Створення та діяльність музею Ольги Кобилянської (1944-2017 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Створення та діяльність музею Ольги Кобилянської (1944-2017 рр.) (І)

Іван Сандуляк

Стаття присвячена дослідженню заснування та діяльності музею Ольги Кобилянської у Чернівцях. Автором, на основі архівних джерел й регіональної періодики розглядається утворення, становлення, шляхи розвитку та специфіка функціонування означеного музейного закладу з 1944 р. до початку 2018 р. Крім того, у статті подається адміністративно-керівний склад музею, висвітлюється робота закладу, його культурно-мистецька спеціалізація і професійні досягнення колективу в різні історичні епохи.

Ключові слова: музей О. Кобилянської, музеєзнавство, Чернівці, музейна експозиція, музейні експонати.

Иван САНДУЛЯК СОЗДАНИЕ И ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ МУЗЕЯ ОЛЬГИ КОБЫЛЯНСКОЙ (1944-2017 гг.) (І)

Статья посвящена исследованию создания и деятельности музея Ольги Кобылянской в Черновцах. Автором, на основе архивных источников и региональной периодики рассматривается создание, становление, пути развития и специфика функционирования данного музейного учреждения с 1944 р. по 2017 р. Кроме того, в статье подается административно-руководящий состав музея, освещается работа учреждения, его культурно-художественная специализация и профессиональные достижения коллектива в разные исторические эпохи.

Ключевые слова: музей О. Кобылянской, музееведение, Черновцы, музейные экспозиции, музейные экспонаты.

Ivan SANDULIAK CREATION AND ACTIVITY OF OL'HA KOBYLIANS'KA MUSEUM (1944-2017) (І)

The article is devoted to the study of the foundation and activities of Ol'ha Kobylians'ka museum in Chernivtsi. The author, on the basis of archival sources and regional periodicals, studies the creation, formation, and ways of development and the particularities of the functioning of the museum institution throughout 1944 to the beginning of 2018. Furthermore, the article presents the administrative and management structure of the museum, covers the work of the institution, its cultural-artistic specialization and professional achievements of the museum staff in different historical epochs.

Keywords: Ol'ha Kobylians'ka museum, museology, Chernivtsi, museum exposition, museum exhibits.

музей кобилянська історичний

На території Чернівецької області, як і свого часу - на землях Буковини, функціонували та продовжують функціонувати чимало музейних установ різного профілю й різного тематичного спрямування. Літературно-меморіальний музей видатної української письменниці Ольги Юліанівни Кобилянської (18631942) (фото 1) є одним з багатьох таких закладів, що вже понад півстоліття діє у Чернівцях. Разом з тим, вивчення його історії в науковому плані залишається актуальною проблемою, оскільки й на сьогоднішній день відсутні аналітичні узагальнюючі статті, де б послідовно розглядалися етапи становлення, розвитку, а також здобутки цього музейного закладу.

У виокремленому контексті, з точки зору тематичної історіографії увагу привертають переважно публікації суто інформативного й публіцистичного характеру, у яких авторами- журналістами та дописувачами-краєзнавцями в більшості випадків висвітлювались окремі факти й аспекти діяльності музею О. Кобилянської в різні історичні періоди. Звісно, радянська періодика на сьогоднішній день залишається найбільш інформативною з окресленої тематики.

Перші музеєзнавчі статті та повідомлення в місцевій пресі з'явились ще у післявоєнних 40-х рр. ХХ ст. Прикладом можуть слугувати газетні замітки В. Бабляка [36], Г Панчук [126], О. Крицевого [99], О. Григора [68]. Найбільшою кількістю публікацій у цей період відзначилася директор музею О. Коваленко [75; 76; 78; 79; 85]. Протягом 50-х - 60-х рр. висвітлення музейної тематики на шпальтах буковинської періодики дещо урізноманітнилось. Зокрема, новий інформаційний пласт зафіксувала та сама О. Коваленко [74; 77; 80; 82; 88; 89; 90; 91; 92; 94; 96;]. Крім того, цікаві свідчення відносно діяльності музею фігурують у статтях таких журналістів, як Т Лейченко [100], Є. Палійчук [125], І. Алтер [33], Я. Петров [128], Е. Панчук [127], В. Лесин [101], М. Артеменко [35], Ш. Вядро [65]. Наступні два десятиріччя ХХ ст. позначені певною активізацією відображення

Фото. 1

музейної проблематики на сторінках регіональних газет. Серед авторів, матеріали яких заслуговують на увагу, можна згадати вже постійного дописувача О. Коваленко [81; 83; 84; 86; 87; 93; 95; 97; ], а також В. Бабуха [37]. Л. Шушуріну [142], О. Чорного [141], В. Бадяка [38], К. Оленчука [123], В. Мельника [105; 106], К. Оленчук [123], С. Кравця [98] та ін. [119; 129; 130; 131; 135; 136].

Зі здобуттям Україною незалежності на початку 90-х рр. минулого століття, діяльність музею О. Кобилянської в пресі почала висвітлюватись вже у незаангажованому партійно- пропагандистському руслі, з акцентуацією на нові соціальні, культурні й суспільно-політичні реалії, що стали ознакою часу. Необхідно звернути увагу й на появу нових авторів, які долучились до музейної проблематики. Своїми змістовними статтями та замітками в останнє десятиліття ХХ - на початку ХХІ ст. виділяється знаний буковинський журналіст та письменник, нинішній директор музею, який обіймає цю посаду багато років, В. Вознюк. Його численні газетні публікації [45-64] відрізняються фаховістю й високим рівнем інформаційної насиченості.

Разом з тим, роботу музейного закладу протягом років незалежності так само аналізували відомі чернівецькі журналісти, громадські діячі та працівники самого музею - А. Данилевич [69; 70], Ю. Микосянчик [110; 111; 112; 113; 114; 115], В. Михайловський [116; 117], Л. Осадчук [124], Є. Антонюк-Гаврищук [34], Л. Янушевська [143], О. Чайка [139], М. Вишневська [43], Н. Будна [39; 40; 41], Ю. Філіп [138], Д. Туз [134], О. Танащик [132], В. Касіянчук [71], Я. Мельничук [107; 108; 109], М. Кобилюк [73], В. Гейниш [66], В. Китайгородська [72], ряд інших [42; 44; 67; 102; 103; 104; 118; 120; 121; 122; 133; 137; 140]. Однак, матеріали преси, звісно, не можуть претендувати на наукову повноту і аналітичну глибину, а отже, залишають дослідницькі перспективи. Стан історіографічної розробки означеної проблематики, таким чином, зумовлює об'єктивну необхідність комплексного вивчення кола питань, які стосуються особливостей функціонування та пріоритетних напрямків розвитку музею О. Кобилянської, із залученням широкого пласту вищезазначеної регіональної періодики й неопрацьованих архівних джерел.

На сьогоднішній день, корпус наявних джерел, з одного боку, репрезентований деякими актовими матеріалами з Державного архіву Чернівецької області (ДАЧО) [1, 2], з іншого - низкою путівників та довідників, де містяться фактологічні й статистичні дані, котрі відображають специфіку роботи музею протягом усього часу його існування. Найбільшим рівнем інформативності відзначені такі довідники й путівники як розтиражований за радянської доби „Державний літературно-меморіальний музей імені О.Ю. Кобилянської. Путівник” [4] та ряд ін. [19; 20; 23-30], авторські видання А. Речмедіна [21], В. Вознюка [3], Н. Шевченко [31]. Роль джерела так само відіграють енциклопедичні видання. Прикладом слугують „Українська Радянська Енциклопедія” (у 5-му томі вміщена інформація про музей О. Кобилянської) [18] та „Коротка літературна енциклопедія” (у її 3-му томі є свідчення про цей самий музей) [22].

Вікопомні дати, які стосуються відкриття й початку функціонування музею, фігурують у відповідних бібліографічних покажчиках. Зокрема, факт відкриття музею О. Кобилянської (з нагоди 65-ої річниці) висвітлено у буковинському довідковому виданні 2009 р. „Пам'ятаймо! (Знаменні та пам'ятні дати Буковини...)” [32]. Зрештою, достатньо маловідома інформація зберігається у книгах наказів [5-17], пов'язанана з фіксацією щорічного руху кадрів й низки організаційних питань - наукових відряджень, призначень на посаду, методичної допомоги музейним закладам області.

В межах ретроспекційного аналізу виокремленої проблематики необхідно зазначити, що після звільнення Червоною армією від німецьких окупантів м. Чернівці (29 березня 1944 р.), на території відновленої Чернівецької області радянські органи влади почали реалізацію загальнодержавної програми, спрямованої на налагодження роботи цілого ряду культурно-просвітніх закладів та інституцій. Серед них поновив своє функціонування (або вперше відкрився) й ряд міських музеїв. Типовим прикладом, коли з ініціативи відповідних партійних та галузевих посадовців утворювалися чи відроджувалися різні музейні об'єкти, може слугувати утворення такої установи в одному з помешкань, де свого часу жила видатна буковинська письменниця Ольга Кобилянська. Згідно з постановою РНК УРСР від 4 вересня 1944 р., у Чернівцях, по вул. Одобеску, 3 (сучасна. вул. Димитрова, 5), в будинку, де О. Кобилянська провела останні роки життя, 27 листопада того ж року був відкритий літературно-меморіальний будинок-музей письменниці [2, с. 64].

Експозиціямузеювід самого початкурепрезентуваласязначною кількістю автентичних документальних матеріалів, фотокопіями рукописів і листів з літературного архіву письменниці; крім того, відвідувачі могли побачити її власну бібліотеку, унікальні видання авторських творів. Загальний експозиційний комплекс складався (він зберігся й до тепер) з п'яти зал. В першій кімнаті, де виставковий матеріал був підібраний по темі „Дитячі та юнацькі роки О. Ю. Кобилянської”, на огляд виставлялися книги, які читала письменниця в ранній період своєї творчості. На думку більшості дослідників її біографії, саме ця підбірка літературних творів, вочевидь, значною мірою вплинула на формування письменницького світогляду та естетичних смаків майбутньої буковинської знаменитості. Цікаво, що в музеї й нині зберігається перше видання її першої повісті „Людина” [24, с. 14].

У другому залі, де була створена експозиція під назвою „Розквіт творчості О. Кобилянської”, протягом першого десятиліття функціонування музею (мова йде про другу половину 40-х - першу половину 50-х рр. ХХ ст.) виставлялись численні матеріали, які доволі повно ілюстрували зв'язки (у першу чергу - активне листування) письменниці з І. Франком, а також композиторами та літераторами Наддніпрянської України - М. Старицьким, М. Лисенком, І. С. Нечуєм-Левицьким [24, с. 29]. Чималий інтерес для післявоєнних відвідувачів викликав розміщений в експозиції російський журнал „Жизнь”, на сторінках якого були видрукувані у перекладі на російську мову класичні твори О. Кобилянської - „Жебрачка”, „Банк Рустикальний”, „У святого Івана”, „Valse melancolique” та ін. [24, с. 32]. В наступних трьох залах музею розташовувались матеріали, котрі були пов'язані з популяризацію і вивченням творчості О. Кобилянської в радянський післявоєнний період; низка експонатів відображала увіковічення її пам'яті нащадками. Необхідно також підкреслити: тогочасні музейні працівники відтворили прижиттєвий інтер'єр робочого кабінету і спальні письменниці [24, с. 36].

Переходячи до висвітлення питань організації та формування початкового штату музейних працівників, доречно констатувати наступне: у „Книзі наказів по Чернівецькому державному літературно-меморіальномубудинку-музеюіменіО.Кобилянської” зберігся наказ від 20 листопада 1944 р. за № 1, в якому йдеться про те, що з цієї дати новопризначена Олена Кононівна Коваленко приступила до виконання обов'язків директора музею. Згідно з цим же наказом, на посаду старшого наукового співробітника музею з 1 жовтня 1944 р. було призначено Галину Олександрівну Панчук, з місячним окладом у розмірі 700 карбованців [5, с. 1]. Наступним наказом від 22 листопада того самого року за № 2, на посаду бухгалтера призначалася Тамара Єфимівна Слінько; остання мала приступити до виконання своїх обов'язків з 30 жовтня 1944 р. Її заробітна плата становила 350 крб. на місяць [5, с. 2]. Посаду завідуючої господарською частиною музею (за наказом від 20 грудня 1944 р. під № 5) зайняла Раїса Мойсеївна Вешлер, з місячним окладом теж у 350 крб. [5, с. 5].

В наказі від 1 лютого 1945 р. за № 7, у § 1 йшлося про те, що Г. Панчук з цієї дати була переведена на посаду наукового співробітника музею з місячним окладом 600 крб.; § 2 фіксував ще одне кадрове призначення в музеї: на посаду старшого наукового співробітника з 1 лютого того ж року призначили Епідельфора Матвійовича Панчука. Його заробітна плата становила 700 крб. [6, с. 2]. Звісно, в музеї, крім екскурсійної так само проводилась і науково-експедиційна робота.

У зв'язку з цим директор музею видала наказ від 25 квітня 1945

р. за № 8, де йшлося про те, що з 25 по 30 червня у відрядженні (з експедиційно-пошуковою метою) в с. Димка Глибоцького району мають перебувати О. Коваленко, Е. Панчук й П. Гольденберг [6, с. 3]. До тої самої Димки, згідно з наказом від 13 вересня 1945 р. за № 12, були відряджені О. Коваленко, Е. Панчук та художник музею О.С. Плаксій; їхня „польова розвідка” тривала з 13 по 18 вересня [6,

с. 8]. Як вже підкреслювалося вище, значний пласт інформації по виділеній тематиці міститься в радянській періодиці. Для прикладу, в газеті „Радянська Буковина”, у статті „В музеї” (автор - О. Коваленко) розповідається, що на кінець листопада 1945 р. заклад відвідали екскурсанти з Москви, Києва, Ворошиловграда, Тбілісі, Сум і низки інших міст Радянського Союзу. Відвідувачі залишили теплі та зворушливі рядки в „Книзі відгуків і побажань” [79, с. 2]. Нижче автор статті акцентує: „Письменник Олександр Копиленко залишив такий відгук про відвідування музею: „З чуттям великої пошани і любові схиляю чоло в цій оселі, де живе творчий дух неспокою великої української письменниці” [79, с. 2.].

Означена стаття так само фіксує, що в музеї проводилась й науково-дослідна робота, пов'язана з глибоким та ґрунтовним вивченням спадщини письменниці; одночасно музейні фонди збагачувалися новими документами, які характеризували життєвий і творчий шлях О. Кобилянської. Крім того, готувався до друку збірник наукових записок, де мали бути вміщені її неопубліковані твори, а також листи 1940-1941 рр. видатних українських письменників до неї. Наприкінці статті зазначалося, що постійно поширювалася та доповнювалася основна музейна експозиція. У свою чергу працівники готували матеріали по новій науковій темі „Ольга Кобилянська і Леся Українка”; наприкінці 1945 р. у закладі планувалося відкрити ще два відділи - „Земля” і „Радянське село” [79, с. 2].

У наказі від 1 грудня 1946 р. за № 10, в § 1 зафіксована наступна інформація: з 3 по 15 грудня працівникам необхідно провести інвентаризацію всього музейного майна, - в тому числі й експонатів та рукописної спадщини О. Кобилянської. Нижче, § 2 регламентує й конкретизує саму інвентаризацію. Для її реалізації створювалась комісія у складі трьох осіб; голова - Е. Панчук, члени - Т. Слінько та Р. Вешлер [7, с. 8]. Інший наказ по музею, від 5 січня 1948 р. за № 5, теж пов'язаний з питанням інвентаризації. Судячи з його тексту, директор музею знов наказує відповідним особам здійснити „переінвентаризацію” з 5 січня по 1 березня. Комісію знов очолив Е.М. Панчук, а до її складу ввійшли ті самі Г.О. Панчук та Р.М. Вешлер. Вірогідно, якість попередньої музейної інвентаризації чимось не задовольнила керівництво. Разом з тим, по завершенні повторного обліку експонатів та речей з фондів, усім зафіксованим предметам надали єдиний реєстраційний музейний шифр - „ЛМК” („Літературний музей Кобилянської”) [9, с. 2].

Кадрові питання послідовно відображені й у низці наступних документів зі згадуваної вище книги наказів. Наприклад, наказ № 17 від 20 вересня 1949 р. дає можливість дізнатись про чергові зміни у складі колективу музею. Так, Г.О. Панчук звільнили від займаної посади, а на її місце призначили Світлану Петрівну Русакову, з місячним окладом у 690 крб. [10, с. 6]. Надалі, через два роки, 20 серпня 1951 р. (наказ за № 17) С. Русакова була звільнена у з'язку з переходом на інше місце роботи [11, с. 7]. На вакантну посаду (наказ від 16 вересня 1951 р. за № 19) призначили Віру Яківну Рябуху [12, с. 8]. Серед музейних наказів за 1953 р. зберігся окремий наказ Міністерства культури УРСР від 9 листопада за № 508. Ним визначався новий розклад роботи закладу; останній мав працювати з 10 до 19 години, а вихідним днем ставав вівторок [13, с. 9].

Ще одна важлива вимога, пов'язана з функціонуванням музею, - це архівація його поточної документації. З метою впорядкування вже накопичених архівних справ, була створена відповідна комісія. Черговий раз, судячи з джерел, головою призначили Е.М. Панчука, а В.І. Тимчук та Р.М. Вешлер - увійшли до її складу. Комісія отримала чітке завдання: до 5 червня 1954 р. впорядкувати справи музею за всі попередні роки його існування, і передати їх за описом на збереження до міського архіву. Виконання визначалось музейним наказом від 23 січня 1954 р. за № 8 [14, с. 6 зв.].

Розглядаючи роботу музею в середині 50-х рр., доречно звернути увагу на один суттєвий факт, який висвітлює долю рукописів буковинської письменниці. За наказом Міністерства культури УРСР від 7 жовтня 1955 р. № 1655, директор Чернівецького музею О. Кобилянської О. Коваленко так само видала наказ, датований 20 квітня 1956 р. за № 8. Документ фіксує необхідність передачі Інституту літератури Академії Наук УРСР (м. Київ) рукописної спадщини О.Ю. Кобилянської (листи-оригінали, літературні твори, нотатки й документи, написані нею власноруч) на постійне зберігання. Сама передача рукописів і архіву Ольги Юліанівни оформлювалась спеціальним актом. Відповідальність покладалась на завідуючого фондами Е. Панчука [15, с. 8].

На основі міністерського наказу за № 223 „Про заходи по охороні музейних експонатів”, керівництво музею О. Кобилянської також видало свій внутрішній наказ від 15 лютого 1956 р. за № 3. Згідно з ним, природно, створювалась чергова комісія у складі - В.І.

Тимчук (голова), В.Я. Рябуха та Р.М. Вешлер (члени). З 15 по 20 лютого комісія мала перевірити стан музейних фондів, визначити вартість найбільш цінних експонатів й скласти відповідним чином затверджений реєстр; висновки стосовно здійсненої роботи необхідно було оформити окремим актом. Доповісти про підсумки мав голова на виробничій нараді 20 січня 1956 р. [15, с. 3]. Книга наказів, як вже підкреслювалось, зберігає відомості про взяття на роботу нових працівників. Наприклад, 20 травня 1956 р. на посаду тимчасово виконуючого обов'язки наукового співробітника музею призначили Параску Василівну Ходан (наказ від 20.05 1956 р. № 10) [15, с. 10].

Шістдесяті роки минулого століття відкривають нову сторінку в історії музею. Звісно, це десятиліття, як і попереднє, було позначене певними змінами, трансформаціями й реорганізаціями. Перші нововведення, наприклад, торкнулися зміни робочого дня музею. У зв'язку з переходом закладу на семигодинне обслуговування відвідувачів, керівництво видало наказ від 1 жовтня 1960 р. за № 20, яким встановлювався наступний графік роботи: музей почав функціонувати з 10 до 18 години, обідня перерва тривала з 13 до 14, вихідним днем залишався вівторок [16, с. 20].

Наступний період в історії музею пов'язаний з його реорганізацією. Згідно з розпорядженням Обласного управління культури від 26 листопада 1962 р. за № 736 та наказом по Чернівецькому державному краєзнавчому музею від 27 листопада 1962 р., відбулося об'єднання музеїв О. Кобилянської, Ю. Федьковича й Обласного краєзнавчого в один структурний підрозділ, і з новим штатним розкладом [17, с. 9].

Наступний рік для реорганізованого музею виявився плідним, оскільки був пов'язаний з відзначенням знаменної дати - сторіччям з дня народження О. Кобилянської. Звісно, регіональна преса у 1963 р. неодноразово зверталась до висвітлення заходів музею, приурочених ювілею. В даному контексті доцільно ще раз звернутись до повідомлень, вміщених у „Радянській Буковині” за 24 серпня 1963 р. Директор музею О. Коваленко у статті „Завітайте до нашого музею” повідомляла наступне: на честь святкування ювілейної дати в музеї були виставлені на огляд відвідувачів рукописні сторінки творів „У неділю рано зілля копала” й „Через кладку”, чернетки, плани до другої частини повісті „Земля” [82, с. 3].

Директор також повідомляла про створення в музейній експозиції окремого розділу - „Вшанування пам'яті Кобилянської”, згідно з Постановою Ради Міністрів Української РСР та рішенням бюро Чернівецького обкому КП України про відзначення сторіччя від дня народження Ольги Юліанівни. Крім копії самої Постанови, серед експонатів розділу дописувачем згадувались ювілейні видання її творів у Радянському Союзі та зарубіжних країнах, нові фотознімки з родинного альбому Кобилянських, записи письменників, видатних діячів науки, літератури і мистецтва, які відвідували в різні роки цей музейний заклад, а також їхні вірші, присвячені О. Кобилянській [82, с. 3].

Остання частина статті присвячена висвітленню організаційних та дизайнерських питань у роботі музею. Зокрема, до ювілею письменниці були створені виставки „Театр і музика в житті О. Кобилянської” й „Творча лабораторія письменниці”. Художнє оформлення музейних кімнат виконали київські художники за ескізами, розробленими І.О. Хорошуновою; вона ж здійснювала загальне керівництво усім дизайнерським проектом. Автор публікації звертає увагу й на те, що художники в межах проекту зберегли національні особливості буковинського краю, відображені в етнографічних мотивах та елементах традиційного карпатського декору; разом з тим, вони талановито репрезентували багату природничу палітру Буковини. Нова музейна експозиція викликала в ювілейному 1963 р. „неабиякий інтерес у трудящих не лише нашої області, а й відвідувачів з усієї України” [82, с. 3].

Посадові „трансформації” торкнулися й директора музею. У „Книзі наказів по Чернівецькому державному музею” є наказ від 1 лютого 1965 р. за № 10, у якому йшлося про те, що Олену Кононівну Коваленко призначено вже завідуючою відділом музею О. Кобилянської. Отже, можна констатувати, що музей позбувся статусу самостійного структурного підрозділу і став одним з автономних відділів оптимізованої музейної галузі в області та місті.

Аналіз наявних джерел дозволяє також констатувати, що друга половина 60-х рр. минулого століття була позначена в діяльності цього музейного закладу певними змінами. Якісні показники в першу чергу позначилися на рівні його відвідування. Природно, така тенденція знайшла висвітлення на шпальтах місцевих газет. Типовим прикладом слугує публікація у тій самій „Радянській Буковині” великої статті під назвою - „В музеї „гірської орлиці”.

В ній повідомляється наступне: влітку 1966 р. багато туристичних груп з різних куточків Радянського Союзу та закордонні гості відвідали музей О. Кобилянської. Серед відвідувачів фігурують туристи з Москви, Казані, Куйбишева, Ярославля, Волгограда, Мінська, Риги та майже з усіх обласних центрів України і Молдавії [77, с. 3].

Нижче стаття фіксує: „З великим інтересом вони оглядали експозицію музею, особисті речі письменниці, знайомились з окремими документами її біографії, літературної та громадської діяльності, й залишили в книзі відгуків зворушливі записи. Ось деякі з них: „Это чудесно, что жители города сумели сохранить и бережно донести до наших дней все, что относится к памяти великой Кобылянской. Хочется верить, что дом- музей писательницы будет всегда привлекать посетителей своей простотой, уютом и любовью. Туристы из Москвы”. Про свої враження писали й зарубіжні гості - туристи з США, Канади, Німецької демократичної республіки, Польщі, Румунії, Чехословаччини. Багатьом з них, особливо українцям з Канади та США, добре відомі твори О. Кобилянської. Ось ще один запис з Книги відгуків: „Глибоко вражений цінним музеєм і взагалі місцем, де колись жила і працювала велика дочка українського народу. Орест Старчук - професор Альбертського університету, Канада” [77, с. 3].

В останній частині публікації є багато свідчень відносно саме українських туристичних груп: „Серед екскурсантів було також і багато студентів, учителів та школярів. Серед них студенти Івано- Франківського, Житомирського, Вінницького, Дрогобицького педагогічних інститутів, учителі Львівщини, Поділля. Цього року музей відвідало чимало учнів з майже всіх областей України ... Гостювали у музеї і письменники з Києва, Одеси, Львова, Ужгорода. Під час гастролей у Чернівцях, будиночок на вулиці Димитрова відвідала велика група акторів Київського драмтеатру імені Івана Франка” [77, с. 3].

Джерела та література

1. Державний архів Чернівецької області (ДАЧО). - Р. 3. - Оп.

2. - Спр. 24. Про відкриття меморіального будинку- музею Ольги Кобилянської в м. Чернівцях: рішення N° 558 Чернівецького обласного виконавчого комітету від 28.10. 1944 р.; 2. ДАЧО. - Р. 72. - Оп. 5. - Спр.

3. Про відкриття меморіального будинку-музею Ольги Кобилянської в м. Чернівцях: постанова N° 1134 ради народних комісарів Української РСР від 4 вересня 1944 р.; 3. Вознюк В. О. Чернівецький літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської. Путівник. - Чернівці: Золоті литаври, 2003;

4. Державний літературно-меморіальний музей О. Ю. Кобилянської. Путівник / Підгот. О. К. Коваленко, Е. М. Панчук, В. Я. Рябуха. - К.: Держлітвидав УРСР, 1954;

5. Книга наказів по Чернівецькому державному літературно-краєзнавчому музею імені Ольги Кобилянської за 1944 р.;

6. Книга наказів по Чернівецькому державному літературно-краєзнавчому музею імені Ольги Кобилянської за 1945 р.;

7. Книга наказів по Чернівецькому державному літературно- краєзнавчому музею імені Ольги Кобилянської за 1946 р.;

8. Книга наказів по Чернівецькому Державному краєзнавчому музею за 1965 р.;

9. Книга наказів по Чернівецькому державному літературно-краєзнавчому музею імені Ольги Кобилянської за 1948 р.;

10. Книга наказів по Чернівецькому державному літературно-краєзнавчому музею імені Ольги Кобилянської за 1949 р.;

11. Книга наказів по Чернівецькому державному літературно-краєзнавчому музею імені Ольги Кобилянської за 1950 р.;

12. Книга наказів по Чернівецькому державному літературно- краєзнавчому музею імені Ольги Кобилянської за 1951 р.;

13. Книга наказів по Чернівецькому державному літературно-краєзнавчому музею імені Ольги Кобилянської за 1953 р.;

14. Книга наказів по Чернівецькому державному літературно-краєзнавчому музею імені Ольги Кобилянської за 1954 р.;

15. Книга наказів по Чернівецькому державному літературно- краєзнавчому музею імені Ольги Кобилянської за 1956 р.;

16. Книга наказів по Чернівецькому державному літературно-краєзнавчому музею імені Ольги Кобилянської за 1960 р.;

17. Книга наказів по Чернівецькому державному краєзнавчому музею за 1962 р.;

18. Кобилянської О. Ю. музей // Українська радянська енциклопедія: [в 17-ти т.] / Гол. ред. М. П. Бажан, редкол.: І. К. Білодід та ін. - К: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1980. - Т. 5. - С. 244;

19. Літературно- меморіальний музей О. Кобилянської // Радянська Буковина. Довідник- путівник. - Ужгород: Карпати, 1970. - С. 112-114;

20. Літературно- меморіальний музей О. Ю. Кобилянської / Путівник / Упоряд. О. К. Коваленко, Е. М. Панчук. - Ужгород: Карпати, 1972;

21. Речмедін А. Ім'ям Ольги Кобилянської. Путівник. - Ужгород: Карпати, 1974

Размещено на Allbest.ru