Дослідження настроїв та поведінки населення радянської України у 1920 - 1930-х рр.: тенденції сучасної вітчизняної історіографії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження настроїв та поведінки населення радянської України у 1920 - 1930-х рр.: тенденції сучасної вітчизняної історіографії

Рубан В.В.



Анотація

УДК 930.1; [94:314.04](477)"192/193"

Дослідження настроїв та поведінки населення радянської України у 1920 - 1930-х рр.: тенденції сучасної вітчизняної історіографії

Рубан В.В., здобувач кафедри історії та культури України, Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського (Україна, Вінниця), notification+kjdp5ddwjkpd@facebookmail.com.

Аналізуються основні історіографічні тенденції у вивченні настроїв і поведінки населення радянської України у 1920-1930-х рр. Автор визначає актуальність таких дослідження у галузі соціальної історії у зв'язку із розбудовою в незалежній Україні громадянського суспільства. Автор визначив основні тенденції сучасної української історіографії, зокрема аналіз більшовицької суспільно-політичної думки 1920-1930-х рр. про селянство; дослідження селянського повстанського руху 1919 - початку 1920-х рр., початку 1930 р. як на загальноукраїнському, так і на регіональному рівнях; вивчення структури, типів і динаміки настроїв; вчені розглядали не лише загал "українське населення", а й різні соціальні, професійні групи; дослідники намагалися з'ясувати емоційний стан окремих груп селянства, трансформацію настроїв селян лідерами Компартії у конкретні політичні рішення; через вивчення соціально-економічних умов, побуту і дозвілля вчені досліджували різні типи і реакції населення.

Ключові слова: історіографія, настрої, поведінка, побут, селянство, населення.



Annotation

The research of the mood and behavior of the population ofSoviet Ukraine in the 1920-1930s.: trends of modern national historiography

Ruban V.V., competitor of the Department of History and Culture of Ukraine, Vinnitsa State Pedagogical University Mikhail Kotsyubynsky University (Ukraine, Vinnitsa), notification+kjdp5ddwjkpd@facebookmail.com.

The article analyzes the main historiographical tendencies in the study of the mood and behavior of the population of Soviet Ukraine in the 1920-1930s. The author determines the relevance of such research in the field of social history in connection with the development of an independent civil society in Ukraine. The author defined the main tendencies of modern Ukrainian historiography, in particular the analysis of the Bolshevik social and political thoughts of the 1920-1930s about the peasantry; the study of the peasant rebel movement of 1919 - early 1920's, beginning of 1930 both at the national and regional levels; studying the structure, types and mood dynamics; scientists considered not only the general "Ukrainian population", but also various social and professional groups; the researchers tried to find out the emotional state of individual groups of the peasantry, the transformation of the mood of the peasants by the leaders of the Communist Party into concrete political decisions; through the study of socioeconomic conditions, life and leisure, scientists studied various types and reactions of the population.

Keywords: historiography, mood, behavior, life, peasantry, population.



Зміст

Успішність політико-економічних реформ вагомим чином залежить від вміння державного керівництва реалізовувати стратегічну мету при швидкій й ефективній адаптації до постійно змінюваних масових настроях населення. Вправність державного лідера залежить від використання потенціалу позитивних настроїв для реалізації намічених реформ і максимального згладжування негативу від непопулярних, але необхідних управлінських рішень.

У цьому контексті різко зростає актуальність дослідження настроїв і поведінки населення у конкретних історичних періодах. Участь населення України в управлінні державою має глибокі корені ще із часів Київської Русі, козацької держави XVII ст. Панування Російської імперії на теренах України не змогло викоріняти традиційного прагнення до самоуправління.

Проголосивши незалежність у 1918 р., Українська народна республіка в умовах україно-російської війни розпочала розбудову демократичної держави. Однією із її засад стали впровадження традиційного прагнення до самоуправління громад. Однак, урядові політичні кризи, війна, постійна змінюваність влади змусили українських селян згуртовуватися і через селянське самоуправління самостійно вирішувати повсякденні проблеми власного життя із позицій доцільності, прагматизму і здорового глузду. Саме ліквідація засад традиційної демократії українського народу стало одним із завдань російського більшовизму.

У баченні більшовицького політичного керівництва населення беззаперечно повинно підтримувати ініціативи Кремля, проявляти політичну благонадійність, ініціювати лише окремі корекції економічного курсу, що співпадав із загальнодержавними інтересами.

Влив комуністичної ідеології зумовив формування радянськими суспільствознавцями "чорно-білої" картини взаємовідносин "влада - населення". Тих, хто критикував політичний, соціально-економічний курс Кремля одразу називали "ворогом народу", "антирадянщиком", інших - хто навіть формально підтримував ініціативи Комуністичної партії - "радянською людиною", "захисником народних інтересів". У такій світоглядній картині втрачалося все різномаїття настроїв та поведінки населення, робилися хибні висновки щодо історичного минулого. Останнє, в свою чергу, впливало на подальші управлінські рішення політичного керівництва країни.

Виявлення всього спектру настроїв та поведінки населення у конкретному історичному періоді, причин їх виникнення, творчого їх осмислення, врахування наслідків подій минулого у проведенні сучасного реформування політичних і соціально-економічних відносин української держави, позбавить загрози чергового руйнівного для незалежності соціального вибуху. селянство повстанський рух більшовицька

Цікавість до вивчення настроїв населення в екстремальні періоди існування, зокрема 1920-1930х рр., зумовлювалася також розбудовою у незалежній Україні громадянського суспільства, що передбачає врахування інтересів громадянина, пошук компромісу між інтересами держави та конкретної особи. Людина у громадянському суспільстві є головною цінністю, центром суспільного життя і державного устрою. Зворотній зв'язок, реакція соціальних, професійних, етнічних та інших груп населення, суспільства загалом на вироблення і впровадження політико-економічних реформ, врахування думки громадськості, можливість корекції ініціатив очільників держави становить один чинників його розбудови.

Реалізація у сучасній Україні демократичних і гуманістичних принципів, європейських цінностей співжиття поки що єдиний спосіб здійснення очікування кожного громадянина і суспільства загалом. Водночас, це вагомий запобіжник щодо повернення тоталітарного устрою, практики державного терору як засобу управління. Врахування і засвоєння негативного досвіду радянського минулого повинно стати одним із факторів при ухваленні управлінських рішень для політичних лідерів сучасної України.

Визнання злочинів, вчинених комуністичним режимом протягом всього радянського періоду, вже став чинником у формуванні громадянської позиції нового покоління незалежної України, позбавлення генетичного страху перед владою у пересічного громадянина. Цьому підтвердженням стали події під час "Революції гідності", коли громадяни України не бажали миритися із спробою реставрації тоталітарного режиму, маніпуляцій суспільною свідомістю.

Аналіз діяльності владних структур через реакцію і поведінку людини відкриває зовсім іншу площину взаємовідносин між владою і суспільством. Адже, щоб не говорили про себе владні структури, як би не демонстрували велич своїх програм і дій, є лише один важливий момент, який може підтвердити або спростувати всі ці спроби: наскільки глибоко, серйозно, Ґрунтовно сприймали люди ці процеси, як вони ставляться до них і наскільки вони мають намір сприяти чи протидіяти їм [34, с. 9].

У цьому контексті розкриття різноманіття типів реакції українського селянства на "соціалістичну реконструкцію села", повне ігнорування його потреб й інтересів, терористичні дії Й. Сталіна та його оточення у придушенні масового селянського спротиву свідчить хибність твердження ідеологів сталінізму про "існування соціальної справедливості радянського суспільства", "необхідність революційних змін для побудови світлого майбутнього", "вдалий менеджмент Й. Сталіна тощо.

Сучасна українська історіографія лише почала накопичувати праці із історичної антропології. Мотивації поведінки людей, їх реакція на конкретні події у різних історичних періодах - "спокійних" й "екстремальних" - лише зараз стали об'єктом історичних досліджень. Окремі спроби комплексного дослідження настроїв і поведінки населення в умовах суцільної колективізації та Голодомору 1932-1933 рр. виявили деякі загальні тенденції як діяльності місцевої влади, так й українського селянства. Однак, вплив регіональних політичних, соціально-економічних, етнонаціональних, культурних особливостей на настрої і поведінку селянства у досліджуваний період не був предметом історичного дослідження.

Метою цього наукового дослідження стало визначення основних історіографічних тенденцій у вивченні настроїв населення радянської України у 19201930-х рр.

"Архівна революція" кінця 1980-х - початку 1990х рр. різко змінила ситуацію у дослідженні історії 1920х - 1930-х рр. Доступ до раніше закритих документів зумовив кардинально інший аналіз настроїв та поведінки населення в умовах нової економічної політики, більшовицької модернізації країни. Українські дослідники одразу заявили про необхідність проведення Ґрунтовних досліджень у галузі соціальної історії [6; 21; 32; 35].

Протягом 1990-х - початку 2000-х рр. вчені опублікували певну кількість праць, де містилися окремі сюжети про настрої та поведінку населення були ілюстрацією історичних подій. Але О. Удод акцентував увагу наукової громадськості на окремих методологічних підходах історико-психологічних досліджень [39, с. 12-13].

Хоча деякі вчені відносили проблему вивчення соціально-психологічних проблем до категорії не розроблених тем [20, с. 12], однак, доктор історичних наук, відомий дослідник історії українського селянства С. Дровозюк у 2004 р. зробив певні історіографічні узагальнення щодо вивчення настроїв та поведінки селянства та окреслив деякі завдання майбутніх досліджень [18, с. 70-83]. Зокрема, він наголосив на наступних дослідницьких тенденціях:

- аналізі більшовицької суспільно-політичної думки 1920-1930-х рр., що мала вагомий вплив на настрої селянства. Більшовицькі очільники прекрасно були поінформовані про типи настроїв населення і намагалися через агітаційно-пропагандистський апарат маніпулювати громадською думкою. Такий підхід зумовив активне дослідження настроїв спецслужбами, використання нагромаджених знань про реальні настрої у політичних технологіях та репресивних заходах і, водночас, закриття цієї теми для академічної науки протягом радянської доби;

- дослідження селянського повстанського руху 1919 - початку 1920-х рр. як на загальноукраїнському, так і на регіональному рівнях відтворили динаміку настроїв селянства, їх антикомуністичний і антибільшовицький характер;

- прагнення істориків реконструювати історію українського селянства крізь призму його взаємовідносин із владою з акцентом на соціально-психологічних аспектах цього процесу;

- дослідження соціально-політичних настроїв українського селянства в умовах розкуркулення та колективізації. Історики прагнули з'ясувати емоційний стан окремих груп селянства, трансформацію настроїв селян очільниками Компартії у конкретні політичні рішення;

- вивчення структури та динаміки соціально- політичних настроїв в умовах голоду 1932-1933 рр.;

- аналіз та динаміка есхатологічних настроїв селян у 1920-1930-х рр., його соціально-політичного підґрунтя.

Але вчений зробив висновок про "відсутність цілісного портрету українського селянства" через звуженість інтерпретацій настроїв селянства. їх загалом позначають як "антиколгоспні", "антибільшовицькі", "антирадянські". Цілком погоджуємося із думкою С. Дровозюка про їх велику різноманітність та "емоційну барвистість", зокрема "прагнення війни" як елементу боротьби із більшовицьким режимом, масових есхатологічних настроїв, "самосудні настрої". Вчений навіть запропонував певний алгоритм їх дослідження: фактори, що спричинили настрої - зміст та динаміка настроїв - реакція влади на настрої. Структура і динаміка настроїв повинні розглядатися у органічному зв'язку з усіма сферами суспільних відносин. Оскільки настрої найчіткіше проявлялися там, де зачіпалися життєво важливі інтереси селянства, розкриття цього питання особливо необхідне у працях з проблем земельної, податкової, продовольчої, цінової політики тощо. Звичайно, що при конкретно-історичному дослідженні до згаданого алгоритму додаються чимало нових аспектів.

С. Дровозюк наголошував на важливості з'ясування сукупності чинників, що породжували певні настрої, виявлення механізму їх формування та поширення. При цьому слід врахувати, що настрої з точки зору їх стабільності, тривалості, емоційної сили, охоплення певний територій становили мінливу картину. Для реконструкції динаміки суспільно-політичних настроїв українського селянства у просторово-часовому та емоційному вимірі необхідно скласти їх детальний реєстр за усіма видами джерел. Дослідник на полягав на істотному розширенні джерельної бази і удосконалення методики аналізу джерел, зокрема, використання кількісних методів дослідження документів, що містять інформацію про настрої [17, с. 78-79]. Також деякі історіографічні узагальнення щодо вивчення настроїв селян зробила Н. Бем [5, с. 494-507].

У сучасній вітчизняній історіографії також сформувалося ще декілька напрямів дослідження, що репрезентували певні форми поведінки та настрої населення. Зокрема, у контексті вивчення історії повсякденності підготовленні праці та окремі розділи про побут і дозвілля українського населення. Загалом ця тематика була цариною фольклористів та етнографів, але останнім часом почала аналізуватися істориками. Виявлені документи свідчать про цікаві форми поведінки під час роботи і дозвілля окремих категорій населення - робітників, селян, містян, сільської та міської інтелігенції тощо. Соціально-економічні умови були одним із визначальних факторів настроїв. Адже рівень зарплатні, умови проживання, продовольчого і промислового постачання, цінова політика визначали ставлення громадян до вищого та місцевого партійно- радянського керівництва. Так, у праці П. Кравченко охарактеризував умови праці будівельників на основних індустріальних новобудовах часів індустріалізації. Автор зосередив увагу на харчуванні робітників, їх медичному обслуговуванні, висвітлив жахливі антисанітарні умови, в яких доводилося жити будівельникам "соціалістичних новобудов". Дослідник означив парадоксальні типи настроїв, зокрема, типові критичні висловлювання невдоволення стосовно партактиву, який отримував додаткові блага, і, водночас, трудовий ентузіазм робітників [23-24].

Цікаві дослідження про спроби компартійного керівництва перебудувати свідомість українського селянства через систему колективного господарювання та створення соціалістичного побуту зробив О. Лукашевич [27-31]. У висновках до дисертаційного дослідження він зазначив, що саме негативна реакція на соціально-економічні перетворення змусила більшовицьких очільників перейти до трансформації повсякденного життя українських селян на нових ідеологічних засадах. Партійно-радянський апарат спочатку заохочував, а згодом насаджував створення комун, колгоспів, радгоспів, мережі комуністичних культурно-освітніх закладів, поширення соціалістичної обрядовості тощо. У формуванні нового побуту більшовики намагалися насадити свідомість селянина- колективіста. В 1920-1930-х рр. побутові умови життя українських селян практично не змінилися. Якість житла не покращилася, не вистачало якісних продуктів харчування, одягу та товарів повсякденного вжитку, не була створена сфера соціальних послуг. Між селом та містом поглиблювалася культурно-освітня прірва. Насильницькі зміни в побуті і дозвіллі селян, що запроваджувалися більшовиками, наносили невиправні втрати господарському і культурному життю селян. Духовні потреби селян (релігія, українські обряди та свята) більшовики намагалися замістити системою агітації та пропаганди, що зводилася до кінофільмів, відвідування хат-читалень та мітингів, присвячених більшовицьким святам. Низькі кваліфікація та культурний рівень працівників культосвітніх закладів, відсутність матеріально-технічної бази послаблювали вплив комуністів на формування соціалістичної свідомості на селі, що й зумовило в подальшому перехід більшовицького режиму від методів комуністичного виховання і переконання до економічного і політичного примусу та масових репресій селянства [31]. Окремі риси побуту та поведінки українського селянства періоду Голодомору та колективізації окреслив відомий український вчений С. Кульчицький [25-26].

С. Трухманова проаналізувала реакцію населення подільських міст на заміну традиційної обрядовості радянськими святами. Так, традиційні релігійні свята замінювалися радянськими святами, "комуністичними суботниками". Містяни та інтелігенція по можливості ігнорувала такі зміни, або не проявляла ініціативи в їх участі. У проведені таких акцій брали участь симпатики більшовиків, активісти та працівники радянських установ - залежні від місця роботи.

На думку дослідниці, впровадження "нового побуту" у 1920-х рр. призвело до несподіваних наслідків серед партійно-радянського апарату. Переважна більшість чиновників - членів партії - завели собі прислугу, забезпечили собі пристойне харчування та житло, що різко контрастувало із загальним рівнем життя населення. Така поведінка та споживацькі настрої партійно-радянського апарату викликали роздратування як у місцевого населення, так вищого політичного керівництва країни. Останні вбачали у цьому дискредитацію "ідеї соціальної справедливості" [38]. Тому був покладений початок кампанії "боротьби проти радянського барства".

Т. Дорош проаналізувала спроби більшовицького апарату перевиховати "стару інтелігенцію" та виховати "нову радянську інтелігенцію". Авторка розкрила складні відносини між партійно-радянськими структурами та інтелігенцію, настрої та поведінку останньої у контексті спроби змінити світогляд інтелігенції, позбавити її головної ознаки - осмислення поточної політико-економічної ситуації і спроби запропонувати альтернативні шляхи розвитку країни. Дослідниця вказувала, що більшовицькій владі потрібна була інтелігенція, яка була здатна вирішувати "технологічні питання" впровадження соціально-економічних ідей більшовицьких очільників [17].

Настрої селянства стали предметом вивчення у відомого дослідника селянства Г. Капустян. Вона однією із перших звернула увагу наукової громадськості на інформаційний потенціал матеріалів органів держбезпеки щодо аналізу перебігу подій в українському селі протягом 1920-х - початку 1930-х рр. Авторка докладно простежила зміну динаміки селянських настроїв в умовах нової економічної політики, зокрема окремі сподівання селян на зміну репресивного компоненту та перехід до прагматичної економічної політики [21, с. 237-251].

Важливим напрямом історико-психологічних досліджень стало вивчення настроїв та поведінки селянства в екстремальні періоди радянської історії - суцільно колективізації та Голодомору. Так, Н. Бем проаналізувала ставлення селян до колективізації та ліквідації "куркульства як класу" у 1930-1931 рр. і виявила численні факти спроб захисту селянами "куркульських господарств". Іноді навіть комсомольці, що із активністю бралися за реалізацію настанов про "побудову світлого майбутнього" відмовлялися брати участь у насильницьких акціях проти односельців [2, с. 227-243; 3, с. 490-507]. Також дослідниця на підставі численних архівних документів відзначила, що селяни докладно розуміли винуватців страшної трагедії - голоду 1932-1933 рр. - більшовицький режим, очолюваний Й. Сталіним [4, с. 250-284]. Полтавський дослідник О. Єрмак у контексті знищення заможних селянських господарств приділив увагу реакції селян на розкуркулення [19, с. 51].

Л. Гриневич обрала для дослідження таку незвичайну професійну групу як особовий склад частин Червоної армії, що дислокувалися на території України. Дослідниця спочатку намагалася виявити динаміку настроїв у період нової економічної політики, суцільної колективізації та голоду, "Великого терору" 1937-1938 рр. [14]. Згодом вона поглибила наукові пошуки щодо виявлення типів настроїв командирів та червоноармійців в умовах колективізації та голоду [15; 16].

Дніпропетровська дослідниця Н. Романець, досліджуючи проблему взаємовідносин селянства та органів радянської влади, означила реакції селян Дніпропетровщини на реалізацію аграрної політики більшовицького уряду у 1928-1933 рр. [37]. У наступній праці, присвяченій репресивній політиці щодо українського села у 1925-1939 рр., авторка зуміла виявити не тільки типи реакції селян на репресивні акції більшовицького режиму, а й типове реагування радянських органів й активістів та керівництва новостворених колгоспів на негативні настрої селян: " [...]всякий колгоспник, хто вимагає виправлення помилок - злісний агітатор, і відповіддю на його вимоги є лава підсудних" [36, с. 143].

Наступним напрямом досліджень екстреми кінця 1920-х - початку 1930-х рр. став опір селянства в умовах колективізації та голодомору. Якщо історіографія радянської доби інтерпретувала виступи селян як "окремі прояви контрреволюційної боротьби", то після опрацювання нових розсекречених архівних фондів вітчизняні дослідники констатували їх масовий характер. Спочатку опір був ілюстрацією негативного ставлення селян "соціально-економічних експериментів" компартійних очільників [10-11]. Згодом селянський опір, як форма поведінки/реакції, став предметом спеціального україно-канадського дослідження В. Васильєва та Л. Віоли [8]. Вчені не лише визначили динаміку селянських виступів під час першої хвилі колективізації в Україні, а й оприлюднили значну кількість документів із типами селянських настроїв. Згодом Л. Віола опублікувала в працю, де селянський опір розглядався крізь соціокультурну призму. Дослідниця зробила висновок, що прояви опору кардинально змінили традиційні уявлення про "сталінську диктатуру" і її можливості контролювати, втручатися і контролювати радянське суспільство. Однак, на її думку, існує небезпека міфологізації опору [10].

В. Васильєв, вивчаючи селянський опір колективізації, означив деякі форми поведінки селян: антиколгоспна агітація, вбивство та побиття представників сільського партійно-радянського керівництва та активу, що кваліфікувалося чекістами як "терористичний акт", підпали, поширення рукописних листівок та написання анонімок, соціальна "мімікрія" тощо. Він зробив висновок, що саме широкий селянський опір, негативні настрої стали одним із головних факторів масштабних політичних репресій [9, с. 140-150].

Деякі дослідники вивчали окремі форми опору, зокрема збройний виступ. Так, Р. Подкур простежив динаміку збройного опору радянській владі в УСРР у 1920-ті - початку 1930-х рр. Він зробив висновок, що збройні виступи початку 1930-х рр. стали реакцією на економічну політику більшовицьких керівників та масове насилля представників місцевого партійно- радянського апарату. Автор акцентував, що такі виступи слід трактувати не як "політичний бандитизм", а "антирадянські", "антибільшовицькі" виступи [33].

Проміжним підсумком вивчення настроїв та поведінки населення став окремий розділ фундаментальної праці "Голод 1932-1933 років в Україні: причини та наслідки". Тут стратегії виживання пересічних громадян було присвячено окремий розділ. Його автори В. Марочко та О. Мовчан на основі архівних документів, спогадів проаналізували типи порятунку від голодної смерті, форми спротиву діяльності місцевого партійно- радянського апарату і сільським активістам, спроби врятування дітей від голодної смерті. Автори намагалися подати історико-психологічну характеристику такого страшного явища як канібалізм та виявити причини його виникнення [13].

Несподіваний предмет дослідження обрали А. Блюм [7]та В. Бабюх - "анекдот як реакцію населення на суспільні процеси 1920-1930-х рр.". Зокрема, В. Бабюх стверджував, що анекдот став джерелом для вивчення суспільних настроїв, ставлення населення до заходів вищого партійного-радянського керівництва СРСР у сферах внутрішньої та зовнішньої політики, економіки, культури. Адже у порівнянні із іншими текстами він мав ряд специфічних особливостей: як традиційний фольклор, він є продуктом колективної творчості, має переважно анонімний характер; анекдот має, як правило, усний характер, знаходиться поза нормами офіційної культури; в анекдоті поєднується функціонування офіційної та неофіційної культур, що дозволяє перекладати інформацію з офіційної мови на неофіційну. Більшість анекдотів порушують принцип "табу" на певну визначену тематику - результати "жовтневої революції", масові операції по вивезенню куркулів, результати "Великого терору" 1937-1938 рр., методи діяльності радянської спецслужби, приховування негативних тенденцій у соціально-економічній та культурно-освітній сферах, оцінки діяльності очільників більшовиків В. Леніна, Л. Троцького, Ф. Дзержинського, Й. Сталіна, Л. Берії та ін. [1].

Таким чином, актуалізація досліджень настроїв населення радянської України зумовлена розбудовою в незалежній Україні громадянського суспільства. Одним із головних принципів останнього стало пошук компромісу між інтересами держави та конкретної особи.

Наявні наукові праці із вказаної тематики через соціально-психологічні аспекти вивчали площину взаємовідносин між владою і суспільством. Основними тенденціями стали аналіз більшовицької суспільно- політичної думки 1920-1930-х рр.; дослідження селянського повстанського руху 1919 - початку 1920х рр., початку 1930 р. як на загальноукраїнському, так і на регіональному рівнях; вивчення структури, типів і динаміки настроїв; вчені розглядали не лише загал "українське населення", а й різні соціальні, професійні групи; дослідники намагалися з'ясувати емоційний стан окремих груп селянства, трансформацію настроїв селян лідерами Компартії у конкретні політичні рішення; через вивчення соціально-економічних умов, побуту і дозвілля вчені досліджували різні типи і реакції населення.



Список використаних джерел

1. Бабюх В.А. Поширення політичних анекдотів у контексті реакції населення на суспільні процеси 20-30-х рр. XX ст. / В.А. Бабюх // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: [зб. ст.]. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. -Вип.31. - С. 78-89.

2. Бем Н. Ставлення українського селянства до ліквідації куркульства як класу та суцільної колективізації сільського господарства (1930-1931 рр.) // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць. - К., 2003. -Вип.9. -С. 227-243.

3. Бем Н.В. Віддзеркалення аграрної політики сталінського керівництва в настроях українського селянства (1932-1933 рр.) // Науковий вісник Дипломатичної академії України. - К., 2004. - Вип.8. -С. 490-507.

4. Бем Н.В. Морально-політичний стан українського селянства в умовах голодомору // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвідомчий зб. наук, праць. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. -Вип.10. - С. 250-284.

5. Бем Н.В. Політичні настрої українського селянства в умовах колективізації сільського господарства (історіографічний огляд) // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвідомчий зб. наук, праць. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. - Вип.11. - С. 494-507.

6. Білокінь С. Чи маємо ми історичну науку // Літературна Україна. -1991. -10 січня.

7. Блюм А.В. Благонамеренный и грустный анекдот... или путешествие в архивный застенок // Звезда. - 2001. - №1. - С. 210-214.

8. Васильєв В., Віола Л. Колективізація і селянський опір на Україні (листопад 1929 - березень 1930 рр.). - Вінниця: Логос, 1997. - 536 с.

9. Васильєв В. Селянський опір колективізації в Україні (1930-ті рр.) // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: [зб. ст.]. -К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - Вип.31. -С. 140-150.

10. Віола Л. Народний опір в сталінські 1930-ті рр.: монолог адвоката диявола // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: [зб. ст.]. -К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - Вип.31.

11. Ганжа О.І. Опір селян становленню тоталітарного режиму в УСРР / Оксана Іванівна Ганжа. - К.: Ін-т історії України НАН України 1996. - 42 с.

12. Ганжа О.І. Українське село в період становлення тоталітарного режиму (1917-1927 рр.). -К., 2000. - 208 с.

13. Голод 1932-1933 років в Україні: причини та наслідки / Редколегія В. Смолій (голова) та ін. -К.: Наук, думка, 2003. -С. 538-574.

14. Гриневич Л. "Школа соціалізму": політичне виховання й політичні настрої особового складу УВО (1921-1938 рр.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвід. збірн. наук. пр. -К., 2002. -Вип.6. -С. 379-392.

15. Гриневич Л. Рефлексії Червоної Армії на колективізацію і голод в Україні (1932-1933 рр.) // Голод-геноцид 1933 року в Україні. - С. 191-204.

16. Гриневич Л. Червона армія і українське суспільство під час кампанії ліквідації куркульства як класу (зима-весна 1930 р.): історичний аналіз соціальної психології та поведінки // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. Вип.7. Спеціальний. - К., 2003. - С. 285-298.

17. Дорош Т.О. Аграрна інтелігенція Радянської України (20- і рр. XX ст.): соціально-історичний аспект [текст]: дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля. - Луганськ, 2010. - 246 с.

18. Дровозюк С.І. Соціально-політичні настрої українського селянства у 20-30 рр. XX ст.: історіографічний аспект // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. -К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. -Вип.12. - С. 70-83.

19. Єрмак О.П. Ліквідація куркульства як класу // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Респуб. міжвід. зб. наук, пр. - К., 1991. - Вип.1. - С. 46-58.

20. Єфіменко Г.Г. Радянська модернізація 1920-1930-х рр. (До постановки проблеми у світлі аналізу досліджень сучасних російських істориків) // Укр. іст. журн. - 2002. - №5. - С. 3-24.

21. Капустян Г.Т. Влада в суспільно-політичних настроях українського селянства 1920-х років // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: [зб. ст.]. -К., 2001. -Вип.14. -С. 237-251.

22. Касьянов Г. Становлення політичного тоталітаризму в Україні у 1920-і - 30-і рр.: соціально-психологічний фон // Другий міжнародний конгрес україністів: Доповіді і повідомлення: Історія. -Ч. II. - Львів, 1994. - С. 48-51.

23. Кравченко П.М. Динаміка соціально-політичних настроїв робітничого класу України у 1920-х - 1930-х рр. (на прикладі новобудов) // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: [зб. ст.]. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - Вип.31. - С. 45-53.

24. Кравченко П.М. Соціально-побутові умови на індустріальних новобудовах України (20-ті - 30-ті рр. XX ст.). - Вінниця: Він. держ. пед. ін-т. Кафедра всесвітньої історії, 1997. -36 с.

25. Кульчицький С. В. 1933: трагедія голоду. -К.: Либідь, 1989. -38 с.

26. Кульчицький С.В. Ціна "великого перелому". -К.: Либідь, 1991. - 357 с.

27. Лукашевич О. До питання про формування "нового побуту" в українському селі у 20-х рр. XX ст. // Український історичний збірник. - К.: Ін-т Історії України НАН України, 2005. - Вип.8. - С. 225-245.

28. Лукашевич О. Житло як один з основних критеріїв якості повсякденного життя українського селянина 20-х рр. XX ст. // Проблеми історії України: Факти. Судження. Пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2004. - Вип.12. - С. 257-277.

29. Лукашевич О. Трансформація сільського побуту та дозвілля у період перших п'ятирічок у контексті роботи культосвітніх установ // Часопис української історії: Зб. наук. ст. - К., 2005. - ВИП.2. -С. 69-73.

30. Лукашевич О. Харчування сільського населення України (1920-1930-х рр. XX ст.) // Українське державотворення від минувшини до сьогодення / Матеріали науково-практичної конференції, 11-12 травня 2004 р. - Коломия, 2004. - С. 29-36.

31. Лукашевич Олексій Михайлович. Побут та дозвілля сільського населення України (1920-1930 рр.): дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т ім. Григорія Сковороди. - Переяслав-Хмельницький, 2006. -217 с.

32. Марочко В.І. 1932-1933: Голодомор в Україні: причини і наслідки: Конспект лекцій. -К., 1994. - С. 57.

33. Подкур Р.Ю. Збройний виступ як радикальна форма опору радянській владі в УСРР у 1920-ті - початку 1930-х рр. (за матеріалами ВУЧК-ГПУ) // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: [зб. ст.]. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. -ВИП.31. -С. 90-102.

34. Политическая социология / Под ред. чл. -кор. РАН Ж.Т. Тощенко. -М.: Юнити-Дана, 2002. - 495 с.

35. Реєнт О.П. Деякі проблеми історії України XIX - початку XX ст.: стан і перспективи наукової розробки // Укр. іст. журн. - 2000. - №2. -С. 23-24.

36. Романець Н.Р. Репресивна політика радянської влади в українському селі (1925-1939). - Кривий Ріг: Вид-во Р.А. Козлов, 2014. - 456 с.

37. Романець Н.Р. Селянство і Радянська влада у 1928-1933 роках: проблема взаємовідносин (на матеріалах Дніпропетровської області) [текст]: дис.... канд. іст. наук: 07.00.02/ Дніпропетровський ун-т. - Дніпропетровськ, 1995. - 182 с.

38. Трухманова С.Л. Соціокультурні та політичні процеси у містах Східного Поділля, 1920-ті - початок 1930-х рр. [текст]: дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. -К., 2009. - 213 с.

39. Удод О. Про психоаналітичний підхід до історії // Бористен. -2000. -№3. -С. 12-13.

References:

1. Babjuh V.A. Poshyrennja politychnyh anekdotiv u konteksti reakcii' naselennja na suspil'ni procesy 20-30-h rr. XX st. / V.A. Babjuh // Istorija Ukrai'ny: Malovidomi imena, podii', fakty: [zb. st.]. -K.: In-t istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, 2005. - Vyp.31. - S.78-89.

2. Bern N. Stavlennja ukrai'ns'kogo seljanstva do likvidacii' kurkul'stvajakklasu ta sucil'noi'kolektyvizacii' sil's'kogo gospodarstva (1930-1931 rr.) // Problemy istorii' Ukrai'ny: Fakty, sudzhennja, poshuky: Mizhvidomchyj zbimyk naukovyh prac'. - K., 2003. - Vyp.9. -S.227-243.

3. Bern N. V Viddzerkalennja agrarnoi' polityky stalins'kogo kerivnyctva v nastrojah ukrai'ns'kogo seljanstva (1932-1933 rr.) // Naukovyj visnyk Dyplomatychnoi' akademii' Ukrai'ny. - K., 2004. - Vyp.8. - S.490-507.

4. Bern N.V. Moral'no-politychnyj stan ukrai'ns'kogo seljanstva v umovah golodomoru // Problemy istorii' Ukrai'ny: Fakty, sudzhennja, poshuky: Mizhvidomchyj zb. nauk. prac'. - K.: In-t istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, 2004. - Vyp.10. - S.250-284.

5. Bern N.V. Politychni nastroi' ukrai'ns'kogo seljanstva v umovah kolektyvizacii' sil's'kogo gospodarstva (istoriografichnyj ogljad) // Problemy istorii' Ukrai'ny: Fakty, sudzhennja, poshuky: Mizhvidomchyj zb. nauk. prac'. - K.: In-t istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, 2004. - Vyp.ll. - S.494-507.

6. Bilokin' S. Chy majemo my istorychnu nauku // Literatuma Ukrai'na. -1991. -10 sichnja.

7. Bljum A.V. Blagonamerennyj і grustnyj anekdot... ili puteshestviev arhivnyj zastenok // Zvezda. - 2001. - №1. - S.210-214.

8. Vasyl'jev V., Viola L. Kolektyvizacija і seljans'kyj opir na Ukrai'ni (lystopad 1929 - berezen' 1930 rr.). - Vinnycja: Logos, 1997. - 536 s.

9. Vasyl'jev V. Seljans'kyj opir kolektyvizacii' v Ukrai'ni (1930- ti rr.) // Istorija Ukrai'ny: Malovidomi imena, podii', fakty: [zb. st.]. - K.: In-t istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, 2005. - Vyp.31. - S.140-150.

10. Viola L. Narodnyj opirv stalins'ki 1930-tirr.: monolog advokata dyjavola // Istorija Ukrai'ny: Malovidomi imena, podii', fakty: [zb. st.]. - K.: In-t istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, 2005. - Vyp.31.

11. Ganzha О. I. Opir seljan stanovlennju totalitarnogo rezhymu v USRR / Oksana Ivanivna Ganzha. - K.: In-t istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'nyl996. - 42 s.

12. Ganzha О. I. Ukrai'ns'ke selo v period stanovlennja totalitarnogo rezhymu (1917-1927 rr.). -K., 2000. - 208 s.

13. Golod 1932-1933 rokiv v Ukrai'ni: prychyny ta naslidky / Redkolegija V. Smolij (golova) ta in. -K.: Nauk. dumka, 2003. - S.538-574.

14. Grynevych L. "Shkola socializmu": politychne vyhovannja j politychni nastroi' osobovogo skladu UVO (1921-1938 rr.) // Problemy istorii' Ukrai'ny: fakty, sudzhennja, poshuky. Mizhvid. zbim. nauk. pr. - K., 2002,-Vyp.6. - S.379-392.

15. Grynevych L. Refleksii' Chervonoi' Armii' na kolektyvizaciju і golod v Ukrai'ni (1932-1933 rr.) // Golod-genocyd 1933 roku v Ukrai'ni. - S.191-204.

16. Grynevych L. Chervona armija і ukrai'ns'ke suspil'stvo pid chas kampanii' likvidacii' kurkul'stva jak klasu (zyma-vesna 1930 r.): istorychnyj analiz social'noi' psyhologii' ta povedinky // Problemy istorii' Ukrai'ny: Fakty, sudzhennja, poshuky. Mizhvidomchyj zbimyk naukovyhprac'. Vyp.7. Special'nyj. -K., 2003. - S.285-298.

17. Dorosh T.O. Agrama inteligencija Radjans'koi' Ukrai'ny (20- i rr. XX st.): social'no-istorychnyj aspekt [tekst]: dys.... kand. ist. nauk: 07.00.01 / Shidnoukr. nac. un-t im. Volodymyra Dalja. - Lugans'k, 2010. - 246 s.

18. Drovozjuk S.I. Social'no-politychni nastroi' ukrai'ns'kogo seljanstva u 20-30 rr. XX st.: istoriografichnyj aspekt// Problemy istorii' Ukrai'ny: fakty, sudzhennja, poshuky: Mizhvid. zb. nauk. pr. - K.: In-t istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, 2004. - Vyp.12. - S.70-83.

19. Jermak О. P. Likvidacija kurkul'stva jak klasu // Problemy istorii'Ukrai'ny: fakty, sudzhennja, poshuky: Respub. mizhvid. zb. nauk. pr. -K., 1991. -Vyp.l. -S.46-58.

20. Jefimenko G.G. Radjans'kamodernizacija 1920-1930-hrr. (Do postanovky problemy u svitli analizu doslidzhen' suchasnyh rosijs'kyh istorykiv) // Ukr. ist. zhurn. - 2002. - №5. - S.3-24.

21. Kapustjan G.T. Vlada v suspil'no-politychnyh nastrojah ukrai'ns'kogo seljanstva 1920-h rokiv // Istorija Ukrai'ny: Malovidomi imena, podii', fakty: [zb. st.]. - K., 2001. - Vyp.14. - S.237-251.

22. Kas'janov G. Stanovlennja politychnogo totalitaryzmu v Ukrai'ni u 1920-i - 30-i rr.: social'no-psyhologichnyj fon // Drugyj mizhnarodnyj kongres ukrai'nistiv: Dopovidi і povidomlennja: Istorija. - Ch. II. - L'viv, 1994. - S.48-51.

23. Kravchenko P.M. Dynamika social'no-politychnyh nastroi'v robitnychogo klasu Ukrai'ny u 1920-h - 1930-h rr. (na prykladi novobudov) // Istorija Ukrai'ny: Malovidomi imena, podii', fakty: [zb. st.]. -K.: In-t istorii'Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, 2005. - Vyp.31. - S.45-53.

24. Kravchenko P.M. Social'no-pobutovi umovy na industrial'nyh novobudovah Ukrai'ny (20-ti - 30-ti rr. XX st.). - Vinnycja: Vin. derzh. ped. in-t. Kafedra vsesvitn'oi' istorii', 1997. - 36 s.

25. Kul'chyc'kyj S. V. 1933: tragedija golodu. -K.: Lybid', 1989. - 38 s.

26. Kul'chyc'kyj S.V. Cina "velykogo perelomu". - K.: Lybid', 1991. - 357 s.

27. Lukashevych O. Do pytannja pro formuvannja "novogo pobutu" v ukrai'ns'komu seli u 20-h rr. XX st. II Ukrai'ns'kyj istorychnyj zbimyk. -K.: In-t Istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, 2005. - Vyp.8. -S.225-245.

28. Lukashevych O. Zhytlo jak odyn z osnovnyh kryterii'v jakosti povsjakdennogo zhyttja ukrai'ns'kogo seljanyna 20-h rr. XX st. // Problemy istorii' Ukrai'ny: Fakty. Sudzhennja. Poshuky: Mizhvid. zb. nauk. pr. - K.: In-t istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, 2004. - Vyp.12. - S.257-277.

29. Lukashevych O. Transformacija sil's'kogo pobutu ta dozvillja u period pershyh p'jatyrichok u konteksti roboty kul'tosvitnih ustanov // Chasopys ukrai'ns'koi' istorii': Zb. nauk. st. - K., 2005. - Vyp.2. - S.69-73.

30. Lukashevych O. Harchuvannja sil's'kogo naselennja Ukrai'ny (1920-1930-h rr. XX st.) // Ukrai'ns'ke derzhavotvorennja vid mynuvshyny do s'ogodennja / Materialy naukovo-praktychnoi' konferencii', 11-12 travnja 2004 r. - Kolomyja, 2004. - S.29-36.

31. Lukashevych Oleksij Myhajlovych. Pobut ta dozvillja sil's'kogo naselennja Ukrai'ny (1920-1930 rr.): dys.... kand. ist. nauk: 07.00.01 / Perejaslav-Hmel'nyc'kyj derzh. ped. un-t im. Grygorija Skovorody. - Perejaslav-Hmel'nyc'kyj, 2006. - 217 s.

32. Marochko V.I. 1932-1933: Golodomor v Ukrai'ni: prychyny і naslidky: Konspekt lekcij. - K., 1994. - S.57.

33. Podkur R. Ju. Zbrojnyj vystup jak radykal'na forma oporu radjans'kij vladi v USRR u 1920-ti - pochatku 1930-h rr. (za materialamy VUChK-GPU) // Istorija Ukrai'ny: Malovidomi imena, podii', fakty: [zb. st.]. - K.: In-t istorii' Ukrai'ny NAN Ukrai'ny, 2005. -Vyp.31. - S.90-102.

34. Politicheskaja sociologija / Pod red. chl. -kor. RAN Zh. T. Toshhenko. - M.: Juniti-Dana, 2002. - 495 s.

35. Rejent О. P. Dejaki problemy istorii' Ukrai'ny XIX - pochatku XX st.: stan і perspektyvy naukovoi' rozrobky // Ukr. ist. zhum. - 2000. -№2. -S.23-24.

36. Romanec' N.R. Represyvna polityka radjans'koi' vlady v ukrai'ns'komu seli (1925-1939). - Kryvyj Rig: Vyd-vo R.A. Kozlov, 2014. - 456 s.

37. Romanec' N.R. Seljanstvo і Radjans'ka vlada u 1928-1933 rokah: problema vzajemovidnosyn (na materialah Dnipropetrovs'koi' oblasti) [tekst]: dys.... kand. ist. nauk: 07.00.02 / Dnipropetrovs'kyj un-t. -Dnipropetrovs'k, 1995. - 182 s.

38. Truhmanova S.L. Sociokul'tumi ta politychni procesy u mistah Shidnogo Podillja, 1920-ti - pochatok 1930-h rr. [tekst]: dys.... kand. ist. nauk: 07.00.01 / Nac. akad. nauk Ukrai'ny, In-t istorii' Ukrai'ny. - K., 2009. - 213 s.

39. Udod O. Pro psyhoanalitychnyj pidhid do istorii' // Borysten. - 2000. -№3. -S.12-13.

Размещено на Allbest.ru

...