До питання про передачу Криму Українській Радянській Соціалістичній Республіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про передачу Криму Українській Радянській Соціалістичній Республіці

Гулима О.П.

В інформаційній війні, яку веде пострадянська Росія проти України, надзвичайно широко використовується фальсифікація історії. Боротьба із цим явищем - одне з найактуальніших завдань історичної науки.

Одним з тих напрямів фальсифікації історії, якому стратеги інформаційної війни пострадянської Росії проти України приділяють особливу увагу, є міфологізація історії Криму. Звідси актуальність теми даної статті.

Мета статті - кинути додаткове світло на питання про передачу Криму до складу УРСР.

З-поміж останніх наукових праць, пов'язаних із темою нашої статті, особливо значущими з погляду розкриття цієї теми, видаються праці [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7].

У рамках інформаційної війни, за допомогою якої в Російській Федерації намагаються обґрунтувати її військово-політичну експансію, спрямовану проти України, настійливо пропагується концепція «подарунку» Кримської області Українській Радянській Соціалістичній Республіці, по-волюнтаристському зробленого керівником Комуністичної партії Радянського Союзу М. Хрущовим. Проте пропагандисти й прихильники цієї концепції ігнорують принаймні три дуже важливі обставини.

Одна з них полягає в тому, що на початку 1954 року М. Хрущов ще аж ніяк не був всевладним. Як слушно зауважує С. Кульчицький, «лише з липня 1957 року, тобто після поразки так званої «антипартійної групи»... Хрущова можна вважати вождем в компартійно- радянському розумінні...» [2].

Уявлення про іншу обставину дають такі слова В. Сергійчука: «...питання про передачу Криму УРСР розглядалося в Кремлі ще восени 1943 року. Тоді під керівництвом другого секретаря ЦК КП(б)У Дем'яна Коротченка готувалися необхідні документи, на основі яких обґрунтовувалась закономірність включення Кримської АРСР до складу УРСР» [3,с. 523].

А найголовніша обставина така. Передача Кримської області до складу УРСР була викликана мотивами ідеологічного та економічного характеру.

Ідеологічний мотив, відштовхуючись від дуже проникливих суджень І. Лисяка-Рудницького, С. Кульчицький охарактеризував у такий спосіб: «Наступники Сталіна розуміли (і це підмітив І. Лисяк-Рудницький), що з припиненням масових репресій у них залишався тільки один спосіб утримування українського народу в кордонах радянської імперії: переконування в тому, як йому добре «під зорею Радянської влади». Із втратою терористичного чинника, який «залізом і кров'ю» цементував єдність багатонаціональної держави, стократ зростала вагомість пропагандистського чинника» [2].

Та ідеологічний мотив аж ніяк не був основним. Це з очевидністю випливає з наведеного нижче фрагмента промови Голови Президії Верховної Ради РРФСР М. Тарасова на засіданні Президії Верховної Ради СРСР 19 лютого 1954 року:

«Кримська область, як відомо, займає весь Кримський півострів і територіально примикає до Української республіки, будучи немовби природним продовженням південних степів України. Економіка Кримської області тісно зв'язана з економікою Української республіки.

З географічних і економічних міркувань передача Кримської області до складу братньої Української республіки є доцільною і відповідає загальним інтересам Радянської держави» [6, с. 199].

Правда, у промові М. Тарасова є й слова про те, що «передача Кримської області до складу Української республіки... буде сприяти дальшому зміцненню братерських зв'язків між українським і російським народами, ще більшому розквітові Радянської України, розвитку якої наша партія і уряд приділяли завжди велику увагу» [6, с. 200]. Тобто ідеологічний мотив усе ж таки певною мірою в цій промові присутній. Та його немає в постанові Президії Верховної Ради РРФСР «Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР» від 5 лютого 1954 року, мотивувальна частина якої містить лише посилання на «...спільність економіки, територіальну близькість в тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю й УРСР...» [6, с. 196]. Аналогічною є й мотивувальна частина указу Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР» від 19 лютого 1954 року [6, с. 205].

Отож, головний мотив передачі Кримської області до складу України був економічним. Тим більше що повоєнна відбудова господарської системи Криму здійснювалася вкрай повільно й з великими труднощами. Численні історичні документи дають підтвердження тому факту, що в повоєнному десятиріччі багато галузей господарства Криму залишалися в занедбаному стані.

Якими ж були соціально-економічні наслідки передачі Криму Україні? Чи була виконана обіцянка Президії Верховної Ради УРСР, що «уряд України подбає про дальший розвиток і процвітання народного господарства Криму» [6, с. 198]?

На наш погляд, найкращий шлях для отримання відповідей на ці питання - порівняльний аналіз соціально-економічної динаміки в Криму в десятилітті після його звільнення від німецької окупації, коли він ще перебував у складі РРФСР, та десятилітті після передачі регіону до складу УРСР.

Почнемо наш аналіз із розгляду індикаторів розвитку агросектора Криму й порівняємо показники виробництва основних видів продукції агросектора в розрахунку на душу населення в 1940 році, а також обчислені нами середні показники виробництва основних видів продукції цього сектора в розрахунку на душу населення за п'ять років, що передували приєднанню Криму до України (1950-1954 рр.), та п'ять років після передачі Криму Україні (1955-1959 рр.). Результати порівняння наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Середні показники виробництва основних видів продукції агросектора в Криму в розрахунку на одну особу

Джерело: складено за розрахунками автора, здійсненими за даними [8; 9; 11].

Отож, як видно з табл. 1, обсяги виробництва продукції агросектора Криму впродовж п'яти років після передачі останнього до складу УРСР зростали високими темпами. Виняток становлять обсяги виробництва двох видів продукції - хліба і хлібобулочних виробів та сиру.

Говорячи про розвиток сільського господарства Криму, не можна не сказати про проблему водопостачання. У довідці до проекту постанови Ради Міністрів СРСР «Про заходи з дальшого розвитку сільського господарства, міст та курортів Кримської області Української РСР» від 7 квітня 1954 року визнавалося, що недостатньо використовуються можливості щодо розширення зрошуваних площ і покращання водопостачання внаслідок відсутності необхідного обладнання і матеріалів та що багато колгоспів в ряді районів області позбавлені джерел водопостачання й змушені здійснювати підвіз води для побутових та господарських потреб на відстань 5-10 км, а це обмежує можливості підвищення продуктивності тваринництва, овочівництва, садів-ництва. Там же констатувалося, що дуже повільно здійснюється будівництво Сімферопольського, Старо-Кримського, Чорнорічинського водосховищ та інших водогосподарських об'єктів й що нагального вирішення потребує проблема впорядкування русел річок, а також меліорації їх заплави [7, с. 196-197].

Принагідно зазначимо, що перебіг процесу із водозабезпеченням Кримського півострова у повоєнні роки кидає додаткове світло на логіку прийняття Москвою рішення щодо передачі «братньому українському народу» Криму та може, певною мірою, сприйматися як передвісник цієї події в історії України радянського періоду. На виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 6 березня 1951 року «Про заходи з будівництва Південно-Українського й Північно-Кримського каналів і про зрошення земель у південних областях України та в Північних районах Криму» Рада Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У постановили, зокрема: зобов'язати трест «Укрводпроект» забезпечити проведення проектно-вишукувальних робіт і подання Раді Міністрів СРСР проектних завдань по окремих об'єктах будівництва Південно-Українського і Північно-Кримського каналів (по Північно-Кримському каналу з водосховищами з відгалуженням на Раздольне - 1 травня 1952 року; по зрошувальнихі обвідних системах Південно-Українського і Північно-Кримського каналу - 1 жовтня 1953 року); зобов'язати облвиконкоми и обкоми КП(б)У Запорізької, Херсонської, Миколаївської і Дніпропетровської областей «...взяти під особливий контроль виконання всіх заходів, пов'язаних з розгортанням робіт з будівництва Південноукраїнського та Північно-Кримського каналів»; зобов'язати виконкоми обласних, районних і міських Рад депутатів трудящих, обкоми, міськкоми і райкоми КП(б)У «...взяти під особливий контроль виконання підприємствами і організаціями замовлень і відправку вантажів для Великих будов Радянського Союзу, в тому числі для будівництва Південно-Українського і Північно-Кримського каналів»; зобов'язати відділ пропаганди і агітації ЦК КП(б)У «...в 10-денний термін розробити конкретні заходи щодо розвитку масово-політичної роботи серед будівельників Південно-Українського та Північно-Кримського каналів»; зобов'язати керівників міністерств і відомств республіканського підпорядкування і керівників підприємств республіканського і союзного значення «...виконувати точно в строк і високоякісно всі замовлення великих будов Радянського Союзу, в тому числі будівництва Південно-Українського та Північно-Кримського каналів, як особливо важливі і почесні державні завдання» (курсив наш. - О. Г.) [7, с. 117-118, 128-130].

Як бачимо, усі ці завдання ставилися перед УРСР. Отож, можемо припустити, що в разі, якщо б із залученням ресурсів УРСР Північно-Кримський канал мав шанси бути збудованим у відносно короткі строки, Крим би й надалі залишався в складі РСФСР. Опосередковано про зв'язок між приєднанням Криму й будівництвом Північно-Кримського каналу свідчить той факт, що 15 березня 1954 року, тобто невдовзі після указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР», з'являється Постанова Ради Міністрів УРСР і ЦК КПУ «Про будівництво Північно-Кримського каналу», в якій, зокрема, зазначається, що Рада Міністрів Союзу РСР постановою від 26 січня 1954 року №140 «...прийняла пропозицію (курсив наш. - О. Г.) про будівництво Північно-Кримського каналу», а Рада Міністрів Української РСР і ЦК КП України з метою безумовного виконання вказаної постанови Ради Міністрів Союзу РСР постановили зобов'язати Міністерство сільського господарства УРСР і Кримський облвиконком «...розробити і до 1 квітня 1954 року подати на затвердження Ради Міністрів УРСР планове завдання на проектування зрошення і сільськогосподарського освоєння 100 тис. гектарів і обводнення 700 тис. гектарів земель Кримської області за рахунок дніпровських і підземних вод» [7, с. 176-177].

Характеризуючи розвиток агросектора Кримської області, ми вже певною мірою торкалися динаміки промислового виробництва в цій області (табл. 1). Тепер же наведемо слова з виступу першого секретаря Кримського промислового обласного комітету компартії України на його пленумі 9 липня 1963 року: «Випуск валової продукції промисловості області збільшився за десять років у 3,4 раза. [...] До ладу діючих увійшло 76 крупних промислових об'єктів» (цит. за: [4, с. 237]).

Після передачі Кримської області до складу УРСР посилився розвиток інфраструктури системи охорони здоров'я на півострові.

Як бачимо на рис.1, у повоєнний період до приєднання Криму до УРСР забезпеченість лікарняними ліжками населення регіону не відновилась до рівня 1945 року (82 ліжка на 10 тис. населення), становивши в 1954 році 78 ліжок на 10 тис. населення. Після приєднання Кримської області до Української РСР цей показник неухильно зростав аж до 1962 року, в якому він не змінився порівняно з попереднім, а станом на 1963 рік він становив 100 ліжок на 10 тис. населення (приріст порівняно з показником 1954 року - 28%),

Аналогічна ситуація спостерігалася й щодо динаміки забезпеченістю лікарями й середнім медичним персоналом в розрахунку на 10 тис. населення. Як видно із табл.2, у Криму, після певного повоєнного зростання значення показників забезпеченості лікарями та середнім медичним персоналом, у період з 1951 по 1953 рік спостерігалось навіть зниження значень показників, про які йдеться. Після передачі Криму до УРСР, як бачимо, відбулося суттєве їх зростання.

Таблиця 2. Динаміка забезпеченості лікарями та середнім медичним персоналом у Криму у 1940-1965 роках, у розрахунку на 10 тис. населення

Джерело: складено за розрахунками автора, здійсненими за даними [8; 9; 10; 11].

Стрімкий розвиток господарського життя Криму після його передачі до складу УРСР великою мірою обумовлювався значними обсягами капіталовкладень. Звернімося до рис. 1.

Рис. 1. Динаміка капіталовкладень державних та кооперативних підприємств і організацій (без колгоспів) в розрахунку на одну особу у 1946-1965 роках, крб. в порівнянних цінах

Джерело: складено за розрахунками автора, здійсненими за даними [9; 11].

Як бачимо, у 1961-1965 роках значення показника, динаміку якого характеризує рис. 1, більше ніжу два рази перевищувало його значення в 1951-1955 роках.

Тепер про ситуацію з українізацією Криму після передачі його до складу УРСР. Говорячи про неї, не можна не згадати про запевнення першого секретаря ЦК КПУ М. Підгорного на XXV Кримській обласній партійній конференції, що діловодство й надалі вестиметься російською мовою, оскільки необхідності переведення його на українську - немає [7, с. 175]. З другого боку, 12 березня 1957 року учасники зборів партійного активу Кримської області почули від першого секретаря Кримського обкому КПУ В. Комяхова таку оцінку того факту, що вперше на зборах обласного партактиву Криму окремі доповідачі виступали українською мовою: «...це цілком правильно і закономірно» [7, с. 535]. Він також висловив побажання, щоб «...товариші, які володіють українською мовою, виступали в районах, колгоспах, радгоспах, машинно-тракторних станціях, на підприємствах, в творчих організаціях, наукових установах, в школах і вузах» [7, с. 535]. Та дуже швидко виявилось, що ці побажання не вкладаються в позицію Москви щодо національної політики та мовного питання. У всій країні посилилася русифікація, і Крим аж ніяк не став винятком. Навпаки, у ньому цей процес був особливо відчутним. Так, у 1970/1971 навчальному році на весь Крим була одна школа, де навчання відбувалося українською мовою, із 412 учнями, причому наступного року в ній вже не відбувся набір до першого класу [4, с. 256; 5, с. 477]. Це була школа в обласному центрі. Тому не дивно, що в 1989 році 62,1% українців Сімферополя визнали рідною російську мову [5, с. 511].

Можна навести низку інших фактів, які переконливо свідчать про те, що за часів перебування Кримської області в складі УРСР відбувалася подальша русифікація цієї області. Тому навряд чи буде помилковим висновок, що Москвою передача Криму до складу УРСР була використана як інструмент закріплення результатів тривалої російської військово-політичної експансії на її кримському напрямку.

Список використаних джерел

передача крим радянський республіка

1. Ильницкая О.И. Социально-экономические причины передачи крымской области из состава РСФСР в состав УССР / Ильницкая О.И. //Гілея: наук. вісн. -2010. - № 12. - С. 71-79. - Режим доступу: http://gileya.org/index.php?ng=library&cont=long&id=58.

2. Кульчицький С. Входження Криму до складу України / Станіслав Кульчицький И Регіональна історія України: зб. наук, ст. - Київ: Ін-т історії України НАН України, 2009. - Вип. 3. - Режим доступу: http://shron.chtyvo.org.ua/Stanislav_Kulchytskyi/Vkhodzhennia_Krymu_do_skladu_Ukrainy.pdf.

3. Сергійчук В. Економічна складова передачі Криму до УРСР у 1954 р. / Сергійчук Володимир // Крим від античності до сьогодення: Історичні студії / відп. ред. В. Смолій. - Київ: Ін-т історії України НАН України, 2014. - С. 513-526.

4. Сергійчук В. Український Крим / Володимир Сергійчук. - Київ: Укр. Видави. Спілка, 2001. - 302, [2].

5. Смолій В. Донбас і Крим в економічному, суспільно-політичному та етнокультурному просторі України: історичний досвід, модерні виклики, перспективи: (аналіт. доп.) / Валерій Смолій, Станіслав Кульчицький, Лариса Якубова. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. - 616 с.

6. Національна безпека України: кримський вектор: зб. док. і матеріалів (1917-2014 рр.): у 5 ч. / упоряд.: Л. Рябошапко, І. Вдовичин, В. Гринчак, А. Луцький, І. Томюк; за ред. Л. Рябошапка, А. Луцького. - Львів: Ліга-Прес, 2014. -Ч. 1.- 899, [2] с.

7. Крим в умовах суспільно-політичних трансформацій (1940-2015): зб. документів та матеріалів / упоряд.: О.Г. Бажан (керівник), О.В. Бажан, С.М. Блащук, Г.В. Боряк, С.І. Власенко, Н.В. Маковська. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. - 1092 с.

8. Народное хозяйство Крымской области: стат. сб. - Симферополь: Крымиздат, 1957. - 272 с.

9. Народное хозяйство Крымской области: стат. сб. / Одесса: Статистика. Одес. отд-ние, 1967. - 178 с.

10. Народное хозяйство Крымской области: стат. сб. / Одесса: Статистика. Одес. отд-ние, 1972. - 199 с.

11. Численность, состав и движение населения СССР: Статистические материалы / Центр, стат. упр. при Совете Министров СССР, 1965. - 562, [2] с. - Режим доступа: http://istmat. info/files/uploads/31715/naselenie-sssr-1965.pdf.

Размещено на Allbest.ru