Діяльність зі створення Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти в роки Першої російської революції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діяльність зі створення Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти в роки Першої російської революції

В.О. Магась кандидат історичних наук, доцент, докторант кафедри історії України Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

У статті схарактеризована робота української інтелігенції зі створення Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти в підросійській Україні в роки Першої російської революції. Розроблення проекту спілки стало наслідком загального революційного підйому в Російській імперії та боротьби за українську школу. Перешкодою для розвитку організації стали поліційні переслідування, однак в окремих регіонах України ідея здобула підтримку й була утворена низка місцевих осередків спілки.

Постановка проблеми. У роки Першої російської революції активізувалася педагогічна інтелігенція, що започаткувала Всеросійський союз вчителів та діячів народної освіти. У підросійській Україні, з огляду на місцеві умови, учителі порушували питання про впровадження рідної мови в освітній процес та подекуди політичну вимогу автономії України. Наслідком цього став рух за створення в Україні спілки вчителів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення історії Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти започатковано одразу ж після лютневої революції 1917 р., коли одним з учасників установчих зборів Вчительської спілки С.Ф. Черкасенком була випущена стаття, що ґрунтувалася на особистих спогадах автора та містила окремі фактичні помилки [1]. У 1927 р. інший учасник згаданих зборів М. І. Крупський на основі власних спогадів і документальних джерел доповнив історію самоорганізації українських учителів у 1906 р. важливими подробицями й уточненнями [2, 29 34]. Окремі згадки про Спілку українських учителів знаходимо в праці діаспорного дослідника Г Васьковича, що присвячена розвиткові шкільництва в Україні [3, 54 55]. Інтерес до історії організації відродився вже в роки незалежності. Л. Д. Березівська фрагментарно розглянула історію Спілки в контексті боротьби громадських організацій за українську школу на початку XX ст. [4, 60 61; 5, 44] Н. Б. Антонець, досліджуючи біографію С. Черкасенка і зважаючи на його спогади із залученням раніше неопублікованих джерел, розглянула історію Української вчительської спілки в 1906 р. [6]. У роботах полтавського історика-краєзнавця В. Я. Ревегука був розкритий раніше невідомий аспект утворення та діяльності Спілки українських вчителів на Полтавщині [7; 8]. Окремі подробиці діяльності Всеукраїнської спілки вчителів подано в статті В. О. Магася [9, 145].

Виокремлення не розв'язаних раніше частин загальної проблеми. Огляд історіографії засвідчив, що досі не існувало узагальнювальної праці, що цілісно описувала б діяльність зі створення Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти в роки Першої російської революції. Наукова новизна результатів дослідження зумовлена залученням до характеристики теми нових джерел, а також розширенням географічних і хронологічних меж вивчення проблеми.

Мета статті - на основі аналізу наявної літератури та джерельної бази схарактеризувати роботу української інтелігенції зі створення Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти, що працювала в Наддніпрянській Україні в роки Першої російської революції. Основними завданнями публікації є: описати передумови утворення Вчительської спілки, проаналізувати перебіг її установчих зборів та програмні засади функціонування організації, розглянути участь українських делегатів у всеросійських зборах педагогів, а також причини занепаду організації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Поява проекту Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти була тісно пов'язана з діяльністю професійно-політичної організації - Всеросійського союзу вчителів та діячів народної освіти (ВСВДНО). Можливість скликання обласних з'їздів і створення постійних обласних бюро для національних областей (Польщі, Кавказу, України, Литви тощо) була передбачена програмою ВСВДНО, що затверджена в Санкт-Петербурзі на установчому з'їзді делегатів місцевих груп Союзу з усієї Російської імперії 7 10 червня 1905 року. В ухваленому на з'їзді статуті також було передбачене запровадження свободи викладання рідною мовою населення в усіх типах шкіл [10, 1].

Крім того, варта уваги велика подібність процесу створення Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти з роботою зі скликання українського з'їзду селян та утворення Всеукраїнської селянської спілки, що розгорнулася наприкінці 1905 р. на Наддніпрянщині. Спілка формувалася як невід'ємний складник Всеросійського селянського союзу Вона мала бути пов'язаною з останнім на федеративних засадах. Очолювали цей процес представники національно-свідомої інтелігенції та члени українських політичних партій. Важливу роль відігравала також українська преса, особливо газета «Хлібороб», що видавали брати Шемети. Усі номери присвячені справі організації Українського селянського з'їзду. Неабияке значення мала «Громадська Думка», редакція якої стала організаційним центром планованого з'їзду. При цьому помічник редактора С. О. Єфремов відігравав керівну роль в організації Української селянської спілки, за що його ув'язнили. Прецедент утворення організації був зафіксований у Полтавській губернії. Причинами невдачі роботи зі створення Всеукраїнської спілки селян став початок періоду реакції після найвищого підйому революції [11, 173189].

Ідея створення Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти була висловлена ще наприкінці 1905 р. Б. Д. Грінченком [2, 30], який упродовж 1905 р. входив до Київського педагогічного товариства взаємної допомоги. Останнє підпало під вплив ідей ВСДВНО [12, 147-158]. На надзвичайному засіданні товариства 20 27 травня 1905 р. була заслухана доповідь комісії з 16 осіб про основні напрями реформування школи. Активну участь в обговоренні взяв член комісії Б. Д. Грінченко, який порушив питання про необхідність підготовки вчителів для українських шкіл, про що йшлося в ухваленій зборами резолюції [5, 43]. Ідеї самоорганізації вчительства на професійно-політичній основі та необхідності українізації школи згодом стали ключовими під час розроблення Б. Д. Грінченком проекту Союзу українських вчителів.

На другому з'їзді Всеросійського союзу вчителів та діячів народної освіти (26 29 грудня 1905 р.) [13, 683] при Центральному Бюро організації була створена Національна комісія, очолювана членом Центрального бюро ВСДВНО С. Ф. Русовою [2, 31]. С. Ф. Русова надіслала Б. Д. Грінченку повідомлення про скликання особливої наради національних просвітницьких організацій напередодні планованого третього всеросійського з'їзду вчителів, що мав відбутися в червні 1906 р., і запросила представників української педагогічної інтелігенції до участі в зазначеному зібранні [6, 257]. Ця нарада мала на меті ознайомлення з національними організаціями імперії та їхніми поглядами на просвіту. Рішення цієї наради не повинні були мати загальнообов'язкового характеру, але їх потрібно було представити на розгляд третього Всеросійського з'їзду вчителів. Повідомлення про необхідність утворення в Україні учительських спілок на національній основі, а також про скликання національної наради були вміщені в газеті «Громадська думка» [14, 1-2] та часописі «Нова громада» [15, 110-111] у травні 1906 р.

30 травня 1906 р. у Києві в приміщенні редакції газети «Громадська думка» відбулися збори, на яких були присутні близько 20 осіб, що представляли різні регіони України. Окремі з них були уповноваженими від учительських груп та інших освітніх організацій, але велику групу становили співробітники «Громадської думки» [2, 31]. Зокрема, брали участь Б. Д. Грінченко, С. О. Єфремов, В. М. Доманицький, В. Ф. Дурдуківський, В. М. Чехівський, В. М. Страш- кевич [1, 12], С. Ф. Черкасенко, В. І. Самійленко, Г П. Шерстюк, М. І. Крупський та ін. Для того щоб думка українських представників мала більшу вагу на планованій нараді національних просвітницьких організацій в Петербурзі, одноголосно вирішили виступити організовано та вважати зібрання Установчими зборами Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти. Далі присутні перейшли до розгляду проекту статуту Спілки вчителів, запропонованого Б. Д. Грінченком. Найбільшу суперечку викликало положення проекту про професійно-політичний характер організації. Незважаючи на те, що меншість (М. І. Крупський у своїх спогадах допускає, що її становили українські соціал-демократи) на чолі з Г. П. Шерстюком обстоювала чисто професійний характер спілки, це положення затвердили [2, 31-32]. Ухвалений зборами проект статуту включав програмно-тактичну та організаційну частини. Основною метою існування організації проголошували боротьбу за реорганізацію справи народної освіти на засадах свободи, демократизації та забезпечення національних освітньо-культурних потреб. У програмі окреслювали напрями реорганізації народної освіти: управління нею мав виконувати незалежний від центрального уряду український сейм; була передбачена можливість створення приватних шкіл із власними програмами, упровадження безкоштовної початкової освіти, а з часом й інших її рівнів, наступність в освіті, її світський характер, упровадження української мови в науку та освіту. У політичному складнику програми Української вчительської спілки наголошено на необхідності реорганізації державного ладу в Російській імперії на автономно-федеративних (зокрема, передбачено автономію України в її етнографічних межах) та демократичних засадах через упровадження загального, прямого, рівного виборчого права з таємним голосуванням, а також демократичних свобод (слова, друку, совісті, зборів, спілок та страйків), недоторканності особи, помешкання й листування. Також був проголошений позапартійний характер організації, її членам надавали змогу належати до будь-якої партії, у разі якщо їхні платформи не суперечать програмним принципам Вчительської спілки. У тактичному плані визнавали за необхідне критикувати чинну політику уряду у сфері народної просвіти, працювати над розробленням проектів її реформування, у разі необхідності протестувати проти діяльності адміністрації, що спрямована на шкоду освіті, допомагати активним діячам народної просвіти, захищати членів Спілки, учителів та учнів від свавілля адміністрації шляхом надання юридичної допомоги та організації колективних протестів й інших заходів, організовувати бібліотеки, проводити лекції, створювати товариства самоосвіти, упроваджувати взаємне страхування на випадок переслідування владою членів Спілки за їхню громадсько-політичну діяльність, організовувати товариський суд честі. В організаційному вимірі Всеукраїнська спілка мала бути побудована на демократичних виборних засадах та включати автономні групи вчителів і діячів народної просвіти.

Центральними органами спілки мав бути делегатський з'їзд та обране ним Центральне Бюро [16, 3]. До проведення делегатського з'їзду Установчими зборами одноголосно було обране тимчасове Центральне Бюро у складі Б. Д. Грінченка (голова), Ф. Дурдуківського (секретар) і В. М. Страшкевича (скарбник) [2, 32]. Особи, присутні на зборах, визнали себе членами-фундаторами Спілки й узяли на себе зобов'язання організації місцевих груп. Після створення не менше як п'яти груп і наявності сприятливих політичних умов вирішили скликати перший делегатський з'їзд Всеукраїнської спілки вчителів, а до цього моменту вчителі-українці мали входити до ВСВДНО на загальних засадах [1, 12-15]. Делегатами на петербурзьку нараду обрали Ф. Черкасенка та М. І. Крупського, яким доручили добиватися реорганізації ВСВДНО на федеративних засадах та повної самостійності автономних спілок у національних справах. Крім того, обрані делегати мали виступити на зібранні з доповідями про організацію Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти та становище освітньої справи в Україні [2, 32]. З огляду на обмеженість часу делегати змушені були писати свої доповіді нашвидкуруч у дорозі [1, 16].

Нарада делегатів національних учительських і просвітніх організацій пройшла на квартирі Русових у Петербурзі 4 6 червня 1906 р. На означене зібрання, окрім представників Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти, прибули делегати від Союзу литовських вчителів (2 особи), одеської «Просвіти» (2 особи), Організаційного комітету професійної спілки єврейських вчителів (3 особи), від латиської групи ВСВДНО (2 особи). Крім того, молдавани, білоруси, естонці, поляки, поволзькі німці були представлені окремими делегатами, що прибули на з'їзд особисто або ж представляли невеликі організовані групи. Корелів олонецького краю на нараді представляв учитель-росіянин, а німців Таврійської губернії - українець. На один день на з'їзд завітали татарські делегати. Національна комісія ВСВДНО на нараді була представлена її головою С. Ф. Русовою та російськими діячами народної просвіти В. І. Чарнолуським, М. В. Чеховим й іншими [17, 1]. На зібранні були присутні також представники Української парламентської громади I Державної Думи М. Шемет, І. Л. Шраг, П. І. Чижевський і петербурзькі українці П. Я. Стебницький, О. Г. Лотоцький, Д. І. Дорошенко [1, 16]. Із планованими доповідями на з'їзді виступили Ф. Черкасенко (з організаційного питання) та М. І. Крупський (з інформаційною доповіддю про важке становище освіти в Україні) [2, 33]. В ухваленій на нараді постанові наголошували на доцільності створення федерації різних учительських і просвітницьких організацій, до якої можуть входити національні та обласні союзи вчителів як суто професійні, так і професійно-політичні, на необхідності свободи вибору мов в освіті, її світськості (проти останнього виступали лише делегати-євреї з тактичних міркувань). Крім того, нарада постановила просити ЦБ ВСВДНО скликати в грудні 1906 р. за сприяння ЦБ Всеукраїнської учительської спілки збори делегатів від національних учительських та просвітницьких організацій у Києві, щоб виробити та затвердити умови федерації, а на початку 1907 р. скликати з'їзд, на якому була б утворена Всеросійська федерація просвітніх спілок. Члени ЦБ ВСВДНО схвалили цю пропозицію та запросили учасників наради з дорадчим голосом на 3-й з'їзд делегатів ВСВДНО, що відбувся 7-10 червня 1906 р. у фінському м-ку Юстілля. На з'їзді заслухали доповідь Національної комісії з приводу проведеної наради, а також одноголосно схвалили її постанови. Присутні на з'їзді ухвалили представити своїх делегатів на планованому в Києві наприкінці року зібрання. В ухваленій 3-м з'їздом ВСВДНО резолюції, зокрема, зазначено, що для національних учительських організацій боротьба за школу невіддільна від політичної боротьби за визволення націй, одним з обов'язків Союзу визнано боротьбу за автономію окремих частин Росії та її федеративний устрій [17, 1]. Крім того, учительству різних народностей Російської імперії надавали право на створення окремих учительських союзів, що мали входити як частина до ВСВДНО [1, 17-18].

Загалом, оцінюючи участь українських делегатів в обох зібраннях, М. І. Крупський зазначав, що завдяки підтримці петербурзьких українців і вчителів-делегатів з України на 3-му з'їзді ВСВДНО вдалося успішно виконати всі доручення, що сформулювали київські збори [2, 33].

Одразу після повернення делегатів зі з'їзду розпочалася робота з поширення інформації про Всеукраїнську спілку вчителів та її цілі. «Громадська Думка» у другій половині червня 1906 р. надрукувала проект статуту цієї організації, а також інформацію про з'їзд національних організацій у Петербурзі [6, 260].

Інформацію про організацію поширювали також в окремих українських губерніях. Зокрема, у вересні 1906 р. жандарми Херсонської губернії визнали діяльність Українського союзу вчителів найбільш шкідливою в революційному плані [18, 82]. Причетним до поширення ідей Вчительської спілки в регіоні був студент Київського університету М. О. Бачинський, у якого 27 серпня 1907 р. за місцем проживання в м. Олександрії Херсонської губернії провели обшук, виявивши велику кількість різних брошур українською мовою, а також 27 примірників «Проекту статуту Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної просвіти» [19, 1].

Ініціатива зі створення Всеукраїнської спілки вчителів отримала схвальний відгук на Полтавщині. Її організаційним центром стала редакція місцевого часопису «Рідний край», з ініціативи керівників якої М. А. Дмитрієва та П. Я. Рудченка (П. Мирного) [20, 51] 1906 р. була заснована Спілка вчителів- українців. Її головою обрали М. А. Дмитрієва [21, 225228].

Інформаційно-пропагандистську роботу Центрального комітету перервали репресії влади. 18 серпня 1906 р. заарештовано заступника редактора газети С. О. Єфремова (він пробув в ув'язненні до січня 1907 р.). Крім того, у редакції газети «Громадська Думка» та в її співробітників провели обшуки, у ході яких вилучили нелегальну літературу [22, 156]. Загалом, у редакції газети виявлено 3 тис., а на квартирах до 50 тис. примірників нелегальних видань. Причиною обшуків і закриття «Громадської Думки» стала боротьба жандармських органів з Українською соціал-демократичною спілкою РСДРП. Жандарми безпідставно називали редакцію газети «головним розсадником революційної пропаганди в селах і центром, що об'єднує діяльність як членів місцевого комітету, так і іногородніх» [23, 200-201]. Серед вилучених матеріалів було також 500 примірників брошури «Проект статуту Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної просвіти», що надрукована в типографії М. О. Гирича на замовлення редакції газети [24, 4]. Однак цій знахідці, з огляду на загальний обсяг вилучених матеріалів та предмет розслідування, не надали великої уваги й за цим фактом не провели спеціального розслідування. Зазначені події знищили організаційний центр Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти, а співробітники «Громадської думки» (частина з яких була членами-засновниками Вчительської спілки) стали об'єктами жандармського переслідування [23, 202-203]. З огляду на описані обставини планована на грудень 1906 р. усеросійська нарада національних організацій у Києві, якою мало опікуватися ЦБ Української вчительської спілки, так і не відбулася [2, 34].

На початку 1907 р. Київський комітет Всеросійського вчительського союзу розіслав гектографічні відозви (одна з них була направлена до Полтави) із пропозицією створення Київської обласної організації вчительського союзу. У зверненні Київський комітет пропонував надати відповідь до 25 березня 1907 р. [25, 20]. У такий спосіб ідея Всеукраїнської спілки вчителів відродилася в дещо іншій формі.

Тривала робота й у регіонах. Так, на початку 1907 р. виникла Українська спілка вчителів Катеринославської губернії [7, 200]. Про продовження організаційної роботи на місцях нічого не було відомо голові Національної комісії ВСВДНО С. Русовій, яка у своїй статті, присвяченій національним учительським союзам, констатувала в журналі «Народный учитель» за березень 1907 р. лише факт існування проекту статуту Української вчительської спілки [26, 1].

Плановане на грудень 1906 р. у Києві зібрання національних організацій відбулося 24-25 квітня 1907 р. у Петербурзі [27, 19] за участю 8-ми національних союзів та без української делегації. Воно ухвалило низку резолюцій та утворило Федерацію вчительських союзів Росії. На четвертому з'їзді ВСВДНО, що пройшов 18-24 червня 1907 р. поблизу Виборга, делегати одноголосно ухвалили рішення про приєднання до означеної Федерації, засвідчивши визнання повної рівноправності всіх народів імперії [28, 3-5]. Унаслідок завершення Першої російської революції з'їзд став останнім у всеросійському масштабі. Діяльність учительських союзів поступово затухала.

Незважаючи на це, діяла Полтавська українська вчительська спілка, що провела низку вчительських зібрань. У квітні 1 907 р. на зборах вчителів Полтавського повіту, де також був присутній представник від освітян Катеринославської губернії, розробили проект губернського статуту Вчительської спілки, що в подальшому мала об'єднати освітян у всеукраїнському масштабі. Обрали тимчасову раду, що впродовж літа 1907 р. налагодила контакт з учителями інших повітів Полтавщини. На скликаній у жовтні 1905 р. конференції були присутні представники вже п'яти повітів, один учитель представляв Полтаву. Конференція затвердила статут Учительської спілки та обрала правління (раду), яке зобов'язала працювати над залученням до Спілки вчителів решти повітів губернії. Наступна вчительська конференція відбулася в березні 1908 р. На цей час Вчительська спілка вже охоплювала вчителів дев'яти повітів. Крім того, її правління налагодило зв'язок з учителями-українцями Харківської губернії [7, 200]. Отже, Українська вчительська спілка вчителів Полтавщини демонструвала тенденцію до поширення свого впливу, однак нічого невідомо про її подальшу діяльність. Очевидно, що в період реакції вона не змогла успішно її розвинути.

революція український освіта делегат

Висновки

Розроблення проекту створення Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної освіти стало наслідком загального революційного підйому в Російській імперії, а також було зумовлене існуванням нагальної потреби в українській школі. Розвиткові організації перешкоджали поліційні переслідування, якими був знищений організаційний центр Всеукраїнської спілки вчителів, та завершення Першої російської революції. В окремих регіонах України, де педагогічна інтелігенція мала високий рівень національної самосвідомості, ідея отримала підтримку, тому була утворена низка місцевих організацій. Перспективами подальших досліджень є вивчення діяльності місцевих осередків організації.

Список використаної літератури та джерел

1. Черкасенко С. Всеукраїнська спілка учителів в 1900 рр. / С. Черкасенко Вільна українська школа. -- 1917. -- № 1. -- С. 10-19.

2. Центральний державний архів вищих органів влади України. -- Ф. 2717. -- Оп. 2. -- Спр. 1028.

3. Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905--1920) / Г Васькович. -- Мюнхен : Укр. вільний унів., 1969. -- 226 с.

4. Березівська Л. Д. Освітньо-виховна діяльність київських просвітницьких товариств (друга половина XIX--поч. XX ст.) /Л. Д. Березівська. -- Київ : Молодь, 1999. -- 191 с.

5. Березівська Л. Боротьба вітчизняних громадських організацій за національну школу в імперську добу / Л. Д. Березівська // Рідна школа. Квартальник Українського вчительського товариства у Польщі. -- 2015. -- № 23. -- С. 41--46.

6. Антонець Н. Б. Спиридон Черкасенко і Всеукраїнська спілка учителів і діячів народної освіти / Н. Б. Антонець // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уманського державного педагогічного ун-ту імені П. Тичини / ред. кол. : Н. С. Побірченко (гол. ред.) та ін. -- Київ : Наук. світ, 2003. -- Вип. 5. -- С. 256--262.

7. Ревегук В. Перша спроба самоорганізації українського вчительства на Полтавщині (початок ХХ століття) / В. Ревегук //Рідний край. -- 2010. -- № 1. -- С. 197--201.

8. Ревегук В. Я. Освітяни Полтавщини у час українського національно-визвольного руху на початку ХХ століття (витяги з книги В. Я. Ревегука «Полтавщина в переддень Української революції (1900--1916рр.)») / В. Я. Ревегук // Постметодика. -- 2011. -- № 1 (98). -- С. 39--54.

9. Магась В. О. Союзи вчителів в Україні та проект створення Всеукраїнської спілки вчителів та діячів народної просвіти (1906 1908 рр.) / В. О. Магась // Українознавство : науковий, громадсько-політичний, культурно-мистецький, релігійно-філософський педагогічний журнал. -- 2013. -- № 3--4. -- С. 144--147.

10. Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі -- ЦДІАК України). -- Ф. 838. -- Оп. 5. -- Спр. 112.

11. Федьков О. М. «Селянству -- владу і землю!». Всеросійський селянський союз в Україні (1905--1907рр.) : монографія / О. М. Федьков, В. О. Магась ; Кам 'янець- Подільський національний ун-т імені І. Огієнка, Всеросійський селянський союз в Україні. -- Кам 'янець- Подільський : Кам 'янець-Подільський нац. ун-т ім. Івана Огієнка, 2011. -- 271 с.

12. Магась В. О. Суспільно-політична діяльність Київського педагогічного товариства взаємної допомоги в роки Першої російської революції/В. О. Магась //Вісник Кам 'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. -- Серія: Історичні науки /Кам 'янець- Подільський національний ун-т імені Івана Огієнка. -- Кам 'янець-Подільський : Вид-во К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2016. -- С. 147--158.

13. Самоорганизация российской общественности в последней трети XVIII -- начале XX в. / отв. ред. А. С. Туманова. -- М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2011. -- 887 с.

14. Русова С. До вчительської української спілки у Петербурзі / С. Русова // Громадська думка. -- 1906. -- 19 травня. -- № 114. -- С. 1--2.

15. Б. Я. Спілка вчителів / Я. Б. // Нова громада. Літературно-науковий місячник. -- 1906. -- Ns 5. -- С. 107-- 111.

16. Проект статуту Всеукраїнської Спілки вчителів і діячів народної просвіти /Громадська думка. -- 1906. -- 21 червня. -- № 141. -- С. 3.

17. Крупський М. З'їзд делегатів національних учительських і просвітних організацій у Петербурзі 4-- 6 червня 1906року / М. Крупський //Громадська думка. -- 1906. -- 27 червня. -- № 146. -- С. 1.

18. Центральний державний архів громадських об 'єднань України. -- Ф. 57. Оп. 1. -- Спр. 36.

19. ЦДІАК України. -- Ф. 419. -- Оп. 1. -- Спр. 5471.

20. Кучернюк І. В. Часопис «Рідний край» у національно- культурному житті Наддніпрянщини: передумови заснування і діяльність (1905--1907рр.) /1. В. Кучернюк / / Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. -- 2014. -- Вип. 39. -- С. 49-- 53.

21. Семенко С. «Український Цицерон» (штрихи до портрета М. А. Дмитрієва) / С. Семенко // Слов'янський збірник. -- Полтава, 2006. -- Вип. 5. 225--228.

22. Українська преса // Нова громада : літературно- науковий місячник. -- 1906. -- № 8. -- С. 155--156.

23. Федьков О. М. Охранка vs Спілка: діяльність правоохоронних органів Російської імперії в контексті боротьби з українською соціал-демократичною спілкою РСДРП у 1905 -- серпні 1906рр. / О. М. Федьков // Вісник Кам 'янець-Подільського національного ун-ту імені Івана Огієнка. -- Серія: Історичні науки /редкол. : А. Г. Філінюк та ін. -- Кам 'янець-Подільський : Вид-во К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2016. -- Вып. 9. -- С. 195--206.

24. ЦДІАК України. -- Ф. 275. -- Оп. 1. -- Спр. 1624.

25. ЦДІАК України. -- Ф. 321. -- Оп. 1. -- Спр. 18.

26. Русова С. О Национальных Учительских Союзах / С. О. Русова // Народный учитель. Двухнедельный журнал. Профессиональный и общественно-политический. --1907. -- № 6. -- С. 1--3.

27. Р. Конференция представителей национальных учительских союзов / Р. // Народный учитель. Двухнедельный журнал. Профессиональный и общественно-политический. -- 1907. -- № 8. -- С. 19--20.

28. Чехов Н. В. Съезд представителей национальных учительских союзов / Н. В. Чехов // Народный учитель. Двухнедельный журнал. Профессиональный и общественно-политический. --1907. -- № 15--16. -- С. 1--5.