Подільський край ОУН (б) у процесі розгортання збройних відділів українського націоналістичного руху опору (кінець 1943 р. - початок 1944 р.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Подільський край ОУН (б) у процесі розгортання збройних відділів українського націоналістичного руху опору (кінець 1943 р. - початок 1944 р.)

Ключові аспекти участі збройних сил під керівництвом Організації українських націоналістів (бандерівців) (далі - ОУН (б)) у еволюції українського національного руху Опору періоду нацистсько-радянської війни представлено в існуючій історичній літературі.

Водночас специфіка становлення та регіональні особливості діяльності військових формацій, які у подальшому стали основою розгортання структур Української повстанської армії “Захід” (далі - УПА-З), потребують належного висвітлення та аналізу. У межах Галичини такою структурою слід вважати Українську народну самооборону (далі - УНС) і низку збройних формувань регіонального характеру.

До формування УНС був уповноважений Олександр Луцький. Створення означеної військової сили відбувалося стараннями функціонерів існуючої на той час у Галичині оунівської підпільної сітки з “максимальним використанням для цього людських резервів Станіславсь- кого, Тернопільського, Стрийського і Дрогобицького обласних “Проводів” ОУН” Докладная записка по делу члена центрального “провода” ОУН Луцкого (1945 г.), Галузевий держав-ний архів Служби безпеки України, Сборник документов о структуре и характере антисоветской деятель-ности “Организацици украинских националистов - ОУН” и “Украинской повстанческой армии - УПА”; о методах и приемах агентурно-оперативной работы органов государственной безопасности Украины по ликвидации организованного подполья ОУН и вооруженных банд УПА на территории республики в период 1943-1954 гг. В 98 т, фонд печатных изданий № 13, архив № 372, т. 88, (Документы характе-ризующие значение и приемы захвата бандитов, оперативное использование их в чекистских мероприя-тиях по ликвидации вооруженного бандоуновского подполья в 1944-1954 гг. в 88-89 тт.), арк. 36-37..

О. Луцький стосовно організаційного оформлення УНС зазначав: “У той час в одному із сіл Козівського району... проходило засідання Крайового Проводу ОУН, де зустрівся з керівниками Станіславського обласного Проводу ОУН - “Робертом” (Ярослав Мельник. - Авт.), Стрийського обласного Проводу ОУН - “Шпаком” (Зиновій Благий. - Авт.) і Тернопільського обласного Проводу ОУН - “Нестором” (Іван Шанайда. - Авт.), територія яких повинна була стати базою для створення УНС. ... “Роберту”, “Шпаку” і “Нестору” я дав контрольні цифри - до кінця липня провести мобілізацію членів ОУН, здатних служити в УНС” “Протокол допиту Луцького Олександра Андрійовича від 1-2 серпня 1945 р.”, Літопис УПА. Нова се-рія. Київ, Торонто: НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевсь- кого НАН України, вид-во “Літопис УПА”, Державний комітет архівів України, ЦДАГО України, ГДА СБУ, т. 9. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих ра - дянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944-1945), (2007): 336..

Отож людські та матеріальні можливості осередків Тернопільської обласної сітки ОУН (б) і, зокрема Рогатинщини, слід вважати одним із головних джерел кадрових та матеріальних ресурсів у процесі постання УНС. У цьому контексті варто зазначити, що дослідник С. Волянюк, виходячи із природно-географічних особливостей Тернопільщини, констатує, що її територія “була менш придатною до повстансько-вишкільних дій, а організаційна діяльність у ній поступалася в господарському та мобілізаційному відношенні” прикарпатським регіонам і Волині Сергій Волянюк, “Нарис про діяльність ВО УПА “Лисоня”, Літопис УПА. Нова серія. Київ, Торонто: НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, вид-во “Літопис УПА”, Державний комітет архівів України, ЦДАГО України, ГДА СБУ, т. 20. Воєнна Округа УПА “Лисоня”. Документи і матеріали. 1943-1952, (2012): 45..

Стосовно відсутності великих лісових масивів та гірського рельєфу, що унеможливлював розгортання значної військової активності, то з цим можна погодитися. Водночас викликає здивування твердження згаданого автора про другорядність у плані організаційному, мобілізаційному та господарському. Усупереч означеній позиції С. Волянюка окреслюють ситуацію представлені вище документи. Опосередковано це підтверджується матеріалами листування регіональних провідників оунівського підпілля, де, зокрема, міститься вимога “подати поіменний (зашифрований) список усіх, що відійшли з Вашого терену до УНС” “Друже Крук! (лист “Володимира”, 11 листопада 1943 р.)”, Літопис УПА. Нова серія. Київ, Торонто: НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, вид-во “Літопис УПА”, Державний комітет архівів України, ЦДАГО України, ГДА СБУ, 2012, т. 20. Воєнна Округа УПА “Лисоня”, Документи і матеріали. 1943-1952, (2012): 602..

Зрештою, С. Волянюк стверджує, щоправда, на правах гіпотези, що “перша в Галичині вишкільна сотня УНС “Трембіта” була організована у травні 1943 р. у Стратинських лісах Бережанської округи ОУН. Очолив сотню к-р “Чмелик”, який згідно з наказом керівництва в червні 1943 р. вивів сотню у Долинщину” Сергій Волянюк, “Нарис про діяльність ... ”: 46..

Представники Рогатинського повіту Бережанської округи Тернопільської області були присутні в особовому складі сотні УНС “Сіроманці”.

Період літа 1943 р. характеризується сталим надходженням людських ресурсів із Бере- жанщини, Чортківщини та Рогатинщини до новостворених збройних загонів під егідою ОУН (б). Для прикладу, у липні 1943 р. із групою добровольців до сотні “Трембіта” було направлено майбутнього сотенного Володимира Верещинського “Ясьміна”. 5 серпня 1943 р. поблизу с. Багатківці (Теребовлянщина. - Авт.) відбувся збір 337 осіб, які згодом були відкомандировані для проходження військового вишколу в складі існуючих відділів УНС у Карпатах. Також упродовж липня - серпня 1943 р. мобілізовані з Підгаєччини поповнювали ряди куреня УНС “Гайдамаки”⁹.

Паралельно із цим слід констатувати, що в межах Тернопільщини функціонували повітові військові команди та створені їхніми стараннями військові підрозділи, які на початках кількісно співвідносилися із чотами¹⁰. Проте поступово процес розгортання військових формувань набув ширшого розмаху. У документах цей етап характеризувався так: “Осінь і зима 1943 р. ... час початків творення відділів УПА та терені “Лисоня” (криптонім ІІІ-ї воєнної округи (далі - ВО) УПА-З. - Авт.). В селі творяться рої і виходять в ліс, де з роїв повстаютьчоти і сотні”. Як наслідок упродовж осені постають формації, які згодом стали основою бойових структур ВО ІІІ “Лисоня”.

Організаційні початки постання збройних відділів у Тернопільській окрузі загально представлено у літописі сотні “Буйні”. Зокрема зазначається, що “літом 1943 року окружний провідник Січовик скликає всіх своїх референтів та повітових провідників на конференцію... В результаті наради рішено створити збройний відділ для самооборони... усі повітові провідники одержали наказ дати найкращий кадр, мобілізований з охотників. До формуванні частини тодішньому окружному господарчо-фінансовому референтові Бурі (Єфрем (Володимир) Бойко.

- Авт.) припоручено зайнятися постачанням харчів та забезпечити в повний бойовий виряд прийдешній відділ. Дальший тяг організації відділу окружний провідник Січовик передав тодішньому провідникові оргрефсітки “Богданові” (Ярослав Бабій. - Авт.). Роман Дяченко (Іллярій Лютий. - Авт.), як військовий референт, мав оформити відділ у військову одиницю та подбати про його вишкіл” “Колос”. Хроніка сотні “Буйні” (1948 р.), Літопис УПА. Нова серія. Київ, Торонто: НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, вид-во “Літопис УПА”, Державний комітет архівів України, ЦДАГО України, ГДА СБУ, т. 20. Воєнна Округа УПА “Ли-соня”, Документи і матеріали. 1943-1952. (2012): 392..

Припускаємо, що у схожий спосіб на Бережанщині формуються сотні “Орли” (вересень

- жовтень 1943 р.; ймовірний організатор і командир Василь Галущак “Клич” “Керівництво УПА та ОУН”, Літопис УПА. Нова серія. Київ, Торонто, т. 20. (2012): 689.) та “Бурлаки” (жовтень - листопад 1943 р.; командир Василь Шепета “Чорний” Ibid., 707.). У межах Тернопільської округи уподовж літа та осені 1943 р. формується основа для сотні “Буйні” “Колос”. Хроніка сотні “Буйні” (1948 р.), Літопис УПА. Нова серія, Київ, Торонто, т. 20. (2012): 392-397. під керівництвом спершу “Грози” “Керівництво УПА та ОУН”, Літопис УПА. Нова серія. Київ, Торонто, Т. 20. (2012): 690. (“Охрим”, “Сад”), а після пониження у званні через знищення відділу - Степана Маркіза “Гордій”, “Тур” Ibid., 698..

У листопаді - грудні 1943 р. на Чортківщині зусиллями Петра Хамчука “Бистрий” постає сотня “Сірі Вовки” Волянюк С. “Нарис про діяльність ...”: 46-47; Керівництво УПА та ОУН, Літопис УПА. Нова серія, Київ, Торонто, т. 20. (2012): 705., яка в окремих документах характеризується “одною з перших сотень, які повстали на терені “Лисоня” “Лисоня. Короткі описи боїв УПА (від 16.ХІІ.1943 - 2.8.1945 р.)”, Літопис УПА. Нова серія. Київ, Торонто, т. 20. (2012): 278..

Варто зазначити, що первинно чисельний склад окремих із названих військових одиниць не відповідав сотні, а здебільшого чоті (бл. 40 осіб) “Колос”. Хроніка сотні “Буйні” (1948 р.)”, Літопис УПА. Нова серія. Київ, Торонто, т. 20. (2012): 393.. У цьому вбачається схожіть із процесом виникнення перших військових частин у межах Львівської області ОУН (б).

Для підсилення процесу розгортання військових структур, а також із метою покращення рівня командного складу в межі Тернопільщини восени 1943 р. передислоковується один із перших відділів УНС, який здійснив попередній вишкіл у Карпатах (території Рожнятівського та Долинського районів сучасної Івано-Франківської області. - Авт.) - сотня “Сіроманці”.

О. Луцький стверджував, що “в жовтні 1943 р. я одержав від Шухевича завдання поширити діяльність УНС, а відповідно збільшити її кількісний склад на території всієї Галичини... Одержавши таке розпорядження Шухевича, тоді ж в жовтні 1943 р. одну сотню з куреня“Сіроманці” я направив до Тернопільської області” “Протокол допиту Луцького Олександра Андрійовича від 1-2 серпня 1945 р.”, Літопис УПА. Нова се-рія, Київ, Торонто, т. 9: НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Гру- шевського НАН України, вид-во “Літопис УПА”, Державний комітет архівів України, ЦДАГО України, ГДА СБУ, Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944-1945, (2007): 338-339.. Сотня “Сіроманці” на чолі з Дмитром Карпенком “Яструбом” дислокувалася у Рогатинських лісах “Протокол допиту Луцького Олександра Андрійовича від 27 серпня 1945 р.”, Літопис УПА. Нова серія. т. 9. Київ, Торонто, (2007): 365., масив яких став одним із територіальних осередків формування збройних частин ВО ІІІ “Лисоня” УПА-З. Особовий склад цієї тактичної одиниці УНС мав слугувати основою для розгортання двох куренів УНС “загальною чисельністю, приблизно, до однієї тисячі чоловік” “Протокол допиту Луцького Олександра Андрійовича від 1-2 серпня 1945 р.”, Літопис УПА. Нова серія. т. 9. Київ, Торонто, (2007): 339..

Підтвердження описаним подіям можна зустріти у матеріалах мемуарного характеру. Літопис сотні “Буйні” містить згадки про керівництво облаштуванням таборових споруд у другій декаді листопада 1943 р. “таборовим “Круком”, який “до будування колиб по спеціальності був наданий з відділу “Сіроманці” і у незавидний мамент відсутності командного складу перед зіткненням із гітлерівцями сприймався стрільцями “одиноким ще чоловіком... що... в разі нападу ворога на табір зможе обняти над ними команду”; зрештою, “д-г Крук”, виконував обов'язки керівника “групи” після зміщення командира “Грози” до призначення Степана Маркіза “Гордія” “Колос”. Хроніка сотні “Буйні” (1948 р.)”, Літопис УПА. Нова серія, т. 20. Київ, Торонто, (2012): 396, 397, 398, 399..

Таким чином, на нашу думку, засвідчується намагання ЦП ОУН (б) передислокацією сотні “Сіроманці” посилити військову присутність у регіоні та піднести її рівень. Наведені факти дають підстави окреслити певні етапи розвитку УНС загалом. Зокрема, після першого, організаційного, який припав на період літа - початку осені 1943 р., розпочинається етап “структурного розгортання” з використанням попередньо підготовленого особового та командного складу (осінь - початок зими 1943 р.).

Правдоподібною видається теза про те, що часом реорганізації низових структур УНС Тернопільщини у ВО ІІІ “Лисоня” УПА-З на чолі з Омеляном Польовим “Остапом” був період січня - березня 1944 р. Волянюк С. “Нарис про діяльність ...”: 48., хоча абревіатура УПА зустрічається в окремих документах, які датуються жовтнем 1943 р. “Друже Остап (лист “Меча”, не пізніше 5 жовтня 1943 р.)“, Літопис УПА. Нова серія, т. 20. Київ, Торонто: НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, вид-во “Літопис УПА”, Державний комітет архівів України, ЦДАГО України, ГДА СБУ, Воєнна Округа УПА “Лисоня”, Документи і матеріали. 1943-1952. (2012): С. 598, 599.

Опосередковані підтвердження такої хронології можна зустріти у джерелах мемуарного характеру. Зокрема у літописі сотні “Буйних” згадується, що в середині лютого 1944 р. здійснюється доукомплектування особового складу частини, внаслідок чого “наш відділ збільшився, він числив уже до 100 чоловік і увійшов в склад УПА” “Колос”. Хроніка сотні “Буйні” (1948 р.)”, Літопис УПА. Нова серія, Т. 20, Київ, Торонто, (2012) : 402..

Означена вище хронологія простежується також і в документації, зокрема в інструктивних матеріалах підпілля, датованих лютим 1944 р. Зокрема референти пропаганди зобов'язувалися до організації фотоархівів кожного з повітів Бережанщини з представленням у їхніх фондах світлин “усіх вартісних для історії подій”, серед яких - “бої УНС-у” Згідно з інструкцією Організаційного Референта КП ч.7/44 Доручення 5/44 Грекові (окр. “Сум” ^{лютого 1944 р.) ,} Літопис УПА. Нова серія, т. 20, Київ, Торонто, НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, вид-во “Літопис УПА”, Дер-жавний комітет архівів України, ЦДАГО України, ГДА СБУ, 2012. Воєнна Округа УПА “Лисоня”. Документи і матеріали. 1943-1952. (2012): 595.. Таким чином підкреслюється факт того, що абревіатура УНС, яка пов'язується із минулим, змінюється новітньою на той час - УПА.

Загалом можна ствердити, що постання збройних формувань оунівського крила вітчизняного руху Опору в регіоні характеризувалося системністю, що, своєю чергою, слугує аргументом щодо закидів у стихійності означеного процесу. До справи формування та забезпечення перших відділів УНС прилучалися відповідні ланки підпільної організаційної структури ОУН (б) Галичини, а зокрема і Тернопільська область із Рогатинщиною включно.

український бандерівець галичина

Размещено на Allbest.ru