепи / Ю. Мицик // СЛ. 2007. № 3. -С. 14-15.
18. НБУВ. IP. Ф. VIII. № 1446.
Додаток 1
1690, грудня 29 (19). Чернігів. Універсал чернігівського архієпископа св. Феодосія Углицького.
"Феодосий Углицкий, млетию Бжиею православный архиепископ черниговский, новгородский и всего Сівера, архимандрита елецкий.
Всім, кому того відати будет потреба, ознаймуем, иж одобраписмо золотих двісті ве злоті от пна Романа Лазаревича, сотника воронижского, аби мито, которое ему продалихмо на усті ріки Ивотки, нижей Погребков, в наших власне кгрунтах пастирских, до катедри черниговской належное, и в том жесмо одобрали замененное займище червоних тридцет, квитуем его, пна сотника.
Писан в катедрі нашой архиепископской черніговской року 1690 декаврия 19.
Вышменованый архиепископ рукою власною.
Квиетанция пану сотникові вороніжекому".
(НБУВ. IP. -Ф.І.№ 5927. Оригінал, завірений печаткою)
Додаток 2
1694, серпня 31 (21). Свірж. Універсал чернігівського архієпископа св. Феодосія Углицького.
"Феодосий Углицкий, млетию Бжиею православный архиепскоп черніговский, новгородский и всего Сівера, архимандрита елецкий черніговский.
Відомо чиним тепер и в потомние часи, ижесмо славетному пну Лазару Лазаревичу (?) позволили и благословили в ґрунтах нших катедралных под селом Погребками на реці Ивоті греблю сипати межи обома берегами ншими и млын з винницею при ней будовати. За що повинен он будет до катедри ншой золотых двісті дати червоними золотими о запустах Филиповых в сем року наступаючих. А по построеню млына волен будет так он сам, яко и потомкове, его пожытку всего так фундаторові млына, яко и катедрі належачого, з него заживати. Любо он сам албо потомкове его кому схотят тот млын пустити. Варуєм зас, абы там жадних до млына займищ и закопов не было, кром волного вывоженя з пущ нших деревны надобной до млина. Що все бы в ліпшой памяти и твердости зоставало, сей лист нш з подписом руки власной и з печатю катедралной вышпомененому пну Лазарю выдати розказаписмо.
Писан в Свіржу дворці ншом катедралном року Бжого 1694 мсца августа 21 дня.
Вышменованый архиепскоп рукою власною".
(НБУВ. IP. Ф. -1. № 59270. Автограф (?) написаний на друкованому (!) бланку автора, завірений печаткою. Курсивом виділено друкований текст. Пізніший запис: "1694-о году августа 21 дня").
Додаток 3
1698, серпня 31 (21). Чернігів. Універсал чернігівського архієпископа св. Іоанна Максимовича.
"Феодосий Углицкий, млстию Бжиею православный архиепскоп черніговский, новгородский и всего Сівера.
Послідуючим мы изволению преосвященного Лазаря Барановича, преосвященного Феодосия Углицкого, архиепскпов черніговских, потвержаем данные листы на фуі-щоване и уживане млына пречстному гспдну отцу Иосифу, протопопі вороіжскому, и позволяем з того млына пожитков уживати так ему, яко и потомком его, и кому зхочет тот млын пустити в кгрунтах ншых катедралных под селом Погребками на ріці Ивоті построенный. Варуєм зась, абы там жадних до млына займищ и закопов не было и жадной в кгрунтах катедралных до млына неналежных и неотданых шкоди не чинено. Що кожному тепер и в потомные часы извістно да будет. Достойнійшаго же ради увідения и кріпости сей лист нш з подписом руки при звыкпой печати менованому пречстному отцу протопопі выдати повеліхом.
Писан в катедрі архиепскпской черніговской року 1698 мсца февруар[ия] дня 17.
Рукою власною.
Запис на звороті іншою рукою-. "В сем універсалі любо една именуется особа, однак он як прчстному отцу протопопі вороніжскому, так и пну Иоанну Холодовичу, швакгрови его, ест служащий, поневаж кгрунт той обоїм их млстем в очизні (?) поданий".
(НБУВ. IP. -Ф. 1.-№ 59271. -Оригінал, написаний надрукованому (!) бланку автора, завірений печаткою. Курсивом виділено друкований текст. Пізніший запис: "1698-о года февраля 31 дня")
Додаток 4
1698, серпня 24 (14). Конотоп. Заповіт конотопського священика о. Корнилія.
"Я, на имя зовемий отец Корнилий, мешкаючий во грады Конотопі, будучи от Господа Бога хоробою навіжоний и звлаща чуючися же ближче мені приходит до смерти, нежели к животу за доброй еще памяти и зуполного розуму моего позосталие убожество мое распоряжаю яко по обикновению своему за спасенне и за отпущение гріхов своїх отказую и записую золотих сто на святую Софию, на церков печерскую отказую золотих осмьдесят на церков соборную конотопскую Рождества Богородици, сто золотих и таляр на святих 40 мучеников, сорок золотих и таляр святителя Христова Николая, сорок золотих и таляр на Рождество Богородици конотопской трафолой отказую друку лвовского до того ж храму Рождества Богородици, отказую комору посред ринку коморное окно середь комори на успение тож едно окно з краю от шевні (?), комора шинковная на три церкви записуется на Георгия, на сорок святих, на святого Николая, зятю моему Марку отказую комору окно из дверми, комору верхнюю унукові моему записую и готових грошей тому унукові чехами талярей десять, отцу Афанасию, брату моему, записую рясу тонкую, лися ми подшитую, синови его жупан каруновий из дузіками срібними, тріодь постную друку львовского отказую до Рохщества Богородици, тріодь цвітную отцу Афанасию записую, а скриня из книжками, якие есть зо всім, записую Марку моему, старшому Левку записую мазку (?) из двором и клячу, дерева різаного шестьнадцять колод и подвалин три отказую на церков соборную, на монастир печерский записую пояс позлоцістий на сорокоусти в Конотопі до церковь божественних пречестним отцем пресвітером конотопским на .. .ную церковь по осм коп, далем по таляру, папамарам по золотому, срібла .. .аного пять гривень Марку, зятю моему, виписую. Которое мое ледованное и записанное убожество достойно и праведно по моему обикновению, кому що ледовано, все сие суть записано и утверджено сим тестаментом моим яко то на обители святие киевские на святую Софию и на церков печерскую, так теж на церкви Божие конотопские, а особливе Марку, зятю моему, и брату моему Афанасию из его сином и Левку Старому вся сия есть вещей описанно до увідомления, кто би потребовати міл в кожного суду и права; тут теж дарую и напоминаю сим тестаментом моим, абы кождий прытом и родич мой, близкий и далекий, не важился сего тестаменту моего касовати кому що есть записано и хто би міл сей тестамент мой з приятелей моих, близких и далеких, касовати и турбовати такое мое из волі учиненное записанное убожество, такового заклинаю святими отци, иже во Никеи 313ти. Которий мой сей тестамент писан при людех зацних и віри годних.
Діялось во граді Конотопі року Божого 1698 місяця августа дня 14.
На сем же тестаменті моем устне упрошоный уряд конотопский о подписи имен и о притисненя печатей звиклих урядових в кожного суду и права для ліпшого увірения и певности.
Андрей Кандиба, наказний сотник конотопский (м.п.)
Игнат Макуха, атаман городовий (м.п.).
Гаврило Семенович, войт конотопский (м.п.).
Люде там бившие при справінню сего тестаменту мещане конотопские особи задние Иван, цехмистр кушнірский, Иван Лесенко, Апекса Крамар, Алексій Кириленко, Григорий Кривецкий, Феодор Петрович, писар конотопский подписовал рукою власного.
(НБУВ. IP. Ф. І. № 57808. Копія кінця XIX ст.)
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Історія створення бібліотеки Києво-Могилянської академії. Київська братська школа як основа академії. Петро Могила - засновник київської Академії і його внесок в розвиток бібліотеки. Основні напрямки діяльності бібліотеки на сучасному етапі розвитку.
реферат [42,7 K], добавлен 29.09.2009Політичне становище в Україні в другій половині XVII ст. Гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький. Політика гетьманів України в період "Руїни" (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, І. Брюховецький, Д. Многогрішний). Іван Мазепа, оцінка діяльності.
контрольная работа [18,6 K], добавлен 18.05.2010Дослідження історії заснування науково-технічної бібліотеки на базі книжкового фонду Дніпропетровського Гірничого інституту. Опис організації філії бібліотеки, де повноцінно функціонує абонемент та читальна зала. Профіль комплектування книжкового фонду.
презентация [808,9 K], добавлен 02.12.2014Міждержавні відносини України з Росією кінця XVII ст. Устрій та суспільні стосунки Гетьманщини. Північна війна та її вплив на Україну. Українсько-шведська угода на початку XVIII ст. та її умови. Антимосковський виступ І. Мазепи та його наслідки.
контрольная работа [37,6 K], добавлен 19.10.2012Особливості адміністративно-територіального поділу польських земель. Політичні та соціально-економічні аспекти ставлення російського уряду до польської шляхти. Основні риси фільваркового господарства. Досягнення польської інтелігенції в наукових галузях.
реферат [87,7 K], добавлен 28.10.2010Цінність літописі Самовидця - одного з фундаментальних джерел з історії Східної Європи XVII - початку XVIII ст., зокрема періоду Хмельниччини і Руїни в Україні, написаної очевидцем подій, вихідцем з старшини Війська Запорозького. Стиль і мова оповідача.
эссе [18,0 K], добавлен 22.05.2014Характеристика повсякденного життя студентства Київської духовної академії другої половини ХІХ ст.: житлові умови, побут, медичне обслуговування молоді, розпорядок дня, академічні традиції. Взаємовідносини між студентами та ставлення до своїх викладачів.
статья [30,6 K], добавлен 20.08.2013Сільське господарство як стрижень економіки України у XVII ст. Розвиток промисловості, ремесел, міст. Еволюція соціальної та національної структури населення. Перетворення в сфері релігії, статус православного духовенства. Особливості соціальних відносин.
реферат [30,1 K], добавлен 17.03.2010Характеристика Лівобережного реєстрового війська другої половини XVII століття. Місце гетьмана і старшин, поділ війська. Використання вогнепальної та холодної зброї. Руїна - період в історії козаччини, що наступив після смерті Богдана Хмельницького.
дипломная работа [140,1 K], добавлен 04.02.2011Особливе місце, яке посідала архітектура в українському мистецькому процесі. Еволюція архітектурної думки в руслі власної національної традиції. Цивільне та оборонне будівництво, рідкісні зразки церковної та світської архітектури, тенденції європеїзації.
контрольная работа [30,6 K], добавлен 24.09.2010Аналіз процесу створення та розвитку наукового електронного журналу як виду документа і складової інформаційних ресурсів бібліотеки. Визначення поняття електронного журналу. Передумови виникнення та історія розвитку електронного наукового журналу.
автореферат [56,6 K], добавлен 27.04.2009Сутність та наслідки Люблінської та Берестейської церковної уній. Аналіз соціально-економічного розвитку України в XVI-XVII ст. Громадсько-політичний устрій Запорізької Січі. Характеристика козацько-селянських повстань наприкінці XVI – на початку XVII ст.
реферат [25,0 K], добавлен 18.05.2010Дослідження епохи Петра I. Особливості петровських реформ, війна як їх основна рушійна сила. Реформа в області освіти: відкриття шкіл різного типу, перші підручники. Розвиток науки: заснування Академії наук. Використання церкви для потреб держави.
реферат [40,2 K], добавлен 23.09.2009Зовнішня політика Петра I, процес інтеграції Росії до Європи. Оперування Росією конфесійним питанням у зовнішній політиці. Українське конфесійне питання як політичний засіб Росії проти Речі Посполитої. Становище православної церкви Правобережної України.
реферат [34,9 K], добавлен 12.06.2010Аналіз педагогічної, науково-дослідної та організаційної діяльності першого заступника Наркома освіти України у 1931-1933 році О.О. Карпеки. Його місце і роль у реформуванні системи освіти в 20-30 років ХХ століття.
статья [15,9 K], добавлен 15.07.2007Аналіз створення Києво-Братської колегії у процесі об’єднання Київської братської школи з Лаврською школою. Внесок академії у формування української мови, поезії, літератури, культури, національної свідомості. Заснування окремої бурсацької бібліотеки.
презентация [10,6 M], добавлен 01.04.2019Передумови та результати Гадяцького договору і Андрусівського перемир'я. Опис гетьманства Ю. Хмельницького, Тетері та Брюховецького. Оцінка становища Правобережної та Лівобережної України в 60-80 рр. Діяльність Запорізької Січі у другій половині XVII ст.
реферат [24,4 K], добавлен 18.09.2011Вивчення біографії видатного українського історика, політика, державного діяча В'ячеслава Липинського. Ідеологія Липинського у гімназичні часи, військова служба в російському війську. Історичні монографії, організація Українського військового товариства.
реферат [31,1 K], добавлен 26.09.2010Юність і зрілість Михайла Грушевського. Роки викладання у Львівському ніверситеті: історик, публіцист, борець. "Історія України-Руси". Діяльність на чолі Центральної Ради. Перший Президент Української держави. Роки еміграції. Повернення в Україну.
реферат [2,6 M], добавлен 26.11.2007Головні етапи становлення та еволюція мережі установ поштового зв’язку Наддніпрянської України. Діяльність поштово-телеграфних контор Черкаського, Канівського та Золотоніського повітів другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Охорона праці для листонош.
дипломная работа [142,8 K], добавлен 07.06.2013
