Повсякденне життя мешканців дитячих будинків Центральної України та евакуйованих дітей в 1943-1945 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Повсякденне життя мешканців дитячих будинків Центральної України та евакуйованих дітей в 1943-1945 роках

Силка О.С.

Розглядається повсякденне життя вихованців дитячих будинків Центральної України у 1943--1945 роках. Висвітлюється матеріальна база, санітарний стан та захворюваність дітей респіраторними, грибковими хворобами і туберкульозом. Наведено статистичні дані дитячих будинків Центральної України. Життя українських дітей, які перебували за межами країни, а саме в Бухаресті, дітей польських громадян та евакуйованих в тил країни. На основі дослідження зроблено висновок, що складний період визволення України позначився і на функціонуванні дитячих будинків. Не вистачало фінансів, харчів, дров, одягу, взуття, посуду, меблів. Діти страждали від поганого харчування, нехватки дров, відсутністю необхідного одягу та взуття, посуду, меблів.

Ключові слова: дитячий будинок, бездоглядність, безпритульність, війна сирітство, повсякденність.

Серед багатоманіття наукових проблем історії Другої світової війни чільне місце належить питанням становища неповнолітніх громадян у добу великих випробувань українського народу. Жорстокі реалії війни найбільш боляче вдарили по підростаючому поколінню.

Повсякденне життя вихованців дитячих будинків України не було достатньо висвітлено як в радянській так і в сучасній історіографії. В радянський період проблеми дитячих будинків згадувалися в узагальнюючих працях з педагогіки, а також при висвітленні досягнень у повоєнній відбудові народного господарства. У сучасній історіографії це питання вивчалося у комплексному дослідженні Л. Голиш [1], І. Безлюдною [2], Т. Веронською [3] та іншими.

Метою статті є висвітлення повсякденного життя мешканців дитячих будинків центральної України та проблему евакуації та репатріації дітей.

Під час війни контингент безпритульних переважно складався з дітей, батьки яких загинули під час окупації, були розстріляні чи вивезені до Німеччини. Малолітні, мешканці, які були направлені до рідних чи для влаштування в інтернати, часто в пошуках «романтики» чи тимчасового пристосування до життя на вулиці обирали бродяжництво основним його способом [4, с. 152].

Для виявлення і влаштування безпритульних та бездоглядних дітей проводилися рейди. В цьому працівникам міліції допомагали комсомольці, громадськість та ін. За період з 1 січня 1944 року по 1 червня 1944 року в м. Києві виявлено 274 безпритульних дітей, бездоглядних - 783, всього - 1057 [5, арк. 20]. Як правило, затримували дітей на ринках, вокзалах, вулицях, у кінотеатрах, тощо.

Затримані діти доправлялися до дитячих розподільників, а звідти поступали у дитячі будинки або передавалися до шкіл фабрично-заводського навчання та ремісничих училищ.

Загалом по Центральній Україні була наступна кількість дитячих будинків на квітень 1944 року [5, арк. 15].(Таблиця 1)

Отже, на квітень 1944 року в Центральній Україні спеціальні дитячі будинки були відсутні.

Таблиця 1.

Вихованці багатьох дитячих будинків не були в достатній мірі забезпечені одягом, взуттям, м'яким та твердим інвентарем. Так, Дергачівський дитячий будинок Харківської області мав 6 столів при потребі 25, стільців 25 із 200, ліжок 80 із 100. У більшості будинків діти теж спали по двоє-троє на ліжку. А білизна та зимовий одяг були повністю відсутні. Через відсутність одягу та взуття вихованці масово не відвідували школу.

Окрім цього, переважна більшість дитячих закладів виявилися неготовими до чергового зимового сезону. Так, у Чорноострівському і Славутицькому районах Кам'янець-Подільської та Дніпропетровській області не закінчено ремонт приміщень, вікна побиті, не завезено палива [6, арк. 76]. дитячий будинок респіраторний український

Не кращими були справи і з харчуванням дітей. У 1944 році було проведено ряд перевірок дитячих будинків України, в результаті яких було виявлено геть незадовільний стан з харчуванням вихованців. Норми харчування дітей в усіх перевірених будинках часто не дотримувалися. В Кам'янець-Подільській області згідно фондів Наркомторга хліб, жири, м'ясо дитбудинки одержали лише на 50%. Цукор, молочні продукти, овочі, борошно, мило діти зовсім не одержували [6, арк. 79].

Такий стан призводив до виникнення та розповсюдження серед вихованців дитячих будинків респіраторних та грибкових захворювань. В 1945 році відмічені спалахи свинки, вітрянки, одиничні випадки кору, коклюшу, були виявлені окремі випадки захворювань шкіри. Проведена диспансеризація дітей дитячих будинків у венерологічні та туберкульозні диспансери.

За матеріалами Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України серед вихованців дитячих будинків відмічалося значна інфікованість туберкульозом. Із числа оглянутих 18 702 дитини дитбудинків інфіковані на туберкульоз 929 чоловік, що складає 5% загальної кількості дітей дитбудинків, в тому числі 40 дітей хворі на кістковий туберкульоз [7, арк. 162].

Як бачимо дитячі заклади перебували у вкрай важкому стані, але навіть при цьому до них продовжували ще прибувати діти з інших областей і країн. В м. Бухаресті було виявлено 440 радянських дітей. Народним комісаріатом освіти УРСР і Управлінням трудових резервів при РНК УРСР виявлених дітей планувалося розмістити:

а) 190 дітей віком від 8 років і старше в дитячих будинках Одеської області;

б) 60 дітей віком від 16 років і старше в школах ФЗН Сталінської обл.

Розміщення дітей саме в цих областях пояснювалося тим, що дитячі будинки і школи ФЗН мають кращі матеріально-побутові й навчальні умови ніж в областях, що територіально ближче до кордонів Румунії [8, арк. 55].

Також планувалося розмістити 300 дітей польських громадян в Україні, які переселялися з дитячих будинків Архангельської, Новосибірської, Іркутської, Молотовської областей Російської Федерації. В постановахРаднаркому Союзу від 15.04.1944 року №359-105 с. «Про надання додаткової матеріальної допомоги колишнім польським громадянам, евакуйованих з західних областей України і Білорусі в тилові райони

СРСР» і РНК УРСР від 17.07.1944 року №808-43 та в постанові «Про розселення польських громадян на території УРСР» ставилися вимоги організації окремого дитячого будинку для цих дітей в Херсонській області. Було вирішено розмістити дітей польських громадян в наявних дитячих будинках, збільшивши їхній контингент, включивши їх на постачання одягом та взуттям [8, арк. 62].

Почали писати листи з проханням повернути в Україну дітей, які були евакуйовані в 1941-1942 роках в тил країни. За розпорядженням Народного комісаріату освіти УРСР було евакуйовано 257 дитячих будинків з контингентом біля 37 тис. осіб.

Важливим і складним питанням у всіх цих дитячих будинках була справа організації навчання вихованців на рідній українській мові. Українські дитячі будинки через відсутність вчителів українців не могли забезпечити для своїх учнів викладання українською мовою.

Як правило вихованці навчалися в ближніх школах з російською мовою навчання. Вся ж виховна робота в дитячому будинку велася українською мовою. Із звільненням України у дітей проявляється тяга до Батьківщини.

Багато з них зверталися до української влади з проханням про їх реевакуацію в Україну [9, арк. 171].

Отже, складний період визволення України позначився і на функціонуванні дитячих будинків. Контингент вихованців складався переважно з дітей, які втратили одного чи обох батьків внаслідок воєнних дій. Досить складна була ситуація із забезпеченням дитбудинків м'яким і твердим інвентарем, з харчуванням дітей. Ситуацію ускладнювало ще й розміщення дітей в дитячих будинках України, які були знайдені в Румунії м. Бухаресті та діти польських громадян. Також постало питання про реевакуацію дітей з країв та областей СРСР інших республік СРСР.

Список використаних джерел

1. Голиш Л. Г. Функціонування спеціальних дитячих установ УРСР у 1943-1950 рр. / Автореф. канд. істор. наук: 07.00.01 / Л. Г. Голиш; Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького. - Черкаси, 2007. - 20 с.

2. Веронська Т. В. В умовах війни. Життя та побут населення України (1943-1945). - К., 1995. - 83 с.

3. Безлюдна І Повсякденні реалії дитячих будинків Київщини у повоєнний період Н Український історичний журнал. - 2007. - №1. -С.149-168.

4. Швидкий В. П. бродяжництво й жебрацтво як елемент соціального життя в Україні у першій половині 50-х рр. Н Український історичний журнал. - 2007. - №1. - С.149-168.

5. Центральний державний архів громадських об'єднань України. -Ф.1.- Оп.73. - Спр.132.

6. Центральний державний архів вищих органів влади. - Ф.1. -Оп.7.-Спр.1549.

7. Golysh L. G. Funkcionuvannja special'nyh dytjachyh ustanov URSR u 1943-1950 гг. / Avtoref. kand. istor. nauk: 07.00.01 / L. G. Golysh; Cherkas'kyj nacional'nyj universytet im. B. Hmel'nyc'kogo. - Cherkasy, 2007. - 20 s.

8. Vorons'ka T. V. V umovah vijny. Zhyttja ta pobut naselennja Ukrai'ny (1943-1945). -K., 1995. - 83 s.

Размещено на Allbest.ru