Чумацтво як національне явище в творах історичної пісенної епіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 93/94:784.4(477)

ЧУМАЦТВО ЯК НАЦІОНАЛЬНЕ ЯВИЩЕ В ТВОРАХ ІСТОРИЧНОЇ ПІСЕННОЇ ЕПІКИ

Постановка проблеми. Чумацтво, як традиційний торговельно - візницький промисел, зародилося ще в середньовіччі, поступово розвинулося до величезного розмаху в ран- ньомодерний час і швидко почало згортатися від середини ХІХ ст., коли з'явилися залізниці та парове судноплавство. Правда, у вигляді релікту деякі його прояви спостерігались і на початку ХХ ст. [1-3]. Причинами виникнення та поширення візницького промислу слід вважати, по - перше, значну віддаленість соляних промислів (зосереджених у Прикарпатті, Криму, Дніпрово-Бузькому лимані, частково на Слобожанщині) та розташування найважливіших місць промислу риби (пониззя Дніпра, на Дону, в Азовському морі) від густозаселених районах Подніпров'я (включаючи Гетьманщину) та Поділля, населення яких було основним споживачем названої продукції.

Метою статті є аналіз чумацтва як національного явища, що зафіксувалося в творах історичної пісенної епіки.

Виклад основного матеріалу. Російські писемні джерела зафіксували першу появу терміну «чумакування» під 1637 р. Проте в дійсності витоки промислу сягають глибше [4, 18-33]. Наприклад, Г Нудьга писав, що збереглася згадка 1253 р. у «Записках» голландського монаха Рубруквиса (який тоді відвідав Крим) про русичів, котрі приїздили в Судак волами, запряженими у криті вози, привозили туди шкурки куниць, соболів, мед, віск тощо, а вимінювали їх на східні товари та сіль. Не знаючи іноземної мови, ці предки чумаків «помо- вали руками», тобто розмовляли за допомогою жестів [5, с. 13]. Найімовірніше, з того періоду збереглися пісні в Україні, де мовиться:

Гей, запряжем ми, братці, Панове - молодці,

Та й ті новії вози; Ой наберем, братці,

Ой та поїдемо, братці, Панове молодці,

Панове молодці, А все дорогий товар:

В Кремень - город на базар; Все лисиці, та куниці,

Та чорної соболя [5, 67].

Важливо зазначити, що чимало дослідників теми в своїх студіях наводили рядки з народних поетичних творів на підтвердження своїх наукових думок чи навіть історичних фактів. Це, зокрема, названі вище Н. Букатевич, І. Слабєєв, О. Гуржій, а також О. Гордуновський. Деякі вчені, як-то М. Костомаров, виникнення чумацтва пов'язували з часом занепаду козаччини, наприклад, ліквідацією автономного устрою в Лівобережній і Слобідській Україні, руйнацією Запорозької Січі (1775). На доказ вони виставляли військову побудову чумацьких валок, ніби колишні козаки перетворились на візників продукції або хліборобів. Крім того, а це незаперечний факт, багато козацьких пісень зазнали тематичної переробки на чумацький лад. За своїм соціальним і національним походженням, а також майновим складом чумаки представляли неоднорідну масу. Так, у Гетьманщині серед них документальні матеріали зафіксували наявність українців, росіян, грузинів, поляків і ін. До них долучалися селяни, ко- заки, старшини, священики, навіть, шляхтичі. Прикметно, що значна частина селян у першу свою мандрівку вирушали всього з однією або двома парами волів, а хтось починав як наймит - погонич у власника кількох десятків паровиць, з надією збагатитись і стати й собі заможним чумаком.

Виснажлива й далека дорога, «в супроводі» різних хвороб людей і худоби, загрози нападів любителів легкої поживи (татар і «своїх» степових розбійників-«здобишників») - всі ці численні негаразди вимагали від чумаків значної організованості й дисципліни. Традиційно в дорогу вирушали за домовленістю валками - в кілька десятків, а то й сотень возів. Кожна оформлена група обирала собі з найбільш досвідчених, бувалих візників ватажка - «пана отамана», який визначав найліпший маршрут, призначав вартових для охорони чумацького майна, худоби та куховара для приготування їжі, організовував у разі потреби озброєний опір нападникам, слідкував за дотриманням суворої дисципліни, порядку і вгамовував суперечки між «братчиками» тощо.

На думку Г Нудьги, специфіка чумацького промислу - напіввійськовий похід, ознаки ар- тільності, підтримка колективу при невдачах - «не сприяла виробленню в учасників промислу лихварських інстинктів, не породжувала пристрастей до наживи за рахунок ближнього» [5, 1516]. Документальні матеріали, а частково й пісенні, спростовують таке твердження. А свідчення сучасників ніби «чумаки були дуже справедливі, жили по правді» [2, 45], вважаємо, слід розглядати як значну народну ідеалізацію цього явища, прагнення до «соціальної справедливості».

Що об'єднувало козака і чумака, так це їхня любов до свободи, прагнення незалежності, схильність до товариства. Як казали візники: «Хоч і важкі наші походи, але ми самі по собі господарі, не відчуваємо над головою ні крику пана, ні свисту батога». Проте, як би довго не тривали їхні мандри, але повернення додому було неминучим: і знову з'являлись пан і піп, обов'язок виконання всіляких повинностей чи сплати податків (чиншу). Цікаво простежити, як відбувалось певне «формальне» запозичення (трансформація) чумацької народної пісні з козацької. В зв'язку з цим наведемо «класичний» приклад стосовно давньої козацької балади:

Ой на горі жито...

Під білою козаченька вбито.

В чумацькій обробці ці рядки виглядають так:

Ой на горі жито.

І в долині жито,

Під білою березою Чумаченька вбито.

Як бачимо, змістова схожість дуже значна, власне змінено «козаченька» на «чумаченька». Проте, як доводять фахівці, більшість поетичних творів, що вийшли з вуст чумаків і закарбувалися в народній пам'яті, це самобутні, оригінальні пісні, які ґрунтувалися в жанрах ліричного, жартівливого чи епічного співу Найважливішою їхньою прикметою є не так жанрова чи стильова, як тематична окремішність. Г. Нудьга справедливо зазначив, що в них «відобразився живий дух чумацтва, його побут, звичаї, обряди; і особливо виразно - поетичний світ, такий своєрідний як у ставленні до оточення, так і в способі вислову думок і почуттів» [5, 18]. Водночас чумацький поетичний цикл відтворює тогочасні соціальні проблеми, реальну боротьбу з татарськими нападниками, злодіями, невдоволення майновою нерівністю (несправедливістю). Знайшли своє певне висвітлення становище наймита у візництві, здирство багатіїв, беззаконня влади тощо.

І. Рудченко, один з провідних дослідників теми, збирач і упорядник збірки текстів чумацьких пісень, наголосив на великому історизмі цієї групи творів і їх непересічну естетичну вартість. На його переконання, вони «пам'ятки» народної творчості, які говорять нам стільки, скільки не можуть сказати ніякі довгі фоліанти. В них «яскраво і повно відобразився не тільки дух чумацтва, а й уклад його життя» [5, 6].

В комплексі чумацьких пісень умовно є можливим виділити кілька тематичних підгруп: 1) соціально - економічне ставище і побут у дорозі чумака; 2) завдання збитків від ворогів; 3) морально - етичні аспекти (кохання, розлука, смерть під час мандрівки).

Зокрема до першої підгрупи відноситься пісня «Над річкою бережком», у якій говориться, що бідний чумак (очевидно, наймит) повертається додому з Дону без значного заробітку - лише з батіжком, торбиною за плечима та в латаній свитині. В творі робиться іронічний висновок про чоловіка: «Гей - гей! Дочумакувавсь!». На наш погляд, тут передана реальна картина стосовно зубожілого візника, який прагнув за рахунок чумацтва трохи розжитися, та в нього нічого не вийшло. Проте мотиви в пісні звучать доволі оптимістично, бо герой філософськи ставиться до своєї непростої ситуації, ймовірно, сподіваючись її поліпшити в майбутньому:

Як я долі не знайду,

До шинкарки в шинк зайду,

Гей - гей! Забуду біду! [5, 32].

Дещо інакше виглядає проблемність чумака в наступному творі - «Ох і не стелися». В ньому однозначно підтверджується наша теза про те, що займаючись візництвом важко було уникнути «крику пана» та «свисту батога», а також ненажерливість орендарів, лихварів:

Наїхали пани

Та ще й орандарі

Воли й вози забирать [5, 33-34 ].

Отже, довготривала відсутність і виснажливі, значною мірою затратні, мандри, аж ніяк не звільняли просту людину від обов'язків певного розрахунку зі своїм господарем, наприклад сплати чиншу, або ж повернення в кількаразовому збільшенні позики лихварю. Купцям же відшкодовували неустойку. Проаналізувавши конкретні приклади стосовно Київської губернії, І. Слабєєв писав: «Найбільше утисків чумаки зазнавали від орендарів поміщицьких маєтків, степів, водопоїв, які вдавались до незаконних дій. Орендарі брали плату не тільки за випас і водопій, але і за проїзд через орендовану ділянку» [3, 79]. Проте і в тому випадку, надія не полишала чумака:

А я як жив буду Ще раз у Крим ісходжу:

То все здобуду, Повні вози солі,

Воли й вози покуплю, Повні мажі риби

Мережані ярма, Ще додому привезу! [5, 34].

Тернові занози

Ще ж бо й сам я пороблю!..

Як бачимо, візник головним чином розраховує на власну вдачу, на свої руки і силу Мов не йде про сподівання на чиюсь допомогу.

Особливо тяжкі обставини складаються для чумаків узимку, коли вони змушено «сидять» по своїх домівках, а заробітку через це немає. А волів однак треба годувати! А де вдосталь дістати сіна, якщо господар ціле літо мандрував по торговим шляхам?! Ось він і мусить позичатись у заможного пана чи більш успішного побратима («братчика»). За це має розрахуватись або грошима, котрих обмаль, або ж товаром:

Стоїть чумак у порога А як нема сіна,

Та й тяженько уздихає: То продай хоч соломи!

«Ой продай, батьку, ой продай, хазяїне, Та йди до моїх возів.

Ой хоч в'язку сіна, Та набери собі солі!»

Часто траплялось так, що через борги чумак не міг своєчасно вирушити в дорогу за заробітками, бо мусив відробляти пану - хазяїну повинності, наприклад, орати на полі того [5, 36-38]. В багатьох піснях йдеться про те, що для того, щоб хоч якось приглушити прикрі почуття біди чи життєвих негараздів, чумак, як утім і козак, напивався в шинку горілочки. Причому орендар, «найнявши корчму з невеликою ділянкою пасовиська, чатує обози, зупиняє і бере за корм і водопій, хоч би вони і не зупинялись на його землі... Інколи корчмарі вимагають, щоб у них купували горілку, і взагалі всіма способами, хитрістю або погрозами і обманом обирають чумаків», - саме так описана ситуація в одному з документів початку ХІХ ст. [7, 1]. Але вважаємо, що в ньому зафіксована ситуація, яка мала місце і в XVIII ст.

В контексті географічних напрямків чумацьких мандрів, найчастіше в пісенних матеріалах згадуються «Крим - дорога» і Дунай, рідше Дон (Дін), Сула, Київ, Самара, «Великий Луг», «поле Харківське і могили Хутів'янські», «сухий Лиман», Кишиньов, Азов, «Кремень- город», «Боршиполь», та деякі інші. Менше в них зафіксована часова прив'язка, хроніка подій має здебільше узагальнений характер. Як правило, в них оспівується тяжка доля бідного чумака, аж ніяк заможного. А зв'язати дівчині долю з першим - не віщувало нічого доброго, перспективного:

Ой милі сусідоньки [5, 54], За чумаком горе жити,

Не пускайте свої доньки, Нема хліба ні крішинки,

Щоб по полях не ходили, Ані солі а дробинки,

Щоб чумаків не любили. А на дворі - ні шерстинки,

А на жердці - ні фантинки

А в колисці - дві дитинки,

Чумак ходить по дорогах,

А ти, бідна, бідуй вдома,

Чумак ходить, чумакує

А я, бідна, та бідую.

Проте найбільшим лихом для чумаків, очевидно, слід вважати їхню зустріч, десь у степу, з татарами, з ордою. Вони могли зітнутися вдень випадково, або вночі, коли валка зупинилась спочивати. В такому випадку візники могли втратити не лише власне майно, волів чи коней, а й життя. В одній з пісень, наприклад, йдеться як «чорноморські козаки» повертались після мандрів з-за річки Дону, відповідно поторгувавши в європейській частині Росії. Не доходячи Чорного Яру, вони зупинилися, розпрягли «сірих волів» і «без опаски спать полягали». Коли на їхню біду, де й «взялася орда» й порубала й посікла багатьох чумаків, а інших у полон «заняла» [5, 82].

Цей поетичний твір становить значний інтерес з багатьох причин. По-перше, змальовує типову картину зустрічі чумаків з татарами та її трагічні наслідки для них. По-друге, вираз «чорноморські козаки», у даному випадку, ми схильні розглядати як свідчення того, що йдеться про групу візників, котрі спеціалізувалися на походах до Криму, але інколи відправлялись і у більш віддалені маршрути. По-третє, слова «не доходя Чорного Яру» певною мірою вказують напрямок їхнього шляху. Адже Чорний Яр, найвірогідніше, це «прив'язка» до Чорного Шляху, котрий сполучав Північне Причорномор'я із західноукраїнськими землями. Ці назви трапляються в джерелах найчастіше із кінця XV - до кінця XVII ст. Причому Чорний Шлях саме ординці регулярно використовували для набігів у Правобережну Україну та Річ Посполиту. А вже від початку XVIII ст., після помітного зменшення інтенсивності нападів кочовиків, його активно почали використовувати чумаки. Шлях пролягав від Тавані (нині в районі Каховки та Борислава) та інших переправ на Дніпрі й досягав, йдучи на північ, верхів'їв Інгульця й Тясмину (притоки Дніпра), де розгалужувався на дві гілки [8]. Отже, виходить, що поетичний твір так чи інакше стосується (хронологічно й географічно) Гетьманщини [10, 88].

Не менш лиха доля могла очікувати чумаків і безпосередньо в Криму, якщо місцеві можновладці не бажали приймати їх по-доброму. В пісні «Хто не пив води та Дунайської» оповідається, як «над річкою над Сагир'ю» всіх чумаків орда «зняла»: старих - вирубала, молодих у полон взяла, а маленьких утопила. Лише вітер з Криму матерям постраждалих приносить сумну звістку та «сльози утирає»: чумацький пісня народнопоетичний візницький

Були сини та любезні,

Пішли гроші заробляти,

Слави добувати

Та головки покладати! [5, 83-84].

У цих рядках цікаво (і своєрідно!) виглядає авторське співставлення - «гроші заробляти» - «слави добувати». Останнє, як правило, в історичних піснях і думах пов'язувалось з ратними подвигами, боротьбою за свободу та проти соціального гніту. А тут бачимо зовсім інше трактування: «слава» співвідноситься з матеріальними здобутками. Чи не вперше спостерігаємо такий підхід саме в поетичних творах, присвячених чумацтву, торговим справам.

Важливо зазначити і таке: як у численних тогочасних документальних матеріалах, так у піснях і думах, турків і татар - мусульман названо «бусурманами», «бусурменами». Вважаємо, це прикметне історичне «співпадіння», що свідчить про безпосередній зв'язок реалій (у даному випадку зафіксованих у першоджерелах) з їхнім відображенням у народній пам'яті, сприйнятті:

Да прокляті бусурмени

Волів позаймали.

Да й усі ж воли позаймали

Кривого лишили [5, 87].

В пісенному матеріалі чітко простежується взаємовиручка чумаків і запорожців. Причому яскраво відображена й роль царського уряду Росії, який ніби домовився з турецькими та татарськими можновладцями про ненапади, але ті порушили угоду. В результаті чого чимало чумаків загинуло. Ось як про це говориться в пісні «Ой хто в Криму не бував»:

Перекіпський комендант Ой прибігли до Салгирю, - Запорожцям дає знать: А лежать наші чумаки,

«Годі вам, запорожці, Ой лежать наші чумаки,

У Калачах стоять, А де два, де чотири.

А біжіть до Салгирю А Казав князь Долгорук,

Чумаченків рятувать!» Що не здійме орда рук,

А орда руки ізняла

[Та] чумаченків забрала

Ой погнали чумака

На три битії шляха [5, 93].

Цілком ймовірно, що під князем Долгоруким мається на увазі російський військовий діяч, генерал-аншеф, князь Василь Михайлович Долгоруков (1722-1782). Він брав участь у російсько-турецькій війні 1735-1739 рр., російсько-шведській війні 1741-1743, Семилітній війні (1756-1763). У ході російсько-турецької війни 1768-1774 рр., очолювана ним 2-а царська армія, до якої входили загони українських козаків, 1771 р. розгромила під Перекопом турецько-татарське військо і змусила кримського хана розірвати союз з турецьким султаном та визнати протекторат Російської імперії. Останнє унеможливило подальші турецько-татарські напади на українські й російські землі [11; 12]. Коли так, то вважаємо, що описані в поетичному творі події мали місце до 1771 р. і могли мати безпосереднє відношення до населення та території Гетьманщини, принаймні, колишньої.

Дещо розширює попередній сюжет зміст пісні «Ой в неділеньку рано-пораненьку». В ній знову ж таки згадується «Долгорук», Крим названо «превражим», що зайвий раз підтверджує нашу думку, що події відбувались до приєднання півострова до Російської імперії. Тут вже конкретно названі «шляхи» (порівняй з процитованими вище рядками) по яким орда погнала чумаченків - на Нікополь, Азов і «на третій город Козлов»*. Цікава згадка й про вози чумацькі, запряжені парою волів під назвою «паровиці» [5, 94-96], що свідчить про її народне походження, а не чисто наукове, як вважають деякі дослідники. Про наявність «старшого» - «пана отамана» серед чумаків, їхній безпосередній зв'язок з м. Полтава та напад на них розбійників йдеться в піснях «Ой високо сонечко зіходить» [5, 100-102] і «Ой, хто дома та господарює» [5, 103-105].

Важливо зазначити, що ми свідомо виокремили тематичну підгрупу чумацьких пісень під рубрикою «завдання збитків від ворогів» (див. вище), а не, скажімо, «боротьба проти нападників». Проаналізувавши увесь цикл поетичних творів, безпосередньо присвяченого візництву як національному явищу, нами не виявлено сюжетів, де явно відображено було б повномасштаб- ну боротьбу проти, наприклад, турків, татар чи поляків, навіть, «своїх» розбійників [5, 24]. Як це, зокрема, висвітлено в «козацькому циклі», особливо про Хмельниччину чи боротьбу проти турецько-татарської агресії. Чумаки найчастіше змальовуються в художньому образі пост- раждалих, або таких, котрі зазнали невдач, збитків, фізичного примусу тощо.

Висновки

Поетичні твори чумаків слід розглядати як унікальну царину в світовій історичній культурі. Їхню самобутність зумовило саме їство візництва - соціально-економічні та політичні перипетії життя української спільноти. Тематично-сюжетні мотиви чумацьких пісень настільки оригінальні, що їм годі й шукати схожості й аналогії в мотивах інших народів. Так, коли в Києві 1874 р. побачила світ збірка поетичних творів чумаків, підготовлена І. Рудченком, вона викликала не лише значний інтерес, а й здивування в колах європейської громадськості. Чумацькі пісні важливі також і тим, що зберігають у народній пам'яті багату інформацію про життя, культуру, свідомість і прагнення давно зниклої соціальної групи ра- ньомодерного українського суспільства.

Список використаної літератури

1. Букатевич Н. Чумацтво на Україні: історично-етнографічні нариси / Н. Букатевич . - Одеса, 1928. - 95 с.

2. Матеріали до вивчення виробничих об'єднань. - Вип. 2 : Чумаки. - К., 1931. - 129 с.

3. Слабєєв І. З історії первісного нагромадження капіталу на Україні (чумацький промисел і його роль у соціально-економічному розвитку Україні XVIII - першої половини ХІХ ст.) / І. Слабєєв. - К. : Наукова думка, 1964. - 138 с.

4. Гуржій О. Чумацтво як всеукраїнське явище найму робочої сили (друга половина XVII-XVIII ст.) / О. Гуржій // Гуманітарний вісник. - Вип. 5, ч. 1. - Черкаси : ЧДТУ, 2014. - С. 18-33.

5. Чумацькі пісні [Текст] / [упоряд. та вступ. ст. Г. А. Нудьги]. - К. : Муз. Україна, 1969. - 255 с.

6. Рудченко И. Чумацкие народные песни / И. Рудченко. - К., 1874. - 295 с.

7. ЦДІАК України. - Ф. 442, оп. 1., спр. 736, арк. 1.

8. Rulikowski E. Dawne drogi i szlaki na prawym brzegu Dniepru i ich znaczenie historyczne / Е. Rulikowski // Ateneum. - Warszawa, 1878. - T. 4, Zesz. 10.

9. Slownik qeoqraficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich. -T. 1. - Warszawa, 1880.

10. Яворницький Д. Твори / Д. Яворницький. - Т. 2. - К. ; Запоріжжя, 2005. - 383 с.

11. Долгорукие, Долгоруковы и Долгорукие-Аргутинские. - СПб., 1869. - 115 с.

12. Заметки по генеалогии князей Долгоруких // Русский архив. - 1869. - № 8-9.

Анотація

В даній статті автор розглядає чумацькі пісні як цінне інформативне джерело щодо виникнення, поширення, подальшого розвитку та згортання давно зниклої соціальної групи раньомодерного українського суспільства. Цикл народнопоетичних творів, присвячених торговельно-візницькому промислу, проаналізовано в контексті тогочасних соціальних проблем.

Ключові слова: чумацтво, чумацькі пісні, історична пісенна епіка, раньомодернеукраїнське суспільство, торговельно-візницький промисел.

Introduction. Chumatstvo as traditional trade-carting craft, originated in the Middle Ages, gradually developed into a huge scale in early modern times and quickly began to curl from the middle of XIX-th century, when railways and steam shipping appeared. The article considers chumatstvo as a national phenomenon in the works of the historical song epic and as a cycle of folk poetic works devoted to the trade-carriage industry, which was analyzed in the context of contemporary social problems.

Purpose. The proposed article considers chumak songs as a valuable informative source for the emergence, distribution, and curtailing further development of the long-lost social group of early modern Ukrainian society - chumatstva.

Results. It turns out that most of the poetic works that came out of the chumatics ' mouths and were engraved in folk memory are original songs based on genres of lyrical, humorous or epic singing. Their most important sign is not a genre or style but thematic distinctiveness. At the same time, the chumak poetic cycle reproduces contemporary social problems, a real struggle against Tatar invaders, thieves, dissatisfaction with property inequality (injustice). Find their certain coverage the position of the hired laborer, the abduction of the rich, the lawlessness ofpower, and others like that.

Originality. It is traced how a certain «formal» borrowing (transformation) of a folk song from the Cossacks took place. In the song material there is a clear trace of the reciprocation of Chumaks and Cossacks. In the complex of chumak songs it is possible to distinguish several thematic subgroups: 1) socio-economic situation and life in Chumak's way; 2) damage from enemies; 3) moral and ethical aspects (love, separation, death during the journey).

Conclusion. Poetry works of chumak should be considered as a unique domain in the world historical culture. Their originality was predetermined by the carting that was triggered by socio-economic and political developments in the life of the Ukrainian community. Thematic-story motives of chumak songs are so original that they do not have to look for similarities and analogies in the motives of other peoples. Chumak songs are also important to those who keep in the national memory rich information about life, culture, consciousness and aspiration of the long-lost social group of early modern Ukrainian society.

Key words: chumatstvo, chumak songs, historical song epic, early modern Ukrainian society, trade-carting