Печерський патерик Касіянівської 2-ої редакції 1462 року як джерело з історії книжкової справи в Києво-Печерському монастирі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Києво-Печерський монастир, початок котрому поклав Антоній Печерський в першій чверті ХІ ст., вже з перших десятиліть свого існування перетворився на один із культурно-просвітніх центрів Київської Русі [1, с. 98], зокрема книжкової справи. В добу ігуменства Феодосія Печерського (1059/60-1074 рр.) тут розпочинається виготовлення рукописних книг[2; 3; 4; 5]. В його стінах у тиші чернечих келій наприкінці 60-х -- на початку 70-х рр. ХІ ст. започатковується києво-печерське літописання, котре тривало впродовж наступних століть. Наприкінці ХІ ст. у Києво-Печерському монастирі вже існувала величезна книгозбірня (бібліотека) [6, с. 38]. Впродовж ХІ -- ХІІІ ст. постриженці монастиря створили величезну кількість літературних творів як у його стінах, так і далеко від нього, де вони були намістниками монастирів і посідали єпископські кафедри.

Традиції книжкової справи, започатковані в Києво-Печерському монастирі в перші десятиліття функціонування, були продовжені та розвинуті його постри-женцями й в наступні епохи.

Сьогодні, коли в Києво-Печерській лаврі, починаючи з 1988 р. діє чоловічий православний монастир, нинішнє покоління ченців відроджує книжкову справу. В цьому й полягає актуальність даного дослідження.

Аналіз попередніх досліджень і публікацій. Обрана автором тема дослідження не знайшла свого належного відображення в історіографії, хоча Печерському патерику присвячена велика кількість наукових праць, поміж котрих особливо необхідно виділити праці М. Вікторової [7] та Д. Абрамовича [8].

Щодо книжкової справи в Києво-Печерському монастирі, зокрема виготовлення рукописних книг, книгозбирання та місця книги в житті його постриженців, у своїх працях дотично торкаються Б. Сапунов [9, с. 121, 166-167], К. Абрамов [9, с. 18, 20], М. Тимошик [10, с. 74-75], Д. Степовик [11, с. 59, 83], ігуменя Серафима [12, с. 108].

В останнє десятиліття зріс інтерес до історії Києво-Печерського монастиря ХІ-ХІІІ століть і, зокрема, його книжкової справи, що знайшло відображення в низці статей автора цього дослідження [2; 3; 4; 13; 14; 15; 16].

Проте Печерський патерик як джерело з історії книжкової справи в Києво-Печерському монастирі вказаної доби так і залишився поза увагою дослідників.

Виходячи з теми даного дослідження, його джерельну основу склав Печерський патерик Касіянівської 2-ої редакції 1462 р., а саме її список 1553-1554 рр., котрий зберігався в бібліотеці Києво-Печерської лаври під №157. Цей список був опрацьований відомим дослідником і великим знавцем Печерського патерика професором Д.І. Абрамовичем і виданий 1931 р. [17].

Печерський патерик -- збірка оповідей про початок Києво-Печерського монастиря та його перших насельників і висвітлює монастирську історію ХІ-ХІІІ століть. Він був створений у Києво-Печерському монастирі в першій третині ХІІІ ст. [18, с. 25].

Основу Печерського патерика складають розповіді ченця Полікарпа, написані між 1223-1233 рр., а також послання Володимирського єпископа Симона (1214-1226 рр.) до Полікарпа. Складовою частиною Печерського патерика є послання Полікарпа до печерського архімандрита Акіндіна (1203-1232 рр.) з оповідями про 13-ть отців печерських, написане 1231 р. [18, с. 25]. До Печерського патерика ввійшли також твори Нестора Літописця [18, с. 25]. Не пізніше початку ХУ невід'ємною складовою Печерського патерика стає Житіє Феодосія Печерського [17, с. XII].

Об'єктом дослідження є Печерський патерик, зокрема список, виконаний в Києво-Печерській лаврі впродовж 1553-1554 рр. з Касіянівської 2-ої редакції 1462 р.; предметом -- свідчення в його текстах, які стосуються книжкової справи в Києво-Печерському монастирі початку 60-х рр. ХІ -- першої третини ХШ ст.

Хронологічні межі роботи переважно обмежені початком 60-х рр. ХІ ст. -- першою третиною ХІІІ ст., що співпадає з до монгольською добою в історії Києво-Печерського монастиря. Нижній хронологічний рубіж визначається 1062 р., котрого ченці завершили зведення над «старою» печерою першого дерев'яного монастиря й переселилися з печер до нього [18, с. 10]. Верхній хронологічний рубіж припадає на першу третину ХІІІ ст., коли в стінах Києво-Печерського монастиря був створений Печерський патерик [18, с. 25], якому присвячено дане дослідження.

З метою поглибленого висвітлення книжкової справи в Києво-Печерському монастирі на основі текстів Печерського патерика Касіянівської 2-ої редакції 1462 р. в окремих випадках допускається зниження нижнього хронологічного рубежу до 50-х рр. ХІ ст.

Мета дослідження -- аналіз текстів Печерського патерика Касіянівської 2-ої редакції 1462 р. як джерела з історії книжкової справи в Києво-Печерському монастирі на початку 60-х рр. ХІ ст. -- першої третини ХШ ст., завдання -- відтворити розвиток книжкової справи в Києво-Печерському монастирі впродовж вказаного періоду виключно на основі вказаної редакції Печерського патерика.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в історіографії зроблено спробу розглянути Печерський патерик Касіянівської 2-ої редакції 1462 р. як джерело з історії книжкової справи в Києво-Печерському монастирі впродовж 1062 р. -- першої третини ХІІІ ст.

Для розвитку в Києво-Печерському монастирі книжкової справи впродовж початку 60-х рр. ХІ ст. -- першої третини ХІІІ ст. склалася низка історичних умов, котрі, на думку автора, були тісним чином пов'язані між собою. На декілька з них вказують тексти Печерського патерика, покладені в основу даного дослідження.

Перша з них -- це зосередження в печері навколо Антонія Печерського ченців з високим рівнем освіти. Перш за все це ченці Іларіон і Феодосій Печерський. Саме вони й започаткували в Києво-Печерському монастирі виготовлення рукописних книг, про що мова буде йти нижче.

Ще однією історичною умовою, котра вплинула на розвиток книжкової справи в Києво-Печерському монастирі, стало запровадження в ньому Статуту (Кодексу) упорядкованих правил життя ченців у кіновіяльних монастирях Феодосієм Печерським після переселення ченців з печер до щойно збудованого на поверхні землі дерев'яного монастиря 1062 р. [17, с. 38-39]. Згідно текстів Печерського патерика, ігумен Феодосій отримав із Греції два списки статуту Студійського монастиря [17, с. 19-20, 39]. На їх основі, творчо доопрацювавши і пристосовавши до місцевих умов, ігумен і уклав Статут, котрий запровадив у Києво-Печерському монастирі. Приписами Статуту передбачалось виготовлення в монастирі рукописних книг. На це вказує привілейоване становище в монастирі каліграфів, котрі навіть звільнялися від відвідування низки церковних богослужінь для того, щоб більше часу могли відводити для писання книг. Статут передбачав також наявність в монастирі монастирської книгозбірні (бібліотеки), книжковими фондами котрої повинні були користуватися насельники монастиря. Вони також зобов'язувалися займатися читанням книг, у своїх келіях, отримуваних у ченця-книгозберігача (бібліотекаря) у вільні дні від виконання монастирського послуху (робіт) [19, с. 676].

Отже, Печерський патерик вказує на історичні умови, котрі вплинули на започаткування та розвиток у Києво-Печерському монастирі книжкової справи впродовж початку 60-х рр. ХІ ст. -- першої третини ХІІІ ст.

Свідчення, котрі ми знаходимо на сторінках Печерського патерика, дають нам можливість з'ясувати час започаткування виготовлення в Києво-Печерському монастирі рукописних книг, встановити родоначальників цієї справи, і описати первинний скрипторій у монастирі.

З Печерського патерика ми знаємо, що ченці переселилися з печер до щойно збудованого на поверхні землі монастиря 1062 р. У тому ж таки Патерику знаходимо оповідь про ченця Іларіона, котрий займався книгописанням у келії ігумена Феодосія, який допомагав йому в цій справі [17, с. 49].

Чернець Іларіон -- це чи не найзагадковіша й таємнича постать ранньої історії Києво-Печерського монастиря. У ХІХ с. ігумен Модест - автор Сказань про преподобних отців Дальніх печер вважає, що мощі Іларіона Схимника, котрі нетлінно спочивають в Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври, це мощі першого Київського митрополита руського походження Іларіона 1051-1053 рр. Він після усунення з митрополичої кафедри прийняв схиму в печері Антонія і, ніби то, саме він був згаданий у Житії Феодосія Печерського як книгописець [20, с. 7].

На початку ХХ ст. молодий російський дослідник М.Д. Присьолков зробив припущення, що митрополит Іларіон після усунення з митрополичої кафедри прийшов до печери Антонія й прийняв схиму під ім'ям Никон [21, с. 188-201]. Дискусія з цього приводу не вщухає й у наш час [22, с. 27-40 ].

Автор схиляється до думки ігумена Модеста. Відомо, що чернець Іларіон помер 1066 р. [23, с. 66]. Таким чином, початок виготовлення рукописних книг у Києво-Печерському монастирі автор даного дослідження відносить до періоду між 1062-1066 рр.

Первинний скрипторій у Києво-Печерському монастирі був влаштований в келії ігумена Феодосія. З Печерського Патерика дізнаємось, що в ті часи келіями ченців були окремі дерев'яні будиночки, розкидані по всій території монастиря. Келія ігумена складалася з декількох приміщень (кімнат), що видно з його тексту Патерика. В одній з них чернець Іларіон і займався писанням книг [3, с. 10-11]. Свідчення Печерського патерика вказують на ту обставину, що процес організації виготовлення рукописних книг у Києво-Печерському монастирі вже з самого початку набув артільної чи цехової організації з чітко визначеним розподілом праці. Так, чернець Іларіон займався написанням тексту, а ігумен Феодосій Печерський пряв нитки для зшивання листів у зошити чи перепльоту книг [17, с. 49]. Писання тексту та виготовлення ниток супроводжувалося, як і всі монастирські роботи, співом Псалтиря [17, с. 49].

Таким чином, виготовлення рукописних книг у Києво-Печерському монастирі було розпочате між 1062-1066 рр. у первинному скрипторії -- келії ігумена Феодосія Печерського, котрий разом з ченцем Іларіоном стали першими творцями рукописних книг у монастирі. Цей процес з самого початку набув артільної організації з розподілом праці.

Другою складовою книжкової справи в Києво-Печерському монастирі було книгозбирання та бібліотечна справа.

Автор дослідження вважає, що книгозбирання в Києво-Печерському монастирі було започатковане власними келійними книгозбірнями ченців і сягає печерного періоду монастирської історії, коли тільки проходило збирання першого чернечого братства до влаштування першого печерного монастиря (нині Дальні чи Феодосієві печери). Очевидно, що книги принесли з собою перші поселенці печер -- Антоній, Никон Великий, Феодосій Печерський, Іларіон та інші.

Свідчення про власні келійні книгозбірні зберіг Печерський патерик. На його сторінках знаходимо свідчення про ченців, які мали у своїй власності книги. Так, чернець Григорій, який жив у монастирі в ХІ ст., зібрав у своїй келії чимале книжкове зібрання, крім якого не мав у власності нічого [17, с. 134]. Частину книг з якоїсь причини він зберігав у льоху [17, с. 139]. Свого часу частину книг він продав і роздав гроші убогим [17, с. 138].

Печерський патерик доніс до нас ім'я ще одного ченця, котрий мав у своїй власності книжкове зібрання. Це князь-чернець Микола Святоша, який проживав у монастирі в ХІІ ст. Очевидно, що після постригу в чернецтво 17 лютого 1106 р. він переніс до монастиря в свою келію велике книжкове зібрання. Автор вважає, що після смерті Миколи Святоші, коли воно поповнило фонди однієї з загальномонастирських книгозбірень-бібліотек, зберігалося окремим фондом. На це вказує те, що в першій третині ХІІІ ст. на нього звернув увагу у своїх писаннях постриженник Києво-Печерського монастиря єпископ Володимирський Симон [17, с. 114].

На нашу думку, ще в печерний період монастирської історії беруть свій початок храмові книгозбірні літургійного призначення та монастирські книгозбірні (бібліотеки). На відміну від першого типу книгозбірень про другі ми знаходимо деякі скупі свідчення в Печерському патерику. З його сторінок дізнаємося, що після зведення та освячення 14 серпня 1089 р. Успенського собору -- першої кам'яної споруди в Києво-Печерському монастирі на територію сучасної Верхньої Лаври, до було перенесено й монастир [23, с. 14]. Автор вважає, що нова монастирська книгозбірня (бібліотека) була розміщена на його хорах (другому ярусі) собору. На це вказує розповідь Симона про книги, що зберігалися на хорах Успенського собору, котрі колись належали грецьким майстрам-іконописцям [17, с. 11], які впродовж 1082-1089 рр. прикрашали фресками та мозаїкою стіни Успенського собору, а після закінчення робіт постриглися в чернецтво в Києво-Печерському монастирі й закінчили в ньому свій земний шлях [17, с. 11].

Фонди власних келійних книгозбірень ченців, храмових книгозбірень літургійного призначення та загально монастирських книгозбірень (бібліотек) поповнювалися у різні способи, проте в Печерському патерику збереглися вказівки лише два із них. Перший -- виготовлення рукописних книг у стінах Києво-Печерського монастиря власними силами, наприклад, в келії ігумена Феодосія Печерського, про що мова вже йшла вище. Другий -- отримання книг ченцями й монастирем у подарунок чи пожертву від жертводавців з різних соціальних верств давньоруського суспільства. На це вказує патерикова оповідь про київського боярина Климента, котрий подарував ігумену Феодосію, а, фактично, монастирю Євангеліє [17, с. 54].

Отже, книгозбирання в Києво-Печерському монастирі бере свій початок з печерного періоду монастирської історії. Печерський Патерик дає можливість дослідити келійні книгозбірні ченців і монастирські книгозбірні (бібліотеки).

Важливе значення відігравали книги в повсякденному житті та діяльності постриженців Києво-Печерського монастиря.

Книга супроводжувала ченців Києво-Печерського монастиря впродовж усього їхнього життя від постригу в чернецтво до смерті та після неї. Зокрема, в патериковій оповіді про Пимена Многоболящого, котрий жив у монастирі на початку ХІІ ст., розповідається про його чудесний постриг янголами [17, с. 179184]. В цій оповіді згадуються книги з чином постригу в чернецтво та його невід'ємний атрибут -- Євангеліє [17, с. 181].

Книга супроводжувала ченців і після смерті й поховання. Їхні імена вписувалося до монастирського поменника (синодика). На це вказує свідчення Печерського Патерика про вписання імені Феодосія Печерського до синодика [17, с. 82].

Важливе місце займала книга в церковних богослужінні, зокрема проповіді. Ще Феодосій Печерський в добу свого ігуменства (1059/1060-1074 рр.) надавав церковній проповіді надзвичайно важливого значення й сам їх виголошував [17, с. 45]. При цьому він доручав ієрею Никону Великому та Стефану Уставщику, щоб вони читали щось із книг на наставлення братії [17, с. 45]. Тому ж таки Никону Великому ігумен Феодосій доручав і виголошувати церковну проповідь, коли з якихось причин залишав монастир [17, с. 45].

З Печерського Патерика дізнаємось, що Києво-Печерські ченці поєднували келійне молитовне правило з читанням книг. Так, згаданий вище Григорій Чудотворець поєднував келійну молитву з читанням книг [17, с. 134]. Теж саме він робив у льоху [17, с. 136].

Ще один Києво-Печерський чернець Даміан Цілитель, який жив у монастирі в останній третині ХІ ст., за свідченнями проживаючих з ним в одній келії, молився та читав книги і вдень, і вночі [17, с. 51].

Необхідно вказати на ту обставину, що під час роботи над текстами Печерського Патерика автором було з'ясовано те, що в переважній більшості ченців «настільними» книгами для повсякденного читання в келії були книги Старого та Нового Завітів, Псалтир. На це побічно вказують чудові знання їх текстів ченцями [17, с. 37, 126].

Постійне читання ченцями Псалтиря також призводило до заучування його на пам'ять. Це засвідчує оповідь про Феодосія Печерського, що він після возведення в сан пресвітерства, живучи в печері, вдаючись до чернечих подвигів умертвіння плоті, коли займався якимось рукоділлям, співав Псалтир [17, с. 37].

На сторінках Печерського Патерика зустрічаємо ще одного ревного шанувальника Псалтиря Спиридона Проскурника, котрий жив у монастирі за ігуменства Пимена (1131-114І рр.) [17, с. 171]. Прийшовши до Києво-Печерського монастиря з якогось села, він, не вміючи читати та писати, лише в монастирі почав навчатися [17, с. 171]. Несучи послух на проскурні, за свідченням Печерського Патерика, він вивчив на пам'ять увесь Псалтир, котрий прочитував щодня [17, с. 171]. Тому автор вважає, що Спиридон Проскурник вчився читати саме по Псалтирю.

Свідчення з Печерського Патерика вказують на те, що Псалтир займав провідне місце серед книг в житті ченців, які обирали печерне затвірництво як шлях до духовного вдосконалення та спасіння. Затвірники ставилися досить ревно до щоденного причитування всього Псалтиря. Показовою у цьому контексті є постать Софронія Затвірника, який жив у Києво-Печерському монастирі в ХІІІ ст. [23, с. 67]. Зачинившись в затворі, він щоденно прочитував увесь Псалтир [19, с. 17].

Книги, створені в стінах Києво-Печерського монастиря одними поколіннями його постриженців, відігравали важливе значення при написанні історичних творів наступними поколіннями києво-печерських постриженців. Наприклад, постриженик Києво-Печерського монастиря Симон, будучи єпископом Володимирським впродовж 1214-1226 рр., у своїх посланнях до ченця Полікарпа декілька разів посилається на агіографічні твори, написані саме в Києво-Печерькому монастиреві понад 100 років до нього -- житіє Антонія Печерського, житіє Феодосія Печерського та «Отечник» [17, с. 86, 88, 101].

Книга відігравала в житті та діяльності постриженців Києво-Печерського монастиря надзвичайно важливе значення. Будучи невід'ємним його атрибутом, вона супроводжувала ченця впродовж всього його життя в монастирі. Важливе значення книга відігравала й в житті та діяльності його постриженців, котрі посідали єпископські кафедри далеко від нього.

Зрозуміло, що дана тема потребує подальшого дослідження. Проте розглянутий автором матеріал дає можливість вказати на те, що Печерський Патерик Касіянівської 2-ої редакції 1462 р. є досить важливим і, практично, єдиним джерелом з історії книжкової справи в Києво-Печерському монастирі на початку 60-х рр. ХІ ст. -- в першій третині ХІІІ ст.

Свідчення, що збереглися в Печерському патерику, котрі стосуються тематики даного дослідження, дали можливість поглибити знання з історії Києво-Печерського монастиря ХІ-ХІІІ ст., зокрема книжкової справи. За допомогою цих свідчень автору даного дослідження вдалося з' ясувати час початку виготовлення в Києво-Печерському монастирі рукописних книг і встановити первинний скрипторій; патерикові свідчення дали можливість поглибити знання з бібліотечної справи в монастирі та висвітлити значення книги в житті та діяльності постриженців Києво-Печерського монастиря.

Література

історичний печерський монастир книжковий

1. Висоцький О. Київська писемна школа Х-ХІІ ст.: (До історії української писемності) / О. Висоцький. -- Львів, Київ, Нью-Йорк: М. П. Коць, 1998. -- 247 с.

2. Бабич О. Початки книжкової справи у Києво-Печерському монастирі / О. Бабич // Редактор і видавець: наук.-практ. зб. -- 2007. -- Число 1. -- С. 25-30.

3. Бабич О. Діяльність Феодосія Печерського в контексті започаткування книготворення в Києво-Печерському монастирі / О. Бабич //Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. -- Серія: Українознавство. 2009. -- Вип. 13. -- С. 8-12.

4. Бабич О.І. Чернець Іларіон у початковій історії книгописання в Києво-Печерському монастирі / О. І. Бабич // Наукові записки Інституту журналістики. -- 2011. -- Том 45 (жовтень-грудень). -- С. 39-43.

5. Бабич О.І. Осередки рукописного книготворення в Києво-Печерському монастирі домонгольської доби / О.І. Бабич // Наукові записки Інституту журналістики. -- 2011. - Том 43 (квітень-червень). -- С. 24-30.

6. Боровський Я. Книгозбирання Печерського монастиря / Я.Є. Боровський // Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури: зб. наук. праць. -- 2002. -- Вип. 7. -- С. 38-40.

7. Викторова М. Составители Киево-Печерского патерика и его позднейшая судьба / М. Викторова. -- Воронеж.: Тип. Гольдштейна, 1871. -- 39 с.

8. Абрамович Д.И. Исследование о Киево-Печерском патерике, как историколитературном памятнике / Д.И. Абрамович. -- СПб.: Отд-ние рус. яз. и словесности имп. Акад. наук, 1902. -- 213 с.

9. Абрамов К.И. История библиотечного дела в СССР / К. И. Абрамов. -- М.: Книга, 1980. -- 352 с.

10. Тимошик М. Історія видавничої справи / М. Тимошик. -- К.: Культура і наука. - 2003. -- 496 с.

11. Степовик Д.В. Історія Києво-Печерської лаври / Д.В. Степовик. - К.: Видавничий відділ Української Православної церкви Київського патріархату. -- 2001. -- 558 с.

12. Серафима, игумения. История Киево-Печерской лавры. Книга І (ХІ-первая половина ХІІІ в.). Историко-богословское исследование / Серафима, игумения. -- Київ.: Мистецтво. -- 2001. -- 432 с.

13. Бабич О.І. Бібліотеки Києво-Печерського монастиря домонгольської доби / О.І. Бабич // Наукові записки Інституту журналістики. -- 2010. -Том 39 (квітень-червень). -- С. 106-113.

14. Бабич О.І. Книга в житті та діяльності постриженців Києво-Печерського монастиря домонгольської доби / О.І. Бабич // Наукові записки Інституту журналістики. -- 2011. -- Том 42 (січень-березень). -- С. 33-37.

15. Бабич О.І. Періодизація розвитку книжкової справи в Києво-Печерському монастирі впродовж домонгольської доби / О.І. Бабич // Наукові записки Інституту журналістики. -- 2011. -- Том 44 (липень-вересень). -- С. 39-43.

16. Бабич О.І. Розвиток книжкової справи Києво-Печерського монастиря в до монгольську добу / О.І. Бабич // Наукові записки Інституту журналістики. -- 2007. -- Том 27 (квітень-червень). -- С. 28-30.

17. Абрамович Д.І. Києво-Печерський патерик (Вступ. Текст. Примітки) / Д.І. Абрамович. -- Київ.: ВУАН, 1931. -- 280 с.

18. Очерки истории Киево-Печерской лавры и заповедника / А.Д. Гришин, П.В. Голобуцкий, Е.П. Кабанец [и. др.]. -- К.: Радянська Україна, 1992. -- 287 с.

19. Запись устава Студийского монастыря, сделанная в самом монастыре // Голубинский Е. История русской церкви. -- Т. 1. Период первый. Киевский или домонгольский, 2-я часть. -- М.: тип. Лисснера и Романа. -- 1881. -- 792 с.

20. Модест, игумен. Краткие сказания о жизни и подвигах святых отцов Дальних пещер / Модест, игумен. -- К.: В тип. И.А. Давиденко. -- 1862. -- 80 с.

21. Приселков М.Д. Очерки по церковно-политической истории Киевской Руси Х- ХІІ вв. / М.Д. Приселков. -- СПб.: тип. Стасюлевича, 1913. -- 430 с.

22. Кабанець Є.П. Іларіон-Никон Великий, повернення до однієї старої гіпотези / Є.П. Кабанець // Лаврський альманах: Києво-Печерська лавра в контексті укр. історії та культури: зб. наук. праць. -- 2001. -- Вип. 3. -- С. 28-40.

23. Дива печер лаврських / відпов. ред. В.М. Колпакова: упорядник І.В. Жиленко [Редколегія: Кабанець Є.П., Колпакова В.М., Жиленко І.В.]. -- К.: Видавничий дім КМ «Академія». -- 1997. -- 160 с.

Размещено на Allbest.ru