Видавнича діяльність інтернованих вояків армії УНР у таборі Вадовиці (1921-1922 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ІНТЕРНОВАНИХ ВОЯКІВ АРМІЇ УНР У ТАБОРІ ВАДОВИЦІ (1921-1922 РР.)

Анотація

Протягом листопада 1920 р. Армія УНР вела жорстокі бої на теренах України, стримуючи тиск більшовицьких частин. Але 21 листопада 1920 р. вона була змушена з боями відступити за р. Збруч, після чого особовий склад Військ УНР був інтернований польською владою. Постала важлива проблема піднесення морально-бойового духу вояків, рішенням якої стало впровадження культурно-освітньої діяльності у таборах. За сприяння Головного Отамана Військ УНР С. Петлюри, командуванням інтернованих українських військ у таборах, у тому числі і у таборі Вадовиці, було розпочато видання цілої низки громадсько-політичних, військово-фахових, галузевих, сатирично-гумористичних газет і журналів.

Ключові слова: преса, Вадовиці, Армія УНР, інтерновані, видавнича діяльність, Польща, табір.

Abstract

Holubnycha-Shlenchak Y. Publishing activities of UPR Army interned in the Camp Wadowice (1921-1922).

Introduction. During the November 1920 UPR army wagedfierce battles in Ukraine, holding pressure Bolshevik units. But in November 21, 1920 it was forced to give up fighting and retreated river Zbruch. After that military UPR was interned by the Polish authorities)The conditions of internment were very difficult. That's why the important problem ofsupportfor psychological state and the moral spirit ofsoldiers arose. Its decision consisted in implementation of cultural activities in the camps. One of the main keys of this problem was publishing.

Purpose. Based on a comprehensive analysis of archival and published sources and scientific literature to explore publishing interned soldiers UPR Army in Wadowice camp in Poland (1921 - 1922).

Results. Literary-humorous and satirical-humorous magazines «Zaporozhets» (Zaporozhets'), «Thought» (Dumka), «Zaporizhia opinion» (Zaporozhs'ka dumka), «Imprest» (Avans), «Shackles» (Kaydany) «Grimace» (Hrimasa), «Mosquito» (Komar), «Sting» (Zhalo) were published in the camp. Publishing in the camp performed informative, communicative, cultural-educational, patriotic, educational functions, etc. Often in the pages of newspapers and journals poems or excerpts offamous Ukrainian and foreign poets and writers were published. Covers were drawn mainly by hand. Due to lack of funds the publication of the camp were published irregularly. Prepayment and charitable donations saved difficult situation.

Originality. Comprehensive analysis of the publishing UPR Army internment in Wadowice camp in Poland in 1921 - 1922.

Conclusions. Press of Ukrainian military emigration reflects the views and ideas that prevailed among its members. It was aimed at a variety of tasks: information on the situation in the camps, education of soldiers, the desire to foster a sense of national pride and consciousness, spiritual solace. Publishing of Ukrainian soldiers interned in Polish camps - is an important source for steadying of many aspects of the life of Ukrainian in exile.

Key words: press, Wadowice, UPR Army, interned, publishing, Poland, camp.

Постановка проблеми

Опинившись у тяжких умовах інтерновані потребували не лише матеріальної підтримки, а й психологічної. Основним засобом для подолання духовної кризи мала стати культурно-освітня робота у таборах, одним із важливих інструментів якої була видавнича діяльність. Таборова преса стала сполучним компонентом між інтернованими. Вона виконувала інформативну, комунікативну, культурно-освітню, патріотично-виховну функції.

інтернований часопис преса табір

Аналіз останніх досліджень

Найвагоміший внесок у наукову розробку проблеми зробили сучасні українські історики І. Срібняк, Н. Сидоренко, М. Павленко, О. Фуртес. Серед польських дослідників слід виділити праці О. Вішки, З. Карпуса, О. Колянчука.

Мета статті на основі комплексного аналізу архівних та опублікованих джерел і наукової літератури дослідити видавничу діяльність інтернованих вояків Армії УНР у таборі Вадовиці в Польщі, подати загальну характеристику часописів та проаналізувати змістове наповнення.

Виклад основного матеріалу

У таборі інтернованих вояків Армії УНР у Вадовицях виходили часописи різноманітного спрямування: літературно-наукові, літературно-гумористичні, гумористично-сатиричні. Одним із таких видань був літературно-науковий тижневик «Запорожець». Перший номер часопису Війська Запорожського (так підписувалась редколегія 1-ї Запорізької стрілецької дивізії) було надруковано у таборі Пікуличі у грудні 1920 р. культурно-освітнім відділом Війська Запорожського (1-а Запорізька стрілецька дивізія). Після передислокації інтернованих до табору у Вадовицях видавництвом займався культурноосвітній відділ 3-ої Залізної Стрілецької дивізії Армії УНР. У 1921 р. вийшли Ч. 2 (лютий) і Ч. 3 (березень) тиражем у 240 примірників [1, 479]. На обкладинці вказувалось видавництво «Артіль. Київ-Поліграф». Ціна примірника, вказана на обкладинці, становила 16 копійок. Відповідальним редактором був Л. Лазаренко. Адресу самої редакції не вказано.

У підзаголовку зазначено про щотижневий вихід часопису, але через брак коштів номери виходили приблизно раз на місяць. Формат номеру становив 21х30 см. Обсяг Ч. 2 сягає 36 сторінок, Ч. 3 - 28 сторінок. Перший номер написано від руки та відбито на шапірографі. Друге і третє число «Запорожця» було надруковане на машинці та також розмножено за допомогою шапірографу Більшість сторінок містили ілюстрації.

Другий випуск часопису є тематичним і починається з привітання до Нового Року та зверненням редакційної колегії до однодумців: «Спонукані силою історичних подій, ми підняли жовто-блакитний прапор в такий мент, коли наш власний нарід тільки почав пробуджуватись від важкої національної летаргії» [2, 5]. Номер наповнений віршами, малюнками на новорічну та різдвяну тематику, а також настановами на новій рік. Інформацію, подану у часописі, можна згрупувати за кількома рубриками. До першої слід віднести поезію вояків. На сторінках містяться вірші А. Корнійчука «До кобзаря», В. Долі «Під Новий рік», «Просвяткував спокійно», М. Осики «На свят вечір у матері», «Шлях широкий перед нами», «Навздогін», «Спомини з кращих днів», М. Сергієнка «Надія», М. Апова «Запорожець» та ін. Другу рубрику можна умовно назвати нариси життя табору інтернованих, де розміщувались рефлексії вояків щодо перебування у таборі. Наприклад, статті «В сумраках життя» автора Дімича, «В колючих обіймах» автора Брама, який розмірковує про боротьбу із собою та із невірними догматами, які нав'язує людині суспільство, «Вспомини з кращих днів» М. Осики. Третя рубрика зазначена редакцією «Військовий нарис», де вміщувались статті «Руйнація запілля» автора Міко [2, 37]. До четвертої групи слід віднести зазначену інтернованими рубрику «Театр і музика». У другому номері часопису у даній рубриці автор «Б» аналізує постанову Г. Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гочарівці» у Дивізійному театрі, що відбулась 1 січня 1921 р. [2, 19]. П'ята рубрика «Гумор і сатира», де у Ч. 2 подається сатиричний опис автора Брама про діяльність журналу «Жало» [3, 35]. Також є статті присвячені кооперативному рухові «Дещо про кооперацію». Третій випуск містить у кінці каталог книг культурно-освітнього відділу штабу 3-ї Залізної Стрілецької дивізії.

Нерегулярно виходив летучий таборовий гумористичний журнал «Грімаса». Перше число вийшло у 1921 р. Видавав журнал культурно-освітній відділ 4-ї Київської дивізії. Редакційною колегією було зазначено Ініціативну групу 4-ї дивізії на чолі з відповідальним редактором Д. Левицьким. Формат журналу становив 21х17 см.

Перший номер «Грімаси» було конфісковано, і тому точно визначити місце його видання поки що немає можливості. Вадовиці як місце видання зазначаються на пізнішій обкладинці, з іншого боку якої міститься малюнок з написом «Конфіската Ч. 1 часопису «Грімаса». Так як Д. Левицький був редактором журналу «Окріп» у таборі Александрові-Куявському, то є вірогідність, що часопис «Грімаса» спочатку видавався там [4, 66].

На останній сторінці журналу редакція написала коротеньке звернення до читачів: «Шановні «Грімаса» виходить несподівано, майже не знаючи своїх батьків» [1, 181].

Також у таборі виходив сатирично-гумористичний журнал 4-ї Київської дивізії «Комар». На його шпальтах присутні карикатури і сатиричні тексти. Журнал тиражували на шапірографі. Згідно зі списком часописів, поданим М. Литвицьким в «Українській трибуні» (Ч. 42 від 24 жовтня 1921 р.), журнал «Комар» фігурує у списку видань Александрова-Куявського як тижневик. У даному номері також подано інформацію про те, що Ч. 1 «Комара» від 28 грудня 1920 р. було конфісковано.

Погляди дослідників на місце видання журналу розділились. Л. Бачинський та А. Животко називають місцем видання Александрів-Куявський. Історик С. Наріжний зазначає, що у 1920 р. «Комар» виходив у Александрові-Куявському, а у 1921 р. у Вадовицях [5, 37]. Дослідники Є. Місило та М. Мартинюк також схиляються до думки про вихід журналу в 1921 р. у Вадовицях. В «Енциклопедії Українознавства» за редакцією В. Кубійовича місцем видання вказано також табір Вадовиці, але з 1920 р.

На думку польського історика О. Вішки, можна піддати сумніву, що «Комар» взагалі виходив у Вадовицях, та є слушним зауважити вірогідність того, що поодинокі підрозділи 4-ї Київської дивізії видавали журнал під однією назвою, але незалежно одне від одного [1, 217].

Часопис «Запорожська думка» видавав культурно-освітній відділ 1-ї стрілецької дивізії (Військо Запорожське) за підтримки новоствореного кооперативу «Запорожець». Почав виходити у 1921 р., точної дати виходу першого числа поки що не встановлено. Відповідальний редактор - Льонгін Козар. Адреса редакції: Вадовиці, табір ч. 2. Спочатку мав виходити двічі на тиждень - у середу та неділю, але через фінансові складнощі з Ч. 19 1921 р. виходить раз на тиждень.

За перший рік видання відомо 36 чисел, за другий - 11. У переважній більшості формат газети становив 23х31 см, але деякі числа виходи у розмірах 26х37 см (Ч. 22, 1921 р.), 31х47 см (Ч. 3/4, 1922 р.). Польський дослідник О. Вішка подає тираж видання у 690 примірників [1, 208]. Ціна за газету становила від 5 польських марок (далі - мкп - марка крайова польська) до 6 мкп за примірник, передплата на місяць 35 мкп,за кордон - 80 мкп.

Газета містила постійні рубрики, а саме: «Преса», у якій подавався огляд насамперед таборової преси,а також української та польської, «Вісті зі світу» та «Таборове життя». Багато статей належать авторству Л. Бачинського, М. Рябоконя, Є. Маланюка та ін. Під назвою часопису зазвичай містилось гасло редакційної колегії: «Дисципліна та єдність - перш за все» (Ч. 9, 1921 р.), «Дисципліна - найкраща зброя» (Ч. 22, 1922 р.). Автори статей велику увагу приділяли становищу емігрантів, цьому зокрема, присвячені цьому питанню статті «Наші болячки» у Ч. 29, «Більше витривалості» у Ч. 17, стаття про причини переселення українців на Урал, Сибір, до Канади та Бразилії у Ч. 24. Також багато уваги приділялось культурно-освітній діяльності в таборі. На сторінка газети часто з'являлась інформація про діяльність театральних гуртків, їх репертуари та програми виступів (Ч. 8, 1922 р.) Друкувалися спомини про участь у бойових діях інтернованих, відгуки про діяльність благодійних організацій у таборах, передусім YMCA та про заснування кооперативу «Запорожець».

Сатирично-гумористичний журнал «Жало» 1-ї Запорізької дивізії писався від руки та відбивався на шапірографі. Питання місця виходу «Жала» залишається дискусійним. Такі автори як М. Литвицький [6, 2], Прижмуренко [7, 23], С. Наріжний [5, 35], А. Животко [8, 281], Є. Місило [9, 28], «Енциклопедія українознавства» [10, 480] вказують місце видання табір у Вадовицях. Проте І. Срібняк [11, 64] та Н. Сидоренко, спираючись на дані ЦДАВО України, вказують місцем видання Пікуличі. «У Пікуличах у старшинському бараці поширювано сатиричний журнал «Жало»» [12, 13], підтверджує свої дані Н. Сидоренко, посилаючись на «Наказ по групі інтернованих українців табору Пікуличі» генерала Г Базильського від 12 січня 1921 р. Генерал наказує «негайно припинити вихід журналу «Жало» за несуразний зміст статтей». Спираючись на вище подану інформацію, можна зробити висновок, що журнал спочатку виходив у таборі Пікуличі, а після передислокації вояків продовжив виходити у Вадовицях.

Виданням журналу «Аванс» займався культурно-освітній відділ Окремої кінної дивізії. Головний редактор - І. Гавришко. Періодичність виходу чисел вказана як «виходить, коли хоче». Заклик редакції: «Після прочитання передати в дальші чесні руки». Формат журналу становив 20х34,5 см. Ціна вказувалась як договірна. Журнал друкувався на машинці та множився за допомогою шапірографу, титульна сторінка оформлювалась вручну. Тираж не вказано, але як зазначає О. Вішка, скоріш за все був невеликим, так як редакція не отримувала субсидій від уряду [1, 145].

Місце виходу першого числа невідомо. Прижмуренко вказує, що «Аванс» виходив у Пікуличях, та О. Вішка піддає цю інформацію сумніву, так як видавець журналу у січні 1921 р. потрапив одразу до табору у Вадовицях. Як зазначає польський дослідник, якщо Ч. 1 вийшло у 1920 р., то очевидно у перехідному таборі. Загалом, до середини 1921 р. вийшло шість номерів.

Метою створення журналу «Аванс» редакційна колегія зазначає наступне: «Щоб дати розвагу - випускаємо «Аванс»... він має бути аполітичним, як то має бути прийнято у військових». Проте повністю оминути політичні теми видавцям не вдалось. Наприклад, у статті «Наші справи» вказується: «Військо є з Директорією і не дозволить на творення будь-якого нового уряду Наш уряд - демократично-соціалістичний». Також у статті зазначається, що з П. Скоропадським «нам не по дорозі», а діячів Є. Петрушевича, Ф. Швеця та П. Андрієвського названо контрреволюціонерами. У Ч. 5 містяться статті «Наші перспективи» та «Консолідація сил», присвячені політичному становищу еміграції.

Основний матеріал номерів становили гумористичні оповідки та вірші («Гімн запорожцям» Нечуя, «Мрії за дротом» Безрадного), різноманітні карикатури та гумористичні оголошення. У журналі також містились рубрики «Поштова скринька» та «Що чувати в світі».

Також у таборі виходив літературно-гумористичний журнал «Кайдани» видавництва «Просвіта» Кінного ім. І. Мазепи полку. Вийшло одне число у 1921 р. обсягом 32 сторінки та форматом 15х21 см [13, 161]. Тираж і ціна не вказані. Часопис було надруковано на машинці та розмножено за допомогою шапірографу, обкладинку намальовано від руки.

Редакція журналу неодноразово звертається до читачів із закликом надсилати свої твори, тому адреса вказана чітко, але у віршовій гумористичній формі, як то притаманно таким виданням:

«Барак 13 шукайте,

туди папери направляйте:

там редакція міститься,

бо хороби не боїться,

Микола, але не другий».

Редактор Микола, як можна зрозуміти із вірша, так пояснює мету виходу журналу: «Мая на меті цим журналом вплинути поправно на життя козака, а також дати старшинам маленьку розвагу та вплинути на пробудження в них творчого духа». Інформація, подана на сторінках часопису, досить різноманітна. Наявні вірші, кумедні оповідання, історичні спомини, наприклад, про гетьмана Івана Мазепу, різноманітні малюнки та ін.

Часопис «Думка» видавав культурно-освітній відділ Війська Запорожського. Редактором значився Ковтун. Газета виходила нерегулярно. Вийшло 10 чисел часопису, але віднайдено лише Ч. 4 від 21 березня 1921 р. Скоріш за все перше число вийшло ще у 1920 р. Формат газети 37х53 см, а коштував один примірник 5 мкп [13, 143]. У Ч. 4, написаному від руки, читаємо гасло редколегії «Шануйте рідну мову!».

Інформація про часопис була подана в газеті «Українська трибуна» № 27 1921 р. У рубриці «Життя таборів» голова відділу преси Міністерства преси та пропаганди Уряду УНР в Тарнові Ф. Крушинський писав, що у Вадовицях від грудня було видано 10 чисел часопису «Думка».

Натомість у тій самій газеті, але у № 42 М. Литвицький писав у своїй статті «Таборова журналістика», що 10 номерів часопису було видано у Ченстахові. Слід підкреслити, що у таборі у Ченстахові перебували переважно цивільні інтерновані. Як правильно зазначає О. Вішка, якщо «Думка» була інформаційним органом Війська Запорожського, то достовірнішою виглядає інформація подана у статті Ф. Крушинського. Проте Ченстахову як місце видання часопису подають у своїх роботах Л. Бачинський, С. Наріжний, Є. Місило, А. Животко.

Є. Місило у своїй праці «Spis tytulow prasy ukrainskiej w drugiej Rzeczypospolitej 19181939» вказує назву ще одного часопису, а саме «Лобурська торбина», який за його даними виходив у таборі Вадовиці у 1921 р. [9, 44]. Дана інформація потребує ретельного опрацювання, так як примірника або документу, де згадується дане видання віднайдено не було.

Висновки

Видавнича діяльність інтернованих вояків-українців у таборах Польщі є вагомим джерелом для дослідження багатьох аспектів перебування українців на чужині, адже преса є віддзеркаленням тих поглядів та ідей, які панували серед її представників. Редакції часописів намагались зафіксувати події з часів визвольної боротьби, аналізували причини успіхів та невдач українського народу, а також пропонували свої шляхи продовження протистояння з більшовизмом. За браком коштів таборові видання виходили нерегулярно. Скрутну ситуацію рятували передоплата та пожертви благодійних організацій.

Список використаної літератури

1. Вішка О. Преса української еміграції в Польщі (1920 - 1939 рр.) [Текст]: іст.-бібліогр. дослідж. / О. Вішка ; наук. ред.-консультант М. М. Романюк ; НАН України, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника, Н.-д. центр періодики. Л.: [б. в.], 2002. 479 с.

2. ЦДАВО України. Ф. 3525, оп. 1, спр. 6 а, 64 арк.

3. ЦДАВО України. Ф. 3525, оп. 1, спр. 4, 99 арк.

4. Мартинюк М. Українські періодичні видання Західної України, країн Центральної та Західної Європи (1914 1939 рр.): Матеріали до бібліографії [Текст] / М. Мартинюк ; НАНУ, Львівська наук. б-ка ім. В. Стефаника. Л.: [б. в.], 1998. 298 с.

5. Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома Світовими війнами / С. П. Наріжний. Прага, 1942. Ч. І. 372 с.

6. Литвицький М. Таборова журналістика // Українська трибуна. 1921, № 42. С. 2.

7. Прижмуренко (Леонід Бачинський) Видання по таборах інтернованих вояків армії УНР // Літопис Червоної Калини. Л.: 1931. Ч. 1. С. 23.

8. Животко А. Історія української преси / А. П. Животко, М. С. Тимошик. ; упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. К.: Наша культура і наука, 1999. 368 с.

9. Misilo E. Spis tytulow prasy ukrainskiej w Drugiej Rzeczypospolitej, 1918-1939 / E. Misilo. Warszawa 1983. 173 s.

10. Енциклопедія Українознавства: в 10 т. / гол. ред.:В. Кубійович. Париж - Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954 1989. 4016 с.

11. Срібняк І. Обеззброєна, але нескорена: Інтернована Армія УНР у таборах Польщі й Румунії (19211924 рр.) / І. В. Срібняк. Київ-Філядельфія, 1997. 187 с.

12. ЦДАВО України. Ф. 2439, оп. 1, спр. 189, арк 13.

13. Wiszka E. Emigracja ukrainska w Polsce 1920-1939 / E. Wiszka. Torun: Wydawnictwo uniwersytetu Mikolaja Kopernika, 2001. 324 s.

Размещено на Allbest.ru