Росіяни в етнічній структурі населення Південно-Східної України (за матеріалами всесоюзного перепису населення 1926 року)

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОСІЯНИ В ЕТНІЧНІЙ СТРУКТУРІ НАСЕЛЕННЯ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ВСЕСОЮЗНОГО ПЕРЕПИСУ НАСЕЛЕННЯ 1926 РОКУ)

Наталя Малярчук

(Донецький державний університет управління)

Анотація

Статтю присвячено вивченню кількісних характеристик російської етнічної спільноти Південно-Східної України у 1926 році, тобто ще до початку форсованої індустріалізації та суцільної колективізації, які суттєво вплинули на етнодемографічні процеси в УСРР. На основі аналізу матеріалів Всесоюзного перепису населення 1926 року встановлюється чисельність російського населення Південно-Східної України, визначається його питома вага серед людності регіону (в сільських та міських поселеннях, у найбільших містах, окремих округах), з'ясовуються особливості розміщення, визначаються округи, в яких було сконцентровано переважну більшість росіян.

Автор робить висновок, що у 1926 році на південному сході УСРР було зосереджено абсолютну більшість усього російського населення республіки (як міського, так і сільського). Росіяни були другою за чисельністю етнічною групою, поступаючись кількісно лише українцям, які становили тут абсолютну більшість, та найчисленнішою національною меншиною регіону. Таку саму позицію вони посідали як серед міського, так і серед сільського населення Південно-Східної України, з тією лише різницею, що частка російського населення в міських поселеннях була значно вищою, ніж у сільських.

Росіяни не складали більшості в жодній із сімнадцяти південно-східних округ, кількісно поступаючись українцям, а в Першомайській окрузі - і євреям. Проте серед міського населення найбільш розвинених у промисловому та інфраструктурному плані округ (Сталінської, Луганської, Маріупольської, Миколаївської, Мелітопольської та Одеської), а також серед населення великих міст (Дмитрівське, Сталін, Миколаїв, Одеса, Луганськ, Херсон) росіяни становили більшість. Найбільшими російські громади були в Одесі, Харкові та Дніпропетровському. У сільській місцевості жодної з округ росіяни не складали більшості серед населення.

Російське населення нерівномірно розподілялося між південно-східними округами УСРР, оскільки трохи більше як половину росіян регіону було зосереджено у чотирьох округах: Харківській, Луганській, Сталінській, Одеській. Майже половину всього російського міського населення південного сходу України було сконцентровано у трьох округах: Харківській, Сталінській і Одеській. Найбільшими російськими сільськими громадами відзначалися Луганська, Харківська та Мелітопольська округи, в яких були цілі райони компактного проживання росіян.

Ключові слова: росіяни, українці, Південно-Східна Україна, міське населення, сільське населення, Всесоюзний перепис населення 1926 року.

Annotation

The russians in the ethnic population structure of the South-Eastern Ukraine (based on All-Soviet Union census materials of 1926)

The article is devoted to the study of the Russian ethnic community of South-Eastern Ukraine quantitative characteristics in 1926 that was before the beginning of industrialization and collectivization, which significantly influenced the ethno and demographic processes in the Ukrainian SSR. Based on the materials' analysis of the population census in 1926, the number of Russian population in South-Eastern Ukraine, its share in the region population (in rural and urban settlements, in large cities, in separate districts), the accommodation features, the districts where the overwhelming majority of Russians were concentrated have been determined.

The author concludes that in 1926 the absolute majority of the entire Russian population of the republic (both urban and rural) was concentrated in the southeast of the Ukrainian SSR. Russians were the second largest ethnic group in the region (conceding quantitatively only to Ukrainians, who formed the absolute majority here) and the largest national minority. The same position they occupied among the urban and the rural population of South-Eastern Ukraine, with the only difference is that the share of the Russian population in urban settlements was much higher than in rural ones.

The Russians did not constitute the majority among the population in any of the seventeen southeastern districts, quantitatively conceding to the Ukrainians and in the Pervomaisky district to the Jews as well. However, among the urban population of the most developed in the industrial and infrastructural districts (Stalin, Lugansk, Mariupol, Nikolaev, Melitopol and Odessa), as well as among the population of large cities (Dmitrievsk, Stalin, Nikolaev, Odessa, Lugansk, Kherson), Russians accounted for the majority. A significant number of Russians were concentrated in Odessa, Kharkov and Dnepropetrovsk. In rural areas, in none of the district Russians made up the majority among the population.

The Russian population was unevenly distributed among the southeastern districts of the Ukrainian SSR, since a little more than half of it was concentrated in four districts: Kharkov, Lugansk, Stalin, and Odessa. Almost half of all Russian urban population in the southeast of Ukraine was concentrated in three districts: Kharkov, Stalin and Odessa. In the Lugansk, Kharkov and Melitopol districts there were entire regions where the Russian rural population was living densely.

Key words: Russians, Ukrainians, South-Eastern Ukraine, urban population, rural population, All-Soviet Union population census of 1926.

Аннотация

Русские в этнической структуре населения Юго-Восточной Украины (по материалам Всесоюзной переписи населения 1926 года)

Статья посвящена изучению количественных характеристик русской этнической общности Юго-Восточной Украины в 1926 году, то есть еще до начала форсированной индустриализации и сплошной коллективизации, которые существенно повлияли на этнодемографические процессы в УССР. На основе анализа материалов переписи населения 1926 года устанавливается численность русского населения Юго-Восточной Украины, определяется его удельный вес среди населения региона (в сельских и городских поселениях, в крупных городах, отдельных округах), выясняются особенности размещения, определяются округи, в которых было сконцентрировано подавляющее большинство русских.

Автор делает вывод, что в 1926 году на юго-востоке УССР было сосредоточено абсолютное большинство всего русского населения республики (как городского, так и сельского). Русские были второй по численности, после украинцев, этнической группой в регионе и самым многочисленным национальным меньшинством. Такую же позицию они занимали как среди городского, так и среди сельского населения Юго-Восточной Украины, с той лишь разницей, что доля русского населения в городских поселениях была значительно выше, чем в сельских.

Русские не составляли большинства среди населения ни одного из семнадцати юго-восточных округов, количественно уступая украинцам, а в Первомайском округе - и евреям. Однако среди городского населения наиболее развитых в промышленном и инфраструктурном плане округов (Сталинском, Луганском, Мариупольском, Николаевском, Мелитопольском и Одесском), а также среди населения крупных городов (Дмитриевска, Сталина, Николаева, Одессы, Луганска, Херсона) русские составляли большинство. Значительное количество русских было сосредоточено в Одессе, Харькове и Днепропетровске. В сельской местности ни одного из округов русские не составляли большинства среди населения.

Русское население неравномерно распределялось между юго-восточными округами УССР, чуть больше его половины было сосредоточено в четырех округах: Харьковском, Луганском, Сталинском, Одесском. Почти половина всего российского городского населения юго-востока Украины была сконцентрирована в трех округах: Харьковском, Сталинском и Одесском. В Луганском, Харьковском и Мелитопольском округах были целые районы, в которых компактно проживало русское сельское население.

Ключевые слова: русские, украинцы, Юго-Восточная Украина, городское население, сельское население, Всесоюзная перепись населения 1926 года.

Проблема усебічного вивчення російської етнічної спільноти України на різних історичних етапах набула у наш час особливої актуальності. Незважаючи на те, що етнічна історія нашої країни в цілому, та історія окремих національних меншин, що проживають на її теренах, зокрема, стала предметом досліджень багатьох вітчизняних науковців, історія найчисельнішої етнічної меншини - російської, нажаль, вивчена недостатньо. Особливу зацікавленість викликають кількісні характеристики цієї етнічної спільноти в Південно-Східному макрорегіоні України, що відрізняється строкатим етнічним складом населення, певна частина якого зазнала русифікації. Джерелом дослідження є Всесоюзний перепис населення 1926 року. Він дозволяє з'ясувати місце росіян в етнічній структурі Південно-Східної України ще до початку форсованої індустріалізації та суцільної колективізації, які суттєво вплинули на етнодемографічні процеси в УСРР.

Питання щодо чисельності та питомої ваги росіян у структурі населення УСРР у 1920-ті рр. частково розглядалося в працях присвячених розвитку соціально- та етнодемографічних процесів у республіці [1], у дослідженнях етнічного складу губернських та окружних міст [2] або окремих регіонів України [3]. Вітчизняними дослідниками було здійснено аналіз соціально-демографічних характеристик російського населення окремих частин Південно-Східної України: Донбасу та Слобожанщини [4], але чисельність і питома вага росіян серед людності усього Південно-Східного макрорегіону, його округ, сільських та міських поселень, не стали предметом окремої наукової розвідки.

Мета дослідження: на основі аналізу кількісних характеристик російського населення Південно-Східної України визначити його місце в етнічній структурі досліджуваного регіону.

Географічними межами дослідження є територія Південно-Східної України, яка охоплює сучасні Харківську, Луганську, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Кіровоградську, Миколаївську, Одеську, Херсонську області, а в 1926 році ця територія поділялася на 17 округ: Харківську, Озюмську [Н. М.: назви округ у статті подаються відповідно до перепису], Куп'янську, Луганську, Старобільську, Артемівську, Сталінську, Маріупольську, Мелітопольську, Запорізьку, Одеську, Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Зінов'ївську, Криворізьку, Першомайську. У географічні межі дослідження не увійшов Крим, оскільки на той час він не перебував у складі УСРР, а також Автономна Молдавська СРР, яка хоча і входила до 1940 р. до складу УСРР, але не була повністю етнічною українською територією.

Усі підрахунки ґрунтуються на даних 12 [5] та 13 [6] томів Всесоюзного перепису населення 1926 р., які вміщено у табл. VI «Людність за національністю, рідною мовою та письменністю», зокрема, на відомостях щодо національного складу сімнадцяти округ південного сходу України, а також їхніх міських та сільських поселень.

За даними Всесоюзного перепису населення 1926 року на південному сході України мешкало 2 087 550 росіян, що становило 77,9% від усього російського населення УСРР (2 677 166 ос.). Росіяни майже рівномірно розподілялися між містом та селом з незначною перевагою міського населення (у містах мешкало на 6 626 росіян більше ніж у селах).

Росіяни були другою за чисельністю етнічною групою регіону, становлячи 18% населення і кількісно поступаючись лише українцям, частка яких дорівнювала 71%, тоді як питома вага представників усіх інших національностей складала у сукупності лише 11%. Серед мешканців жодної з сімнадцяти округ Південно-Східної України росіяни не становили більшості. Найвищою їхня кількість була серед населення Луганської округи - 43%. У Сталінській окрузі їхня частка дорівнювала 34,3% населення, у Мелітопольській - 25%. У решті округ росіяни становили менше чверті населення: у Харківській - 23%, Одеській - 23,3%, Артемівській - 20%, Маріупольській - 19%, Миколаївській - 18%, Куп'янській - 15,8%, Озюмській -15%, Запорізькій та Херсонській по 11%, Дніпропетровській та Старобільській по 10%, Зінов'ївській - 9%, Криворізькій - 5%, Першомайській - 3%. Звертає на себе увагу той факт, що майже у всіх округах Південно-Східної України росіяни були другою за чисельністю етнічною спільнотою, кількісно поступаючись українцям, які становили абсолютну більшість населення: від 52% до 89%, за винятком Одеської округи, де українське населення утворювало відносну більшість - 41,4%. У Першомайській окрузі росіяни посідали третю позицію - 3% від загалу, кількісно поступаючись не лише українцям, частка яких серед населення округи дорівнювала 87%, але і євреям, які становили 6% населення округи (див. таблицю 1).

Російське населення нерівномірно розподілялося між південно-східними округами УСРР. Трохи більше як половину росіян регіону було зосереджено у чотирьох округах: Харківській - 17%, Луганській - 13%, Сталінській - 11%, Одеській - 10%. Решта російського населення Південно-Східної України, проживала у тринадцяти округах:Мелітопольській -9%,

Артемівській - 7%, Дніпропетровській -6%, Миколаївській - 4%, Маріупольській -4%, у Зінов'ївській, Куп'янській, Запорізькій, Херсонській та Озюмській по 3%, Старобільській - 2%, у Криворізькій та Першомайській округах по 1% (див. діаграму 1).Національний склад окремих округ Південно-Східної України

Слід зауважити, що в межах Південно-Східного макрорегіону більшість російського населення було зосереджено саме на сході, тобто на Слобожанщині й у Донбасі. Так у восьми східних округах: Харківській, Луганській, Сталінській, Артемівській, Маріупольській, Куп'янській, Озюмській та Старобільській мешкало 1 250 265 росіян, що становило 60% їхньої від загальної кількості в регіоні. Тоді як серед населення дев'яти південних округ: Одеської, Мелітопільської, Дніпропетровської, Миколаївської, Зінов'ївської, Запорізької, Херсонської, Криворізької, Першомайської разом нараховувалося 837 285 росіян (40% від загальної кількості російського населення південного сходу України).

Згідно з даними перепису 1926 року в містах південного сходу УСРР було сконцентровано 77,9% усього міського російського населення республіки (1 343 689 ос.). Етнічна структура міських поселень на південному сході України була досить строкатою - поруч проживали представники багатьох національностей, але росіяни були однією з найбільш чисельних етнічних спільнот і становили 36% від загалу. Кількісно вони поступалися лише українцям, частка яких дорівнювала 42% від загальної кількості міського населення регіону. Питома вага представників усіх інших національностей складала лише 22%.

Росіяни становили абсолютну більшість у міських поселеннях двох округ - Національний склад міського населення

Сталінської та Луганської, де їхня частка серед міського населення дорівнювала відповідно 60% та 52%. Серед мешканців міст чотирьох округ: Маріупольської, Миколаївської, Мелітопольської та Одеської росіяни становили відносну більшість - 47%, 40%, 40% та 38,4% відповідно. Ще у дев'яти округах росіяни кількісно поступалися українцям і були другою за чисельністю національністю, становлячи у Артемівській окрузі 37% міського населення, Харківській - 31%, Херсонській - 31%, Дніпропетровській - 28%, Запорізькій - 24%, Озюмській - 18%, Криворізькій - 13,4%, Куп'янській - 11%, Старобільській - 10%. А серед міського населення Зінов'ївської та Першомайської округ росіяни кількісно поступалися не лише українцям (60% та 46%), а й євреям (21% та 41%) і становили відповідно 16% та 9% від загалу (див. таблицю 2).

Згідно з Всесоюзним переписом населення у 1926 році в Південно-Східній Україні було десять великих міст, населення яких перевищувало 50 000 осіб: Одеса, Харків, Дніпропетровське (Дніпро), Сталін (Донецьк), Миколаїв, Луганське, Зінов'ївське (Кропивницький), Херсон, Запоріжжя, Дмитрівське (Макіївка). Усі вони, за винятком Дмитрівського, були центрами округ, а Харків - ще й столицею УСРР. Абсолютну більшість росіяни становили у шахтарських містах Дмитрівському - 64% та Сталіні - 57%, а в Миколаєві та Одесі складали відносну більшість, відповідно 45% та 39%. У Луганському та Херсоні відсоток росіян та українців був однаковим, відповідно по 44% та 36%, хоча за абсолютними показниками росіяни переважали, щоправда, несуттєво. У чотирьох містах росіяни кількісно поступалися українцям, які становили в них відносну більшість. Так у Харкові частка росіян дорівнювала 37%, у Дніпропетровському - 32%, Запоріжжі - 26%, Зінов'ївському - 25%. За абсолютними показниками кількості російського населення беззаперечну першість утримувала Одеса: у 1926 році тут мешкало 162 789 росіян. Друге місце посідав Харків, де проживало 154 448 росіян, третє - Дніпропетровське, серед жителів якого нараховувалося 73 418 росіян (див. таблицю 3).

Таблиця 2

Якщо окремо розглянути етнічну структуру міських поселень, населення яких не перевищувало 50 000 осіб, то побачимо, що в них абсолютну більшість складали українці - 54%, тоді як росіяни - 33%, а представники інших етнічних груп - 13%.

У тринадцяти з сімнадцяти округ Південно-Східної України росіяни серед населення таких міських поселень поступалися кількісно українцям. Виняток становили лише чотири округи: Сталінська, Луганська, Маріупольська та Мелітопольська. У невеликих міських поселеннях перших двох округ, які були переважно шахтарськими селищами, росіяни становили абсолютну більшість, а саме 60,3% та 55% від загалу, а в останніх двох - більшість відносну - 47% та 40% (див. таблицю 4).

Національний склад міст Південно-Східної України, населення яких не перевищувало 50 000

Майже половина міського російського населення Південно-Східної України - 49,5% мешкала у трьох округах, а саме Харківській - 17%, Сталінській - 16,5%, Одеській - 16%. Значна його частина - 37% припадала на чотири округи: Луганську - 12%, Артемівську - 11%, Дніпропетровську - 9%, Миколаївську - 5%. У решті десятиокругах проживало лише 13,5% російського міського населення Південно-Східної України: у Маріупольській окрузі - 4%, Херсонській 2,6%, Зінов'ївській - 1,8%, Мелітопольській - 2%, Запорізькій - 1,4%, Криворізькій - 1%, Першомайській - 0,3% Озюмській - 0,2%, Куп'янській - 0,1%, Старобільській - 0,1% (див. діаграму 2).

Згідно з даними перепису 1926 року в сільській місцевості південного сходу УСРР мешкало 78% усього російського сільського населення республіки (1 333 477 ос.). Аналіз етнічного складу сільського населення Південно- Східної України показав, що й у сільській місцевості росіяни кількісно поступалися українцям, причому їхня питома вага серед мешканців сіл була значно меншою, ніж у містах і дорівнювала 12%, тоді як українці становили 81% сільського населення регіону, а частка усіх інших етнічних спільнот складала 7% сільського загалу.

Найвищим відсоток росіян серед сільського населення Південно-Східної України був у Луганській окрузі - 37%. У Мелітопольській окрузі він дорівнював 24%, у Харківській - 18%, Куп'янській - 16%, Озюмській - 15%, Сталінській - 14%, Маріупольській - 11%, Старобільській та Миколаївській по 10%, Запорізькій - 9%, Зінов'ївській, Херсонській, Одеській та Артемівській - по 8%, Криворізькій - 4,3%, Дніпропетровській - 3%, Першомайській - 2% (див. таблицю 5).

Найбільше російського сільського населення Південно-Східної України було сконцентровано у сільській місцевості таких округ як: Харківська - 18%, Мелітопольська - 16%, Луганська - 13% (див. діаграму 3).

У цих округах були наявні цілі райони, в сільських поселеннях яких компактно проживали росіяни і становили абсолютну більшість серед їхніх мешканців. У Харківській окрузі таких районів було три: Старовірівський, у якому частка росіян серед населення дорівнювала 52,45%, Олексієвський - 57,77%, Чугуївський - 69,82%. В окремих районах Луганської округи, де мешкали донські козаки (російський субетнос), питома вага росіян серед населення була ще вищою, ніж у Харківській окрузі. Так у Петрівському районі їхній відсоток дорівнював - 76%, у Сорокинському - 77,43%, Станично-Луганському - 89,36%. У Терпіннєвському районі Мелітопольської округи, де мешкали нащадки переселених сюди у ХІХ ст. сектантів-духоборів та державних селян із центральних російських губерній, питома вага росіян серед населення становила 58,06% [7].

Таким чином, проаналізувавши дані Всесоюзного перепису населення 1926 р. ми з'ясували, що абсолютна більшість російського населення УСРР (як міського, так і сільського) була зосереджена на південному сході республіки. Росіяни майже рівномірно розподілялися між містом та селом, із незначною перевагою міського населення. Вони були другою за чисельністю етнічною групою регіону і кількісно поступалися лише українцям, які становили тут абсолютну більшість. За кількісними показниками росіяни були найчисельнішою етнічною меншиною на південному сході України, оскільки їхня частка в етнічній структурі суспільства перевищувала сукупну питому вагу всіх інших національних меншин регіону. Аналіз етнічної структури населення сімнадцяти округ Південно- Східної України показав, що у жодній з них росіяни не становили більшості, кількісно поступаючись українцям, а у Першомайській окрузі - і євреям. Майже у всіх округах, за винятком Сталінської, Луганської та Мелітопольської, росіяни становили менше як чверть мешканців. Російське населення нерівномірно розподілялося між південно- східними округами УСРР, оскільки трохи більше як половину росіян регіону було зосереджено у чотирьох округах: Харківській, Луганській, Сталінській, Одеській. Розглянувши розподіл російського населення між сходом і півднем України, ми з'ясували, що його більшість було зосереджено саме на сході, тобто на Слобожанщині й у Донбасі (Харківській, Луганській, Сталінській, Артемівській, Маріупольській, Куп'янській, Озюмській та Старобільській).

У етнічній структурі міського населення Південно-Східної України росіяни посідали другу позицію, поступаючись кількісно українцям, які складали відносну більшість. Але серед міського населення у найбільш розвинених у промисловому та інфраструктурному плані округах (Сталінській, Луганській, Маріупольській, Миколаївській, Мелітопольській та Одеській) росіяни становили більшість. Простежується кореляція і між розміром населеного пункту та кількістю там росіян. Дана етнічна меншина домінувала у шести з десяти великих міст, які були крупними промисловими і транспортними центрами регіону (Дмитрівське, Сталін, Миколаїв, Одеса, Луганське, Херсон). Найбільші російські громади були в Одесі, Харкові та Дніпропетровському. У невеликих містах та містечках Південно-Східної України, за незначним винятком, більшість серед населення становили українці. Розташування міського російського населення в межах регіону відзначалося нерівномірністю. Майже половину його було сконцентровано у трьох округах (Харківській, Сталінській і Одеській), що значною мірою пояснюється великою кількістю представників даної етнічної меншини у таких крупних містах як Харків, Одеса, Сталін, Дмитрівське.

У сільській місцевості Південно- Східної України росіяни так само кількісно поступалися українцям, причому їхня питома вага серед мешканців сіл була значно меншою, ніж у містах. Три округи: Луганська, Харківська та Мелітопольська, відзначалися як найвищою питомою вагою росіян серед місцевого сільського населення, так і найбільшими російськими сільськими громадами. колективізація етнодемографічний соціальний індустріалізація

Варто зауважити, що Харківська округа виділяється серед сімнадцяти округ Південно-Східної України тим, що в ній мешкала найбільша російська етнічна громада, як у міських поселеннях, так і в сільських, що пояснюється особливостями заселення даної території, розташуванням на кордоні з Росією та столичним статусом міста Харкова, який приваблював в округу мігрантів, у тому числі й із сусідніх російських регіонів.

Примітки

1. Гринь Д. Зміни в національному складі міського населення України у 20-30-х рр. ХХ ст. [Текст] // Україна на порозі ХХІ століття: актуальні питання історії: Збірник наукових праць. - К.: Стилос, 1999. - С. 196-202;

2. Воронко О. Г. Розвиток етнодемографічних процесів і формування соціальної структури суспільства в Україні 20-х рр. ХХ ст. [Текст]: Дис... канд. іст. наук: 07.00.05 / О. Г. Воронко. - К., 1998. - 230 с.

3. Овчаренко Д. В. Національний склад населення окружних міст Півдня України у 1926 р. (за матеріалами Всесоюзного перепису населення 1926 р.) [Текст] // Історичний архів. Наукові студії: Збірник наукових праць. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - Вип. 3. - С. 64-71;

4. Мазур І. В. Національний склад населення та його трансформація у губернських центрах України в 1920-1926 рр. [Текст] // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. - 2009. - Вип. 16. - С. 58-64.

5. Данильченко О. П. Етнічні групи півдня України: економічне та соціально-політичне становище на початку 20-х рр. ХХ ст. [Текст] / О. П. Данильченко. - К.: Інститут історії України НАН України, 1993. - 58 с.; Турченко Г. Ф. Етнічний склад міського населення Півдня України (за матеріалами Всесоюзного перепису населення 1926 р.) [Текст] / Г. Ф. Турченко, Д. В. Овчаренко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - 2009. - Вип. XXVII. - С. 185-192.

6. Малярчук Н.Г. Росіяни в Донбасі (20-30 рр. ХХ ст.) [Текст]: Монографія / Н. Г. Малярчук. - Донецьк, 2011. - С. 41-61;

7. Малярчук Н. Г. Російське населення Східної України (за матеріалами Всесоюзного перепису населення 1926 року) [Текст] / Н. Г. Малярчук // Історичні і політологічні дослідження. - 2017. - № 1. - С. 51-61;

8. Арзуманова Т. Росіяни в національній політиці більшовиків в УСРР в 1920-х роках (на прикладі Харківщини) [Текст]: Збірник наукових праць / Т. Арзуманова // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. - Харків, 2008. Вип. 11. - С. 204-212.

9. Всесоюзная перепись населения 1926 года: Украинская Социалистическая Советская Республика. Правобережный подрайон. Левобережный подрайон. Народность. Родной язык. Возраст. Грамотность. - Т. 12, отд. 1. - М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928. - С. 286-288, 291293, 309-313.

10. Всесоюзний перепис людності 1926 р.: Українська соціалістична радянська республіка. Степ. Дніпрянський промисловий підрайон. Гірничий підрайон. Національність, рідна мова, вік, письменність. - Т. ХІІІ, від. 1 - М.: Видання ЦСУ Союзу РСР, 1929. - 465 с.

11. Єфіменко В. Створення російських національних районів УСРР / В. Єфіменко [Текст] // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. - 2012. - № 21. - С. 84-89.

Размещено на Allbest.ru