Експертна діяльність професора хімічної технології О.П. Лідова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

ЕКСПЕРТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФЕСОРА ХІМІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ О. П. ЛІДОВА

Голова Валентина Вікторівна, аспірантка

кафедри історії науки і техніки

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто окремі напрями експертної діяльність професора хімічної технології Харківського технологічного інституту Олександра Павловича Лідова (1853-1919). Розкрито різноплановість експериментальних досліджень видатного науковця на основі опрацюванні архівних документів. До наукового обігу вперше залучено особові записники вченого, що зберігаютьсяу відділі Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського у м. Києві. Розкрито значення науково-експертної діяльності вченого не лише у межах ХТІ, а і як провідного фахівця у співпраці із промисловими підприємствами Російської імперії. Вказано також на залучення професора О. П. Лідова до участі у судовій експертизі. Акцентовано увагу на його експертній оцінці у галузі органічної хімії та будівництва спеціальних лабораторій в ХТІ. Зокрема висвітлено доробок вченого у галузі шкіряного, миловарного та олійного виробництв.

Ключові слова: експерт; експериментальне дослідження; хімічна технологія; шкіряне виробництво; миловарне виробництво; олійне виробництво; цукровий завод.

АННОТАЦИЯ

В статье рассмотрены отдельные направления экспертной деятельности профессора химической технологии Харьковского технологического института Александра Павловича Лидова (1853-1919). Раскрыта разноплановость экспериментальных исследований выдающегося ученого с помощью обработки архивных документов. В научный оборот впервые вовлечены личные записные книжки ученого, хранящиеся в отделе Института рукописей Национальной библиотеки Украины им. В. И. Вернадского в г. Киеве. Раскрыто значение научно-экспертной деятельности ученого не только в пределах ХТИ, но и как ведущего специалиста в сотрудничестве с промышленными предприятиями Российской империи. Указано также на привлечение профессора А. П. Лидова к участию в судебной экспертизе. Акцентировано внимание на его экспертной оценке в области органической химии и строительстве специальных лабораторий в ХТИ. В частности освещено наследие ученого в области кожевенного, мыловаренного и масляного производства.

Ключевые слова: эксперт; экспериментальное исследование; химическая технология; кожевенное производство; мыловаренная промышленность; масляное производство; сахарный завод.

Some aspects of the expert activity of the Professor of Chemical Technology Alexander Pavlovich Lidov (1853-1919), who worked in Kharkiv institute of Technology, are illustrated. Using materials of Archives, the diversity of the experimental researches of the outstanding scientist is discovered. Personal notebooks of the scientist, which are kept in the Department of the Institute of Manuscripts of the V. I. Vernadsky National Library of Ukraine, were included into the scientific use first. The importance of the scientific and expert work of the scientist not only within KhTI, but also as a leading specialist in collaboration with industry of the Russian empire, is disclosed. It is stated that professor O. P. Lidov was involved into the court expertise. The attention on his expert judgment in the field of organic chemistry and building of special laboratories in KhTI is accentuated. In particular, the scientist achievements in the field of leather, soap and oil industries are clarified.

Key words: expert; experimental investigation; chemical technology; leather production; soap worksproduction; oil industry; sugar factory.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Вивчення наукового доробку видатних учених минулого є одним із основних завдань сучасного історика. Наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст. одним із перших вищих навчальних закладів став Харківський технологічний інститут, який розпочав свою діяльність у 1885 р. Саме на його факультети перший директор В. Л. Кірпічов запрошував видатних практиків з технологічних питань для викладання навчальних дисциплін. Одним із перших серед запрошених фахівців з хімічної технології був професор Олександр Павлович Лідов. Передовим напрямом діяльності Олександра Павловича була його експертна робота. Вона проходила не лише у межах ХТІ, а і на промислових підприємствах Харківської губернії та інших теренах Російської імперії.

Окремі аспекти діяльності видатного науковця знайшли відображення у роботах [1; 2], однак відсутнє цілісне дослідження цього питання.

Мета статті -- розкрити значущість фахової діяльності професора О. П. Лідова як експерта у галузі миловаріння, шкіряного та олійного виробництв.

Професор О. П. Лідов мав досвід роботи на промислових підприємствах, його думка дуже цінилася на засіданнях Навчального комітету Харківського технологічного інституту (НК ХТІ), присвячених промисловим питанням. Тому перед ймовірним розширенням хімічних лабораторій комітет вирішив запитати щодо цього пораду науковця. У 1905 р. інститут купив будівлю, що раніше виконувала функцію їдальні. Згодом на засіданні НК ХТІ вирішувалося питання щодо її функціонування. Олександр Павлович радив не квапитися із переробленням будівлі під хімічні майстерні. Бо перероблення старої їдальні могло виявитися набагато дорожчим, ніж будівництво нової. Після слушної поради науковця НК ХТІ зробив висновок: залишити їдальню у старій будівлі [1, арк. 194 зв.].

Після надання подібних фахових консультацій до професора почали прислухатися та звертатися за порадами. Згодом, у 1889 р. професор М. Д. Зуєв звернувся з пропозицією щодо створення цукрового заводу поряд із хімічними майстернями інституту. Свідченням високого рівня експертної діяльності професора О. П. Лідова стала реконструкція цукроварні при ХТІ. З часу будівництва приміщення інституту будівля цукрового заводу була частково пошкоджена. А саме вийшла з ладу арматура заводу, встановлена під час будівництва перших корпусів інституту. До того ж виробництво мало застаріле обладнання «яке вже мало суто історичний інтерес». Окрім того, випарна станція заводу не була укомплектована дифузійною батареєю, що було недопустимим під час цілодобової роботи заводу. Також значна частина устаткування потребувала нагального ремонту, для проведення якого була необхідна значна сума коштів. Через значні недоліки експертна група дійшли висновку, що дослідна станція в існуючому вигляді стала непридатною для використання. У ній стало неможливо проводити будь-які науково-дослідні та прикладні роботи. Після висновків експертів колегія професорів вирішила продати старе обладнання, а за рахунок отриманих коштів та з додатком коштів, асигнованих інститутом, закупити нове, менш громіздке і новітнє обладнання. Згодом планувалося забезпечити ефективну діяльність цього виробництва для навчання більшої кількості студентів [2, арк. 95].

Також у 1889 р. на засіданні НК ХТІ заслухано пропозицію О. П. Лідова щодо будівництва нової металургійної лабораторії поруч з фізичним корпусом. Олександр Павлович не погодився з цією пропозицією своїх колег. На його думку, створення нової металургійної лабораторії у цій будівлі із незначною площею не дозволило б ефективно організувати практичні заняття з металургії. Професор запропонував використати для будівництва цієї лабораторії більш просторе приміщення інженерномеханічної лабораторії. Тому у НК ХТІ професорська колегія прислухалися до слушної думки науковця [2, арк. 105].

Ефективна експертна діяльність О. П. Лідова була не лише у ХТІ, а і за його межами. Так, отримавши у червні 1916 р. звернення з військової частини щодо експертизи виготовлення юфтової та глянцевої шкіри, керівництво інституту направило це питання на розгляд професора. Питання стосувалося визначення кількості матеріалу для виробництва армійського одягу. Через те що Олександр Павлович кожного року у канікулярний час знаходився у виробничих відрядженнях, на час цього звернення він був відсутнім. Тому замовник, що давав запит на експертизу, чекав повернення науковця, оскільки окрім О. П. Лідова фахівців такого рівня з даного напряму у Харківський губернії на той час не було. Таке становище свідчить, що серед декількох професорів з хімічної технології у ХТІ лише Олександр Павлович вважався дійсно видатним фахівцем у галузі шкіряного виробництва [2, арк. 15.].

Також у 1916 р. вченому було запропоновано зробити експертизу зразка мильної речовини, що надійшла до лабораторії фарбувальних та органічних речовин. Професором після необхідних досліджень було визначено склад засобу, наданого наглядачем інтендантського продовольчого магазину. Для аналізу було використано «фунтовий» шматок мила, вагою 279 г (0,68 фунта). Мило мало мармуровий рисунок, нечіткого ультрамаринового відтінку. За аналізами науковця, воно складалося із води (42,1 %), крохмалю, невеликої кількості силікату, фуксового сала та фарби, нерозчинної у С₂Н₆ (17,6 %), та мильної речовини (40,3 %). Науковець зробив висновок, що лугу у милі не містилося, а вода мала допустимий рівень, каніфоль містилася у зовсім незначній кількості. Тобто поданий на аналіз зразок був сально-каніфольним або «наливним» милом, приготованим фабричним шляхом (варкою), а наливання зроблене за допомогою крохмалю [3, арк. 65, 65 зв.]. Пізніше професором була проведена перевірка мила виробництва Гаренського та зроблено висновок, що мило якісне. 100 г мила розчинялося у 500 мл води. Варто підкреслити, що збереглися рецепти мила, розробленого особисто професором О. П. Лідовим [4, книжечка за 1907 р., № ХІ, арк. 39]. Ще одним експериментом професора у галузі миловаріння став дослід стосовно складу рідкого мила. За його дослідженням, воно мало такий склад: 28 г NaOH, 28 г KOH та 350 к. с. дерева та 275 к. с. вищого спирту. Вчений обмилював 28+28+175 на воді, після чого додавав 175 к. с. спирту, заповняв у 4 порції мило та готував, видержуючи при нагріванні у 45°С [5, книжечка за 1908 р., арк. 135].

Чільне місце в експертній діяльності науковця посідає дослідження харчових продуктів Так, у 1915 р. Олександр Павлович отримав лист від Акціонерного товариства південних маслобійних та хімічних товариств «Соломас» із проханням про проведення досліджень: «Вельмишановний Олександр Павлович, пересилаємо вам два зразка макухи, загорнуті у серветку та отримані з насіння, майже очищеного від лушпиння, добре промитого для видалення пилу, бруду та інших домішок» [6, арк. 1]. Після проведення дослідження зерен у зразках, науковець виявив 54,5 % олії у зерні та 20 % олії у макусі. Роботу виконано у відкритому пресі. Хоча ця макуха виявилася досить смачною, їсти її було неможливо, бо вона була дуже жирною. Другий зразок, загорнутий у папір, був надісланий для прикладу. Ним виявилася звичайна макуха з 8 % олії та 12-15 % лушпиння. Перший із зразків піддався екстрагуванню та визначенню вмісту домішок. Перед проведенням досліджень прийшла відповідь від замовника щодо повної згоди з вимогами ХТІ. Замовник погодився із повною передоплатою послуг, та виплатою однієї п'ятої від загальної суми незалежно від результатів досліджень. Свідченням вагомого авторитету вченого слугувало і те, що замовник потребував обов'язкової присутності професора О. П. Лідова під час дослідження та вимагав безпосереднього керівництва операцією, за що вносив додаткову оплату [6, арк. 2].

Вже після проведення досліду двох зразків макухи -- очищеного та неочищеного -- Олександр Павлович звернув увагу «Соломасу» на деякі деталі, що завадили правильному проведенню аналізів. Оскільки макуха була у конвертах, то частково олія залишилася і на них. Тобто екстракцію зразків зробити було неможливо, бо частину олії увібрав папір чи було втрачено при транспортуванні. Тому науковець попередив, що у подальшому пересиланні зразків не потрібно подрібнювати насіння, він це зробить самостійно у лабораторії [7].

Також професор виступав експертом у судових справах, що стосувалися фарбувальної промисловості, його запрошували як основного спеціаліста з екологічних питань. Тому у 1903 р. Олександр Павлович, звітуючи за рік наукової роботи, доповідав про участь двічі експертом Судового відомства з питань забруднення рік стічними водами вовномийних фабрик [8, арк. 5 зв.].

Про велику практичну діяльність професора О. П. Лідова свідчать його записи у книжечках для дослідів, що зберігаються і понині у його особовій справі у відділі Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського у м. Києві. У них містяться записи за кожен рік його наукових досягнень. За їх допомогою можна реально оцінити, яким незамінним фахівцем був Олександр Павлович. З цих записів видно, наскільки мало інформації про його практичну діяльність залишилось досьогодні. Оскільки Олександр Павлович був фахівцем з багатьох напрямків хімічної технології, то його постійно запрошували надати кваліфікаційну пораду з того чи іншого питання. Так, у 1916 р. він проводив відразу декілька експертиз за проханням інституту. У березні 1916 р. до ХТІ надійшов лист від судді десятої дільниці м. Харкова із проханням знайти спеціаліста (теоретика та практика) із гасового виробництва для надання незалежної оцінки та вирішення внутрішніх питань підприємства. Директор інституту, звичайно, рекомендував вже на той час заслуженого професора Олександра Павловича Лідова. Відповіддю на запит судді стала заява професора: «Загальна технологія нафти, а особливо гасове виробництво входить у сферу моєї спеціалізації, тому я берусь за поставлене мені завдання» [8, арк. 4, 4 зв.].

Продовжуючи вивчення книжечок з дослідами професора, ми знайшли записи кожного року роботи у лабораторії органічних та фарбувальних речовин ХТІ. Вони свідчать, що науковець не лише робив дослідження зразків на замовлення, але і допомагав своїм учням у дослідженнях, а ще одночасно проводив аналізи, що стосувалися різних галузей хімічної промисловості [4, книжечка за 1902 р., арк. 24].

Таким чином, як свідчить аналіз архівних матеріалів, одним із важливих напрямків наукового доробку професора О. П. Лідова стала його експертна діяльність. За рахунок залучення вперше до наукового обігу особистих записів науковця, розкрито значущість його фахової діяльності як експерта у галузі миловаріння, шкіряного та олійного виробництв. Окрім безпосередніх хімічних дослідів, які проводилися у лабораторії ХТІ під керівництвом Олександра Павловича, він був відомим консультантом у галузі будівництва хімічних майстерень на території інституту (цукрового мінівиробництва та металургійної лабораторії). Через свою велику практичну діяльність Олександр Павлович Лідов користувався заслуженим авторитетом серед керівництва тогочасних промислових підприємств.

Література та джерела