Періоди розвитку виробництва автомобілів в Україні: історіографія проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Періоди розвитку виробництва автомобілів в Україні: історіографія проблеми

Для дослідників історії науки і техніки в останні десятиріччя актуальними стали теми, присвячені розвитку транспортного машинобудування, у т.ч. автомобілебудування. Зокрема, вчені Л. Д. Гоголев, Р. Д. Іскович-Лотоцький, І. К. Мельник, Л. М. Шугуров, А. Є. Якименко у своїх працях аналізують процеси розвитку виробництва автомобілів в Російській імперії та СРСР. Але наявні історичні дослідження недостатньою мірою відтворюють тенденції та періоди розвитку вітчизняної науки у галузі автомобілебудування. Тому, для розвитку виробництва автомобілів в Україні важливо виділити основні періоди поступу їх теоретичних, методологічних та практичних засад, узагальнити технологічні здобутки попередніх дослідників, визначити суперечливі, а також недостатньо вирішені проблеми, що потребують додаткового опрацювання.

Завдання визначення періодизації в розвитку автомобілебудування є одним з найбільш складних в історичній науці, що постійно знаходиться в центрі дискусій. Це проявляється в існуванні багатьох варіантів та підходів до її визначення. Одним із завдань, що постає при вирішенні зазначеної проблеми, є ознайомлення з найбільш поширеними в літературі варіантами періодизацій, формування власної позиції відносно вибору найбільш точного і науково обгрунтованого відображення історичного розвитку виробництва автомобілів.

Метою статті є огляд Грунтовних досліджень з історії розвитку світового виробництва автомобілів з визначенням і аналізом основних періодів вітчизняного автомобілебудування.

Однією з перших комплексних робіт, в якій висвітлено три основні періоди розвитку світового автомобілебудування в Російській імперії та СРСР, стала праця Ю. А. Долматовського «Автомобиль за 100 лет» (1986). Дослідником виділено винахідницький період (до 1918 р.), коли в автомобілебудуванні розробляли основні концепції та ідеї, створювали діючі машини, нагромаджували і узагальнювали досвід виробництва автомобілів. Цей період поділено на два етапи: виробництво «автомобілів-предків» (до 1905 р.) та «автомобілів-ветеранів» (1905-1918 рр.) [1, с. 25]. В інженерний або класичний період (1918р.- початок 1940х років) розроблено основи теорії будови і розрахунку зручніших та швидших автомобілів, починається їх масове виробництво. Стилістичний або дизайнерський період (із середини 1940-х років) відрізнявся тим, що основну увагу приділяли безпеці, зручності використання і відповідності автомобіля вимогам користувача. Такої ж точки зору у визначенні основних періодів конструкції автомобілів притримуються А. М. Туренко, В. О. Богомолов, В. І. Клименко у праці «История инженерной деятельности. Развитие автомобилестроения» (1999) [2, с. 48]. Вченими запропоновано періодизацію становлення і розвитку світових конструкцій електромобілів, започаткування яких відбулось у середині XVII ст. з винаходом електричного генератора [2, с. 177].

На думку М. Ф. Кошарного у праці «Тяговоскоростные средства» (1990) в історії розвитку технічних особливостей виробництва автомобілів в Російській імперії та СРСР умовно можна виокремити шість основних періодів [3, с. 3]. Перший період (до кінця XVIII ст.) відзначено створенням самохідного колісного шасі - візка, який рухався за допомогою дії мускульної сили таякому притаманні основні функціональні системи, властиві автомобілю: ходові складові, підвіска, органи керування траєкторією руху та гальмування, пристрої пасивної безпеки. У другому періоді (перша половина XIX ст.) виготовлено спеціальне джерело механічної енергії, що мало малу металоємність і досить високий коефіцієнт корисної дії. До третього періоду (друга половина XIX ст.) належить розроблення сполучення колісного шасі та джерела енергії з механічними й іншими типами її перетворювачів і трансформаторів, якими управляє людина. Четвертий період (кінець XIX - початок XX ст.) ознаменувався евристичними масовими винаходами та пошуками раціональних конструкції основних елементів автомобіля. У п'ятому періоді (перша половина XX ст.) відмічено науково обгрунтоване удосконалення та часткова автоматизація технологічних процесів у автомобілебудуванні. До шостого періоду (друга половина XX ст.) належить автоматизація, комп'ютеризація, часткова роботизація технологічних процесів виробництва автомобілів. У вищезазначених періодизаціях майже не приділено увагу напрацюванням вітчизняних вчених та діяльності автомобілебудівних заводів УРСР.

У праці В. І. Дубовського «Автомобили и мотоциклы России (1896-1917 гг.)» (1994) розвиток виробництва автомобілів у Російській імперії розподілено на умовні періоди упродовж 1896-1917 рр. [4, с. 126]. У першому періоді (1896-1898 рр.) відбувається виробництво перших екіпажів, приведених в дію мускульною силою тварин, людей і силою пари; засобів транспорту, приведених в дію електромоторами та двигунами внутрішнього згорання. У другому періоді (1899-1905 рр.) відзначено виробництво електричних і бензинових автомобілів екіпажними та велосипедними фабриками «Фрезе», «Росія» А. А. Лейтнера, «Дуке» Ю. А. Меллера. До третього періоду (1905-1917 рр.) належить виробництво автомобілів машинобудівними заводами «Лесснер», «Російсько-Балтійський вагонний завод», «Російський автомобільний завод» І. П. Пузирева. У запропонованій періодизації враховано напрацювання російських вчених та діяльність автомобілебудівних фабрик і заводів Російської імперії.

Періодизацію розвитку автомобілебудування в Російській імперії та СРСР упродовж 1886-1990 рр. з наведенням соціально-політичнихітехніко-економічних чинників запропоновано А. М. Мансуровим у праці «Автомобілі на постаментах» (1995) [5, с. 6]. Зокрема, у першому періоді (1886-1907) акцентовано увагу на пошуку шляхів розвитку автомобілізму; другий період (1908-1927) відрізняється зародженням автомобільної промисловості; у третьому періоді (1928-1937) відбувається освоєння масового поточного виробництва автомобілів; четвертий період (1938-1947) пов'язаний з Другою світовою війною; у п'ятому періоді (19481957) відбувається створення сімейства автомобілів оригінальної конструкції; шостий період (1958-1967) відрізняється розвитком виробництва спеціалізованих автомобілів; до сьомого періоду (1968-1977) віднесено розвиток виробництва легкових автомобілів; у восьмому періоді (1978-1990) відбувається покращання економічних показників автомобіля. Важливим є те, що у запропонованій періодизації враховано напрацювання вітчизняних вчених та діяльність автомобілебудівних заводів УРСР.

В останні десятиріччя опубліковано змістовні наукові праці, які містять систематизований фактичний матеріал з розвитку виробництва автомобілів, Грунтовний аналіз наукових технологій та їх теоретичні узагальнення. Періоди розвитку науково обгрунтованих технологій у машинобудуванні, у т.ч. й автомобілебудуванні, виділив Ю. Ю. Жигуц у праці «Наукові дослідження в технології машинобудування» (2008) [6,с. 17-18]. Перший період (до 1929-1930 рр.) характеризується поповненням навиків виготовлення машин. У вітчизняних і закордонних технічних журналах, каталогах друкують описи процесів оброблення різних деталей, використаного обладнання, інструментів, видають перші керуючі та нормативні матеріали проектних організацій. Другий період (1930-- 1941 рр.) визначається продовженням нагромадження виробничого досвіду та здійсненням його узагальнення і систематизації, початком розроблення загальних наукових принципів побудови технологічних процесів та формування науково обгрунтованих технологій у машинобудуванні у зв'язку з виходом у 1933-1935 р. перших галузевих систематизованих наукових праць.

Третій період охоплює роки Другої світової війни і післявоєнного розвитку (1941-1970 рр.) і відзначається особливо інтенсивним розвитком технологій у машинобудуванні, розробленням нових технологічних ідей і формуванням їх наукових основ. У цей період технологічні розроблення проходять практичну перевірку принципів диференціації та концентрації операцій, методів потокового виробництва в умовах серійного і крупносерійного виготовлення військової та цивільної техніки, нових методів швидкісного оброблення металів, застосування технологічного обладнання.

Особливістю четвертого сучасного періоду розвитку технологій в автомобілебудуванні (1970 р. - дотепер) стало широке використання досягнень фундаментальних та загальних інженерних наук для вирішення теоретичних проблем і практичних завдань автомобільної промисловості. Математичні науки, теоретичну механіку, фізику, хімію, матеріалознавство, кристалографію використовують як теоретичну основу нових напрямів розвитку технологій в автомобілебудуванні. Використовують електронні обчислювальні машини та математичне моделювання для проектування технологічних процесів механічного оброблення; здійснюється автоматизація програмування процесів оброблення на верстатах з числовим програмним керуванням. Розробляються методи оптимізації технологічних процесів для отримання потрібної точності, продуктивності та економічності виготовлення при забезпеченні високих експлуатаційних властивостей і надійності роботи автомобілів. Використовують високоефективні системи машин, які забезпечують комплексну механізацію і автоматизацію виробництва автомобілів. Важливим є те, що у зазначеній періодизації розвитку виробництва автомобілів враховано науково-технологічні процеси в автомобілебудуванні, розроблені вітчизняними вченими.

Періоди розвитку світової техніки та автомобільного транспорту, починаючи з давніх часів (8-4 тис. до н.е.) і закінчуючи сучасними винаходами XXI ст., представили В. С. Кривцов, Н. В. Нечипорук, Ю. А. Воробйов у праці «История и концепции развития транспортных систем» (2010) [7, с. 136-149]. Вони розділяють періоди первісної техніки, античної техніки, техніки епохи мануфактурного виробництва, техніки епохи промислового перевороту, XX та XXI століття.

Основні періоди розвитку виробництва автомобільного транспорту Російської імперії та СРСР виділили А. Є. Якименко, Р. Р. Масленников у праці «Развитие автомобильной техники» (2010) [8, с. 112]. Вчені акцентують увагу на тому, що започаткування виробництва автомобільного транспорту починається з 1896 р. з появою першого автомобіля завдяки винахідницькому та інженерному таланту Є. О. Яковлева і П. О. Фрезе. Перший період (1896-1917) вони характеризують як винахідницький; другий (1918-1927) - зародження автомобільної промисловості СРСР; третій (1928-1938) - освоєння масового поточного виробництва автомобілів; четвертий (1939-1947) - пов'язаний з Другою світовою війною; п'ятий (1948-1957) - створення сімейства вітчизняних автомобілів оригінальної конструкції; шостий (1958-1967) - розвиток спеціалізації автомобілів, як основного напряму в роботі інституту НАМІ, а також конструкторських бюро автомобільних заводів; сьомий (1968-1975) - розвиток виробництва легкових автомобілів; восьмий (1976-1986) - початок масової дизелізації вантажних автомобілів; дев'ятий (1987 - дотепер) - початок масового виробництва передньопривідних легкових автомобілів. У запропонованій періодизації враховано напрацювання російських вчених та діяльність автомобілебудівних заводів СРСР.

Цінною є праця М. Ф. Дмитриченка, О. М. Язвінської, Б. І. Хорошун «Історія автомобільного транспорту» (2011), в якій виокремлено періоди розвитку автомобілебудування в Україні у XX ст. [9, с. 90]. Зокрема, перший (до 1920-х років) - період вишукування і винахідництва, нагромадження і узагальнення досвіду; другий (1920- ті - 1940-ві роки) - інженерний період, пов'язаний з вирішенням основних науково-інженерних завдань щодо масовості виробництва; початок формування теорії автомобіля як науки; безперервного процесу зміни компонування та форми автомобіля, що поліпшувало його експлуатаційні властивості та конструкції автомобільних двигунів; третій (1940-ві - 1970-ті роки) - період впровадження стилістами та художниками крім інженерно-економічних - естетичних вимог, відповідність автомобілів запитам споживачів, зручність і безпека використання, естетичні якості; часта зміна моделей упродовж року через тиск конкуренції та умови надмірного насичення ринку автомобілями; четвертий (1980-1990 рр. - період раціоналізації, коли із загостренням екологічної проблеми збільшились вимоги, пов'язані з відшукуванням засобів і методів підвищення паливної економічності автомобілів та зниження токсичності вихлопу автомобільних двигунів разом із тенденцією полегшення керування автомобілем та зниження працеємності обслуговування і ремонту. Вченими виділено основні періоди розвитку та удосконалення наукових технологій конструкцій автомобілів у XX ст. [9, с. 94]. Важливим є те, що для визначення зазначених періодизацій, крім світових, проаналізовано науково- технологічні аспекти у напрацюваннях вітчизняних науковців, конструкторів, вищих навчальних закладів та автомобілебудівних заводів.

Отже, історіографія є багатоплановою як за тематикою представлених узагальнень, так і за рівнем опрацювання проблем, що розглядали вчені. У вище- наведених історичних працях відтворено основні періоди становлення і розвитку автомобілебудування в Російській імперії та СРСР загалом. Однак науково-технологічним аспектам розвитку виробництва автомобілів в Україні не приділено належної уваги. В історіографії для розроблення періодизацій недостатньо враховано здобутки галузевих вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ, автомобілебудівних заводів, які функціонували і продовжують функціонувати в Україні.

У більшості праць відображено лише окремі періоди або аспекти еволюції вітчизняної галузевої наукової думки. Потребують доопрацювання періодизації розвитку вітчизняної галузевої науки та дослідної справи, пов'язані з нагромадженням нових знань та їх систематизацією, специфікою теоретизації таконцептуалізації. До цього часу належним чином не осмислено наукові здобутки багатьох українських вчених, не окреслено шляхи їх використання на сучасному етапі розвитку автомобілебудування. Не враховано розвиток методологічних основ автомобілебудування, їх ролі у становленні та розвитку галузевого наукового знання. Тому встановлення періодів історії розвитку виробництва автомобілів в Україні із врахуванням вищенаведених чинників заслуговує на окреме концептуальне дослідження.

Список використаних джерел

1. Долматовский Ю. А. Автомобиль за 100 лет. - Москва, 1986.240 с.

2. Туренко А. Н., Богомолов В. А., Клименко В. И. История инженерной деятельности. Развитие автомобилестроения: учебное пособие. - Харьков: ХГАДТУ, 1999. - 252 с.

3. Кошарный М. Ф. Тягово-скоростные средства: учебное пособие. - Киев: УМК ВО, 1990. - 95 с.

4. Дубовской В. И. Автомобили и мотоциклы России (18961917 гг.). - Москва: Транспорт, 1994. - 302 с.

5. Мансуров А. М. Автомобілі на постаментах: навчальний посібник. - Київ: НТУ, 1995. -48 с.

6. Жигуц Ю. Ю. Наукові дослідження в технології машинобудування: навчальний посібник. - Ужгород: УжНУ, 2008.225 с.

7. Кривцов В. С., Нечипорук Н. В., Воробьев Ю. А. История и концепции развития транспортных систем: учебное пособие. - Харьков: ХАИ, 2010. - 152 с.

8. Якименко А. Е., Масленников Р. Р. Развитие автомобильной техники. - Барнаул, 2010. - 224 с.

9. Дмитриченко М. Ф., Язвінська О. М., Хорошун Б. І. Історія автомобільного транспорту. -Київ: НТУ, 2011. -352 с.

References

1. Dolmatovskij Ju. A. Avtomobil' za 100 let. - Moskva, 1986. - 240 s.

2. Turenko A. N., Bogomolov V. A., Klimenko V. I. Istorija inzhenernoj dejatel'nosti. Razvitie avtomobilestroenija: uchebnoe posobie. -Har'kov: HGADTU, 1999.-252 s.

3. Kosharnyj M. F. Tjagovo-skorostnye sredstva: uchebnoe posobie.Kiev: UMK VO, 1990. -95 s.

4. Dubovskoj V. I. Avtomobili і motocikly Rossii (1896-1917 gg.). -Moskva: Transport, 1994. - 302 s.

5. Mansurov A. M. Avtomobili na postamentah: navchal'nyj posibnyk. - Kyi'v: NTU, 1995. -48 s.Zhyguc Ju. Ju. Naukovi doslidzhennja v tehnologii' mashynobuduvannja: navchal'nyj posibnyk. - Uzhgorod: UzhNU, 2008. -225 s.

6. Krivcov V. S., Nechiporuk N. V, Vorob'ev Ju. A. Istorija і koncepcii razvitija transportnyh sistem: uchebnoe posobie. - Har'kov: HAI, 2010. - 152 s.

7. Jakimenko A. E., Maslennikov R. R. Razvitie avtomobil'noj tehniki. - Barnaul, 2010. -224 s.

8. Dmytrychenko M. F., Jazvins'ka О. M., Horoshun В. I. Istorija avtomobil'nogo transports -Kyi'v: NTU, 2011. - 352 s.

Размещено на Allbest.ru