Участь галицької інтелігенції в діяльності "Галицко-русского благотворительного общества"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Участь галицької інтелігенції в діяльності «Галицко-русского благотворительного общества»

Впродовж середини ХІХ - початку ХХ ст. в середовищі галицького суспільства, зокрема його інтелігенції, не одноразово піднімалося питання щодо етнічної, мовної, культурної ідентичності. В контексті цього серед українства галицького краю, його інтелігентських кіл виділилася русофільська, згодом - москвофільська течія. Все це зумовлювало існування контактів між галицькими інтелігентами та Російською імперією (в особі її владних структур та громадськості). З іншого боку російська сторона не могла не скористатися ситуацією, яка дозволяла б їй посилити свій вплив у середовищі галицьких українців, що в перспективі сприяло включення регіону до складу імперії Романових. Зазначені взаємини стали предметом уваги сучасників [18], зарубіжних дослідників [1; 3; 18] і вітчизняних науковців [7-9; 16; 17; 19]. Разом з тим, вважаємо за необхідне, виділити у цих взаєминах період саме початку ХХ ст., серед якого виокремлюємо участь галицької інтелігенції в діяльності «Галицко-русского благотворительного общества». Аналіз історіографії засвідчує наявність кількох публікацій [2; 9; 21], присвячених цій сторінці галицько-російських взаємин. Однак вона, на наш погляд, потребує додаткового дослідження, що й спонукало автора до появи даної статті.

Початок ХХ століття для галицької москвофільської інтелігенції ознаменував важкі випробування в майбутньому. В умовах ідеологічної кризи та успіхів народовців їхні погляди були направлені на схід до Російської імперії, від якої очікували не лише моральної підтримки, а й різноманітного характеру допомоги. У той же час російська сторона цілком усвідомлювала важливість активізації своєї діяльності в галицькому напрямку. Своєрідним містком стала поява в грудні 1902 р. в Петербурзі «Галицко-русского благотворительного общества», очолюваного А. Будиловичем, а з 1908 р. - В. Бобринським.

Діяльність товариства полягала в наданні галицьким москвофілам необхідної матеріальної підтримки, постачанні їм російськомовних книг, проведенні спільних освітніх заходів та акцій з метою привернення уваги російської громадськості й владних кіл до становища «русских» у «під'яремній» Русі [5, с. 5]. Аналіз списків членів «Галицко-русского благотворительного общества» вказує на відносно, з огляду на політичні обставини, вагоме місце у ньому саме представників галицької інтелігенції москвофільського спрямування. Зрозуміло, що першими галичанами, котрі увійшли до складу товариства, були ті, котрі, в силу певних обставин, перебували в Санкт-Петербурзі як «політичні» емігранти. Загалом, починаючи з першого року існування товариства її представницький склад зростає. Окремі з них навіть були введені до керівного складу товариства. Так, першим його скарбником став І. Пухир (1903-1904 роки) [4, с. 5]. Окрім того, Іван Федорович увійшов ще й до числа засновників товариства, і був одним із тих, хто підписав його статут [4, с. 4].

9 лютого 1903 року відбулося урочисте відкриття «Галицко - русского благотворительного общества». Серед виступаючих був редактор газети «Галичанин» О. Марков, який констатував, що в Росії про «галицких русских», які ще в часи Володимира Великого входили до Руської держави, знають менше ніж про німців, французів і англійців, і побажав, щоб живим словом та засобами друку виправити цю ситуацію [4, с. 8]. Присутнім було зачитано також вітальні телеграми з різних міст, в т.ч. з Галичини (Львова, Перемишля, Самбора, Коломиї, Тернополя) [4, с. 9].

Окрім згаданих осіб до участі в діяльності товариства долучився редактор-видавець «Словянского века», галичанин Д. Вергун. Фактично він став чи не найактивнішим галицьким представником. На третьому засіданні товариства ним було прочитано доповідь «О галицко-русском вопросе в связи с словянским вопросом в Австро-Венгрии». Він в яскравих барвах описав безрадісне становище Галицької Русі, що викликало жваві дискусії, в яких прийняли участь голова товариства О. Буділович, головний редактор «Правительственного вестника» П. Кулаковський, О. Башмаков та ін. [4, с. 10]. На цьому ж зібранні почесним членом «Галицько - русского благотворительного общества» обрали Б. Дедицького [4, с. 10]. До складу товариства увійшов і О. Мончаловський [4, с. 39], доповідь якого «О современном положении Галицкой Руси» видано окремою брошурою [5, с. 7]. Впродовж кількох років список поповнили В. Дудикевич, І. Пелех, Ф. Свистун, А. Петрушевич тощо. А Д. Вергун увійшов до складу ревізійної комісії.

Загалом, участь галицької інтелігенції в діяльності «Галицко - русского благотворительного общества» розгорталася в умовних двох площинах: 1) безпосередньо представництво у його роботі; 2) та отримання моральної та матеріальної підтримки.

Важливою функцією товариства було встановлення і укріплення духовних зв'язків «Русі Підкарпатської з Руссю Державною» [2, с. 18]. Реалізація цього здійснювалася через розвиток видавничої діяльності та розповсюдження в Галичині літератури та відкриття там складу російської книги [5, с. 5-6]. Лише в перший рік функціонування товариства на видавництво, купівлю книг і брошур та їх розповсюдження витратили майже 200 руб. [5, с. 9]. Долучилася до означеного процесу і галицька інтелігенція. Так, наприклад, впродовж 1903 року силами товариства розповсюджувалося люб'язно наданих І. Мончаловським 700 примірників його брошури «Петр Великий в Галицкой Руси» [5, с. 6]. Російсько-японська війна та революція дещо зменшили ефективність роботи товариства. Але попри це, завдяки залученню пожертв, в 1904 році на придбання, розповсюдження необхідної літератури було використано 495 руб., а на забезпечення складу у Львові - 845 руб. [6, с. 17].

Своєрідний поштовх до активізації співпраці галицьких інтелігентів москвофільської орієнтації з товариством дали події 1908 року. Повертаючись зі слов'янського з'їзду у Празі російська делегація, в складі якої виділялися представники «Галицко - русского благотворительного общества», завернула до Львова. І хоча на зустрічі з суспільними діячами (москвофілами) галицького краю російська сторона і заявила про невтручання у внутрішні справи сусідньої держави, вона сприяла більш тісним стосункам між галицькими інтелігентськими колами та товариством [2, с. 19]. Більше того, під впливом цих подій було затверджено новий Статут «Галицко - русского общества», який передбачав розгортання його діяльності для ще більшого «культурного єднання «русских» галичан з російським народом» [22, с. 3]. Відповідно до цього нова мета мала втілюватися через виховання і освіту галичан, як в Росії, так і на їх батьківщині, розповсюдженні серед них книг; допомогу відповідним закладам та літературним починанням; підтримку і розвиток наукових і літературних відносин з вченими і літературними товариствами в Прикарпатській Русі в виданні наукових і літературних творів; допомогу приїжджим до Росії галичанам; ознайомлення російського суспільства з Прикарпатською Руссю через збори, бесіди, публічні читання; та сприяння книжково-торговим взаєминам [22, с. 4]. Активнішій діяльності сприяло й обрання в 1909 році, після смерті А. Будиловича, головою товариства В. Бобринського.

Впродовж більш ніж десяти років галицька інтелігенція для підтримки своєї москвофільської діяльності в регіоні отримувала фінансову допомогу. Найбільше коштів йшло на проведення пропагандистської діяльності «культурного єднання галичан, буковинців і угорорусів з російським народом». «Галицко-русское благотворительное общество» отримувало державні субсидії, а ще окрім того 10-12 тис. руб. давали щорічні приватні пожертвування [2, с. 21]. Для кращого налагодження розповсюдження російськомовної літератури в Галичині було створено склад-магазин російської книги у Львові. Увага приділялася також і пропаганді православ'я в регіоні. Але в той же час надавалися фінансова допомога потребуючим галичанам, наприклад, в 1904 році отримано 264 руб. [6, с. 5].

«Галицко-русское благотворительное общество» на території Галичини активно займалося організацією російських бібліотек для гімназій. Восени 1909 року у Львові почала виходити щоденна газета «Прикарпатская Русь» російською мовою і щонедільна газета «Голос народа» як доповнення. Перша була призначена для галицької інтелігенції, а друга для селянських мас. Слід зазначити, що в середовищі галицької інтелігенції, окрім її москвофільського представництва, «Прикарпатская Русь» не користувалася популярністю. Її видання фактично було збитковим. Але, навіть попри це товариство та російська влада продовжували субсидіювати видавництво цього часопису [2, с. 22].

З 1908-1909 років засідання «Галицко-русского благотворительного общества» все більше ставали місцем політичних диспутів. Їх часто відвідували члени Державної думи, суспільно-політичні діячі. Так, наприклад, на літературно-музичному вечорі 25 березня 1911 року мало місце виголошення цілого ряду політичних промов, на кшталт про події в Галичині. Частими учасниками політичних дебатів були і галицькі інтелігенти. Зокрема, на зазначеному вечорі, з доповіддю «Галиция накануне выборов» виступив Д. Вергун [11, с. 5]. Більше того, політичними промовцями стало галицьке жіноцтво. 7 лютого на подібному зібранні Н. Нестерович було виголошено промову на тему «О роли женщины Прикарпатской Руси в национальной работе» [11, с. 5]. Плідним на виступи цей рік видався для Д. Вергуна. Окрім вказаної доповіді, він виступав 26 листопада на зібранні, присвяченому пам'яті І. Наумовича щодо просвітницької діяльності цього знаного галичанин [11, с. 5]. А наступного місяця, на вечорі, присвяченому пам'яті митрополита Московського Петра, уродженця Галичини, сподвижника Івана Калити, Д. Вергун виголосив промову «Про діяльність протоієрея Л.М. Цибика» [11, с. 6]. Зі словом виступив він і на прощальному обіді, присвяченого галицьким театралам [11, с. 9].

Товариство все більше і більше пропагувало ідею, що в Галичині проживає 3,5 млн. російське населення, яке бореться за збереження свого національного обличчя в Австро-Угорщині. Окрім того, воно сприяє поверненню галицьких уніатів в православ'я. Така активізація «Галицко-русского благотворительного общества» викликала занепокоєння у австрійських властей [2, с. 23, 25, 26]. Підсудні на Львівському процесі були звинувачені в контактах з галичанами, членами товариства [13, с. 23].

Ряд російських владних представників також висловили невдоволення активністю товариства, боючись, що воно може призвести до міжнародного скандалу [2, с. 23, 25]. Попри таку ситуацію, глава Міністерства закордонних справ в 1913 році посприяв виділенню В. Бобринському на підтримку «русских» в Галичині 200 тис. руб. [2, с. 26].

Товариство все більше набувало прихильників в імперії Романових і почало відкривати свої відділи в губернських центрах. Так, в 1910 р. було відкрито Київське відділення «Галицко-русского благотворительного общества». З його діяльністю тісно пов'язана постать Ю. Яворського, що фактично став ключовою фігурою у взаєминах київського відділення та галицькими москвофілами. На установчих зборах він був доповідачем, представленим «уроженцем Закордонної Русі». У своєму виступі Юліан Андрійович ознайомив збори з «утисками австрійської влади росіян в Галичині» та вказав на значення для галичан «підтримки, яка може виражатися в протестах зборах, привітаннях і т. п.». Наприкінці зібрання відбулися вибори членів правління. Результати голосування показали, що серед тих, кого обрали, опинився й Ю. Яворський. 6 вересня відбулися вибори голови та його заступників. Головою товариства обрали директора київської імператорської Олександрівськові гімназії М. Стороженка, а його заступником («товаришем») - Ю. Яворського.

Юліан Андрійович був активним учасником діяльності київського відділення. Він часто виступав з промовами на зборах, підтримував молодих осіб, котрі приїжджали з Галичини, і бажали вивчати російську мову чи проходити курс російських духовних семінарій, церковно-вчительських шкіл, допомагав у фінансових переказах галицьким москвофілам [23, с. 26].

Своєрідним символом єднання галицьких інтелігентів з обох сторін Збруча, стали урочистості з нагоди приїзду з Галичини на збори «Галицко-русского благотворительного общества» депутації, очолюваної депутатом австрійського парламенту Д. Маркова [13, с. 13]. Вхідний збір склав 2460 руб. і був направлений на користь голодуючих у Червоній Русі [13, с. 13]. Приїжджі висловилися в підтримку роботи товариства.

Початок Великої війни ознаменував ряд змін в роботі «Га - лицко-русского благотворительного общества». Можна було не приховувати й активно втілювати в життя, особливо після здобуття росіянами Львова, ідеї «єднання». Представники галицької інтелігенції (В. Дудикевич. С. Бендасюк, Д. Вергун) не одноразово здійснювали вояжі по маршруту Галичина - Петербург і на зустрічах з членами «Галицко-русского общества» зверталися до них за підтримкою [15, с. 18]. Співпраця в нових умовах передбачала активізацію спільних зусиль на утвердження нової влади в Галичині, посилення її позицій серед громадськості краю, підтримки процесу русифікації освіти, зокрема улаштуванню вчительських курсів для галичан, переведення населення з уніатства в православ'я. Найактивніше це проявлялося в розповсюдженні різноманітної агітаційно-пропагандистської літератури. Окрім того, в ході війни, на порядок денний постало питання турбування про галицьких біженців, зокрема москвофілів з інтелігентських кіл. Допомога включала надання зібраних коштів на їх улаштування, створення притулків, їдалень. Так, з початком Першої війни через Ю. Яворського, для львівських товаришів було передано 200 руб. Серед фінансових адресатів київського відділення був ще один галичанин член ГРБО Ф. Свистун [23,].

Найбільш потужною виявилася співпраця галицької москвофільської інтелігенції та «Галицко-русского благотворительного общества» в справі освітніх змін, улаштування курсів для вивчення російської мови галицьких вчителів в Петрограді тощо [14, с. 35-36]. Було проведено значну підготовчу роботу, створено Піклувальну раду, роботу якої відкривав заступник голови товариства Д. Вергун [14, с. 37]. Вінцем процесу стало відкриття 18 січня 1915 року вчительських курсів для галичан [14, с. 40].

Представники галицької інтелігенції, як члени товариства, піклувалися про галицьких сиріт. Наприкінці жовтня 1914 року Д. Вергуном було привезено зі Львова до Петрограда першу групу з 36 осіб. Це були жінки з дітьми священиків, репресованих австрійцями за підтримку росіян [14, с. 40]. Поповнення притулку для сиріт відбувалося і далі. Однак, як свідчить звіт товариства не всі прижилися: двоє жінок та 11 дітей повернулися до Галичини (причина - поганий клімат для здоров'я) [14, с. 60]. Для допомоги на місцях у Львові, Самборі, Городку було створено Комітети «Галицко-русского общества» [14, с. 63-64]. Намагалися члени товариства надавати допомогу й галицьким військовополоненим. Через Д. Вергуна в військове міністерство направлялися доповідні записки з мотивуванням виведення полонених галицьких вояків з середовища солдатів ворожих національностей (німці, австрійці, угорці) Росії [14, с. 63-64].

Таким чином, наведений вище матеріал дає змогу з'ясувати місце і роль галицької інтелігенції в діяльності «Галицько-русского благотворительного общества». Попри те, що галицьке представництво в товаристві було не великим, вона приймало найактивнішу участь у його функціонуванні. Фактично співпраця цієї російської громадської організації велася лише з московфільсько налаштованими інтелігентськими колами Галичини. Представники інших політичних уподобань регіону ймовірність співпраці проігнорували.

Список використаних джерел та літератури

галицький інтелігент російський

1. Анна Вероніка Вендланд. Русофіли Галичини. Українські консерватори між Австрією та Росією, 1848-1915 / переклала з німецької Христина Назаркевич. Львів: Літопис, 2015. 688 с.

2. Бахтурина А.Ю. Галицко-русское благотворительное общество и галицкие «москвофилы» в начале ХХ века // Труды Историко-архыивного института / редкол.: А.Б. Безбородов, Т.И. Хорхордина, Т.Г. Архипова, О.Г. Санин; гл. ред. А.Б. Безбородов. Москва: РГГУ, 2014. Т. 40. С. 17-28.

3. Бахтурина А.Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы Первой мировой войны / под ред. Г.А. Бордюгова. Москва: АИРО-ХХ, 2000. 264 с. (Серия «Первая монография»).

4. Галицко-Русское Благотворительное общество в Санкт-Петербурге. Санкт-Петербург: Пушкинская скоропечатня, 1903. 43 с.

5. Галицко-Русское Благотворительное общество в Санкт-Петербурге. Отчет о деятельности за 1903 г. Санкт-Петербург: Пушкинская скоро - печатня, 1904. 42 с.

6. Галицко-Русское Благотворительное общество в Санкт-Петербурге. Отчет о деятельности за 1905 г. Санкт-Петербург: Пушкинская скоро - печатня, 1905. 24 с.

7. Любченко В.Б. Москвофільський фактор і російська влада напередодні та під час війни // Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. У 2-х кн. / упоряд. О. Реєнт. Київ: ТОВ «Вид-во «Кліо», 2014. Кн. 1: Історичні нариси. С. 122-138.

8. Любченко В.Б. Російська окупаційна адміністрація у Галичині та на Буковині // Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. У 2-х кн. / упоряд. О. Реєнт. Київ: ТОВ «Вид-во «Кліо», 2014. Кн. 1: Історичні нариси. С. 248-300.

9. Мазур О.Я., Сухий О.М. Галичина: «Галицько-російське благодійне товариство» (1902-1914 рр.) // Вісник державного університету «Львівська політехніка»: Держава та армія. Львів: Вид-во Держ. ун-ту «Львівська політехніка», 1999. №377. С. 104-113.

10. Олійник С.В. Формування та впровадження Російською імперією ідеї закономірності приєднання Галичини напередодні і під час Першої світової війни // Науковий вісник Чернівецького ун-ту ім. Ю. Федьковича: збірник наукових праць. Серія Історія. Чернівці: Чернівецький ун-т, 2016. Вип. 2. С. 73-80.

11. Отчет о деятельности Галицко-Русского благотворительного общества в Санкт-Петербурге за 1911 год. Санкт-Петербург: Тип. Б. Авидона, 1912. 26 с.

12. Отчет о деятельности Галицко-Русского благотворительного общества в Санкт-Петербурге за 1912 год. Санкт-Петербург: Тип. А.С. Суворина, 1913. 26 с.

13. Отчет о деятельности Галицко-Русского благотворительного общества в Санкт-Петербурге за 1913-1914 г. Санкт-Петербург: Тип. «Содружество», 1914. 26 с.

14. Отчет о деятельности Галицко-Русского благотворительного общества в Петрограде за 1914-1915 г. Петербург: Тип. «Содружество», 1915. 103 с.

15. Отчет о деятельности Галицко-Русского благотворительного общества в Петрограде за 1915 г. Петроград, 1916. 16 с.

16. Пашаева Н.М. Очерки истории русского движения в Галичине ХІХ - ХХ вв. Москва: Имперская традиция, 2007. 192 с.

17. Передерко В. Західноукраїнські землі в зовнішній політиці Російської імперії (1900-1914 рр.). Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. 158 с.

18. Передерко В. Східна Галичина в політиці Російської імперії (19001914 рр.). Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. 300 с.

19. Свистун Ф.И. Прикарпатская Русь под владением Австрии: в 2 ч. Львов: Издание О.А. Маркова, 1896. Ч. 2. 743 с.

20. Сухий О.М. Від русофільства до москвофільства (російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у ХХ ст.). Львів: Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. 2003. 498 с.

21. Сухий О.М. «Галицько-російське благодійне товариство» та головні напрями його діяльності // Наукові зошити історичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка: збірник наукових праць. Львів: ЛДУ ім. Івана Франка, 1999. Вип. 1. С. 105-109.

22. Устав Галицко-Русского благотворительного общества в С.-Петербурге: Утвержден 1 июня 1909 года. Санкт-Петербург: Типо-Литография Б. Авидона, 1913. 26 с.

23. Червонная Карпатская Русь - часть единой и неделимой Руси. Отчет о деятельности Киевского Отделения Галицко-Русского Общества. Киев: Тип. Т-ва И.Н. Кушнарев и К⁰., 1915. 65 с.

Размещено на Allbest.ru