Колабораціонізм кримських татар у роки Другої світової війни: причини і наслідки
Прорахунки та злочини радянської влади, які призвели до проявів колабораціонізму в середовищі жителів Криму під час Другої світової війни. Депортація етнічних груп та представників кримських татар, а також аналіз історичних наслідків даного процесу.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.07.2018 |
| Размер файла | 26,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Колабораціонізм кримських татар у роки Другої світової війни: причини і наслідки
Проблема колабораціонізму громадян СРСР у роки Другої світової війни тривалий час спотворювалася радянською історіографією, яка, у дусі марксистсько-ленінської догматики, безапеляційно накладала клеймо «зрадників Батьківщини» та «колабораціонстів», не вдаючись до аналізу причин поведінки як окремих осіб та і цілих народів. Кримські татари одними із перших були віднесені радянськими органами влади до «запроданців, активних пособників і ставлеників німецько-фашистських окупантів», що призвело до трагічних наслідків. На сучасному етапі українського державотворення важливо об'єктивно проаналізувати причини колабораціонізму кримських татар, адже «без знання цієї проблеми неможливий об'єктивний аналіз політики як Німеччини, так і Радянського Союзу в передвоєнний і воєнний періоди» та не можна отримати «…повної відповіді й на історію проблеми антирадянського руху в післявоєнний період, що має вельми актуальне значення» [1].
Розглядаючи причини колабораціонізму кримських татар, необхідно виокремити три чинники: національний, демографічний та економічний.
Насамперед зауважимо, що радянська національна політика у Криму не викликала занепокоєння у кримських татар. Початково місцеві органи влади почали розв'язувати «національне питання» у дусі політики «коренізації» - у Конституції Кримської СРР (1921 р.), поряд із російською мовою державною проголошено й татарську [2, с. 127]. Зроблено вагомі кроки у підвищенні освітнього і культурного рівня кримських татар: інтенсивно розвивалася мережа навчальних закладів (здебільшого - початкової школи), клубів, бібліотек, видавалися газети рідною мовою. Кримські татари отримали більші, у порівнянні з іншими етнічними групами, асигнування на розвиток культури. Збільшено чисельність представників кримських татар у місцевих радянських органах влади [3, с. 421-422].
Однак результати такої «татаризації» Криму видаються неоднозначними. По-перше, порівнявши показники структури населення Криму в розрізі окремих етнічних груп, згідно із даними перепису населення наприкінці 1926 р. та етнічної структури службовців управлінського апарату на території автономії на початку 1928 р. відзначимо, що хоча татари й становили близько чверті населення півострова, їх питома вага в управлінському апараті не перевищувала 11% [3, с. 427]. Якщо серед голів сільрад у 1927 р. кримські татари становили 45,3%, то в 1939 р. - 37% [4, с. 287]. По-друге, не була послідовною й позиція радянської влади щодо статусу татарської мови: уже у Конституції Кримської АСРР (1929 р.) словосполучення «державні мови» замінена на «загальновживані мови» (конкретизувалися права представників різних етнічних груп на території Криму щодо широкого використання рідних для них мов у громадсько-політичному житті). У Конституції Кримської АРСР (1937 р.) вказана норма стосувалася лише здійснення судочинства деякими етнічними групами.
Болісних ударів татаризації завдали репресії над кримськотатарською інтелігенцією. У 19281930 рр. їх жертвами стали майже усі учасники подій часів більшовицької революції та громадянської війни, а ще раніше - кримськотатарська інтелігенція, пов'язана з ісламськими традиціями та вихована на просвітницьких ідеях І. Гаспринського. Після 1930 р. татаризація відбувалася за допомогою тієї кримськотатарської інтелігенції, яка була сформована в умовах радянської дійсності. Утім, багато її представників також стали жертвами репресій [3, с. 429].
Антирадянські настрої серед кримських татар посилив демографічний чинник: прослідковувалася стійка тенденція до зниження частки татар у складі населення Криму (у 19291939 рр. - із 25% - до 19% (табл. 1). Окреслена тенденція - наслідок переселенської політики СРСР, яка була невдоволена пропозицією В. Ібраїмова переселити на незаселені землі півострова 100 тис. татар-реемігрантів із країн Близького Сходу та Балкан. Натомість керівництво СРСР інтенсивно заселяло півострів росіянами (частково - українцями), частка яких серед кримчан зросла за цей же період з 52% - до 64% (табл. 1), а також готувало передумови для створення на півночі Криму єврейських сільськогосподарських поселень й районів (заплановано розмістити 250300 тис. єврейських переселенців) [5, с. 90]. Населення Криму в розрізі основних етнічних груп у 1929-1939 рр. подано у таблиці.
|
Етнічна група |
Чисельність населення, тис. осіб |
Структура населення, % |
Темп зростання / скорочення чисельності населення, % (1929 рік = 100): |
||||||
|
1929 рік |
1939 рік (довідково) |
1929 рік |
1937 рік |
1939 рік |
1937 рік |
1939 рік |
|||
|
Росіяни |
324,4 |
475,7 |
558,5 |
42 |
48 |
50 |
147 |
172 |
|
|
Татари |
196,3 |
206,0 |
218,9 |
25 |
21 |
19 |
105 |
112 |
|
|
Українці |
79,2 |
128,1 |
154,1 |
10 |
13 |
14 |
162 |
195 |
|
|
Німці |
46,1 |
50,6 |
51,3 |
6 |
5 |
5 |
110 |
111 |
|
|
Євреї |
49,1 |
54,8 |
65,5 |
6 |
5 |
6 |
112 |
133 |
|
|
Інші народності |
79,8 |
81,6 |
78,2 |
10 |
8 |
7 |
102 |
98 |
|
|
ВСЬОГО |
774,8 |
996,8 |
1 126,4 |
100 |
100 |
100 |
129 |
145 |
Спеціальним рішенням Раднаркому СРСР перепис 1937 р. визнаний дефектним, осіб (працівників статистики), відповідальних за його проведення, репресовано. Натомість у 1939 р. проведено повторний перепис населення [9; 10, с. 18].
Як бачимо, ситуація із валовим збором основних зернових культур у селянських господарствах Криму впродовж перших років радянської автономії була катастрофічною. Так, якщо у довоєнному в 1913 р. в Криму на одну особу припадало 1033,5 кг вирощених на півострові основних зернових культур, то у 1921 р. цей показник зменшився майже у двадцять п'ять разів, а в 1922 р. - був у 7,6 разів меншим, ніж у 1913 р. Якщо припустити, що довоєнне значення показника валового збору основних зернових культур в розрахунку на одну особу, наведене у табл. 2, було близьке до оптимального, то стає очевидним, що дефіцит зернових у 1921 р. становив колосальну загрозу для продовольчої безпеки населення півострова.
Однак, попри таку складну тогочасну ситуацію із обсягами збору зернових, а також той факт, що вже із серпня 1921 р. населення півострова голодувало, Всеросійський центральний виконавчий комітет лише в середині лютого 1922 р. визнав Крим регіоном, що потерпає від голоду: у травні 1922 р. голодувало від 350 - до 500 тис. осіб, до серпня чисельність померлих сягнула 86 тис. осіб [13, с. 279].
Про перші «здобутки» радянської колективізації в Криму можна скласти уявлення із тексту поштової телеграми №38 повноважного представництва ОДПУ в Криму з питань колективізації, підготовки до збирання врожаю (дані на 20 червня 1930 р. - примітка автора) від 28 червня 1930 р., в якій повідомлялося про численні факти вкрай гострої нестачі у колгоспах продовольства та фуражу, масові виступи із вимогою видачі продовольства та навіть самовільний розбір страхового зернового фонду [16].
Подальші заходи радянської влади вражають своєю недалекоглядністю. У тексті додатку до протоколу №25 засідання політбюро ЦК ВКП(б) «Про продовольчий баланс» від 5 лютого 1931 р. пропонувалося зменшити план видачі продовольчого хліба, у тому числі в Криму - на 1,5 тис. т [16], а із шифрованої телеграми секретаря ЦК ВКП(б) П. Постишева другому секретарю ЦК КП(б) У В. Строганову та голові РНК УРСР В. Чубарю від 22 квітня 1931 р. дізнаємося про те, що ситуація із зерном у Криму «вкрай важка», з огляду на що пропонувалося терміново відвантажити та відправити зерно в Крим [16].
Попри те що розглянуті прорахунки, провали та злочини радянської влади не могли не породжувати негативного ставлення до неї з боку населення Криму, далеко не усі кримчани під час німецько-радянської війни співпрацювали із Німеччиною. Проте не можна не визнати, що спостерігалися досить численні випадки, причому серед колабораціоністів були представники різних національностей, у тому числі й росіяни. Як відреагувала на це Москва?
Уже в перші дні після початку Кримської операції радянських військ у наказі (із грифом «цілком таємно») народного комісара внутрішніх справ СРСР і народного комісара держбезпеки СРСР №00419/00137 «Про заходи з очищення території Кримської АРСР від антирадянських елементів» від 13 квітня 1944 р. передбачено «очистити» територію Кримської АРСР, у тому числі й від «зрадників Батьківщини і запроданців, активних пособників і ставлеників німецько-фашистських окупантів, учасників антирадянських організацій, бандформувань та інших антирадянських елементів, що надавали допомогу окупантам» [16].
Менш ніж за місяць нарком внутрішніх справ СРСР Л. Берія у листі від 10 травня 1944 р. (із грифом «цілком таємно») про доцільність депортації кримських татар в Узбекистан доповідав про результати дій щодо «…агентури противника, зрадників Батьківщини, посібників німецько - фашистських окупантів і іншого антирадянського елемента», яких, як повідомлялося ним, станом на 7 травня 1944 р. арештовано 5381 особи, і вказано на понад 20 тис. татар, які дезертирували з Червоної армії у 1944 р. [16]. Наступного дня, 11 травня 1944 року, Й. Сталін підписує постанову (із грифом «цілком таємно») Державного комітету оборони (далі - ДКО) №5859 сс «Про кримських татар», у тексті якої вказується, що «.багато [курсив наш. - О.Г.] кримських татар зрадило Батьківщину, дезертирувало із Червоної армії.», вступало у німецькі військові частини, співпрацювало із німецькою окупаційною владою, брало участь у каральних загонах, переслідуваннях та утисках нетатарського населення Криму, а також у підготовці насильницького відторгнення німецькими військами Криму від СРСР тощо [16].
ДКО прийняв рішення «всіх [курсив наш. - О.Г.] татар виселити з території Криму й поселити їх на постійне проживання як спецпоселенців в районах Узбецької РСР», завершивши процес виселення до 1 червня 1944 р. [16]. Однак операція, що розпочалася 18 травня 1944 р., була завершена вже станом на 16 годину 20 травня, і про її підсумки заступник наркома державної безпеки Б. Кобулов та заступник наркома внутрішніх справ І. Сєров повідомляли наркома внутрішніх справ Л. Берію у телеграмі від 20 травня 1944 р.: чисельність вивезених із Кримської АРСР татар - 191044 особи, за час операції арештовано 5989 осіб, вилучено значну кількість зброї та боєприпасів [16]. До чисельності кримських татар, депортованих із Кримської АРСР, очевидно, потрібно додати 8597 кримських татар, депортованих влітку 1944 р. з Української РСР [17, с. 22]. Отож, загальна чисельність кримських татар, депортованих із території Криму та України, становила 199641 особу.
Примусове виселення із Криму більше 200 тис. жителів призвело до загострення проблеми трудових ресурсів, що змусило радянське керівництво заохочувати переселення в Крим, передусім представників сільського населення УРСР та РСФСР. У постанові Ради Міністрів УРСР «Про переселення в колгоспи Кримської області» від 29 грудня 1949 р. №3893 на виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 5 грудня 1949 р. №5530 заплановано переселення в Крим 1000 сімей колгоспників із західних областей УРСР і передбачалися, зокрема, списання заборгованостей переселенців за місцем їх виходу (за податками й страховими платежами, обов'язковими поставками державі сільгосппродуктів), безповоротна грошова допомога в сумі 800 крб. на голову сім'ї та по 300 крб. на кожного члена сім'ї, надання кредитів Сільгоспбанку СРСР переселенцям до 12 тис. крб. для відновлення й будівництва житлових будинків і надвірних будівель. Згідно із цією постановою, Міністерство фінансів УРСР мало передбачити в республіканському бюджеті на 1950 р. 2,015 млн крб. на проведення переселення в Кримську область [18, с. 100-102].
Згодом, постановою Ради Міністрів СРСР від 13 червня 1951 р., зобов'язано Сільгоспбанк видавати потребуючим колгоспникам-переселенцям в Кримську область кредити на будівництво житлових будинків і надвірних будівель в розмірі 20 тис. крб. на одне господарство у колгоспах Судакського, Алуштинського, Балаклавського, Куйбишевського, Бахчисарайського, Сімферопольського, Зуйського, Білогірського, Старо-Кримського районів і в колгоспах, що обслуговуються Ялтинським міськвиконкомом, та 16 тис. крб. - у колгоспах інших районів Кримської області, при цьому 40% суми кредиту покривалося за рахунок держави, а решта - підлягала погашенню впродовж 10 років, починаючи із четвертого року після отримання кредиту; передбачалися також кредити на придбання продуктивної худоби в розмірі до 2 тис. крб. на господарство із погашенням упродовж п'яти років, починаючи із третього року після його отримання [18, с. 132].
Отож, після звільнення Криму від німецької окупації, радянська влада змусила розплачуватися за її довоєнні прорахунки та злочини деякі етнічні групи регіону, здійснивши їх депортацію, що призвело до виникнення проблем, частина з яких не розв'язана й досі.
Список використаних джерел
депортація татарин етнічний колабораціонізм
1. Окороков А.В. Антисоветские воинские формирования в годы второй мировой войны: дис…. д-ра ист. наук: 07.00.02. М., 2001. 479 с. URL: http://www.dissercat.com/content/antisovetskie-voinskie-formirovaniYa-v - godv-vtoroi-mirovoi-voinv. (дата звернення: 01.10.2017).
2. Національна безпека України: кримський вектор: зб. документів і матеріалів (1917-2014 рр.). У 5 ч. / упоряд.: Л. Рябошапко, І. Вдовичин, В. Гринчак, А. Луцький, І. Томюк; за ред. Л. Рябошапка, А. Луцького. Львів: Ліга-Прес, 2014. Ч. 1. 901 с.
3. Бикова Т. Кампанія «татаризації» в Криму (1921-1928 рр.) // Крим від античності до сьогодення: Історичні студії / відп. ред. В. Смолій. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2014. С. 421-431. URL: http://historv.org.ua/LiberUA/978 - 966-02-7435-8/978-966-02-7435-8, pdf. (дата звернення: 01.10.2017).
4. Якубова Л. Як здійснювалася політика коренізації в Криму? // Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях / НАН України. Інститут історії України; відп. ред. В.А. Смолій. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2014. С. 284-288. URL: history.org.ua/LiberUA/978-966-02-7228-6/978-966-02-7228-6.pdf. (дата звернення: 01.10.2017).
5. Пащеня В.Н. Переселенческая политика в Крымской АССР в 1920-х -1930-х рр.: опыт проведения, проблемы, пути решения // Культура народов Причерноморья. 2005. №65. С. 85-91.
6. Хаяли Р.И. Крымскотатарский народ в составе населения Крымской АССР (1921-1939 гг.) // Культура народов Причерноморья. 2005. №65. С. 91-96.
7. Жиромская В.Б., Поляков Ю.А. Всесоюзная перепись населения 1937 года: Общие итоги: сб. документов и материалов. М.: РОССПЭН, 2007. 320 с.
8. Демоскоп Weekly. URL: www.demoscope.ru. (дата звернення: 01.10.2017).
9. Волков А.Г. Перепись населения 1937 года: вымыслы и правда // Перепись населения СССР 1937 года: История и материалы. М., 1990. C. 6-63. URL: http://demoscope.ru/weekly/knigi/polka/gold fund08.html. (дата звернення: 01.10.2017).
10. Рудницький O., Левчук Н. Воловина О. та ін. Демографія штучно викликаної людської катастрофи: масовий голод 1932-1933 рр. в Україні // Демографія та соціальна економіка. 2015. №2. С. 11-30.
11. Якубова Л. Етнічний вектор у кримській геополітичній системі координат // Крим від античності до сьогодення: Історичні студії / відп. ред. В. Смолій. - Київ: Ін-т історії України НАН України, 2014. - С. 576-587. URL: http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-7435 - 8Z978-966-02-7435-8.pdf. (дата звернення: 01.10.2017)
12. Весь Крым, 1920-1925: [V-му Всекрымскому съезду Советов]: юбилейн. сб. Симферополь: Изд. КрымЦИКа, 1926. XIX, 572 с.
13. Бикова Т. Що спричинило голод 1921-1923 рр. у Криму? // Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях / НАН України. Інститут історії України; відп. ред. В.А. Смолій. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2014. С. 278-281. URL: history.org.ua/LiberUA/978-966-02-7228-6/978-966-02-7228-6.pdf. (дата звернення: 01.10.2017).
14. Народное хозяйство Крымской области: стат. сб. / ЦСУ СССР. Стат. упр. Крым. обл. Симферополь: Крымиздат, 1957. 272 с.
15. Памятная книжка Таврической губернии на 1915 год / Изд. Тавр. ГСК; под ред. секр. ком. [Г.Н.] Часовникова. Симферополь: Тавр. губ. тип., 1915. 392 с.
16. Архив Александра Н. Яковлева. URL: http://www.alexanderyakovlev.org/. (дата звернення: 01.10.2017).
17. Бугай Н.Ф. Народы Украины в «Особой папке Сталина» / Ин-т рос. истории РАН. М.: Наука, 2006. 271 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Початок Другої світової війни, шлях українського народу від початку війни до визволення від фашистських загарбників, причини, характер та періодизація війни. Окупація українських земель, партизанська боротьба, діяльність ОУН і УПА, визволення України.
контрольная работа [39,1 K], добавлен 01.08.2010Багатовікова боротьба буковинців за возз'єднання з Україною. Хотинське повстання 1919 р. та його наслідки. Румунська й радянська окупації Буковини. Початок ІІ Світової війни, участь у ній буковинців. Причини створення ОУН–УПА, хід подій й наслідки.
реферат [27,3 K], добавлен 23.11.2007Осмислення місця і ролі ОУН в українському рухові опору тоталітарним режимам в роки Другої світової війни. Висвітлення процесу трансформації поглядів провідників ОУН на основі досвіду діяльності похідних груп на окупованій німцями території України.
реферат [28,5 K], добавлен 12.06.2010Причини підводної війни у Атлантиці. Основні етапи морських битв, їх вплив на подальший хід Другої світової війни. Напад японської авіації на американську військово-морську базу Перл-Харбор у Тихому океані. Бойові дії Японії в Південно-Східній Азії.
реферат [22,9 K], добавлен 31.03.2014Сучасне бачення та теорії причин розв’язання Другої Світової війни, її міфологічне підґрунтя. Плани Гітлера та етапи їх втілення, основні причини кінцевої поразки в боротьбі з Радянським Союзом. Процвітання нацизму та сили, що його підтримували.
реферат [17,8 K], добавлен 24.01.2010Історія створення та правове обґрунтування використання прапору Франції як національного символу даної держави. Тимчасовий режим після Другої світової війни, його видатні представники та досягнення. Матеріальні втрати та соціально-економічні наслідки.
презентация [184,8 K], добавлен 18.04.2016Особливості партизанськогой руху на півночі Хмельниччини в роки Другої світової війни. Боротьба народного підпілля в центрі області. Характеристика Руху антифашистського опору на півдні. Діяльність підрозділів ОУН-УПА на території Хмельницької області.
курсовая работа [32,3 K], добавлен 23.10.2009Основні процеси та явища, характерні для людської спільноти. Вивчення та фіксація хронологічного викладу Другої світової війни (1939-1945 рр.) Визначення закономірностей та принципів явищ. Пошук істини на стику різнопланової історичної джерельної бази.
реферат [16,2 K], добавлен 12.04.2016Нюрнберзький процес - визнання агресії найтяжчим злочином проти людства. Завершення Другої світової війни, капітуляція Німеччини. Правові основи Нюрнберзького судового процесу. Суд народів над гітлеризмом - епілог другої світової війни в Європі.
курсовая работа [78,6 K], добавлен 27.04.2010Підготовчі заходи та бойова діяльність військово-морського флоту Радянського Союзу на початковому етапі Другої світової війни та в умовах оборонних боїв з нацистською армією в 1941-1942 роках. Військові сили СРСР у наступальних операціях 1943-1945 років.
курсовая работа [115,8 K], добавлен 06.11.2010Стан Великобританії після Другої світової війни, характер та етапи проведення реформ лейбористів. Політика консервативних і лейбористських кабінетів у 1951–1964 рр. Назрівання неоконсервативного перевороту. Європейська інтеграція, діяльність М. Тетчер.
лекция [69,9 K], добавлен 26.06.2014Загострення відносин між провідними державами світу напередодні другої світової війни. Етапи окупації України угорськими військами, стан Закарпаття в перший період військових дій. Пакт Ріббентропа – Молотова і подальша доля західноукраїнських земель.
контрольная работа [45,3 K], добавлен 25.03.2010Дослідження передумов краху колоніальної системи в класичних формах прямого підпорядкування та диктату. Історія набуття незалежного статусу країнами Південної і Південно-Східної Азії, Близького і Середнього Сходу, Африки після Другої Світової війни.
реферат [28,4 K], добавлен 27.10.2010Закладення принципових основ союзницького контролю і міжнародного правового статусу Німеччини після Другої світової війни на Постдамській конференції. Історія створення Федеративної Республіки Німеччини та особливості її державно-правового розвитку.
реферат [25,5 K], добавлен 28.10.2010Передісторія та причини одного з найбільш широкомасштабних збройних конфліктів в історії людства. Стратегічні плани учасників Першої світової війни, технічна модернізація збройних сил. Зникнення імперій та лідерство США як політичні наслідки війни.
презентация [897,0 K], добавлен 25.12.2013Початок війни, причини невдач, окупація України. Політика окупаційної влади. Партизанський рух і підпільна боротьба на території України. ОУН та УПА. Визволення та відбудова України. Етапи Другої світової війни.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 15.07.2007Невиправдані втрати серед добровольців під час американо-іспанської війни - фактор, що вплинув на курс уряду США на формування професійного війська в роки першої світової війни. Причини антивоєнних настроїв в американському суспільстві у 1917 році.
статья [22,6 K], добавлен 11.09.2017Дослідження з історії Першої світової війни. Передумови виникнення війни. Боротьба за новий переділ світу. Англо-німецький конфлікт. Розробка планів війни, створення протиборчих блоків. Стан збройних сил напередодні війни, як показник підготовки до війни.
реферат [33,4 K], добавлен 10.04.2009Завоювання Росією Середньої Азії в 60-70-ті роки ХIX ст. Протиріччя між Росією і Англією. Персія напередодні Першої світової війни. Військові-політичні події на території Персії в ході Першої світової війни. Наслідки Першої світової війни для Персії.
реферат [43,9 K], добавлен 25.10.2013Передумови виникнення першої світової війни і криза липня 1914. Боротьба за новий переділ світу. Плани війни та створення двох протиборчих блоків. Стан збройних сил напередодні війни, як показник підготовки до війни. Протиріччя між Англією й Німеччиною.
реферат [33,4 K], добавлен 04.04.2009
