Шляхи сполучення, броди та переправи як невід'ємна складова системи комунікацій Новослобідського козацького полку (1753-1764 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ШЛЯХИ СПОЛУЧЕННЯ, БРОДИ ТА ПЕРЕПРАВИ ЯК НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА СИСТЕМИ КОМУНІКАЦІЙ НОВОСЛОБІДСЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ПОЛКУ (1753-1764 РР.)

С.С. Дідик

Анотація

Стаття присвячена історії і географії Новослобідського козацького полку. Автор розглядає шляхи, броди і переправи на території полку як невід'ємну складову системи комунікацій. Шляхи сполучення та інші засоби зв'язку і комунікації Новослобідського полку не були предметом спеціального дослідження в українській історичній науці, і обрана тема так і залишається малодослідженою. Для розв'язання поставленої проблеми автор використовує архівні і опубліковані джерела. Новослобідський козацький полк був військовим формуванням, організованим російською владою на частині територій «Задніпровських місць» - на Правобережжі України між ріками Дніпро і Південний Буг. Новослобідському полку вдалося поєднати вигідне фізико-географічне розташування з наявністю необхідних шляхів сполучень та інших комунікацій. Шляхи, броди і переправи відігравали важливу роль у процесі економічного освоєння та залюднення території полку. новослобідський полк брід переправа

Ключові слова: Новослобідський козацький полк, Задніпровські місця, Південна Україна, шляхи, броди, переправи, комунікації.

Abstract

Didyk S. Lines of communications, fords and ferries as an integral part of communication system of Novoslobidskiy Cossack regiment (1753-1764).

Introduction. The article devoted to the history and geography of Novoslobidskiy Cossack regiment. The author examines the lines of communications, fords andferries on the territory of the regiment as an integral part of the communications system.

Purpose. Locate, describe and analyze the main lines of communications, fords and ferries, which were available on the territory of Novoslobidskiy regiment. In the future, it will help to understand why the economic development of the territory by the residents of regiment was effective, and the population of the regiment grew quite rapidly.

Results. Novoslobidskiy Cossack regiment was a military unit, organized by the Russian authorities on the part of the territories of “Zadnieprovski places (Transdnieper region)” - Right-Bank Ukraine between the rivers Dnieper and Southern Bug.

Novoslobidskiy regiment occupied the advantageous geographical position and bordered: in the east, across the river Dnieper with Ukrainian Cossack regiments of Hetmanate, in the west - Ukrainian territory under the PolishLithuanian Commonwealth rule, in the south-west - Ukrainian territories ruled by Turks and Tatars, in the north - Novoserbskiy settlement, in the south - Zaporizhian Cossacks. In such circumstances, the presence of branched and convenient lines of communications was urgent.

The main lines of communications that connected the area of Novoslobidskiy Cossacks with neighboring territories were: Chornyy, Kryukivskyy, Crimean, Kuchmanskyy (Chumatskyy) Perevolochanskyy, Kyzykermenskyy, Mykytynskyy. There were local roads along with these great ways. They connected the quarters, settlements and outposts of Novoslobidskiy Cossack regiment. Fords andferries were an essential element of lines of communications. They operate both in large and in small rivers. Sometimes many paths converge to one ferry, and the reverse was that several paths divaricatedfrom one ferry.

Originality. Lines of communications and other means of communication of Novoslobidskiy regiment were not the subject of special study in Ukrainian historical science and the selected theme still remains scantily studied. To solve this problem, the author uses archival and published sources, uses existing maps.

Conclusion. Convenient lines of communications were vital to Novoslobidskiy regiment because of its physical and geographical location. Novoslobidskiy Cossacks actively used the old, well-known routes that existed before the formation of the regiment. New inhabitants of a settlement also built new roads that provide mail service between the quarters and administrative center and on which the goods were transported.

Keywords: Novoslobidskiy Cossack regiment, «Zadnieprovskiplaces (Transdnieper region)», Southern Ukraine, lines of communications (routes), fords, ferries, communications.

Постановка проблеми

Шляхи сполучення, мережі комунікації завжди відігравали важливу роль в історії людства. Відомо чимало прикладів, коли вдале географічне розташування на перетині важливих торгівельних шляхів сприяло утворенню потужних цивілізацій, могутніх централізованих держав, які залишили глибокий слід в історії. І навпаки - незручне географічне розташування та відсутність зручних шляхів сполучень гальмувало, а то і унеможливлювало розвиток держави, регіону, племені.

На сучасному етапі розвитку нашої держави, уряд проголосив одним з пріоритетних напрямів внутрішньої політики модернізацію транспортної мережі країни. Тому є актуальним прослідкувати виникнення, історичний розвиток та розбудову шляхів сполучення та інших засобів комунікації на території України у XVIII ст. У запропонованій статті увага зосереджена на шляхах сполучення, які були наявні на території Новослобідського козацького полку. На думку автора, Новослобідському козацькому полку вдалося поєднати вигідне фізико-географічне розташування з наявністю необхідних шляхів сполучень та інших комунікацій. Шляхи, броди і переправи відігравали важливу роль у процесі економічного освоєння та залюднення території полку.

Треба зазначити, що незважаючи на те, що дослідники неодноразово зверталися до історії новослобідського козацтва, мало хто з них звертав увагу на шляхи і комунікації Новослобідського полку. І взагалі, більшість істориків не досліджували Новослобідський полк спеціально як окреме козацьке формування. Новизна даної роботи полягає у тому, що автор, спираючись на здобутки попередників, використовуючи неопубліковані документи фонду «Архів фортеці Св. Єлизавети», більшість з яких введено до наукового обігу уперше, локалізує шляхи сполучення, броди і переправи на території Новослобідського козацького полку.

Мета пропонованої статті - дослідити географію сполучень наземних шляхів Новослобідського козацького полку на предмет ефективності соціально-економічного життя цього регіону

Аналіз останніх досліджень

Певний внесок у розробку запропонованої теми було зроблено Д. Яворницьким, який у своїх роботах «Вольності запорозьких козаків» [1, 224225] та «Історія запорозьких козаків» [2, 35-37] описав загальновідомі шляхи, які так чи інакше перетинали територію Новослобідського поселення.

Сучасний дослідник Х. Лaщенкo у розвідці «До iстoричнoї геoгрaфГї Зaпoрoжжя часів Нової Січі: шляхи, броди і переправи як елементи єдиної системи сполучень» [3, 98-102] у контексті історії та географії Запоріжжя звернув увагу на шляхи, броди, переправи, які також пов'язані з територією Новослобідського полку. Деяку інформацію з досліджуваної проблеми можна відшукати у енциклопедичному виданні «Українське козацтво: Мала енциклопедія» [4, 558-559].

Виклад основного матеріалу

Новослобідський козацький полк був військовим формуванням, організованим за наказом російського Сенату [5, 125-126]. Для оселення полку відводилися землі на частині територій так званих «Задніпровських місць» - на Правобережжі України між ріками Дніпро і Південний Буг (сучасна територія Кіровоградщини, правобережна частина Дніпропетровщини, частина Миколаївщини). Створюючи полк, уряд таким чином намагався поставити під свій контроль маси українського населення «Задніпровських місць», не допустити втеч цього населення на турецько-татарські та підпольські українські території та залучити його до військової служби, а саме до охорони південнозахідного кордону Згодом, коли кількість населення почала зростати, уряд вирішив використати полк для колонізації краю [6, 59]. Незважаючи на те, що Новослобідський козацький полк проіснував всього 11 років (1753-1764 рр.), він зробив вагомий внесок у економічне освоєння та залюднення краю [7, 174-176].

Новослобідський полк мав вигідне географічне положення. На сході, через р. Дніпро його сусідом були українські козацькі полки Гетьманщини, на заході - українські території під Річчю Посполитою, на південному заході - українські територія під владою турків і татар. На півночі полк межував з Новосербським поселенням. Південним сусідом Новослобідського полку стало запорозьке козацтво [7, 40-41].

Важливу роль у освоєнні фактично безлюдних земель відігравала наявність зручних та добре відомих шляхів. Новослобідська людність використовувала як старі, так і прокладала нові шляхи. Налагоджувало зв'язки як між віддаленими слободами, так і сусідніми державами, територіями. Ці шляхи сприяли розвитку торгівлі як у полку, так і у регіоні зокрема. Розвиток торгівлі у свою чергу сприяв залюдненню території полку і краю. Будувалися нові села, хутори, слободи і навіть містечка. У даній статті ми опустили вплив економічних факторів на формування шляхів, а зосередили свою увагу головним чином на шляхах та інших елементах комунікацій.

Територію Новослобідського козацького полку перетинали важливі шляхи сполучень, які були відомі ще з давніх давен. Одні й ті самі шляхи могли використовуватися впродовж довгих проміжків часу навіть при повній зміні населення. Такими шляхами були: Чорний, Кучманський, Крюківський, Кримський або Чумацький, Переволочанський, Микитинський, Кизикерменський шляхи. Чорний шлях, який проходив через територію полку, мав кілька відгалужень. Починався він з Перекопського перешийка і доходив до Варшави. Чорний шлях йшов вздовж Інгульця, перетинав кордони Новослобдіського полку, завертав і вже тягнувся по території Новосербського корпусу, доходив до верхів'їв Інгульця і Інгулу, Тясмину, Росі [4, 558-559; 3, 99-100; 2, 36].

Кучманський шлях (татарська назва «Керван Толі») був відгалуженням Чорного шляху, і починався біля витоку ріки Інгульця (притоки Дніпра), неподалік Чорного лісу, в 30 кілометрах на північний схід від фортеці Св. Єлизавети і доходив до міста Бара. По території полку цей шлях проходив з півночі на північний захід, через верхів'я Інгулу, перетинав Чорний Ташлик, і далі проходив між лівими притоками Південного Бугу Чорним Ташликом і Мертвоводом [4, 285,558-559; 3,101-102].

Крюківський шлях тягнувся від міста Крюкова уздовж правого берега Дніпра на Кічкас, а далі до Кримського шляху. По території новослобожан Крюківський шлях проходив: через ріку Сухий Омельник, через слободи Деріївку, Мишурин Ріг, Дніпрово-Кам'янку, Калужине (Калужинку), через ріку Мокрий Омельник на Бородаївку, Глинське, Пушкарівку, перетинав ріки Домоткань і Самоткань [4, 558-559; 1, 224-225; 3, 99-100]. Ще один маршрут Крюківського шляху - від новосербських шанців Кам'янського та Члоговацького на верхів'я ріки Інгул, проходив через фортецю Св. Єлизавети, вздовж Кам'януватої Сугоклії на шанець Чорноташлицький, вздовж правого берега ріки Чорний Ташлику, далі на лівий берег цієї ріки і доходив до Катерининського шанця на Південному Бузі. Цей шлях з'явився зі зведенням Єлизаветинської фортеці і Катерининського шанця, для того щоб з'єднувати ці два стратегічно важливі об'єкти [1, 225-226].

Кримський або Чумацький шлях тягнувся від міста Китайгорода через ріки Домоткань і Самоткань (які були у володіннях Новослобідського полку), через селище Романкове, переходив на лівий берег і на Крим. Відгалуження цього шляху простяглося від міста Крюкова мимо шанця Кам'янського, через Келебердянський Омельник, мимо притоки Омельника на верхів'я ріки Жовтої і село Жовте, через Комісаровку, які були новослобідськими поселеннями, і доходив до Січі на Підпільній [1, 224-225].

Переволочанський шлях проходив від міста Переволочної через Дніпро, вздовж лівого берега Омельника, на верхів'я Саксагані, на Базавлук, Солону, Нову Січ, з правого берега Дніпра знову переходив на лівий, і вливався до Кримського шляху [4, 558-559]. Перетинаючи верхів'я Саксагані, шлях проходив по території новослобожан.

Кизикерменський шлях починався від міста Кременчука і йшов до села Жовтого, потім тягнувся вздовж правого берегу ріки Жовтої, перетинаючи її, до села Недайводи, вододілом Саксагані та Інгульця на Кривий Ріг, уздовж Інгульця через Давидів брід у Кизикермен [4, 558-559]. По території полку цей шлях тягнувся по Правому берегу Дніпра, з півночі на південь, проходячи через село Жовте і перетинаючи ріку Жовту.

Микитинський шлях тягнувся від Мишуриного Рогу, переходив через Дніпро і зливався з Кримським шляхом. По території полку шлях розтягнувся з півночі на південь, починався від слободи Мишурин Ріг та проходив через козацьку слободу Лихівку [4, 558-559; 1, 224-225].

Через територію полку простяглися і інші шляхи:

1. Від Дніпра, через слободу Пушкарівку, на слободи Зелену, Покровське, форштадт фортеці Св. Єлизавети, Плетений Ташлик, Криве озеро, Балту, Бендери, Бухарест. Від Пушкарівки і до Плетеного Ташлику шлях проходив по території Новослобідського козацтва;

2. Від поселення Зимуні (територія Новосербського корпусу) на устя ріки Верблюжки (територія Новослобідського поселення), а там шлях зливався зі шляхом на Бухарест;

3. З заходу на південний схід від Південного Бугу проти устя ріки Чортали на ріку Гарбузинку, Мертвоводи, верхній Єланець, Комишувата, Інгул (вище ріки Сугаклеї) і на Дніпро вище Кизикермена. Перетинаючи ріку Інгул вище, ріки Сугаклеї, шлях частково проходив саме по території Новослобідського формування [8, 12; 9, 58-59].

На території Новослобідського полку були прокладені і шляхи місцевого значення. Деякі з них були відомі ще до утворення полку. Так, на карті Задніпровських володінь Келебердянської і Переволочанської сотень Полтавського полку 1752 р. чітко позначені шляхи з Січі на Кременчук і з Мишуриного Рогу на Січ [10, 38].

В документах Новослобідської канцелярії вживається термін «тракт» [11, 18]. Саме цим терміном у XVIII ст. позначалися шляхи сполучення. Посланців з листами відправляли саме по таких «трактах» - добре відомих та второваних шляхах. Слободи теж сполучалися через ці «тракти». Є й інші згадки про шляхи на території полку. Так, у квітні 1760 р. виникла необхідність перевезти гармати з Переволочанської фортеці до Єлизаветинської фортеці, перевезення і охорону цього цінного вантажу було доручено новослобідським козакам. Було складене «расписание», в якому було зазначено скільки козаків і від яких слобід будуть виконувати цю службу. З цього «расписания» можна дізнатися і про приблизний маршрут руху. Було передбачено перевезення гармат в два етапи: 1) від слободи Дніпровської до слободи Овнянки; 2) від Овнянки до фортеці Св. Єлизавети [12, 1; 13, 6]. Вірогідно це були традиційні, зручні і добре всім відомі маршрути, якими постійно користувалося місцеве населення.

В жовтні 1763 р. було піднято питання про поштовий зв'язок і обмін кореспонденцією між начальством Нової Сербії, фортеці Св. Єлизавети, містом Кременчуком і фортецею Переволочною. Для цього були складені розклад відправки поштової кореспонденції і маршрути руху поштових команд по території Новослобідського полку і Нової Сербії, до Кременчука та Переволочної. Було передбачено шість таких маршрутів:

1. З фортеці Св. Єлизавети на Кременчук. Шлях проходив через слободи Новослобідського полку: Аджамку, Мурзинку, через 12-ту і 18-ту роти пандурського полку і до Кременчуга.

2. Із фортеці Св. Єлизавети на Новомиргород (резиденція Новосербського корпусу). Шлях йшов через козацьку слободу Грузьку, далі через 9-ту роту (Пончово) і до Новомиргорода.

3. З Новомиргорода до Архангельська. Шлях тягнувся через 3-ю і 5-ту роти і до Новоархангельська.

4. З Новоархангельська до козацької слободи Орла через новослобідські селища Тернівку, Добрянку

5. З фортеці Св. Єлизавети до Орла маршрут був прокладений через територію Новослобідського полку слободами Виска, Злинка, Піщаний Брід, Лисі Гори, Орел.

6. З фортеці Св. Єлизавети до фортеці Переволочної. Це був найдовший шлях. Він проходив через козацькі слободи Аджамку, Мурзинку. Овнянку, Зелену, Княжі Байраки, Ліхівку, Кам'янку і до Переволочної [14, 49-49зв.].

Невід'ємною складовою шляхів були броди і переправи. Адже жоден з головних шляхів не міг би проходити тільки одним вододілом, не перетинаючи річок - настільки густа водна мережа південного регіону. Переправи і броди виникали у топографічно найзручніших місцях, там, де були наявні нешироке русло, спокійна течія, зручний підхід - спуск у долину і незамулені береги. Такі переправи переважно існували на Дніпрі, на Бузі і на деяких степових річках, як Інгул й Інгулець та їхніх допливах. Існували і броди - мілководні місця із твердим дном. Переправи складали єдину систему зі шляхами, сплітаючись у розгалужену мережу, яка покривала всю територію півдня України, в т.ч. і територією Новослобідського полку. Складовою частиною кожного шляху був, щонайменше, один брід або переправа, а частіше

- кілька бродів і переправ [3, 97].

Такі переправи, перевози, мости, греблі і броди були наявні і на території полку. Вони могли існувати здавна або ж були побудовані відносно нещодавно самими новослобожанами. Так, на карті Задніпровських володінь Полтавського полку 1752 р. чітко видно греблі та мости, перекинуті через ріки. Деякі з них, такі як гребля Боравизного і Стрілецька гребля, навіть мали назви [10, 38]. Пізніше цими греблями і мостами користувалися і новослобідські козаки.

На території полку в слободі Мишурин Ріг функціонувала Мишуринорізька переправа. Вона була побудована ще в XVI ст. На ній переправлялися з Переволочної через Дніпро до Мишуриного Рогу Романківська переправа функціонувала проти острова Великого і села Романкового (пізніше місто Верхньодніпровськ) [1, 230; 2, 37].

Досить відомим був перевіз в слободі Орлі [15, 135-137]. Переправа через ріку Інгул була в селі Лелеківці. А в селі Інгульська Кам'янка функціонувала переправа через ріку Кам'янку [9, 16-17,67-68].

На Бузі з давніх давен був відомі: Вітовтів брід, розташований нижче гирла Синюхи; Піщаний перевіз (брід) - трохи вище запорізького Гарду. Саме тут буде засновано і поселення Піщаний брід [16, 248,275,278]; Мигійський перевіз - навпроти Мигійського Ташлика. Для переправи через ріку Синюху населення користувалося Синюшиним бродом. Притоки Інгульця

- Кам'янка, Бешка, були досить мілкі і їх можна було перейти в брід [1, 235-237; 2, 37].

Висновки

Новослобідський козацький полк займав вигідне географічне положення і межував: на сході, через р. Дніпро з українськими козацькими полками Гетьманщини, на заході - українськими території під Річчю Посполитою, на південному заході - українськими територіями під владою турків і татар, на півночі - з Новосербським поселенням, на півдні - з запорозьким козацтвом. За таких обставин наявність розгалужених і зручних шляхів сполучення була просто необхідна. Тому козацтво Новослобідського полку активно використовувало старі, добре відомі шляхи сполучення, які існували ще до утворення полку, такі як: Чорний, Крюківський, Кримський та інші, так і прокладало нові шляхи місцевого значення, які сполучали слободи та хутори Новослобідського козацького полку. Невід'ємним елементом шляхів сполучення були броди і переправи. Вони функціонували як по великих, так і по малих річках. Іноді до однієї переправи сходилося багато шляхів, і навпаки, від переправи розходилося кілька шляхів.

Список використаної літератури

1. Яворницький Д.І. Вольності запорозьких козаків / Д.І. Яворницький. Дніпропетровськ: Січ, 2002. 435 с.

2. Яворницкий Д.І. Історія запорозьких козаків / Д.І. Яворницький. Т. 1. Львів: Світ, 1990. 577 с.

3. Лaщенкo Х. Дo iстoричнoї геoгрaфiї Зaпoрoжжя чaсiв Нoвoї Січі: шляхи, брoди i перепрaви як елементи єдиної системи сполучень / Х. Лащенко // Південна Україна XVTII-XIX ст.: Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ - Вип. 3. Запоріжжя, 1998. С. 98-102.

4. Українське козацтво: Мала енциклопедія / Ф.Г. Турченко, С.Р. Лях, С.Ф. Плецький, І.Б. Гирич, Я.Р. Шашкевич і ін. Київ: Генеза ; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. 568 с.

5. Сенатский Архив. СПб.: Сенатская типография, 1897-1909. Т. 9. 1901.750 с.

6. Дідик С.С. Новослобідський козацький полк (1753-1764 рр.): дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / С.С. Дідик ; ДВНЗ «Запорізький національний унівеситет МОН України». Запоріжжя, 2009. 278 арк.

7. Дідик С.С. Новослобідський козацький полк (1753-1764) / С.С. Дідик ; НАН України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України - Запорізьке відділення. Київ: ІУА НАН України: ЗНТН, 2013. 185 с.

8. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі - ІР НБУ). Ф. Х. Оп. 1. Спр. 15325.

9. ІР НБУ. Ф. Х. Оп. 1. Спр. 15326.

10. Карта Задніпрських володінь Келебердянської і Переволочанської сотень Полтавського полку 1752 року // Пивовар А.В. Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVШ століття / А.В. Пивовар. К.: Академперіодика, 2003. 336 с.

11. ІР НБУ. Ф. ІХ. Оп. 1. Спр. 325.

12. ІР НБУ. Ф. ІХ. Оп. 1. Спр. 1007.

13. ІР НБУ. Ф. ІХ. Оп. 1. Спр. 1010.

14. ІР НБУ. Ф.ІХ. Оп. 1. Спр. 1951.

15. Сенатский Архив. СПб.: Сенатская типография, 1897-1909. Т. 12. 1907. 706 с.

16. Шамрай С. До історії залюднення Степової України в XVIII ст. (Крилівщина и Лизаветчина) / С. Шамрай // Записи історично-філологічного відділу ВУАН. 1929. Кн. XXIV. С. 207-302.

Размещено на Allbest.ru