Палеопедологічні дослідження Буківнянського могильника

Анотація

Курганний могильник Буківна є однією з базових пам'яток комарівської культури тшинецького культурного кола. Він розташований на високому правому березі Дністра, на захід та південь від с. Буківна Тлумацького району Івано-Франківської області. У 30-ті роки XIX ст. на могильнику було розкопано 13 курганів У 2010-2013 рр. роботи було поновлено. В курганній групі №1 було розкопано 3 кургани, ще один курган був досліджений у группі №2.

Найбільш раннім серед досліджених курганів є курган №1 групи №2. За керамічним комплексом та наконечником стріли курган може бути датований кінцем 3 початком 2 тис. до н.е., та синхронізований із блоком посткатакомбних культур та епішнуровим горизонтом. Кургани групи №1 за керамічним комплексом та виробами з кольорових металів можуть бути віднесені до раннього етапу комарівської культури та датовані в межах другої чверті 2 тис. до н.е.

Всі кургани насипані над незначними природним підвищенням, що візуально збільшує їх розміри. Основна частина насипів складена із шматків дернини з поверхні давнього грунту. Зверху ця валькова кладка перекрита масою алевритістої породи із підгрунтя.

Ґрунти, на яких зведено кургани, визначені як опідзолені чорноземи, що розвиваються під луговою рослинністю в умовах тепло-помірного клімату з достатньою кількістю опадів. В епоху бронзи природні зони в регіоні Прикарпаття явно були зміщені на північ, панували відкриті простори з ділянками буково-грабових лісів.

Annotation

Burial mound cemetery in Bukivna is one of the basic sites of Komarov culture of the Tszciniec cultural circle. It locates on the high right bank of the Dniester River to the west and south from the village Bukivna, Tlymatsky district of Ivano-Frankivsk region. In the 30th years of the XIX century there were excavated 13 kurgans. The work was resumed in 2010-2013. In group №1 three kurgans were excavated and in group №2 one more was explored.

Kurgan №1 from group №2 is the earliest among the studied. This mound might be dated by ending of the 3rd and beginning of the 2nd millennium BC for its ceramic complex and arrowhead. It is also synchronized with the group of post-catacomb cultures. Kurgans of group №1 for ceramic complex and non-ferrous metal products can be attributed to the early stage of Komarov culture and dated within the second quarter of the 2nd millennium BC.

All kurgans are erected over the slight natural height that visually increases their size. The main part of the kurgans is composed of chunks of sod from the surface of the ancient soil. Rocked siltstone mass from subsoil blocks the top of this mound. Soils, on which the mounds were built, are identified as podzolic soils that develop under meadow vegetation in a warm-temperate climate with sufficient rainfall. In the Bronze Age, the natural areas in the Carpathian region were clearly shifted to the north, dominated by open spaces with lots beech and hornbeam forests.

Курганний могильник Буківна є однією з базових пам'яток комарівської культури тшинецького культурного кола. Він розташований на високому правому березі Дністра, на захід та південь від с. Буківна Тлумацького району Івано-Франківської області. У 30-ті роки XIX ст. на могильнику було досліджено 13 курганів (Bryk, 1932; Siwkowna, 1937; Rogozinska, 1959; Swiesznikow, 1967). У 2010-2013 рр. роботи було поновлено. В курганній групі №1 було розкопано 3 кургани, ще один курган був досліджений у групі №2 (Лисенко та ін., 2015).

Найбільш раннім серед досліджених курганів є курган №1 групи №2. За керамічним комплексом та наконечником стріли курган може бути датований кінцем ІІІ початком ІІ тис. до н.е. (4200-3750 BP), та синхронізований із блоком посткатакомбних культур та епішнуровим горизонтом. Кургани групи №1 за керамічним комплексом та виробами з кольорових металів можуть бути віднесені до раннього етапу комарівської культури та датовані в межах другої чверті 2 тис. до н.е. (3750-3500 BP).

У 2010, 2012 та 2013 рр. на могильнику були проведені палеопедологічні дослідження на кургані 1 (2010 р.), кургані 2 (2012 р.) курганної групи 1 та кургані 1 (2013 р.) курганної групи 2 (Рис.1: 1). Для порівняння вивчалися фонові ґрунти, які в геоморфологічному відношенні корелюються із давньою поверхнею доби бронзи. Був проведений також мікроморфологічний аналіз зразків з усіх розчисток, опис якого залишився поза межами цієї публікації.

Курган 1 (2010) (Рис. 2: 1; 3) розташований у південній частині групи №1. Курган зведений на природному підвищенні, котре із заходу плавно переходить у плато. Фактична висота насипу складає близько 1,3 м, діаметр насипу на рівні 1,3 м від вершини кургану 15х13 м. Основна частина насипу складена шматками дернини з поверхні давнього грунту. Зверху ця валькова кладка перекрита масою алевритистої породи з підгрунтя.

Фоновий ґрунт представлений такими генетичними горизонтами:

Hd 0,0-0,05 м світло-сірий, гумусований, з корінням рослин, розсипчастий легкий суглинок, з хвилястою межею.

Ehgl 0,05-0,1 м буровато-сірий, пухкий розсипчастий легкий суглинок, з хвилястою нижньою межею.

E(h)gl 0,1-0,3 м бурувато-білуватий, з сірими плямами, неоднорідний за ущільненням, розсипчастий, з корінням трав та дерев, нижньою хвилястою напливною межею. Перехід помітний за темнішим забарвленням і підвищеною інтенсивністю оглеєння і озалізнення матеріалу.

Ie_fe 0,3-1,0 м мармуровидного забарвлення, з переважанням бурих тонів, з напливами залізистої речовини, неоднорідний за ущільненням, з білуватими виділеннями SiO₂, слабоущільнений, важкосуглинистий, зі світлими плямами оглеєння, з вкрапленням марганцю по коренях рослин.

На поверхні сформувався сучасний буроземно-підзолистий (лісовий) ґрунт, що розвивається в умовах м'якого помірного досить вологого клімату. Відмінності надкурганних і фонових ґрунтів значною мірою визначаються різницею геоморфологічних рівнів.

Профіль ґрунтів на поверхні кургану складений наступними горизонтами: могильник курган пам'ятка

Hd (горизонт дернини) 0,0-0,05 м світлосірий, дернина з корінням рослин, пухкий, розсипчастий, слабо забарвлений гумусом.

Ehgl (гумусово-елювіальний горизонт) 0,05-0,17 м світло-сірий, пухкий, з плямами озалізнення, пластинчасто-розсипчастий, легкосуглинистий, з корінням трав, дерев, із залізистою та марганцевою пунктаціями, сизими плямами оглеєння, неоднорідно забарвлений, перехід чітко помітний за побурінням забарвлення, межа тонконапливна.

Ipgl (ілювіальний горизонт) 0,17-0,35 м сірувато-бурий, нечітко горіхуватий, з напливами залізистої речовини, средньосуглинистий, щільніший за вищележачий, нечітко горіхуватий, з плямами озалізнення і марганцю навколо коренів рослин. Чітко проявляються білуваті та сизі плями, майже суцільно виконані присипкоюSiO₂ тонким крем'янистим матеріалом. Матеріал средньо-важкосуглинистий.

Сучасний грунт насипу кургану розвивається в умовах інтенсивного перезволоження з ознаками оглеєння, з чіткими елювіальним та ілювіальним горизонтами, короткопрофільний, з поверхні слабо профарбований світло-сірим гумусом, з ознаками розвитку ілювіального процесу. Характер профілю, мікроморфологічні ознаки дозволяють віднести грунт до типу дерново-підзолистих лісової зони. Грунти відображають умови формування хвойно-широколистяних лісів Полісся з помірно-вологим кліматом.

Матеріал насипу кургана однорідний за кольором, складений переважно горизонтально укладеними фрагментами дернини з великою кількістю залишків коренів трав (у сучасному ґрунті також присутні корені кущів і дерев). Матеріал деякою мірою законсервований, по всій товщі досить однорідний, майже не змінюється зверху вниз. Фрагменти дернини, що перекривають ґрунт епохи бронзи, зідрані з поверхні давніх ґрунтів території прилеглої до кургану. Матеріал інтенсивніше гумусований (темносірий) на відміну від вищележачого горизонту, що свідчить про більшу участь трав у формуванні гумусового матеріалу на момент спорудження кургану (активне гумусонакопичення).

Похований давній ґрунт представлений профілем з генетичними горизонтами HEgl, Hpigl, Pigl, з яких розкопані і проаналізовані тільки два верхні горизонти.

HEgl 0,9-1,35 м буровато-темносірий до чорного, грудкувато-пластинчатий, з поодинокими темними кротовинами, червориїнами, неоднорідно забарвлений, з наявністю присипки SiO₂ по пластинчатих сколах, пилувато-средньосуглинистий, з поступовим переходом і межею.

Hpigl 1,3-1,6 м буровато-сірий, неоднорідно забарвлений гумусом, грудкувато-пластинчатий, ущільнений, слабо озалізнений, із залишками кераміки, кременя, тонкими (1-2 мм) прошарками ортзандів, кротовинами, камерами, заповненими чорним гумусовим матеріалом, плямами озалізнення. Помітна присипка кремнезему у незначній кількості. Матеріал пилувато-средньосуглинистий, перехід і межа поступові.

Pigl 1,6-1,8 м сірувато-палевий, слабо ущільнений, донизу стає пухкіше, розсипчастий, з гумусовими плямами і плямами озалізнення, з кротовинами, заповненими темним і світлосірим, гумусово-залізистим матеріалом, донизу поступово переходить в алевритисту світло-сіру масу.

Похований грунт у кургані значно відрізняється від фонового темно-сірим до сірого забарвленням профілю чорноземного типу з переважанням процесів гумусової акумуляції, разом з розвитком процесів деякого вилуговування і опідзолювання без формування потужного ілювію. Про близькість з чорноземами свідчить і глибока гумусованість, поступовість переходу між горизонтами, полегшення механічного складу донизу. Навіть на глибині 0,6 м від поверхні грунту ще присутній гумус, хоча і у незначній кількості. Такий потужний гумусовий профіль міг сформуватися в умовах, які були тепліші за сучасні під різнотравною рослинністю в умовах північного степу або лісостепу. Елементи вилуговування профілю напливи, деяка диспергованість гумусу і проникнення його на велику глибину пов'язано з достатнім, а можливо і надмірним зволоженням в умовах відносно теплого клімату помірної зони. Чорноземний характер грунтоутворення підтверджується великою кількістю кротовин (активною фауністичною діяльністю). У грунтах простежено елементи вилуговування (присипка SiO₂ виражена яскравіше, ніж це характерно для чорноземів, диспергованість гумусу). Нами визначено ці грунти як чорноземи вилуговані або опідзоленні, що розвиваються під лучною рослинністю в умовах тепло-помірного клімату з достатньою кількістю опадів. Природні зони, ймовірно, були зміщені на північ, панували відкриті простори з ділянками буково-грабових лісів.

Курган №2 (2012) (Рис.1: 2/1; 4; 5: 2) розміщений в 250 м на північ від кургану №1. Висота насипу над рівнем похованого ґрунту сягає 1,8 м, діаметр 22х18 м. Курган насипаний над природним підвищенням, що візуально збільшує його розміри. Найбільш повне уявлення про поховані ґрунти дає розчистка №2 (Матвиишина та ін., 2013).

Фоновий ґрунт (розчистка №1) (Рис.5: 1) досліджено в 100 м на захід від кургану. Зверху вниз профіль представлений такими генетичними горизонтами:

Но 0,0-0,05 м підстилка (дернина) з напівгнилих коренів трав, коричнево-темносірого забарвлення, матеріал пухкий.

НЕ 0,05-0,15 м світло-сірий, пухкий, з коренями дерев, грудкувато-порошистий, білуватий, з окремими світлими кротовинами (до 7 см у діаметрі), гумус помітний по коренях рослин, піщано-пилуватий легкий суглинок. Перехід і межа поступові, помітні за незначним освітленням забарвлення та зменшенням кількості зрізів коренів дерев.

E(h)gl 0,15-0,32 м білувато-світлосірий із сизим відтінком, пухкий, з бурими плямами, озалізнений по усьому горизонту, оглеєний, з окремими коренями дерев, в нижній частині білуватість забарвлення посилюється, з розбитою тріщинами нижньою межею. Білуватий матеріал по тріщинах проникає на глибину до 0,7 м.

Ihe 0,32-0,55 м (другий гумусовий горизонт) сірувато-темнобурий, у верхній частині розбитий тріщинами на окремі блоки внаслідок незначного заболочування і застою вод над ним. Донизу стає бурішим і дещо освітлюється, зникають сірі тони забарвлення. Між блоками простежується присипка SiO₂. Це пилуватий середній до важкого суглинок, пластинчато-грудкуватогоріхуватий. Зустрічаються поодинокі кротовини з темним матеріалом. Перехід і межа затічні і помітні за побурінням забарвлення.

I(he) 0,55-0,84 м бурий з темно-бурими плямами, з іржаво-охристим відтінком, неоднорідно мармуроподібно забарвлений, з окремими темними кротовинами, виразною присипкою SiO₂, з червориїнами, дуже щільний, пластинчато-горіхуватий важкий суглинок до легкої глини, з темно-бурими плівками по гранях структурних окремостей. Донизу забарвлення стає одноріднішим. Перехід і межа затічні, поступові за посиленням жовтувато-бурих тонів.

Ip 0,84-1,1 м жовтувато-бурий, однорідно забарвлений, пластинчато-грудкувато-горіхуватий середній суглинок, з чорними набряками і марганцевою пунктацією по сколах, слабо ущільнений, але пухкіший за вищележачий. По гранях структурних окремостей проявляється присипка SiO₂. Перехід і межа поступові. Помітні за однорідністю забарвлення.

Pi 1,1-1,2 м (видно) жовтувато-бурий, грудкувато-розсипчастий середній суглинок, з незначним, порівняно з вищележачим горизонтом, проявом марганцевої пунктації.

Грунт, в цілому, бурий лісовий псевдоопідзоленний. В результаті періодичного перезволоження верхніх горизонтів проявляються процеси опідзолювання і оглеєння, що призводить до винесення глинистих часток і вмиванню їх в ілювіальний горизонт. Фіксуються дві стадії формування профілю зі зміною провідних процесів грунтоутворення. Простежено давній грунт з другим гумусовим горизонтом на глибині 0,32 м, властивим сірим і темнобурим лісовим грунтам з ознаками лесиважу, з більш розвиненим, ніж сучасний, гумусовим горизонтом.

Якщо для верхньої частини профілю основними були процеси оглеєння та опідзолення (з винесенням гумусового матеріалу), то потужніший профіль грунту, ніж той, що раніше сформувався, характеризується розвитком в помірному кліматі, де провідними були процеси гумусонакопичення, іллімеризація і акумуляція залізистої речовини в горизонтах, що залягають нижче. Спочатку грунти розвивалися як сірі опідзоленні лісові лесивовані при активному накопиченні гумусу і в подальшу стадію проявилися риси більшого опідзоленняя і оглеєння сформувалися гумусово-елювіальні горизонти.

Профіль грунтів на кургані на кургані (розчистка №2) (Рис. 6). Розчистка розташована в центральній частині західного профіля бровки північ-південь. У профілі чітко відбивається верхня частина (до 0,8 м) з бурим лісовим ґрунтом і середня (0,8-1,5 м ) з чіткими ортзандовими шарами у курганному насипу. У інтервалі 1,5-1,9 м матеріал сіруватий (дернова кладка насипу). У інтервалі 1,9-2,9 м давній ґрунт, на якому сформований курган темно-сірий опідзолений, з 2,9 до 3,4 м помітна ґрунтоутворювальна порода, з найдавнішим ґрунтом.

Буровато-підзолистий сучасний грунт на вершині кургану представлений такими горизонтами:

Но 0,0-0,02 м темно-сірий до чорного, шар підстилки (дернини) з численними коренями рослин. Матеріал легкий пилуватий суглинок. Перехід різкий за забарвленням.

HEgl 0,02-0,15 м сірувато-світлобурий, пухкий, грудкувато-розсипчастий, легкий суглинок, з численними коренями трав, з поодинокими кротовинами, заповненими світлим матеріалом, окремими червориїнами. Перехід поступовий за освітленням забарвлення.

Ehgl 0,15-0,4 м білувато-буровато-світлосірий, пилуватий легкий суглинок, з присипкою SiO₂ у вигляді дрібних плям, пласти нчато-грудкувато-разсипчастий, з окремими фрагментами коренів дерев. Є червориїни, окремі кротовини з темно-сірим матеріалом. Перехід і межа чіткі, хвилясті, слабозатічні, помітні за ущільненням матеріалу і темнішим його забарвленням.

Iegl 0,4-0,7 м світлобурий, з численними білуватими плямами присипки SiO₂, ущільнений, середній суглинок, важчий за механічним складом, ніж вищележачий шар, з поодинокими бурими кротовинами (5-6 см у діаметрі). Перехід і межа поступові, але чітко помітні за проявом ортзандових шарів.

Ipe 0,8-1,5 м чергування бурих ортзандових прошарків, середній до важкого суглинок з горизонтальними смугами білуватого матеріалу, збагаченого аморфним кремнеземом. Перехід і межа поступові за появою сірих тонів у забарвленні та зникненням білуватих прошарків.

Матеріал насипу кургану. 1,5-1,9 м валькова кладка насипу кургану. Матеріал, бурувато-сірий за забарвленням, з кротовинами і червориїнами, піщано-пилуватий легкий суглинок, пластинчато-грудкуватий. Перехід помітний за посиленням інтенсивності чорного забарвлення, межа поступова, але чітка.

Похований грунт. НедІ 1,9-2,2 м темносірий до чорного, однорідний за забарвленням, грудкувато-зернистий, ущільнений, з коренями рослин, з окремими кротовинами (5-6 см в діаметрі), з червориїнами, інтенсивно профарбований гумусом пилуватий легкий суглинок. Перехід і межа дуже поступові за освітленням забарвлення.

Heigl 2,2-2,4 м бурувато-палево-сірий, донизу освітлений, з численними кротовинами (5-7 см в діаметрі), грудкуватий легкий суглинок.

I(e)hp 2,4-2,9 м буровато-палевий, однорідний за забарвленням, з тонкими смугами гумусової речовини, окремими кротовинами. Перехід і межа поступові за освітленням забарвлення. Пилуватий грудкувато-пластинчатий легкий до середнього суглинок.

Р 2,9-3,4 м палево-бурий легкий суглинок, однорідний, безкарбонатний.

Підкурганний грунт за макрота мікроморфологічними ознаками відноситься до темносірих лісових, сформованих в умовах півночі лісостепу помірної зони. Судячи з досить інтенсивного розвитку бурого ілювіального горизонту, де мікроморфологія відмічає ознаки розвитку процесів іллювіювання та іллімерізації, спочатку грунт формувався як бурий або темнобурий лісовий під широколистяно-грабовими лісами в умовах теплопомірного режиму. Пізніше грунт розвивався при переважанні процесів гумусової акумуляції в умовах існування лучних ландшафтів (сформований потужний гумусово-акумулятивний горизонт зі складними мікроагрегатами). Проявляється незначна невідповідність макроі мікроморфологічних особливостей грунту. При формуванні складних мікроагрегатів, утворення яких пов'язане з діяльністю грунтової фауни, у гумусовому горизонті помітні разом з "відмитими" мікроділянками також не характерні для гумусонакопичення напливи коломорфних глин. Ймовірно, ознаки іллювіювання пов'язані з діагенезом осаду і з подальшою зміною типу грунтоутворення, коли стали провідними процеси опідзолення, що глибоко перетворюють матеріал насипу. Первинними для давнього грунту були процеси гумусонакопичення, про що свідчать темносірі тони забарвлення в інтервалі 1,9-2,4 м, переритість матеріалу землериями (кротовини) і складна мікроагрегированність (результат діяльності червів). Саме із гумусовим горизонтом пов'язані артефакти епохи бронзи. Проте, в глибших бурих шарах (формування бурого лісового грунту, давнішого, ніж темносірий) знайдено артефакти, що відносяться до часу неоліту-енеоліту.

Ґрунти в північній частині кургану (розчистка №3) (Рис.7: 1) предтавлені бурим псевдоопідзоленим (верхній) і темносірим лісовим (нижній); у південній (розчистка №4) (Рис.7: 2) глеєво-дерновим (верхній) і темносірим опідзоленним лісовим. Останній ідентичний нижньому грунту у фоновому розрізі (розчистка №1).

Розвиток ґрунтів у кургані можна визначити наступною колонкою.

I фаза формування бурих лісових іллімеризованих ґрунтів (флювісолі) в умовах піку потепління суббореального часу, коли клімат був тепліший за сучасний.

II фаза 3700-3500 BP розвиток лучних та лучно-лісових процесів, формування потужного темносірого гумусового горизонту під високотравною лучною рослинністю, клімат прохолодніший і континентальніший за сучасний.

III фаза сучасність, до 150 років тому фаза надмірного зволоження з формуванням елювіально-глеєвих підзолистих освітлених горизонтів при застої поверхневих вод над матеріалом давніх ґрунтів (другого гумусового горизонту), клімат прохолодніший, ніж на початку суббореалу і вологіший, активно розвиваються опідзолення і лессиваж, формуються буроземно-підзолисті ґрунти.

Насип кургану перекриває ґрунт бронзового віку темносірий лісовий. Інтервал характеризує пік похолодання суббореального часу, до якого відноситься формування потужного гумусового горизонту разом із розвитком лучних високотравних ландшафтів в умовах надмірного зволоження. У профілі темно-сірого лісового ґрунту виразний іллювіальний бурий горизонт, що сформувався в умовах розвитку процесів лессиважу та опідзолення. Цей горизонт формувався, скоріш за все, в теплішому кліматі та серед лісових ландшафтів з буково-грабовою рослинністю.

При формуванні темно-сірих лісових ґрунтів епохи бронзи, ймовірно, тут переважали лучно-лісові ландшафти відкритих просторів. Умови клімату були прохолоднішими і континентальними, ніж сучасні і пов'язані з піком похолодання у суббореальний час. Клімат був помірнотеплим з достатньою кількістю опадів. Можливо, мало місце вирубування лісів, що розвивалися в тепліших умовах попереднього періоду.

Курган №3 (2012) (Рис.8) розташований на відстані близько 25 м на південь від кургану №2. Висота насипу над рівнем похованого ґрунту дорівнює 1,25 м, діаметр близько 15 м. Як і в попередніх випадках, курган насипаний над природним підвищенням, що візуально збільшує його розміри. Будова насипу аналогічна будові насипів попередніх курганів.

Курган №1 (2013) групи №2 (Рис.9: 1; 10) є північним у центральній підгрупі. Діаметр насипу до 16 м. Висота 2,21-2,67 м від сучасної поверхні навколо кургану. Насип зведено над незначним природним підвищенням, висота від рівня похованого ґрунту у центрі кургану 2,35 м. Навколо кургану на сучасній поверхні слабко простежується уривчасте прикурганне пониження, шириною до 10-15 м. Курган зведено у два етапи. Ядро насипу складено з валиків з нарізаного дерну. Діаметр 10x10,4 м, висота до 1,2 м. Навколо центру спостерігається коло білуватої кладки, забарвлення якої утворилося за рахунок концентрації солей між вальками. Місцями на поверхні насипу у профілях простежуються сходинки, утворені великими шматками дерну. Згори первинний насип було перекрито насипом зі світлого суглинку. Верхня частина кургану у центрі пошкоджена угорським (?) окопом часів Другої Світової війни.

Фоновий грунт (розчистка №1) (Рис.9: 2) досліджено у буковому лісі на високій частині вододілу, в 200 м на південний схід від розчистки №2 (у кургані), на ідентичному геоморфологічному рівні. У грунтовій породі зустрічаються кременеві артефакти епохи верхнього палеоліту, мезоліту, неоліту. Зверху вниз профіль такий:

Hd 0,0-0,03 м сірий, під листяним покривом до темно-сірого, пухкий, пилуватий легкий суглинок із залишками коренів дерев. Дернинний шар, межа і перехід чітко помітні за забарвленням.

Egl 0,03-0,21 м світло-сірий з білуватим відтінком. У верхній частині слабо гумусований, із зигзагоподібними охристими виділеннями, дуже пухкий, пилуватий, грудкувато-розсипчастий легкий суглинок, сизуватий з дрібною Mn пунктацією від оглеєння. Над горизонтом, що залягає нижче, посилюється плямистість з відособленнями гідрооксидів заліза, помітні плями озалізнення. Є декілька кротовин, заповнених матеріалом цього ж горизонту. Перехід і межа чіткі горизонтальні, помітні за зміною забарвлення.

Ehfe(i) 0,21-0,34 м плямистий, буроватосвітлосірий, забарвлення пов'язане з присутністю великої кількості плям озалізнення. Сіруватий від присутності гумусової речовини. Донизу посилюються бурі залізисті тони забарвлення, маса озалізнена. Є 3-4 кротовини (діаметром до 5 см), заповнені матеріалом цього ж горизонту. Пластинчато-разсипчасто-грудкуватий пилуватий легкий суглинок. Перехід і межа поступові, чітко помітні за посиленням озалізнення і проявом бурих тонів забарвлення.

Iegl 0,34-0,5 м світлобурий із сизуватим відтінком, строкато забарвлений з великою кількістю плям озалізнення (мармуровидне забарвлення), багато сизо-білуватих плям, ущільнений, середньогоріхуватий, з неміцними гострогранними структурними окремостями, зверху покритими плівками гідрооксидів заліза, усередині окремості світлі. Нечітка залізистомарганцева пунктация, щільність матеріалу посилюється донизу. Пори рослин інкрустовані темним гумусованим матеріалом. Зустрічаються окремі кротовини (6-10 см діаметром), заповнені матеріалом цього ж горизонту. Пилуватий легкий до середнього суглинок. Перехід і межа поступові, помітні за ущільненням матеріалу і озалізненням, посиленням іржаво-бурих тонів забарвлення.

Ih(e)gl 0,5-0,8 м жовтувато-охристобурий, мармуровидно забарвлений, з поодинокими білуватими і сизими плямами оглеєння, з присипкою SiO₂, з дрібною марганцевою пунктацією, окремим корінням рослин, з горіхуватою структурою і плівками гідрооксидів заліза по гранях структурних окремостей. Це найбільш озалізненний горизонт в розрізі і більшою мірою рівномірно забарвлений, з окремими кротовинами (3-4 см в діаметрі), пилуватий важкий суглинок. Перехід і межа поступові за освітленням бурого забарвлення, полегшенню механічного складу, наявності великої кількості сизих плям оглеєння.

Ipgl 0,8-1,0 м охристо-бурий, однорідно забарвлений, світліший за вищележачий, із сизими плямами оглеєння, марганцевою пунктацією, пластинчато-горіхуватий, з плівками гідрооксидів заліза по гранях структурних окремостей. Поступово освітлюється донизу, пилуватий важкий суглинок. Перехід і межа поступові за освітленням бурих тонів забарвлення. Окремі кротовини з гумусово-залізистим матеріалом.

Pigl 1,0-1,3 м (видно) палево-жовтуватобурий, світліший, ніж вищележачий, пластинчато-горіхувато-грудковатий, слабо ущільнений, оглеєний. Однорідний за забарвленням, однак із сизо-білуватими плямами, освітлюється донизу, пилуватий середній суглинок. Зустрічаються поодинокі кротовини з палево-бурим матеріалом.

Фоновий грунт, може бути визначений як буроземно-підзолистий. Цей грунт розвивався в зоні сучасних бурих лісових грунтів, і, можливо, з цим пов'язана деяка буруватість забарвлення породи.

Профіль ґрунтів на кургані (розчистка №2) (Рис. 11). Розчистка розташована у куті південно-східного сектора. У кургані представлено 2 рівні: 1) первинний курган заввишки 1,7 м і 2) підсипка до вершини 0,8 м. Навколо кургану, на відстані 2-3 метри від подошви, розташовано заболочені ділянки, які, ймовірно, пов'язані з риттям траншей, звідки й брався матеріал для підсипки насипу.

Грунти на вершині кургана. Hd 0,0-0,08 м темно-сірий до чорного, дернина з опавшим листям з численним корінням трав у пухкому розсипчастому пилуватому легкому суглинку.

Перехід і межа добре помітні за зміною забарвлення із сірого на бурий.

Eh 0,08-0,3 м сірувато-світлобурий, пухкий, грудкувато-розсипчастий пилуватий легкий суглинок, з коренями дерев і трав, з поодинокими кротовинами, заповненими матеріалом горизонту. Перехід дуже поступовий, майже не помітний.

Ip 0,3-0,6 м світлобурий, більш ущільнений, ніж вищележачий, пилуватий легкий суглинок. Це перероблений лесовидний матеріал другої підсипки кургану. Окремі кротовини округлої форми до 0,1 м у діаметрі, заповнені більш сірим матеріалом горизонту. Перехід і межа помітні за деяким ущільненням і проявом сірих тонів забарвлення.

Грунт на вершині кургану близький до бурого лісового, не розвинений достатньою мірою і відноситься до дернових слабо розвинених.

Грунт над верхом першого насипу розвинений на лесовидних відкладах давнього лесового матеріалу, близький до короткопрофільних бурих лісових поверхнево оглеєних. У ньому виділені такі шари:

Hd 0,6-0,85 м слабо виражений дерновобурий грунт (дерновий?). Сірувато-світлобурий за забарвленням, грудкувато-розсипчастий, пулуватий легко суглинистий, слабо освітлюється донизу, пухкий, із залишками коренів дерев, з окремими кротовинами заповненими матеріалом цього грунту.

Лесовидний суглинок грунтоутворююча порода дернового бурого грунту 0,85-1,1 м однорідний матеріал грудкувато-розсипчастий, пухкий, з коренями дерев. Очевидно, це матеріал bg лесу, мікропористий, не карбонатний. Перехід чіткий за межею з валками, що простежується у зміні забарвлення матеріалу в порівнянні з лесом. Межа слабо хвиляста.

Матеріал насипу кургану. Кладка з вальків з дерниною давнього ґрунту 1,1-2,2 м шар найбільш потужний в самій центральній частині кургану (до 1 м), у напрямку периферії кургану потужність зменшується до 0,2 м. У вальках простежено темно-сірий матеріал чорноземного або лучного ґрунту. Вальки 0,2-0,3 м завдовжки і 0,1 м завширшки. Між вальками вилугуваний білувато-світлосірий матеріал. Цей шар містить численні кротовини округлої форми (до 0,15 м у діаметрі), житлові камери землериїв. Це кротовинний горизонт, складений пилуватим легким суглинком. Перехід і межа досить виразні, різкі за зміною забарвлення на більш однорідне і темно-сіре. В основі шару простежено низи гумусового горизонту. Вірогідно, що верхня його частина відсутня. Темно-сірий матеріал виразно представлений в кротовинах до 0,5 м у глибину від поверхні ґрунту.

Похований грунт. Hegl 2,2-2,45 м пухкий, зернисто-грудкуватий, темно-сірий до чорного, зі світлими плямами присипки SiO₂, значною мірою переритий кротовинами пилуватий середній суглинок, з великою кількістю червориїн і білуватих плям. Донизу посилюються бурі тони забарвлення у зв'язку з проявом ілювіювання. Перехід і межа поступові за побурінням забарвлення. Багато бурих і темно-сірих кротовин.

Pigl 2,45-2,7 м сіро-бурий, пухкий, грудкувато-горіхуватий середній суглинок, зі значною кількістю кротовин, заповнених темно-сірим матеріалом (6-10 см у діаметрі) профілю грунту. Можливо, це матеріал частини горизонту, яка не збереглася донині.

Ipgl 2,7-2,9 м сірувато-яскравобурий, з легким помаранчевим відтінком, грудкуватогоріхуватої структури, з плівками гідрооксидів заліза по гранях структурних окремостей, строкато забарвлений, ущільнений, з гострогранними окремостями. Багато кротовин (7-15 см в діаметрі), заповнених сірим, буро-сірим, бурим матеріалом. Помітні скупчення присипки SiO₂. У нижній частині в деяких кротовинах простежено чорний однорідний матеріал, очевидно, відсутнього тут гумусового горизонту. Матеріал оглеєний. Пилуватий середній суглинок. Перехід і межа поступові.

Ipgl 2,9-3,2 м жовтувато-бурий, однорідно забарвлений, з меншою кількістю кротовин, у порівнянні з вищележачим горизонтом. Дуже слабо освітлюється донизу. З окремими кротовинами, заповненими бурим матеріалом цього ж грунту. Пилуватий середній до важкого суглинок, іллімеризованого бурого грунту. Перехід і межа поступові, матеріал однорідний.

Bg+P(i)gl 3,2-3,4 (видно) жовтуватобурий, світліший за вищележачий, лесовидний суглинок, пухкий, грудкувато-розсипчастий, з поодинокими кротовинами палевого забарвлення, донизу освітлюється, сліди фауністичної активності не проявляються, безкарбонатний.

Розвиток грунтів на кургані можна визначити наступною колонкою:

1) Нижній 2,9-3,4 м бурий лісовий, іллімеризований, лессівований, ймовірно доби енеоліту.

2) Чорнозем опідзолений або темно-сірий лісовий (2,2-2,7 м) з темно-сірим гумусовим горизонтом і присипкою SiO₂, вираженим іллювіальним горизонтом з темними кротовинами. Ймовірно, сформований на відкритих просторах лучних степів півночі лісостепової зони.

3) валькова кладка (1,2-2,3 м) дернина з опідзоленим матеріалом у валках.

4) (0,85-1,2 м) покриття вальків з лесу, по периферії кургану потужність лесу в насипу до 0,8 м, в центральній частині до 1м.

5) (0,6-0,85 м) буро-дерновий грунт під верхнім насипом.

6) (0,0-0,6 м) дерновий поверхнево оглеєний ґрунт, перехідний до дерново-підзолистих сучасного Полісся (у букових лісах з елементами лесиважу).

Висновки

Характеризуючи ґрунти 3-2 тис. до н.е. і більш раннього часу, порівнюючи ґрунтові профілі давніх і фонових ґрунтів можна прийти до наступних палеогеографічних висновків. У час, що передував епосі середньої-пізньої бронзи, територія дослідження, ймовірно, була зайнята буково-грабовими лісами, що призвело до формування бурих насичених лісових ґрунтів, які і нині розвиваються в районі дослідження. Клімат був тепліший і вологіший за сучасний, з чим пов'язана інтенсивна вивітреність маси. Перетурбація ґрунту землериями є відображенням лучних процесів, що проявилося в більш пізній час.

Спорудження кургану приурочено до часу формування гумусового горизонту, коли лісові ландшафти були заміщені або лучно-лісовими півдня Полісся, або півночі зони лісостепу. Характер темно-сірого опідзоленого ґрунту свідчить або про природне зникнення лісів, або про зведення їх людиною.

Література

1. Лисенко С.Д., Шкляревський Є.І., Разумов С.М., Макарович П.К. Курганний могильник комарівської культури біля с. Буківна // Археологія. 2015. №3. С.58-78.

2. Матвиишина Ж.Н., Пархоменко А.Г., Лысенко С.Д., Макарович П.К. Запись природной среды в курганном могильнике Верхнего Поднестровья (на примере исследований курганного могильника Буковна в 2012 г.) // Географічна наука і практика: виклики епохи. Міжнародна наук. конф., присвячена 130-річю географії у Львівському університеті (Львів, 16-18 травня 2013 р.). Том. 2. Львів: видавнич. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2013. С.225-225.

3. Bryk J. Tymczasowe sprawozdanie z badan archeologicznch w Bukownie, pow. Tlumacki // Sprawozdania PAU, 1932. T. XXXVII, №5. S.21-22.

4. Rogozinska R. Cmentarzysko kultury komarowskiej w Bukownie // Materialy Archeologiczne. t. I. 1959. S.97-114.

5. Siwkowna I. Tymczasowe wyniki badan terenowch w Bukonej, pow. Tlumacki // Z otchtani wiekow. XIII. 1937. S.67-70.

6. Swiesznikow I. K. Kultura komarowska // Archeologia Polski. 1967. S.39-107.Матвіішина Ж.М., Лисенко