Антигітлерівська коаліція в політичному плакаті і карикатурі 1941-1945 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Антигітлерівська коаліція в політичному плакаті і карикатурі 1941-1945 років

О.О. Міаєвський

Анотації

Здійснено аналіз графічної продукції, яка відображала міжнародні відносини учасників Антигітлерівської коаліції в період Другої світової війни. Відзначені методи плакатистів, спрямовані на формування образу союзників і його вплив на цивільне населення. Подано велику базу графічного матеріалу, яка відображала ключові питання, що знайшли своє рішення на міжнародних конференціях.

Ключові слова: Антигітлерівська коаліція; міжнародні відносини; конференції; карикатура; плакат; пропаганда; періодичні видання.

Осуществлен анализ графической продукции, которая отражала международные отношения участников Антигитлеровской коалиции в период Второй мировой войны. Отмечены методы плакатистов, направленные на формирование образа союзников и его влияние на гражданское население. Представлена обширная база графического материала, которая отражала ключевые вопросы, нашедшие свое решение на международных конференциях.

Ключевые слова: Антигитлеровская коалиция; международные отношения; конференции; карикатура; плакат; пропаганда; периодические издания.

The author analyzed principles of the image of the partisan's movement in poster production of the Soviet Union and Nazi Germany during the Second World War. There are noted the methods of forming of image of partisan influence the civilian people.

Key words: the Anti-Hitler coalition; the international relations; the conferences; the caricature; the poster; the propaganda periodicals.

Незважаючи на різний суспільно-економічний та політичний устрій країн, члени Антигітлерівської коаліції поступово зближувалися, вчилися узгоджувати свої дії, йти на компроміси, домовлятися і взаємодіяти проти спільного ворога - держав осі Рим - Берлін - Токіо. Співпраця в період найвищого напруження і участь у вирішальних битвах Другої світової війни налаштовували на активні дипломатичні контакти, в результаті яких в 1941-1942 рр. було розгорнуто американську програму ленд-ліз. У її рамках Радянський Союз отримав значну кількість військової техніки, спорядження, стратегічних матеріалів, продовольства, медикаментів тощо. Особливість коаліційних відносин, їх перехідний характер відображали становлення нового світового співтовариства. Попри те, що посилення дипломатичних зв'язків між учасниками Антигітлерівської коаліції відбувалося в процесі складної військово-політичної ситуації, продовжував панувати ідеологічний плюралізм. Пошук консенсусу з багатьох питань був неоперативним, так, незважаючи на неодноразові інтерпеляції Й. Сталіна відкрити другий фронт, США і Великобританія відкладали це питання до весни 1944р. Натомість щодо інших питань консультації між союзниками виявилися набагато конструктивнішими й успішнішими.

Об'єднані спільним ворогом, представники Антигітлерівської коаліції вимушені були збиратися на міжсоюзні конференції для обговорення широкого кола проблем, що в майбутньому мали легітимізувати їх статус переможців та провідних акторів у міжнародних відносинах.

Оскільки переговорний процес відбувався таємно, інформація про основні його результати публікувались у періодичній пресі вкрай вибірково і несистематично. Однак у політичному плакаті і карикатурі основні тенденції світового протистояння, зміни міжнародної ситуації простежувалися доволі рельєфно. Німецькі пропагандистські органи випукло окреслювали основну ідею, пов'язану з прагненням “західної плутократії” спільно з “жидо-більшовицьким” керівництвом СРСР нав'язати світу свою волю та уявлення про цінності. Радянська пропагандистська риторика наголошувала на провалі “бліцкригу” та експансіоністських планів Третього райху. Британська й американська ідеологічні машини створювали яскраві інформативні сатиричні ілюстрації не лише на ідеологічного супротивника, а й ілюструвала власні дії, політичні рішення і взаємовідносини між соратниками.

Не претендуючи на вичерпну репрезентацію картини ідеологічного протистояння, спробуємо продемонструвати основні ілюстративні месіджі плакатної продукції і жанру карикатури, які віддзеркалювали міжнародну ситуацію упродовж 1941-1945 рр.

Кожна сторона-учасник міжнародного конфлікту зверталася до графічних зображень, які б репрезентували її офіційну візію тих політичних та воєнних подій, що мали доленосне значення для формування світового порядку.

Одним із перших графічних зображень, які відображали підписання Атлантичної хартії Рузвельтом і Черчиллем, було карикатурне зображення автора Фреда Сейбела, опубліковане в американській газеті “Richmond Times Dispatch” (мал. 1).

Надзвичайну увагу до сатири на політичний альянс союзників приділяли нацисти, які на сторінках сатиричного тижневика “Simplicissimus” (він виходив у Мюнхені до вересня 1944 р.) публікували карикатури на різні теми міжнародного життя. Наскрізною ідеєю, що пронизувала плакатно-карикатурну продукцію, стала критика відносин між лідерами Антигітлерівської коаліції та їх подальших планів щодо політичного врегулювання повоєнного устрою. Художник Еріх Шилінг торкнувся проблеми відкриття другого фронту, яка у 1942 р. набула для СРСР чи не вирішального значення. У підтекстовці карикатури “Телефонний дзвінок з вимогою про відкриття другого фронту” вміщено монолог Сталіна: “Алло, алло, Черчилль! Як? Ви не можете зрозуміти, про що я говорю? Я повинен пояснити все більш детально? Прокляття, але що-небудь пояснювати вже надто пізно!” (мал. 2). В карикатурі цього ж автора “Три брати-жебраки” (мал. 3) сатирично змальовано характер взаємин між лідерами “Великої трійки”: тут Сталін, Черчилль і Рузвельт зображені жебраками, які стукають в двері один до одного, аби щось випросити. У підтекстовці зазначається: “Кожен хоче отримати від кожного”. Всі лідери коаліції зображені в жалюгідному вигляді, та найбільше дісталося Сталіну, якого автор зобразив в обірваному одязі в латках і босоніж перед зачиненими дверима Британії.

На титулі одного з перших номерів німецького гумористичного журналу “Lustige Blдtter”, котрий вийшов після нападу на СРСР, було розміщено карикатуру з зображенням Сталіна, який мчить у колісниці, запряженій трійкою коней, а позаду його міцно тримає Черчилль із красномовною підтекстовкою: “Я думаю, вам потрібно рухатися, оскільки ви вже на нашому боці” (мал. 4). Твір виконано на високому мистецькому рівні в червоно-чорній гамі, вдало передано динаміку руху і завдяки незаретушованій фігурі Черчилля зроблено основний акцент на підтекстовці з натяком на поразки і відступ Червоної армії на початковому етапі війни і на англо-радянську угоду 12 липня 1941 р. про спільні дії проти Німеччини.

Проблема облаштування повоєнних кордонів у німецькій карикатурі знайшла своє відображення ще 1942 р. у карикатурі “Таємниця” (мал. 5), де на фоні руйнацій з поламаними іграшками, що були символом європейських держав, британським левом і радянсько-російським ведмедем, стояли Черчилль і Сталін. “Маленький Уїнстон і хлопчик Йосип шепочуться один з одним на вушко про післявоєнні кордони”, - такий іронічний підпис супроводжує малюнок. антигітлерівський війна плакатист

Наполегливе прохання Сталіна відкрити другий фронт знайшло своє відображення і в карикатурі Ернста Тені “Сталін і Британія” (мал. 6), опублікованій у “Simplicissimus”. Сталін зображений навколішки зі скинутими догори руками в прохальному жесті до жінки, яка (символізує Англію) лежить на ліжку на фоні британського стяга: “Дорогий Йосип, тобі не доведеться просити мене занадто довго. Але ж ти знаєш, що я відчуваю до тебе тільки платонічну любов!”. Цікаву інтерпретацію відносин Сталіна з союзниками подав Вільгельм Шульц у карикатурі “Пересохле джерело” з підтекстовкою: “Чорт забирай, як мені їхати далі, якщо я не можу заправитися від жодної з них?” (мал. 7).

Тиск Сталіна на Великобританію залишався лейтмотивом багатьох інших творів цього жанру. 24 лютого 1943р. була опублікована карикатура “Розтерзана Європа” (мал. 8), що зображувала Черчилля, який власноруч віддавав Європу ведмедю, з підтекстовкою: “Ти зможеш зжерти її, коли я тобі це дозволю, але за умови, що потім ти не станеш накидатися на мене”. Німецькі ідеологічні служби вдало маніпулювали свідомістю населення саме завдяки створенню образу східного хижака, демона, ведмедя, що символізував СРСР, завдяки чому формувався стереотип улещування західними лідерами Сталіна, який видавався за найбільше зло для Європи. Німецькі карикатури поширювалися і серед британців задля того, аби скомпрометувати позицію Черчилля у відносинах з Москвою. Підкреслюючи слабкість Британії і її м'якотілість щодо СРСР, намагаючись зіграти на національній гідності британців, німці випустили низку карикатур, на яких британський лев став жалюгідним цирковим котом під нагаєм Сталіна. Однією з таких карикатур є “Приборкувач” (мал. 9) з підтекстовкою: “Той, кого ви тут бачите, ко- лись був диким британським левом, а сьогодні я можу змушувати його показувати свою покірність у кожному зручному для мене випадку”.

Аналогічний прийом використовували і з критикою Рузвельта і його ставлення до СРСР, зображуючи його разом з демонічним чорним ведмедем з закривавленими кігтями у віночку з квітів і червоним бантом на тоненькому шовковому повідку. Типовим прикладом такої продукції може слугувати карикатура “Рузвельт і більшовизм” (мал. 10) з насмішкуватою підтекстовкою: “Мої дорогі європейці, ви бачите, що ця тваринка стала повністю приборканою і миролюбною. І ви можете вірити в те, що вона забезпечить ваш захист і принесе вам вічний мир!”

Німецька графічна пропаганда активно намагалася втілити принцип “розділяй і володарюй”, прагнучи розсварити союзників, зображуючи у негативному світлі їх відносини. Одним із прикладів є ілюстрація “Великобританія як обскубана різдвяна індичка” (мал. 11), на якій зображені Рузвельт і Сталін з підтекстовкою: “Я не знаю, чому ці двоє так сильно прагнуть дістати мене, тим більше з урахуванням того, що в мені не міститься ніякого різдвяного духу”.

Німецька пропаганда, використовуючи карикатуру як інструмент масового впливу, не полишала поза увагою і вдало використовувала вислови відомих британців щодо СРСР. Так з'явилася карикатура, на якій зображений Вільям Бівербрук, крокуючий між завалів і горами трупів з красномовною підтекстовкою: “Англія була б задоволена, коли Радянський Союз незабаром займатиме переважне становище в Європі” (мал. 12). Виступаючи з критикою західних союзників, котрі, на переконання нацистських пропагандистів, не розуміли всього масштабу тієї загрози, яку може принести “червона зараза” Європі, масово тиражувалися карикатури із серії “Вбивця” або “Варвар”, що застерігали і красномовно ілюстрували дії радянських “варварів”. Яскравим зразком є карикатура Е. Шилінга “Вбивця” (мал. 13), що на фоні пожарища містила варваризоване зображення радянського солдата з перекинутою через плече вбитою дівчиною, яка уособлювала Європу з цинічною підтекстовкою: “Я не розумію, що ви маєте проти мене - я всього лише хочу принести мир Європі”.

Набули поширення карикатури, що несли застережний і попереджувальний характер і які, немовби по-дружньому, намагалися застерегти Європу, іронічно висміюючи ставлення Черчилля до східної загрози в образі СРСР. Типовим прикладом може слугувати карикатура “Манія величі у пожежного Черчилля” (мал. 14) з підтекстовкою: “Не повинно бути ніякого страху! Якщо червоний вогонь почне поширюватися дуже швидко, я зможу легко зупинити його”.

Одним із головних завдань відомства Геббельса вважалося, в першу чергу, показати неузгодженість дій союзників у таборі Антигітлерівської коаліції, сконцентрувати негатив на СРСР. У 1943р. з'явилася робота “Тріо союзників” (мал. 15) Олафа Гульбрансона. У власній художній манері він зобразив союзників, які грали на інструментах, з підтекстовкою: “На межі розбіжності! Поки басист воліє грати тільки за своїми власними нотами, у всіх інших не може виникнути відчуття гармонії”.

Намагаючись сформувати політичне бачення відносин союзників у громадян території Райху, німці активно працювали і на окупованих територіях, надсилаючи роботи карикатуристів із Німеччини для розповсюдження серед окупованого населення. В окупаційній пресі часто намагалися мінімізувати допомогу союзників Радянському Союзу. Так, на сторінках газети “Молва” 14 березня 1943 р. з'явилася карикатура, покликана іронічно проілюструвати сприяння Британії і США Радянському союзу. Підтекстовка розкривала основну ідею малюнка: “Послав Джон Буль консерви куль, А заморські янкі послали гармати, танки ...Але прийшли в Ради: від Буля - лише привіти. А від заморських янкі - пара онуч!” (мал. 16). Та не лише на сторінках німецької преси з'являлися саркастичні оцінки допомоги союзників. Самі американці на сторінках вечірньої газети “Kansas City Star”, яка виходила в штаті Міссурі, опублікували карикатуру Рея “Янкі - торговці кіньми” (мал. 17) із самокритикою ленд-лізу.

Обіцянки союзників відкрити другий фронт знайшли своє сатиричне відображення в періодичній пресі, яка виходила на окупованих територіях. Сталін найчастіше зображувався в образі побитого віслюка, на якому верхи їдуть Джон Буль і Дядько Сем, тримаючи перед носом в'язку з написом “другий фронт”, змушуючи його йти вперед, а Джон Буль при цьому всіляко намагався викрутити хвіст віслюкові (мал. 18).

Затягування союзниками відкриття фронту активно використовувалося і редакцією газети “Відбудова”, де публікувалися карикатури Ханса Бура, який найчастіше зображував Черчилля і Рузвельта після поразок на морі у військово-морській уніформі з “зірками Давида”. “Черчилль і Рузвельт до Сталіна: “Справи кепські. Чи не задовольнився б ти поки що замість другого фронту Мадагаскаром?” (мал. 19) - такий підпис до однієї з його карикатур вказує на затягування союзниками відкриття другого фронту.

У 1944 р. з'явилися карикатури, тематика яких пов'язана з територіальними претензіями СРСР і умовами переділу повоєнних кордонів (карикатура “Вовчий апетит... Або чим хочуть поласувати більшовики в Європі” (мал. 20), 26 березня 1944 р.).

Політична вага Сталіна на Тегеранській конференції знайшла своє відображення в газеті “До перемоги”, на сторінках якої 2 листопада 1944 р. було опубліковано карикатуру “Політичне засідання” (мал. 21). На ній зображувався Сталін верхи на Черчиллі з нагаєм у руці. Підтекстовка передавала діалог: «Черчилль: “Після такої конференції мушу негайно піти на відпочинок”. Сталін: “Дивно! Я зовсім не відчуваю такої потреби”».

У пресовій пропаганді після закінчення Тегеранської конференції використовували карикатуру Еріха Шилінга “Переможець у Тегеранській конференції” (мал. 22), що з різними підтекстовками тиражувалася у періодичних виданнях і зображувала сталіна, який обома ногами стоїть на державних прапорах США і Великобританії. В журналі `^ітрііс^ітш”, де однією з перших була опублікована ця карикатура, містився такий підпис: “Нарешті я переміг своїх друзів, а тепер мені можна взятися і за те, щоб спробувати перемогти своїх ворогів”. У такий спосіб вказувалося, кому власне була вигідна конференція і хто найбільше отримав після її проведення.

Висвітлюючи політичну ситуацію та систему міжнародних договорів, німецькі пропагандисти всіляко намагалися демонструвати власний інтерес учасників конференцій до повоєнного устрою світу, періодично зображуючи то дикого азійського ведмедя, який намагався зжерти світ, то дядька сема, який бачив світ лише як доларові статки, то англійського бульдога, який намагався втиснути свою голову в корону світового порядку. Німецька карикатура доволі влучно реагувала на зустрічі “Великої трійки”, намагаючись показати розрізненість поглядів на повоєнний світ і намагання кожного з учасників урвати ласий шмат територій чи встановити контроль над певними сферами впливу.

Перша зустріч “Великої трійки”, яка відбулася в Тегерані 1943 р., набула небаченого резонансу. В засобах масової інформації з'явилося безліч статей, автори яких намагалися прокоментувати основні питання, що обговорювались на зустрічі лідерів Антигітлерівської коаліції. Нацистська пропаганда зосередилася на дні народження Черчилля, з нагоди якого 30 листопада було влаштовано урочистий прийом. Британського політика зобразили у вигляді бульдога, якому гості подарували торт, але собі забрали найбільші шматки, залишивши імениннику крихти.

У радянських ЗМІ висвітлення основних питань, які обговорювалися на міжнародних конференціях лідерів Антигітлерівської коаліції, набуло монохромного забарвлення. Художники, котрі працювали на потреби пропагандистського фронту, зі зрозумілих причин усіля- ко применшували внесок союзників у війну з Гітлером. Починаючи з 1941 р., у художній практиці плакатисти використовували умовні позначення для союзників: найчастіше це були кінцівки - руки (стиснуті в кулак або в рукостисканні), ноги (чоботи, які крокують в одному напрямку), багнети, авіабомби, стріли у формі блискавок, рідше - образ солдата союзника, здебільшого з нечіткими рисами в темніших тонах порівняно з червоноармійцем і обов'язковим маркуванням, яке відповідало державним прапорам союзників². Слід зазначити той факт, що до більшості плакатів, які зображували союзників, найчастіше підтекстовкою слугували цитати з виступів Сталіна³. Так, у 1943 р. масово тиражувалися плакати Б. Єфимова “Удар по ворогу зі сходу, з боку Червоної армії вперше за час війни злився з ударом із заходу, з боку військ наших союзників - у єдиний загальний удар (Сталін)” (мал. 23) та Л. Н. Орєхова, О. Г. Петрова. “Червона Армія спільно з арміями наших союзників зламає хребет фашистському звірові” (мал. 24).

Наймасовішого показу графічними засобами набуло відкриття другого фронту.

А от проведення міжнародних конференцій майже не відобразилося в радянській графічній пропаганді. Натомість у пресі США і Великобританії стався карикатурний бум, починаючи з англо-американо-китайської зустрічі в Каїрі 1943 р. Так, на сторінках газети “The Dallas Morning News” була опублікована карикатура Джона Нотта, яка відображала позицію Китаю щодо міжнародної позиції Райху та Японії (мал. 25).

Не залишилася поза увагою британських карикатуристів і Московська конференція міністрів закордонних справ СРСР, США і Великобританії 1943 року, що стала першою з шести міжнародних конференцій представників Антигітлерівської коаліції. В журналі “Punch” 27 жовтня 1943 р. було розміщено карикатуру Бернарда Партриджа “Російський круглий стіл” (мал. 26) з текстом “Давайте сядемо ближче один до одного”.

Після Тегеранської конференції “The lynchburg news” опублікувала карикатуру Берта Томаса “Практичні приятелі” (мал. 27), що зображувала лідерів трійки, які палили тютюн, на одному дивані: Черчилль з підписом “Вінні” курить цигарку через мундштук, Сталін з підписом “Джо” - сигару, а Рузвельт із підписом “Френк” - люльку.

“Associated Press” проведення Тегеранської конференції назвала “найбільшою концентрацією глобальної сили”, яка коли-небудь збиралася, і коротко описала домовленість про масштаби і терміни операцій проти Німеччини, в тому числі планів вторгнення союзників у Францію. Газета “The Newark Evening News” розмістила карикатуру Лют Піса “В Ногу” (мал. 28) (чотири ноги в чоботях, що крокують в ногу, символізували СРСР, США, Британію та Китай).

Британський щотижневий журнал гумору та сатири опублікував роботу Джона Бернарда Партріджа “Вирішення долі” (мал. 29), на якій Гітлер виглядав пригніченим у його гірському притулку у Берхтесгадені (“Орлиному гнізді”). Він спостерігав, як Рузвельт, Черчилль і Сталін вирішують майбутнє Європи у великій кришталевій кулі у формі планети.

Висадка союзників на Атлантичному узбережжі Франції не стала таємницею. Єдиним елементом сюрпризу для Німеччини було те, що залишалася точно невідомою дата, коли війська будуть перетинати Ла-Манш, і місце, де вони завдадуть головного удару. Ця напруга знайшла відображення у карикатурі “Жити в неспокійний час” (мал. 30) Деніела Бішопа на сторінках “St. Louis Star Times”.

Своєрідна карикатура Едвіна Маркуса на сторінках “The New York Times”, яка зображає новий 1944 р. в образі малого хлопця, котрий стукав у двері з табличкою “А. Гітлер” руків'ям револьверу, а в лівій руці тримав папір з написом “поставити до відома”, в той час, як за рогом стояли в очікуванні Джон Буль, Дядько Сем та Сталін (мал. 31).

Карикатура Фреда Сейбела “Хто буде першим?” (мал. 32) з інтерпретацією наступу союзних військ і СРСР на Німеччину була опублікована на шпальтах “Richmond Times Dispatch” у січні 1944 р. На ній зображений американський солдат з одного боку і ведмідь з написом “Росія” - з іншого, які рухаються в бік Берліна поверхнею земної кулі.

Конференція в Думбартон-Оксі також висвітлювалася в пресі за допомогою карикатуристів. У нарадах взяли участь представники США, СРСР, Великобританії та Китаю. Принципи, що обговорювалися під час цієї зустрічі, в кінцевому підсумку увійшли до Статуту Організації Об'єднаних Націй. Головним виявилося застосування права вето у Раді Безпеки. На сторінках газети “Kansas City Star” із цього приводу з'явилася карикатура Рея “Почати вихід з лісу” (мал. 33), на якій зображені Дядько Сем, Джон Буль, Сталін і Гу Вейцзюнь, котрі виносять з лісу на своїх плечах велетенський звиток з написом “попередня домовленість”

У жовтні 1944 р. союзники відчували наближення перемоги над Райхом і газети заполонили оптимістичні карикатури, що прогнозували перемогу, а також передбачали грандіозні проблеми відновлення післявоєнного устрою. Так, на сторінках “The New York Times” було опубліковано карикатуру Едвіна Маркуса “тепер потрібно зробити так, щоб працювало” (мал. 34). На ній союзники подавалися в образі годинникаря, який сидить перед розібраним годинником з написом “міцний мир” і з безліччю деталей без повного розуміння, як його можна зібрати. Графічна робота Рея в “Kansas City Star” “Світло знову наближається” (мал. 35) втілювала в образі ліхтаря об'єднану Європу, що розганяє морок нацистської свастики.

Західна преса критично підходила до зображення радянської моделі повоєнного устрою, до кінця не розуміючи намірів Сталіна. Це знайшло своєрідний рефлекс у карикатурі Дормана Сміта на сторінках “Richmond News”. На ній за одним столом сиділи Джон Буль і Дядько Сем, які запитували Сталіна “Про що ти думаєш, Джо?”. У радянського вождя височів велетенський міх на голові з написами “Російські думки, бажання, вимоги, ідеї тощо з приводу повоєнного світу” (мал. 36).

Західна карикатура миттєво рефлексувала з приводу всіх міжнародних подій, що відбувалися не лише у ворожому, а й у союзницькому таборі. Після завершення Тегеранської конференції 4-6 грудня 1943 р. у Каїрі відбулася зустріч Черчилля і Рузвельта з президентом Туреччини Іненю. Рузвельт і Черчилль просили турецького керівника до 15 лютого 1944 р. надати аеродроми для британських і американських військово-повітряних сил. Іненю повторив тезу про слабкість Туреччини і просив озброєння. У результаті з квітня 1944 р. Великобританія і США припинили надавати військову допомогу Туреччині. Після того, як припинилися поставки від союзників, турецький уряд з квітня 19944 р. наклав вето на поставки хрому до Німеччини, а 2 серпня Туреччина оголосила про розрив економічних і дипломатичних відносин з Берліном. Цю подію проілюструвала карикатура Рея в “Kansas City Star” “Фортеця розсипається” (мал. 37). На ній зображена зруйнована фортеця, з якої тишком втікають Фінляндія і Болгарія, а Гітлер падає донизу разом з цеглою після турецького щигля.

Карикатура Сера Девіда Лоу “Терпіння, приятелі. Давайте на цьому сфокусуємося” (мал. 38), що публікувалася в Великобританії і Новій Зеландії, відображала ігнорування місця малих націй у повоєнному світі, де держави були зображені біля велетенського телескопу, в який за планетою з написами “США, Британія, СРСР та Китай” спостерігають Черчилль і Рузвельт на фоні дошки з написом: “Погляньте на 4 сили повоєнного світу”.

Повоєнне облаштування і основні сили, які на довгі роки будуть вирішувати долю усього світу, знайшло своє графічне відображення в англійській карикатурі після проведення Ялтинської конференції 1945 р. “Проблема з деякими пазлами” (мал. 39). На ній вміщено фігури Рузвельта Сталіна і Черчилля, які схилилися над картою Європи, складаючи та набираючи собі “територіальні” пазли.

Своєрідного висвітлення в карикатурі набули події 25 квітня 1945 р. на Ельбі, де війська 1-го Українського фронту зустрілися з військами 1-ї армії США. Карикатуристи графічно передали “братання” Сходу і Заходу завдяки мистецьким прийомам, які зображали рукостискання і обійми воїнів, що передавали за своїм змістом фото, котрі поширювалися ЗМІ.

Всі без винятку зустрічі представників країн Антигітлерівської коаліції знаходили своє відображення у графічних матеріалах художників, які відображали широке коло питань, що обговорювалися в ході міждержавних контактів. Особливим поштовхом для художників-сатириків після капітуляції Німеччини стала конференція у Сан-Франциско. Карикатура Девіда Лоу “Клуб Об'єднаних Націй” (мал. 40), опублікована на сторінках “Evening Standard”, увібрала в себе всю гостроту проблемних міжнаціональних і міждержавних відносин у новоствореній ООН.

Мистецький арсенал, задіяний в ідеологічному протистоянні країн- учасниць Другої світової війни, достатньо розкрив палітру напружених

і водночас компромісних відносин лідерів Антигітлерівської коаліції. Саме карикатура і плакат, які виступали дійовою зброєю в ідеологічній боротьбі, лаконічно, ємко, яскраво й у легкій для сприйняття формі доносили ідеологічне трактування явищ міжнародного життя і подій на фронтах Другої світової війни і до власних громадян, і до громадськості країн-супротивників.

Література

1. Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. Том 2. Тегеранская конференция руководителей трех союзных держав - СССР, США и Великобритании (28 ноября - 1 декабря 1943 г.). - Москва: Политиздат, 1978. - 198 с.

2. Ефимов Б. Е. Основы понимания карикатуры / Б. Е. Ефимов. - Москва: Академия художеств СССР, 1961. - 70 с.

3. Демосфенова Г. Советские плакатисты-фронту / Г. Демосфенова. - Москва: Искусство, 1985. - 208 с.

Размещено на Allbest.ru