Становлення освітянських традицій в Одесі в період герцога А.Е. Рішельє

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477.74-21):373.58«1803/1817»

СТАНОВЛЕННЯ ОСВІТЯНСЬКИХ ТРАДИЦІЙ В ОДЕСІ В ПЕРІОД ГЕРЦОГА А.Е. РІШЕЛЬЄ

О.О. Синявська Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

АНОТАЦІЯ

У статті аналізується внесок А.Е. Рішельє у розвиток освітянської справи на Півдні України; розглядаються обставини, умови заснування та структура перших навчальних закладів в Одесі. Для розкриття теми залучено архівні матеріали із Державного архіву Одеської області. Визначається, що із призначенням А.-Е. Рішельє градоначальником Одеси у місті активізувалася освітянська справа -- було відкрито Одеську комерційну гімназію та Одеський благородний інститут. Обидва навчальні заклади розташовувалися в одному й тому ж приміщенні на вулиці Гімназійній, мали одного директора і корпоративних вчителів. Різниця була у підпорядкуванні: комерційна гімназія в якості державної установи перебувала у віданні попечителя Харківського навчального округу, в той час як благородний інститут був дітищем A.-E. Рішельє і користувався певною автономією. Кількість студентів Одеської комерційної гімназії була меншою, ніж в інституті, адже герцог лобіював інтереси останнього. Найближчим помічником герцога у справі розвитку навчальних закладів в Одесі був абат Ніколь -- автор правил для виховання дітей в Одеських чоловічому та жіночому благородних інститутах, який у подальшому втілив в життя ініціативу герцога А.-Е. Рішельє по заснуванню в Одесі ліцею.

Ключові слова: освіта; навчальні заклади; Одеса; А.-Е. Рішельє; ХІХ ст.

В статье анализируется вклад А.-Э. Ришелье в развитие образовательного дела на Юге Украины; рассматриваются обстоятельства, условия создания и структура первых учебных заведений в Одессе. Для раскрытия темы привлечены архивные материалы из Государственного архива Одесской области. Определяется, что с назначением А.-Э. Ришелье градоначальником Одессы в городе активизировалось образовательное дело -- были открыты Одесская коммерческая гимназия и Одесский благородный институт. Оба учебных заведения располагались в одном и том же здании на улице Гимназической, имели одного директора и корпоративных учителей. Разница была в подчинении: коммерческая гимназия в качестве государственного учреждения находилась в ведении попечителя Харьковского учебного округа, в то время как благородный институт был детищем A.-Э. Ришелье и пользовался определенной автономией. Ближайшим помощником герцога в деле развития учебных заведений в Одессе был аббат Николь -- автор правил для воспитания детей в Одесских мужском и женском благородных институтах, который в дальнейшем воплотил в жизнь инициативу герцога А.-Э. Ришелье по основанию в Одессе лицея. Ключевые слова: образование; учебные заведения; Одесса; А.-Э. Ришелье; XIX в.

The article analyzes the contribution of A.-E. Richelieu to the development of the educational affairs in the South of Ukraine; the circumstances of the establishing, their terms and the structure of the first schools in Odessa are considered. For the topic disclosure the archival materials of the State archive of Odessa region were involved. It is determined that the purpose of A.-E. Richelieu Odessa mayor stepped in educational matter -- was the opening of Odessa commercial high school and Noble institution. Both educational institutions were located in the same premises on the street Gymnasium (now, Deribasovskaya str.), had one director and corporate teachers. The difference between them was the subordination: commercial high school as a public institution was subordinated to the trustee of the Kharkov school district, while the Noble Institution was the brainchild of A.-E. Richelieu and enjoyed some autonomy. The number of students of the Odessa commercial gymnasium was smaller than in the Noble institute, as duke lobbied interests of the last. Near Duke Assistant in the development of the education in Odessa was the Abbot Nicole -- the author of the rules for the raising children in Odessa Men and Women Noble institutions, which subsequently embodied into the life the initiative of the Duke A.-E. Richelieu of the establishment of the Lyceum in Odessa. Key words: education; educational institutions; Odessa; A.-E. Richelieu; nineteenth century.

Становлення освіти на Півдні України та, зокрема, в Одесі привертало увагу дослідників, починаючи з ХІХ ст. і до сучасності, але переважна більшість з них зверталися до вивчення історії першого вищого навчального закладу -- Рішельєвського ліцею, в той час як історія інших закладів розглядалася побіжно. Питання ж внеску герцога А.-Е. Рішельє у становлення освітянських традицій на Півдні України до заснування Рішельєвського ліцею залишилося поза увагою дослідників. Виключенням є хіба що роботи М. І. Ленца «Учебно-воспитательные заведения, из которых образовался Ришельевский лицей. 1804-1817» [4] та «Материалы для истории Одесской коммерческой гимназии и Благородного института (1804-1818)» [3], написані переважно на архівних матеріалах. Розкрити дане питання допомогли архівні матеріали. Зокрема, в Державному архіві Одеської області збереглися 6 справ з фонду 320 («Одеська комерційна гімназія»), які на сьогодні передані до фонду 44 («Рішельєвський ліцей»). Отже мета даної статті -- прослідкувати обставини, умови заснування та структуру перших навчальних закладів в Одесі часів А.-Е. Рішельє.

У перші роки життя південної Пальміри адміністрація міста була стурбована, головним чином, його забудовою та заселенням, а освітньою справою займалися приватні заповзятливі особи. Так, 1 грудня 1800 року в Одесі було засновано училище колезького асесора Врето «для навчання дітей грецькій, італійській та російській мовам і письменам» [4, с. 28]. Училище проіснувало рівно три роки і було закрите внаслідок від'їзду засновника в місто Константинополь. Відомо, що при Римо-католицькій церкві в 1802 році існувала парафіяльна школа, заснована католицькими священиками-італійцями, яка пізніше перейшла в руки єзуїтів.

Становлення освітніх закладів у наступні роки тісно пов'язано з іменем градоначальника Одеси та губернатора Новоросійського краю А.-Е. Рішельє, період правління якого став епохальним для всього Півдня України. Ще сучасники герцога визнавали його талановитим адміністратором, який за короткий час перетворив невеличке поселення Хаджибей на європейське місто Одесу. За 10 років кількість мешканців досягла трьох десятків тисяч, іноземці масово переселялися в Одесу, яка вже стала першокласним торговим містом. Саме А.-Е. Рішельє належить ідея і перша розробка порто-франко до Одеси. Коли імператор Олександр І у 1818 році відвідав Одесу, він був настільки вражений усім, що зробив герцог Рішельє як для міста, так і для всього краю, що надіслав йому у Францію особистого листа і найвищий в імперії орден Андрія Первозванного.

У 1803 році А.-Е. Рішельє направляє подання імператорові Олександру І з проханням влаштувати в Одесі учбовий заклад за зразком Петербурзького єзуїтського пансіону. 31 січня 1804 року міністр внутрішніх справ граф В. П. Кочубей передав це питання на розгляд міністрові народної освіти П. В. Завадовському, а вже 15 квітня 1804 року імператором Олександром I була затверджена доповідь міністра про заснування в Одесі комерційної гімназії [2, с. 8].

Такому швидкому вирішенню справи, ймовірно, допомогла та обставина, що в той же час розроблявся загальний статут гімназій, на підставі попередніх правил міністерства народної освіти, затверджений дещо пізніше, а саме 5 листопада 1804 року, і що мав багато спільного з планом Одеської гімназії. За «Планом для заснування в Одесі комерційної гімназії» [6, с. 228-324] навчальний заклад повинен був складатися з окремих училищ -- парафіяльного, повітового, і власне гімназії. Передбачалося, що це будуть не три окремі заклади, а три особливі відділи одного і того ж навчального закладу.

Навчання в Одеській комерційній гімназії мало бути триступеневим і поділятися на три відділення. Нижчий клас, або перше відділення, становило парафіяльне училище, в якому вчитель навчав читання та письма, російської мови, основ арифметики та початків Закону Божого. Друге відділення утворювало повітове училище, де викладання було розділено між двома вчителями. Три вищих класи повинні були стати власне гімназичними і скласти третє відділення гімназії. Для викладання в гімназійних класах вводилися чотири основні вчительські посади, а коло предметів було досить широким: точні науки, словесність, історія, грецька, французька, італійська мови тощо.

Безумовно, ідея об'єднання декількох типів навчальних закладів під одним дахом була досить прогресивною, особливо для такого молодого міста як Одеса. Разом з тим надмірна багатопредметність і короткий курс (фактично три роки) для засвоєння дітьми знань практично з усіх галузей знань у перших двох відділеннях; перенасиченість навчальними предметами учнів гімназійних класів (наприклад, вивчення в першому класі гімназії фізики та логіки, а в другому -- природного права, психології та моральної філософії) ускладнили процес заснування, а згодом і повноцінного функціонування Одеської комерційної гімназії.

14 травня 1804 року попечитель Харківського навчального округу С. О. Потоцький передав герцогу А.-Е. Рішельє копії плану і штатів Одеської комерційної гімназії, за якими гімназія як державний навчальний заклад перебувала у підпорядкуванні попечителя Харківського навчального округу. Основа нового плану зовсім не співпадала з попереднім проектом А.-Е. Рішельє, що фактично руйнувало надії герцога і його оточення на аристократичний і замкнутий характер навчально-виховного закладу в Одесі на зразок столичного пансіону. Він опинився перед непростим вибором: з одного боку, герцог не міг відмовитися від заснування комерційної гімназії в Одесі, план якої був розроблений в міністерстві народної освіти; з іншого боку, в такому вигляді гімназія не відповідала його вимогам і уявленням про необхідний одеському суспільству навчальний заклад. Але бажання мати в Одесі гімназію було сильнішим за амбіції градоначальника і нижчі класи Одеської комерційної гімназії були відкриті 2 січня 1806 року. Відкриття власне комерційного відділення затягнулося на десятиліття.

Директором комерційної гімназії ставав, як і було обумовлено, французький емігрант П. Вольсей [1, арк. 2-3]. Вчителями були призначені: в парафіяльне училище -- майор А. Шлюхін, у повітове -- П. Куницький (вчитель Закону Божого і російської мови), А. Шлюхін (вчитель загальної історії та географії), Л. Елкан (вчитель німецької мови), А. Гальяр (вчитель французької мови), Пеццолі (вчитель італійської мови), П. Софці (вчитель грецької мови). Протягом наступних років до педагогічного колективу також увійшли: О. Золотарьов (вчитель російської словесності і філософії, з 1808 року), Є. Ламбирій (вчитель математики, з 1809 року), Д. Визи (вчитель старогрецької мови, з 1809 року), І. Феррарінні (вчитель італійської мови, з 1810 року), К. Кучеровський (вчитель арифметики в парафіяльному училищі, з 1808 року) [7].

Паралельно з планом заснування Одеської комерційної гімназії 1 червня 1805 року друкується «Подробное описание пансиона, установленного в г. Одессе под непосредственным покровительством военного губернатора Екатеринославского, Херсонского и Таврического Дюка-де-А.-Э. Ришелье, и под смотрением Одесской гимназии директора». Йшлося про Благородний дворянський інститут, що був заснований за ініціативи герцога А.-Е. Рішельє на базі приватного пансіона П. Вольсея.

Одеський Благородний інститут А.-Е. Рішельє по праву вважав своїм дітищем. Він особисто неодноразово звертався до жителів південного регіону з оголошеннями, в яких розповідав про переваги інституту. План викладання в Одеському Благородному інституті, програма основних уроків, внутрішній розпорядок були детально прописані в Статуті навчального закладу [6, с. 54-58].

Обидва навчальних заклади -- і Одеська комерційна гімназія, і Благородний інститут -- знаходилися в одному приміщені на вул. Гімназійній (зараз це вулиця Дерибасівська) і мали одного директора -- Петра Вольсея. Викладачами інституту були ті ж особи, що і в училищах. Зіставлення предметів навчання в гімназії та її підготовчих відділеннях з предметами інституту доводить, що зміст навчальних програм останнього перевищував навчальні програми звичайних гімназій. Вигравав інститут і в плані морального виховання: зокрема в інституті передбачалося пильне спостереження за вихованцями в будь-який час доби, чого не було в проекті гімназії.

І Вольсей, і Рішельє лобіювали в більшій мірі інтереси Благородного інституту, в якому герцог і бачив втілення в життя ідеї про існування єзуїтського пансіону. До того ж одеський градоначальник особисто клопотав про особливі привілеї для Благородного інституту. В березні 1808 року Олександр І підписав указ про прийняття випускників цього навчального закладу для подальшого навчання державним коштом в Петербурзький кадетський корпус, а у травні 1811 року викладачі Одеського Благородного інституту були прирівняні до державних службовців. Іншими словами, приватному навчальному закладу, яким і був інститут, було надано всі права і привілеї державного навчального закладу.

Такі зміни були ініційовані А.-Е. Рішельє при безпосередній підтримці нового міністра народної освіти графа О. К. Розумовського, сина українського гетьмана Кирила Розумовського, який здобув блискучу освіту, слухав лекції в Страсбурзькому університеті. Деякий час він перебував на придворній службі, а в 1810 році отримав посаду міністра народної освіти.

Те, що Благородний інститут користувався більшою популярністю у населення, ілюструє порівняння кількості учнів в інституті і парафіяльному та повітовому училищах. На момент відкриття першого і другого відділень комерційної гімназії кількість учнів сягала 41 особи: 27 учнів парафіяльного і 14учнів повітового училищ. З часом число учнів дещо збільшилося, але ненадовго. Зокрема, якщо до середини квітня 1806 року в парафіяльному училищі було вже 47 учнів, а в повітовому училищі -- 24 учня, то в листопаді 1808 року перше і друге разом нараховували всього 59 учнів.

Інакше йшла справа з вихованцями Благородного інституту. До червня 1805 року цей навчальний заклад налічував вже більше 40 вихованців. У 1806 році в інституті нараховувалося 32 вихованця при дев'яти викладачах і одному інспекторі, а в листопаді 1808 року -- 76 вихованців. Зменшення кількості вихованців Благородного інституту у 1806 році пояснюється відкриттям двох нижчих відділень комерційної гімназії, які тимчасово «відтягнули» певну кількість учнів, але вже у наступному році ситуація змінилася на користь дітища А.-Е. Рішельє.

З 1812 року найближчим співробітником А.-Е. Рішельє в справі освіти став єзуїт абат Шарль Домінік Ніколь (17581835). В Одесу Ш. Д. Ніколь прибув у 1811 році з призначенням, не без протекції А.-Е. Рішельє, візитатором римо-католицьких церков Новоросійського краю. Він уже мав достатній педагогічний досвід, оскільки ще у Франції викладав у Паризькому коледжі св. Варвари, а за часів перебування в Петербурзі і потім Москві заснував єзуїтський пансіон для хлопчиків з благородних сімей, що користувався значною популярністю у місцевої аристократії. Саме ця обставина і підштовхнула А.-Е. Рішельє обрати абата в союзники на просвітницькій ниві.

Відразу по прибуттю до Одеси Ш. Д. Ніколь склав «Начертания правил воспитания в обоих Одесских благородных институтах» [5], маючи на увазі чоловічий та жіночий благородні інститути. «Начертания» були опубліковані в 1814 році російською та французькою мовами. До речі, це була перша друкована книга, видана в Одесі. Зразком нової програми для Одеського Благородного інституту став навчальний план Петербурзького пансіону для хлопчиків. Акцент у навчанні робився на вивченні класичних мов, а виховний процес зосереджувався на глибокій релігійності. Пропонована система розподілу уроків і вільного часу була найбільш прийнятною для самих вихованців і їх батьків.

Після від'їзду А.-Е. Рішельє з Одеси абат Ніколь прийняв на себе піклування про Благородний інститут, став його директором, а з 1816 року Благородний інститут був офіційно затверджений Харківським університетом. У лютому 1817 року на розгляд комітету міністрів був направлений проект абата Ш. Д. Ніколя щодо відкриття в Одесі ліцею, який передбачав об'єднання комерційної гімназії та Благородного інституту [8, с. 326]. За проектом склад ліцеїстів був наступним: 120 пансіонерів, які постійно повинні були проживати в будівлі ліцею, 24 учні Педагогічного інституту для підготовки вихователів ліцею, 250 «вільних» вихованців, які відвідували публічні класи ліцею, проживаючи у батьків або в пансіонах поруч із ліцеєм. Перелік основних для вивчення ліцеїстами предметів був традиційним для середніх навчальних закладів: релігія, граматика, словесність і риторика російської, французької, латинської, грецької, італійської мов, географія, історія, філософія, математика, фізика, військові науки, мистецтва.

Пропозиції Ніколя на цей раз виявилися прийнятними. Позитивному вирішенню справи посприяв вплив А.-Е. Рішельє та О. Ланжерона при дворі. Слід зазначити, що, незважаючи на свою фізичну відсутність у Росії, А.-Е. Рішельє брав дуже активну участь у вирішенні питання щодо заснування ліцею в Одесі і його подальшої долі. Зокрема з листами на підтримку проекту абата Ніколя герцог звертався до колишнього міністра народної освіти О. К. Розумовського, чинного міністра зовнішніх справ К. В. Нессельроде, сенатора М. П. Миклашевського [8, с. 327]. Всі вони висловилися на підтримку одеського ліцею. Вже 2 травня 1817 року на базі Благородного інституту та Одеської комерційної гімназії засновано Рішельєвський ліцей.

Отже, заснування перших навчальних закладів в Одесі можемо спостерігати вже в перші роки ХІХ ст., але тільки в період перебування герцога А.-Е. Рішельє на посаді одеського градоначальника ідея відкриття освітніх осередків почала послідовно втілюватися в життя.

рішельє навчальний заклад одеський

1. Держархів Одеської області. -- Ф. 44 (Рішельєвський ліцей). -- Оп. 1 (1804-1817). -- Спр. 15 (Формулярні списки викладачів гімназії, інститута і ліцея), -- 136 арк.

2. Исторический очерк Одесского коммерческого училища / составил П. А. Искра. -- Одесса, 1887. -- 285 с.

3. Ленц Н. И. Материалы для истории Одесской коммерческой гимназии и Благородного института / Н. И. Ленц // Відділ рукописів ОННБ. -- Ф. 63. -- Спр. 3.

4. Ленц Н. И. Учебно-воспитательные заведения, из которых образовался Ришельевский лицей. 1804-1817 / Н. И. Ленц. -- Одесса, 1903. -- 386 с.

5. Начертание правил воспитания в обоих Одесских благородных институтах / составил аббат Николь. -- Одесса, 1814. -- 27 с.

6. Сборник постановлений по министерству народного просвещения. Т.1: Царствование Александра І. -- 2-е изд. -- СПб., 1875.

7. Синявська О. О. Заснування Одеської комерційної гімназії на початку ХІХ ст. / О. О. Синявська // Записки історичного факультету / ОНУ ім. І. І. Мечникова. -- Одеса, 2012. -- Вип. 23. -- С. 209-221.

8. Синявська О. О. Роль абата Ш. Д. Ніколя в організації освітніх закладів Одеси у 1810-х роках / О. О. Синявська // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри : збірка наукових праць. -- Одеса, 2013. -- С. 324-328.

1. Formulyarni spy sky vykladachiv himnaziyi, instytuta i litseya -- Formulary lists of high school teachers, institutes and high schools (1804-1817) Rishel'yevs'kyy litsey -- Richelieu Lyceum. F. 44. D. 1. C. 15. Derzharkhiv Odes'koyi oblasti -- State archive of Odessa region. Odessa. (In Russian).

2. ISKRA, P. A. (1887) Istoricheskij ocherk Odesskogo kommerchesk- ogo uchilishha -- Historical sketch of the Odessa Commercial School. Odessa: printing house «Trud». (In Russian).

3. LENC, N. I. (n. d.) Materialy dlja istorii Odesskoj kommercheskoj gimnazii i Blagorodnogo instituta -- Materials for the history of the Odessa commercial gymnasium and Noble Institute. Vіddіl rukopistv ONNB -- Manuscript department of ONNB. F. 63. Sрr. 3. Odessa National Scientific Library. (іп Russian).

4. LENC, N. I. (1903) Uchebno-vospitatel'nye zavedenija, iz kotoryh ob- razovalsja Rishel'evskij licej. 1804-1817 -- Educational and training institutions, from which Richelieu liceum was formed. 1804-1817. Odessa: Economic printing house. (In Russian).

5. NICOLAS, ABBOT (1814) Nachertanie pravil vospitanija v oboih Odesskih blagorodnyh institutah -- Inscription of education rules in both Odessa noble institutions. Odessa: b. m. (In Russian).

6. MINISTERSTVO NARODNOYI OSVITY -- MINISTRY OF PUBLIC EDUCATION (1875) Sbornik postanovlenij po ministerstvu narodnogo prosveshhenija -- Collection of resolutions by the Ministry of Education. T.1: Carstvovanie Aleksandra І. Vol.1: The reign of Alexander I. St. Petersburg: printing house of Balashev. (In Russian).

7. SINYAVSKA, O. O. (2012) Zasnuvannya Odes'koyi komertsiynoyi himnaziyi na pochatku XIX st. -- The establishment of the Odessacommercial high school in the XIX century. Zapysky istorychnoho fakul'tetu ONU im. I. I. Mechnykova -- Notes of History Faculty of ONU Mechnikov. Issue 23. p.209-221. (In Ukrainian).

8. SINYAVSKA, O. O. (2013) Rol' abata Sh. D. Nikolya v orhanizatsiyi osvitnikh zakladiv Odesy u 1810-kh rokakh -- Abbot Nicolas role in educational institutions of Odessa in the 1810s. Pivden' Ukrayiny: etnoistorychnyy, movnyy, kul'turnyy ta relihiynyy vymiry -- South of Ukraine: etnohistory, linguistic, cultural and religious dimensions. p. 324-328. (In Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru