Заробітна плата робітників металургійної та вугільної промисловості Донбасу в імперську добу
Дослідження динаміки та диференціації заробітної плати робітників металургійної та вугільної промисловості Донбасу в 1870-1917 рр. Причини різниці відмінностей у номінальних та реальних заробітних платах працівників-чоловіків та працівниць-жінок.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.07.2018 |
| Размер файла | 60,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
ЗАРОБІТНА ПЛАТА РОБІТНИКІВ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ДОНБАСУ В ІМПЕРСЬКУ ДОБУ
Володимир Куліков
Анотація
Публіцистична та наукова література описують працю шахтарів та металургів в імперську добу як надзвичайно важку, небезпечну і до того ж малооплачувану. Якщо підприємства вугільної та металургійної промисловості платили своїм робітникам низькі зарплати, то як їм вдавалось утримувати трударів? Чому робітники не переходили на підприємства інших галузей або не наймалися на сільськогосподарські роботи?
У статті досліджено динаміку та диференціацію заробітної плати робітників металургійної та вугільної промисловості Донбасу в 1870-1917 рр. Розмір зарплати металургів та шахтарів співвідноситься із зарплатами робітників інших секторів економіки. Показано, що нормативи оплати праці робітників металургійної та вугільної промисловості були вищими порівняно з робітниками обробної промисловості та зарплатами найманих сільськогосподарських робітників. Але під впливом економічних циклів та ситуації на ринку праці нормативи оплати праці були схильні до сезонних та циклічних коливань, що спричиняло простої і більшу, ніж в обробній промисловості, кількість неробочих днів. Через це реальні зарплати вуглекопів могли наближатися до заробітків фабричних робітників.
Норми оплати робітників суттєво варіювались всередині професійних категорій, особливо у професіях, що вимагали кваліфікованих робітників. Кваліфіковані робітники отримували більшу зарплату завдяки вищим нормам оплати праці, а також тому що працювали продуктивніше за недосвідчених. Через гендерну дискримінацію й різницю у середній продуктивності та кваліфікації жінок і чоловіків номінальні та реальні зарплати робітниць були нижчими, ніж зарплати робітників.
Ключові слова: заробітна плата, добробут населення, економічна нерівність, Донбас, індустріалізація.
Аннотация
заробітний плата промисловість донбас
Заработная плата рабочих металлургической и угольной промышленности Донбасса в имперский период
Владимир Куликов Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина
Публицистика и историография описывают труд шахтеров и металлургов в имперский период как крайне тяжелый, опасный и к тому же малооплачиваемый. Если предприятия угольной и металлургической промышленности действительно платили своим рабочим низкие зарплаты, то как им удавалось удерживать сотрудников? Почему рабочие не переходили на предприятия других отраслей или не нанимались на сельскохозяйственные работы?
В статье исследована динамика и дифференциация заработной платы работников металлургической и угольной промышленности Донбасса в 1870-1917 гг. Размер зарплаты металлургов и шахтеров сравнивается с зарплатами работников других секторов экономики. Показано, что нормативы оплаты труда работников металлургической и угольной промышленности были выше относительно норм оплаты труда рабочих обрабатывающей промышленности и зарплат наемных сельскохозяйственных рабочих. Однако под влиянием экономических циклов и ситуации на рынке труда нормативы оплаты труда были подвержены сезонным и циклическим колебаниям, что вызывало простои и большее, чем в обрабатывающей промышленности, количество нерабочих дней. Поэтому реальные зарплаты углекопов могли приближаться к заработкам фабричных рабочих.
Нормы оплаты рабочих существенно варьировались внутри профессиональных категорий, особенно в профессиях, которые требовали квалифицированных рабочих. Квалифицированные рабочие получали большую зарплату благодаря более высоким нормам оплаты труда, а также потому что работали продуктивнее неопытных. Из-за гендерной дискриминации и разницы в средней производительности и квалификации между работниками женского и мужского пола номинальные и реальные зарплаты работниц были ниже зарплат рабочих.
Ключевые слова: заработная плата, благосостояние населения, экономическое неравенство, Донбасс, индустриализация.
Annotation
Wages in metallurgy and mining in the Donbas, late Imperial Russia
Volodymyr Kulikov Karazin Kharkiv National University
Journalists and scholars have described the work of miners and metallurgists in the Late Imperial Russia as extremely hard, hazardous and low-paid. It remains a question, however, how the enterprises were able to attract and keep their workers if the wages they offer for such jobs were so low. What prevented the workers from switching to other industries or farming?
The paper analyses the wage dynamics and differentials in metallurgy and coal-mining industries in the Donbas from 1870 to 1917. The wages of metallurgists and miners are compared to those in other industries and agriculture. The paper demonstrates that the wage rates in heavy industry were significantly higher than in manufacturing and agriculture. However, due to the intensive seasonal and cyclical fluctuations characterizing this sector, the coal mines had more stoppages and nonworking days. Therefore, the real wages of the miners were comparable to those of manufacturing workers.
Wage rates varied sufficiently within the professional categories, especially where it required qualified workforce. Qualified workers earned significantly more than their unqualified peers due to their generally higher wage rates, and also because their work was more productive due to their more extensive experience.
Women earned less than men not only because of the general gender-based distinction, but also because they tended to take low-paid unqualified jobs. Women often chose less lucrative occupations than men because their work was traditionally valued less and because customary rules kept them from taking jobs that were usually taken by men. Also, women paid a high price for motherhood in this respect. Since most of them worked on day-rate pay plans, they could work less after giving birth, and consequently, their real wages decreased.
Keywords: wages, economic inequality, gender pay gap, industrialization Donbas.
Виклад основного матеріалу
В імперській Росії серед усіх можливих винагород, що отримував робітник від підприємців як компенсацію за працю, прямий заробіток був основним стимулом до роботи. Незадоволення розмірами зарплати та порядком її виплати викликало найбільше протестів трударів у різних формах. Отже, зарплата була головним стимулом праці робітників та способом завоювання їх лояльності.
У публіцистичній та науковій літературі праця у вугільній та металургійній промисловості описується як важка та небезпечна і до того ж малооплачувана [1]. Проте виникає питання: як тоді підприємствам вдавалось залучати та утримувати робітників? Чому робітники не переходили на підприємства інших галузей або не наймалися на сільськогосподарські роботи? Як оплачувалась праця різних категорій робітників і як змінювалась динаміка заробітної плати у часі?
Дана стаття досліджує динаміку та диференціацію заробітної плати робітників металургійної та вугільної промисловості Донбасу в 1870-1917 рр. Розмір зарплати металургів та шахтарів порівнюється із зарплатами робітників інших секторів економіки, щоб зрозуміти, чому люди зголошувались на таку важку та небезпечну працю, як видобуток вугілля або виплавка металу.
Порівняльна перспектива
Робітники металургійних та металообробних підприємств, порівняно із робітниками інших промислових галузей, мали високі номінальні зарплати. За даними обстеження фабричною інспекцією промислових підприємств 1893 р., середній місячний заробіток робітника машинобудівних підприємств становив 25 руб., чавуноливарних - 27 руб., сталеливарних - 44 руб. У цей же час, наприклад, середній заробіток робітника тютюнового підприємства дорівнював 12 руб., текстильного - 14 руб., борошномельного - 25 руб., а в середньому в усіх промислових галузях - 16 руб. [2]. У період 1910-1914 рр. середня місячна заробітна плата робітників металообробної промисловості в Росії становила - 34 руб., у той час як у середньому в обробній промисловості - 21 руб. [3].
Номінальні зарплати металургів були високими і в регіональному масштабі. За даними фабричного інспектора Володимира Святловського, заробітна плата фабричних робітників Харківської губернії у середині 1880-х рр. становила близько 8,5 руб. на місяць [4]. У цей же час робітник Юзівського заводу в середньому отримував 27 руб. на місяць [5]. А кваліфіковані робітники металообробної та машинобудівної промисловості мали навіть вищі за металургів зарплати. Згідно з даними, зібраними Міністерством фінансів, у 1888-1892 рр. середня місячна зарплата у металургійній та машинобудівній промисловості Катеринославської губернії становила близько 40 руб. [6].
Норми оплати робітників вугільної промисловості були трохи нижчими, оскільки кваліфікаційні вимоги до них були нижчими, ніж до металургів та слюсарів. Вибійники копальнь Новоросійського товариства у 1874 р. отримували 1,1-1,5 руб. на день, а допоміжні робітники поденну оплату - 0,751 руб. [7]. Враховуючи, що за повної зайнятості шахтарі працювали в середньому 22 дні на місяць, місячна зарплата становила 24-33 руб. Обстеження 1886 р. земством вугільних підприємств Слов'яносербського повіту показало, що середня зарплата робітників усіх категорій становила 25,3 руб. [8]. Таким чином, номінальні зарплати робітників-металургів та шахтарів Катеринославщини у 1880-ті рр. були в декілька разів вищими порівняно із зарплатами більшості робітників обробної промисловості сусідньої Харківської губернії.
Розрив зберігся й у 1890-ті рр. Згідно з розрахунками фабричного інспектора Катеринославської губернії Серафима Аксьонова, середній заробіток робітників металургійної та металообробної промисловості Катеринославської губернії наприкінці ХІХ ст. становив 30 руб. на місяць [9]. На підприємствах харчової промисловості в 1890-ті рр. типова заробітна плата - 15-20 руб., причому жінки та підлітки заробляли на 50 % менше [10]. Зарплати робітників вугільної промисловості Донбасу в цей час коливались від 22 руб. на місяць у вантажників, сортувальників та чорноробів і до 36 руб. у вибійників [11]. У цілому в Росії заробітки фабричних робітників у цей час становили 17 руб. [12].
У 1910-1914 рр., за даними фабричних інспекторів, середня місячна заробітна плата робітників металургійної та металообробної промисловості Катеринославської губернії становила 38 руб., що вдвічі перевищувало зарплати робітників харчової та текстиль - ної промисловості губернії [13]. На підприємствах Новоросійського товариства у цей час заробітна плата заводських робітників коливалася від 26 до 56 руб., гірничих робітників - від 26 до 42 руб. Середній заробіток робітників компанії становив 131 к. на день або 39 руб. [14]. На Петровському заводі 1915 р. зарплата металургів становила від 1,37 руб. на день у робітників на коксових печах й до 2,00 руб. - у робітників механічного цеху [15]. Загалом заробітна плата на промислових підприємствах Катеринославської губернії на початку ХХ ст. була порівняно високою. Завдяки розвиненій металургійній та машинобудівній промисловості, підприємства якої пропонували високі ставки, середня заробітна плата заводських робітників губернії становила 161 % до середнього заробітку у промисловості по всій Росії [16].
Порівняно з доходом селян заробітки шахтарів здавалися великими. Деякі шахтарські пісні подають образ шахтаря як людини, що добре заробляє і може дозволити собі розкошувати:
А шахтьори молодці,
Вони ходять як купці;
Табак курять, водку п'ють,
Під землею камінь б'ють.
Стане на що жить, купить,
Ще й дівчаток подарить [17].
Або така частівка, записана в Юзівці: Шахтёр пашенки не пашет,
Косы в руки не берёт...
Только кайлушком помашет --
Зато денежки берёт [18].
Наскільки заробітки шахтарів були вищими порівняно із заробітками в сільському господарстві? Розцінки оплати найманих робітників у сільському господарстві були нижчими порівняно із важкою промисловістю. У сусідній із Донбасом Харківській губернії у період 1906-1910 рр. робітник отримував 46 к. на день, а робітниця - 32 к., тобто за максимальної кількості робочих днів - відповідно 12 та 8 руб. на місяць. Робітник, який мав коня, міг заробляти до 1,19 руб. на день, а з парою волів - 1,54 руб. [19], фактично на рівні вуглекопа. Але це розцінки оплати праці під час посівних робіт, коли попит на робочі руки був найбільшим, і тому ціни на працю зростали. В інший час розцінки були значно нижчими. Наймаючись на сільськогосподарські роботи на рік, робітник отримував 82 руб., а робітниця - 49 руб. Наймаючись на місяць, робітник - 10 руб., а робітниця - 7 руб. [20].
Приблизні розрахунки показують, що й у власному господарстві доходи селян могли бути нижчими за середні заробітки у промисловості. Згідно з даними бюджетного обстеження селянських господарств Старобільського повіту за 1910 р., середній річний прибуток на умовну чоловічу душу населення становив 187,4 руб. або 15,6 руб. на місяць [21]. Таким чином, працюючи на заводі або в шахті, робітник, за найменшими підрахунками, міг заробляти в півтора-два рази більше, ніж на сільськогосподарських роботах.
Динаміка оплати праці
Номінальна заробітна плата фіксувалась адміністрацією підприємств у розрахункових книжках і зведених відомостях, тому джерела дозволяють простежити її динаміку за певні проміжки часу. Номінальна зарплата характеризує рівень оплати праці поза зв'язком із цінами на товари і послуги, а також грошовими витратами працівника. Більш точним мірилом змін добробуту робітників є показник реальної заробітної плати, що враховує купівельну спроможність грошей. Але таких показників у джерелах практично немає. Втім, на основі динаміки номінальної заробітної плати можна опосередковано судити й про динаміку добробуту робітників, оскільки інфляція в Російській імперії до 1916 р. була низькою.
За підрахунками Сергія Потолова, від 1884 до 1900 р. номінальний середньомісячний заробіток донецьких шахтарів збільшився на 47 % - з 20 до 29 руб., причому у вибійників цей приріст склав 69 % - з 21 до 35 руб. У цілому по Росії заробітки фабричних робітників за цей же період зросли на 11 % - з 15 до 17 руб. [22]. Проаналізувавши ці та інші дані щодо динаміки зарплат робітників Донбасу, Теодор Фрідгут дійшов висновку, що підвищення зарплат робітників гірничозаводської промисловості Донбасу відбулось за рахунок зменшення простоїв та збільшення кількості робочих днів [23].
Тобто збільшення заробітної плати у цей час відбулося за рахунок інтенсифікації праці.
Після 1900 р. дані про зарплати робітників обробної промисловості щороку збирались фабричними інспекторами й опубліковані у виданні «Зведення звітів фабричних інспекторів». За цими даними, середній заробіток робітників постійно зростав: 1901 р. підприємства виплачували робітнику руб., а до 1914 р. збільшили виплати на третину - до 37 руб. [24]. Дані Статистичного бюро з'їзду гірничопромисловців також свідчать про помітне зростання номінальної зарплати: від 1910 р. до 1915 р. середня номінальна зарплата на всіх доменних та металообробних заводах Південного гірничозаводського округу збільшилась із 39 руб. до 42 руб. або на 8 % [25]. Робітники залізорудної промисловості Криворіжжя від 1907 р. до 1912 р. отримали підвищення зарплати на 11 % - з руб. до 31 руб. на місяць [26].
Як показали дослідження щодо динаміки заробітної плати робітників центрально-промислових районів, підприємства знижували розцінки оплати праці дуже рідко, оскільки це призводило до втрати робітників. Адміністрація підприємств особливо прагнула не зменшувати зарплату кваліфікованим робітникам, щоб не допустити їх переходу на інші підприємства. За потреби знизити витрати управлінці швидше йшли на скорочення робочих місць, ніж на зменшення заробітної плати робітників [27].
Сезонні коливання
Наведені вище дані дозволяють уявити порічну динаміку заробітної плати, проте надто усереднені для того, щоб скласти уявлення про виплати, які робітники отримували щомісяця. Щомісячні виплати коливались залежно від кількості відпрацьованих днів. Крім того, під впливом економічних циклів та ситуації на ринку праці, нормативи оплати праці були схильні до сезонних та циклічних коливань. Гірничий інженер Євген Колодуб згадував: «Доводилося нам пережити кілька періодів підвищення і зниження заробітної плати. Підвищення іноді доходили до потрійного розміру нормального поденного заробітку» [28].
Сезонні коливання були спричинені специфікою ринку праці. Через те що багато робітників не порвали зв'язок із селом, значна їх частина поверталась у село на сільськогосподарські роботи навесні. Намагаючись утримати робітників, компанії підвищували нормативи оплати праці у весняно-літні місяці, а восени - знижували. Тому заробітна плата переглядалась двічі на рік - на Покрову (1 жовтня) та Великдень (квітень-березень) [29].
Таблиця 1, складена на основі даних, зібраних Статистичним бюро Ради з'їзду гірничопромисловців Півдня Росії показує, що сезонна різниця нормативів оплати праці робітників вугільної промисловості становила близько 25 %.
Таблиця 1
Денна заробітна плата робочих вугільної промисловості Донбасу 1900р., руб. [30]
|
Категорія робочих |
Влітку |
Взимку |
К-сть робочих днів на рік |
Річний заробіток |
|||
|
Макс. |
Мін. |
Макс. |
Мін. |
||||
|
Забійники |
2,0 |
0,8 |
3.0 |
0,9 |
267 |
425 |
|
|
Інші підземні |
2,2 |
0,7 |
2.5 |
0,9 |
262 |
317 |
|
|
Візники, вантажники, чорнороби |
2,0 |
0.5 |
2.5 |
0,7 |
247 |
262 |
|
|
Майстрові |
1,7 |
0,5 |
2,0 |
0,5 |
308 |
425 |
Деякі свідчення сучасників вказують, що на окремих підприємствах сезонна різниця могла бути більшою. Окружний гірничий інженер Євген Таскін 1896 р. писав, що «в урожайні роки, щоб утримати якомога більшу кількість робочих, шахтовласники змушені додавати їм плату до 20 %, але бували випадки збільшення до 80 %» [31]. Євген Рагозін 1894 р. порахував, що заробітна плата чорноробів Юзівського району взимку становила 60 к. на день, а влітку 80 к., тобто різниця становила 33 % [32]. Петро Тимофєєв 1903 р. писав про коливання заробітків робітників: «Заробіток робочого вкрай мінливий. Бувають, наприклад, такі скачки: влітку робітник отримує 70, 80 рублів на місяць, і навіть більше, а взимку з'їжджає на 8-11» [33].
Петро Тимофєєв також згадував, що заробіток заводських робітників змінювався протягом року не тільки під впливом сезонних коливань, але й залежав від низки інших обставин:
Мінливість заробітку залежить, перш за все, від самих умов заводської праці. Тут, за винятком деяких відділів, в яких спеціалізація праці досягла вже значних розмірів, не практикуються тверді, постійні розцінки роботи. Заводський робочий виконує здебільшого не одну якусь певну роботу, як це має місце на фабриці, а різні роботи, що вимагають, в залежності від умов, далеко не однакового напруження та витрат робочого часу. Врахувати ці роботи по наперед складеній таблиці розцінок вкрай важко. Тому зазвичай оцінки робляться для кожної даної роботи окремо, «за сукупністю обставин» [34].
Епідемічний лікар Н. М. Черемухін, який досліджував умови життя робітників Риковських копальнь у 1910 р., зазначав, що на розмір заробітку шахтаря впливало безліч чинників. У разі хвороби робітники за пропущені дні отримували половину заробітку. Якщо після «получки» на роботу з'являлося мало робочих, їх не спускали в шахту, і день не зараховувався як робочий. За його спостереженнями, заробіток шахтаря, «опускаючись іноді (правда, дуже рідко) до 10 руб., ніколи не піднімається вище 30-35 руб.» [35].
Коливання обсягу виробництва, а відповідно і зарплати шахтарів на окремих підприємствах могли бути дуже інтенсивними. Наприклад, 1906 р. у середньому на всіх шахтах Новоросійського товариства, коефіцієнт варіації місячних коливань видобутку вугілля становив 18 %. Але на окремих шахтах він склав: Лівенська № 4 - 17 %, Центральна - 18 %, Олександрівська № 4 - 21 %, Семенівська № 8 - 23 %, Семенівська № 1 - 23 %, Олександрівська похила - 24 %, Лівенська № 7 - 34 %, Заводська - 43 %, Семенівська № 7 - 53 %, Новосмолянинівська - 65 % [36]. В абсолютних даних коливання виглядають вражаюче. Наприклад, у листопаді 1906 р. шахтарі Новосмолянинівської шахти видобули 58 900 пудів вугілля, а в лютому того ж року всього 4 250 пудів [37].
Отже, нормативи оплати праці шахтарів були помітно вищими порівняно із робітниками обробної промисловості. Але внаслідок більш інтенсивних коливань обсягів виробництва шахтарі працювали меншу кількість днів на рік, тому реальні зарплати могли наближатись до заробітків фабричних робітників. Подібна ситуація спостерігалась і в інших країнах. Зокрема, в США у 1920-х рр. вугільні підприємства працювали звичайно на 70 днів менше порівняно з підприємствами обробної промисловості [38].
Диференціація оплати праці
Середні показники номінальної заробітної плати дають уявлення про загальні тенденції змін добробуту робітників, але не враховують велику різницю оплати роботи працівників різних категорій. На одному й тому ж підприємстві зарплати могли варіюватись від десятка-півтора рублів у чорнороба до десятків тисяч у менеджерів вищої ланки [39]. Зарплата виконавчого директора Новоросійського товариства Джона Юза була зафіксована на рівні Ј1 000 на рік (приблизно 833 руб. на місяць), що було в 30 разів більше середньої місячної зарплати вибійника, який працював на шахтах тієї ж компанії. 1914 р. виконавчий директор Новоросійського товариства Адам Свіцин отримував місячну зарплату 3,3 тис. рублів, а два його помічники - один 2 тис., другий - 667 руб [40]. У цей час середній заробіток робітника становив 32 руб. [41].
Норми оплати робітників варіювались також у рамках однієї професійної категорії. Згідно з даними, зібраними Департаментом торгівлі й мануфактур Міністерства фінансів, у 1888-1892 рр. місячна зарплата робітників чавуноливарного виробництва коливалась у діапазоні 24-25 руб., 13-70 руб. - у залізоробному і рейковому, 11-83 руб. - у машинобудівному [42]. Розмах коливань зарплати був помітно вищим у спеціальностях, що вимагали робітників високої кваліфікації. Якщо денна заробітна плата робітників Юзівського заводу невисокої кваліфікації 1888 р. коливалась від 0,8 до 1,0 руб. на день, то зарплата майстрів - від 1,5 до 4 руб. [43]. 1913 р. на Юзівському заводі оплата за відрядні роботи коливалась у межах від 20 до 150 руб. на місяць залежно від кваліфікації робітника. Помісячна заробітна плата коливалась від 15 до 60 руб., а поденна оплата - від 60 к. до 2,5 руб. [44].
Фабричний інспектор Катеринославської губернії Серафим Аксьонов наводить дані по губернії за 1899 / 1900 рр.: плата робітників металургійної та металообробної промисловості коливалась від 1,4 руб. у молодих й до 2,3 руб. на день у досвідчених робітників. Кваліфіковані ливарники, модельники й токарі заробляли до 120 руб. на місяць [45].
Навіть у вугільній промисловості, де вимоги до кваліфікації робочих були не такі високі, як у металургії, спостерігалась висока різниця в оплаті різних категорій робітників, а також всередині категорій. Перш за все значно різнилась оплата робітників, які працювали під землею та на поверхні. Якщо наприкінці ХІХ ст. чорнороби на поверхні отримували близько 80 к. на день, то допоміжні робітники під землею - 1 руб., а вибійники - 1,6 руб. [46].
Згідно зі спостереженнями санітарного лікаря Іллі Лященка, заробітна плата 1910 р. на низці копальнь Донецького басейну становила від 1,15 до 1,50 руб. на день для основних підземних професій (бурильник, вибійник, кріпильник, коногон), і від 0,6 до 1 руб. для допоміжних. Сортувальники заробляли в середньому 40 к. на день, тобто втричі менше порівняно з основними професіями [47]. Тому на цю роботу найчастіше зголошувались йти жінки і підлітки, хоча тривалість робочого дня там була такою ж, як і в шахтарів.
Визначаючи норми оплати роботи трударів, перед адміністраціями підприємств поставало непросте завдання ефективно використати важіль диференціації зарплат. З одного боку, можливість перейти у більш оплачувану категорію мотивувала робітника чи робітницю працювати краще. З іншого боку, різниця в оплаті спричиняла конфліктні ситуації між робітниками та управлінцями, а також власне серед робітників. Особливо дратувала робітників висока різниця в оплаті праці російських та іноземних співробітників. Наприклад, середня зарплата британських робітників Юзівського заводу в перші роки його існування була в десять разів вищою порівняно із зарплатами російських колег [48]. Така різниця, яку російські робітники вважали несправедливою, викликала невдоволення і стала одним із приводів перших страйків у Юзівці.
Оплата праці жінок та підлітків
Оплата праці робітників диференціювалась також залежно від їх статі та віку. Зарплати чоловіків і жінок у російській промисловості кінця XIX - початку XX ст. значно різнилися в бік заниження останніх. Згодом різниця, можливо, зменшилася. Проте нерівність залишалася до кінця імперської доби [49].
В історіографії домінує теза, що жінки заробляли менше чоловіків тому, що промисловці платили жінкам менше за виконання тих же робіт. Насправді нижчі зарплати жінок, порівняно із чоловіками, визначались низкою причин. По-перше, нормативи оплати праці жінок, як правило, були нижчими. Наприклад, дані про зарплати працівників на виробництві вогнетривкої цегли Петровського заводу 1915 р. показують, що дорослі чоловіки отримували 1,3 руб. на день, хлопці-підлітки - 0,8 руб., хлопчики - 0,6 руб. Дорослим жінкам платили 0,8 руб., дівчатам-підліткам - 0,7 руб. Тобто зарплата жінок була на 60 % нижча, на рівні хлопцівпідлітків [50]. Це була некваліфікована праця, тому можна припустити, що чоловіки і жінки виконували однакову роботу.
Жінки заробляли менше чоловіків через деякі законодавчі обмеження. Від 1882 до 1915 рр. закон забороняв жінкам працювати на нічних та понаднормових роботах [51]. Те саме стосувалось підлітків віком 12-15 років, робочий день яких закон від 1882 р. обмежив вісьмома годинами. Підлітки заробляли менше тому, що вони мали низьку кваліфікацію та меншу продуктивність, ніж дорослі чоловіки. Але жінки та підлітки також законодавчо були позбавлені можливості працювати на нічних та понаднормових роботах, нормативи оплати яких були вищими порівняно з звичайними денними. Закон 1882 р. мав соціальну спрямованість і захищав жінок та підлітків від перенапруження, але об'єктивно спричиняв менші заробітки, ніж мали дорослі робітники-чоловіки.
Більшість жінок працювали на промислових підприємствах на поденній оплаті. Жіночі поденні ставки, на відміну від чоловічих, мало залежали від стажу або віку працівниці, індексація ставок відбувалася для всіх одноразово [52]. Оскільки робітницям платили тільки за відпрацьовані дні, народження та догляд за дітьми сильно знижували заробіток жінок. Жінки, зайняті з дітьми, більше прогулювали, менше заробляли, більше штрафувались.
Нарешті, жінки-робітниці переважно концентрувались на низькокваліфікованих низькооплачуваних виробництвах. Це, з одного боку, спричинялось міркуваннями управлінців, що жінкам слід віддавати простіші роботи. З іншого боку, - розумінням, що жінок влаштує невисокий заробіток, який не влаштував би чоловіків, виконуючих таку ж нескладну роботу. Один із сучасників зазначав, що жінки часто не беруться за роботу, яка «традиційно» вважається чоловічою, хоча цілком могли б її виконувати. Таким чином вони «самі себе знецінюють на ринку праці» [53].
За сукупністю усіх цих факторів робітниці отримували значно нижчу зарплату, ніж робітники. За підрахунками фабричного інспектора Якова Михайловського, наприкінці ХІХ ст. в одних і тих самих закладах жінки отримували заробітну плату вдвоє, а підлітки - втроє нижче, ніж дорослі чоловіки [54].
Висновки
Таким чином, нормативи оплати праці робітників металургійної та вугільної промисловості були вищими, порівняно з робітниками обробної промисловості та зарплатами найманих сільськогосподарських робітників. Протягом кінця ХІХ - поч. ХХ ст. відбувалось постійне підвищення номінальної заробітної плати шахтарів та заводських робітників переважно за рахунок інтенсифікації праці. Адміністрації підприємств знижували розцінки оплати праці у рідкісних випадках, оскільки це призводило до втрати робітників.
Під впливом економічних циклів та ситуації на ринку праці нормативи оплати праці були схильні до сезонних та циклічних коливань. Порівняно з обробною промисловістю, коливання обсягів виробництва у вугільній промисловості були більш інтенсивними, що призводило до частих простоїв і, відповідно, значної кількості неоплачуваних днів. Через це реальні зарплати вуглекопів могли наближатися до заробітків фабричних робітників.
Норми оплати робітників суттєво варіювались всередині професійних категорій, особливо у професіях, що вимагали кваліфікованих робітників. Кваліфіковані робітники отримували більшу зарплатню не тільки завдяки вищим нормам оплати праці. За відрядної системи оплати праці більш досвідчені робітники працювали продуктивніше, тому заробляли більше недосвідчених.
Заробіток жінок був суттєво меншим порівняно із заробітком чоловіків. Причиною такої диференціації були як характерна для того часу гендерна дискримінація, так і різниця в середній продуктивності та кваліфікації жінок і чоловіків.
Примітки
1. Либерман Л. А. В стране черного золота: Очерк развития заработной платы и революционного движения горнорабочих Донбасса / Л. А. Либерман. Москва; Ленинград: Гос. издво, 1926. С. 158; Історія робітничого класу Української РСР. У двох томах. Том. 1 / Ред. Лось Ф. Є. Київ: Наукова думка, 1967. С. 147; Thomas C. Dreaming a City: From Wales to Ukraine / С. Thomas: Y Lolfa, 2009. P. 23 та ін.
2. Михайловский Я. Т. О заработной плате и продолжительности рабочего времени на русских фабриках и заводах / Я. Т. Михайловский // Фабрично-заводская промышленность и торговля России: с приложением общей карты фабрично-заводской промышленности Российской Империи. С.-Петербург: Тип. И. А. Ефрона, 1896. C. 466.
3. Свод отчетов фабричных инспекторов за 1910-1914 гг. / М-во торговли и пром-сти, Отд. пром-сти. Петроград: Тип. В. Ф. Киршбаума, 1911-1915.
4. Святловский В. В. Фабричный рабочий. Санитарное исследование здоровья русского фабричного рабочего в Привислянском крае и в Малоросии: материалы для медицинской географии и статистики России [Варшава, 1898] / В. В. Святловский // Антология социальноэкономической мысли в России. Дореволюционный период. С.-Петербург: Русский Христ. гум. ин-т, 2000. C. 717.
5. Сборник статистических сведений по Екатеринославской губернии. Т. 2: Бахмутский уезд / Стат. отд-ние Екатериносл губ. земской управы. Екатеринослав: Тип. Я. М. Чаусского, 1886. С. 242.
6. Свод данных о фабрично-заводской промышленности в России за 1888, 1890, 1891 и 1892 гг. С.-Петербург: Тип. В. Киршбаума, 1889-1900.
7. Иславин В. И. Обзор каменноугольной и железоделательной промышленности Донецкого кряжа / В. И. Иславин // Горный журнал. 1875. T. 1. С. 80-81.
8. Сборник статистических сведений по Екатеринославской губернии. Т. 3: Славяносербский уезд / Стат. отд-ние Екатериносл губ. земской управы. Екатеринослав: Тип. Я. М. Чаусского, 1886. С. 318-329.
9. Аксенов С. C. Положение фабрично-заводской промышленности и рабочих в Екатеринославской губернии в 1899-1900 годах / C. С. Аксенов // Памятная книжка и Адрес-календарь Екатеринославской губернии на 1903 г. Екатеринослав: Тип. губ. правления, 1903. С. 137.
10. Потолов С. И. Рабочие Донбасса в XIX веке / С. И. Потолов. Ленинград: Изд-во АН СССР, 1963. С. 157.
11. Потолов, Указ. соч. С. 153.
12. Потолов, Указ. соч. С. 152.
13. Свод отчетов фабричных инспекторов за 1910-1914 гг.
14. Отчет Юзовского завода о своей деятельности [1914-1916 гг.] // Донецький обл. архів. Ф. 6. Оп. 1. Спр. 39. Арк. 26.
15. Сведения по Петровскому заводу за 1915 год // РГИА. Ф. 37. Оп. 67. Спр. 712. Арк. 9-10.
16. Кирьянов Ю. И. Рабочие Юга России. 1914 - февраль 1917 г. / Ю. И. Кирьянов. Москва: Наука, 1971. С. 63.
17. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии: Очерки по этнографии края / Под ред. В. В. Иванова. Т. 1. Харьков: Харьк. губ. стат. ком., 1898. № 186. С. 716.
18. Пясковский А. В. Коллективная пролетарская поэзия (песни Донбасса) / А. В. Пясковский. Москва: Госуд. издательство, 1927. С. 82.
19. Сводные данные за 5-летие, 1906-1910: о поденных и сроковых платах, об урожае хлебов и о базарных ценах на продукты полеводства / Харьковская губернская земская управа. Отдел текущей статистики. Харьков, 1913. С. 66-67.
20. Там же. С. 100-101.
21. Куліков В. О. Селянське господарство Харківської губернії в другій половині ХІХ - на поч. ХХ ст. / В. О. Куліков. Дис.... канд іст. наук. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2005. Табл. 135.
22. Потолов, Указ. соч. С. 152.
23. Friedgut T. H. Iuzovka and Revolution, Vol. I: Life and Work in Russia's Donbass, 18691924 / T. H. Fiedgut. Princeton: Princeton University Press, 1994. P. 307.
24. Свод отчетов фабричных инспекторов за 1910-1914 гг.
25. Железная промышленность Южной России / Стат. бюро Совета съезда горнопромышленников Юга России. Харьков: тип. Б. Бенгис, 1901-1916.
26. Железорудная промышленность южной России в 1912 г. / Стат. бюро Совета съезда горнопромышленников юга России. 1912 г. Харьков: тип. Б. Бенгис, 1913. С. 26-27.
27. Бородкин Л. И. «Не рублем единым»: Трудовые стимулы рабочих-текстильщиков дореволюционной России / Л. И. Бородкин, Т. Я. Валетов, Ю. Б. Смирнова, И. В. Шильникова. Москва: РОССПЭН, 2010. С. 99-10.
28. Колодуб Е. К. Труд и жизнь горнорабочих на Грушевских антрацитных рудниках / Е. К. Колодуб. Москва: Тип И. Я. Полякова, 1905. С. 123.
29. Михайловский, Указ. соч. C. 462.
30. Потолов, Указ. соч. С. 153.
31. Таскин Е. Н. Каменноугольная промышленность Донецкого бассейна: Условия ее развития и соврем. положение / Е. Н. Таскин. Харьков: Тип. и лит. Зильберберг, 1896. С. 25.
32. Рагозин Е. И. Железо и уголь на Юге России / Е. И. Рагозин. С.-Петербург: Тип. И. Гольдберга, 1895. С. 52
33. Тимофеев, Указ. соч. C. 760.
34. Тимофеев, Указ. соч. C. 761.
35. Черемухин Н. М. Как живут и как питаются рабочие Рыковских копей в пос. Юзовке / Н. М. Черемухин // Врачебно-санитарная хроника Екатеринославской губернии. 1910. № 1. C. 4.
36. Пораховано за: Тиме И. А. Современное состояние техники на Южнорусских рудниках / И. А. Тиме // Горный журнал. 1910. № 1. С. 16.
37. Там же.
38. Fishback P. V. Soft Coal, Hard Choices: The Economic Welfare of Bituminous Coal Miners, 1890-1930 / P. V. Fishback. Oxford: Oxford University Press, 1992. P. 79.
39. McKay J. P. Pioneers for Profit: Foreign Entrepreneurship and Russian Industrialization, 1885-1913 / J. P. McKay. Chicago: University of Chicago Press, 1970. P. 311.
40. Fiedgut, Ibid. P. 311.
41. Отчет Юзовского завода о своей деятельности. 1914-1916 гг. // Донецький обласний архів. Ф. 6. Оп. 1. Спр. 39. С. 26.
42. Свод данных о фабрично-заводской промышленности в России за 1888, 1890, 1891 и 1892 гг. С.-Петербург: Тип. В. Киршбаума 1889-1900.
43. Тиме И. А. Очерк современного состояния горно-заводского дела в Донецком бассейне / И. А. Тиме // Горный журнал. 1889. T. 1. С. 16.
44. Поткина И. В. Джон Юз и Новороссийское акционерное общество / И. В. Поткина // Предпринимательство и предприниматели России. От истоков до начала XX века. Москва: РОССПЭН, 1997. C. 310.
45. Аксенов, Указ. соч. С. 137.
46. Коробков В. М. Горнопромышленный указатель Донецкого бассейна / В. М. Коробков. Харьков, 1901. С. 16.
47. Лященко И. И. Условия труда на рудниках Донецкого бассейна / И. И. Лященко // Общественный врач. 1914. № 3. С. 429.
48. Bowen E. G. John Hughes (Yuzovka), 1814-1889 / E. G. Bowen. Cardiff: Gwasg Prifysgol Cymru, 1978. P. 43.
49. Бородкин, Указ. соч. С. 116.
50. Сведения по Петровскому заводу за 1915 год // РГИА. Ф. 37. Оп. 67. Спр. 712. Арк. 13.
51. Веринчук К. Д. Дифференциация заработной платы промышленных рабочих России в годы Первой мировой войны / К. Д. Веринчук // Экономическая история: Ежегодник. 2014 г. 2016. C. 253.
52. Бородкин, Указ. соч. С. 119.
53. Бородкин, Указ. соч. С. 119-120.
54. Михайловский, Указ. соч. C. 466.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дослідження розвитку залізничного транспорту. Причини буму у гірничодобувній промисловості, етапи становлення металургійної та металообробної індустрії. Розвиток машинобудування. Капіталізація харчової та легкої промисловості. Зв’язки Росії з Україною.
реферат [28,8 K], добавлен 12.04.2010Відкриття покладів кам'яного вугілля на початку 20-х рр. ХVІІІ століття Г. Капустіним. Витоки промисловості краю сягають глибокої давнини - в кам'яну добу тут добували кремінь, потім - мідь, залізо та сіль.
статья [25,2 K], добавлен 15.07.2007Територія, населення та промисловий розвиток Донбасу в роки перших п’ятирічок. Зростання робітничого класу, взаємовідносини із владою. Структура донецької промисловості. Територіальний розподіл капіталовкладень. Зростання галузей важкої промисловості.
реферат [87,7 K], добавлен 05.10.2017Трансформація вільної праці у "палочну" дисципліну в умовах воєнного комунізму. Становлення системи соціального страхування найманих працівників в часи НЕПу. Житлово-побутові умови та комунальне обслуговування. Чинники впливу на рівень заробітної плати.
монография [283,2 K], добавлен 05.10.2017Історія та існуючі теорії походження слов'ян, етапи формування окремих груп слов'янських мов. Створення та перші правителі Київської Русі, становлення та завоювання нової держави. Процвітання металургійної промисловості та основні ремесла пращурів.
реферат [19,5 K], добавлен 25.03.2010Проблема розвитку промислового комплексу Донбасу у перші повоєнні роки. На основі опублікованої літератури і архівних джерел проаналізовані процеси, які відбувалися у металургійній галузі.
статья [14,5 K], добавлен 15.07.2007Розвиток золотопромислової в Кузбасі. Умови праці та побуту робітників на золотих копальнях. Заслання як основний постачальник робітників на золоті копальні. Зіткнення робітників з хазяями, найбільший розмах антикріпосницького протистояння на копальнях.
контрольная работа [17,4 K], добавлен 11.08.2010Склад сучасної хімічної промисловості, її роль у підвищенні виробничих сил України. Роль вітчизняних вчених й інженерів у створенні та розвитку хімічної промисловості, зокрема хіміків Сєверодонецька - науковців та інженерів хімічного виробництва.
реферат [22,5 K], добавлен 20.04.2011Спалах збройного протистояння між Росію і Україною на сході Донбасу. Маловідомі факти підтримки видань і вшанування Кобзаря у Донецькому краї. Оцінка міжнаціональних стосунків в Донбасі. Втрата Донбасом статусу провідного радянського індустріального краю.
доклад [33,9 K], добавлен 27.07.2017Чотири хвилі масового переселення українців за кордон, їх особливості. Економічні та політичні причини еміграції. Українці в країнах поселення. Внесок української діаспори у становлення і розвиток Росії, її культури, науки, промисловості, війська.
реферат [28,9 K], добавлен 14.03.2012Трансформація влади в Росії в 1917 році. Передумови Жовтневих подій. Альтернативи розвитку Росії після Лютневої революції 1917 року. Причини захоплення влади більшовиками. Жовтень 1917 року: проблеми і оцінки, історичне значення і світова революція.
курсовая работа [103,7 K], добавлен 20.03.2008Дослідження основних рис общинної організації давньоруських слов'ян, її еволюції та соціальної структури суспільства ранньофеодальної держави Київська Русь. Причини диференціації суспільства: розвиток ремесла, торгівлі, воєнні заходи, збирання данини.
курсовая работа [62,3 K], добавлен 13.06.2010Умови і причини жовтневої революції 1917 року. Лютнева революція 1917 року та можливі варіанти її розвитку. Соціалістична революція, її причини та головні наслідки, етапи розвитку та підсумки. Відношення російської інтелігенції до революційних подій.
контрольная работа [41,6 K], добавлен 20.05.2011Визволення Лівобережної України та Донбасу від німецько-фашистських загарбників. "Східний вал" як укріплення на правому березі Дніпра. Микола Ватутін як Герой Радянського Союзу, його заслуги перед Батьківщиною. "Третя сила" в умовах окупаційного режиму.
реферат [27,0 K], добавлен 15.04.2013Соціально-економічний розвиток в Україні кінця XIX - початку XX ст. Скасування кріпацтва. Реформи 60-70-х років XIX ст. Розвиток промисловості. Сільське господарство. Становлення і консолідація української нації. Переселенські рухи українців.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 18.01.2007Дослідження історії виникнення міста Костянтинівка, розвитку промисловості, відкриття школи, училища, медичного закладу. Опис революційної боротьби жителів проти царського самодержавства. Аналіз відбудови міста після закінчення Великої Вітчизняної війни.
реферат [43,3 K], добавлен 22.02.2012Загальні відомості щодо революції. Причини перемоги більшовиків у громадянській війні, встановлення польської влади на західноукраїнських землях, поразки української революції. Уроки української революції 1917–1921 рр., використання в подальшій історії.
реферат [17,8 K], добавлен 16.12.2010Дослідження артефактів кам’яної доби. Дослідження обробітку та розколювання кістки. Виготовлення кам’яних знарядь експериментальними методами (досліди О. Матюхіна). Видобуток кременя в піщаних та крейдових відкладах та поклади родовищ кременю в Європі.
реферат [19,8 K], добавлен 16.05.2012Передумови та причини революції 1917 року на Херсонщині. Органи міського самоврядування в період революції. Завершення революції. Політична діяльність партій. Події 1917 року на Херсонщині в контексті національного і культурного відродження України.
курсовая работа [74,2 K], добавлен 17.03.2015Досліджуються причини використання науково-технічних досягнень воєнної доби для потреб народного господарства УРСР. Розкриваються принципи управління промисловістю і заводами під час війни на прикладі Наркомату танкової промисловості та заводом Танкоград.
статья [22,5 K], добавлен 31.08.2017
