Его-документи про життя студентів Полтавського педінституту впродовж німецько-радянської війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477)”1953/1964”:378

Его-документи про життя студентів Полтавського педінституту впродовж німецько-радянської війни

кандидат історичних наук, ст. викладач, Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка (Україна, Полтава), lukyanenko.ov@gmail.com

Ілюструється буденне життя студентів педагогічного закладу Полтави у часи німецько-радянської війни 1941--1945 рр. Застосування методу контент--аналізу дозволило проілюструвати тлумачення студентами вишу свого місця в окупованому краї та у пост--окупаційний час; виявити мотивацію різних стратегій поведінки молоді в екстремальних умовах. Розвідка написана у межах науково-дослідної роботи кафедри культурології ПНПУ імені В. Г. Короленка “Регіональні виміри повсякденної культури УкраїниХУНІ--ХХ століть”.

Ключові слова: повсякдення, студенти, німецько-радянська війна, вища педагогічна школа, колабораціонізм, остарбайтери.

Специфічна категорія студентів - утікачі та переховуванні від примусової мобілізації. Вони так чи інакше працювали в колгоспах чи на інших роботах, або ж були безробітними до того, як почалися масові вивезення молоді в Німеччину. Проте, у своїх автобіографіях молоді люди приділяють найбільший обсяг простору спогадам про факт переховування: шукають причини, пояснюють мотиви, змальовують обставини. Напевне, це робилося з метою входження до соціального простору інституту, де ідеологічна стійкість була однією з чеснот. Це видно бодай із того, що молоді люди навіть шукали документального підтвердження відсутності колаборації з німцями. Окремі з них, як студентка фізико-математичного факультету Галина Іваненко із села Степанівка Великобагачанського району, навіть привозили довідку із сільської ради, у якій стверджували, що весь час окупації переховувалися від вербовки аж до часу вступу в інститут [1, арк. 1].

Усі історії осіб, які обрали для себе стратегію уникнення (як класифікує цей варіант поведінки В. Лахно (Дмитренко) [2, с. 68]), не йдуть у розріз загальної картини мобілізації мешканці Полтавщини з травня 1942 р, свого часу узагальнені В. Лахно, а навпаки лише доповнюють їх. Нами зафіксовано, що в основному до втеч вдавалася молодь 1925 року народження - ті, яким на час мобілізації 1942 р. виповнилося 16-17 років і які не вважалися дітьми. Фактів вербування 12-річних після рознарядок 1943 р. серед студентів педінституту Полтави не зафіксовано. Спогади освітян дозволяють провести певний кількісно-якісний аналіз фактів переховування. Так, об'єктивної причини вербовки себе до роботи у Рейх не називає ніхто, окрім Зої Тоценко, студенти мовно- літературного відділу учительського інституту. Якщо всі її колеги просто констатували факт утечі, 22-річна дівчина пояснила свою участь робочими мотивами. З часів окупації вона пішла викладати українську мову та літературу в с. Василівка Кобеляцького району. Однак, у 1942 р. за скороченням штатів вчителів була звільнена і направлена до Німеччини [3, арк. 2].

Молодь часто говорила про різну кількість утеч від хвиль мобілізації. В основному їм вдавалося уникати повторного вербування, однак траплялися й інші випадки. Так, майбутня філологиня Ніна Ткаченко тікала тричі. Причому географія її утечі була доволі широкою. Перші два рази дев'ятнадцятирічна українка знаходила змогу переховуватися у межах рідного села Руновщина Зачепилівського району Харківщини. Третій же раз їй довелося тікати уже під час стоянки потяга із завербованими з міста Ковель на Волині [4, арк. 4]). Рекордсменкою серед утікачів-студентів можна вважати студентку мовно-літературного відділу учительського інституту Феня Опришко, яка у свої 19 років 9 разів тікала з міста Градизька на Полтавщині та його околиць від облав або ж уже з рядів тих, кого готували до відправки на Захід [5, арк. 2]. Різнився і час ховання від окупантів. Однак, з усіх автобіографій лише дві називають бодай приблизну тривалість, а не просто констатують факт переховування “до приходу наших військ”, “до звільнення”, “до поразки фашизму”. Більшість же говорять нечітко, як Ганна Бідник: “під час відправки в Германію втекла з дороги і переховувалася довгий час” [6, арк. 2]. Перший приклад “точного часу” - уже згадувана вище Олена Бігун, яка після відсидки у тюрмі, ще 4 місяці, як згадувала, переховувалася від переслідування “німецької свори” [7, арк. 3]. Її колега з російського відділу мовно-літературного факультету Ганна Сорокова потрапила під мобілізацію дивним чином. За невідомих обставин дичина саме 1942 р. повернулася з евакуації з Росії назад до рідного с. Андріївка Нехворощанського району Полтавщини. Приїхавши у час розпалу вербувальної кампанії, їй довелося уникати облав цілий рік. Вона навіть констатує власне сприйняття часу, проведеного у сховах: “і цей рік був для мене довший, ніж 20 років, прожитих мною до окупації” [8, арк. 4].

Автобіографії дозволяють відтворити стратегії ухиляння. Зазвичай молодь просто констатувала сам факт переховування. Наприклад, Явдоха Бороданська з мовно-літературного факультету констатувала просто, що після сепараторного пункту двічі вербувалася, але “залишалася вдома способом різних ухилянь” [9, арк. 3]. Частими були факти ухиляння за допомогою медичних працівників. Одні, як студентка українського відділу Ганна Бідник, говорили лаконічно: “спасалася шляхом самозащити та за допомогою медперсоналу” [10, арк. 2]. Інші проводили фіктивні операції. Наприклад, студентка природничого факультету Варвара Бойко тричі підпадала під мобілізацію. Однак, лікарі у с. Парасковії Нововодолазького району Харківщини всі три рази їй, абсолютно здоровій, давали довідки, що “робили операцію з гострого апендициту” [11, арк. 2].

Записи студентів частково окреслюють місця переховування. Звісно, більшість не деталізувала своєї локалізації у період уникання мобілізації. Однак, траплялися унікальні випадки. Наприклад, студентка природничого факультету Надія Худолій переховувалася на болоті у межах Кукобівської сільради Решетилівського району [12, арк. 3]. Інші вказували, що були у своєму рідному селі, як це робив Іван Плаксій (1919 р.н.) у с. Потічок Решетилівського району аж до 1943 р., коли був призваний до радянської армії [13, арк. 15]. Наступна група підкреслювала потребу блукання по чужих помешканнях, хоча й у межах власного населеного пункту. Наприклад, двадцятирічна філологиня Марія Білозерська констатувала: “вся моя робота в колгоспі скінчилася. А життя проходило по чужих квартирах, підвалах та горищах” [14, арк. 3]. Другі були змушені перебувати на околицях рідних місць. Так чинив першокурсник російського відділу Олександр Майоров. Двадцятисемирічний юнак переховувався в навколишніх населених пунктах села Орданівка Диканського району. Попри схови, юнака двічі арештовували, він тікав, міняючи локації, аж поки у липні 1942 р. не був відправлений “у фашистську неволю” [15, арк. 2]. Окремі навіть вказували точне місцеперебування. Так, двадцятирічна Любов Пилипенко називала адресу рідної тітки у селі Абрамівка Машівського району. Схожі на цю історії містять подвійну статистику, бо молодь розцінювала роботу в чужих населених пунктах, де ніхто не знав їхнього точного віку як переховування. Наприклад, згадувана нами третьокурсниця Пилипенко ходила з тіткою на роботу на поля, в зеленому садівництві копала ями, доглядала клумби. У категорію “схованок” вона навіть зарахувала своє навчання на місячних курсах машиністок та роботу офіціанткою у німецькій їдальні з листопада 1942 до її закриття. І навіть коли дівчину все ж вигнана до концентраційного табору, вона втекла дорогою і вже переховувалася у звичному нам розумінні у знайомої [16, арк. 8]. Окрім неї, змішували категорії роботи на навчання ще 5 осіб (З називали переховуванням свою роботу на Полтавському аеродромі, як інші 2 особи визначали сховами навчання на курсах машиністок). Унікальним випадком є історія студентки фізмату Марії Кізілової. Неординарність її полягає у тому, що вона стала частиною зовсім іншого педагогічного колективу саме через війну. Двадцятирічна дівчина на початок війни була слухачкою педагогічних курсів при учительському інституті в м. Нижній Ломов Пензенської області РРФСР. Але коли у березні 1943 р. німці захопили її район, дівчину вигнали до Німеччини. Вона втекла з вагону уже в Україні, біля м. Миргород. Дівчина без жодних документів жила у зовсім чужих людей у Полтаві до її звільнення, працюючи із серпня до 10 вересня на м'ясокомбінаті. Через те, що усі її родичі загинули чи пропали без вісти, вона залишилася в Україні і стала студенткою педінституту [17, арк. 3]. її історію могли повторити корінні полтавці, звісно, у зворотному варіанті - ми не можемо підрахувати, скільки молодих людей через ряд обставин були змушені змінити колектив.

студент мобілізація радянський війна

Список використаних джерел

Архів Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (далі - АНПУ). - Ф. Особові справи студентів стаціонару. - Оп. Випуск 1947 р. Педагогічний чотирьохрічний інститут. Фізико-математичний факультет. Стаціонар №602-624. - Спр. Іваненко Галина Андріївна. - 6 арк.

Лахно В. І. Українські остарбайтери в Третьому Рейху та Радянському Союзі (1941-1953 рр.): історико-антропологічний аналіз на матеріалах Полтавщини. Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 - історія України; Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. - Полтава, 2012. - 290 с.

АНПУ. - Ф. Особові справи студентів стаціонару. - Оп. Випуск 1946 р. Педагогічний чотирьохрічний інститут. Мовно- літературний відділ. Укр. відділ, стаціонар №254-286. - Спр. Тоценко Зоя Іванівна. - 2 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1949 р. Педагогічний чотирьохрічний інститут. Мовно-літературний факультет. Укр. відділ. Стаціонар. - Спр. Ткаченко Ніна Миколаївна. - 7 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1946 р. Учительський дворічний інститут. Мовно-літературний факультет. Укр. відділ, стаціонар №363-397. - Спр. Опришко Феня Хомівна. - З арк.

Там само. - Оп. Випуск 1946 р. Учительський дворічний інститут. Мовно-літературний факультет. Укр. відділ, стаціонар №363-397. - Спр. Бідник Ганна Сидорівна. - 4 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1947 р. Педагогічний чотирьохрічний інститут. Фізико-математичний факультет. Стаціонар №602-624. - Спр. Бігун Олена Іванівна. - 7 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1948 р. стаціонар рос. відділ. - Спр. Сокова Ганна Федорівна. - 4 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1945 р. Учительський дворічний інститут. Мовно-літературний відділ, стаціонар Укр. відділ №122176. - Спр. Бороданська Явдоха Якимівна. - 3 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1946 р. Учительський дворічний інститут. Мовно-літературний факультет. Укр. відділ, стаціонар №363-397. - Спр. Бідник Ганна Сидорівна. - 4 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1947 р. Педагогічний чотирьохрічний інститут. Природничий факультет. Стаціонар №649-699. - Спр. Бойко Варвара Антонівна. - 6 арк.

Там само.-Оп. Випуск 1949р.Педагогічний чотирьохрічний інститут. Природничий факультет. Стаціонар. - Спр. Худолій Надія Пилипівна. - 5 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1948 р. стаціонар рос. відділ. - Спр. Плаксій Іван Йосипович. - 16 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1945 р. Учительський дворічний інститут. Мовно-літературний відділ, стаціонар Укр. відділ №122176 - Спр. Білозерська Марія Пилипівна. - 4 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1948 р. стаціонар рос. відділ. - Спр. Кабачна Марфа Михайлівна. - 19 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1945 р. Учительський дворічний інститут. Мовно-літературний відділ, стаціонар рос. відділ №91119. - Спр. Пилипенко Любов Іванівна. - 8 арк.

Там само. - Оп. Випуск 1946 р. Педагогічний чотирьохрічний інститут. Фізико-математичний факультет, стаціонар №336-362. - Спр. Кізілова Марія Василівна. - 4 арк.

References

Arkhiv Poltavs'koho natsional'noho pedahohichnoho universytetu imeni V. H. Korolenka (dali - ANPU). - F. Osobovi spravy studentiv statsionaru. - Op. Vypusk 1947 r. Pedahohichnyy chotyr'okhrichnyy instytut. Fizyko-matematychnyy fakul'tet. Statsionar №602-624. - Spr. Ivanenko Halyna Andriyivna. - 6 ark.

Lakhno V. I. Ukrayins'ki ostarbaytery v Tret'yomu Reykhu ta Radyans'komu Soyuzi (1941-1953 rr.): istoryko-antropolohichnyy analiz na materialakh Poltavshchyny. Dys. ... kand. ist. nauk: 07.00.01 - istoriya Ukrayiny; Poltavs'kyy natsional'nyy pedahohichnyy universytet imeni V. H. Korolenka. - Poltava, 2012. - 290 s.

ANPU. - F. Osobovi spravy studentiv statsionaru. - Op. Vypusk 1946 r. Pedahohichnyy chotyr'okhrichnyy instytut. Movno-literaturnyy viddil. Ukr. viddil. statsionar №254-286. - Spr. Totsenko Zoya Ivanivna.

2 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1949 r. Pedahohichnyy chotyr'okhrichnyy instytut. Movno-literaturnyy fakul'tet. Ukr. viddil. Statsionar.

Spr. Tkachenko Nina Mykolayivna. - 7 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1946 r. Uchytel's'kyy dvorichnyy instytut. Movno-literaturnyy fakul'tet. Ukr. viddil. statsionar №363397. - Spr. Opryshko Fenya Khomivna. - 3 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1946 r. Uchytel's'kyy dvorichnyy instytut. Movno-literaturnyy fakul'tet. Ukr. viddil. statsionar №363397. - Spr. Bidnyk Hanna Sydorivna. - 4 ark.

Tam samo. -Op. Vypusk 1947 r. Pedahohichnyy chotyr'okhrichnyy instytut. Fizyko-matematychnyy fakul'tet. Statsionar №602-624. - Spr. Bihun Olena Ivanivna. - 7 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1948 r. statsionar ros. viddil. - Spr. Sokova Hanna Fedorivna. - 4 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1945 r. Uchytel's'kyy dvorichnyy instytut. Movno-literaturnyy viddil. statsionar Ukr. viddil №122-176. - Spr. Borodans'ka Yavdokha Yakymivna. - 3 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1946 r. Uchytel's'kyy dvorichnyy instytut. Movno-literaturnyy fakul'tet. Ukr. viddil. statsionar №363397. - Spr. Bidnyk Hanna Sydorivna. - 4 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1947 r. Pedahohichnyy

chotyr'okhrichnyy instytut. Pryrodnychyy fakul'tet. Statsionar №649699. - Spr. Boyko Varvara Antonivna. - 6 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1949 r. Pedahohichnyy

chotyr'okhrichnyy instytut. Pryrodnychyy fakul'tet. Statsionar. - Spr. Khudoliy Nadiya Pylypivna. - 5 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1948 r. statsionar ros. viddil. - Spr. Plaksiy Ivan Yosypovych. -16 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1945 r. Uchytel's'kyy dvorichnyy instytut. Movno-literaturnyy viddil. statsionar Ukr. viddil №122-176. - Spr. Bilozers'ka Mariya Pylypivna. - 4 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1948 r. statsionar ros. viddil. - Spr. Kabachna Marfa Mykhaylivna. - 19 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1945 r. Uchytel's'kyy dvorichnyy instytut. Movno-literaturnyy viddil. statsionar ros. viddil №91-119. - Spr. Pylypenko Lyubov Ivanivna. - 8 ark.

Tam samo. - Op. Vypusk 1946 r. Pedahohichnyy chotyr'okhrichnyy instytut. Fizyko-matematychnyy fakul'tet. statsionar №336-362. - Spr. Kizilova Mariya Vasylivna. - 4 ark.

Lukyanenko О. V, Ph.D. in History, Senior lecturer in Poltava V G. KorolenkoNationalPedagogical University (Ukraine, Poltava), lukyanenko.ov@gmail.com

Ego-documents on life of students ofPoltava pedagogical institute during the German-Soviet war (P.2)

The article illustrates the everyday life of the student? of the Poltava Pedagogical Institute during the German-Soviet war of 1941--1945. The application ofthe method ofcontentanalysis allowed illustrating the interpretation by student? ofthe university of their place on the occupied territory and in postoccupation time; to identify the motivation of various strategiesfor the behavior of young people in extreme conditions. The paper is -written within the research 'work “Regional dimension ofthe everyday culture of Ukraine ofXVUI--KX centuries” of the DepartmentofCultural Studies ofPNPU.

Keywords: everyday life, student?, German-Soviet war, higher pedagogical school, collaborationism, Ostarbeiters.

Размещено на Allbest.ru