На сучасному етапі археологами активно вивчаються питання середньовічного розселення, формування поселенських структур та сільських округ міст у різних регіонах України, зокрема, на Правобережжі та на Лівобережжі Середнього Подніпров'я, на території Східного Поділля, Північної Буковини [Петрашенко, 2005; Тома - шевський, 2003; 2010, Веремейчик, 2010; Возний, 2009, с. 19-64, 206-215]. Однак на території Західної Волині ці питання залишаються недостатньо вивченими. У окремій публікацій розглянуто лише процеси формування сільськогосподарської округи Луцька [Панишко, 2004].

За останні 25 років були проведені детальні обстеження археологічних пам'яток у середній течії р. Ікви та її правої притоки р. Липки навколо м. Дубна. Отримані матеріали дозволяють розглянути процеси формування сільської округи Дубна у Х-ХІІІ ст., виявити їх особливості, зробити спробу реконструкції давніх поселенських структур на окремих етапах їх розвитку.

Першу згадку про Дубно знаходимо у Повісті минулих літ під 1100 р., тоді на з'їзді в Увітичах воно разом з кількома іншими поселеннями було надане Давиду Ігоревичу [Ипатьевская., 1962, с.250]. У 1149 р. біля Дубна стояли з військами Андрій Боголюбський та його брат Ростислав, вони були учасниками походу на Волинь Юрія Довгорукого [Ипатьевская., 1962, с.389]. Місто назване також у числі володінь Мстислава Даниловича, сина Данила Галицького, у зв'язку з подіями, які дослідники датують 1288 р. [Ипатьевская., 1962, с.898].

Дубенський мікрорегіон розташований на південному краю Волинської височини, з півдня він обмежений областю Малого Полісся. Його східний край визначається верхів'ями р. Липки, долина якої розмежовує два фізико-географічні райони області Волинської височини: Рівненський і Мізоцький. Від верхів'їв р. Липки на північний захід межа проходить по вододілу між басейнами рік Стиру і Горині. На заході мікрорегіон включає частину слабко заселеної у давнину Повчанської височини. Такі географічні особливості цієї ділянки середньої течії р. Ікви дозволяють визначити територіальні межі досліджуваного регіону в радіусі близько 10-12 км навколо м. Дубна (рис.1). Як центр окружності вибрано городище літописного міста, яке князі Острозькі використали для побудови замку в XV-XV ст. (рис.1, 35).

Для території, що розглядається, характерними є різноманітні ландшафти та ґрунти [Атлас, 1985, с.15]. У долині р. Ікви, яка має ширину від 1 до 3 км, переважають заплавні лучні ґрунти.

Рис. 1. Пам'ятки Х-ХІІІ ст. у Дубенському мікрорегіоні. Умовні позначення: а - поселення; б - городище; фізико-географічне районування: Іа - Рівненський район; Іб - Мізоцький район; Ів - Повчанський район; ІІ - Мале Полісся

На першій надзаплавній терасі лівого берега р. Ікви поширені орні землі на лучних чорноземах, а на обох берегах високі лесові тераси (друга і третя) зайняті орними землями на чорноземних ґрунтах. Вказані зони обмежені із заходу і північного сходу хвилястими рівнинами в межах Повчанського, Рівненського і Мізоцького районів Волинської височини. У центрі Повчанського і Мізоцького районів знаходяться високі, значно розчленовані ярово-балковою ерозією рівнини, здебільшого раніше вони були вкриті дубово-грабовими лісами на сірих і світло-сірих ґрунтах, але в наш час площа цих лісів значно зменшилась.

Площа окресленої території складає близько 400 км². Тут відомі чотири городища і 75 відкритих поселень Х-ХІІІ ст. (таблиця).

Перелік пам'яток Х-ХІІІ ст. у Дубенському мікрорегіоні

Ці пам'ятки розміщені широкою смугою вздовж обох берегів р. Ікви та її правої притоки р. Липки, на ділянках, які були зручними для розвитку землеробства і скотарства. На більшості відкритих поселень проводився збір підйомного матеріалу, окремі з них перевірялись шурфуванням, і лише на поселенні Волиця (рис.1, 26) були здійснені невеликі розкопки [Смішко, 1952, с.352-365].

В Дубно з 2003 р. проводились археологічні експертизи та розкопки широкими площами в центральній частині міста. Здобуті в ході досліджень археологічні джерела доповнюють лаконічні повідомлення літописів і дозволяють простежити ранні етапи розвитку цього волинського міста [Прищепа, Ткач, Чекурков, 2007]. Поселення сформувалось на лівому березі р. Ікви на півострові, який із півдня і сходу обмежений заплавою ріки, а з північного заходу - широкою заболоченою низиною. Південно-східний виступ корінного берега займало городище. Рештки дитинця знаходяться на схід від нового замку (рис.2, А). Вивчення планів міста кінця ХУЛІ - початку ХХ ст. дозволяє визначити його приблизні розміри - 120 х 100-60 м. У 1946 р. майданчик дитинця, на той час уже значно поруйнований, обстежив М.І. Островський, а в 1947 рр. - М.Ю. Смішко. Дослідники виявили сліди невисокого валу в північно-східній частині мису, встановили, що західний край підвищення пошкоджений земляними роботами, а культурний шар зберігся на площі близько 150 м², тут було зібрано кераміку Х - початку ХІ ст. та ХІІ-ХІІІ ст. [Смішко 1952, с.352]. У 2007 р. прокопано шурф археологічної експертизи на південному краю збереженої частини дитинця, що має розміри 50 х 40 м. На глибині 1,5-1,8 м було виявлено культурний шар із знахідками Х-ХІІІ ст.

На захід від дитинця, вірогідно, на території окольного міста, князями Острозьким було збудовано новий замок (рис.2, Б). Тут проводили археологічні дослідження І.К. Свєшніков у 1995 р. та В.Д. Гупало у 1997 р. Площа замкового подвір'я 1,5 га. У розкопі культурні нашарування мали товщину близько 4 м. Нижній культурний шар містив матеріали Х-ХІІІ ст. Дві з відкритих будівель датовані Х - початком ХІ ст. [Swiesznikow, Hupalo, 1996; Гупало, 2001].

Рис. 2. План центральної частини м. Дубна; буквами позначено: А - дитинець; Б - новий замок; В - монастир бернардинів; Г - Спасо-Преображенська церква; Д - Георгіївська церква; Е - монастир кармелітів. Умовні позначення: а - розкоп; б - шурф експертизи; в - збори підйомного матеріалу та спостереження за земляними роботами; г - ділянки з культурним шаром Х-ХІІІ ст.

Давньоруське поселення займало височину на захід і північ від замку. Інформацію про розвиток цього поселення здобуто в ході досліджень на 12 ділянках, у тому числі на 6 ділянках були проведені розкопки [Прищепа, Ткач, Чекурков, 2006; Прищепа, Чекурков, Ткач, 2008; 2010]. Загальна досліджена археологічними методами площа становить близько 900 м². Слов'яно-руський культурний шар Х-ХІІІ ст. простежено на захід від замку до вулиці Кирила і Мефодія (рис.2, 36). У ХІІ-ХІІІ ст. заселеними були також ділянки, на яких розміщені Спасо-Преображенська церква (рис.2, 33) і монастир бернардинів (рис.2, 34). На північ від замку сліди давньоруського поселення виявлено в районі провулка Купального (рис.4, 60), а кераміку Х ст. зібрано під час розкопок на території монастиря кармеліток (рис.2, 61) [Бардецький, Прищепа, 2013, с.294].

Найрезультативнішими виявились розкопки на двох сусідніх ділянках на захід від південного бастіону Дубенського замку: на Майдані Незалежності, 3 (190 м²) та на вул. Замковій, 10 (270 м²). Тут відкрито житлові та господарські будівлі, які дозволяють простежити безперервний розвиток поселення від Х ст. до середини ХІІІ ст. Культурний шар та об'єкти Х-ХІ ст. досліджено під час розкопок ділянки на розі вул. Данила Галицького та Кирила і Мефодія [Прищепа, Чекурков, Ткач, 2009].

Поселення Х-ХІІІ ст. виявлені на окремому підвищенні в місці впадіння р. Липки в Ікву (рис.2, 59) і на мисоподібному виступі правого корінного берега в районі вул. Сурмичі та Садової (рис. 2, 58) [Прищепа, Ткач, 1998, с.135; Ткач, 2007].

Археологічні джерела свідчать, що в Х - на початку ХІ ст. в центральній частині Дубна існувало значне поселення. Суцільна заселена площа на лівому березі р. Ікви від мисового городища на сході до вул. Кирила і Мефодія на заході становила близько 6 га. У ХІІ-ХІІІ ст. Дубно продовжує розвиватись: ускладнюється його структура, зростає площа. Ядром давньоруського міста було мисове укріплення, яке складалося з дитинця і окольного міста, поряд, на обох берегах р. Ікви, знаходились посади. Площа літописного поселення становила близько 20 га.

Відкриті поселення в Дубенському мікроре - гіоні за місцем розташування відносяться до плато-терасного типу (70 %) та заплавного типу (30 %). Більшість поселень першого типу розташовані на берегових мисах та мисоподібних виступах (60 %). Переважають поселення площею до 0,5 га (26) і від 0,5 до 1,0 га (26). Дев'ять поселень мають площу від 1 до 2 га і чотири - від 2 до 3 га. Великих поселень площею понад 5 га є лише два. Одне з них досліджувалось в центральній частині м. Дубна - це посад літописного міста, який почав формуватися в Х ст. Друге поселення знаходиться на південній окраїні міста в урочищі Волиця.

Оскільки багатошарове поселення Волиця детально обстежене [Ткач, 2008], вдалося зібрати інформацію про динаміку його просторового розвитку в середньовіччі (рис.3). Культурний шар простежено на ділянці завдовжки 1,2 км і завширшки до 100-120 м. У центральній частині поселення виявлені споруди празько-корчацької та райковецької культур (рис.3, а) [Прищепа, Ткач, 2009]. У Х ст. поселення досягає найбільших розмірів, археологічні знахідки цього часу зібрані на усій його території (рис.3, б). В ХІ ст. розміри поселення значно зменшуються, заселеною була лише ділянка південно-східного мису, її площа не перевищує 1 га (рис.3, в). У ХІІ - першій половині ХІІІ ст. спостерігається розширення заселеної території, формуються два поселення - південно - східне (1,5 га) і північно-західне (2 га), відстань між ними становила 700 м (рис.3, г).

Рис. 3. Середньовічне поселення Волиця поблизу Дубна. Умовні позначення: а - об'єкти VІ-VІІ ст.; б - територія поселення Х ст.; в - межі поселення ХІ ст.; г - межі поселення ХІІ - першої половини ХІІІ ст.

Подібні тенденції простежені в ході розкопок середньовічного поселення в ур. Шанків Яр поблизу с. Хрінники на р. Стир. На пам'ятці досліджено понад 10 тис. м² площі. Слов'яни почали заселяти зручні ділянки лівого берега ріки у VІІ-VIII ст., а максимальних розмірів поселення досягло у Х ст. [Козак, Прищепа, 2012]. В ХІ ст. населення покинуло цю територію, хоча слідів погрому не простежено. І лише в ХІІ ст. тут знову з'являється невелике поселення [Козак, Прищепа, Шкоропад, 2004, с. 202-217]

У Дубенському мікрорегіоні до Х ст. віднесено 57 відкритих поселень і 4 городища (рис.4). Відзначимо, що поселень попереднього етапу VІІІ-ІХ ст. тут відомо лише 15. Із них лише два припинили свій розвиток, на інших виявлені матеріали Х ст. Як бачимо, кількість поселень у Х ст. зростає у 3,8 рази. В цей час були заселені ділянки на пограниччі Волинської височини і Малого Полісся, де пам'яток попереднього етапу не виявлено. Відстань між сусідніми поселеннями становить від 300-400 м до 1,5-2,0 км.

Картографування пам'яток засвідчує, що на берегах р. Ікви та Липки дуже мало незаселених територій, фіксація яких допомогла б виокремити поселенські структури - "гнізда поселень", які дослідники співставляють з окремими слов'янськими общинами [Седов, 1960, с.30-34; Тимощук, 1990, с.72-79]. Об'єднуючим ядром для таких поселенських структур були великі поселення - общинні центри і городища [Тимощук, 1990, с.95-99]. В регіоні, що розглядається, три городища датовані Х ст.: між селами Кам'яниця і Дитиничі (5), у Мирогощі (45) та Коблині (75) [Прищепа, Ткач, 2003]. Вірогідно, в Х ст. функціонувало і Дубенське городище. Общинними центрами могли бути також великі відкриті поселення Волиця (26), Мирогоща (42), Івання (69). Відстань між сусідніми адміністративними центрами складає від 4,5 км до 7 км. У кожній із семи виокремлених поселенських структур нараховується від 4-5 до 10-12 поселень.

У ХІ ст. кількість відкритих поселень зменшується до 33, що становить 57,9 % від показника попереднього етапу. З них продовжували розвиватись 27 поселень попереднього етапу і з'явились 6 нових. Археологічні джерела свідчать, що в ХІ ст. припиняють свій розвиток городища поблизу сіл Кам'яниці та Мирогощі. Вірогідно, перестало використовуватись і городище-сховище у Коблині. На тлі виразних кризових явищ виділяється своїм подальшим поступальним розвитком укріплене поселення в Дубно. Ці процеси слід пов'язати із трансформаціями, які відбувались після входження регіону до складу Київської Русі.

На третьому етапі в ХІІ - першій половині ХІІІ ст. спостерігається нове зростання кількості відкритих поселень, їх нараховується 50, тобто в 1,5 рази більше, ніж поселень ХІ ст. (рис.5). Слід, однак, відзначити, що на третьому етапі так і не було перевершено показники кількості поселень, досягнутий у Х ст. Серед поселень ХІІ - першої половини ХІІІ ст.13 (26%) виникли на нових ділянках, а 18 (36%) існували й раніше, у Х і ХІ ст. Інші поселення були відновлені на місцях, які були заселені у Х ст. і покинуті в ХІ ст. Така спадковість є характерною для південноруських систем заселення [Томашевский, 1996, с.109]. Більшість поселень, що виникли у ХІІ ст. невеликі, їх площа не перевищує 1 га. У мікрорегіоні виділяється своїми значними розмірами, наявністю укріплень і складною структурою літописний Дубен - військово-адміністративний центр волості в середній течії р. Ікви.

Археологічні джерела дозволяють простежити основні етапи розвитку поселень Х-ХІІІ ст. у Дубенському мікрорегіоні. У Х ст. значно збільшуються кількість поселень і їх розміри.

Рис. 4. Дубенський мікрорегіон у Х ст.

Рис.5. Дубенський мікрорегіон у ХІІ - першій половині ХІІІ ст.

Подібні тенденції виявляються і на сусідніх територіях в басейні р. Горині [Прищепа, 2016, с.189 - 197]. Територіальні групи пам'яток можна співставити з окремими слов'янськими общинами. Кожна така група нараховує 4-12 поселень, серед них виділяється велике відкрите поселення - вірогідний центр общини або присутнє городище кінця І тис. н. е.

У ХІ ст. відбуваються важливі зміни поселенських структур. На 40 % зменшується кількість відкритих поселень, були покинуті общинні городища, але слідів військового погрому на них не виявлено. У той же час продовжує розвиватись поселенський комплекс в центральній частині м. Дубна, він включав складномисове городище і відкриті поселення - посади на лівому і правому берегах р. Ікви. Ці трансформації проходили в період після приєднання території волинян до складу Київської держави Рюриковичів, вони відображають процеси одержавлення регіону.

У ХІІ - першій половині ХІІІ ст. простежується подальший розвиток літописного Дубна і значне зростання кількості відкритих поселень у мікрорегіоні. Лише чверть із них виникла на нових місцях, інші займали зручні для заселення ділянки, освоєні раніше. Вірогідно, на цьому етапі зросли розміри сільськогосподарської округи Дубна, зокрема, у зв'язку з освоєнням Повчанської височини (басейн р. Повчанки) і Малого Полісся (басейн р. Ікви).

Література