З історії землеволодіння села Карпилівки

Висвітлення маловідомих моментів історії землеволодіння села Карпилівки на Козелеччині, що входило до складу Остерського повіту в XVII столітті. Вплив Києво-Печерської лаври на життя та формування релігійної свідомості й світогляду мешканців Остерщини.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 20.07.2018
Размер файла 38,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477)

З ІСТОРІЇ ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ СЕЛА КАРПИЛІВКИ

Петро Пиріг

Юрій Конопля

Великий вплив на життя та формування релігійної свідомості й світогляду мешканців Остерщини (в тому числі й села Карпилівки) мала Києво-Печерська лавра [1]. Важливе значення в цьому плані мали також інші православні монастирі. Саме вони були провідниками православної віри, «глибоко защіплювали в народ християнську віру та основи чеснотного життя... були головними сіячами духовної культури в Україні», в результаті чого «стали міцною підвалиною, на якій добре зростало православ'я в Україні» [2]. Особливо актуальним це було в період, коли українські землі перебували під владою Речі Посполитої й великих збитків православ'ю завдавали католики та уніати [3].

Монастирі були також важливими осередками господарської діяльності, пов'язаної насамперед із землеробством. У зв'язку з цим вони мали власні землі, на яких вирощувались всілякі сільськогосподарські культури, закладались сади, виноградники тощо. На них працювали монахи. А часто в ролі робітників на цих землях виступали прочани, які залишалися тут і навчалися кращої землеробської культури [4]. Виготовлена продукція слугувала передусім для задоволення власних потреб, а частина її продавалася, що свідчило про втягування монастирських господарств у систему ринкових відносин. За свідченням історичних джерел, монастирі постійно прагнули до розширення своїх земельних володінь.

Великими землевласниками були київські монастирі. Серед них - Кирилівський. Заснували його, до речі, чернігівські князі Ольговичі в період їхньої боротьби за київський престол. Фундатором монастиря був князь Всеволод. Існує думка, що це відбулось у 1140 р. Втім, питання про точну дату заснування обителі досі є дискусійним [5].

5 березня 1624 р. Кирилівський монастир заволодів Карпилівкою, яку тогочасні документи зафіксували як прикордонне київське місто [6]. У його власність переходили й карпилівські грунти. А в 1635 р. польський король Владислав IV (16321648 рр.) надав монастирським монахам привілей на мостове в маєтності Карпилівка.

Богдан Хмельницький (1648-1657 рр.) чітко усвідомлював і розумів, яке непере- вершене значення мають православні монастирі у справі збереження та примноження завоювань і надбань Визвольної війни українського народу як у соціально-економічній, так і духовній та політичній сферах. Тож він щедро підтверджував права монастирів на землеволодіння, надавав їм нові маєтності. Ця практика набула згодом широкого поширення і в політиці інших українських гетьманів.

Звільняючи мешканців Карпилівки від повинностей, Хмельницький залишав повинності на користь Кирилівського монастиря, про що засвідчує поданий нижче універсал гетьмана.

1656, жовтня 18 (28). Чигирин. - Універсал Богдана Хмельницького про
звільнення карпилівців і плосколізців від усіх повинностей, крім повинностей на користь Київського Кирилівського монастиря

Богданъ Хмелницкий, гетманъ Войск его царского пресветлого вел[ичества]

Запорозких.

Ознаймуемъ симъ писаніемь нашимъ, кому о томъ ведати належитъ, а меновите старшини и черне Войскъ его цар[ского] прес[ветлого] велич[ества] Запорозких и иним всякого стану и кондиции людемъ, ижъ супликовали до нас карпиловци и плосколесци до монастира Кирилского здавна належачие, же любо они до мерских тяжаровъ не належат, але тилко самому монастиреви повинност звиклую отдават повинни, а предце не слушне майстрату киевское, яко и инние люде до становиск подвод і инних тяжа- ров потягают. Прето пилно напоминаем и сурово росказуем, абы майстратъ и инние всякие преложоние киевские од карпиловцовъ и плосколесцов жаднои повинности не витягалы ане подводами и становисками не правовали, але абы тилко повинност мо- настирскую полнили под срокгим каратемъ.

Данъ в Чигирине, дня 18 октоврия 1656.

Богданъ Хмелницкий, рука власна.

У копії дописані слова: «У подленного листу печать приложона гетмана Богдана

Хмелницкого» [7].

У 1615 р. Київське братство (виникло наприкінці XVI ст.) заснувало при Бого- явленській церкві Братський монастир [8]. Доленосною для нього стала воля Галшки (Анни, Єлизавети) Гулевичівни - інтелігентної, освіченої й духовно багатої жінки, яка пожертвувала свою спадщину на розквіт рідного Києва та Братського монастиря. У дар останньому 15 жовтня 1615 р. вона передала земельну маєтність з двором і будівлями, а також всіма прибутками. У цьому ж році завдяки Галшці було зведено школу, з якої згодом виникла Києво-Могилянська колегія, а пізніше - Київська академія, що стала першим в Україні вищим навчальним закладом, аналогічним тогочасним західноєвропейським університетам. Слід зазначити, що Галшка вчинила так свідомо, всупереч волі родичів, які бажали, щоб вона залишила свою спадщину дітям. Цей її вчинок по праву вважається справжнім громадянським подвигом, на який здатні далеко не всі. На той час Галшка досягла зрілого віку, їй виповнилось 40 років. А померла вона в 70 років далеченько від рідного міста, в Луцьку, куди переїхала невідомо з яких причин [9].

Поступово земельні володіння Братського монастиря розширювались. Богдан Хмельницький передав йому маєтності, передусім село Мостище, що належали до- мініканам. Зазначимо, що останні з'явились у Києві як місіонери у 1216 р. У 1288 р. вони заснували на Оболоні костьол і монастир, що в результаті нападу татар 1482 р. загинув у вогні пожежі, але невдовзі був відновлений, названий на честь Святого Ми- колая і в 1495 р. уже згадувався як діючий. У кінці XVII ст. його було перетворено на православну церкву святих Петра і Павла. Протягом 1934-1938 рр. знищений [10].

Про надання дізнаємося з наступного універсалу:

1651, січня 11 (21). Чигирин. - Універсал Богдана Хмельницького про передачу Київському Богоявленському Братському монастиреві села Мостище, що раніше належало київським домініканцям

Богданъ Хмелницкий, гетманъ з Войском Запорозкимъ.

Поневажъ всемогущою своею рукою десного Богъ и створитель неба и земли сподобыл мне неприятелей и гонителей всходной православной церкви, матки нашей, ляхов з Украины в Полщу далеко прогнати, старане маю пилное около благолепея церквий божих и монастыревъ для розмноженя хвали Божой, а яко иннымъ многимъ церквамъ и монастирамъ для поправи и виживленя придавалем маетности лятцкие и млыны, такъ монастиреве Богоявленскому Брацкому Киевскому доминеканские маетности, а особливе село, названое Мостища, над речкою Ирпинемъ и над речкою Которомъ, зо всема приналежными кгрунтами, полями, сеножатми, борами, лесами и всеми млынами и пожитками подаемъ въ владзу и спокойное уживане.

Данъ въ Чигирине 11-го дня іануярія року 1651.

Богданъ Хмелницкий, рука власная [11].

Згодом послідували інші надання.

1656, січня 9 (19). Чигирин. - Універсал Богдана Хмельницького про надання Київському Братському монастиреві сіл Ксавери, Мухоїди, Плисецьке, Чорногородка і Сарновичі, Обиходи і Базар

Богданъ Хмелницкий, гетманъ зъ Войскомъ его царского величества Запорожским.

Въсемъ въобецъ и кождому зъособна, кому бы о том ведати належало, меновите: паномъ полковникомъ, асауломъ, сотникомъ, атаманомъ и всему товариству Войскъ его царъского величества Запорозкихъ, также вшелякое кондиціи людем, кому бы толко сее наше писане показано було, доносимъ до ведомосты, ижъ видячи ми монастыръ Братский Кіевский при недостатку потребуючи отъ нас поратунку, в которомъ щоденне за нас и всее Войско Запоржское отъдастъся хвала Божия, пустилисьмо на виживенне и на поратунок церкви Божой братиі монастиря вишъменованного Братского Кіевского Ксаверов, що ксендзъ Елецъ держалъ и на Полесе маетность Мухоеди, также и села подъ Фастовомъ езуитскіе, которие передъ тимъ езуити держалы, то есть Плисецкое, Чорногородку, Сарновичи, Обиходи и Базар зо всеми пожитками, ставами, млинами, сеножатми и иншими енералетер доходами и приналежностями, такъ яко и перед тимъ подъдати поаинности звикли били отъбуваты, хотечи мети, аби и теперъ не иначей велебному в Богу отцу Лазареви Барановичеви, ректорови монастыря Братского Киевского и всей братии того жъ монастыря, албо кого там зошлетъ з слугъ монастирскихъ, кромъ жадного спротивення на се всехъ, опрочъ козаков, которые завше до войска ходитъ звикли, тую жъ повинность и послушенство отдавали. А ежели би хто, поважаючи легце сей нашъ уневерсалъ, послушнимъ битъ не хотелъ и подданства не отдавал, такових ми отъ отца ректора и братиі помененого монастира зосланнимъ сурово карат позволяемъ, а инших и бунти вщинаючих панови полковникове нашему киевскому бы на горло карать росказуем, не чинечи иначей.

Данъ з Чигирина, дня 9 генваря 1656.

Богдан Хмелницкий, рука власна [12].

На основі двох універсалів Богдана Хмельницького Братський монастир отримав важливий на той час привілей - дозвіл на сичення меду.

1655, червня 18 (28). Хотів. - Універсал Богдана Хмельницького про дозвіл
капітулі Київського братського монастиря ситити мед на свята

Богдан Хмелницкий, гетман з Войском его царского вел[ичества] Запорозким.

Ознаймуемо тым листомъ нашым всим вобецъ, кому о том ведат належит, ижъ по- зволилисмо велебному господину отцу игумену и всей капитуле монастыра Братского Киевъского канунов двохъ сычене, такъ и иншымъ свяшченником киевских церквей, то ест канунъ крешченъский и воздвиженъский, которые кануны не болей, толко такъ, яко и киевские свяшченики сытят, мают быт сычены. На што для болшое веры и памети тот нашъ лист менованым отцомъ братским при подписе руки нашое з печатю войсковою даемо.

Деялося в Хотове, дня 18 июня 1655.

Богданъ Хмелницкий, рука власна.

На звороті: На сычене каноновъ Богдана Хмелницкого 1655 [13].

1656, січня 9 (19), Чигирин. - Універсал Богдана Хмельницького про дозвіл Київському Братському монастиреві ситити мед

Богдан Хмелницкий, гетман з Войском его царского величества Запорозким.

Ознаймуемъ симъ писанемъ нашымъ всемъ вобецъ и кождому зособна, кому о том ведать належит, иж нашъ уневер[сал] показань будешь вшелякое кондиции людемъ, іж выдячи мы манастыр Братъский Киевский через тые заверухи военные зпустошалый и зубожалый, на который славное памяти Сагайдачный накладал, а хотячи то мете, абы тепер який-колвекь поратунокь могль быть, позволилисмо братии для пожитку якого-кольвекь мед ситит, в чом такь арендаре тамошные, яко и жадень, абы перешкодою не були и того не збороняль, сурово росказуем.

Дат з Чигирина, дня 9 генваря 1656р.

Богдань Хмелницкий, рука власна.

На звороті: На ситине меду уневерсаль од его милости пана гетмана Богдана Хмелницкого 1656 [14].

Подальше розширення володінь Братського монастиря пов'язане з гетьманом Іваном Самойловичем (1672-1687 рр.), який надав йому «местечко Моровск зо всеми принадлежностями и приходами»[15], а згодом «в замену Моровска с приналежностями, маетност давнюю шляхецкую Проскурнинскую, названую Карпиловку, з при- сюлками, Лутавою, Выповзовом и Косачовкою, и зо всеми до Карпиловки давними приналежностями, то ест з сеножатми, полями, огородами, волоками на пахане збожа, и полуволоками, до того з озерами и отчинами»[16].

Підтвердження цих володінь монастир отримав на основі універсалу гетьмана Івана Мазепи (1687-1709 рр.) та листа київського полковника Костянтина Солонини, який подаємо нижче:

Превелебний в Богу, мосце отче игумен братский Киевский, мой велце ласкавый отче и приятелю. По росказанию ясновельможного его милости добродея пана гетмана, в листе его панском до мене выраженном, отдаю вашей превелебности до Карпиловки 2 присюлки Косачовку и Лутаву, а Выползов заставуем к месту (т. е. до Остра). А коли Господь Бог дасть здоровье, можем мы и лучшие до того святого вашего месца знайти маетности, при том яко здоровою вашу превелебность оглядати зичу, так его ж святым полецаю мене молитвам. Вашей превелебности всего добра зычливый приятель Константин Солонина, войска их царского пресв. велич. Запор. Киевс.

З Козелца. Октоврия 1 дня, року 1687 [17].

1687, жовтня 1. - Козелець. Лист київського полковника Костянтина Солонини до ректора Київського колегіуму Феодосія Гугуревича про передачу ратському монастиреві сіл Косачівки та Лутави

Превелебный в Богу моце отче игумен Братский Киевскій мой велце ласкавый отче и пріятелю.

По расказаню ясне велможного Его милости добродея пана гетмана (в) листе его панском до мене вираженом. Отдаю вашей превелебности до Карпиловки два присюлка Косачовку и Лутаву, а Виповзов зоставуем к месту; а коли Господь и Бог дает здоровье, можем ми и лутшіе до того святого вашого месца знайти маетности при том, яко здорового вашу превелебност оглядати зычу, так егож святым полецаю его молитвам.

Вашей превелебности всего добра жычливый приятель Константій Солонина, полковник Войска Их Царского Пресветлого Величества Запорозского кіевски.

З Козелца октября 1 дня року 1687.

На обороте написано:

Превелебному в Богу его милости господину отцу Феодосію Кгукгуревичу ректору и игуменове монастыря Братскаго Кіевского моему велце ласкавому отцу и приятелеве подати [18].

Різними шляхами значні земельні угіддя потрапляли до рук козацької старшини. Остерський сотник Трохим Підтереба насильницьким способом заволодів Карпи- лівкою з присілками Лутавою, Виповзовом і Косачівкою. Наприкінці 1688 р. Генеральний військовий суд відсудив їх на користь Братського монастиря. Останній став також власником островів Медведків і Железняк.

1688, грудня 10. - Київ. Випис із книг Генерального військового суду з присудженням Братському монастирю грунтів, які були в незаконному володінні у Трохима Підтереби

Выпис з книг Енералного суду, Войска Их Царского Пресветлого Величества Запо- розского.

Року тисяча шестьсот осмъдесят осмого месяца декабря десятого дня.

Перед нами от року ясне велможного его милости пана Іоанна Мазепы, гетмана войск Их Царского Пресветлого Величества Запорозских, зослаными в полк Киевский на розсужене межи розными особами, заводьных акций, Михайлом Вуяхевичом, судиею войсковым енералным, Іваном Ломиковским, Андреем Василевичом, писаром судов войсковых, Григорием Карповичом, и Василием Гуминским, при бытности пана Кон- стантия Двитровича Солонины полковника киевского, пана Івана Быковича, войта, и килка особ бурмистров майстрату Киевского, на разсужене нижей менованое справы заселыми, постановивьшися персоналитер превелебный в Богу господин отец Феодосий Кгукгуревич, ректор и ігумен монастыря Братского Киевского, с притомностью превелебного в Богу господина отца Іоасафа Кроковского, префекта, и велебного отца Гавриила Ждановича, намесника, именем всее еже о Христе братии помененого монастыра Братского, пропоновали жалобу свою перед судом нашим, на пана Отро- фима Подтереба, обывателя острицкого, и бывшого сотника тамошнего, в таковый способ: иж що недавних часов бывший гетман пан Іван Самойлович, за рейментарство своею всею Малою Росиею, надал на монастир иж помененный Братский, в замену Мо- ровска с приналежностями, маетност давнюю шляхецкую Проскурнинскую, названую Карпиловку, с присюлками, Лутавою, Выповзовом и Косачовкою, и зо всеми до Карпи- ловки давними приналежностями, то ест з сеножатми, полями, огородами, волоками на пахане збожа, и полуволоками, до того з озерами и отчинами; теды пан Отрофим Подтереба, всеми тыми около Карпиловки знайдуючимися и около вышьписанных при- сюлков кгрунтами, сеножатми, полями, волоками и всякими угоди неведомо яким правом завладевши, а меновите бывши сотником острицким без правне позабиравши, монастыреви ведлуг данины вечистое бывшого пана гетмана, з тых всех кгрунтов не уступует. А що болшая сего року все озера их монастырские поотнимал, и кгвалтом у людей, з монастыра посланых, и озеро тягнучих, половину рыбы надаремне взял, до того овса коп пятдосят под час так рочное замешанины взял. В присюлку Лутаве, поля, сеножати, отчины, остров Железник, незнат яким способом под себе подьгорнул; тамь же поля поораны кгвалтом посеял и забрал збоже; над то остров Медведков власный монастырский сило моцю отобрал, и траву на стирт чотыри; нападши и у людей косы поодобравши, в свое стирты скидал; к тому на реце Лутавцг, неналежне греблю учинивьши и млын побудовавьши, все пожитки монастырские и людские себе отнял. Такьже луг увес при футоре своем, собе на пожиток обнял, и людем сего року поотнимал огороды. О чом всем на пана Подтереба, яко суппликовали отец ректор з братиею, до ясне велможного, ныне щасливе пануючого, его милости пана гетмана Войск Их Царского Пресветлого Величества Запорозских, так и тепер перед судом енералным, жалобу оного, взвышьмененный текст предложивьши, просил, абы пан Подтереба, яко неналежне диспонуючий панскими тыми Проскуринскими добрами, болш оных не уживал, а им поводом, яко ведлуг права и слушности самое призвойтым господаром, все тыи кгрунта в Карпиловце належные, з свого владеня отдавши, от сего часу абы ни до чего не интересовалься: втых зас своих кривдах далших, просили з пана Подтеребы, як суд уважит справедливости святое. Позваный пан Отрофим Подтереба оборону свою противно акторов, превелебного отца ректора з братиею, вносил: иж чим одноколвек з кгрунтов, около Карпиловки, и вышьреченных присюлков, знайдую- чихся, так сеножатей, яко поль, волок, и приволочков, владеет, теды небезьправне, але за купчими так отца его небожчика Якова Подтеребы, яко и его самого записами. И зараз презентовал купчое право, служачое отцу его, на куплене у Яненка, бывшого полковника киевского, поля и части сеножати Проскуринское селицкое. Потом презеньтовал немало купчих записов, на некоторые з межи сеножатей, полуволочков и инших кгрунтов, лежачих около Карпиловки и тых присюлков. А на якие сеножати и кгрунта купленые не показовал купчих листов, теды твердил, иж що за малые гроши куповал; на то, не сподеваючися на себе такое турбации, не брал от продавцов жадных листов; и тое собе люб без записов стилое купли, мел довестис карпиловскими ж старинными людми, которые, мовит, як скажут, на том и перестать готов естем. Докладал же притом: иж едно поле, и сеножати некоторые шляхецкие, в заставе мает от певное особы и обещался того своим довести реестром. А на одну сеножать Миш- ковскую есть у опеце у его, пана Подтеребы, дедич. Взглядом засъ забраня половины рыбы от людей монастырских озеро тягнучих, и забраня овса; до того взглядом посея- ня на поле и забраня збожа, и в покошеню сена, пан Подтереба вносил реч: иж болше шкоды от монастыра он утерпел. А так внесши перед судом пан Отрофим Подтереба свою оборону, просил, абы при записах своих купчих, ведлуг права посполитого, без на- рушеня был захован, и що мает за власные свои гроши покупленые лежачие добра, абы того неналежне отец ректор у его убогого товарища войскового не отнимал, и тым ему не чинил кривды. Суд нынешней войсковой Енералный, з присиденем майстрату Киевского, по вношеных пред себе от сторон ободвух, контрверсиях, уважаючи первей надане на монастир Братский Карпиловки з приналежностями бывшого пана гетмана, и того наданя нынешнего ясне велможного его милости пана гетмана, рейментарское потвержене; где слушне мусят быт до Карпиловки, и до тых присюлков належачие кгрунта, прилучены монастыреви в диспоноване, але тут суд, уважаючи купно кгрун- тов за власние гроши, пана Подтеребины, оного ведлуг слушных записов, от продавцов даных, и на суде презентованых не кассует; толко взглядом панских шляхецких добр, з межи яких поле и часть сеножати Проскуринское отец пана Подтеребов купил у Яненка, тогды полковником киевским будучого, и шляхецкими кгрунтами заведуючого за коп тридцать, узнает суд и наказует, абы отцеве братские, поневаж панским Про- скуринским добрам, то есть Карпиловце и присюлкам предъреченым по наданю бывшого пана гетмана дедичами зосталис, тое купленое поле и часть сеножати чрез отца позваного, у его за тые гроши, то есть за тридцать коп откупили, и вечне обладали. А на якие наши кгрунта, на поля, на сеножати и на волокы, купленые за гроши у розных особ, показовал записы купчие пан Подтереба; при тых кгрунтовных своих добрах без нарушеня зоставал мает на вечные часи. На якие зас кгрунта не показывал записов купчих и не мает, тых всех уступити и подати на монастыр повинен. До того, що здавалъся на сведки карпиловские жители; теды же они от суду нынешнего пытаны, под сумленем будучи, не признали; и тых кгрунтов именно Щикилского и Сорокушин- ского повинен монастыреви уступити. Еще ж же мел реестром довести заставы поле Ходосеевского з сеножатми, и купил лугу при футоре обнятого, купчим записом, того если доведет перед выслаными нашими судовыми товарищами, притом будет и зоста- вати, а если нет, то тые ж наши высланые, уванчивши, подадут в диспоноване, кому слушна. А тое подане нижей под сим нашим декретом мают написати. Тут еще суд наказует пану Подтеребе, абы до озер найменшого не имел дела, которые все при монастыреви вечне мают зоставати. Такъже поля у Лутаве, якое неслушне засевал, з сеножатми, отчинами, и з островом Железником абы уступил и впред в оные не втручалъся. А з сена, на острове Медведовском зобраного, абы вернул на монастыр две стирты, и до самого того острова от сего часу абы не имел жадное потребы. Що теж тот же пан Подтереба млын построил на речце Лутавце своим коштом, а ему то не належит, уважилимо, абы отец ректор кошт пану Подтеребе за тот млын, як много тые ж наши высланые учинят таксы и ошацуют правдивым шацунком, заплатил, а тот млын, отобравши, монастыреви от тол привлащал пожиток. Тотеды все як суд наш войсковый Енералный уважил (приказавши, наконец, и забраные през пану Подте- ребу у людей огороды на монастыр привернути), абы в своем валіоре, зоставало, повторе сим декретом нашим отвержаем, который як точилъся, и принял свой конец, так и есть за роскладанем нашим судовым, про памет в книги судов войсковых Енералных записан. А з книг и тот выпис под печатю судовою, и при подписе власных рук наших, потребуючой стороне, превелебному отцу ректору с братиею ест выдан. Писан в Киеве.

Михайло Вуяхевич, судия Войска Их Царского Пресветлого Величества Запороз- ского енералный з козаками при той справе будучими.

М. П. Иван Ломаковскій

М. П. Андрей Василъевич писар судов. войсковый генералны.

М. П. Григорій Карпович.

Bazyly Huminsky рукою [19].

Власністю Братського монастиря став також Карпилівський млин на річці Лутаві, куплений ним у Трофима Підтереба за 100 золотих [20].

Дещо пізніше Підтереба в письмовій формі відмовлявся від будь-яких претензій на цей млин.

1690, серпня 11. - Батурин. Підписка Трофима Підтереби
Братському монастирю із зобов'язанням не мати претензій
на Карпилівський млин, що на річці Лутавці

Я, нижей подпысаный, чиню ведомо сим моим писанем тепер и на потомные часи, ижем млин на реце Лутавце под селом Карпиловкою будучий, власним моим коштом построеный, а судом енералным присуженый отцом Братским Киевским, за которий по млин от ясневелможного Его милости пана Івана Стефановича Мазепи, гетмана, добродея моего, отобравши певнои сумми золотих сто, вечне оного млина зрекаю, и сам себе жону и потомки отдаляю, а отец ректор з братиею волен есть тим млином владети вечними часи, не узнаючи ни откого жадное перешкоди, а не турбации. Нащо для лепшое певности даю сию мою добровольную квитанцию с подписом руки, писал в Батурине року 1690 месяца августа 11 дня.

Трофим Подтереба.

А тот квит от уряду меского батуринского при подписе и меня Лукяна Филоно- вича войта, Самуйла Григориевича бормистра, под печатю мескою и с подписом руки писарское есть выдан.

Левко Климович, писар меский батуринский. М. П. [21].

Монастир мав також млини на річці Остер. У 1688 р. І. Мазепа підтверджував його права на млини та віддавав частину військову з млином, що стояв на Шидлов- ській греблі [22].

У 1691 р. гетьман підтвердив за Братським монастирем усі його маєтності з по- жалуванням села Виповзів, через яке пролягав шлях у «вольныя Острянские пущи».

1691, серпня 4. - Батурин. Універсал гетьмана І. Мазепи з підтвердженням за Братським монастирем усіх його маєтностей з пожалуванням села Виповзова

Пресветлейших и Державнейших Великих Государей, Их Царского Пресветлого Величества обоих сторон Днепра Войска Запорозского гетман Іван Мазепа. землеволодіння повіт лавра релігійний

Их же Царского Пресветлого Величества Войска Запорозского паном полковником киевскому и нежинскому зо всею их полковою старшиною, сотником, атаманом, зо всем товариством, войтом и всем посполитим, в тих полках найдуючимъся обывателем, и кому колвек о том ведати належало б, ознаймуем. Иж просили нас, гетмана, пречестный отец Пахомій Подлузкий, игумен и ректор монастыра Братского Киевского, зо всею тамошнею братиею, абысмо им уневерсалом нашим потвердили все их маетности, млыны и розные кгрунта: которимы оны перед сим владели, и тепер в своем держанню оние меют, теди мы яко по милости Великих Государей наших. Их Царского Пресветлого Величества, маем в своей моци утвержати и устроевати всякие в Малой Россие порядки, и кому доводится, тому ведлуг слушности, наданне чинити всяких добр, з респекту нашого: так по прошению помененного отца ректора и всеи его братие в слушной речи до нас занесенной, ствержаем сим уневерсалом, все их монастырские добра: меновите селце, називаемое Позняки, над Днепром лежачое, мо- настиру от небожчика преосвященного в Богу Петра Могили, метрополита киевского, зо всеми до него приналежностями, надалое. А в нижнем городе Киеве лежачие пляци розные, от певных подобных особ, и от того ж небожчика Могилы, метрополита киевского, к их монастиру Братскому, приданые: на которие оны, слушное право маючи, по все часи владели и тепер владеют ими; село в уезде Остранском Карпиловку, з селирми двома, Косачовкою и Лутавою, зо всемы до них належними кгрунтами, то есть полями, сеножатми, лесами, борами, озерами и всякими угодями. В Нежинском зас полку, а Івангороде фолварок з лесами, сеножатми, полями, и всемы до него приналежностямы, як ся в собе мают. А под городом Остром, на реце Остре, греблю целую зо всеми на ней стоячими млынами, и з них походячими пожитками. Да тамъ же в Острицком уезде внов надаем селцг, називаемое Виповзов, зо всеми до него здавна належными кгрунтами, полями, сеножатми, лесами и озерами, для вспартя недостатков того Братского монастыря киевского, позволяючи з него всякие пожитки привлащати и звычайную повинност от тяглих людей мети. За чим, ведаючи о таковой нашой воле, абы нехто з старшини войсковой и меской, не важился помененному отцу ректору зо всею бра- тиею в тих звышвыраженных монастырских добрах, и в приисканю з них всяких пожитков жадной найменшой трудности и перешкоды чинити, пилно варуем войты зась помененных сел з тяглими людмы (опроч козаков, заслужоных и всегда войска пилную- чих), жебы належитое послушенство и повынности отдавали: пилно приказуем.

Дан в Батурине августа 4 дня року 1691.

Звышъменовенный гетман рукою власною. МЛ. [23].

Окремим універсалом І. Мазепа підтвердив право монастиря на володіння Кар- пилівскою пущею.

1693, червня 15. - Батурин. Універсал гетьмана І. Мазепи, що стверджував право Братського монастиря на володіння Карпилівською пущею

Их Царского Лресветлого Величества Войска Запорозского гетман Іоан Мазепа.

Их же Царского Лресветлого Величества Войска Запорозского пану полковникови киевскому, старшине полковой, сотником, атаманом з товариством, войтом, з поспол- ством и кождому, кому колвек о том ведати належит, сим нашим ознаймуем писанем. [Бьівшіе...] тут у нас, отцеви законники, монастира Братского [...] Лрекладали нам же их монастырским лесам, около села Карпиловки, и сел Косачевки, и Выповзна, маетности их стоячим, великие деються шкоды от околичных жителей, так безпощад- ку их пустошат, о чом просили нашого рейментарского заступленя. Зачим приказуем пилно сим нашим универсалом, абы жаден з старшинии черне, и из посполитих людей в ти леси вежджати и вневец их пустошити не важился, а хтобы захотел собе в той пущи на потребу дворовую якого способного дерева вирубати, таковий повинен нашое законников монастира Брацкого просити позволеніа, якого они ему не отмовят [если] слушное быти окажется.

Дан в Батурине, іюня 15 року 1693.

Звышменованный гетман рукою власною. МЛ.

На обороте рукописи стоит: Uniwersal Hetmanski na Obrone puszczy Korpylouskiey: 1693 [24].

Право Києво-Братського монастиря на володіння Карпилівкою з «приселками» Косачівкою, Виповзовом і Лутавою з урочищами у 1694 р. підтвердили жалуваною грамотою царі Іван та Петро Олексійовичі. Цікаво, що документ дозволяв «братским инокам в ... вотчины своей в местечке Карпиловке торги и ярмонки по всему хотению завести и уставить» [25].

Божией милостию мы Лресветлейшие и Державнейшие Великие Государи Цари и Великие Князи, Иоанн Алексеевичь, Летр Алексеевичь всеа Великие и Малые и Белые России Самодержцы...

Пожаловали Богомольца Нашего, Богоявленского братского Монастыря Игумена и Ректора Иоасафа Кроковского, з братиею, а ... велели ему дать сию Нашу Великих Государей Нашего Царского Величества жалованную грамоту, того братского Монастыря на вотчины... на местечко Карпиловку с тремя приселками, Косачовкою, Лутавою и Выползовом, с всеми полями, лесами и озерами, и с иными угодии, которые издавна к тому местечку и приселкам належат; да на земли Проскуринские, Сорукушинские, Щикгельские, Ходеевские и Бубликовские; да на остров Железняк и Медведов Млинок, и на мельницу, купленную, на речке Лутавце стоящую; да на купленные дворовые места пустые в месте Остре с строением; да на мельницы на речце Остре на гребле прозываемой Кудикавске стоящия, с людьми при ни живущими тяглыми; да на берег Десны реки от Карпиловки будучей, и на перевоз; ... в прошлом 7201 (1693) году к Нам Великим Государям к Нашему Царскому Величеству писал Преосвященный Варлаам Ясинский Митрополит Киевский и Галицкий и Малыя России и доносил Нам ... челобитье того Братского Монастыря Игумена и Ректора Иоасафа Кроковского с братиею, чтоб Мы пожаловали его, велели ему того монастыря на вотчины в подтверждение дать Нашу Великух Государей Нашего Царского Величества жалованную грамоту; да к Нам же о том же писал подданный наш Войска Запорожского обоих сторон Днепра Гетман Иван Степанович Мазепа, с тем же Вышепомянутым Игуменом Иоасафом. А в крепостях данных на вотчины Братскому Монастырю, каковый об'явил у приказе Малыя России вышепомянутой Игуменом Иоасафом, написано:

В купчей, данной от Иванковского казака Федора Волохова братского Монастыря Игумену Феодосию Гугуревичу, 1686 году - что продал он, Феодор, ему, игумену, мельницу о 2-х жерновах на реке Остре. А взял он у него за ту мельницу 200 золотых польских.

В выписи из книг Генерального Суда войска Запорожского, какову дали Генер. Судьи братскому Монастырю 1688 г.: - дали они Гугуревичу Ректору и Игумену Монастыря брат. Киевс. вновь вотчины, от бывшего гетмана Ивана Самойловича данные в замену Муровска с приселками, Лутаву, Выползов, Косачовку с полями, сенокосами и с отчинами, с огородами и с островами Железняком и Медведковым, и с лесами, и с лугами, и со всякими приналежностями которыми насильно владел сотник Острянский Трофим Подтереба; да мельницу на р. Лутаве, у того ж сотника Подтереби купленою за 100 злотых польских.

Да того ж году в листу гетмана И. Самойловича Игумену брат. Мон. к Ф. Гугуре- вичу написано: - писал он, гетман Киевскому полковнику, приказывая, чтоб он в село Лутаве во владение хуторца никакой им помешки не чинил; и той хутор, со всеми к нему належащими угодии, с полями, ему Игумену отдал, - и они б Игумен и братия тем хутором и со всеми угодии с полями, владели по прежней его Гетманской даче и по нынешнему подтверждению.

А в листу подданного Нашего войска Запорожского обоих сторон Днепра, Гет. И. С. Мазепы, 1693 году написано: что по Нашей милости имеет он Гетман, Наш Царского Величества Указ устроивать в Малой Росии всякие порядки и по прошению вышепомянутого Игумена с братиею укрепляет он, сим своим листом, Братского монастыря вотчины, а именно: местечко Карпиловка с двумя приселками, Косачовкою и Лутавою, от бывшего Гетмана данные, и третьим Выползовым вновь от него гетмана данным со всеми землями, полями, сеножатьми, Борами, лесами и озерами, именно: Вырищем, Кровой, Ямою, Плотичем, Черною Плавлею, Солонецкою, Речищем Секир- кою, Плотичем, Клиточным [26], Лопуховатым, Медведковым, Грушовым, Комаровым, Лынком, Семчем, Холинским, Избитским и Сторухою, и иными угодьями, которые издавна к тому местечку и приселкам належали; а особно земли Проскуринские, Со- рукушинские, Щикгельские, Ходеевские и Бубликовские також и острови Железняк, Медведков, Млынок и мельница там же под Карпиловкой на речке Лутавце стоящей, у Трофима Подтеребы купленой и дворовые пустые места, в месте Остре, с строением, у Ивана, у Кондрата Руденка и Павла Редкого купленные; тут же и мельницы на реке Остре, на гребле прозываемой Кудиковской, и людей при ней живущих тяглых в послушании отдает, оприч козаков, которые в вышепомянутых местечках и в приселках и при мельницах живут и имеют сохранены быть при своих казацких вольностях; так- же и берег реки Десны от Карпиловки будучей, где к перевозу приставать пристоит в пожиток при них отцах братских оставляет... и добы нихто из старшины и черни не держал упомянутому Ректору Игумену со всею братиею в тех вышеименованных маетностях, и всяких с ним пожитках, никакой найменшей помешки и трудности чинити, да им же братским инокам в вышепомянутой вотчины своей в местечке Карпи- ловке торги и ярмонки по всему хотению завести и уставить... а для в'ящего утверждения Нашого Царского Величества Милости и для вечного владения теми вотчинами помянутому Игумену и Ректору Иоасафу с братиею, сию... грамоту утвердить Нашею печатью повелели.

Писана ся в граде Москве лета от создания мира 7207 (1694) месяца генваря 11 дня. (М.П.) [27].

1704, лютого 10. - Батурин. Універсал гетьмана І. Мазепи, що забороняв остерським міщанам спустошувати Карпилівську пущу

Его Царского Пресветлого Величества Войска Запорожского гетман и кавалер Іоан Мазепа.

Всем обще, кому бы о том ведать належало, а особливе: пану сотникове острицкому за всеми тамошними урядовими сым нашим уневерсалом ознаймуем. Иж превелебный в Богу отец Гедеон Одарскый, ігумен и ректор монастыра Братского Киевского, пре- кладал нам, гетманове, же многіе з розних мест и сел люде, а бардзей з города Остра в пущи монастыра Братского Карпиловской, так давними висоце поважними монаршими грамотами, яко и тепер внов з указу Великого Государя нашого Его Царского Пре- светлого Величества выданою грамотою стверженой, рубанем деревне на будинки, и на иншіе домовіе потребы значное чинят спустошене; и просил нас в сей мере о защите и оборону. Мы теды, гетман, чуючи такое тих неуважних людей самоволіе, же они ва- жатся в пущи, так полномощними крепостями стверженной и наданной монастыреве Братскому Киевскому, явній утиск и обиду чинити, яко оное сурово ганим, так рей- ментарско варуем и приказуем, абы нехто з людей остерских и посторонных старших и менших болш от сего часу пререченой пущи, они явним, они потаемним рубанем деревне на жадніе свои потребы не отважился пустошити. А если бы которій и над сей наш заказ поважился в пущи той без воле и ведома законников Братских деревню на будинки, албо якіе домашніе обпалки рубати, теди такового позволяем грабити забирати, и у суду належатого с той з него справедливости искати, з которого в люди абы била належитая неотволочная чинена управа и повторе сымъ же уневерсалом нашим варуем и приказуем.

Дан в Батурине февраля 10 року 1704.

Звышменованный гетман рука власна. М. П. [28].

*Дослідження підготовлено за благодійної підтримки юридичної компанії «ЮР- КОН» (м. Чернігів).

Література

1. Остер и Остерский уезд. - Чернигов, 1863. - С. 82-83.

2. Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Українська церква за час Руїни (16571687) / Упорядник, автор передмови Микола Тимошик. - К., 2006. - С. 228. (Далі: Українська церква...).

3. Див., напр.: Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Богдан Хмельницький / Упорядник, автор передмови і коментарів Микола Тимошик. - К., 2004. - С. 169-195.

4. Огієнко Іван (Митрополит Іларіон). Українська церква. - С. 232.

5. Див.: Кілессо Т С. Кирилівський монастир. - К.: ТЕХНІКА, 1999. - С. 5, 9.

Марголіна І., Ульяновський В. Київська обитель Святого Кирила. - К.: Либідь, 2005. - С. 39.

6. На початку XVII століття нею володів київський шляхтич Василь Ходика. (Див.: Гузій В. Містечко Карпилівка // Опис землі Козелецької (Науково-популярне дослідження з минувшини рідного краю) / Під редакцією В. М. Гузія, А. Г. Пенського. - К.: Вид-во «Брама», 2011. - С. 306.

7. Універсали Богдана Хмельницького. 1648-1657. - К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. - С. 214. (Далі: Універсали Богдана Хмельницького...).

8. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. - К.: Будівельник, 1983. - Т 1. - С. 17.

9. Компан О. С. Не забудьмо Галшку! // Історик Олена Компан: Матеріали до біографії / Упорядник Ярослав Компан. - К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. - С. 391.

10. Див.: Бузун О. Історія Остерщини (нариси історії) / Ред. О. В. Ткаченко. - Чернігів: Вид. журн. «Сіверянський літопис», 1998. - С. 107.

11. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упорядник Сергій Павленко. - К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. - С. 413. (Далі: Доба гетьмана Івана Мазепи.).

12. Приложения // Мухин Н. Киево-Братский училищный монастырь. Исторический очерк. - К., 1893. - С. 369-370 (Далі: Приложения.).

13. Назва озера (як і саме воно) збереглася до сьогодні. (Павленко О. Мікротопо- німи Чернігово-Сіверщини. - Чернігів, 2013. - С. 70).

14. Памятники, изданные Временной комиссией для разбора древних актов. - К., 1846. - Т 2. - С. 286.

Анотація

У дослідженні мовою документів висвітлюються маловідомі моменти історії землеволодіння села Карпилівки на Козелеччині (входило до складу Остерського повіту) в XVII столітті.

Ключові слова: Карпилівка, землеволодіння, монастирі, Кирилівський монастир, Братський монастир, гетьмани, XVII століття.

В исследовании языком документов освещаются малоизвестные моменты истории землевладения села Карпиловка Козелецкого края (входило в состав Остерского уезда) в XVII веке.

Ключевые слова: Карпиловка, землевладение, монастыри, Кирилловский монастырь, Братский монастырь, гетманы, XVII столетие.

This research is about landowning in Karpyliwka village, Kozelets region, in 17th century. Bratsky and Kyryliwsky monasteries owned the village and lands around it. This information we have found in historical sources, first of all, - in Universals issued by Ukrainian hetmans.

Keywords: Karpyliwka, landowning, monastery, Bratsky monastery, Kyryliwsky monastery, hetman, 17th century.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Основні риси розвитку поміщицького господарства та його роль у економіці дореволюційної України. Шляхи формування землеволодіння в масштабах українських губерній. Особливості та специфіка розвитку регіонів: Правобережжя, Лівобережжя, Південь України.

    реферат [50,8 K], добавлен 20.09.2010

  • Дослідження з історії України XIX ст. Ястребова Ф.О. Праці А.Ю. Кримського з історії та культури арабських країн. Українське наукове товариство у Києві. Роль друкарства у розвитку історії у XVI-XVII ст., Києво-Могилянська академія - осередок їх розвитку.

    контрольная работа [36,7 K], добавлен 29.01.2014

  • З історії Дубровиччнини. Історія виникнення села Бережки. Легенди виникнення села Бережки. За часів громадянської війни. Побудова колгоспу. Часи Великої Вітчизняної Війни. Перші керівники колгоспів. За часів мирного життя. Історія школи.

    реферат [23,2 K], добавлен 07.06.2006

  • Довідка з біографії Інокентія Гізеля. Діяльність у Києво-Могилянському колегіумі, участь у створенні "Києво-Печерського патерика". З 1656 р. Гізель - архімандрит Києво-Печерської Лаври. Значення філософської і педагогічної діяльності просвітителя.

    контрольная работа [21,9 K], добавлен 07.10.2012

  • Вплив історичних особливостей релігійного розвитку суспільства, світської ідеології радянського періоду, загальносвітових тенденцій у розвитку релігійної свідомості на сучасний стан релігійної свідомості в Україні. Формування на значення атеїзму.

    реферат [28,1 K], добавлен 14.07.2016

  • Історія села Чемеринці - розвиток села від найдавніших часів до наших днів. Етапи подій, шо відбувалися на Прикарпатті з найдавніших часів і по наше сьогодення, про суспільно-політичне, духовне та культурне життя села та його зв'язок з історією України.

    книга [307,3 K], добавлен 08.05.2008

  • Елліністичний період в античній історії. Розвиток продуктивних сил у ремеслі, будівництві та військовій справі. Землеволодіння як основа господарства елліністичних держав. Розвиток торгівлі та розширення ринків. Розквіт точних наук в IV-III ст. до н.е.

    реферат [35,1 K], добавлен 07.11.2011

  • Філософія історії М. Хайдеггера: погляди на "субстанціалізм", викладені в праці "Буття та час"; представники "філософії життя". Концепція єдності світового історичного процесу К. Ясперса. Неотомістська історіософія; "драма історії" в неопротестантизмі.

    реферат [27,3 K], добавлен 22.10.2011

  • Визначення етнічної структури в Київській Русі для визначення спадкоємця києво-руської культурно-історичної спадщини. Запровадження християнства - Хрещення Русі - епохальний поворот в історії Давньоруської держави. Вплив християнізації на її розвиток.

    реферат [24,4 K], добавлен 05.09.2008

  • Політичний устрій Київської Русі. Становлення Давньоруської держави. Період феодальної роздрібненості. Поглибленням процесів феодалізації на Русі. Ієрархічна структура. Соціально-економічний розвиток. Сільське господарство. Приватне землеволодіння.

    реферат [14,0 K], добавлен 05.09.2008

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.