Евакуація провідних закладів вищої освіти, науки та культури Харкова у роки Великої Вітчизняної війни: проблеми сучасної вітчизняної історіографії

Аналіз сучасної вітчизняної наукової літератури, де розглядається проблема евакуації провідних закладів вищої освіти Харкова до звільнення території від гітлерівців. Висвітлення проблеми евакуації наукових цінностей з Харкова у вітчизняній історіографії.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 23.08.2018
Размер файла 22,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Евакуація провідних закладів вищої освіти, науки та культури Харкова у роки Великої Вітчизняної війни: проблеми сучасної вітчизняної історіографії

Свинаренко Н.О.

Проаналізовано сучасну вітчизняну наукову літературу, де розглядається проблема евакуації провідних закладів вищої освіти, науки та культури Харкова з 1941 р. до звільнення вказаної території від гітлерівців. Виявлено причини, котрі не сприяли ширшому та детальнішому висвітленню проблеми евакуації наукових та культурних цінностей з Харкова у сучасній вітчизняній історіографії. Звернено увагу на недостатній рівень та обсяг висвітлення даної проблеми у сучасній вітчизняній історіографії та її одноманітний виклад. В підручниках, навчальних посібниках, курсах лекцій,різній навчально-методичній літературі інформація про евакуацію з Харкова у 1941 р. персоналу, майна, документацію наукових, освітніх, культурних закладів практично відсутня.

Ключові слова: евакуація, професорсько-викладацькі кадри, студенти, сучасна вітчизняна історіографія, гітлерівська окупація.

Як відомо, крім матеріальних цінностей стратегічно важливих підприємств у Харкові на початок 1941 р. були також цінності духовні, представлені матеріалами музеїв, картинних галерей, майном вищих навчальних закладів, що постраждали у роки Другої світової війни.

Метою даної роботи є висвітлення інформації в сучасній вітчизняній історичній літературі про перебування в евакуації провідних закладів вищої освіти, науки та культури Харкова у роки Великої Вітчизняної війни, виявлення малодосліджених аспектів проблеми.

Дана проблема поки що не знайшла Грунтовного дослідження у сучасній історичній літературі. Причини цьому є різні. Зокрема, в економіці СРСР головні позиції займали галузі, що працювали на обороноздатність держави, а сфери освіти, науки, культури були поза провідними позиціями. У короткі часові рамки здійснити евакуаційні заходи було досить складно, пріоритети, звичайно ж, належали підприємствам машинобудівної галузі. А рятувати картини, старовинні книги, гербарії, лабораторні зразки хімічних елементів, обладнання інститутів, реферати, курсові та дипломні роботи студентів харківські керівники евакуаційних заходів не поспішали. Хоч закладів вищої освіти та науково-дослідних інститутів у Харкові було багато, та часу бракувало, тому фактично перед гітлерівською окупацією вивезено було мізерну кількість кваліфікованих кадрів, документації, необхідного цінного обладнання. Переважна ж більшість людських ресурсів, важливого обладнання, зразків металів (в тому числі і дорогоцінних), картин, посуду, килимів та ін. дісталися на розграбування гітлерівським окупантам та місцевому населенню, яке голодувало та мало якось виживати у тих надскладних умовах. Зрозуміло, що вказана інформація не сприяла патріотичним настроям радянських людей, а значить - замовчувалася. У радянській науковій історичній літературі ця тема якщо і згадувалася, то побіжно. Дана тема у певних аспектах знайшла відображення в публікаціях А. В. Скоробогатова [1], М. 3. Бердути [2], М. Зозулі [3], Б. П. Зайцева [4], Ю. Й. Журавського[5] та ін.

Інформація проблематики носить фрагментарний характер. У основі публікації лежить уже відома інформація з вищезгаданих робіт, збірок документів.

Про загальну кількість наукових та вищих навчальних закладах йдеться у роботі А. В. Скоробогатова, де автор називає евакуйовані з Харкова 24 науково-дослідних інститути та 25 вишів [1, с. 218]. У розділі 6 «Простий харків'янин в умовах війни» харківський історик А. В. Скоробогатов наводить досить красномовний приклад недоліків евакуації, коли навіть тодішній відповідальний за евакуацію Харківського університету, депутат міської ради, проректор з навчальної частини Д. А. Корнієнко не міг отримати евакуаційних листів для дружини (єврейки за національністю) та старшої доньки, та боючись нацистського терору, у перший день гітлерівської окупації змушений був родиною йти пішки у приміську зону, де знайшов тоді прихисток [1, с. 218].

Зрозуміло, що пересічні працівники вишів та наукових закладів мали мізерну надію на від'їзд з Харкова і мали розраховувати тільки на власні сили.

Харківські історики М. 3. Бердута та С. Ю. Іванов досліджували історію Харківського університету у 1941-- 1950-х рр. Характеризуючи умови роботи та проживання М. 3. Бердута, С. Ю. Іванов вказують, що уже в перші дні після прибуття до Кзил-Орди наприкінці жовтня 1941 р. деякі викладачі Харківського університету були направлені на роботу в міські середні і неповні середні школи, в місцевий педагогічний інститут; украй гострою була житлова проблема як для викладачів, так і ддя студентів, частина студентів була розселена в приміських колгоспах і радгоспах, де тимчасово залучалася до сільськогосподарських робіт [2, с. 82].

Про інший престижний виш Харкова та героїчну діяльність її наукових кадрів у роки гітлерівської окупації йдеться у іншій роботі М. Зозулі [3]. Як відомо, навесні 1930 р. Харківський політех було поділено на інститути - механіко-машинобудівний (ХММІ), хіміко- технологічний (ХХТІ) та електро-технічний (ХЕТІ). На початку війни ХЕТІ тимчасово припинив своє існування [З, с. 10]. Описуючи трудові досягнення, М. Зозуля вказує, що за проектами харківських учених виготовляли приціли для 50-мм мінометів радянських воїнів. Доцент С. М. Хмара розробив передову технологію штамповки снарядів та мін; доценти О. П. Сукачов та Ф. І. Анохін розробляли та впроваджували стартери та електрообладнання для танків [3, с. 12]. М. Зозуля високо оцінює внесок харківських політехніків у пришвидшення перемоги над гітлерівцями. Автор додає, що у ХХТІ, евакуюваний до м. Чирчик (Узбецької РСР) професори В. І. Атрощенко і К. О. Белов у перші дні війни розробили процес приготування хімічних запальників для протитанкових пляшок і запалювальних ампул [3, с. 12].

Безперечно, порівняно з іншими навчальними та науковими закладами у Харкові, найбільше наукових робіт присвячено висвітленню історії харківського університету [2; 4; 5]. На відміну від інших дослідників, які описують одні і ті ж відомості про трудові будні цього закладу, трапляються в історіографії і видання, де містяться і характеристики маловідомих фактів. Зокрема, одна з робіт нам повідомляє про два залізничні вагони, які в грудні 1941 р. перевозили майно та спеціальне лабораторне обладнання харківського університету, що загинули під Сталінградом через авіаудари [4, с. 55]. евакуація харков історіографія гітлерівець

Про долю Харківського університету є відомості в одній з наукових робіт харківських істориків [5, с. 332]. Там переважно йде мова про роботу евакуйованих факультетів та про складні щоденні будні студентів та викладачів.

Відомості про евакуйовані харківські заклади культури є в інших роботах [6]. Відомо, що спочатку у Красноярську, згодом у Читі, Алма-Аті працював Харківський театр опери і балету, у м. Фергана (Узбецької РСР) - Український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, у Хабаровську - Російський драматичний театр. Відомо, що тільки фронтова бригада театру ім. Т. Г. Шевченка дала 80 концертів для воїнів Воронезького фронту [6, с. 332]. В цій же роботі згадується, що два харківських медичних інститути були евакуйовані до м. Чкалова (нині - Оренбург), стоматологічний до м. Фрунзе, разом дали державі півтори тисячі лікарів різних спеціальностей; у м. Куйбишеві діяв авіаційний інститут, у м. Красноуфімськ - механіко- машинобудівний, у м. Ташкенті - інженерів залізничного транспорту, у м. Катта-Кургані - сільськогосподарський, у м. Новосибірську - ортопедії та травматології, у м. Енгельсі - поліграфічний та педагогічний інститут іноземних мов, у м. Саратові - автошляховий [6, с. 331].

Також у сучасній історіографії є відомості про плідну працю науковців Харківського проектного інституту «Гіпросталь». Зокрема, згадується, що за їх проектами було побудовано дві доменні печі на Магнітогорському металургійному комбінаті (Челябінська обл.) та дві печі - на Чусівському металургійному заводі (Пермська обл.), мартенівський цех на Златоустівському заводі (Челябінської обл.) [6, с. 280].

Про долю наукових закладів Харкова у роки Великої Вітчизняної війни також є відомості у виданні, що з'явилося друком у 2005 р. [7, с. 70]. Автор підтверджує попередньо вказану інформацію про працівників харківської «Гіпросталі». Також у даній науковій роботі згадується діяльність співробітників фізико-технічного інституту низьких температур, котрі запропонували виробляти хімічні запали для горючих рідин; розробили рекомендації для прискорення виробництва рівнів мінометних прицілів, приборів для перевірки зношення артилерійських та мінометних установок та коректування польоту літаків [7, с. 73]. Також у роботі згадуються вчені харківського Політехнічного інституту, які брали участь у роботі конструкторського бюро заводу №75, удосконалювали танковий двигун В-2, пришвиджшуючи бажані дні перемоги над гітлерівцями [7, с. 78]. Тут же повідомляється про складову харківського університету астрономічну обсерваторію, співробітники якої, працюючи сумісно з МИЛО та застосовуючи потужні оптичні прибори, попереджала про наближення до міст ворожих літаків [7, с. 79].

Географія евакуації закладів вищої освіти, науки і культури Харкова теж висвітлена у роботі О. В. Дьякової, зокрема, університет евакуювали до Кзил-Орди, сільськогосподарський - до Катта-Кургана, медичний інститут - до Оренбурга, залізничного транспорту - до Ташкенту [8, с. 7].

Таким чином, найбільше у сучасній історичній літературі висвітлена історія перебування в евакуації Харківського університету. Загалом вказана тема малорозроблена, переважно через відсутність необхідних архівних джерел. Про перебування переважної більшості харківських наукових, освітніх та культурних закладів в евакуації інформації дуже мало, крім того носить вона фрагментарний характер. Найбільш широко описаний географічний аспект евакуації закладів вищої освіти, науки та культури - Харківський державний університет евакуювали до Кзил-Орди, сільськогосподарський інститут - до Катта-Кургана, залізничного транспорту

до Ташкенту, два харківських медичних - до Чкалова, стоматологічний - до Фрунзе, авіаційний - до Куйбишева, механіко-машинобудівний - до Красноуфімська, поліграфічний та педагогічний іноземних мов - до Енгельсу, автошляховий - до Саратова, ортопедії та травматології - до Новосибірську, «Гіпросталь» - до Магнітогорська, Харківський театр опери і балету - спочатку до Красноярська, згодом до Чити, Алма-Ати,

Український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка - до Фергани, Російський драматичний театр-до Хабаровська. А так як втрати при евакуації майна, лабораторного обладнання, документації, цінної літератури не сприяло зростанню патріотизму і виставляло представників місцевої радянської влади у безпорадному стані - це і було головною причиною низького рівня дослідження даної проблеми. Щодо характеристики істориками самого періоду перебування в евакуації харківських наукових, освітніх закладів, то найбільше висвітлювалася проблема соціального становища викладачів, студентів, їх житлові умови; наукові досягнення професорсько-викладацького складу, які пришвидшували перемогу над ворогом в тилу; громадська робота студентів.

Список використаних джерел

1. Скоробогатов А. В. Харків у часи німецької окупації (1941-- 1943) І А. В. Скоробогатов. -X.: Прапор, 2004. - 368 с.

2. Бердута М. 3. Харківський університет у 1941-1950-ті рр. / М. 3. Бердута, С. Ю. Іванов// Вісник ХНУ Серія «Історія». - 2013. Вип.47. - №1087. - С.275-286.

3. Зозуля М. Внесок харківських науковців-політехніків в оборону країни / М. Зозуля // Матеріали регіональної студентської науково-теоретичної конференції «Велика Вітчизняна війна. 1941-- 1945 рр. До 60-річчя Перемоги». 27-28 квітня 2005 р. - НТУ «ХПІ». -2005.-С.10-12.

4. Зайцев Б. П. Університет в окупованому Харкові (жовтень 1941 р. - серпень 1943 р.) / Б. П. Зайцев // Университеты. Наука и просвещение. - 2000. -№1.- С.54-64.

5. Журавський Ю. Й. Харківський університет в роки Великої Вітчизняної війни / Ю. Й. Журавський, Б. П. Зайцев, Б. К. Мигаль. 2-е вид., випр. і доп. - X.: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2010. - 200 с.

6. Історія міста Харкова XX століття / О. Н. Ярмиш, С. І. Посохов, А. І. Енштейн та ін. - X.: Фоліо, 2004. - 686 с.

7. О доблести, о подвигах, о славе: К 60-летию Победы в Великой Отечественной войне / Сост. А. В. Мельников; редкол.: Л. С. Сорока (гл. ред.) и др. - X.: Золотые страницы, 2005. - 168 с.

8. Дьякова О. В. Харківщина в роки Великої Вітчизняної війни / О. В. Дьякова. - X.: Лібра, 2013. - 99 с.

9. Skorobogatov А. V. Harkiv u chasy nimec'koi' okupacii' (1941-- 1943) I A. V. Skorobogatov. - H.: Prapor, 2004. - 368 s.

10. Berduta M. Z. Harkivs'kyj universytet u 1941--1950--ti rr. / M. Z. Berduta, S. Ju. Ivanov// Visnyk HNU Serija «Istorija». - 2013. - Vyp.47. - №1087. - S.275-286.

11. Zozulja M. Vnesok harkivs'kyh naukovciv-politehnikiv v oboronu krai'ny / M. Zozulja // Materialy regional'noi' students'koi' naukovo-teoretychnoi' konferencii' «Velyka Vitchyznjana vijna. 1941-1945 rr. Do 60-richchja Peremogy». 27-28 kvitnja 2005 r. - NTU «НРІ». -2005. -S.10-12.

12. Zajcev В. P. Universytet v okupovanomu Harkovi (zhovten' 1941 r. - serpen' 1943 r.) / В. P. Zajcev // Universitety. Nauka і prosveshhenie. -2000.-№l.-S.54-64.

13. Zhuravs'kyj Ju. J. Harkivs'kyj universytet v roky Velykoi' Vitchyznjanoi' vijny / Ju. J. Zhuravs'kyj, В. P. Zajcev, В. K. Mygal'. - 2-е vyd., vypr. і dop. - H.: HNU im. V. N. Karazina, 2010.- 200 s.

14. Istorija mista Harkova XX stolittja / O. N. Jarmysh, S. I. Posohov, A. I. Enshtejn ta in. -H.: Folio, 2004. - 686 s.

15. О doblesti, о podvigah, о slave: К 60-letiju Pobedy v Velikoj Otechestvennoj vojne / Sost. A. V. Mel'nikov; redkol.: L. S. Soroka (gl. red.) і dr. -H.: Zolotye stranicy, 2005. - 168 s.

16. D'jakova О. V. Harkivshhyna v roky Velykoi' Vitchyznjanoi' vijny І О. V. D'jakova. -H.: Libra, 2013.- 99 s.

17. Svynarenko N. ОCandidate ofHistorical Sciences, Associated Professor, S. Kuznets KhNUE (Ukraine, Kharkov), nsvinarenko2@gmail.com

18. Dobrunova L. E., Candidate ofHistorical Sciences, Associated Professor, S. Kuznets KhNUE (Ukraine, Kharkov), dobrunova.l@rambler. Ru

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.