Анотації

У статті розкривається внесок львівського адвоката Степана Федака у роботу Українського горожанського комітету у Львові. Вказується, що організація була заснована у переддень Листопадового чину і діяла в умовах польсько-українського військово-політичного протистояння. На основі архівних матеріалів і періодики автор аналізує основні аспекти діяльності української гуманітарної інституції, до яких був залучений діяч. Наголошується, що, будучи керівником комітету, С. Федак здійснював контроль за фінансовими справами, репрезентував організацію у відносинах із владою, допомагав у вирішенні матеріальних проблем українського населення Галичини.

Ключові слова: Український горожанський комітет, С. Федак, гуманітарна організація, Львів.

After the establishment of Polish rule over Eastern Galician Ukrainian, activists formed UCC to represent their interests to the new administration. One of the co-founders and leaders was S. Fedak - a lawyer and a public figure.

The committee started to function actively for the needs of civilians in December of 1918 during the difficult period of Polish-Ukrainian conflict, primarily in Lviv. The management of the organization represented it as being non-party and humanitarian. On the first stages, S. Fedak was managing financial deals of UCC. The most funds were used on wounded and captive troops of Ukrainian Galician Army (UGA) and support of widows and orphans. As the range of activities of UCC has grown, S. Fedak became a representative of the organization in relationships with local Polish administration and was establishing a contact with Ukrainian emigration governments.

At the beginning of 1920, the management of UCC developed and later ratified a statute on request of the ruling power. The reason for the request was the situation of Polish State, in particular, a military conflict with Soviet Russia. We consider that an official statute could become a mean for pressure and control of UCC. New rules made S. Fedak a head of the executive department of the committee and established collective management of the organization. His obligations included the control of finance as well as the legal support of citizens. S. Fedak joined the development and implementation of support of the starving population of Eastern Galicia, which took place from November of 1920 until the summer of 1921. At this stage, S. Fedak represented the activity of UCC before Polish central administration, in particular, he was meeting with Y. Pilsudski.

The local government prohibited UCC because of a terroristic attack organized by the son of S. Fedak - Stepan-Yaroslav. S. Fedak and some chief executives of the organization were arrested, and the committee itself was closed with an accusal of anti-state activity.

Keywords: Ukrainian Civil Committee, S. Fedak, humanitarian organization, Lviv.

Основний зміст дослідження

В умовах польської окупації Східної Галичини (у 1918-1923 рр.) громадські організації виступали вагомим чинником збереження національної окремішності українського населенняБорис Савчук, “Українські громадські організації в суспільному житті Г аличини (остання третина ХІХ ст. - кінець 30-х років ХХ ст.) ” (Док. дис., Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, 1999): 392. . Однією з таких організацій був Український горожанський комітет у місті Львів (далі - УГК), котрий виконував функції репрезентанта українців перед польською військовою і цивільною адміністрацією, а також опікувався українськими громадянами, спершу в межах Львова, а з часом в інших повітах краю.

За минулі роки в історичній літературі з'явилися публікації, в яких проаналізовано основні напрямки роботи організації. Це статті О. БежукОльга Бежук, “Благодійна діяльність самаритянської секції Українського Горожанського Комітету у Львові”, у Вісник університету Львівська Політехніка 693 (2011): 142-146. , Л. ДавибідиЛев Давибіда, “Діяльність Самаритянської секції українського Горожанського комітету у сфері охорони здоров'я (1918-1923 рр.) ”, у Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету 39 (2014): 62-67. , І. СловацькогоІван Гловацький, “Роль колегії оборонців в організації правового захисту політичних в'язнів у політичних судових процесах у Східній Галичині (1918-1926 рр.)", у Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права № 2 (2003): 21-27. , В. ІващукаВолодимир Іващук, “Участь наддніпрянських політичних емігрантів у діяльності галицької громадської організації “Український Горожанський Комітет" в 1921 р.", в Інтелігенція і влада 11 (2008), 161-172. , А. ПрокіпАндрій Прокіп, “Освітня діяльність Українського горожанського комітету в 1920-х рр.", Вісник Львівської комерційної академії. Серія гуманітарні науки 13 (2015): 90-94. , І. БілавічІван Білавич, Борис Савчук, “Український горожанський комітет як репрезентант соціального захисту ^{українців (1918-1921 рр.) ”, в} Научные труды Sworld, вип. 46, том 5 (2017): 50-54. . Однак досі залишаються окремі аспекти діяльності УГК, які недостатньо висвітлені в історіографії.

У нашій розвідці ми зосередимо увагу на тих сферах діяльності УГК, до яких долучився Степан Федак - один із керівників комітету впродовж періоду його існування. Він народився в Перемишлі, але після смерті батька сім'я у 1874 р. переїхала до Львова. Вихованець Ставропігійського інституту, пізніше навчався на юридичному факультеті Львівського університету. Проводив власну адвокатську практику у Львові, а з кінця 1890 р. долучився до створення Товариства взаємного убезпечення “Дністер”, яке у 1909 р. очолив. Із початком листопадових подій 1918 р.С. Федак ввійшов до складу уряду Західно-Української Народної Республіки (далі - ЗУНР) як Державний Секретар харчових справ (продовольства), а після відходу українських військ зі Львова залишився в окупованому поляками місті⁸.

Діяльність УГК відбувалася на тлі складних суспільно-політичних подій, які виникли у зв'язку із завершенням Першої світової війни і подальшим державотворчим процесом у ІІ Речі Посполитій. Після відновлення незалежності молода республіка була втягнута одразу в шість військових конфліктів, які тривали до кінця 1921 р.9 У таких умовах польська адміністрація в регіонах, по-перше, не мала змогу виконувати вирішувати нагальні соціальні проблеми (забезпечувати засобами до існування мешканців, боротися з епідеміями, допомагати у відновлені інфраструктури), по-друге, з допомогою силових методів (арешти членів, закриття товариств), втручалася в діяльність непольських громадських організацій. Ці фактори виявляли суттєвий вплив на діяльність української гуманітарної організації.

Сучасні дослідники, характеризуючи діяльність УГК, виділяють кілька етапів:

1) з грудня 1918 до травня 1919 рр., період, коли вплив комітету поширювався на Львів;

2) друга половина 1919 р. - поширення організаційної мережі на Галичину;

3) 1920-1921 рр. - поглиблення форм і розширення напрямів діяльності¹⁰. З метою ґрунтовнішого висвітлення внеску С. Федака у діяльність комітету, хронологічно розділимо виклад результатів дослідження на два етапи: перший - грудень 1918 - грудень 1919 рр.; другий - 1920 - жовтень 1921 рр.

Офіційною датою започаткування роботи УГК у Львові документи товариства вказували четверте грудня 1918 р.1¹. Проте Олена Федак-Шепарович (дочка С. Федака) згадувала, що установа була заснована під час Першої світової війни (до 1 листопада 1918 р.) і призначалася для розподілу гуманітарної допомоги¹². Після евакуації українських військ зі Львова, 22 листопада у помешканні Осипи Паньківської зібралися Лев Ганкевич, Володимир Охримович та Степан Федак. Метою зустрічі було “устійнити (установити, з'ясувати. - Б. С.) план праці й тактику супроти поляків”Ibid. . На зборах було вирішено змінити розширити діяльності комітету. Документи фіксували, що С. Федак на той час уже обіймав посаду керівника УГК, тож визначити обставини цього рішення складно. Припускаємо, що такий крок був пов'язаний із його роботою в Державному Секретаріаті ЗУНР.

Зоя Баран, “Степан Федак”, у Західно-Українська Народна Республіка, 1918-1923. Уряди. Постаті, ред. Ярослав Ісаєвич. (Львів: Інст. Україн. ім. І. Крип'якевича, 2009), 289-295.

Норман Дейвіс, “Боже ігрище: історія Польщі”. (Київ: Основи, 2008), 740.

Білавич, “Український горожанський комітет як репрезентант соціального захисту українців (1918-1921 рр.)”, 50-54.

Статут, 3.03.1920-21.06.1920, Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАЛ України), ф. 462, оп. 1, спр. 1, арк. 1.

Олена Федак-Шепарович, “Український Червоний Хрест у Львові 1918-1919”, Вісті комбатанта № 6 (1961).

Впродовж грудня 1918 - грудня 1919 рр. комітет діяв на підставі окремих дозволів місцевої польської адміністрації: перший - від 4 грудня 1918 р., наданий генералом Тадеушом Роз - вадовськимЛистування з Тимчасовою урядовим комітетом Міністерства внутрішніх справ у Варшаві, Дирекцією поліції у Львові про затвердження статуту комітету та підготовці статутів окружних і місцевих комітетів, 1918-1921, Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАЛ України), ф. 462, оп. 1, спр. 2, арк. 7. ; другий - від 5 грудня - Тимчасовим правлячим комітетомIbid., арк. 1.

* Польські адміністративні органи в Галичині: Польська ліквідаційна комісія та Тимчасовий правлячий комітет (утворений 24 листопада 1918 р.) - ліквідовані 10 січня 1919 р.; Правляча комісія для Галичини й Цєшинської Сілезії - ліквідована 7 березня 1919 р.; Генеральний делегат уряду для колишньої Галичини - скасована у квітні 1921 р.; з 1 вересня 1921 р. - запроваджувалося воєводське управління. . Пізніше цей комітет ліквідували*, а цивільна влада перейшла до компетенції Генерального делегата уряду для колишньої Галичини, яким призначили Казімежа ГалецькогоОлександр Рубльов, “Організація управління в українських землях ІІ Речі Посполитої”, у Історія державної служби в Україні: у 5 т., Т. 2, ред. Станіслав Кульчицький. (Київ: Ніка-Центр, 2009.Т. 2), 18. . Таким чином, і військова, і цивільна адміністрація міста не заперечувала роботу УГК для “забезпечення щоденних потреб і охорони українського населення”. Своєю чергою, члени комітету позиціонували організацію як позапартійну і гуманітарну.

На початку офіційної діяльності комітету С. Федак, крім безпосереднього керівництва організаційними питаннями, здійснював контроль за фінансовими справами комітету. На його ім'я надходили грошові внески від різних установ і товариств Львова та з-за кордонуСтатті невстановлених авторів та історичні довідки про заснування, діяльність, склад та потреби комітету, 19. 02.1920-10.1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 3, арк. 1. Листування з українськими товариствами і організаціями Східної Галичини про збір та розподіл по - жертвувань для українського населення, 1920, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 241, арк. 3-4. . У цей час діяльність комітету спрямовувалася на опіку над пораненими і полоненими вояками Української Галицької Армії (УГА), що перебували у шпиталях і таборах полонених. Їх забезпечували необхідними речами, які збирали у небайдужих мешканців Львова. З початком 1919 р. УГК надавав допомогу і родинам військових УГА, які втратили засоби до існування, а також іншим представникам української громади, які у зв'язку з військовими діями потребували допомогиРозпорядження дирекції поліції про припинення діяльності комітету, 1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 4, арк. 1. .

Кошти до бюджету комітету надходили також з добровільних пожертвувань мешканців міста та українських мігрантів. Грошові збірки проводилися в приміщеннях УГК, редакції газети “Вперед”. Окремі рахунки, на які надходили благодійні внески з-за кордону, знаходилися у Земельному Банку Гіпотечному, товаристві “Дністер”. Доходи УГК в період з грудня 1918 до жовтня 1919 р. коливалися від 10-18 тис. корон щомісяця без урахування коштів з-за меж ГаличиниКасові книги, грудень 1918 - грудень 1919, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 268, арк. 1-51. . Основними статтями витрат за даний період було фінансування роботи безплатних кухонь, гарнізонного шпиталю, надання коштів для окремих осіб (“запомога”), проведення свят. Крім грошових пожертв, комітет збирав продукти харчування, одяг і білизнуIbid. .

У спогадах сучасників С. Федака знаходимо відомості про те, що він у цей час допомагав уникати мобілізації до лав польської армії українським службовцям та мешканцям ЛьвоваАдольф Слиж, Мої літа. Спогади. (Львів: Манускрипт-Львів, 2014), 46. .

На початку січня 1919 р., завдяки старанню В. Охримовича, УГК отримав дозвіл від голови уряду ЗУНР Сидора Голубовича на проведення переговорів між членами УНРади, котрі залишилися в місті, і польською адміністрацієюБаран, Степан Федак, 297. . Результатом цього стало укладення домовленості від першого лютого 1919 р. про “взаємне трактування поранених полонених та інтернованих”, завдяки чому окремі представники комітету (серед них О. Федак-Шепарович) отримали дозвіл відвідувати хворих та інтернованих військових УГАФедак-Шепарович, “Український Червоний Хрест у Львові 1918-1919”.

* Українські діячі ввійшли до складу Тимчасової міської ради після її відновлення 31 січня 1918 р. у результаті додаткового обрання (кооптації) із середовища впливових мешканців м. Львів. . Сам С. Федак у лютому 1919 р. відвідував засідання Тимчасової ради Львова, разом із Ісидором Громницьким, Теодозієм Ле - жогубським, Василем Нагірним та Йосифом Онишкевичем*, яку контролювали поляки“В тимчасовій раді Львова”, Вперед, 8 лютого 1919. . П'ятого лютого українські радні оголосили “резигнацію" (відставку) зі складу органу через політику “як польського уряду взагалі, так і зокрема Ради м. Львова, - політика, яка, рішаючи насильно, односторонньо і передчасно про державну приналежність української Східної Галичини, рівночасно виключає українське населення від всяких політичних прав. ”“Резигнація українських радних м. Львова”, Вперед, 5 березня 1919. .

Політичні зв'язки та суспільний авторитет С. Федак використовував для покращення становища українського населення м. Львів. Так, у березні 1919 р. він у складі депутації, виступив посередником у переговорах між українськими залізничниками і польською адміністрацією міста. Тимчасовий правлячий комітет вимагав від українських робітників присяги на вірність польській державі. На зустрічі, як повідомляла газета “Вперед" 6 березня, українські представники звертали увагу на те, що така присяга суперечить міжнародному праву. Вказувалося, що українці працювали на користь польської влади від початку окупації, а тепер втратили роботу та платню. Було підняте питання постійних ревізій та арештів, часто невиправданих, серед робітників“Українська делегація в Правлячій Комісії”, Вперед, 6 березня 1919. . На наступній зустрічі польська адміністрація пообіцяла звільнити арештованих, розібратися із фактами їх побиття у в'язниці, а також виплатити родинам робітників 75% заборгованих виплат“Українські депутати в Правлячій Комісії”, Вперед, 8 березня 1919. “Масові арешти українських залізничників”, Вперед, 11 березня 1919. . Однак вимоги українців не були виконані, а польська влада провела масові арешти українців, що не склали присяги.

львівський адвока федак горожанський комітет

Як голова львівського комітету С. Федак у вересні - жовтні 1919 р перебував у Відні, де на той час діяла канцелярія Державного Секретаріату ЗУНР. Тут він звернувся до її керівника Осипа Бурачинського і Григорія Супруна, фінансового агента УНР, з проханням збільшити фінансування УГК із державних фондівБатюк, “Надзвичайна дипломатична місія УНРади ЗУНР до США”, 116. . У результаті поїздки, про яку згадував Є. Чикаленко, УГК отримав від українських властей 1 млн коронЄвген Чикаленко, “Щоденник. 1919-1920 рр. ” (Київ, Нью-Йорк: Видавництво імені Олени Теліги, 2005), 270. .

Варто уточнити таку деталь: у переліку працівників комітету прізвище С. Федака відсутнєСписки керівного складу комітету за секціями, 1920-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 281, арк. 1; Списки членів комітету у Львові, 1920-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 282, арк. 15. ; так само не вдалося віднайти записи про нарахування йому заробітної платніСписки керівного складу комітету за секціями, 1920-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 281, арк. 6. . Натомість ім'я згадується тільки у списках членів виконавчого відділуIbid., арк. 1. . Припускаємо, що керівництво комітетом діяч здійснював на добровільних засадах, приділяючи більше уваги та часу на діяльність у страховому товаристві “Дністер”.

Отже, впродовж 1919 р. С. Федак координував діяльність секцій УГК та займався контролем грошових надходжень. Разом із цим він представляв комітет у відносинах з місцевою польською владою та українськими державними представництвами за кордоном. Роботу в УГК С. Федак поєднував із керівництвом страховим товариством “Дністер” та іншою громадсько-політичною діяльністю.

29 грудня 1919 р. дирекція поліції міста Львів надіслала вимогу до УГК затвердити у намісництві статутну документацію, посилаючись на австрійський закон про товариства від 15 листопада 1867 р., який не був скасований. Цьому документу передував арешт секретаря комітету В. Целевича і урядовців М. Ільницького, І. Панчишина та Л. Малецького четвертого грудня, яких відпустили тільки через п'ять днів, без висунення звинуваченняГловацький, “Роль колегії оборонців в організації правового захисту політичних в'язнів у політичних судових процесах у Східній Галичині (1918-1926 рр.)", 22. . Це затримання стало першою гучною спробою влади міста обмежити діяльність українського комітету.

У відповідь на вимогу влади, за підписом С. Федака, 13 січня 1920 р. до намісництва було направлено лист-відповідь. Повідомлялося, що існування УГК не потребує статутних документів, оскільки закон 1867 р. не регулює діяльність спеціальних комітетів. Керівництво нагадувало про попередні дозволи цивільної і військової адміністрації, користь від співпраці з владою у боротьбі з хворобами, епідеміями, опікою і транспортуванням полонених та іншими проблемами, вирішенням яких переймалась організація. Вказувалося, що впровадження статуту доцільне у випадку стабільного суспільно-політичного життя у Східній Галичині, оскільки військове керівництво могло відмовити у затвердженні нової документаціїЛистування з Тимчасовою урядовим комітетом Міністерства внутрішніх справ у Варшаві, Дирекцією поліції у Львові про затвердження статуту комітету та підготовці статутів окружних і місцевих комітетів, 1918-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 2, арк. 7-8. .

Аналіз фактичного матеріалу вказує на те, що позиція керівництва УГК була дещо непродуманою. Насправді, комітет наприкінці 1919 р. перетворився на потужну гуманітарну організацію. Уже на той час УГК складався із окремих секції: запомогова, самаратянська, полонених та інтернованих, посередництва праці, правової допомоги, шкільну. Їх перелік від часу утворення комітету тільки збільшувався, як розширювалася і специфіка їх роботи. Більше того, в умовах військового протистояння, котре тривало протягом 1919-1920 рр., у занятому поляками Львові, який знаходився в тилу армії, діяла непольська організація, що фінансувалася із пожертв, надісланих в основному з-за кордону. Аргументи українських представників за таких умов не були серйозними і нам видається, що керівництво УГК це розуміло, та, впродовж короткого періоду часу, виконало вимоги Дирекції поліції м. Львова.

Уже 9 березня 1920 р. до намісництва у Львові було внесено статут УГКСтатут, 3. 03.1920 - 21. 06.1920, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 1, арк. 9-16 зв.; Листування з Тимчасовою урядовим комітетом Міністерства внутрішніх справ у Варшаві, Дирекцією поліції у Львові про затвердження статуту комітету та підготовці статутів окружних і місцевих комітетів, 1918-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 2, арк. 10. . Серед одинадцяти осіб, котрі підписали документ, містився підпис С. ФедакаIbid., спр. 1, арк. 16 зв. , який, ймовірно, був одним із його авторів. Однак справа розгляду документів затягуваласяЛистування з Тимчасовою урядовим комітетом Міністерства внутрішніх справ у Варшаві, Дирекцією поліції у Львові про затвердження статуту комітету та підготовці статутів окружних і місцевих комітетів, 1918-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 2, арк. 10-11. . Намісництво затвердило статут УГК лиш 21 червня, а остаточний дозвіл дирекції поліції довелося очікувати до 18 липня 1920 р. Ibid., 10. . Незважаючи на офіційне визнання роботи комітету, статут міг перетвориться на інструмент тиску польської влади на українську установу. Дирекція поліції отримувала юридичну підставу, у випадку не виконання окремих приписів статуту, офіційно закрити УГК в потрібний момент.

Інформації, яка розкриває роботу С. Федака в УГК у другий період, з початку 1920 по жовтень 1921 рр., значно більше. Це пов'язується із вдосконаленням системи управління комітетом. У структурі УГК з'являється виконавчий відділ, який очолив С. Федак. Ця секція комітету виконувала роль президії, а, по суті, була колегіальним керівним органом, для вирішення організаційних і робочих питань. Збори відділу відбувалися двічі на місяць, а їх протоколи розкривають особливості роботи УГК протягом 1920 р. Протоколи засідань виконавчого відділу, 1920-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 11, 66 арк. .

Із дев'яти проведених зустрічей С. Федак був присутній на чотирьох. Документи свідчать, що одним із основних напрямків його діяльності в УГК залишалися контроль за фінансовими справами. На засіданні виконавчого відділу 12 червня одним із питань, які розглядали присутні, був лист від українських посольств про виділення п'яти млн корон на загальні цілі УГК та ще 300 тис. корон для потреб службовців. З цього питання звітував особисто голова виконавчого відділу, роз'яснюючи шлях надходження коштів та розподіл, а також умови їх надання для службовців комітетуIbid., арк. 8-10 зв. . На цьому ж засіданні С. Федак підняв питання про складання систематичного звіту з діяльності секцій, доручивши зібрати необхідну документацію секретарю В. ЦелевичуIbid., арк. 9-10. . Підсумкові рішення відділу свідчать, що його голові перенаправляли прохання, які стосувалися видачі коштів для окремих осіб (“запомога”), він стежив за сплатою внесків та поверненням коштів від урядників комітету, без його відома не залишалося і надходження коштів із закордону, зокрема допомоги від української діаспори СШАIbid., арк. 34-35. .

Контроль за грошовими виплатами у червні 1920 р. призвів до конфлікту між працівниками комітету та керівником виконавчого відділу. Виділені для службовців кошти (300 тис. корон) С. Федак спробував перерозприділити на користь окремих секцій, що не сприйняли окремі члени УГКIbid., арк. 11. .

Контроль фінансових справ УГК вимагав голову виконавчого відділу надавати звітність для закордонних благодійників, які надсилали значну грошову допомогу. Роз'яснення цілей і заходів, на які витрачались отримані гроші, на думку керівництва УГК, сприяло б збільшенню фінансових вливань, особливо від українців із США. Такі думки висловлювалися на засіданні представників українських гуманітарних товариств у Львові 15 і 25 листопада 1920 р. Протоколи засідання представників українських гуманітарних товариств у Львові з питань діяльності комітету і виборів делегатів для поїздки в США, 1920, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 229, арк. 1-13. На зустрічах, які проходили під керівництвом С. Федака, було прийнято рішення відправити окремих представників Галичини до США. Такий крок дав би змогу ознайомити діаспору із ситуацією в краю, відзвітувати про вже надіслані кошти, а, в перспективі, збільшити їх кількістьIbid., арк. 2. . Така ініціатива не була реалізована, бо представники організацій не домовилися про окремі аспекти місії та делегатів.

Крім фінансової сфери, С. Федак був залучений до діяльності Колегії оборонців при секції правничої поради УГК. Як зазначає І. Гловацький, до роботи організації долучилися майже всі українські адвокати Галичини. За відомостями дослідника, С. Федак використовував особисті контакти із представниками польської влади, конкретно Р. Левицьким - судовим радником, для допомоги в окремих судових провадженнях у червні 1920 р. Гловацький, “Роль колегії оборонців в організації правового захисту політичних в'язнів у політичних судових процесах у Східній Галичині (1918-1926 рр.)", 23-24. .

Зі звітності виділу УГК дізнаємося про окремі особисті зобов'язання С. Федака перед членами комітету. Так, на засіданні 3 травня 1920 р. він обіцяв донести скаргу коломийських залізничників генеральному делегату уряду К. Галецькому на те, що українців надалі не наймають на роботу. Інша обіцянка С. Федака стосувалася пошуку фінансів для організації продовольчої допомоги Гуцульщині, які б переправили до КоломиїЖурнал запису рішень, доручень та пропозицій виконавчого відділу комітету за секціями, травень - вересень 1920, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 19, арк. 4. .

Окремо до С. Федака зверталися керівники товариства “Руська реміснича і торгова бурса у Львові”. Для 31 вихованця закладу впродовж грудня 1920 - лютого 1921 рр. було надано кредит у розмірі 120 тис. польських марок (Мп.) як фінансову допомогу для закупівлі харчів, покриття внутрішніх витратЗвіти, листування, списки та інші документи про діяльність торгових спілок, товариств і кооператив Східної Галичини про організації продовольчої допомоги населенню, 1920-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 227, арк. 49-58. .

В останній рік легальної діяльності УГК виконавчий відділ комітету організував широкомасштабну акцію із допомоги українському населенню Галичини. Ідея такого заходу була окреслена на зборах представників громадських та економічних установ краю (УГК, “Сільський Господар”, “Народна Торгівля” та ін.), що проходила впродовж жовтня 1920 р. у Львові.

Перша зустріч восьмого жовтня відбувалася під головуванням С. Федака, на якій він виступив із привітальним словом. Її метою оголошувалося “з'ясувати собі всесторонньо загрозу становища і напружити всі сили, щоби зорганізувати і освідомити народ про потребу жертовності”. У виступах доповідачі окреслили проблеми, які виникли в різних сферах суспільного життя Східної Галичини, пропонуючи шляхи виходу із ситуаціїПротоколи засідань виконавчого відділу, 1920-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 11, арк. 44-50. .

Проведення акції потребувало залучення представників з місцевостей Галичини із відповідною організаційною структурою. Після цілковитої окупації краю польськими військами, у великих містах Галичини виникали місцеві осередки УГК. Газета “Вперед" повідомляла читачів про роботу таких комітетів протягом кінця вересня - жовтня 1919 р. у Чорткові“Вісті із краю”, Вперед, 23 вересня 1919. , Стрию, Сам - борі“Вісті із краю”, Вперед, 16 жовтня 1919. . На той час також діяли комітети у Перемишлі, Станіславові, КоломиїСтатті невстановлених авторів та історичні довідки про заснування, діяльність, склад та потреби комітету, 19. 02.1920-10.1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 3, арк. 1. . Вказувалося, проте, що дозвіл на діяльність осередків був усним. Протягом весни 1920 р. УГК у Львові, спільно з товариством “Дністер” і “Сільський господар” перейняло на себе ініціативу відкриття осередків у містах, де були відсутні місцеві комітети, шляхом відправлення платних делегатів, які б займалися їх організацією⁵ Листування з українськими товариствами і організаціями Східної Галичини про збір та розподіл по - жертвувань для українського населення, 1920, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 241, арк. 14.

* Згідно статуту комітети в повітах поділялися на окружні та повітові. . Після затвердження статуту УГК на засіданні виконавчого відділу С. Федак доручив В. Целевичу розробити зразковий статут для осередків у повітах Східної Галичини*Протоколи засідань виконавчого відділу, 1920-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 11, арк. 34-35. .

У жовтні 1920 р. комітет у Львові домігся від намісництва дозволу на організацію у повітах Галичини до 31 березня 1921 р. добровільних збірок грошових пожертв, продовольства та одягу для потреб потерпілих внаслідок війниЛистування з українськими товариствами і організаціями Східної Галичини про збір та розподіл пожертвувань для українського населення, 1920, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 241, арк. 1-1 зв. . Дирекція УГК у Львові розробила спеціальну інструкцію, у якій містилися конкретні вказівки щодо проведення такої акції. Координував проведення УГК у Львові. У цій справі йому підпорядковувалися Окружні УГК. За їх відсутності рекомендувалося скликати комітет виключно для проведення збірки. У громадах передбачалося проводити таку роботу спільно з місцевими парафіяльними урядами. Також обов'язковим було повідомити місцеве староство про початок акції у повіті чи громадіIbid., арк. 1 зв. . Щодо розподілу зібраного, в інструкції зазначалося:

1) якщо жертводавцем вказувалася мета пожертви, то внесок повинен був перерахуватися до вказаної установи;

2) якщо мету не вказувати - пожертва йшла для потребуючих у місцевостях. Звітність про призначення і розподіл пожертв також належало подати до місцевих органів владиIbid. .

Особливу увагу Краєвий УГК приділяв гірським районам Галичини. Для окремих повітів керівництво комітету додатково розробило програму закупівлі збіжжя та продовольства. Вона полягала в тому, що окремим українським торгівельним кооперативним спілкам із фондів УГК у Львові надавався безвідсотковий кредит для закупівлі товарів. Умовою було те, що кооперативи зобов'язувалися розпродати продовольство за встановленими цінами (без прибутку) через мережу магазинів чи на ринках. Певну кількість харчів комітет призначав для безплатної роздачі жертвам війни (інвалідам, вдовам, сиротам, хворим, немічним) і найбіднішим родинам.

Щодо внеску С. Федака у реалізацію цієї ініціативи варто зазначити, що на його ім'я надходили листи та телеграми із повітів, у яких містилися звіти про проведення акції, окремі термінові уточнення, прохання про перегляд умов і термінів надання фінансування, результати проведення збірок.

Як приклад допоміжної акції розглянемо заходи Горожанських комітетів у Станиславові та Надвірні. У Станиславові місцевий УГК, за посередництва колеги С. Федака адвоката Л. Бачинського, домовився із товариствами “Злука” та “Руська міщанська каса”, яким було видано кредит у розмірі 600 тис. Мп. Кооперативи закупили збіжжя (кукурудзу, картоплю) та продовольство у “Народній Торгівлі” і, за визначеними цінами, продали його у місцевих крамницях. Частину отриманого на суму 100 тис. Мп. торгові представники роздали безплатно. Ці кошти поверненню не підлягалиЗвіти, листування, списки та інші документи про діяльність торгових спілок, товариств і кооператив Східної Галичини про організації продовольчої допомоги населенню, 1920-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 227, арк. 53. . До 19 березня, через уповноваженого, кредит було погашено, а представники спілок повідомляли у листі до С. Федака про готовність до нового займу на старих умовахIbid. . Акція була продовжена до 24 травня 1921 р. Товариство “Злука” доотримало новий кредит у розмірі 1 млн 100 тис. Мп. до 1 серпня, залучивши до цієї суми ще 658 тис. Мп. власних коштів. Однак через не доопрацювання місцевого комітету збитки для УГК склали близько 320 тис. Мп. Ibid., 76-76 зв. .

Продовольча акція в Надвірнянському повіті розпочалась у квітні 1921 р. і відбувалася в громадах Делятина, Микуличина, Татарова, Ворохти та інЗвіти, листування, списки та інші документи про діяльність торгових спілок, товариств і кооператив Східної Галичини про організації продовольчої допомоги населенню, 1920-1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 227, арк. 1. . Кредит на закупівлю харчів отримали Повітовий союз кооператив у Делятині та Споживча торгова спілка в Микуличині. Документи вказують, що товариства залучали до роботи і греко-католицький єпархіальний уряд у громадах повітуIbid., арк. 4. . Сума кредиту складала 500 тис. Мп., а термін повернення збігав 1 липня. Місцеві кооперативи отримували продовольство через “Народну торгівлю” та через староство, однак їм не вдалося вчасно розповсюдити отримані товари. Представники спілок звернулися до С. Федака із проханням про відтермінування виплати кредиту до листопада 1921 р. та попросили новий займ на суму 480 тис. Мп. Там само. . У Микуличині й Татарові не обійшлося без скарг через несправедливий розподіл отриманої продукції, котрі адресувалися С. ФедакуIbid., арк. 3, 77. . Допоміжна акція в гірських регіонах тривала до вересня 1921 р., і завершилася через підвищення ціни на продовольчі товариIbid., арк. 16 зв. . Подібні акції відбувалися в інших містах: Долині, Калуші, Старім Сам - борі, Городенці, БережанахIbid., арк. 22-24, 26, 45, 69, 73. .

У підсумку констатуємо, що проведенням такої масштабної ініціативи УГК у Львові певною мірою перейняв на себе деякі з функцій місцевої адміністрації, зокрема тих, що стосувалися продовольчого забезпечення населення. Акція продемонструвала організаційну й фінансову спроможність української громадськості Галичини в умовах польського політичного режиму.

На початку вересня 1921 р.С. Федак, за сприяння Я. Стечковського, тодішнього міністра фінансів Речі Посполитої, проводить зустріч з Начальником Держави Ю. Пілсудським у Варшаві. Цій зустрічі передувала розмова керівника виділу УГК із керівником Громадянської канцелярії Начальника держави С. Царем, на якій С. Федак обіцяв не торкатися політичних питань, оскільки, за його власним твердженням, “в політиці не беру активної участі”“Розмова з Маршалом”, Діло, 22 травня 1935. . Предметом перемовин, як видається із результатів зустрічі, було отримання офіційних дозволів від міністерства оборони на відвідування інтернованих у таборах Вадовичах і Домбю та арештованих у в'язниці в ВіснічуIbid. . Між тим Ю. Пілсудський проявив інтерес до діяльності українських установ, мова йшла і про політичні справи та С. Петлюру, в охороні якого певний час служив син С. Федака Степан. Іронічним видається той факт, що через кілька тижнів, 25 вересня 1921 р., саме Федак-молодший вистрілив у автомобіль, у якому знаходився Ю. Пілсудський.

Цей атентат став безпосереднім приводом до закриття УГК у Львові. 19 жовтня 1921 р. на руки о. прелата Леонтія Куніцького надходить розпорядження дирекції львівської поліції про закриття діяльності товариства за звинуваченням у антидержавній діяльностіРозпорядження дирекції поліції про припинення діяльності комітету, 1921, ЦДІАЛ України, ф. 462, оп. 1, спр. 4, арк. 1. Ibid., арк. 5-6. . Скарга до львівського воєводства, надіслана 27 жовтня, у якій конкретно розкривається безпідставність звинувачення, вказувалося на відсутність фактів, які б демонстрували антидержавну діяльність комітету та містила прохання про скасування рішення поліції, залишилася не розглянутою. С. Федак у цей час, разом з М. Галущинським, В. Целевичем, О. Навроцьким, перебував під арештом також за звинуваченням в антидержавній діяльності. Подальші апеляції до воєводства справи не змінилиIbid., арк. 9, 13-13 зв. . Дирекція поліції закрила і приміщення, в яких функціонував комітет, конфіскувавши всю документацію. Незважаючи на розгром УГК, секції установи продовжили самостійне функціонування. Так, члени Колегії оборонців УГК, серед яких був С. Федак, у січні 1923 р. внесли проектну документацію для відкриття Союзу Українських Адвокатів, діяльність розпочали Українське товариство допомоги інвалідам і Комітет допомоги політичним в'язнямБаран, “Степан Федак”, 298. .

Підсумовуючи, варто зазначити, що за час функціонування Український горожанський комітет зумів посісти особливе місце в суспільному середовищі Львова, а згодом і всієї Галичини, оскільки займався розв'язанням особливо болючих проблем. Одну із головних ролей в діяльності комітету відігравав її керівник С. Федак. Власним громадським авторитетом, постійною роботою і особистими навичками він долучився до розбудови організаційної структури комітету, відстоював його інтереси у зв'язках із органами місцевої адміністрації та українською діаспорою. Всередині УГК С. Федак здійснював контроль фінансових справ, відповідав за зв'язки із представництвами в окремих місцевостях Галичини.

Література