Колгоспне будівництво на Тернопільщині упродовж вересня і939 - червня 1940 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Колгоспне будівництво на Тернопільщині упродовж вересня і939 - червня 1940 рр.

Кравчук Л. В.,

кандидат історичних наук, ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України” (Україна, Тернопіль), kravchuklv@tdmu.edu.ua

Аналізуються причини та початковий етап колективізації на Тернопільщині у 1939-1941 рр., а також висвітлюються основні соціальні зміни в середовищі українського селянства. Охарактеризовано методи примусу селян Тернопільщини до вступу в колгоспи, а також заохочення до співпраці з радянською владою. Досліджено зміну якісних показників сільського господарства внаслідок колективізації.

Ключові слова: колективізація, колгоспи, Тернопільщина, радянізація.

колективізація колгосп сільський господарство

Перетворення в сільському господарстві Тернопільської області, як і на всіх західноукраїнських землях, здійснювалися за радянським взірцем, що насамперед означало застосування до населення регіону відповідних радянських законів та позазаконних і надзаконних директивних документів Комуністичної партії й радянського уряду, які дійсно домінували над усіма правовими документами.

Пропаганда успіхів колгоспного будівництва на теренах Тернопільщини розгорнулася вже на першому етапі “боротьби” за соціалістичні перетворення галицького і волинського села випробуваними формами й методами, насамперед із застосуванням фальсифікованої статистики. Тогочасна місцева преса засвідчувала турботу партії та уряду про колгоспне селянство, що забезпечувала успіхи в колгоспному будівництві та підвищенні добробуту селян. У публікаціях 1940 р. йшлося про заходи щодо зміцнення матеріальної бази новостворених колгоспів. Інформувалося, що їм було передано понад 1 тис. житлових будинків і майже 1200 допоміжних будівель, 375 конюшень, 140 свинарників, 340 корівників, 310 зерносховищ. Крім цього, колгоспи одержали 1570 коней, 3240 голів ВРХ, 900 свиней, 1440 овець, близько 3 тис. штук птиці. Було зменшено податки з господарств колгоспників на 25% проти суми, обчислюваної від суми одноосібних господарств. На будівництво в колгоспах асигновано 234 тис. крб., колгоспи отримали 13,7 тис. та лісів місцевого значення та 81 ставок [2, с. 37].

Для роботи в колгоспах, МТС, сільськогосподарських організаціях зі східних областей республіки в Тернопільську область прибули 195 агрономів, 75 зоотехніків, 75 ветлікарів та інші спеціалісти. Протягом року на місцевих курсах підготовлено 240 чоловік керівних колгоспних кадрів (голови колгоспів, бригадири), 980 трактористів і близько 5 тис. інших фахівців сільського господарства. За рік господарювання колгоспи досягли певних успіхів у розвитку громадського тваринництва: створено 80 молочно-товарних ферм, 76 свиноферм, 63 вівцеферми, на яких утримували понад 5,2 тис. голів ВРХ, 4,7 тис. свиней, 5,3 тис. овець.

Закладено умови дальшого розгортання колективізації сіл області, завдяки яким навесні 1941 р. кількість колгоспів зросла з 86 до 204; в більшості колгоспів проведено землевпорядкування, що відкрило можливості для застосування комплексу сільгоспмашин і впровадження сівозмін. З'явилися єдині колгоспні масиви, зросли земельні площі колгоспів: якщо в 1940 р. в середньому на 1 колгосп припадало 222 та землі, то навесні 1941-го - 327 та. На карті області з'явилися села суцільної колективізації [2, с. 38-40].

У пропагандистських цілях використовувалися дані місцевого бюджету, який, по-перше, був затверджений з піврічним запізненням, а по-друге - з попередньої причини практично не виконувався по його основних статтях, насамперед по наповненню дохідної частини (через невиконання завдань об'єктами виробництва) і по видатках на фінансування окремих галузей. До таких, зовні привабливих, але фінансово мертвих бюджетів належав бюджет Тернопільської області на 1940 рік. Цим бюджетом для заходів з обслуговування та забезпечення розвитку обласного сільського господарства передбачався комплекс витрат: на галузь рослинництва - 0,2 млн. крб., на тваринництво - 2,5 млн. крб. Значні кошти йшли на зооветеринарне обслуговування села: 1,8 млн. крб. - на утримання ветеринарної мережі та по 0,3 млн. крб. - на утримання зоотехнічних пунктів і на заходи по боротьбі з епізоотією. За рахунок цих коштів у кожному районі планувалось організувати ветеринарні лікарні, ветфельдшерські і зоотехнічні пункти, ветамбулаторії. Створювалися контрольно-насіннєві станції (11), баклабораторії, лабораторії “асколі” та дезінфекційні загони й м'ясоконтрольні станції (всі - по 5). Крім цього, 0,6 млн. крб. спрямовувалися на ветеринарне будівництво. Виділялися відповідні кошти на організацію в області 38 МТС і 6 радгоспів [1, с. 12-13].

Загалом планом фінансування сільського господарства в 1940 р. передбачалися затрати в сумі майже 2,8 млн. крб. Чотири райони області (Бережанський, Бучацький, Борщівський, Кременецький) для фінансування сільського господарства отримували майже по 130 тис. крб., інші - в основному по 42,52 тис. крб., бо на території чотирьох згаданих районів формувалися контрольно-насіннєві станції та основна мережа ветеринарно-санітарних установ [1, с. 69].

Хоча колективізація західноукраїнського села в передвоєнні роки не тільки не була завершена, а й не набрала широких масштабів, вона мала масштабні негативні економічні, політичні та соціально-культурні наслідки в усіх сферах життя населення Західної України в період від Народних Зборів до початку радянсько- німецької війни. Соціальною базою колективізації були безземельні й малоземельні селяни. У Тернопільському воєводстві нараховувалося 44511 безземельних і 173966 малоземельних селянських господарств, яким належали 210841 та землі (по 0,96 та на одне господарство) і 29485 господарств, які мали у своєму розпорядженні 363889 та землі (по 12,3 та на одне господарство). У створенні колгоспів партійно-державні органи опиралися на перші дві групи селянських господарств. Саме їм радянська влада передала понад 200 тис. та орної землі із 369,3 тис. та націоналізованих поміщицьких, монастирських, церковних і осадницьких угідь. Темпи створення колгоспів форсувалися: у квітні 1940 р. на Тернопільщині діяло 45 колгоспів, у грудні - 86, березні 1941-го -204, червні - 532. У червні 1941 р. на території області були об'єднані в колгоспи 46402 господарства (15,3% наявних), яким належали 173752 та землі (17% оброблюваних угідь).

Важливимелементомперебудови західноукраїнського села радянська влада вважала організацію мережі радгоспів як зразкових господарств в аграрному секторі соціалістичної економіки. Для їх створення й забезпечення ефективного функціонування зі східних областей УРСР в західний регіон відрядили відповідні кадри: по 25 агрономів, зоотехніків, ветеринарів, старших бухгалтерів, 22 механіки, 50 комбайнерів, 96 трактористів. Уже в 1940 р. у Станіславській області діяло 7 радгоспів, Дрогобицькій - 4, Волинській, Львівській, Ровенській, Тернопільській - по 5. Стратегічним заходом радянської влади, спрямованим на зміцнення колгоспів й утвердження радянської влади на західноукраїнських землях, стала організація в регіоні машинно-тракторних станцій. Навесні 1940 р. в західних областях УРСР діяло 174 МТС, які обслуговували 549 колгоспів і надавали різнопланову допомогу в сільгоспроботах 130 тис. селянських господарств. Напередодні війни в регіоні було 197 МТС [4, арк. 118-120].

“Насильницька колективізація одноосібного західноукраїнського села набрала характеру гострої боротьби. Вона супроводжувалася репресіями відносно одних і заграваннями з іншими. На темпи й методи колективізації значною мірою впливала боротьба з учасниками національно-визвольного руху. Від результатів цієї боротьби залежала й доля колективізації. Ціною величезних зусиль і численних жертв радянська влада нав'язала західному регіону України радянську модель колективного господарювання. Особливості перетворень у сільській місцевості пояснюються розірваністю цього процесу внаслідоквійни. Причому 1939-1941 роки були більш спокійними. Друга половина40-х років характерна загостренням ситуації й наростанням конфліктів на основі колективізації. Спочатку колективізація проводилася силами відряджених зі східних районів і відзначалася наростанням репресій з боку державного апарату. Місцеве населення до завершення розгрому УПА утримувалося від вступу до колгоспів. Об'єднання одноосібних господарств у колгоспи призвело до різкого зниження їх ефективності. Потрібні були потужні державні дотації, щоб утримати нові колгоспи” [4, арк. 127-128].

Фронтальні підсумки першого періоду соціалістичних перетворень у сільському господарстві області зробила обласна звітно-виборна конференція у квітні 1940 р. За партійною ідеологічною традицією, аналіз стану справ на ту пору розпочався із окреслення негативних параметрів стану таких справ у попередній період. У звітній доповіді зафіксовані широко використовувані в той період цифри: від панської Польщі у спадок радянській владі залишилися 44,5 тис. безземельних селянських господарств і майже 174 тис. малоземельних селянських родин, яким належало 210,8 тис. та землі (в середньому по 1,2 та на селянську сім'ю). Водночас 29,5 тис. куркульських господарств мали у своїй власності 363,9 та землі (в середньому по 12,3 та на одне господарство). Низькою була забезпеченість селян тягловою силою і продуктивною худобою: навіть на початку 1940 р. на Тернопільщині залишалися 99,2 тис. безкінних господарств і 81,6 тис. господарств, які не мали корів.

Радянська влада націоналізувала в Тернопільській області майже 868,9 тис. га земель, з яких 111,3 тис. га складали ліси. Більше 112 тис. селянських господарств отримали 200 тис. га землі, тобто по 1,8 га на селянський двір. Зауважимо, що вищенаведеними даними кількість безземельних і малоземельних господарств перевищувала 218 тис. (такою була реальна цифра селянських сімей, що страждали “земельним голодом”), однак землю з рук нової влади отримали лише 51,4% цих сімей, а 106,3 тис. селянських господарств так і залишилися безземельними або малоземельними. Хоча резерв для вирішення проблеми “земельного голоду” в області був досить потужним, з націоналізованих 868,9 тис. га землі селянам роздали 200 тис. га (23% націоналізованого масиву).

Не розподілені 668,9 тис. га (77% націоналізованої площі) розкривали справжні стратегічні наміри радянської влади щодо сільського господаря: в недалекій перспективі він мав залишитися без землі, а безземельний сільський господар не в змозі чинити опір (спочатку економічного, а потім - соціального і політичного), стає беззахисним перед репресіями силових структур. Резервна нерозподілена земля призначалася для майбутніх радянських резервацій у сільській місцевості

- колгоспів, яких в області навесні 1940 р. організували 45. Ці колгоспи об'єднували 3,9 тис. селянських дворів і 8,3 тис. працюючих на 10,1 тис. га землі. Колгоспам належали 2 тис. коней, 1,8 тис. голів ВРХ, 712 свиней і 282 вівці. На ту пору в області діяло 5 радгоспів (м'ясомолочний, буряковий, насіннєвий, 2 конерадгоспи) на 7,2 тис. га землі. Ці 50 аграрних радянських структур (45 колгоспів і 5 радгоспів) обслуговували 22 МТС із тракторним парком у 154 одиниці радянських марок та 93 одиниці іноземних марок [5, арк. 42-43].

Партійне керівництво області визнає “окремі помилки” у здійсненні колективізації. Так, у Великобірківському районі, скориставшись відсутністю належної перевірки бажаючих вступити до колгоспу, разом з бідною й середньою верствами населення “у колгосп потрапили ворожі елементи з метою дезорганізації роботи”, а в Борщівському районі “внаслідок недостатнього рівня керівництва колгоспом та масово-політичної роботи серед колгоспників” з новоорганізованих артілей почали виходити окремі члени.

З метою зміцнення колгоспів і радгоспів сільськогосподарськими кадрами в області було організовано чотири технікуми (механізації сільського господарства, плодоягідний, рільничий, зоотехнічний) та дві сільськогосподарські школи (підготовки трактористів, агротехніків, зоотехніків і ветсанітарів). Окрім цього, на 15- денному семінарі перепідготовлено 38 землевпорядників, 50 агрономів, 16 зоотехніків, 43 ветлікарі. На 5-денному семінарі пройшли перепідготовку більше 2 тисяч працівників масових сільськогосподарських професій. Працювали курси трактористів і помічників трактористів при МТС, де навчалися понад 300 осіб, з них майже 80 - жінки. Організовано 790 агрогуртків, у яких агронавчанням охопили понад 20 тисяч землеробів.

Матеріали обласної партконференції, насамперед звітна доповідь секретаря обкому, перенасичені статистичним матеріалом без належної аналітичної обробки та необхідних висновків. Зокрема, вказано, що орні землі області складають 1 млн. 42,3 тис. га, в тому числі 1 млн. 35 тис. га по селянському сектору і 7 229 га - по радгоспах; озимина засіяна на площі 318,2 тис. га, ярі культури - на 658,6 тис. га, зернобобові

- на 424,7 тис. га, технічні культури - на 21,3 тис. га. Для 99,2 тис. безкінних господарств, які мали обробляти 155 тис. га землі (по 1,56 га на кожне), організовано 33 тис. супряг, чим охопили 79,5 тис. (80%) таких господарств. Повідомлено, що на весняну сівбу 1940 р. область забезпечена посівним матеріалом на 112% (для чого?), але льону - лише на 35%, кормових трав-на 51%. Очищено 78% посівного матеріалу. Відремонтовано 85% сільськогосподарського реманенту. З необхідних для області 14 тис. т мінеральних добрив на початок квітня 1940 р. завезено лише 583 т. Органічних добрив вивезено на поля майже 720 тис. т [5, арк. 43-44].

Конкретний аналіз стану справ на тих ділянках сільськогосподарського виробництва, яких стосувалися вищенаведені статистичні дані, розкриває фіктивний характер партійної цифрової статистики, оприлюдненої на конференції. Реальні показники роботи різних сфер сільського господарства області, використовувані в рішеннях обкому партії та облвиконкому, в абсолютній більшості відрізняються від офіційних відкритих даних в негативний бік. Такі суперечності спостерігаються між двома найбільшими партійними заходами 1940 р., що стосувалися проблем сільського господарства: Першою обласною партконференцією 23-25 квітня 1940 р. та пленумом обкому партії, що відбувся рівно через два місяці - 24 червня 1940 р. з порядком денним “Про реалізацію рішень Червневого пленуму ЦК КП(б) У “Про підготовку до збирання врожаю та заготівель сільськогосподарських продуктів у 1940 році”“.

Суперечності між цими документами з'являються через оприлюднення перших конкретних показників. Так, у звітній доповіді партконференції сказано, що площа весняної сівби ярих навесні 1940 р. складає 658,6 тис. та, а в планових завданнях, озвучених на пленумі обкому партії, названі 610,7 тис. та. Це аргументувалося передачею 47,9 тис. та іншим організаціям без уваги на те і без урахування того, що передані землі також повинні засіватися. І вони засівалися, бо при плані посіву, за даними обкому партії, засіяно 623,6 тис. та, тобто 102% площ. Отже, у планове завдання з посіву ярих зернових обласна влада не включила передані землі, але врахувала частину їх при підведенні підсумків виконання плану посіву. Бо як можна було засіяти 623,6 тис. та при наявних 610,7 тис. та? Таке можливе тільки при застосуванні методик радянської статистики.

Незважаючи на забезпеченість посівним матеріалом (112% за даними партконференції), план посіву було виконано лише по зернових, коноплів та цукровому буряку і “провалено” - по картоплі (93%), городніх культурах (80%), кормових культурах (85%), багаторічних травах (68%), тютюну (72%), льону (38%). Більше того, площа засіяних ранніх зернових культур досягла 349,9 тис. та при планових 307,5 тис. та, тобто збільшилася на 42,4 тис. та. Парадокс: загальна площа посівів ярих зернових зросла на 12,9 тис. га, а ранніх зернових, які входять в число ярих, - аж на 42,4 тис. га. Причому, як показує решта статистичних даних, площа посівів інших культур суттєво не змінювалася. Отже, знаходимо суперечності не лише між окремими партійними документами, а й у межах одного такого документа. Як зазначено у матеріалах обласної партконференції, за зиму 1939-1940 років (до 1 квітня 1940 р.) на поля області вивезено 718,6 тис. тонн гною. У матеріалах згаданого пленуму обкому партії названа цифра в 1,5 млн. т, причому 1,2 млн. т з них вивезені на поля під картоплю. Та ж сама проблема: як і звідки могли з початку і до середини квітня, коли вже розпочинається посадка картоплі, з'явитися на полях області (всього за 2-3 тижні) понад 780 тис. т гною, якщо за 4 попередні місяці його вивезли менше? [6, арк. 29].

Важко пояснити ситуацію із завезенням і внесенням мінеральних добрив. На партконференції називалася потреба в 14 тис. т, з яких на час її роботи було завезено 583 т. На пленумі обкому сказано, що мінеральні добрива вносилися лише під цукровий буряк (близько 1,6 тис. т).

Про задоволення потреб області в мінеральних добривах говорити не доводилося. За даними партконференції, весняну посівну кампанію області обслуговували 22 МТС із тракторним парком 154 вітчизняних і 93 іноземних одиниці. На пленумі обкому стверджували, що у згаданих 22 МТС навесні 1940 року на полях області працювало 226 тракторів марок СТЗ-НАТІ та У-2. Однак як зафіксовано в матеріалах пленуму, посівна кампанія 1940 р. на 80% була проведена за рахунок ручної праці. З цих же матеріалів випливає, що план тракторних робіт МТС області станом на червень виконали лише на 18,3% річного завдання (при необхідних 50%) [6, арк. ЗО].

У колгоспах і радгоспах області, в одноосібних селянських господарствах, як констатував пленум обкому партії, літній догляд за зерновими й технічними культурами, підготовка до жнив проводилися незадовільно. План догляду за посівами не виконано по жодному показнику: по зернових - на 64-78%, цукровому буряку - 63% (проривання) і 6-7% інші роботи з посівами. Підживлення посівів не проводилося [6, арк. 33]. Залишався високим відсоток ручної праці. Наявна кількість збиральної техніки могла зібрати врожай лише з 21,4 тис. га (всього 4,2% засіяних площ), а по колгоспах - з 6,5 тис. га (з 38% площ), тобто для ручної праці по області залишалося 95,8% посівного клину, а по колгоспах - 62%. Проблема ускладнювалася тим, що на червень, тобто перед самим початком жнив, збиральна техніка була відремонтована лише на 35-40%, а по МТС - на 50-60% [6, арк. 36-37].

Ще гостріше стояло питання про забезпечення пальним і мастилами сільгосптехніки області на період жнив. Наводяться цифри потреб області в цих матеріалах, але немає даних щодо їх наявності. Так, для загальногосподарських потреб необхідно було 1516 т гасу, 760 т бензину, 100,5 т дизельного пального, 145 т автолу, 37,5 т солідолу тощо. Найвищий ступінь забезпеченості пально-мастильними матеріалами в аграрному секторі був по МТС, проте і тут стан справ склався більш ніж критичний. За потреби у 814 т гасу МТС отримали 167 т (20,5%), бензину - при потребі 83 т - 24,7 т (24,8%), дизпального при потребі 49,1 т - жодної тонни, автолу за потреби 66 т - 23,6 т (35,8%), солідолу за потреби 17,6 т

- 0,25 т (1,4%). Вирішити проблему практично не було можливостей з причини відсутності необхідної кількості ємностей: в МТС при сумарній потребі в ємностях на 1068 т пально-мастильних матеріалів знаходились ємності лише на 392 т (36,7 т за потреби) [6, арк. 39]. Безсумнівно, такий стан справ у сільськогосподарському секторі господарства краю був прямим результатом “керівної ролі” радянських державних і особливо партійних органів в організації аграрного виробництва.

Список використаних джерел

Місцеві бюджети Тарнопольської області на 1940 рік / Відп. ред. Дробиш М. Г. - Тарнополь: Видання Тарнопольського облфінвідділу, 1940. - 114 с.

Нариси з історії Тернопільської обласної партійної організації. - Львів: Каменяр, 1980. - 288 с.

Ярош Б. О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30-ті - 50-ті роки XX століття (історико-політологічний аспект) / Б. О. Ярош. - Луцьк: Надстир'я, 1995. - 175 с.

Державний архів Тернопільської області. - Ф.П.-1. - Оп.1.

Спр.З. Стенограма першої обласної партійної конференції 23-25 квітня 1940 р.

Там само. - Спр.4. Протокол №2 пленуму Тарнопольського обкому КП(б)У від 24-25 червня 1940 р.

Там само. - Спр.4. Стенограма II пленуму Тарнопольського обкому КП(б)У від 24-25 червня 1940 року.

Старка В. Колективізаційні процеси в Східногалицькому селі 1939-1941 рр. - URL: http://xn--elaajfpcds8ay4h.com.ua/pages/ view/401

References

Mistsevi byudzhety Tamopol's'koyi oblasti na 1940 rik / Vidp. red. Drobysh M. H. - Tamopol': Vydannya Tamopol's'koho oblfinviddilu, 1940. - 114 s.

Narysy z istoriyi Temopil's'koyi oblasnoyi partiynoyi orhanizatsiyi. - L'viv: Kamenyar, 1980. - 288 s.

Yarosh B. O. Totalitamyy rezhym na zakhidnoukrayins'kykh zemlyakh. 30-ti - 50-ti roky XX stolittya (istoryko-politolohichnyy aspekt) / B. O. Yarosh. -Luts'k: Nadstyr”ya, 1995. - 175 s.

Derzhavnyj arhiv Temopil's'koi' oblasti. - F.P.-l. - Op.l. - Spr.3. Stenograma pershoi' oblasnoi' partijnoi' konferencii' 23-25 kvitnja 1940 r.

Tam samo. - Spr.4. Protokol №2 plenumu Tamopol's'kogo obkomu KP(b)U vid 24-25 chervnja 1940 r.

Tam samo. - Spr.4. Stenograma II plenumu Tamopol's'kogo obkomu KP(b)U vid 24-25 chervnja 1940 roku.

Starka V. Kolektyvizatsiyni protsesy v Skhidnohalyts'komu seli 1939-1941 rr. - URL: http://xn--elaajfpcds8ay4h.com.ua/pages/ view/401

Размещено на Allbest.ru