Кам’яні гральні фігурки з Шестовицького городища

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАМ'ЯНІ ГРАЛЬНІ ФІГУРКИ З ШЕСТОВИЦЬКОГО ГОРОДИЩА

Н.В. Xамайко

Анотація

УДК: 904.26(477.51)“653”

КАМ'ЯНІ ГРАЛЬНІ ФІГУРКИ З ШЕСТОВИЦЬКОГО ГОРОДИЩА

Аннотация

КАМЕННЫЕ ИГРАЛЬНЫЕ ФИГУРКИ C ШЕСТОВИЦКОГО ГОРОДИЩА

Н.В. Хамайко

Статья посвящена атрибуции каменных игральных фигурок, выявленных в ходе исследований Шестовицкого городища Коровель и соотнесенных со скандинавской игрой hnefatafl (древнерусская тавлея). Одна из них - пешка округлой формы с уплощенной верхушкой - обнаружена как случайная находка там же на городище работами Я.В. Станкевич в 1946 г. Другая - король - найдена экспедицией А.П. Моци и В.П. Коваленко в 2000 г. в заполнении углубленного объекта в восточной части городища, контекстная дата которого относится к середине - второй половине Х в. По типу он классифицируется как схематический антропоморфный. Соответствие размеров, материала изготовления и локализации может свидетельствовать в пользу принадлежности обеих находок одному игровому набору. Обе фигурки находят близкие аналогии в Северной Европе и связаны со скандинавским влиянием на древнерусских территориях.

Ключевые слова: игральная фигурка, hnefatafl, пешка, король, древнерусский, Шестовица.

Annotation

STONE GAMING PIECES FROM SHESTOVYTSIA HILL-FORT

N.V. Khamaiko

The article discusses the attribution of stone gaming pieces which belong to the hnefatafl type (Old Rus'ian: tavleya). They were discovered during the excavation at Korovel, a Shestovytsia hill-fort. One of them, a rounded pawn with flattened top, was found on the surface of the hill-fort area by Ya.V. Stankevich in 1946. Another piece is a king, was found by the expedition headed by O.P. Motsia and V.P. Kovalenko in 2000 in the filling of a deepened deposit in the eastern part of the hill-fort, which contextual date is the middle or the second half of the 10^th century. It is classified as schematic anthropomorphous figurine. Their size, material, and localization can be regarded as evidence that both pieces belonged to a single gaming set. Close analogies of both pieces are found in Northern Europe and are related with the Scandinavian influence at the Old Rus'ian area.

Keywords: gaming piece, hnefatafl, pawn, king, Old Rus'ian, Shestovytsia.

Зміст

Серед старожитностей Шестовиці відомі набори скляних гральних фігурок, що походять з підкурганних поховань могильника [Бліфельд, 1977, с. 123, 124, 127; Станкевич, 1962, с. 24, 25], атрибутовані як набори для гри типу скандинавської hnefatafl [Хамайко, 2012а]. Проте на городищі Шестовицького поселення, розташованому на мисі Коровель, знайдені також дві фігурки, виготовлені з каменю.

Перша походить з розкопок Я.В. Станкевич 1946 р. - це округла фігурка з пласкою основою і сплощеним, злегка похилим на один бік верхом, трохи більшим за низ [Станкевич, 1962, с. 12, рис. 2, 13]. Діаметр фігурки 2,8 см, висота 1,8 см (рис. 1, див. вклейку). Я.В. Станкевич визначила, що вона виготовлена з "добре відмученої і обпаленої глини". Матеріал не визначався спеціально, втім, навіть візуальний огляд дозволяє говорити, що фігурка виготовлена з м'якого сіруватого з жовтим відтінком каменю. На жаль, знахідка належить до розряду підйомного матеріалу, що означає відсутність певного археологічного контексту. На городищі присутні горизонт слов'янського часу, визначений авторами розкопок як "волинцевсько-сахнівський" [Коваленко, Ситий, Скороход, 2010, с. 320], тобто волинцевської культури, хронологія якої обмежується VIII - початком ІХ ст.

Комар, Сухобоков, 2004, с. 166-170; Комар, 2012, с. 140-148], а також давньоруський двох етапів: Х ст. та ХІІ - початок ХІІІ ст. [Коваленко, Моця, Сытый, 2003, с. 60-65].

На тому ж городищі роботами 2000 р. Чернігівської археологічної експедиції під керівництвом О.П. Моці та В.П. Коваленка у розкопі 5 було виявлено ще одну фігурку, початково опубліковану з атрибуцією "кам'яний божок" [Коваленко, Моця, Сытый, 2003, рис. 15, 2]. Фігурка належить до типу антропоморфних і несе схематичне зображення людини - призматичний тулуб з пласкими прямовисними боками і похилими передньою і задньою сторонами, що переходить в округлу голівку (рис. 2, див. вклейку). Риси обличчя, також схематичні, зображають пряме чоло, прямий, без морфологічних деталей, ніс і округлу, описану навколо обличчя бороду. Очі та рот позначені ледь помітно і візуально виділяються, в основному, за рахунок розміщення у заглибленнях, сформованих лінією брів, носа та бороди. Висота фігурки 4,1 см, розміри основи 2,5 х 2,0 см. Розміри голівки 1,9 х 1,6 см, висота обличчя 2,1 см. Знахідка виявлена у заповненні заглибленого об'єкту, інтерпретованого як внутрішній рів у східній частині городища, контекстну дату якого автори публікації прив'язують до гіпотетичних історичних подій 913-914 рр., хоча кераміка з шару насправді відноситься до середини - другої половини Х ст., а в об'єкті, перерізаному ровом, також містився посуд ніяк не раніше середини Х ст. [Коваленко, Ситий, Скороход, 2010, с. 321-323, рис. 5; Шарпата, 2007, с. 202-204].

Виділення серед давньоруських старожитностей гральних фігурок та їх правильна атрибуція довгий час були проблематичними. Час то дослідники взагалі не знали, з чим мають справу. Так, скляні гральні фігурки, які спочатку знаходили в кремаційних похованнях, як правило, були деформовані, а тому сприймалися як перегорілі й розплавлені рештки посуду. О.А. Спіцин зазначав, що не може атрибутувати масивні (діаметром 3 см) скляні зливки у вигляді кулі [Спицын, 1905, с. 15]. Не зважаючи на те, що кістяні і металеві вироби краще зберігали свій зовнішній вигляд і навіть те, що вони часто зустрічалися поруч з іншими фігурками та гральними костями в одному комплексі, атрибутували їх теж не одразу.

В.І. Сизов, описуючі знахідки "напівкульок", з посиланням на скандинавських дослідників називав їх приладдям для гри "jeu de des", не акцентуючи увагу на тому, що des французькою перекладається, як кості, а "jeu de des", відповідно, "гра в кості" [Сизов, 1902, с. 59], вочевидь, асоціюючи обидві ці категорії знахідок, як приналежності одних наборів.

Традицію використання терміну "шашки" було запроваджено з легкої руки Д.Я. Самоквасова, який, описуючи досліджену в 1872-1873 рр. Чорну Могилу, цілком слушно асоціював знахідки з гральним приладдям. Він відзначив наявність у складі поховального інвентаря "10 різьблених конусовидних кісточок, які мали форму шашок" [Самоквасов, 1892, с. 67; 1908, с. 201; 1917, рис. 40]. Це визначення було достатньо універсальним, означало, за В.І. Далем, "усякий дрібний обрубочок, відрізочок, кубик;... кістка гральна з вічками; бабка гральна,... надкопитна коров'яча кістка; точений кружок, стопочка для гри на дошці у 64 клітинки, і сама ця гра" (переклад наш - Н. X.) [Даль, 1882, с. 644], тож назва "шашки" надовго закріпилась в спеціальній літературі [Ханенко Б., Ханенко В., 1902, с. 22; Каргер, 1958, с. 214, 215; Корзухіна, 1963, с. 85; Шовкопляс, 1965, с. 196 та ін.]. На невідповідність використання усталеного терміну "шашки" щодо давньоруських гральних фігурок вказувалось у нещодавніх дослідженнях [Сагайдак, Хамайко, Вергун, 2008, с. 143; Стрельник, Сорокіна, Хомчик, 2010, с. 49; Хамайко, 2012а, с. 127].

Ще більше складнощів викликала ідентифікація не рядових пішаків, а королів. Особливо в тому випадку, коли вони відрізнялися за зовнішнім виглядом чи матеріалом виготовлення від решти фігурок з набору. Опрацювавши зарубіжну літературу під час підготовки своєї статті, Г.Ф. Корзухіна запозичує термін "король" по відношенню до одиничних фігурок, які відрізняються від решти набору [Корзухина, 1963]. Королі мають значне видове різноманіття - від простих орнаментованих фішок до складних антропоморфних фігур. Головною ознакою королів з таких наборів є несхожість з іншими гральними фігурками, що має полегшувати їх візуальне визначення на ігровому полі. Остання обставина іноді викликає складнощі атрибуції, які долаються лише детальним аналізом їх контексту і залученням відповідного кола аналогій, у першу чергу, зі Скандинавії та з територій, пов'язаних зі скандинавським впливом, де була поширеною гра hnefatafl [Хамайко, 2012б, с. 284]. шестовицьке кам'яна hnefatafl тавлея

Як правило, повні гральні набори містять пішаки двох видів, що розрізняються за кольором, хоча інколи у наборі присутні лише однотипні. При цьому одна група численніша за іншу приблизно вдвічі, а кратність обох видів фігурок наближується до числа 4. Королі (1 чи 2) часто присутні в комплексах, що означає належність гри до ряду військових стратегій з визначеним ступенем ієрархічності фігур. У той же час, гральні кістки - атрибут азартних ігор, також інколи зустрічаються разом з наборами, що свідчить і про можливий азартний варіант гри. При цьому їх кількість нестабільна і варіюється від 1 до 4 в наборі. Дуже рідко у похованнях фіксуються рештки гральних дощок, що зумовлено особливостями збереження дерева як основного матеріалу їх виготовлення. Зазвичай задовільно зберігаються лише залізні деталі окуття, що унеможливлює визначення розмітки, а відповідно, і типу гри [Хамайко 2012а, с. 126, 127].

Фігурки для гри hnefatafl зустрічаються скляні, кістяні, бурштинові, рідко - кам'яні і керамічні, металеві. У цьому списку основними зразками виступають скляні. Вони, вочевидь, були імпортами - статусними речами, які відомі, в першу чергу, за багатими похованнями з військовим і часто торговим інвентарем. Г.Ф. Корзухіна і Х. Віттекер спеціально підкреслювали високий соціальний статус, елітність таких комплексів [Корзухина, 1963, с. 93; Whittaker, 2006, р. 104]. Статусність гри і атрактивність таких наборів, виконаних з кольорового скла, в свою чергу, сприяли популяризації гри. Очевидно, не весь попит можна було задовольнити імпортними гральними наборами. Тож на місцях їх намагалися відтворити в інших матеріалах. Таким замінником склу в Північній Європі був бурштин. Його презентабельність і водночас доступність та легкість в обробці дозволяла деяким чином задовольнити існуючий попит.

На території Давньої Русі - це всього одна знахідка, маленька округла шашка зі світло- жовтого пористого бурштину зі Старої Ладоги, яку вдалося виявити під час розкопок на земляному Городищі у культурному шарі Х ст. [Корзухина, 1963, с. 89, рис. 1, 13]. У північній Європі таких знахідок більше і вони численніші [Корзухина, 1963, с. 93; Whittaker, 2006, tabl. 1; Eldjam, 2000, р. 417, 418; Rundkvist, Williams, 2008, р. 94, tabl. 2].

Особливу увагу привертає нещодавно відкрите поховання кінця ІХ ст. у Скамбю (Остерготланд, Швеція), де у складі інвентаря інгумації в човні знаходився гральний набір з 23 бурштинових напівсферичних фігурок.

Рис. 3. Пішаки: 1 - Гуннарсхауг (Норвегія), кінець VIII ст.; 2 - Бірка (Швеція), пох. 524, Х ст.; 3 - Шестовиця, городище Коровель, Х ст.; Седнів, Х ст. (1, 2 - бурштин, 3, 4 - камінь)

Поряд було виявлено залізні клепки і цвяшки, які автори розкопок гіпотетично ототожнили з рештками гральної дошки або скриньки, де зберігався набір. Там же знаходився і маленький сферичний камінець, втім його не було достеменно ототожнено з двадцять четвертою гральною фігуркою (або ж "королем"), оскільки розміри його були значно меншими від решти фігурок і не було площини, яка дала б можливість утримувати стійке положення на дошці [Rundkvist, Williams, 2008, р. 83, 85]. Втім, у кургані Оль 30 Гньоздова, дослідженому 1988 р. Д.А. Авдусіним, знаходився гральний набір з 13 скляних фігурок, який також доповнювали 2 гальки [Пушкина, 1996, с. 26, кат. № 490]. Тобто гіпотетична можливість такої заміни все ж існувала.

Не рахуючи поодиноких знахідок, М. Рундквіст і Г. Вільямс зробили вибірку бурштинових гральних наборів, у якій, окрім вищеназваних, значаться ще 7 комплексів, 6 з яких знаходяться на території Норвегії. Це набір з 12 гральних фігурок з поховання Х ст. з Остбю, 18 фігурок з поховання Х ст. у кораблі з Гуннарсхауга, 2 фігурки з підкурганного поховання в Алу, та по одній фігурці з поховання у Вестфолді, кремації ІХ-Х ст. з Гревегга та з поховання ІХ ст. в ладді з Хауге. У Швеції ж, окрім Бірки, з бурштиновими гральними фігурками виявлено лише одне поховання в Харбю, де таких було близько 13 [Rundkvist, Williams, 2008, р. 94, tabl. 1]. Ще одне поховання Х ст. з одиничною бурштиновою фігуркою походить з поховання 860A Бірки [Arbman, 1943, S. 335].

Найближча морфологічна аналогія шестовицькому пішаку походить з Гуннарсхауга (Норвегія), де в багатому підкурганному похованні в човні поряд з 17 скляними знаходилось і 18 (20?) округлих гральних фігурок з червоного та жовтого бурштину [Shetelig, 1912, p. 224, fig. 521]. Це округлі фігурки зі сплощеним верхом, як і у випадку з шестовицькою знахідкою (рис. 3, 1). Поховання датовано М. Рундквістом і Г. Вільямсом Х ст. [Rundkvist, Williams, 2008, р. 94, tabl. 1], однак радіовуглецеві та дендрохронологічні дати вказують на кінець VIII ст. [Les Vikings, 1992, р. 143, fig. 11, N 123; Reiersen, 2009, р. 48, fig. 23, V, VI]. У такому випадку, це найраніша відома на сьогодні знахідка бурштинових фігурок подібної форми.

Найбільш помітно, що бурштинові фігурки є копіями скляних, за знахідками з пох. 524 Бірки (Швеція). Це камерне поховання містило 14 бурштинових округлих фігурок і одну вищу, іншої форми - зрізаноовоїдної з врізними поясками по окружностях, співвіднесену з "королем" [Arbman, 1943, S. 160, 161, Taf. 149, 1]. Пішаки в цьому похованні мають певні морфологічні особливості, коли напівсферичний верх з опуклим краєм спирається на циліндричну нижню частину, що надає їм обрисів, схожих на гриб (рис. 3, 1).

Особливості технології виготовлення скляних фігурок передбачали лиття в форму. Очевидно, в деяких випадках ще гаряча скляна маса верхньої частини вже сформованих фігурок напливала на нижню, набуваючи ніби грибоподібних обрисів. Це помітно, наприклад, у 3 з 8 скляних фігурок з поховання 710 Бірки [Arbman, 1943, S. 245, Taf. 147, 2]. Фігурки з пох. 524 Бірки, очевидно, скопійовані з подібного скляного набору. Втім, у самому наборі форма фігурок сильно варіюється від високих до приземкуватих, із високим опуклим верхом і більш пласким, ширші за діаметром тулуба і значно вужчі, яскраво-руді і темніші червоно-брунатні. Можливо, фігурки набиралися поступово, а можливо, деякі зламані замінили на нові, що може пояснювати їх видове різноманіття. Існує також імовірність, що це пішаки для двох гравців.

Рис. 4. Королі: 1 - Шестовиця, кург. 98, Х ст.; 2 - Шестовиця, кург. 33, Х ст.; 3 - Бірка (Швеція), пох. 750, X ст.; 4 - Шестовиця, городище Коровель, Х ст.; 5 - Чорна Могила, Чернігів, Х ст.; 6 - Лунд (Швеція), X ст.; 7 - Рохолте (Данія), Х-ХІ ст.; 8 - Бальдурсхеймур (Ісландія), Х ст.; 9 - Ейрарланд (Ісландія), ХІ ст. (1-3 - скло, 4 - камінь, 5, 9 - мідний сплав, 6, 8 - кістка, 7 - бурштин)

Кам'яні фігурки найбільш рідкісні. Це пояснюється, в першу чергу, складністю обробки, а з іншого боку - високою питомою вагою цього матеріалу. Часте знаходження фігурок в комплексах з військовим та торговим інвентарем передбачає, що їхні власники повинні були часто подорожувати. Кам'яний же набір був би невиправдано важчим у похідних умовах.

Єдина чітко зазначена як кам'яна давньоруська знахідка походить з підкурганної кремації у Седневі, дослідженої 1888 р. М.Ю. Бранденбургом, яка окрім скляних округлих зливків, містила і крупну кам'яну фігурку. За описом М.Ю. Бранденбурга, її було виготовлено за тим же зразком, що й більш поширені скляні - куляста з підрізаною для зручності використання основою ("отрезок (более половины) каменного шарика" [Бранденбург, 1908, с. 197, 198]), однак на малюнку, вміщеному в роботі Г.Ф. Корзухіної [Корзухина, 1963, рис. 1, 12]добре видно, що верх її дещо скошений, що, очевидно, було обумовлено початковою формою камінця, з якого її виготовили (рис. 3, 4).

У кургані 24 Гньоздова 1905 р. І.С. Абрамов знайшов 2 кулясті й 3 підконусоподібні з опуклими боками з утраченими, на його думку, голівками фігурки. Визначення їх О.А. Спіциним як "вапнякових" неоднозначне. Походження з кремаційних комплексів ставить під сумнів матеріал виготовлення, який міг виявитися також кісткою, сильно перепаленою і, внаслідок цього, кальцинованою [Спицын, 1906, с. 33, 34, 192; Корзухина, 1963, рис. 1, 14].

Кам'яні фігурки рідкісні також і в поховальних комплексах Скандинавії. Лише поховання доби вікінгів з Південного Одаля (Хедмарк, Норвегія) містило в своєму складі 1 кам'яну гральну фігурку [Whittaker, 2006, tabl.].

Поодинокі ж знахідки в культурних шарах поселень відомі у Швеції, Норвегії, Ісландії та ін. територіях [Whittaker, 2006, tabl.; Eldjam, 2000, р. 417, 418; Rundkvist, Williams, 2008, р. 94, tabl. 2]. Так, наприклад, в окрузі Ейярфйорда (Ісландія) в нашаруваннях середньовічного поселення Скуґґі поряд з кістяними виявлено й кам'яні гральні фігурки різних типів: склепінчаста з червоного піщаника, прикрашена різьбленням склепінчаста з сірого м'якого піщаника з плескуватою голівкою і заглибленим отвором у днищі та груба фігурка з червоного піщаника з виділеною голівкою. У цьому випадку вони вже повністю відповідають за формою кістяним, знайденим тут же, включаючи заглиблення в дні і виділену голівку [Harrison, Roberts, 2014, р. 22, 23, N 301, 326, 332, 351; Gisladottir, Juel Hansen, Gudmundsdottir, 2009, р. 53, N 24, 64, 65].

Подібну ситуацію ми бачимо і в Шестовицькому комплексі, коли дві кам'яні фігурки знайдено саме на городищі, оскільки для осілого способу життя не так уже й важлива вага грального набору. Тим паче, що на Північному поселенні Ярлсхофа (Шотландські о-ви, Шотландія), окрім поодиноких кам'яних гральних фігурок різних типів, виявлено цілий гральний набір, датований за археологічним шаром

пізнім періодом вікінгів - між 1050 і 1200 рр. Набір складався з 16 камінців-гальок білого кварцу невеличких розмірів. Там же знайдено і фрагмент дошки з темно-сірого сланцю розмірами 14,7 х 8,9 см з прокресленою на одному боці клітинковою розграфкою, в якій середня сторона клітинки складала 2,25 х 2,45 см (National Museums of Scotland, N 000-100-042-678-C).

Кам'яний пішак з Шестовицького городища морфологічно найбільш подібний до бурштинових - з поховання кінця VIII ст. з Гуннарсхауга (Норвегія) і двох темніших приземкуватих фігурок Х ст. з поховання 524 Бірки (Швеція), хоча певні спільні риси він має і з кам'яною фігуркою Х ст. з Седнева, відрізняючись від останньої лише висотою (рис. 3).

Що ж до атрибуції кам'яної антропоморфної фігурки, знайденої на городищі Коровель у заповненні заглибленого об'єкту Х ст., то східноєвропейські автори традиційно відносять такі знахідки до розряду зображень "божків" або "ідолів" [Самоквасов, 1908, с. 199; Рыбаков, 1949, с. 43; Пушкина, 1984; Коваленко, Моця, Сытый, 2003, рис. 15, 2; Петрухин, 2007], хоча інколи і з обмовками [Мурашева, 2005], проте західноєвропейські дослідники солідарні у визначенні подібних знахідок як королів гральних наборів епохи вікінгів [Les Vikings, 1992, cat. N 71, 77, 602; Whittaker, 2006, p. 107, 108; Graham-Campball, 1980, N 99-101, р. 513, N 99]. Виняток становить лише бронзова фігурка з Релінге (Швеція), що зображає голого чоловіка в шоломі з яскраво вираженими первинними статевими ознаками, внаслідок чого він традиційно асоційований зі скандинавським богом родючості Фрейром. Втім, аналіз зображення показує, що шолом і форма вусів тяжіє до доби пізніх вікінгів, коли Скандинавія вже християнізувалась. Таким чином, існує значно більша імовірність того, що ця фігурка використовувалась саме у якості грального короля, незалежно від семантики самого зображення [Les Vikings, 1992, р. 147, fig. 4; р. 276, N 182].

Бронзового антропоморфного короля з Чорної Могили (Чернігів), також раніше інтерпретованого як "ідола" [Самоквасов, 1908, с. 199; Рыбаков, 1949, с. 43; Петрухин, 2007, с. 63, рис. 38], слід упевнено атрибутувати як грального короля. На це вказують його розміри, реалістично виконане вбрання з поясом, морфологічна подібність до решти королів такого типу (рис. 4, 5), відсутніть будь-яких "божественних" атрибутів, та знаходження в одному комплексі з іншими гральними фігурками: скляними і кістяними [Хамайко, 2012б, с. 287].

Антропоморфні гральні королі бувають з більш реалістичними чи більш схематичними ознаками людської фігури, відповідно розпадаючись на групи реалістичних і схематичних [Хамайко, 2012б, с. 285-287]. Схематичні мають зрізаноконічний чи зрізанопірамідальний тулуб, на вершині якого знаходиться округла голівка (рис. 4, 1-4). У цьому випадку голівка або несе спрощене зображення головного убору (чи корони) та рис обличчя, або зберігає лише зовнішню подібність до голови, як то округла форма без дрібної деталізації, інколи з парою крапок-очей або натяком на головний убір чи корону [Хамайко, 2012б, с. 285].

Яскравою аналогією кам'яній фігурці з Шестовиці виступає король з поховання 750 Бірки [Arbman, 1943, Taf. 147, 1], виявляючи надзвичайну схожість деталей і відрізняючись лише матеріалом виготовлення (як і весь гральний набір, він виготовлений зі скла) і головним убором - скляною смугою, навитою навколо голови (корона?). Тулово фігурки зрізанопірамідальне, голівка округла, відділена від корпусу невисокою шийкою, декор тулуба, головний убір у вигляді кільця та риси обличчя (схематично зображені очі та ніс) виділено темно- синім склом (рис. 4, 3).

Ще один важливий показник - це розміри фігурок, які мають вільно поміщатися на гральній дошці. Висота схематичних антропоморфних королів зі скляних наборів в середньому становить 4,1-4,6 см, діаметр основи - 1,9-2,5 см. Це цілком узгоджується і з розмірами шестовицької кам'яної антропоморфної фігурки, висота якої складає 4,1 см, розміри основи 2,0 х 2,5 см, і, що важливо, з фігурками-пішаками, середні показники максимального діаметру тулуба яких коливаються у межах 2,25-2,65 см. Реалістичні фігурки більш варіативні, хоча і вони в основній своїй масі співпадають з зазначеними стандартами розмірів. Виключення складає лише висока (6,7 см) реалістична фігурка з Ейрарланду (Ісландія) [Perkins, 2001, р. 86]та невисока, але широка (3,3 см) бурштинова фігурка з Рохолте [Les Vikings, 1992, р. 203, fig. 3](рис. 4, 7, 9). Втім, щодо останньої варто зазначити, що середній діаметр бурштинових же напівсферичних фігурок-пішаків у похованні ІХ ст. зі Скамбю (Швеція) становив 3,6 см [Rundkvist, Williams, 2008, р. 85], що трохи більше, ніж середній діаметр скляних пішаків Х ст. Тож можна припустити, що розмір фігурок хоча й коливався у певних межах, не був жорстко визначеним і головним чином мав відповідати параметрам розграфки гральних дощок.

Важливим показником є й те, що такі фігурки у похованнях супроводжують набори рядових гральних фігур, віднесених до типу hnefatafl. Так що у тих випадках, коли у одних і тих же комплексах поряд з набором пішаків є антропоморфні фігурки, мова може йти про присутність останніх як складової частини грального набору у якості короля.

Найбільший процент серед давньоруських гральних фігурок припадає на скляні, які сумарно перевищують решту відомих на сьогодні знахідок, виготовлених з інших матеріалів.

Це разюче відрізняється від вибірок Скандинавії, де скляні ледве сягають половини від загальної кількості кістяних, а з урахуванням кам'яних і бурштинових, і взагалі складають лише третину всіх знахідок [Whittaker, 2006, tabl.; Rundkvist, Williams, 2008, tabl. 1; 2]. При цьому кількість скляних фігурок з Давньої Русі і Скандинавії приблизно тотожна, хоча загальна вибірка скандинавських гральних фігурок сумарно більш ніж у 2 рази перекриває кількість давньоруських.

Гральні фігурки, виявлені під час археологічних досліджень на Шестовицькому комплексі, є відображенням дозвілля людей, зайнятих у організації торгового шляху "з Варяг у Греки", одним кінцевим пунктом якого була Візантія, іншим - Скандинавія. У науковій дискусії щодо походження цих знахідок - середземноморського чи скандинавського, як це не парадоксально, первну рацію мають обидві сторони. Адже придбані у торговців на Півдні скляні гральні набори безперечно використовували для гри, що побутувала у тамтешньому суспільстві. Однак їх розповсюдження на давньоруських територіях разом з традицією самої гри відбулося саме завдяки скандинавам, що відбивається у концентрації подібних знахідок у так званих дружинних центрах Русі та безпосередньо у скандинавських комплексах, пов'язаних з південно-східним напрямком контактів (Бірка). Гра набула значної популярності, що вилилося у копіювання скляних зразків місцевими майстрами у інших матеріалах: бурштині, кістці, камені, глині.

З одного боку, наявність попиту і відсутність аналогічного виробництва на місцях, а з іншого - неможливість задовольнити такий попит при відсутності скляного виробництва, примушувало місцевих майстрів відтворювати гральні набори в інших матеріалах. У деяких випадках, поряд зі звичними гральними фігурками, зустрічаються й необроблені камінці-галька, а у випадку з поселенням Ярлсхоф таких був повний набір. Однак, в цілому, кам'яні фігурки зустрічаються рідко. В поховальних комплексах їх і того менше. На сьогодні це всього одна фігурка з поховання Х ст. Седнева і одна з поховання доби вікінгів з Південного Одаля (Швеція).

Враховуючи культурну атрибуцію гри і контекст знахідки антропоморфного короля з городища, малоімовірно, що кам'яний пішак належить до волинцевського горизонту Шестовиці. Для цього культурного кола подібні знахідки не характерні, тим більше, у волинцевський час не відзначено жодних скандинавських впливів. І матеріал виготовлення, і спрощений стиль виконання, і розміри основ фігурок, і, що важливо, місцезнаходження обох знахідок співпадають, що може свідчити на користь приналежності їх до одного грального набору. При наявності у однієї з фігурок контекстної дати, а також близької аналогії з седнівського кургану і поховання 524 Бірки, обидві фігурки варто датувати Х ст.

Виготовлення набору з каменю може свідчити на користь того, що він використовувався на місці, а не був похідним, як у випадку зі знахідками з поховань. Більшість кам'яних гральних фігурок походить з культурних нашарувань поселень доби вікінгів в північній Європі, так що ця традиція цілком узгоджується зі скандинавськими зв'язками Шестовицького поселення. Втім, якщо знахідки гральних наборів у заплавному могильнику Шестовиці цілком можуть пояснюватися через призму дозвілля учасників купецьких караванів [Хамайко, 2004], то кам'яні фігурки з городища Коровель вже ясно засвідчують поширення гри hnefatafl (тавлеї) серед постійного населення Шестовиці Х ст.

Література

1. Бліфельд Д.І. Давньоруські пам'ятки Шестовиці. - К., 1977. - 236 с.

2. Бранденбург Н.Е. Журнал раскопок Н.Е. Бранденбурга 1888-1902 гг. - СПб., 1908. - 224 с.

3. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. - СПб.; М., 1882. - Т. IV. - 704 с.

4. Каргер М.К. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры древнерусского города. - М.; Л., 1958. - Т. I. - 580 с.

5. Коваленко В., Моця А., Сытый Ю. Археологические исследования Шестовицкого комплекса в 1988-2002 гг. // Дружинні старожитності Центрально- Східної Європи VIII-ХХ ст. - Чернігів, 2003. - С. 51-83.

6. Коваленко В.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження оборонних конструкцій городища Коровель // Проблеми давньоруської та середньовічної археології. - К., 2010. - С. 316-327 (АЩУ. - Вип. 1).

7. Комар А.В. Поляне и северяне // Древнейшие государства Восточной Европы. 2010 год. - М., 2012. - С. 128-191.

8. Комар А. В,. Сухобоков О.В. Городище "Монастырище" и древнерусский Ромен: проблема преемственности // Стародавній ккоростень і слов'янські гради Vm-Х ст. - К., 2004. - С. 159-173.

9. Корзухина Г.Ф. Из истории игр на Руси // СА. - 1963. - № 4. - С. 85-102.

10. Мурашева В.В. "Идол" из Гнездова // РА. - 2005. - № 1. - С. 124-129.

11. Петрухин В.Я. Дохристианские древности: по археологическим материалам. IV-Х вв. // История русского искусства. - М., 2007. - Т. 1: Искусство Киевской Руси. К - первая четверть ХП в. - С. 40-79.

12. Пушкина Т.А. Гнездово - на пути из варяг в греки // Путь из варяг в греки и из грек... Каталог выставки ГИМ. - М., 1996. - С. 20-27.

13. Пушкина T.A. Бронзовый идол из Чёрной Могилы // Вестн. Москов. ун-та. - 1984. - № 3. - Серия 8: История. - С. 86, 87.

14. Рыбаков Б.А. Древности Чернигова // МИА. - 1949. - № 11. - С. 7-93.

15. Сагайдак М.А., Хамайко Н.В., Вергун О.І. Новые находки древнерусских игральных фигурок из Киева // Стародавній ккоростень і слов'янські гради. - Коростень, 2008. - Т. II. - С. 137-145.

16. Самоквасов Д.Я. Основания хронологической классификации, описание и каталог коллекции древностей. - Варшава, 1892. - 102 с.

17. Самоквасов Д.Я. Могилы русской земли. - М., 1908. - 276 с.

18. Самоквасов Д.Я. Могильные древности Северянской Черниговщины. - М., 1917. - 104 с.

19. Сизов В.И. Курганы Смоленской губернии. - Вып. 1: Гнездовский могильник близ Смоленска. - СПб., 1902. - 162 с.

20. Спицын А.А. Гнездовские курганы в раскопках С.И. Сергеева // ИАК. - Вып. 15. - СПб., 1905. - С. 6-70.

21. Спицын А.А. Отчет о раскопках, произведенных в 1905 г. И.С. Абрамовым в Смоленской губернии. - СПб., 1906. - 104 с. (ЗОРСА РАО. - Т. УШ, вып. 1).

22. Станкевич Я.В. Шестовицкое поселение и могильник по материалам раскопок 1946 г. // КСИА. - 1962. - Вып. 87. - С. 6-30.

23. Стрельник М.О., Сорокіна С. А., Хомчик М.А. Ігри давнього населення України // Наукові записки На- УКМА. - 2010. - Т. 101: Теорія та історія культури. - С. 46-54.

24. Ханенко Б.И., Ханенко В.И. Древности Приднепровья. - К., 1902. - Вып. V: Эпоха славянская (VI-ХІІІ вв.). - 78 с.

25. Хамайко Н.В. Дуалізм поселенської структури Шестовицького комплексу // Стародавній Іскоростень і слов'янські гради VIII-Х ст. - К., 2004. - С. 295-302.

26. Хамайко Н.В. Гральний набір з заплавного кургану Шестовиці // Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України. Джерела та дослідження. - К., 2012а. - С. 121-128 (АДІУ. - Вип. 8).

27. Хамайко Н.В. Тавлейные короли Х в. // Славяне Восточной Европы накануне образования Древнерусского государства: Материалы междунар. конф., посвящ. 110-летию со дня рожд. И.И. Ляпушкина (1902-1968). - СПб., 2012б. - С. 284-288.

28. Шарпата Д. Використання окремих типів кераміки для синхронізації археологічних комплексів // Середньовічні старожитності центрально-східної Європи: Матеріали VI міжнар. студ. наук. археол. конф. - Чернігів, 2007. - С. 202-204.

29. Шовкопляс Г.М. Найдавніші шахи і шашки з Києва // Археологія. - 1965. - Т. 19. - С. 196, 197.

30. Arbman H. Birka I. Die Graber. - Uppsala, 1943. - 283 s.

31. Eldjarn K. Kuml og haugfe ^ heidnum sid a ^slandi. - Reykjavik, 2000 (2 utgafa). - 615 р.

32. Harrison R., Roberts H.M. Investigations into the Gasir Hinterlands and Eyjafj5rdur Human Ecodynamics: Preliminary Field Report of the 2013 Skuggi and Stadartunga Excavations in H5rgardalur, Eyjafj5rdur. - Reykjavik; New York, 2014. - 37 р.

33. Gisladottir G.A., Juel Hansen SH., Gudmundsdottir Beck S. Gasir Hinterlands Finds reports // Gasir Hinterlands Project 2009. Midden Prospection and Excavation. - Reykjavik; New York, 2010. - P. 50-64.

34. Les Vikings... Les Scandinaves et l'Europe 800-1200. - Paris, 1992. - 428 s.

35. Perkins R. Thor the Wind-raiser and the Eyrarland image. - London, 2001. - 177 p.

36. Reiersen H. The Central Place of the Avaldsnes Area, SW Norway. An Analysis of Elites and Central Functions along Karmsund 200 BC - AD 1000: Master Thesis. - Bergen, 2009. - 109 p.

37. Rundkvist M., Williams H. A Viking Boat Grave with Amber Gaming Pieces Excavated at Skamby, Osterg5tland, Sweden // Medieval Archaeology. - 2008. - N 52. - Р. 69-102.

38. SheteligH. Vestlandske graver fra jernalderen. - Bergen, 1912. - 242 p.

39. Whittaker H. Game-boards and gaming-pieces in the Northern European Iron Age // Nordlit. - 2006. - N 20. - P. 103, 112.

Размещено на Allbest.ru