Українська революція (1917-1921 роки): історико-біографічний вимір

Загалом до виступу на Тринадцятих Біографічних читаннях було підготовлено 47 доповідей і повідомлень. Подаємо короткий виклад окремих з них.

У доповіді доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента НАПН України, директора Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського НАПН України Лариси Дмитрівни Березівської «Журнал «Вільна українська школа» (1917-1920) як джерело біографічних досліджень освітніх діячів доби Української революції» було розкрито причини появи, історію, структуру часопису «ВУШ», який відіграв особливу роль у консолідації культурно-просвітницьких, педагогічних сил довкола ідеї створення національної системи освіти на основі кращого вітчизняного та європейського досвіду. Доповідач зазначила, що журнал презентує біографічні відомості, інформацію про напрями, зміст, особливості діяльності широкого кола педагогів, освітян, громадських діячів, а також віддзеркалює стан освіти та педагогічної науки в добу Української революції, становлення української державності. Наприкінці виступу Л. Д. Березівська повідомила, що у рамках відзначення 100- річчя подій Української революції 1917-1921 рр. із метою надання широкого доступу користувачам до журналу «Вільна українська школа» започатковано проект з оцифрування колекції, що зберігається у фонді ДНПБУ імені В. О. Сухомлинського.

Інна Олександрівна Демуз, доктор історичних наук, доцент, завідувач кафедри документознавства Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», окреслила «Участь Петра Стебницького в подіях Української революції (1917-1921 роки)», наголосивши, що він постійно і наполегливо працював над питаннями захисту українства. Доповідач охарактеризувала діяльність П. Стебницького на громадських і урядових посадах, які він обіймав у Петрограді та Києві. Зокрема, перебування П. Стебницького на посаді міністра народної освіти та мистецтв Української Держави сприяло реалізації важливої місії: саме йому належить першочергова роль у підписанні закону про заснування Української академії наук.

У доповіді «Мемуари діячів Української революції: підходи до класифікації» Надії Іванівни Любовець, кандидата історичних наук, завідувача відділу теорії та методики біобібліографії Інституту біографічних досліджень НБУВ, було розглянуто авторів спогадів через їх приналежність до основних політичних сил, що брали участь у революційних подіях, -- національно орієнтованих, більшовицьких та білого руху. Як основний критерій класифікації мемуарів використано професійну ознаку авторів: державні діячі; військові діячі; вчені, письменники, педагоги. Зазначено, що цей розподіл досить умовний, адже автори, окрім своєї основної діяльності, були активними громадськими діячами, науковцями, письменниками. Виділено основні жанри спогадової літератури.

Доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та історіографії Херсонського державного університету Олександр Олександрович Коник присвятив свою доповідь «Депутат Конгресу трудового народу Микола Жерліцин та слідство в його справі (1921-1922роки)» маловивченій проблемі персонального складу рядових учасників Української революції 1917-1921 рр., розглянувши її крізь призму реконструкції біографії М. Жерліцина, активного прихильника С. Петлюри. Був проаналізований інформаційний потенціал слідчих справ радянських каральних органів як історичного джерела для виявлення складу та характеристики учасників Української революції; зроблений висновок про хибність пропагованого раніше стереотипу щодо проросійських національних цінностей жителів Південної України.

Валерій В'ячеславович Томазов, кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу теорії та методики біобібліографії Інституту біографічних досліджень НБУВ, завідувач сектору генеалогічних та геральдичних досліджень Інституту історії України НАН України, дослідив «Спогади Якова Ждановича як джерело для реконструкції біографії Вадима Модзалевського». В. В. Томазов повідомив про автора мемуарів -- українського історика та мистецтвознавства Якова Миколайовича Ждановича (1885-1953) -- та про історію їх створення. Доповідач проаналізував надзвичайний інформаційний потенціал цього джерела для відтворення маловідомих сторінок з життя знаного українського історика, мистецтвознавця, громадського, наукового та державного діяча Вадима Львовича Модзалевського (1882-1920).

Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії Української революції Інституту історії України НАН України Олександра Борисівна Кудлай у доповіді «Олександр Жуковський: сторінки біографії військового міністра УНР» зазначила, що О. Жуковський належить до кола військових-українців, які після падіння Російської імперії прийшли до усвідомлення необхідності будівництва національної держави. Свої професійні знання і досвід він віддав створенню одного з її головних інститутів -- українських збройних сил. Одним з найвагоміших внесків О. Жуковського у розбудову незалежної України стала його діяльність на посаді міністра військових справ в уряді В. Голубовича (січень -- квітень 1918 р.).

У доповіді «Біографіка у дитячому читанні в Україні 1917-1921 років» кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу теорії та методики біобібліографії Інституту біографічних досліджень НБУВ Наталія Петрівна Марченко зазначила, що в репертуарі дитячої книжки вказаного періоду в Україні біографіка представлена дуже скупо, зокрема поодинокі українськомовні видання стосуються винятково постатей історичних чи легендарних. На жаль, за короткий буремний проміжок тогочасного існування самостійної соборної України її провідні діячі не встигли сформулювати навіть ідеї цілісного національного пантеону, орієнтованого на юного користувача. Натомість «радянська» влада від початку провадила свідоме конструювання образу-симулякру ідеального «вождя» та «героя» саме як зразка для наслідування молодшим поколінням.

Дослідивши «Творчий доробок Сергія Єфремова в рецензіях на шпальтах «Книгаря» (1917-1919роки)», кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій Світлана Григорівна Іваницька дійшла висновку, що публіцистична спадщина С. Єфремова є надзвичайно вагомим, але недостатньо залученим у сучасний комунікативний простір інтелектуальним ресурсом. С. Г. Іваницька проаналізувала структуру, зміст, спрямованість рецензій -- рефлексій сучасників на доробок С. Єфремова тієї доби, а також їх інформаційний потенціал щодо сприйняття його творчості в контексті тогочасних політичних та літературознавчих реалій.

У своїй доповіді «Актуалізація біографій героїв української минувшини у південноукраїнському історіографічному процесі за доби Української революції 1917-1921 років» Олександр Євгенович Музичко, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України історичного факультету Одеського національного університету імені 1.1. Мечникова, зазначив, що одним із «фронтів» Української революції на півдні України був історично-пам'яттєвий. У боротьбі за історичну пам'ять людей, деформовану століттями насаджуваним колоніальним образом «Новоросії» у Російській імперії, узяли активну участь місцеві історики. Одним з напрямків українського пробудження було формування образу героя української історії, процесу, що охопив усю територію України. Насамкінець доповідач зауважив, що досвід цієї боротьби слід враховувати зараз, оскільки Південна Україна все ще є місцем різкої боротьби за історичну пам'ять України.

Головний спеціаліст відділу довідкового апарату документів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України Аліна Миколаївна Марченко дослідила тему «.Микола Садовський та його театр у період революційних подій у Києві 1917року» і дійшла висновку, що М. Садовський та його театр брали активну участь у подіях Української революції. М. Садовський стояв біля витоків перших законів і реформ у театральній сфері, а театр за своєю естетикою був мистецькою школою, інколи -- громадською трибуною, в складні воєнні часи -- місцем підтримки бойового духу української армії. Дану наукову розвідку можна вважати першим етапом дослідження мало висвітленої теми життя і творчості театрального корифея у роки Української революції.

У доповіді «Українська революція в долях її учасників (за матеріалами газет 1917-1921 років)» молодший науковий співробітник відділу теорії та методики біобібліографії Інституту біографічних досліджень НБУВ Тетяна Володимирівна Котлярова зазначила, що періодика доби Української революції має великий біографічний потенціал. Зокрема, за шпальтами щоденної політичної, економічної і літературної газети «Нова Рада» (1917-1919) можна простежити участь у революційних подіях багатьох українських діячів, їхні переміщення та призначення на посади в українських урядах, а також знайти суто життєписну інформацію (наприклад, у некрологах). біографічний читання бібліотечний архівний

Аспірант Київського університету імені Бориса Грінченка Андрій Віталійович Міхеєв у повідомленні «Участь Опанаса Андрієвського у роботі Директорії УНР протягом 1918-1919 років» розглянув державно-політичну та партійно-громадську діяльність члена Директорії УНР О. Андрієвського: акцентував увагу на еволюції його поглядів як політика, відносинах з іншими лідерами Української революції, а також подав стислий аналіз його основних рішень як державного діяча, оцінку його дій, що отримали поширення в українській історіографії.

Валерій Валерійович Левченко, кандидат історичних наук, доцент кафедри «Українознавство, історико-правові та мовні дисципліни» Одеського національного морського університету, у доповіді «Українська революція 1917-1921 років -- історичний рубіж у долях вчених-істориків Одеси» проаналізував проблеми, що стояли на шляху інтелектуалів, серед яких більшість були російськомовними та не сприймали ідеї створення Української держави; описав форми та методи практичної реалізації адаптації вчених у часи існування українських національних урядів; розглянув заходи, які здійснювала місцева влада для розширення сфери вживання української мови у різних напрямах інтелектуального життя -- освіти, науки, повсякденності науковців; дійшов висновку, що більшість вчених-істориків Одеси не входили до складу основної рушійної сили процесів українізації у місті.

У доповіді «Специфіка представлення біографій діячів Української революції у шкільних підручниках з історії України» Надія Кузьмівна Гончаренко, викладач кафедри філософії та соціально- гуманітарних дисциплін Міжнародного науково-технічного університету (Київ), обґрунтувала важливість подання в підручниках з історії біографій діячів Української революції, серед яких, як правило, представлені М. Грушевський, П. Скоропадський, С. Петлюра, Є. Петрушевич, В. Винниченко. Біографічна інформація стосується переважно політичних аспектів діяльності названих діячів, але цього недостатньо для розкриття їхнього цілісного образу та мотивації дій і вчинків. На жаль, абсолютно відсутні біографічні довідки у параграфах, де йдеться про розвиток культури у вказаний період, що могло би глибше й повніше представити його.

Світлана Іванівна Смілянець, заступник генерального директора Національної історичної бібліотеки України, представила огляд «Інформаційні ресурси Національної історичної бібліотеки України -- джерельна база біографічних досліджень про діячів Української революції 1917-1921 років» і підкреслила, що, маючи унікальний фонд документів історичної тематики, котрий відображається в електронному каталозі та тематичних базах даних, а також укладаючи власні бібліографічні покажчики, НІБУ долучається до створення нових ресурсів для біографічних досліджень, отже, є потужною джерельною базою досліджень про діячів Української революції.

Катерина Юріївна Жбанова, молодший науковий співробітник відділу стародруків та рідкісних видань Інституту книгознавства НБУВ, розкриваючи тему «В. К. Винниченко -- політичний діяч доби Української революції (за матеріалами колекції листівок відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ)», повідомила, що завдяки активній громадській та політичній позиції В. Винниченко посів помітне місце в неперіодичних інформаційно-агітаційних друках 1917-1921 рр. Наявні у фонді НБУВ листівки репрезентативно розкривають політичне бачення соціально-економічного розвитку України та практичні дії В. Винниченка, висвітлюють ставлення до його владної діяльності різних політичних сил, громадських організацій, дають уявлення про особливості представлення віх його життєдіяльності.

«Військово-політична діяльність С. В. Петлюри періоду Директорії УНР (за матеріалами колекції листівок Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського)» була представлена молодшим науковим співробітником відділу стародруків та рідкісних видань Інституту книгознавства НБУВ Олександрою Федорівною Шорсткіною. Крізь призму аркушевих видань років Української революції у фондах НБУВ була висвітлена постать Симона Петлюри (1879-1926) як державно-політичного і військового діяча та його зусилля у сфері розбудови української державності, зокрема на етапах підготовки антигетьманського повстання, утвердження та здійснення Директорією своєї влади, протистояння більшовицькій агресії.

Науковий співробітник Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В. О. Сухомлинського Наталія Миколаївна Кропочева у доповіді «Діяльність Українського історичного кабінету: персонологічний вимір» проаналізувала досвід вивчення та відображення роботи УІК у Празі в історіографічних студіях вітчизняних та іноземних науковців, висвітлила основні етапи його формування та функціонування, зупинилась на деяких аспектах діяльності співробітників інституції.

Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу теорії та методики біобібліографії Інституту біографічних досліджень НБУВ Вікторія Василівна Патик вивчала «Особові архівні фонди діячів Української революції 1917-1921 років (за архівними документами ЦДАГО України)», оскільки саме в цій установі зберігається найбільший масив архівних матеріалів з історії революційного руху від 1917 р. Було охарактеризовано особові фонди Д. В. Антоновича (ф. 3956), В. К. Винниченка (ф. 1823), М. С. Грушевського (ф. 3549), С. В. Петлюри (ф. 3809), С. П. Шелухіна (ф. 3695) та ін. Відзначено, що у фондах даного архіву розміщена велика кількість унікальних архівних документів щодо історії Української революції 1917-1921 рр. та її діячів.

У доповіді Юлії Вікторівни Вернік, наукового співробітника відділу формування біобібліографічних інформаційних ресурсів Інституту біографічних досліджень НБУВ, «Наукові осередки України в період Української революції 1917-1921 років як передумова розвитку віртуальних наукових спільнот сьогодення (на матеріалах щоденників В. І. Вернадського)» було простежено творчі та особисті стосунки членів наукових товариств початку ХХ ст.; доведено, що такі взаємозв'язки обумовлюють не тільки характер комунікаційних процесів при вирішення спільних задач, а й пошук оптимальних форм організації сьогоденних наукових, у тому числі віртуальних, об'єднань, механізмів управління наукою в цілому, шляхів формування майбутнього національного наукового середовища.

Олеся Іванівна Дзира, науковий співробітник відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства НБУВ, у доповіді «Післяреволюційна політична імміграція українців до Канади: історико-біографічний вимір» зупинилась на особливостях другої хвилі імміграції українців до Канади з політичних мотивів, у тому числі спричинених поразкою Української революції 1917-1921 рр. На прикладі міжвоєнного періоду життя В. Босого, офіцера Легіону УСС та армії УНР, засновника й очільника організації «Січ» в Канаді, видавця та редактора кількох періодичних видань, простежено процеси, що відбувались в роки післяреволюційної політичної імміграції до Канади, розкрито мотиви переселенського руху, проаналізовано поле діяльності іммігрантів -- учасників національно-визвольних змагань.

У доповіді учителя історії та правознавства Одеської вечірньої школи № 19 Павла Андрійовича Майбороди «А. Г. Готалов-Готліб у час революційних змін та впровадження НЕПу (1917-1931 рр.)» зроблено спробу реконструювати образ А. Г. Готалова-Готліба в 19171918 рр. за споминами В. Каверіна та його романом «Два капітани» й аргументовано, що він вкотре блискуче пристосувався до політичних змін і завдяки великим можливостям соціальної мобільності, що відкрилися на початку 1920-х рр., там, де працював, зміг стати не тільки радянським педагогом, а й радянським професором вищої школи.

Організатори Біографічних читань висловлюють щиру подяку всім учасникам та запрошують дослідників, яких цікавлять проблеми біографіки та біобібліографії, і надалі брати участь у заходах Інституту біографічних досліджень!

Стаття надійшла 17.09.2017р.

Размещено на Allbest.ru