Гуманітарний чинник у роботі органів луцького міського управління в 1914 - 1918 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гуманітарний чинник у роботі органів луцького міського управління в 1914 - 1918 рр.

В.І. Денисюк кандидат історичних наук, доцент кафедри археології, давньої та середньовічної історії України Східноєвропейського національного університету імені Лесі України

Перед органами міського управління Луцька в роки Великої війни поставали проблеми забезпечення базових потреб лучан та гостей міста, що й становило гуманітарний фактор. У центрі дослідження перебувають питання гуманітарного характеру в місті Луцьк, а також діяльність органів міського управління в 1914 -- 1918 рр. Виявлено, що проблеми гуманітарного характеру в цей час були зумовлені насамперед дефіцитом найнеобхідніших товарів, інфляцією, наявністю великої кількості біженців та переселенців, а також руйнацією в ході бойових дій, антисанітарією і труднощами фінансування. Головними проблемами гуманітарного характеру були поширення епідемій, продовольча криза та ін. Луцька міська управа намагалася нівелювати наслідки найбільш резонансних проблем, подекуди розв 'язати власне проблеми. Складність подолання цих питань була пов'язана з об'єктивними чинниками війни, а також з браком коштів, низьким рівнем ініціативності керівників міста та відповідальності лучан.

Ключові слова: Луцька міська управа, епідемія, біженець, проблеми управління, інфляція, дефіцит товарів.

Постановка проблеми. Велика або Перша світова війна мала особливе значення для історії країн, на території яких проходили бойові дії. Вона призвела до масштабних потрясінь, у центрі яких стояла людина та її оточення. Державні органи намагалися розв'язати першорядні для здоров'я та гідного життя людини проблеми, однак через низку причин це вдавалося зробити не завжди. Об'єктом дослідження є діяльність органів міського управління м. Луцьк у роки війни, зокрема гуманітарний чинник у їхній роботі. Визначено та класифіковано проблеми гуманітарного характеру в Луцьку, а також досліджено діяльність органів міського управління в цьому напрямі.

Виклад основного матеріалу. Влада в місті та органи, що управляли ним, змінювалися досить часто в роки війни. Це було пов'язане не тільки зі зміною стратегічної військової ситуації, але й із початком громадянської війни. Незважаючи на розбіжності ідеологічного характеру керівників міста на різних етапах, кожен із цих органів поставав перед проблемами забезпечення базових потреб лучан та гостей міста, що й утворювало гуманітарний фактор. Сюди можна зарахувати такі блоки взаємопов'язаних питань:

забезпечення найнеобхідніших умов для здорового існування; 2) соціальне забезпечення;

У 1914 - 1916 рр. Луцьк чотири рази переходив із рук російської до австро-угорської армії й навпаки. До кінця 1918 р. влада в місті, а отже армії, що контролювала територію, змінювалася ще не один раз [5, 52-59]. Близькість до фронту (частину загиблих воїнів ховали на міському кладовищі), квартирування тут великої кількості поранених солдатів та офіцерів (особливо з червня 1916 р.) [6, арк. 5, 7; 7, арк. 12 зв.], а також ігнорування міщанами санітарних норм і несвоєчасне вивезення сміття за межі міста [8, арк. 520; 9, арк. 128-128 зв.; 10, арк. 8-8 зв.; 11, арк. 26] призвели до розвитку антисанітарії та поширення різних захворювань.

Луцька міська управа намагалася боротися з антисанітарією та зумовленими нею епідеміями. У вересні 1914 р. побудовано три міські колодязі для того, щоб міщани перестали користуватися річковою водою, яка, за аналізами, була непридатною для вживання. Невдовзі їх обладнали електричними двигунами для автоматичного подання води. Проте кардинально це не змінило ситуації [12, акр. 132; 13, арк. 7-8; 11, арк. 73-74]. Сміття вивозили сміттєвий та асенізаційний обози. Вони збирали сміття в міщан та з вулиць і вивозили його возами. У насичені роботою періоди асенізаційний обоз нараховував більше як 20 возів. Проте, загалом, його організація була погано впорядкована. Часто збір сміття проводили біля річок або інших водостоків [11, арк. 14, 49-49 зв.]. Для покращення його роботи в 1916 р. міська управа придбала пневматичний насос [14, арк. 2-15], але ситуація й надалі залишалася невтішною. Боротьба з антисанітарією та епідеміями особливо погіршилася з 1917 р. у зв'язку з браком необхідних коштів, частими змінами міських органів управління (або їхнього складу), нестабільністю й політизованістю їхньої роботи та, як наслідок, ігноруванням нагальних питань. Наприклад, за відношенням начальника луцької повітової міліції Ткачука від 12 січня 1918 р., на вулицях міста тривалий час перебували залишки мертвих коней, яких ніхто не вивозив.

У березні квітні 1915 р. у місті розпочалася епідемія висипного тифу [13, арк. 7 8]. У березні 1918 р. вона розгорілася із ще більшими масштабами. У медичних закладах навіть не вистачало обладнання для проведення дезінфекції. Крім того, у роки війни часто траплялися спалахи віспи, холери, дизентерії, дифтерії, кору [11, арк. 21, 73-74; 15, арк. 13-24]. Міська управа проводила вакцинацію для боротьби з хворобами, однак це не завжди допомагало [11, 4949 зв.].

У серпні 1915 р. головна лікарня м. Луцьк припинила своє існування у зв'язку з евакуацією [17, арк. 110]. Наразі невідомо, як функціонувала санітарна служба та лікарні в місті під час австрійської окупації в серпні 1915 - травні 1916 р. Після повернення міських установ з евакуації влітку 1916 р. лікарня відновила свою роботу. Через епідемію тифу місто потребувало великої кількості лікарів та медперсоналу. Навіть пізніше, у травні 1918 р., управа просила губернську владу виділити одного лікаря та п'ятьох фельдшерів, незважаючи на те, що тут вже було 12 лікарів, які вільно практикували, а також одна акушерка [11, арк. 36-36 зв., 48-48 зв.]. Завдяки старанням управи, станом на листопад 1918 р. у місті розміщувалися земська та венерична лікарні, а також епідемічний відділ (колишній т. зв. «Тетянівський комітет») і приватна клініка лікарів Мінінзона та Пінеса. Крім того, у місті діяла амбулаторія з аптекою при ній, дезінфекційна міська камера з апаратом «Геліос» (для дезінфекції медичних інструментів), готували відкриття амбулаторії для дослідження харчових продуктів. Проте через недостатнє фінансування невдовзі була розформована низка санітарних установ [11, арк. 73-74].

Військовий час приніс у місто елементи планової економіки. У зв'язку з дефіцитом на товари першої необхідності, влада часто використовувала магазини для розпродажу таких товарів, які управа закуповувала в оптових масштабах в інших регіонах. Для прикладу, у грудні 1916 р. організовано продаж керосину, відсутність якого гостро відчувалася в місті. Як тільки його доставили до міста, управа визначила вісім місць, де його повинні були продавати в обмежених розмірах. Ці місця були розкидані по всьому Луцьку. На кожну сім'ю повинні були виділяти по 2 кг. Один фунт (0,41 кг) коштував 20 коп. [21, арк. 30].

Забезпеченість міста товарами досягла критично низького рівня вже на початку війни. Так, у другій половині 1914 р. у країні стали помітні інфляція та дефіцит товарів. Населення Луцька як наближене до фронту відчуло на собі всі біди воєнного часу особливо гостро. У цей час з'явилися проблеми з постачанням товарів. Наприклад, до війни м'ясо надходило до Луцька переважно з Рожища та Торчина через посередників [8, арк. 12]. Проте вже в 1916 р. м'яса катастрофічно не вистачало не тільки в місті, але й у губернії. Це було тісно пов'язане з масштабними реквізиціями військових [10, арк. 10-10 зв.].

Крім продуктів харчування, відсутніми або вкрай дефіцитними були й інші товари. Особливо гострою стала проблема постачання до міста паливних матеріалів: дров, вугілля, нафти [20, арк. 213]. Крім того, наприкінці 1916 р. у місті було повністю відсутнє залізо та скло, сіль і цукор. У центральних губерніях продуктова ситуація не була такою катастрофічною, як у прифронтовій смузі. Тому часто управа направляла «вглиб Росії» купця з повноваженнями закуповувати для міста певні товари. Така схема постачання продуктів і найважливіших товарів проіснувала кілька років. Ситуація ускладнювалася й тим, що фронт залишився неподалік від Луцька. Наприклад, у жовтні 1916 р. через військові обставини зірвано постачання до міста солі [23, арк. 21].

Забезпечення порядку в місті та захисту майна і життя передбачало діяльність пожежної частини та правоохоронних органів; захист майна лучан, що тимчасово виїхали з Луцька. Обов'язок забезпечення охорони спокою в місті лежав на городових, яких напередодні війни нараховували 37, хоча за тогочасними нормами відповідно до чисельності населення повинно було бути 69 працівників [24, арк. 263]. Місто було поділене на дві дільниці, а з осені 1917 р. сформували і третю [25, арк. 2]. Усі городові були озброєні шаблями. Окрім того, старші городові мали револьверами марки «браунінг», молодші - «сміт-і-вессони». У березні 1917 р. частина з них перейшла до нового правоохоронного органу - міліції, що була озброєна лише шаблями [24, арк. 322]. В умовах евакуації великої частини лучан під час австро-угорської окупації міста у вересні 1915 р. - травні 1916 р. мародерство стало однією з головних проблем порядку [26, арк. 25-26, 45, 50]. Особливо ситуація погіршилася з вересня 1917 р., коли разом із біженцями в місті зросла кількість кримінальних елементів, що засвідчують тогочасні звіти городових. Кожного дня відбувалися грабунки та крадіжки [25, арк. 2].

Луцьк був довгий час пожежонебезпечним містом. У зв'язку зі щільною дерев'яною забудовою, особливо в його деяких районах, пожежі траплялися досить часто. Перешкодити цьому повинна була пожежна частина, заснована в кінці ХіХ ст. В умовах війни вона мала особливо багато роботи. Проте діяльність цієї організації була ускладнена труднощами різного характеру. Подекуди траплялися реквізиції воюючими сторонами коней, що перевозили бочки з водою. Були проблеми з фінансуванням, а також з організацією й ефективністю роботи. Міська влада розуміла, наскільки важливо підтримувати та скеровувати роботу пожежної команди, тому намагалася допомагати їй як організаційно (сприяла виділенню нових бочок, організаційному реформуванню, боролася за повернення реквізованих коней) [12, арк. 37, 56 зв.], так і матеріально (часом виплачувала одноразові допомоги заслуженим працівникам команди у відставці) [7, арк. 43 зв.].

У червні 1911 р., за даними луцького справника, у Луцьку проживало 27 822 осіб (без військових) [24, арк. 263]. Під час війни багато лучан мобілізували. Складні соціально-економічні умови та військові дії, які неодноразово точилися поблизу міста, теж негативно впливали на зміну чисельності населення в місті. Проте кількість лучан не зменшувалася в суттєвих розмірах, а часто навпаки - збільшувалася, що було пов'язане з наявністю в місті великої кількості військових, біженців і переселенців. Наприклад, у 1917 р. місто перебувало поблизу фронту, тому багато солдатів квартирувалися під час зимівлі саме тут. Подібні процеси відбувалися в багатьох прифронтових містах. Станом на 1.01.1917 р. кількість біженців із територій військових дій становила 4,89 млн. осіб, у кінці того ж року - 7,42 млн. [1, 24-25]. Крім того, загострення суспільно-політичного становища сприяло тому, що багато біженців із центральних губерній виїжджали далі на захід, поверталися колишні військовополонені з австрійського та німецького полону, проводили деевакуацію міського населення [2, 204-205]. У зв'язку з цим начальник повітової міліції зазначав у вересні 1917 р., що чисельність населення Луцька зросла більше, ніж удвічі [25, арк. 2].

Надалі ситуація тільки погіршилася. У 1918 р. населення Луцька продовжувало зростати: у січні тут проживало 25 тис. жителів, а в листопаді - 32 тис. До міста прибували зі сторони Росії біженці від більшовицького режиму, зі сторони Австро- Угорщини - звільнені військовополонені [11, арк. 7374]. Гетьманський уряд спрямовував досить великі кошти на утримування біженців [2, 204-205]. Волинська губернська земська управа відкрила в Луцьку пункт харчування в період травня - першої половини червня 1918 р. [3, 84-85], проте проблема не зникала. Біженцям було важко адаптуватися до нових умов у тогочасних реаліях, тому вони часто відігравали роль додаткового тягаря для тих населених пунктів, де опинялися.

Висновки

Загалом, проблеми гуманітарного характеру в місті Луцьк у роки Великої війни можна умовно поділити на такі блоки взаємопов'язаних питань:

забезпечення найнеобхідніших умов для здорового існування; 2) соціальне забезпечення;

забезпечення порядку в місті та захисту майна і життя лучан; 5) комплекс проблем, зумовлених наявністю біженців та переселенців у місті;

покращення умов проживання міщан, зокрема через удосконалення благоустрою міста.

Міська влада надавала пріоритет забезпеченню найнеобхідніших умов для здорового існування людини в місті та розв'язанню проблем, що були пов'язані з доставкою товарів першої необхідності (зокрема продуктів харчування) та регулюванням цін на них. Проте низка об'єктивних факторів заважала виконанню цих завдань. Для подальшого розвитку дослідження перспективним є порівняння даних щодо м. Луцьк із подібними проблемами в інших містах Волинської губернії, з'ясування закономірностей та особливостей.

Список використаної літератури та джерел

1. Білоус Л. Виселення євреїв російськими військовими під час Першої світової війни / Л. Білоус // Наукові записки НАУКМА. - Т. 104. - 2010. - С. 23-28.

2. Дем'янюк О. Військово-політичні аспекти розвитку Волинської губернії у 1914-1921 роках / О. Дем'янюк. - Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. - 320 с.

3. Козинець І. Державотворчі процеси на Волині в добу гетьманату П. Скоропадського : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 «Історія України» / Козинець Ірина Юріївна ; Київькй національний лінгвістичний ун-т. - Київ, 2009. -- 248 с.

4. Прищепа О. Міста Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. - Рівне : ПП ДМ, 2010. - 287 с.

5. Денисюк В. Органи міського самоуправління в Луцьку під час Першої світової війни / В. Денисюк // Науковий збірник СНУ імені Лесі Українки. - Серія: Історичні науки. - 2016. - № 13 (338). - С. 52-59.